Рішення № 86234389, 27.11.2019, Тернопільський окружний адміністративний суд

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 500/1664/19

27 листопада 2019 рокум.Тернопіль

Тернопільський окружний адміністративний суд, у складі:

головуючої судді Дерех Н.В.

за участю:

секретаря судового засідання Заблоцька І.І.

представника позивача Зушман О.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Відділу державного архітектурно-будівельного контролю Тернопільської міської ради до ОСОБА_1 про зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

Відділ державного архітектурно - будівельного контролю Тернопільської міської ради (надалі, позивач, Відділ ДАБК ТМР) звернувся до Тернопільського окружного адміністративного суду з позовом до ОСОБА_1 (надалі, відповідач, ОСОБА_1 ), в якому просив зобов`язати ОСОБА_1 за власний рахунок здійснити знесення самовільно зведеного індивідуального житлового будинку за адресою АДРЕСА_1 .

В обґрунтування позову зазначено, що позивач законодавчо наділений, як суб`єкт владних повноважень, правом звернення до суду з позовами про знесення самочинно збудованого нерухомого майна. Представник позивача зазначив, що у спірному випадку виконання будівельних робіт з будівництва індивідуального житлового будинку здійснено з грубими порушеннями державних будівельних норм. При цьому, відповідач не зверталась до Відділу ДАБК ТМР щодо приведення вищевказаного будівництва до вимог чинного містобудівного законодавства. Таким чином, представник позивача вважає, що даний позов слід задовольнити повністю, зобов`язавши відповідача за власний рахунок здійснити знесення самовільно зведеного індивідуального житлового будинку за адресою АДРЕСА_1 .

Ухвалою Тернопільського окружного адміністративного суду від 03.09.2019 року позовну заяву залишено без руху та надано строк для усунення недоліків до 13.09.2019 року. У вказаний строк позивач усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху.

Ухвалою суду від 18.09.2019 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження в даній справі за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін. Судове засідання призначено на 09.10.2019 о 11:00 год. Даною ухвалою відповідачу встановено15-денний строк з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі для подання відзиву на позовну заяву.

Однак, у строк, встановлений судом, відзиву на позов до суду не надходило.

09.10.2019 у відкритому судовому засіданні розгляд даної справи відкладено до 05.11.2019 о 10:00 год. для повторного виклику відповідача.

05.11.2019 у відкритому судовому засіданні продовжено строк розгляду даної справи на один місяць, розгляд даної справи відкладено до 27.11.2019 о 11:00 год.

27.11.2019 у відкритому судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримала просила позов задовольнити повністю з мотивів, наведених у позовній заяві.

Представник відповідача у судове засідання повторно не прибув, хоча був належним чином повідомлений про дату, час і місце судового розгляду справи, причин неприбуття суду не повідомив.

Крім цього, судом неодноразово належним чином відповідач повідомлявся про проведення судових засідань, проте до суду повертались конверти разом з довідкою відділення поштового зв`язку із зазначенням причини невручення поштового відправлення "за закінченням встановленого строку зберігання".

В той же час, до повноважень адміністративних судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв`язку з позначками «за закінченням встановленого строку зберігання», «адресат вибув», «адресат відсутній» і т. п., з урахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання адміністративним судом обов`язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій. Аналогічна правова позиція викладена в ухвалі Верховного Суду від 04.04.2019 у справі №820/5676/17.

Отже, у контексті наведеного відповідач вважається повідомленим належним чином.

З урахуванням положень частини шостої ст.162 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі, КАС України), оскільки відповідачем не було подано до суду відзив на позов, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Судом встановлено, що в період з 21.06.2017 по 05.07.2017 відділом ДАБК ТМР на підставі наказу начальника відділу ДАБК ТМР від 20.06.2018 №122 "Про проведення позапланової перевірки", звернення гр. ОСОБА_2 від 02.06.2017, направлення Відділу ДАБК ТМР для проведення планового (позапланового) заходу №107 від 20.06.2017, проведено позапланову перевірку щодо дотримання суб`єктами містобудування вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил під час виконання підготовчих і будівельних робіт на об`єкті "Будівництво індивідуального житлового будинку по АДРЕСА_1 .

За результатами проведення вказаної перевірки Відділом ДАБК ТМР складено Акт № 001-107, яким встановлено що будівництво індивідуального житлового будинку по АДРЕСА_1 , проводиться без зареєстрованих в органі архбудконтролю дозвільних документів, що дають право на виконання будівельних робіт, чим порушено п.1 .1 ст.34 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності", абз.1 п.5 Постанови Кабінету Міністрів України №466 "Деякі питання виконання підготовчих та будівельних робіт".

В подальшому, 27.06.2017 Відділом ДАБК ТМР складено протокол про адміністративне правопорушення, а також винесено припис про усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил, яким вимагалось до 28.08.2017 привести об`єкт "Будівництво індивідуального житлового будинку по АДРЕСА_1 " до вимог Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності".

27.06.2017 начальником Відділу ДАБК ТМР винесено постанову по справі про адміністративне правопорушення №14, якою ОСОБА_1 визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною четвертою ст.96 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 4250,00 грн.

Вказаний штраф був сплачений відповідачем, що підтверджується квитанцією №12 від 05.07.2017.

На підставі виданого припису про усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил від 27.06.2017 на об`єкті "Будівництво індивідуального житлового будинку по АДРЕСА_1 , у відповідності до Наказу Відділу ДАБК №198 від 27.11.2017, направлення Відділу ДАБК ТМР для проведення планового (позапланового) заходу №183 від 27.11.2017 проведено позапланову перевірку з питань дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил під час виконання підготовчих та будівельних робіт на об`єкті "Будівництва індивідуального житлового будинку по АДРЕСА_1 ".

За результатами проведення вказаної перевірки Відділом ДАБК ТМР складено Акт №044-183, яким встановлено, що гр. ОСОБА_1 не виконано вимоги виданого припису про усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил, чим порушено підпункти "а" пункту 3 частини третьої статті 41 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності", підпункт 3 пункту 11 Постанови Кабінету Міністрів України №553 "Порядок здійснення державного архітектурно-будівельного контролю".

Після цього, 06.12.2017 Відділом ДАБК ТМР складено Протокол про адміністративне правопорушення, а також начальником відділу ДАБК ТМР винесено Постанову №27 від 06.12.2017, якою ОСОБА_1 визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 188-42 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 5100,00 грн.

Вказаний штраф був сплачений відповідачем, що підтверджується квитанцією №0.0.932225455.1 від 04.01.2018.

Вважаючи наявними підстави для знесення самочинно збудованої споруди, позивач звернувся з даним позовом до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає та враховує наступне.

Так, відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Спірні у цій справі правовідносини врегульовані, зокрема, Законом України "Про регулювання містобудівної діяльності" від 17.02.2011 №3038-VI (надалі, Закон №3038), який, виходячи зі змісту преамбули до нього, встановлює правові та організаційні основи містобудівної діяльності і спрямований на забезпечення сталого розвитку територій з урахуванням державних, громадських та приватних інтересів.

Відповідно до положень статті 41 Закону №3038-VI державний архітектурно-будівельний контроль - це сукупність заходів, спрямованих на дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил.

Державний архітектурно-будівельний контроль здійснюється органами державного архітектурно-будівельного контролю в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Орган державного архітектурно-будівельного контролю розглядає відповідно до закону справи про правопорушення у сфері містобудівної діяльності.

Посадові особи органів державного архітектурно-будівельного контролю під час перевірки мають право, зокрема, складати протоколи про вчинення правопорушень, акти перевірок та накладати штрафи відповідно до закону; видавати обов`язкові для виконання приписи щодо: а) усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил; б) зупинення підготовчих та будівельних робіт, які не відповідають вимогам законодавства, зокрема будівельних норм, містобудівним умовам та обмеженням, затвердженому проекту або будівельному паспорту забудови земельної ділянки, виконуються без повідомлення, реєстрації декларації про початок їх виконання або дозволу на виконання будівельних робіт.

Посадові особи органів державного архітектурно-будівельного контролю під час перевірки мають право також проводити перевірку відповідності виконання підготовчих та будівельних робіт вимогам будівельних норм, державних стандартів і правил, затвердженим проектним вимогам, рішенням, технічним умовам, своєчасності та якості проведення передбачених нормативно-технічною і проектною документацією зйомки, замірів, випробувань, а також ведення журналів робіт, наявності у передбачених законодавством випадках паспортів, актів та протоколів випробувань, сертифікатів та іншої документації.

Аналогічні повноваження органів державного архітектурно-будівельного контролю зазначені у пункті 11 Порядку №553, відповідно до якого посадові особи органів державного архітектурно-будівельного контролю під час здійснення державного архітектурно-будівельного контролю мають право, зокрема, складати протоколи про вчинення правопорушень та акти перевірок, і накладати штрафи у межах повноважень, передбачених законом; видавати обов`язкові для виконання приписи щодо: усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил; зупинення підготовчих та будівельних робіт, які не відповідають вимогам законодавства, зокрема будівельним нормам, містобудівним умовам та обмеженням, затвердженому проекту або будівельному паспорту забудови земельної ділянки, виконуються без повідомлення, реєстрації декларації про початок їх виконання або дозволу на виконання будівельних робіт.

В свою чергу, згідно з положеннями частини першої статті 9 Закону України від 20.05.1999 №687-XIV "Про архітектурну діяльність" (далі - Закон №687-XIV) будівництво (нове будівництво, реконструкція, реставрація, капітальний ремонт) об`єкта архітектури здійснюється відповідно до затвердженої проектної документації, державних стандартів, норм і правил у порядку, визначеному Законом № 3038-VI.

Частиною ж першою статті 34 Закону №3038-VI визначено, що замовник має право виконувати будівельні роботи після, зокрема, подання замовником повідомлення про початок виконання будівельних робіт відповідному органу державного архітектурно-будівельного контролю - щодо об`єктів, будівництво яких здійснюється на підставі будівельного паспорта, які не потребують реєстрації декларації про початок виконання будівельних робіт або отримання дозволу на виконання будівельних робіт згідно з переліком об`єктів будівництва, затвердженим Кабінетом Міністрів України.

Окрім цього, частиною першою статті 37 названого Закону встановлено, що право на виконання підготовчих робіт (якщо вони не були виконані раніше згідно з повідомленням або зареєстрованою декларацією про початок виконання підготовчих робіт) і будівельних робіт на об`єктах будівництва, що належать до IV і V категорій складності, підключення об`єкта будівництва до інженерних мереж та споруд надається замовнику та генеральному підряднику чи підряднику (у разі якщо будівельні роботи виконуються без залучення субпідрядників) після отримання дозволу на виконання будівельних робіт.

Статтею 38 Закону №3038-VI унормовано порядок вирішення питань, пов`язаних із знесенням самочинно збудованих об`єктів, за правилами частин першої, другої якої, у разі виявлення факту самочинного будівництва об`єкта, перебудова якого з метою усунення істотного відхилення від проекту або усунення порушень законних прав та інтересів інших осіб, істотного порушення будівельних норм є неможливою, посадова особа органу державного архітектурно-будівельного контролю видає особі, яка здійснила (здійснює) таке будівництво, припис про усунення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил з визначенням строку для добровільного виконання припису. У разі якщо особа в установлений строк добровільно не виконала вимоги, встановлені у приписі, орган державного архітектурно-будівельного контролю подає позов до суду про знесення самочинно збудованого об`єкта та компенсацію витрат, пов`язаних з таким знесенням. За рішенням суду самочинно збудований об`єкт підлягає знесенню з компенсацією витрат, пов`язаних із знесенням об`єкта, за рахунок особи, яка здійснила (здійснює) таке самочинне будівництво.

Отже, положення частини першої статті 38 Закону №3038-VI встановлює перелік юридичних фактів, які обумовлюють виникнення у органу державного архітектурно-будівельного контролю повноваження на пред`явлення позову про знесення самочинно збудованого об`єкта та компенсації витрат, пов`язаних з таким знесенням.

Зокрема, пред`явленню органом державного архітектурно-будівельного контролю позову передують такі дії: 1) виявлення факту самочинного будівництва об`єкта; 2) визначення такого об`єкту як такого, що його перебудова з метою усунення істотного відхилення від проекту або усунення порушень законних прав та інтересів інших осіб є неможливою; 3) внесення припису про усунення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності; 4) встановлення факту невиконання припису протягом встановленого строку.

Також, за змістом частин першої, четвертої, сьомої статті 376 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.

Якщо власник (користувач) земельної ділянки заперечує проти визнання права власності на нерухоме майно за особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво на його земельній ділянці, або якщо це порушує права інших осіб, майно підлягає знесенню особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, або за її рахунок.

У разі істотного відхилення від проекту, що суперечить суспільним інтересам або порушує права інших осіб, істотного порушення будівельних норм і правил суд за позовом відповідного органу державної влади або органу місцевого самоврядування може постановити рішення, яким зобов`язати особу, яка здійснила (здійснює) будівництво, провести відповідну перебудову.

Якщо проведення такої перебудови є неможливим або особа, яка здійснила (здійснює) будівництво, відмовляється від її проведення, таке нерухоме майно за рішенням суду підлягає знесенню за рахунок особи, яка здійснила (здійснює) будівництво. Особа, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, зобов`язана відшкодувати витрати, пов`язані з приведенням земельної ділянки до попереднього стану.

Таким чином, наведені положення ЦК України також визначають необхідність, перед зверненням відповідного органу державної влади або органу місцевого самоврядування до суду з позовом про знесення об`єкту будівництва, встановлення таких фактів як неможливість перебудови об`єкту та відмова особи, яка здійснила самочинне будівництво, від такої перебудови.

Аналогічний підхід до застосування наведених норм матеріального права продемонстровано й Верховним Судом у постанові від 31.07.2018, прийнятою за наслідками касаційного розгляду справи №813/6426/14.

Відповідно до встановлених судом обставин, позивач вважає, що відповідачем будівництво індивідуального житлового будинку по АДРЕСА_1 проводиться без зареєстрованих в органі архбудконтролю дозвільних документів, що дають право на виконання будівельних робіт.

Однак, системний аналіз норм чинного законодавства дає підстави вважати, що знесення самочинного будівництва є крайньою мірою, яка передбачена законом, і є можливою лише тоді, коли використано усі передбачені законодавством України заходи щодо реагування та притягнення винної особи до відповідальності, про що у спірному випадку позивачем не подано до суду достатніх, належних та допустимих доказів.

В той же час, позивачем не доведено, що зведена відповідачем споруда суперечить суспільним інтересам та порушує права інших осіб.

Частиною другою статті 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини, сформовану в пункті 58 рішення у справі "Серявін та інші проти України" від 10.05.2011: згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) № 303-A, пункт 29).

Відповідно до частини першої та другої статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Враховуючи наведене вище, оскільки судом не встановлено обставин, які передбачені ст. 376 ЦК України для знесення самочинно збудованого об`єкта, в зв`язку з чим відсутні підстави для зобов`язання відповідача за власний рахунок здійснити знесення самовільно зведеного індивідуального житлового будинку за адресою АДРЕСА_1 , суд дійшов висновку, що наявні у справі документи не містять визнання спірного будівництва як такого, що є самочинним, і що його перебудова є неможлива, а тому у задоволенні позовних вимог слід відмовити повністю. Судові витрати у відповідності до ст. 139 КАС України з відповідача не стягуються, оскільки у задоволенні позовних вимог відмовлено повністю.

Керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову Відділу державного архітектурно-будівельного контролю Тернопільської міської ради до ОСОБА_1 про зобов`язання за власний рахунок здійснити знесення самовільно зведеного індивідуального житлового будинку за адресою АДРЕСА_1 - відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Тернопільський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 02 грудня 2019 року.

Копію рішення надіслати ОСОБА_1

Головуюча суддя Дерех Н.В.

копія вірна

Суддя Дерех Н.В.