Рішення № 86234401, 06.12.2019, Тернопільський окружний адміністративний суд

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 500/2544/19

06 грудня 2019 рокум.Тернопіль

Тернопільський окружний адміністративний суд, у складі: судді Осташа А. В. за участю: секретаря судового засідання Кавчак О.І., представника позивача - Шокала В.С., представника відповідача - Васильчук І.Б.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Тернопільської митниці ДФС про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості Тернопільської митниці ДФС від 06.05.2019 №UA403000/2019/000664/2 ,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі - позивач) звернулась до Тернопільського окружного адміністративного суду з позовом до Тернопільської митниці ДФС (далі - відповідач), в якому просить суд:

- визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості Тернопільської митниці ДФС від 06.05.2019 №UA403000/2019/000664/2.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що позивач за наявності усіх необхідних документів звернувся до митного органу для здійснення митного оформлення імпортованого транспортного засобу. У поданій митній декларації митна вартість транспортного засобу позивачем визначена за ціною договору купівлі-продажу транспортного засобу (основний метод). Проте, відповідачем протиправно, в порушення норм ст. 57 Митного кодексу України та за наявності усіх документів, які підтверджують заявлену декларантом митну вартість транспортного засобу, здійснено визначення митної вартості автомобіля за другорядним методом (резервним).

Позивач вказує, що відповідач неналежним чином вивчив подані до митного контролю документи, оскільки разом з митною декларацією декларантом були подані банківські (платіжні) документи, а також документи про відсутність факту страхування. Окрім цього разом з митною декларацією подано висновок про якісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями від 21.04.2019 №202262.

Не зважаючи на виконання вимог відповідача, а саме, подання повного комплекту документів Тернопільською митницею прийнято оскаржуване рішення про коригування митної вартості товарів та значно збільшено вартість автомобіля. Вважає, що застосування резервного методу для визначенні митної вартості товару є протиправним, а збільшення такої вартості суттєво порушує права позивача. Просив позов задовольнити повністю.

Ухвалою Тернопільського окружного адміністративного суду від 21 листопада 2019 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження по справі за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін та призначено у справі судове засідання.

Відповідач 05.12.2019 надіслав до суду відзив на позовну заяву, в якому він позову не визнав, у його задоволенні просив відмовити. Вважає, що позивачем заявлено не вірну митну вартість транспортного засобу та не надано доказів на підтвердження заявленої складової митної вартості товару. У митного органу виникли обґрунтовані сумніви щодо заявленої митної вартості даного товару у зв`язку з тим, що інформація яка міститься на загальнодоступних Інтернет ресурсах вартість даного товару є значно вищою за заявлену декларантом. Відповідно митним органом розпочато процедуру консультації та направлено повідомлення про надання документів для підтвердження заявленої складової митної вартості товару. На вимогу митного органу декларантом не було подано документів, що підтверджують числові значення складової митної вартості згідно ч. 2 ст. 53 Митного кодексу України, а саме: фактурну вартість до митного оформлення, зокрема платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару та здійснюваної операції купівлі-продажу, для страхування (якщо здійснювалось) - страхових документів.

Так, за результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів, заявленої декларантом, та отриманої інформації щодо вартості транспортного засобу, посадовою особою відділу адміністрування митних платежів та митно-тарифного регулювання прийнято рішення про коригування митної вартості №UA40300/2019/001870/2 від 17.09.2019.

Враховуючи зазначене, відповідач вказує, що оскаржуване рішення позивачем є законним та обґрунтованим, тому вважає, що правових підстав для визнання його протиправним та скасування немає.

Позивач подав відповідь на відзив 06.12.2019.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві та у відповіді на відзив, просив суд їх задовольнити.

Представник відповідача проти задоволення позовних вимог позивача заперечила з підстав, наведених у відзиві на позовну заяву. Просила суд відмовити у задоволенні позовних позивача повністю.

Заслухавши вступне слово позивача, представників сторін, дослідивши наявні в матеріалах справи письмові докази та письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, суд встановив наступне.

У квіті 2019 року ОСОБА_1 , придбала у Польщі, у фірми WLAD AUTO Sp. Z о.о. (66-010 Nowogod Bobrzanski, ul. Fabryczna 15) транспортний засіб марки VOLVO модель XC60, VIN-код НОМЕР_1 за ціною 11000 швейцарських франків.

У підтвердження цього факту купівлі - продажу продавцем видано рахунок-фактуру (інвойс) від 26.03.2019 №006/04/2019, в якому вказано вартість зазначеного транспортного засобу в сумі 11000 швейцарських франків (аркуш справи 20-21).

Відповідно до даного рахунку позивачем були сплачені готівкові кошти в сумі 11000 швейцарських франків на рахунок продавця - польської фірми WLAD -AUTO Sp. Z о.о., що підтверджується наступними документами:

- «підтвердження оплати», від 15.04.2019 №006 на суму 11000 швейцарських франків, виданий польською фірмою WLAD -AUTO Sp. Z о.о. (66-010 Nowogod Bobrzanski, ul. Fabryczna 15) (аркуш справи 22-23);

- довідкою продавця - фірми «WLAD -AUTO Sp. Z о.о» про відсутність договору страхування, у якій зазначено ціну продажу автомобіля в розмірі 11000 швейцарських франків (аркуш справи - 24).

Напередодні даний автомобіль був придбаний польською фірмою WLAD -AUTO Sp. Zо.о. y аукціонної компанії «CARAUKTION AG», що підтверджується копією інвойсу від 14.03.2019 №154176, в якому зазначено ціну продажу автомобіля на аукціоні в сумі 10 742,85 швейцарських франків (аркуш справи 41).

25.03.2019 була оформлена митна декларація країни відправлення (МRN) №19СН00000226973190, на вивезення з Європейського Союзу транспортного засобу марки VOLVO Модель ХС60, VIN-код НОМЕР_2 , у якій відображено, що остаточне вивезення (експорт) з Європейського Союзу зазначеного транспортного засобу здійснюється через пункт пропуску Медика, Республіка Польща та підтверджено фактичне вивезення транспортного засобу марки VOLVO модель ХС60, VIN-код НОМЕР_2 шляхом поставлення на даному документі відбитку печатки від 15.04.2019 КRAJOWA ADMINISTRACJA SKARBOWA (аркуш справи 44).

Прибувши до Тернопільської митниці ДФС, декларантом подано до митного контролю митну декларацію №UА403030/2019/007897 на товар - «Легковий автомобіль, який був у користуванні: марка: VOLVO; модель ХС60; ідентифікаційний номер: VIN-код YV1DZ83A4Е2598065; модельний рік випуску: 2014; календарний рік випуску: 2014; тип двигуна: дизельний; об`єм циліндрів двигуна: 2400 см/куб.; потужність двигуна: 158 кВт; загальна кількість місць, включаючи місце водія: 5; колісна формула: 4x4; тип кузова: універсал; колір: сірий; призначення: для використання на дорогах загального призначення (приватне користування). Пошкодження згідно акту про проведення огляду. Торгова марка: VOLVO. Виробник: VOLVO/SE. Всього 1 штука без пакування», у якій зазначив митну вартість 11000 швейцарських франків у гривнях, по курсу НБУ. Сума податків, що підлягали до сплати становила 119523,59 гривень (інформація відображена у графі 47 та графі В даної митної декларації) (аркуш справи 45).

По даній декларації, відповідач надіслав декларанту повідомлення наступного змісту:

«Початок консультації з митним органом: У зв`язку з тим, що документально не підтверджено числові значення складових митної вартості, які є обов`язковими при її обчисленні, а саме фактурну вартість та витрати на страхування (якщо здійснювалось). Прошу відповідно до ч. 2 ст. 53 МК України надати документи:- якщо рахунок сплачено,- банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; - за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування. У разі відсутності вищезазначених документів, відповідно до ч.3 ст. 53 МК України прошу надати (за наявності) такі додаткові документи: - копію митної декларації країни відправлення; - висновок про вартісні характеристики товару, підготовлений спеціалізованою експертною організацією. Декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов`язані протягом 10 календарних днів надати додаткові документи.» (аркуш справи 46).

Тернопільською митницею ДФС прийнято рішення про коригування митної вартості від 06.05.2019 №UА403000/2019/000664/2 (далі - Рішення про коригування), яким визначено вартість імпортованого позивачем автомобіля як 17074,50 швейцарських франків за 6 (резервним) методом, митної вартості.

У графі 33 рішення про коригування, що містить назву «обставини прийняття рішення та джерела інформації, що використовувалися митним органом для визначення митної вартості» відповідач зазначив - «Митна вартість імпортованого товару не може бути визнана у зв`язку з тим, що документально не підтверджено числові значення складових митної вартості, які є обов`язковими при її обчисленні, а саме: для підтвердження фактурної вартості декларантом не подано платіжних документів, що стосуються оцінюваного товару, для страхування (якщо здійснювалось) - страхових документів. Вартість колісних транспортних засобів та їх складових частин, що ввозяться на митну території України, визначається за середніми цінами їх продажу в країні придбання або в провідних країнах-експортерах. У митного органу виникли обгрунтовані сумніви щодо заявленої митної вартості даного товару у зв`язку з тим, що інформація, яка міститься на загальнодоступних Інтернет ресурсах вартість даного товару є значно вищою за заявлену декларантом. Відповідно митним органом розпочато процедуру консультації та направлено повідомлення про надання документів для підтвердження заявленої митної вартості товару. На вимогу митного органу декларантом не було подано документів, що підтверджують заявлену митну вартість згідно ч.2 ст.53 МКУ, а саме: платіжних документів, що стосуються оцінюваного товару, якщо здійснювалось страхування, страхові документи та додаткових документів, відповідно до ч.3 ст.53 МКУ, копію митної декларації країни відправлення, висновок про вартісні характеристики, підготовлений спеціалізованою експертною організацією. Другорядні методи не були застосовані через відсутність достатньої інформації про ціну угоди щодо ідентичних та подібних товарів. Метод на основі віднімання вартості не може бути використаний оскільки відсутня інформація про ціни ідентичних чи подібних (аналогічних) товарів, що продаються на території України, а також про складові компоненти, що можуть бути виділені із ціни. Метод на основі додавання вартості не може бути використаний оскільки відсутня інформація про вартість всіх витрат, що зараховуються до ціни товару. За результатом проведеної консультації з декларантом, відповідно до положень ч.4 ст. 57 МК України, дійшли згоди про неможливість визначення митної вартості згідно з положеннями статей 59-63 МК України. Митна вартість товару визначена за резервним методом визначення митної вартості згідно ст. 64 МК України. За основу для обрахунку митної вартості даного товару взято інформацію щодо вартості даного транспортного засобу обрахованого згідно АСАУР 105-2, 106-2 на рівні 15 000 євро, що на момент подання ЕМД становить 17074,50 швейцарських франків. Відповідно до п.2 ст. 55 та глави 4 МК України, декларант має право оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості до органу вищого рівня або до суду» (аркуш справи 47).

Разом з тим, посадовою особою Львівської митниці ДФС, під час проведення митного огляду транспортного засобу, у пункті пропуску на кордоні, у графі «Наявні пошкодження, ознаки експлуатації» додаткового аркуша до Акту про проведення митного огляду товарів від 16.04.2019 №UА20903/2019/22444 зазначено: «Царапини лакофарбового покриття» (аркуш справи 47).

На підставі Рішення про коригування, Тернопільською митницею ДФС видано Картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UА403000/2019/00436 (далі - картка відмови). У картці відмови зазначено:

- причини відмови у прийнятті митної декларації або документа, що її замінює - «в зв`язку із прийняттям рішення про визначення митної вартості товару від 06.05.2019 №UА403000/2019/000664/2, встановлено митну вартість - 17074,50 швейцарських франків. Неподання повного пакету документів для підтвердження заявленої митної вартості (МК України № 4495-VІ від 13.03.2012 ст.53. ст.55, п. 12 ст.264). Декларант має право: відповідно до статті 52 МК України отримати дозвіл на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються, за умови надання гарантій відповідно до розділу X МК України в розмірі, визначеному митним органом, відповідно до частини сьомої статті 55 МК України, або за вибором декларанта, або уповноваженої ним особи за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю товарів, що декларуються, визначеною митним органом; оскаржити зазначене Рішення про коригування митної вартості у митному органі вищого рівня або відповідно до глави 4 розділу І МК України або в суді. Картка відмови може бути оскаржена згідно глави 4 МКУ».

Роз`яснення вимог, виконання яких забезпечує можливість прийняття митної декларації, митного оформлення, випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення: «Подати нову митну декларацію на підставі Рішення про коригування митної вартості товару від 06.05.2019 №UА403000/2019/000664/2 з врахуванням строків, передбачених ст. 263 МК України».

На виконання вимог Рішення про коригування декларантом було подано нову митну декларацію, якій присвоєно номер №UА403030/2019/008578, та 07.05.2019 вона була оформлена Тернопільською митницею ДФС у митному відношенні (аркуш справи 51).

Не погоджуючись із рішенням відповідача про коригування митної вартості товарів, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Стаття 19 Конституції України передбачає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відносини, що пов`язані із справлянням митних платежів регулюються Митним кодексом України, Податковим кодексом України та іншими законами України з питань оподаткування.

Митним кодексом України №4495-VІ від 13.03.2012 (у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) встановлює порядок визначення митної вартості імпортованих товарів та правила її декларування, а також регулює правовідносини з приводу митного контролю та митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення, що переміщуються через митний кордон України.

Відповідно до частини першої статті 246 МК України метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів.

Згідно із статтею 248 Митного кодексу України (у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин, далі МК) митне оформлення розпочинається з моменту подання органу доходів і зборів декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання органом доходів і зборів від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію.

Декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення, зокрема, код товару згідно з УКТ ЗЕД; фактурна вартість товарів; митна вартість товарів та метод її визначення; суми митних платежів; спосіб забезпечення сплати митних платежів (у разі застосування заходів гарантування їх сплати) (стаття 257 МК).

Частиною сьомою статті 257 МК України передбачено, що перелік відомостей, що підлягають внесенню до митних декларацій, обмежується лише тими відомостями, які є необхідними для цілей справляння митних платежів, формування митної статистики, а також для забезпечення додержання вимог цього Кодексу та інших законодавчих актів.

Митне оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення здійснюється органами доходів і зборів на підставі митної декларації, до якої декларантом залежно від митних формальностей, установлених цим Кодексом для митних режимів, та заявленої мети переміщення вносяться відомості, передбачені частиною восьмою вказаної статті, у тому числі відомості про найменування товару, код товару згідно з УКТ ЗЕД, фактурну вартість товарів, митну вартість товарів та метод її визначення.

Статтями 49, 50 МК визначено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

При цьому, ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця (частина п`ята статті 58 МК).

Частинами четвертою та п`ятою статті 58 МК України передбачено, що митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті. Ціною, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, вважається загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця.

При визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, за переліком, що визначений частиною десятою статті 58 МК України, серед яких, зокрема, витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України, якщо такі платежі не включаються до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті.

Згідно із статтею 51 МК України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.

Відповідно до статті 52 МК України заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів. При цьому, декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з органом доходів і зборів; 2) подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням органу доходів і зборів додаткової інформації.

Відповідно до статті 57 МК визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний. Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Згідно із частиною другою статті 54 МК контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

Статтею 58 МК передбачено, що метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо, зокрема, щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів. Метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні. У разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини першої статті 57 цього Кодексу.

Відповідно до пункту 1 частини четвертої статті 54 МК України орган доходів і зборів під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов`язаний здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Орган доходів і зборів з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості (пункт 1 частини п`ятої статті 54 МК України).

Цією ж статтею визначено, що у випадках, встановлених цим Кодексом, орган доходів і зборів наділений правом письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості.

Відповідно до положень статті 53 МК одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

У силу положень частини п`ятої статті 53 МК забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

Дана норма кореспондується з положеннями частини третьої статті 318 МК, якою встановлено, що митний контроль має передбачати виконання органами доходів і зборів мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.

Разом з цим, якщо документи, зазначені у частині другій статті 53 МК, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини (частини третя статті 53 МК).

Відповідно до частини третьої статті 58 МК у разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини першої статті 57 цього Кодексу

Відповідно до частини 1 статті 55 МК рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Частиною 2 статті 55 МК передбачено, що прийняте органом доходів і зборів письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити:

1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано;

2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом;

3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана органом доходів і зборів;

4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої органом доходів і зборів, та фактів, які вплинули на таке коригування;

5) інформацію про: а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною органом доходів і зборів; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу в розмірі, визначеному органом доходів і зборів відповідно до частини сьомої цієї статті; б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості до органу вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду.

Аналіз наведених норм дає підстави вважати, що митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребовування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено тощо.

Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов`язковою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

При цьому, витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 МК України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Така правова позиція наведена, зокрема, в постановах Верховного Суду України від 31.03.2015 у справах № 21-127а15 та № 21-53а15 та у постанові Верховного Суду від 21.03.2018 р. у справі № 803/407/16.

Обґрунтовуючи виникнення сумніву щодо заявленої позивачем митної вартості товару, як підстави для витребування додаткових документів, відповідач зазначив, що: у зв`язку з тим, що документально не підтверджено числові значення складових митної вартості, які є обов`язковими при її обчисленні, а саме фактурну вартість та витрати на страхування (якщо здійснювалось). Прошу відповідно до ч. 2 ст. 53 МК України надати документи:- якщо рахунок сплачено,- банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; - за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування. У разі відсутності вищезазначених документів, відповідно до ч.3 ст. 53 МК України прошу надати (за наявності) такі додаткові документи: - копію митної декларації країни відправлення; - висновок про вартісні характеристики товару, підготовлений спеціалізованою експертною організацією.

Опрацювавши надані позивачем документи, митний орган прийняв оскаржуване рішення про коригування митної вартості товарів, застосувавши метод визначення митної вартості - резервний, за основу для обрахунку митної вартості даного товару взято інформацію щодо вартості транспортного засобу обрахованого згідно АСАУР 105-2, 106-2 на рівні 15000 євро, що на момент подання ЕМД становить 17074,50 швейцарських франків.

Наявними у справі доказами підтверджується, що заявлена позивачем митна вартість товару базувалась на документально підтверджених відомостях, що піддавалась обчисленню, поданих документів було достатньо для прийняття рішення на їх підставі, а тому відповідач неправомірно відмовив позивачу у визнанні задекларованої ним митної вартості товару за основним методом, визначив митну вартість за резервним методом визначення митної вартості та прийняв оскаржуване рішення про коригування митної вартості товарів, з огляду на наступне.

Як випливає із матеріалів справи, до митного контролю позивачем подано рахунок-фактуру (інвойс) від 15.04.2019 №006/04/2019, в якому вказано вартість зазначеного транспортного засобу в сумі 11 000 швейцарських франків (аркуш справи 20-21), фінансовий документ - «доказ сплати», від 15.04.2019 №006 на суму 11000 швейцарських франків, виданий польською фірмою WLAD -AUTO Sp. Z о.о. (аркуш справи 22-23); довідку продавця - фірми «WLAD -AUTO Sp. Z о.о» про відсутність договору страхування, у якій зазначено ціну продажу автомобіля в розмірі 11000 швейцарських франків (аркуш справи 24).

Тому, твердження в оскаржуваному рішенні відповідача про те, що митна вартість імпортованого товару не може бути визнана у зв`язку з тим, що документально не підтверджено числові значення складових митної вартості, які є обов`язковими при їх обчисленні, не відповідає фактичним обставинам справи.

По-перше: у рахунку-фактурі №006/04/2019 від 15.04.2019 зазначено спосіб оплати - готівка, свідчить, що згідно вказаної фактури внесено готівкові кошти.

По-друге, відповідача у гр.33 оскаржуваного рішення вказує, що слід подати страхові документи, якщо страхування здійснювалось.

Тобто митницею не встановлено самого факту страхування, однак відповідачем вимагалось подання документів, яких не було оформлено при даній операції. Більш того відповідачу був поданий лист продавця, від 15.04.2019, яким повідомлено про те, що відповідний автомобіль не має укладеного страхового договору і раніше не був застрахований.

У зв`язку з відсутністю розбіжностей, у митного органу не було підстав для витребовування додаткових документів та, як наслідок і коригування митної вартості.

Таким чином, суд приходить до висновку, що відповідачем, в ході здійснення контролю за задекларованою у митній декларації митною вартістю порушено імперативну норму щодо підставності витребування додаткових документів.

Також, суд не погоджується із твердження відповідача в оскаржуваному рішенні про коригування, що вартість колісних транспортних засобів та їх складових частин, що ввозяться на митну території України, визначається за середніми цінами їх продажу в країні придбання або в провідних країнах-експортерах, у митного органу виникли обґрунтовані сумніви щодо заявленої митної вартості даного товару у зв`язку з тим, що інформація, яка міститься на загальнодоступних Інтернет ресурсах вартість даного товару є значно вищою за заявлену декларантом прямо суперечить нормам чинного законодавства з питань державної митної справи.

Як випливає із матеріалів справи, середніми цінами їх продажу в країні придбання або в провідних країнах-експортерах відповідач бере до уваги інформацію щодо вартості транспортного засобу згідно АСАУР, тобто без врахування даних митного огляду, проведеного посадовою особою Львівської митниці ДФС, під час пропуску транспортного засобу через митний кордон України.

А саме, в додатковому аркуші до Акту митного огляду у графі «Наявні пошкодження, ознаки експлуатації» про проведення митного огляду товарів від 28.03.2019 №UА20903/2019/22444 зазначено: «Царапини лакофарбового покриття».

Враховуючи зазначене, суд приходить до висновку, що вартість 17074,5 швейцарських франків на основі АСАУР є безпідставною та необґрунтованою, адже не враховує особливості імпортованого позивачем транспортного засобу, а також не посилається на раніше визнану (визначені) органами доходів і зборів митну вартість товару, якою б керувався відповідач при визначенні вартості транспортного засобу, тобто відсутнє конкретне посилання на митну декларацію з вартістю попередньо імпортованого товару іншими особами).

З боку відповідача в ході здійснення контролю за митною вартістю імпортованого позивачем транспортного засобу, Тернопільською митницею ДФС не здобуто жодного доказу недостовірності заявленої фактурної вартості товарів та суду не надано.

Саме наявність доказу недостовірності заявленої фактурної вартості товарів є єдиною підставою для визначення митницею вартості самостійно, а не наявність сумнівів у правильності визначення митної вартості декларантом, як це зазначив відповідач в оскаржуваному рішенні.

Митний кодекс України чітко регламентує, що митниця може в такому разі (тобто при наявності доказів) визначити вартість самостійно лише на підставі ціни на ідентичні або подібні (аналогічні) товари, що відповідає другорядним методам визначення митної вартості 26 та 2в, а не за методом - резервним, як визначив відповідач в оскаржуваному рішенні.

Суд вважає, що позивачем при здійсненні імпортування товару на митну територію України на підтвердження заявленої нею митної вартості товару було надано повний пакет документів у відповідності до переліку, закріпленого ч. 2 ст. 53 МК України.

При цьому, відповідач не надав доказів того, що документи, подані позивачем для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації. Обов`язок доведення обґрунтованості такого сумніву митним органом констатований в постанові Верховного Суду від 06.03.2019 у справі №809/278/17.

Суд звертає увагу на позицію Верховного Суду, викладену в постанові від 20.02.2018 у справі №809/1884/16, згідно якої посилання відповідача на те, що сума, яка зазначена в рахунку-фактурі (інвойсі), поданому декларантом, не була підтверджена, є безпідставними, оскільки положення ст. 53 МК України не містять вимог щодо додаткового підтвердження ціни, вказаної у документах, які підтверджують митну вартість товару.

Доводи відповідача про те, що підставою для коригування митної вартості товару слугувало спрацювання системи управління ризиками не заслуговують на увагу, з огляду на те, що спрацювання системи є лише рекомендацією посадовій особі органу доходів і зборів більш детально проаналізувати умови зовнішньоекономічної операції, та не може бути безумовною підставою для відмови в оформленні товару за самостійно заявленою декларантом митною вартістю товарів.

Окрім цього, згідно позиції Верховного Суду України, викладеної в постанові від 11.09.2012 в справі №21-262а12, та Верховного Суду, викладеної в постанові від 30.10.2018 в справі №826/25605/15, ненадання декларантом запитуваних митним органом документів, за відсутності обґрунтування неможливості визначення митної вартості товару за першим методом, не є достатнім для висновку про наявність підстав для застосування митним органом іншого методу визначення митної вартості.

При цьому органом доходів і зборів жодним чином не спростовано ціну оцінюваного товару, об`єктивну можливість і спроможність відповідача визначити на підставі наданих позивачем документів зазначену ціну товару, а також рівень митної вартості товару за ціною договору за правилами, визначеними у ст. 58 МК України. Відповідач не підтвердив належними доказами наявність у поданих позивачем документах розбіжностей, ознак підробки або відсутність всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Крім іншого, суд акцентує увагу на тому, що відповідачем не доведено наявності підстав для застосування другорядних методів визначення митної вартості, а саме - резервний метод. Тоді як позивач надав до суду докази щодо існування в органу доходів і зборів такої можливості.

Як вбачається зі змісту оскаржуваного рішення про коригування митної вартості товарів, незастосування методу визначення митної вартості за ціною договору щодо ідентичних товарів митний орган пояснив відсутністю інформації щодо вартості операцій з ідентичними товарами. Однак, зазначені твердження не підтверджені відповідачем жодними доказами.

Відповідно до пп. 2, 4 ч. 2 ст.55 МК України прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування.

Таким чином, у рішенні про коригування заявленої митної вартості, крім номера та дати митних декларацій, які були взяті за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, орган доходів і зборів повинен також навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу.

Аналогічну правову позицію висловлено Верховним Судом в постанові від 08.02.2019 в справі № 825/648/17 (№ К/9901/16592/18).

Суд зазначає, що оскаржуване рішення про коригування митної вартості товарів крім номера та дати митних декларацій, які були взяті за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, не містять жодних пояснень з боку митного органу щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та інформації і джерел, які використовувались митницею при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням другорядних методів всупереч положенням п.п.2, 4 ч. 2 ст.55 МК України.

З урахуванням зазначеного, суд встановив, що в оскаржуваному рішенні про коригування митної вартості товарів не зазначені обґрунтовані сумніви щодо заявленої митної вартості товарів, за наслідками яких розпочалась процедура консультацій та в подальшому скориговано митну вартість товару.

Згідно з ч.3 ст.318 МК України митний контроль має передбачати виконання органами доходів і зборів мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.

Ця норма також відповідає стандартним правилам, встановленим пунктами 3.16 та 6.2 Загального додатку до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур, до якої Україна приєдналась згідно із Законом України від 15.02.2011 №3018-VI Про внесення змін до Закону України Про приєднання України до Протоколу про внесення змін до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур, якими запроваджено стандартні правила: на підтвердження декларації на товари митна служба вимагає тільки ті документи, які є необхідними для проведення контролю за даною операцією та забезпечення виконання усіх вимог щодо застосування митного законодавства; митний контроль обмежується мінімумом, необхідним для забезпечення дотримання митного законодавства.

Крім того, це узгоджується з проголошеними у ст. 8 МК України принципами здійснення державної митної справи на засадах законності та презумпції невинуватості, єдиного порядку переміщення товарів, транспортних засобів через митний кордон України, спрощення законної торгівлі; заохочення доброчесності.

Відповідно до ч.7 ст.54 МК України у разі якщо під час проведення митного контролю орган доходів і зборів не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично.

Таким чином, дослідивши надані позивачем для митного оформлення документи, копії яких містяться у матеріалах справи, суд дійшов висновку, що позивач надав усі документи, необхідні для визначення митної вартості, документи містять повну інформацію про митну вартість та її складові частини.

Отже, у відповідача під час прийняття вказаного рішення не було підстав для незастосування основного методу визначення митної вартості товару за ціною договору.

З урахуванням викладеного суд дійшов висновку, що відповідач неправомірно відмовив позивачу у визнанні задекларованої ним митної вартості товару за основним методом, визначив митну вартість за другорядним методом та прийняв оскаржуване рішення про коригування митної вартості товарів.

За таких обставин позовна вимога позивача про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

За загальним правилом, що випливає з принципу змагальності, кожна сторона повинна подати докази на підтвердження обставин, на які вона посилається, або на спростування обставин, про які стверджує інша сторона.

Відповідно до частини другої статті 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Системно проаналізувавши приписи законодавства України, що були чинними на момент виникнення спірних правовідносин між сторонами, зважаючи на взаємний та достатній зв`язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню.

Відповідно до частини першої статті 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем при зверненні з адміністративним позовом до суду було сплачено судовий збір у розмірі 1 612,18 грн.

Відтак, оскільки позовні вимоги позивача задоволено, стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань Тернопільської митниці ДФС підлягають понесені позивачем судові витрати у вигляді сплаченого судового збору на суму 1612,18 грн.

Керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості Тернопільської митниці ДФС від 06.05.2019 №UA403000/2019/000664/2.

3. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Тернопільської митниці в користь ОСОБА_1 сплачений нею судовий збір в сумі 1612 (одна тисяча шістсот дванадцять) грн 18 коп.

Реквізити сторін:

позивач - ОСОБА_1 : АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ;

відповідач - Тернопільська митниця ДФС: 46020, м.Тернопіль, вул. Текстильна, 38, код ЄДРПОУ 39420537.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Тернопільський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 10 грудня 2019 року.

Головуючий суддя Осташ А.В.

копія вірна

Суддя Осташ А.В.