Рішення № 86244839, 05.12.2019, Господарський суд Сумської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

05.12.2019 Справа № 920/327/17 м. Суми

Господарський суд Сумської області у складі судді Заєць С.В., розглянувши матеріали справи № 920/327/17

за позовом: Комунального підприємства "Міськводоканал" Сумської міської ради,

м.Суми

до відповідача: Публічного акціонерного товариства "Сумський завод насосного та

енергетичного машинобудування "Насосенергомаш", м. Суми

про стягнення 218 337 грн. 90 коп.

За участю представників сторін:

від позивача: Іванченко М.М. (адвокат, ордер № 1009623 від 17.10.2019),

від відповідача: Скубира О.М. (адвокат, ордер № 41 від 28.12.2018),

при секретарі судового засідання Гордієнко Ж.М.

УСТАНОВИВ:

Відповідно до вимог позовної заяви від 22.03.2017 № 22/1875 позивач, просить суду стягнути з відповідача на свою користь 218 337 грн. 90 коп., з яких: 165 457 грн. 89 коп. заборгованості за об`єми скинутих понаднормативно забруднених стічних вод, 23 605 грн. 88 коп. пені, 5 901 грн. 87 коп. - 3% річних, 23 372 грн. 26 коп. інфляційних нарахувань, а також витрат по сплаті судового збору в розмірі 3 275 грн. 07 коп.

Ухвалою суду від 20.04.2017 порушено провадження у справі і прийнято позовну заяву до розгляду з призначенням судового засідання.

05.05.2017 відповідач подав відзив на позовну заяву, в якому зазначив, що оскільки рішення виконавчого комітету Сумської міської ради від 06 вересня 2011 року № 539 "Про внесення змін та доповнень до рішення виконавчого комітету Сумської міської ради від 10.12.2007р. № 596 "Про затвердження Правил приймання стічних вод в системи каналізації м. Суми" прийняте з порушенням законодавства України, то вказане Рішення не підлягає застосуванню до правовідносин, що виникли між Позивачем та Відповідачем, у зв`язку з чим позовні вимоги Комунального підприємства "Міськводоканал" Сумської міської ради до Публічного акціонерного товариства "Сумський завод насосного та енергетичного машинобудування "Насосенергомаш" про стягнення суми основного боргу в розмірі 165457,89грн. за об`єми скинутих понаднормативно забруднених стічних вод, пені - 23 605,88грн., 3% річних - 5 901,87 грн. та інфляційних збитків -23 372,26 грн не підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідачем 05.05.2017 було подане клопотання про зупинення провадження у справі до винесення Зарічним судом м. Суми рішення по справі № 591/1519/15-а за позовом ПАТ "Укрхімпроект" до виконавчого комітету Сумської міської ради, Комунального підприємства "Міськводоканал" Сумської міської ради про визнання незаконним з моменту прийняття та скасування рішення виконавчого комітету Сумської міської ради від 06 вересня 2011 року № 539 "Про внесення змін та доповнень до рішення виконавчого комітету Сумської міської ради від 10.12.07 р. № 596 "Про затвердження Правил приймання стічних вод в системи каналізації м. Суми", визнання незаконними з моменту прийняття та скасування наказів КП "Міськводоканал" Сумської міської ради № 36 від 22.02.2012 року "Про затвердження нормативу плати за скид понаднормативних забруднень в систему каналізації м. Суми на 2012 рік", № 35 від 01.02.2013 року "Про затвердження нормативу плати за скид понаднормативних забруднень в систему каналізації м. Суми на 2013 рік", № 45 від 18.02.2014 року "Про затвердження нормативу плати за скид понаднормативних забруднень в систему каналізації м. Суми на 2014 рік". Своє клопотання відповідач обґрунтовує тим, що в разі визнання зазначеного рішення виконавчого комітету Сумської міської ради незаконним та його скасування, це може суттєво вплинути на оцінку доказів по справі № 920/327/17.

Ухвалою господарського суду Сумської області від 11.05.2017 було зупинено провадження у справі до винесення Зарічним судом м. Суми рішення по справі № 591/1519/15-а за позовом ПАТ "Укрхімпроект" до виконавчого комітету Сумської міської ради, Комунального підприємства "Міськводоканал" Сумської міської ради про визнання незаконним з моменту прийняття та скасування рішення виконавчого комітету Сумської міської ради від 06 вересня 2011 року № 539 "Про внесення змін та доповнень до рішення виконавчого комітету Сумської міської ради від 10.12.07 р. № 596 "Про затвердження Правил приймання стічних вод в системи каналізації м. Суми", визнання незаконними з моменту прийняття та скасування наказів КП "Міськводоканал" Сумської міської ради № 36 від 22.02.2012 року "Про затвердження нормативу плати за скид понаднормативних забруднень в систему каналізації м. Суми на 2012 рік", № 35 від 01.02.2013 року "Про затвердження нормативу плати за скид понаднормативних забруднень в систему каналізації м. Суми на 2013 рік", № 45 від 18.02.2014 року "Про затвердження нормативу плати за скид понаднормативних забруднень в систему каналізації м. Суми на 2014 рік".

31.10.2017 до господарського суду Сумської області надійшла заява КП "Міськводоканал" про поновлення провадження у справі № 920/327/17 оскільки ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 18.10.2017 по справі № 591/1519/15-а постанову Зарічного районного суду м. Суми від 17 травня 2017 року по справі № 591/1519/15-а скасовано та прийнято ухвалу, якою адміністративний позов ПАТ "Укрхімпроект" залишений без розгляду.

Ухвалою суду від 02.11.2017 поновлено провадження у справі № 920/327/17 призначено судове засідання.

14.11.2017 відповідачем подано відзив №26-01/08684 від 14.11.2017 на позовну заяву, в якому відповідач проти задоволення позовних вимог заперечує, посилаючись на те, що Правила №539 були прийняті з порушенням норм чинного законодавства України та не підлягають застосуванню до спірних правовідносин, а відповідачем не порушено гранично допустимої концентрації забруднюючих речовин у стоках в каналізаційну систему м. Суми, у зв`язку з чим позивач не мав права застосовувати до нього відповідні санкції.

14.12.2017 позивач подав суду заперечення №22/8475 від 27.11.2017 на відзив, в якому зазначив, що Правила №539 є чинними, а проведення відповідачем порівняльного аналізу розмірів ГДК забруднюючих речовин у стічних водах споживачів, передбачених місцевими Правилами приймання стічних вод у систему каналізації м. Суми, з ГДК аналогічних забруднюючих речовин, визначених СанПін 4630-88 та ДСанПін 2.2.4-171-10, а також з ГДС, встановлених у Дозволах, є некоректним і не може братися до уваги.

Ухвалою суду від 18.12.2017, враховуючи те, що провадження у даній справі було порушено 20.04.2017 і після порушення провадження у справі, набрала чинності нова редакція ГПК України (Закон України № 2147-VIII від 03.10.2017), також приймаючи до уваги, що відповідно до п.п. 9 п. 1 Перехідних положень ГПК (в редакції, яка набрала чинності з 15.12.2017 року) справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких порушено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу, було закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.

09.01.2018 від відповідача надійшли пояснення №26-06/00103 від 09.01.2018 на заперечення на відзив від 27.11.2017, в яких зазначає, що Правила приймання стічних вод у систему каналізації м. Суми, затверджені рішенням виконавчого комітету Сумської міської ради від 06.09.2011 № 539, не підлягають застосуванню до правовідносин між сторонами, оскільки прийняті виконавчим комітетом Сумської міської ради не на підставах та у спосіб, що передбачені законодавством, що встановлено в ухвалі Харківського апеляційного адміністративного суду від 18 жовтня 2017 року по справі № 591/1519/15-а.

Ухвалою господарського суду Сумської області від 18.01.2018 зупинено провадження у справі № 920/327/17 до вирішення справи №591/1519/15-а (К/800/38086/17; К/800/38084/17, К/800/38709/17) Касаційним адміністративним судом у складі Верховного Суду.

11.11.2019 відповідачем подано до суду клопотання про поновлення провадження у справі № 26-06/09082 від 11.11.2019, в обгрунтування якого зазначив, що Постановою від 24.10.2019р. у справі № 591/1519/15-а Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду касаційні скарги Публічного акціонерного товариства "Укрхімпроект", Товариства з обмеженою відповідальністю "Горобина", Публічного акціонерного товариства "Сумський завод насосного та енергетичного машинобудування "Насосенергомаш" залишив без задоволення, Ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 18 жовтня 2017 року по справі № 591/1519/15-а без змін.

Ухвалою господарського суду Сумської області від 27.11.2019 провадження у справі № 920/327/17 поновлено.

02.12.2019 позивачем подано до суду додаткові пояснення по справі, відповідно до яких просить суд позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

02.12.2019 відповідачем подано до суду письмові Пояснення № 26-06/09616 від 02.11.2019, відповідно до яких відповідач зазначає, оскільки ними були додержані гранично допустимі концентрації забруднюючих речовин у стічних водах в каналізаційну систему м. Суми у жовтні 2015 року, АТ «Сумський завод «Насосенергомаш» вважає позовні вимоги такими, що не відповідають положенням чинного законодавства України, у зв`язку з чим не підлягають задоволенню у повному обсязі.

В судовому засідання 05.12.2019 представник позивача підтримав свої позовні вимоги та просив суд їх задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні 05.12.2019 проти задоволення позовних вимог заперечував.

Суд, дослідивши надані сторонами докази, заслухавши пояснення представників сторін, дійшов висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи 01.10.2009 між Комунальним підприємством «Міськводоканал» Сумської міської ради та Акціонерним товариством "Сумський завод "Насосенергомаш" укладено договір на водопостачання та прийом стічних вод № 1. Вподальшому було укладено додаткові угоди до нього, зокрема від 01.03.2011, від 21.04.2011, 01.03.2012, від 01.03.2013, від 01.02.2013.

Преамбулою договору на водопостачання та прийом стічних вод з підприємствами, установами, організаціями від 01.10.2009 № 1 визначено, що сторони у своїх взаємовідносинах керуються Правилами приймання стічних вод у систему каналізації м. Суми, затвердженими рішенням виконавчого комітету Сумської міської ради від 10.12.2007 р. № 596 та іншими нормативно-правовими актами. Рішенням виконавчого комітету Сумської міської ради від 06.09.2011 р. № 539 внесено зміни до рішення виконавчого комітету Сумської міської ради від 10.12.2007 р. № 596 «Про затвердження Правил приймання стічних вод в системи каналізації м. Суми", виклавши його в новій редакції.

Пунктом 4.2. "Правил приймання стічних вод в систему каналізації м. Суми", затверджених Рішенням Виконавчого комітету Сумської міської ради №539 від 06.09.201 1 р. (даті - Правила № 539) передбачено, що для всіх абонентів, що скидають стічні води в систему каналізації м. Суми, встановлені Єдині допустимі концентрації забруднюючих речовин, що наведені у таблиці 1 Правил № 539, які встановлені відповідно до норм чинного законодавства, виходячи з технічних можливостей міської каналізаційної мережі і очисних споруд, з урахуванням затверджених допустимих концентрацій (ДК) речовин, що надходять з очищеними стічними водами в басейн р. Псел, і якісного складу води із міськводопроводу.

Згідно з п. 7.5. Правила № 539 та п. 3.2. Інструкції про встановлення та стягнення плати за скид промислових та інших стічних вод у системи каналізації населених пунктів, затвердженої наказом Держбуду України від 19.02.02 р. № 37 при перевищенні вмісту забруднюючих речовин в стічних водах Абонента при скиді у міську каналізацію, порівняно з встановленими допустимих концентрацій (ДК), абонент сплачує Водоканалу плату за скид понаднормативних забруднень, яка рахується за встановленим нормативом плати за очищення 1 куб.м. стічних вод з вмістом забруднень у межах допустимих концентрацій (Нп), об`ємом скинутих понаднормативно забруднених стічних вод (Vпз) та коефіцієнтом кратності (Кк), який враховує рівень небезпеки скинутих забруднень для технологічних процесів очищення стічних вод та екологічного стану водойми:

?= Нп х Vпз х Кк.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що при здійсненні контролю за скидом забруднюючих речовин позивачем, виявлено факт скиду споживачем в міську каналізацію стічних вод з перевищенням вмісту рівня забруднюючих сечовин порівняно з встановленими місцевими правилами, зокрема, 01.10.2015 проводилась перевірка якості скиду стічних вод на каналізаційному випуску на виході з контрольних колодязіву, за адресами у м. Суми: вул. Привокзальна, 1, вул. Троїцька, 69 в, вул. 2-га Залізнична, 2 в, вул. Скрябіна, 11.

За результатами перевірок були складені акти по відбору проб та протоколи дослідження якості стічних вод, що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями відповідних акті та протоколів (а.с. 22-27).

Для розрахунку плати використовувалися дані лабораторії відповідача, відповідно до п. 7.10. Правил № 539.

Як зазначає позивач, відповідно до п. 2.3.4. Правил № 539 відповідач зобов`язаний оплачувати рахунки за скид понаднормативних забруднень при порушенні встановлених показників протягом 30 банківських днів.

Позивач направив відповідачу рахунок на оплату, що підтверджується копією рахунку та копією листа ( а.с. 19-21).

Також, позивач направив на адресу відповідача претензію від 17.01.2017 № 22/317 (а.с. 28-29).

Позивач зазначає, що відповідач свої зобов`язання не виконував, а тому позивач звернувся до суду з даним позовом.

Позивачем наданий розрахунок заборгованості, пені, 3 % річних, інфляційних нарахувань ( а.с. 15-18).

Відповідач проти задоволення позовних вимог заперечує, та вважавє, що Правила № 539 не можуть бути застосовані до спірних правовідносин, а саме визначення розміру плати за скид понаднормативних забруднень в каналізаційну систему м. Суми, оскільки Правила № 539 прийняті з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Отже, предметом доказування по даній справі є факт порушення відповідачем норм чинного законодавства забрудненням стічних вод при скиді вод в міську каналізацію та правомірність нарахування заборгованості за порушення чинних норм, які передбачають відповідальність за скинуті понаднормативно забруднені стічні води.

Надаючи юридичну оцінку вищезазначеним обставинам, суд дійшов до наступних висновків.

Відповідно до п. 1 ч.2 ст. 11 ЦК України однією із підстав виникнення цивільних прав та обовязків є договір, який в силу вимог ч. 1 ст. 629 ЦК України є обовязковим для виконання сторонами.

Згідно ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з положеннями статті 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Як вже зазначалося судом, відносини між сторонами з приводу надання послуг з централізованого постачання холодної води і водовідведення регулюються договором №1 від 01.10.2009, преамбулою якого визначено, що сторони у своїх взаємовідносинах керуються Правилами приймання стічних вод у систему каналізації м. Суми, затвердженими рішенням виконавчого комітету Сумської міської ради від 10.12.2007 р. № 596 та іншими нормативно-правовими актами. Рішенням виконавчого комітету Сумської міської ради від 06.09.2011 р. № 539 внесено зміни до рішення виконавчого комітету Сумської міської ради від 10.12.2007 р. № 596 «Про затвердження Правил приймання стічних вод в системи каналізації м. Суми», виклавши його в новій редакції.

В обґрунтування позовних вимог в частині нарахування та стягнення плати за об`єми скинутих понаднормативно забруднених стічних вод позивач посилається на порушення відповідачем Правил приймання стічних вод у систему каналізації м. Суми, затверджених рішенням виконавчого комітету Сумської міської ради від 06.09.2011 № 539 (Правил № 539).

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності" рішення виконавчого комітету Сумської міської ради від 06.09.2011р. № 539, яким були затверджені Правила, має усі ознаки регуляторного акту та є таким, що потребує реалізації процедур стосовно його прийняття, передбачених цим Законом.

Частина 6 ст. 33 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" відносить питання стандартизації та нормування у галузі охорони навколишнього природного середовища до компетенції центрального органу виконавчої влади з питань екології та природних ресурсів - Міністерства охорони навколишнього середовища.

Наказом Міністра охорони навколишнього природного середовища від 28.12.1994р. № 125 затверджено Керівний нормативний документ "Гідросфера. Відбір проб для визначення складу і властивостей стічних та технологічних вод". Розділ 1 КНД 211.1.0.009-94 встановлює, що даний керівний нормативний документ встановлює загальні вимоги до відбору проб з метою подальшого визначення хімічних та фізичних показників складу і властивостей вод. Вказаний керівний нормативний документ містить загальні вимоги до організації відбору, видів проб, місць, часу та частоти відбору, пристроїв, засобів та посуду для відбору та зберігання проб, реєстрації та транспортування проб, техніки безпеки. Положення цього керівного нормативного документу розповсюджується на відбір проб стічних та технологічних вод, що підлягають державному та відомчому контролю.

У відповідності до п.1.6 Правил приймання стічних вод підприємств у комунальні та відомчі системи каналізації населених пунктів України, затверджених Наказом від 19.02.2002р. № 37 Державним комітетом будівництва, архітектури та житлової політики України, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 26 квітня 2002р. за № 403/6691, який був чинний під час прийняття Правил № 539, місцеві Правила приймання згідно з Законом України "Про місцеве самоврядування в Україні" затверджують виконавчі органи місцевих рад за поданням Водоканалів після погодження з територіальними органами Мінекоресурсів та Міністерства охорони здоров`я України. Місцеві Правила приймання є обов`язковими для всіх Підприємств, яким Водоканали надають послуги з водовідведення та які розташовані на території даної місцевої ради.

Зі змісту ч.4 ст. 75 ГПК України вбачається, що обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Так, в матеріалах справи міститься копія Постанови Верховного Суду від 24.10.2019 у справі №591/1519/15-а за позовом Публічного акціонерного товариства "Укрхімпроект", Махатило Олени Анатоліївни , до Виконавчого комітету Сумської міської ради, Комунального підприємства "Міськводоканал" Сумської міської ради, треті особи Державна екологічна інспекція у Сумській області, Департамент фінансів, економіки та бюджетних відносин Сумської міської ради, Публічне акціонерне товариства "Сумське машинобудівне науково-виробниче об`єднання ім. М.В. Фрунзе", Сумське обласне територіальне відділення Антимонопольного комітету України, Державне підприємство "Сумська біологічна фабрика", Товариство з обмеженою відповідальністю "Горобина", Публічне акціонерне товариство "Сумський завод насосного та енергетичного машинобудування "Насосенергомаш", Український НДІ "УкркомунНДІпрогрес", Товариство з обмеженою відповідальністю "Спільне підприємство "Емпаєрмоторс", Публічне акціонерне товариство "Науково-дослідний і проектно-конструкторський інститут атомного та енергетичного насособудування" про визнання протиправним та скасування рішень, якою ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 18.10.2017 залишено без змін і якою встановлено, що рішення виконавчого комітету Сумської міської ради від 06.09.2011 року № 539 було прийняте незаконно. Крім того, встановлено, що рішення №539 від 06.09.2011 року виконавчим комітетом Сумської міської ради прийняте не на підставах та у спосіб, що передбачені законодавством, що регулюють спірні правовідносини.

Крім того, Відповідно до ст. 236 Господарського процесуального кодексу України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Відповідно до п. 5 постанови Пленуму Верховного Суду України від 1 листопада 1996р. № 9 "Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя" зазначено, що судам необхідно виходити з того, що нормативно-правові акти будь-якого державного чи іншого органу (акти Президента України, постанови Верховної Ради України, постанови і розпорядження Кабінету Міністрів України, нормативно-правові акти Верховної Ради Автономної Республіки Крим чи рішення Ради міністрів Автономної Республіки Крим, акти органів місцевого самоврядування, накази та інструкції міністерств і відомств, накази керівників підприємств, установ та організацій тощо) підлягають оцінці на відповідність як Конституції, так і закону. Якщо при розгляді справи буде встановлено, що нормативно-правовий акт, який підлягав застосуванню, не відповідає чи суперечить законові, суд зобов`язаний застосувати закон, який регулює ці правовідносини.

Згідно частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

В даному контексті, словосполучення "на підставі" - означає, що суб`єкт владних повноважень: 1) повинен бути утвореним у порядку, визначеному Конституцією та законами України; 2) зобов`язаний діяти на виконання закону, за умов та обставин, визначених ним; "у межах повноважень" - означає, що суб`єкт владних повноважень повинен приймати рішення, а дії вчиняти відповідно до встановлених законом повноважень, не перевищуючи їх; "у спосіб" - означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний дотримуватися встановленої законом процедури і форми прийняття рішення або вчинення дії і повинен обирати лише визначені законом засоби (правова позиція Вищого господарського суду України з постанови від 24.01.2017, справа №910/10057/16).

Відповідно до ст. 11 Господарського процесуального кодексу України, суд при розгляді справи керується принципом верховенства права. Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що встановлені Конституцією та законами України. У разі невідповідності правового акта правовому акту вищої юридичної сили суд застосовує норми правового акта вищої юридичної сили.

Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Свропейського суду з прав людини як джерело права.

Суд застосовує норми права інших держав у разі, коли це передбачено законом України чи міжнародним договором, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України.

Якщо суд доходить висновку, що закон чи інший правовий акт суперечить Конституції України, суд не застосовує такий закон чи інший правовий акт, а застосовує норми Конституції України як норми прямої дії.

У разі невідповідності правового акта правовому акту вищої юридичної сили суд застосовує норми правового акта вищої юридичної сили.

У разі невідповідності правового акта міжнародному договору, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, суд застосовує міжнародний договір України.

Також, Закон України «Про судоустрій і статус суддів» встановлює, що правосуддя в Україні здійснюється на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.

Згідно Рекомендацій Комітету Ради Європи N R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень під дискреційними повноваженнями розуміються повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Стосовно судового контролю за дискреційними адміністративними актами суб`єктів владних повноважень Європейський суд з прав людини неодноразово висловлював позицію з цього питання, згідно якої національні суди повинні проконтролювати, чи не є викладені у них висновки адміністративних органів щодо обставин у справі довільними та нераціональними, непідтвердженими доказами або ж такими, що є помилковими щодо фактів; у будь-якому разі суди повинні дослідити такі акти, якщо їх об`єктивність та обґрунтованість є ключовим питанням правового спору (пункт 157 рішення у справі «Сігма радіо телевіжн лтд. проти Кіпру» (Sigma Radio Television ltd. v. Cyprus N 32181/04); пункт 44 рішення у справі «Брайєн проти Об`єднаного Королівства» (Bryan v. the United Kingdom); пункти 156 - 157, 159 рішення у справі «Сігма радіо телевіжн лтд. проти Кіпру» (Sigma Radio Television ltd. v. Cyprus N 32181/04); пункти 47 - 56 рішення у справі «Путтер проти Болгарії» (Putter v. Bulgaria N 38780/02).

В рішеннях Європейського Суду у справах «Федоренко проти України» від 30.06.2006 та «Стретч проти Сполученого Королівства Великобританії та Північної Ірландії» від 24.06.2003, висловлена позиція про те, що особа приватного права, яка вступає у цивільно - правову угоду з державним органом або іншою особою публічного права, має всі підстави розраховувати на те, що адміністрація діє у межах своєї компетенції, а відтак необхідною до застосування до правовідносин у згаданих справах є доктрина «ultra vires» з урахування принципу пропорційності між загальними інтересами суспільства та вимогами фундаментальних прав окремої особи, зокрема, права на мирне володіння майном.

Відповідно до правової позиції Європейського Суду з прав людини, визначеної у п. 95 рішення Європейського Суду з прав людини від 10.05.2001 у справі «Кіпр проти Туреччини» (N 25781/94) як загальна засада права діє принцип «з правопорушення права не виникає (ex iniuria ius non oritur)».

Це означає, що, невиконання Правил № 539, які не відповідають нормам Конституції, законів та іншого чинного законодавства України, порядку та процедурам їх прийняття, не може бути визнане порушенням такого акту, оскільки прийнятий протизаконно акт не є підставою для виникнення, зокрема, обов`язків, ним передбачених.

Також, згідно п. 1 інформаційного листа від 29.09.2009р. № 01-08/530 «Про деякі питання, порушені у доповідних записках господарських судів України у першому півріччі 2009 року щодо застосування норм Господарського процесуального кодексу України», Вищий господарський суд України на запитання, чи вправі господарський суд, виходячи з вимог частини другої статті 4 ГПК, не застосовувати чинний акт органу місцевого самоврядування, який прийнято щодо конкретної юридичної особи з порушенням законодавства України, дав таку відповідь: «Відповідно до частини другої статті 4 ГПК господарський суд не застосовує акти державних та інших органів, якщо ці акти не відповідають законодавству України. Наведене стосується й актів органів місцевого самоврядування як нормативних, так і ненормативного характеру (індивідуальної дії). Сама по собі чинність відповідного акта на час вирішення спору господарським судом не зобов`язує останній керуватися цим актом, якщо він не відповідає законодавству України.

Таким чином, господарський суд застосовує не всі нормативно-правові акти, а лише ті, що прийняті в установленому порядку і в межах компетенції відповідних органів. Отже, господарський суд зобов`язаний перевірити, чи прийнято певний акт в установленому порядку і чи відповідає він компетенції органу, який його прийняв.

Тобто, скасування в судовому порядку зазначеного нормативного акту не є обов`язковим, оскільки суд в процесі розгляду справи не застосовує нормативні акти, які не відповідають законодавству України.

Вказаний висновок повністю узгоджується з практикою Верховного Суду, викладеною у Постанові від 27.11.2018р. по справі № 826/2507/18.

У зв`язку з викладеним, приймаючи до уваги, що правила № 539 були прийняті не на підставах та у спосіб, що передбачені законодавством, що регулюють спірні правовідносини, у зв`язку з чим є нікчемними з моменту їх прийняття, як прийняті "ultra vires», вони не можуть бути підставою для нарахування позивачем плати за об`єми скинутих понаднормативно забруднених стічних вод.

Дане твердження узгоджується з позицією Верховного Суду, викладеною у Постанові від 28.08.2019р. по справі № 920/619/18 та позицією Північного апеляційного господарського суду, викладеною у Постановах від 23.04.2019р. по справі № 920/619/18, від 24.09.2019р. по справі № 920/308/19 (сторонами у справі були Позивач та Відповідач, предмет спору - стягнення заборгованості за об`єми скинутих понаднормативно забруднених стічних вод та штрафних санкцій) та Постанові від 08.05.2019р. по справі № 920/1038/18.

Відповідно до Водного кодексу України, гранично допустима концентрація речовини у воді - встановлений рівень концентрації речовини у воді, вище якого вода вважається непридатною для конкретних цілей водокористування.

Тобто, гранично допустимі концентрації - це максимальні концентрації, за яких речовини не здійснюють прямого чи опосередкованого впливу на стан здоров`я населення (при впливі на організм протягом всього життя) та не порушують гігієнічні умови водокористування, а скидання до водних об`єктів стічних вод, що містять шкідливі речовини у концентраціях не більших за ті, що передбачені СанПін 4630-88 та Правилами № 37, не тягнуть за собою погіршення стану навколишнього середовища та здоров`я населення, тобто є дозволеними.

Відповідно до п. 5 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 01.11.1996р. № 9, судам необхідно виходити з того, що нормативно-правові акти будь-якого державного чи іншого органу (акти Президента України, постанови Верховної Ради України, постанови і розпорядження Кабінету Міністрів України, нормативно-правові акти Верховної Ради Автономної Республіки Крим чи рішення Ради міністрів Автономної Республіки Крим, акти органів місцевого самоврядування, накази та інструкції міністерств і відомств, накази керівників підприємств, установ та організацій тощо) підлягають оцінці на відповідність як Конституції, так і закону.

Якщо при розгляді справи буде встановлено, що нормативно-правовий акт, який підлягав застосуванню, не відповідає чи суперечить законові, суд зобов`язаний застосувати закон, який регулює ці правовідносини.

Згідно п. 7 ст. 11 Господарського процесуального кодексу України, у разі невідповідності правового акта правовому акту вищої юридичної сили суд застосовує норми правового акта вищої юридичної сили.

Приймаючи до уваги, що Правила № 539 прийняті з порушенням встановленого законодавством порядку та не підлягають застосуванню, то єдиними нормативними актами, які встановлюють гранично-допустимі концентрації шкідливих речовин у воді водних об`єктів господарсько-питного та культурно-побутового водокористування, були (станом на день відбору проб) Санітарні правила та норми охорони поверхневих вод від забруднення від 04.07.1988р. № 4630-88, затверджені заступником Міністра охорони здоров`я СРСР, Головним державним санітарним лікарем СРСР (далі - «СанПін 4630-88») та Правила № 37.

При цьому відповідно до СанПін 4630-88 та Правил № 37, гранично допустимі концентрації - це максимальні концентрації, за яких речовини не здійснюють прямого чи опосередкованого впливу на стан здоров`я населення (при впливі на організм протягом всього життя) та не порушують гігієнічні умови водокористування.

Тобто, скидання до водних об`єктів стічних вод, що містять шкідливі речовини у концентраціях не більших за ті, що передбачені СанПін 4630-88 та Правилами № 37, не тягнуть за собою погіршення стану навколишнього середовища та здоров`я населення, тобто є безпечними.

Суд приймає як належне твердження відповідача, як на підставу не порушення відповідачем у жовтні 2015 року гранично допустимих концентрацій забруднюючих речовин, що за результатами порівняльного аналізу розмірів гранично допустимих концентрацій забруднюючих речовин у стічних водах Відповідача, які застосував позивач у позовній заяві та передбачені Правилами № 539, з гранично допустимими концентраціями аналогічних забруднюючих речовин, визначених СанПін 4630-88 та Правилами № 37, які наведені у таблиці відповідачем у відзиву від 14.11.2017 № 26-01/08684 (а.с. 73-80) , гранично допустимі концентрації забруднюючих речовин, що передбачені Правилами № 37 і вважаються безпечними для скиду у водні об`єкти, є значно більшими, ніж гранично допустимі концентрації забруднюючих речовин, що можуть міститись у стічних водах відповідача, які можуть скидатись до систем каналізації відповідно до Правил № 539.

З огляду на викладене та враховуючи, що вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості за об`єми скинутих понаднормативно забруднених стічних вод є необґрунтованими, а тому суд не вбачає правових підстав для задоволення позовних вимог в частині стягнення з відповідача 165 457 грн. 98 коп. заборгованості за об`єми скинутих понаднормативно забруднених стічних вод.

Крім того, беручи до уваги те, що вимога про стягнення з відповідача 5901 грн. 87 коп. 3% річних, 23605 грн. 88 коп. пені, 23372 грн. 26 коп. інфляційних збитків є похідною від основної вимоги про стягнення заборгованості за об`єми скинутих понаднормативно забруднених стічних вод, в задоволенні вимоги в частині стягнення штрафних санкцій суд також відмовляє в повному обсязі.

Відповідно до ст. 123 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Згідно Закону України "Про судовий збір" та відповідно до вимог п. 2 ч. 1 ст.129 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи те, що суд дійшов до висновку про відмову в задоволенні позову судові витрати покладаються на позивача.

Керуючись ст. ст. ст. ст. 123, 129, 232, 233,236, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. В задоволенні позову Комунального підприємства "Міськводоканал" Сумської міської ради до відповідача Публічного акціонерного товариства "Сумський завод насосного та енергетичного машинобудування "Насосенергомаш" про стягнення 165457 грн. 89 коп. заборгованості за об`єми скинутих понаднормативно забруднених стічних вод, 23 605 грн 88 коп. пені, 5901 грн 87 коп. 3% річних, 23372 грн 26 коп. інфляційних нарахувань - відмовити.

2. Судові витрати покласти на позивача.

Згідно зі ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення в порядку, встановленому статтями 256-258 ГПК України.

Повний текст рішення складено 11.12.2019.

Суддя С.В. Заєць