Рішення № 86253612, 10.12.2019, Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області

Справа № 344/16160/16-ц

Провадження № 2/344/420/19

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 грудня 2019 року м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області в складі:

головуючого судді Антоняка Т.М.,

секретарів: Максимів Н.С., Устинської Н.С.,

за участю сторін:

позивача ОСОБА_1 ,

представника позивача ОСОБА_2 ,

відповідача ОСОБА_3 ,

представника відповідача ОСОБА_4 ,

представника третьої особи Кайдана Д.-С .Т .,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду міста Івано-Франківськ цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні відповідача: Івано-Франківська міська рада про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні відповідача: Івано-Франківська міська рада. З урахуванням уточнених позовних вимог, просить відновити порядок користування земельною ділянкою, зобов`язавши ОСОБА_3 усунути перешкоди у користуванні земельною ділянкою за адресою: АДРЕСА_1 , шляхом знесення самочинно збудованої огорожі; стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 5000 грн. моральної шкоди.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач вказує, що йому на праві власності належить квартира АДРЕСА_2 . Згідно листа відділу Держгеокадастру у м. Івано-Франківську від 11.10.2016 року в державному реєстрі земель станом на 01.01.2013 року за ним зареєстровано та видано державний акт на право власності на земельну ділянку серія ЯЖ №859872 від 04.06.2009 року за № 010929400524, загальною площею 0,0318 га, кадастровий номер 2610100000:08:007:0253, яка розташована у АДРЕСА_2 . Рішенням 33 сесії 5 демократичного скликання Івано-Франківської міської ради від 16.10.2008 року вказана земельна ділянка передана для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд у спільну сумісну власність з гр. ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 . Відповідач ОСОБА_3 мешкає у тому ж будинку у квартирі №3 . Відповідач, не маючи жодних на те законних підстав та дозволів, самочинно звів огорожу на вказаній земельній ділянці, перестав його взагалі допускати до земельної ділянки, яка знаходиться за огорожею, на власний розсуд користується даною земельною ділянкою та самостійно встановлює порядок користування нею, самостійно виділив собі у користування частину земельної ділянки. Такі дії відповідача грубо порушують його права на користування прибудинковою територією. Фактично відповідач, самочинно встановивши огорожу, перешкодив його доступу, як співвласника, до користування спільною земельною ділянкою. Як зазначено в Акті №1230 про обстеження (огляд) території м. Івано-Франківська від 17.04.2016 року, складеному сектором нагляду (відділу) Муніципальної інспекції з благоустрою Департаменту житлової, комунальної політики та благоустрою, під час обстеження встановлено, що огорожа не відповідає нормам, чим порушено п.13.1 правил благоустрою м. Івано-Франківська. При виході на місце представником Департаменту містобудування, архітектури та культурної спадщини було виявлено, що встановлена огорожа на АДРЕСА_1 не погоджена Департаментом у відповідності до Порядку встановлення огорож у м. Івано-Франківську, який затверджений рішенням виконавчого комітету міської ради від 05.02.2015 року № 84. Згідно із вказаним Порядком п. 4.2 серед документів, які подаються для погодження встановлення огорожі, необхідною є письмова згода співвласників земельної ділянки на встановлення огорожі об`єкта нерухомості. Своїми протиправними діями відповідач завдає йому незручності та спричиняє моральні страждання, відповідач здійснює на нього психологічний тиск, скандалить, висловлюється принизливими словами на його адресу. По факту вчинення сусідом конфлікту він 27.08.2015 року звертався в Івано-Франківський відділ поліції. За матеріалами перевірки складено висновок №11230 від 22.09.2015 року.

Відповідач подав відзив на позов, у якому зазначив, що позивач на початку 2016 року уже звертався до суду з аналогічним позовом про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою. Позивач погодився на умови мирової угоди, згідно якої він зобов`язався привести встановлену огорожу у відповідність до вимог законодавства. Ним було виконано умови цієї мирової угоди, тому позивач відмовився від позову та ним було подано відповідну заяву про примирення сторін, про що Івано-Франківським міським судом була постановлена відповідна ухвала. Крім того, ним, за попередньою усною згодою з усіма співвласниками квартир АДРЕСА_1 , а саме з ОСОБА_7 - власником № 2, ОСОБА_6 співвласником квартири № 1 , де іншим співвласником квартири є - позивач ОСОБА_1 та з ОСОБА_9 , власницею квартири № 3 , було встановлено огорожу (паркан) за його власні кошти. Оскаржувана огорожа була встановлена ним на місці уже існуючої огорожі, яка там знаходилася ще багато років до того моменту, як його дружиною було придбано у власність квартиру № 3 та одержано у дар частку земельної ділянки по АДРЕСА_1 , підтвердженням чого є технічна документація із землеустрою щодо документа, що посвідчує право спільної сумісної власності на земельну ділянку, для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), яка розташована в АДРЕСА_2 ., датована 2008 роком та замовниками якої виступали ОСОБА_6 , ОСОБА_1 (позивач) , ОСОБА_7 та ОСОБА_8 В пояснювальній записці, яка є частиною вищезазначеної технічної документації, сторінка № 3, абзац 3 вказано, що межі та площа земельної ділянки, інвентаризація якої виконується, визначені, згідно з генпланом і проходять по огорожі і по стінах будинку. В акті встановлення та узгодження зовнішніх меж землекористування, сторінка № 8 абзац 2 також зазначено, що межі земельної ділянки проходять по огорожі і по стінах будинку. Ніяких претензій при встановленні меж землекористування не виявлено. Даний акт підписано усіма співвласниками, в тому числі і позивачем ОСОБА_1 Актом встановлення та узгодження зовнішніх меж землекористування в натурі, який знаходиться на сторінці 40 вищезазначеної технічної документації, в абзаці 1 теж вказано, що межі земельної ділянки проходять по огорожі і по стінах будинку. В абзаці 2 вказано, що суміжними землекористувачами, при встановленні зовнішніх меж землекористування, ніяких претензій не виявлено. Межі та площу земельної ділянки з суміжними землекористувачами погоджено. Аналогічно цей акт підписано усіма співвласниками, в тому числі позивачем, а також суміжними землекористувачами. Тому, твердження про те, що він одноособово користується спільною земельною ділянкою та не допускає до користування нею позивача є хибним та таким, що не відповідає дійсності. Територією спільної земельної ділянки порівно користуються усі співвласники квартир у житловому будинку по АДРЕСА_1 . Тому, заручившись згодою співвласників спільної земельної ділянки та спірної будівлі, ним було встановлено на місці колись існуючої, але зруйнованої нову огорожу, яка відповідача усім встановленим нормам. 11.11.2017 року він звернувся до Департаменту житлової, комунальної політики та благоустрою Івано-Франківської міської ради з заявою про проведення обстеження (огляду) території міста, а саме АДРЕСА_1 та встановлення відповідності встановленої огорожі технічним нормам та вимогам СН-441-72, визначеним рішенням виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради № 84 від 05.02.2015 року «Про порядок встановлення огорож у м. Івано-Франківську». Відповідно до вказаного рішення огорожі встановлюються по межі земельних ділянок, визначеними документами на власність або на право власності на земельну ділянку чи на право користування земельною ділянкою. У вказаному Порядку вказані можлива гранична висота огорожі та процент необхідної прозорості, а також інші вимоги до встановлення огорож. Департаментом житлової, комунальної політики та благоустрою Івано-Франківської міської ради йому було направлено відповідь за № Ч/381 від 14.12.17 року, де вказано, що при обстеженні території працівниками сектору нагляду муніципальної інспекції з благоустрою не виявлено огорожі, що не відповідає нормативним вимогам, обстеження здійснено комісійне, а за результатами складено акт обстеження території. Листом Департаменту житлової, комунальної політики та благоустрою Івано-Франківської міської ради за № 13/1-18 від 05.01.2018 року йому направлено копію акту № 4941 про обстеження (огляд) території м. Івано-Франківська від 08.12.2017 року, де вказано, що за адресою: АДРЕСА_1 на момент обстеження усі виявлені огорожі відповідають нормативним вимогам, а порушень правил благоустрою м. Івано-Франківська не виявлено. Оскільки позивачем не надано жодних підтверджуючих доказів незаконності встановлення огорожі та його вини в цьому, вважає, що відсутні підстави для відшкодування будь-якої моральної шкоди позивачу, на яку він вказує у позовній заяві.

Третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору - Івано-Франківською міською радою до матеріалів справи надано письмові пояснення, у яких представник третьої особи просить суд прийняти законне і обґрунтоване рішення на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень.

В судовому засіданні позивач та його представник підтримали позовні вимоги у повному обсязі, просили позов задовольнити.

Відповідач та його представник у судовому засіданні заперечили щодо позовних вимог з підстав, викладених у відзиві на позов.

Представник третьої особи в судовому засіданні поклався на розсуд суду при вирішенні спору.

Допитана як свідок у судовому засіданні ОСОБА_11 вказала, що проживає за адресою: АДРЕСА_2 . ОСОБА_3 чинить перешкоди у користуванні їх спільною земельною ділянкою. Ним зведено огорожу, через яку наявні перешкоди у вільному доступі до користування земельною ділянкою.

Свідок ОСОБА_7 в судовому засіданні повідомив, що він є власником квартири АДРЕСА_6 . Спірна огорожа тільки відділяє їх спільну земельну ділянку від вул . Кравченко та встановлена на місці уже існуючої огорожі, яка там знаходилася ще багато років тому. Біля огорожі є прохід, вихід на вулицю.

Заслухавши пояснення сторін, свідків, дослідивши матеріали справи, судом встановлено наступне.

Судом встановлено, що квартира АДРЕСА_2 на праві власності належить ОСОБА_6 та ОСОБА_1 , по 1/2 частині (а.с. 4-6).

Квартира АДРЕСА_6 на праві власності належить ОСОБА_7 (а.с. 75).

Квартира АДРЕСА_8 на праві власності належить ОСОБА_8 (а.с. 76-77).

Також, як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_3 проживає у квартирі АДРЕСА_8 .

На підставі рішення ХХХІІІ-ї сесії Івано-Франківської міської ради від 16.10.2008 року, земельну ділянку площею 0,0319 га по АДРЕСА_1 передано у спільну сумісну власність ОСОБА_6 , ОСОБА_1 , ОСОБА_7 та ОСОБА_8 , для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд (а.с. 108), про що видано Державний акт серії ЯЖ №859872 від 04.06.2009 року (а.с. 7-8).

Як вбачається 27.08.2015 року ОСОБА_1 звертався в Івано-Франківський відділ поліції. За матеріалами перевірки складено висновок №11230 від 22.09.2015 року, у якому зазначено, що 26.08.2015 року до чергової частини Івано-Франківського МВ УМВС України в Івано-Франківській області надійшло повідомлення від гр. ОСОБА_1 про вчинення сусідом конфлікту 26.08.2015 року, близько 21:10 год. по місцю проживання. Виїздом СОГ на місце події було встановлено, що інформація, викладена у повідомленні, частково знайшла своє підтвердження, конфлікт був вирішений до приїзду працівників міліції (а.с. 16).

Заявами від 17.02.2017 року підтверджено дозвіл на облаштування огорожі гр. ОСОБА_3 від ОСОБА_6 та ОСОБА_7 (а.с. 30-31).

Відповідно до Акту № 1230 про обстеження (огляду) території м. Івано-Франківська від 17.10.2016 року, складеного сектором нагляду/відділу Муніципальної інспекції з благоустрою Департаменту житлової, комунальної політики та благоустрою Івано-Франківської міської ради, під час обстеження встановлено, що огорожа не відповідає нормам, чим порушено п.13.1 правил благоустрою м. Івано-Франківська (а.с. 12).

З листа Департаменту містобудування, архітектури та культурної спадщини від 24.11.2016 року вбачається, що при виході на місце представником Департаменту було виявлено, що встановлена огорожа на АДРЕСА_1 не погоджена Департаментом у відповідності до Порядку встановлення огорож у м. Івано- Франківську, який затверджений рішенням виконавчого комітету міської ради від 95.02.2015 року №84. Згідно із вказаним Порядком висота огорожі повинна відповідати вимогам СН-441-72*, але не перевищувати 2,0 м від рівня поверхні землі (не враховуючи висоту огорожі, що служить підпірною стіною) (п. 3.3). Нижня, цокольна частина огорожі може бути глухою, висота якої не повинна перевищувати 0,9 м (п. 3.4). Верхня частина огорожі повинна бути прозорою. Коефіцієнт прозорості (відношення прозорих частин огорожі до суцільних частин огорожі) повинен бути більшим за 50 (п`ятдесят) відсотків (п. 3.5). Огорожа ділянок садибної забудови між сусідніми земельними ділянками повинна бути прозорою. Цей пункт не поширюється на випадки досягнення письмової згоди між сусідами (п. 3.6). Відповідно до п. 4.2 Порядку серед документів, які подаються для погодження встановлення огорожі необхідною є письмова згода співвласників земельної ділянки на встановлення огорожі об`єкта нерухомості. Встановлення конструкції для сушіння білизни чинними державними будівельними нормами не нормується. Крім того, до Департаменту надійшло звернення від гр. ОСОБА_1 щодо узаконення літньої кухні по АДРЕСА_1 . Для виготовлення документації, а саме будівельного паспорту, який надає Департамент містобудування, архітектури та культурної спадщини, необхідним є надання нотаріально посвідчених згод співвласників земельної ділянки, яких у даному і випадку є чотири, а також згоду власника споруди, до якої блокується літня кухня (а.с. 10).

Як вбачається з Акту № 4941, складеного сектором нагляду/відділу Муніципальної інспекції з благоустрою Департаменту житлової, комунальної політики та благоустрою Івано-Франківської міської ради про обстеження (огляд) території м. Івано-Франківська від 08.12.2017 року, де вказано, що за адресою: АДРЕСА_1 на момент обстеження усі виявлені огорожі відповідають нормативним вимогам, а порушень правил благоустрою м. Івано-Франківська не виявлено (а.с. 62).

Як слідує з листа Департаменту житлової, комунальної політики та благоустрою Івано-Франківської міської ради від 14.12.2017 року № Ч/381, при обстеженні території працівниками сектору нагляду муніципальної інспекції з благоустрою не виявлено огорожі, що не відповідає нормативним вимогам, обстеження здійснено комісійне, а за результатами складено акт обстеження території (а.с. 59).

Як передбачено ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ч. 1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За змістом ст. 12 та ст. 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

У відповідності до ч. 1 та ч. 3 ст. 89 Цивільного процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Згідно вимог ст. 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Відповідно до ч.1 та ч. 2 ст. 152 ЗК України держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю, а власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

В силу вимог ч.ч. 1, 2, 3 ст. 103 ЗК України власники та землекористувачі земельних ділянок повинні обирати такі способи використання земельних ділянок відповідно до їх цільового призначення, при яких власникам, землекористувачам сусідніх земельних ділянок завдається найменше незручностей (затінення, задимлення, неприємні запахи, шумове забруднення тощо). Власники та землекористувачі земельних ділянок зобов`язані не використовувати земельні ділянки способами, які не дозволяють власникам, землекористувачам сусідніх земельних ділянок використовувати їх за цільовим призначенням (неприпустимий вплив). Власники та землекористувачі земельних ділянок зобов`язані співпрацювати при вчиненні дій, спрямованих на забезпечення прав на землю кожного з них та використання цих ділянок із запровадженням і додержанням прогресивних технологій вирощування сільськогосподарських культур та охорони земель (обмін земельних ділянок, раціональна організація територій, дотримання сівозмін, встановлення, зберігання межових знаків тощо).

Згідно ч. 2 ст. 13 ЦК України при здійсненні свої прав особа зобов`язана утримуватися від дій, які б порушити прав інших осіб, завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині.

З аналізу зазначених вище доказів у цивільній справі, суд прийшов до висновку, що позивачем доведено перед судом факти вчинення відповідачем дій за межами його прав з порушенням прав, свобод та інтересів позивача.

Наявні в матеріалах справи висновки служб органів місцевого самоврядування, які, у своїй більшості вказують щодо наявності порушень містобудівельних норм, суперечності в показах свідків та відсутність згоди позивача, як співвласника земельної ділянки, на встановлення спірної огорожі, дають підстави суду зробити висновок про порушення прав позивача, та необхідність його судового захисту.

За вказаних вище обставин, беручи до уваги те, що відповідачем допущенні порушення норм земельного законодавства, відповідач у позасудовому порядку не бажає усунути зазначені вище порушення закону, а також те, що позивачем перед судом доведено обставини, на які він покликається, як на підставу заявлених ним позовних вимог, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги є підставні.

При визначенні розміру моральної шкоди суд виходить з вимог ст. 1167 ЦК України та з урахуванням п. 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування по справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» від 31 березня 1995 року, з яких вбачається, що розмір моральної шкоди суд визначає в межах заявлених вимог у залежності від обсягу заподіяних моральних і фізичних страждань, з врахуванням у кожному конкретному випадку ступеня провини відповідача, стан здоров`я, ступеню змушених змін у житті позивача.

Виходячи із засад розумності та справедливості, враховуючи всі обставини у справі, суд вважає, що відповідною компенсацією моральної шкоди буде сума у розмірі 1500 гривень, яка визначена судом з урахуванням обсягу заподіяних моральних страждань, тривалості заподіяння моральної шкоди, необхідністю позивача докладати додаткові зусилля для відновлення свого порушеного права, а також інших негативних наслідків.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Судові витрати підлягають розподілу відповідно до ст. 141 ЦПК України.

Керуючись ст.ст. 4, 12, 13, 81, 89, 141, 258, 259, 265 ЦПК України, суд,-

В И Р І Ш И В :

Позов задовольнити частково.

Зобов`язати ОСОБА_3 усунути перешкоди у користуванні земельною ділянкою за адресою: АДРЕСА_1 , шляхом знесення самочинно збудованої огорожі.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 1500 грн. моральної шкоди.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь держави 551 грн. 20 коп. судового збору.

В решті вимог позову - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подачі апеляційної скарги.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя Антоняк Т.М.

Повний текст рішення складено та підписано 10.12.2019 року