Постанова № 86234167, 09.12.2019, Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09.12.2019 Справа №607/26315/19

м. Тернопіль

Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області в складі:

головуючого - судді Вийванко О.М.

при секретарі с/з Хримко У.А.

за участю

позивача ОСОБА_1

представника позивача Шевчук В.О.

представника відповідача Кондрат Л.Р.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції в Тернопільській області Департаменту патрульної поліції про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі та закриття провадження у справі,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся в суд із позовом до відповідача Управління патрульної поліції в Тернопільській області Департаменту патрульної поліції про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимісерії ДП18 № 594810 від 29 жовтня 2019 року та закриття провадження у справі.

Посилаючись на те, що 29 жовтня 2019 року, о 13 год. 20 хв. на автомобільній дорозі Р-41, 18+ у м. Тернополі на місці вчинення, поліцейським була розглянута справа про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 126 КУпАП та ч. 2 ст. 122 КУпАП стосовно нього та винесена постанова про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, відповідно до якої позивача визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення за вказаними статтями та накладено грошове стягнення в сумі 425 грн. Згідно постанови він не подав світловим покажчиком повороту відповідного напрямку при повороті праворуч, а потім при перевірці документів водій керував транспортним засобом без посвідчення водія транспортного засобу, чим порушив п. 9.2 (б) та 2.1 (б) Правил дорожнього руху України. Позивач відзначає, що п. 9.2 (б) ПДР України стосується вимоги подачі попереджувального звукового сигналу. Всупереч вимогам ст. 268 КУпАП України позивачу не було роз`яснено права, що порушувало право на захист, також не надано можливостей ознайомитись із матеріалами справи, тому слід визнати порушення його прав, на інформування про його права і відповідно практичної реалізації можливостей себе захистити. У постанові відсутні відомості про технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис та правові наслідки невиконання адміністративного стягнення та порядок його оскарження. Хочу звернути увагу, що не заперечуючи наявності у працівників органів Національної поліції повноважень виносити в окремих випадках постанову про адміністративне правопорушення без складання протоколу, вважає, що правопорушення повинно бути належним чином зафіксоване. Позивач п. 9.2 (а) не порушував, а оскільки автомобіль поліцейських знаходився на значній відстані від його транспортного засобу, то працівник поліції міг не помітити, що світловий покажчик повороту він увімкнув завчасно. Відповідно підстав для зупинки транспортного засобу не було. Він в законному порядку отримав право на керування транспортним засобом відповідної категорії та його не було позбавлено такого права. За відсутністю відповідних доказів слід було закрити справу про адміністративне правопорушення, за відсутності доказів вини особи, яка притягується до адміністративної відповідальності у вчиненні адміністративного правопорушення та доказів наявності складу адміністративного складу адміністративного правопорушення. Постанова містить виправлення в описі моделі транспортного засобу, закреслення та дописи, що не допускається. Тому постанова викладена на зіпсованому бланку та є незаконною. Із зазначеною постановою не згідний оскільки вона винесена без врахування його зауважень, а тому вважає, що дана постанова підлягає скасуванню а справа закриттю.

Позивач та його представник в судовому засіданні позовні вимоги підтримали повністю та просили їх задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні надала відзив на позов в якому позовні вимоги заперечує, мотивуючи тим, що позивача правомірно притягнуто до адміністративної відповідальності, на доказ вчинення адміністративного правопорушення додано диск DVD-R та просить в задоволені позовних вимог відмовити.

У відзиві на позовну заяву відповідач вказує, що у відповідності до ст. 162 КАС України позов не визнає, заперечує проти нього та просить суд відмовити у задоволенні позову у повному обсязі. Пунктом 2.3 б) ПДР України на водія покладений обов`язок бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну, а також не відволікатися від керування цим засобом у дорозі. Порядок дорожнього руху на території України відповідно до Закону України «Про дорожній рух» визначається Правилами дорожнього руху, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 р. №1306. Згідно з ч. 5 ст. 14 ЗУ «Про дорожній рух» учасникам дорожнього руху ставиться в обов`язок знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху. Відповідно до п. 9.2 (б) Правил дорожнього руху України водій повинен подавати сигнали світловими покажчиками повороту відповідного напрямку перед перестроюванням, поворотом або розворотом. Сигнали покажчиками повороту обов`язково мають подаватися завчасно і незалежно від місця виконання маневру, наявності інших учасників дорожнього руху та плавності виконання маневру. Як вбачається з оскаржуваної постанови, під час розгляду справи про адміністративне правопорушення та винесенні постанови в справі про адміністративне правопорушення серії ДП18 №594810 від 29.10.2019 року, позивач 29 жовтня 2019 року о 12 год. 35 хв., керуючи автомобілем ЗАЗ 110307 д.н.з. НОМЕР_1 , не увімкнув світловий покажчик повороту відповідного напрямку при зміні напрямку руху та на вимогу поліцейського не пред`явив для перевірки посвідчення водія, чим порушив вимоги пп. 2.1(а), 9.2(б) ПДР України, чим скоїв адміністративне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 122, ч. 1 ст. 126 КУпАП України. Згідно ч. 1 ст. 126 КУпАП Керування транспортним засобом особою, яка не має при собі або не пред`явила для перевірки посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційного документа на транспортний засіб, а також поліса (договору) обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів тягне за собою накладення штрафу в розмірі двадцяти п`яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (425 грн.). Окремо слід наголосити, що згідно ч. 2 ст. 33 КУпАП України при накладенні стягнення враховується характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, крім випадків накладення стягнення за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксованому у автоматичному режимі. Позивач наголошує на тому, що оскаржувана постанова не відповідає вимогам ст. 283 КУпАП України, зокрема у ній нібито відсутні відомості про технічний запис, яким велася відео фіксація. Разом з тим, в оскаржуваній постанові у графі 7 наявна така інформація, а саме зазначені номери відео реєстраторів, яким здійснювалася відео фіксація. Твердження позивача про те, що посвідчення водія нібито випало з куртки вважає такими, що спрямоване на уникнення від адміністративної відповідальності, оскільки на місці зупинки останній пояснив працівникам поліції, що посвідчення водія та реєстраційний документ на транспортний засіб знаходяться у його брата. Це, знову ж таки, підтверджується матеріалами відео фіксації. Відповідач не погоджується з позицією позивача щодо винесення щодо винесення оскаржуваної постанови, а тому просить відмовити позивачу у задоволенні позову в повному обсязі.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши стислий виклад позиції позивача та його представника та заперечення відповідача суд приходить до наступного висновку.

Згідно ст. 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Положеннями ч. 2 ст. 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Як вбачається із постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ДП18 № 594810, громадянин ОСОБА_1 29 жовтня 2019 року о 12 год. 35 хв. керуючи автомобілем марки «ЗАЗ 110307», номерний знак НОМЕР_1 на автомобільній дорозі Р-41 м. Тернополя, 18 км водій керуючи транспортним засобом не подав сигнал світловим покажчиком повороту відповідного напрямку, поворот праворуч, а також при перевірці документів водій керував транспортним засобом без посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії, реєстраційного документу, чим порушив п. 9.2 (б), п. 2.1 (а) ПДР України та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в сумі 425 грн.

На підставі ст. 14 ЗУ «Про дорожній рух» учасники дорожнього руху зобов`язані: знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху; створювати безпечні умови для дорожнього руху, не завдавати своїми діями або бездіяльністю шкоди підприємствам, установам, організаціям і громадянам; виконувати розпорядження органів державного нагляду та контролю щодо дотримання законодавства про дорожній рух.

Згідно ч. 2 ст. 41 ЗУ «Про дорожній рух» порядок початку руху, зміни руху за напрямком, розташування транспортних засобів і пішоходів, вибору швидкості руху та дистанції, обгону та стоянки, проїзду перехресть, пішохідних переходів і залізничних переїздів, зупинок транспортних засобів загального користування, користування зовнішніми світловими приладами, правила пересування пішоходів, проїзд велосипедистів, а також питання організації руху та його безпеки регулюються Правилами дорожнього руху.

Відповідно до п. 2.1(а) ПДР України водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі: посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії.

Згідно із ч. 1 ст. 126 КУпАП керування транспортним засобом особою, яка не має при собі або не пред`явила для перевірки посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційного документа на транспортний засіб, а також поліса (договору) обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (страхового сертифіката "Зелена картка"), - тягне за собою накладення штрафу в розмірі двадцяти п`яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Відповідно до п. 9.2(б) Правил дорожнього руху України водій повинен подавати сигнали світловими покажчиками повороту відповідного напрямку: перед перестроюванням, поворотом або розворотом.

Згідно із ч. 2 ст. 122 КУпАП порушення правил проїзду перехресть, зупинок транспортних засобів загального користування, проїзд на заборонний сигнал світлофора або жест регулювальника, порушення правил обгону і зустрічного роз`їзду, безпечної дистанції або інтервалу, розташування транспортних засобів на проїзній частині, порушення правил руху автомагістралями, користування зовнішніми освітлювальними приладами або попереджувальними сигналами при початку руху чи зміні його напрямку, використання цих приладів та їх переобладнання з порушенням вимог відповідних стандартів, користування під час руху транспортного засобу засобами зв`язку, не обладнаними технічними пристроями, що дозволяють вести перемови без допомоги рук (за винятком водіїв оперативних транспортних засобів під час виконання ними невідкладного службового завдання), а так само порушення правил навчальної їзди, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі двадцяти п`яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або 50 штрафних балів.

Відповідно до ст. 23 Закону України "Про Національну поліцію"» поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням ПДР його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі.

За змістом пункту 22 частини першої статті 92 Конституції України виключно законами України визначаються, зокрема, діяння, які є адміністративними правопорушеннями.

Доказами в справі про адміністративне правопорушення у відповідності до ст. 251 КУпАП, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягується до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі, що використовуються особою, яка притягується до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Докази мають бути належними та допустимими. Допустимими є ті докази, які зібрані у відповідності до закону, а належними – якщо вони містять інформацію щодо предмету доказування.

Згідно вимог ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до вимог ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Згідно з ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною другою статті 77 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до ч. 2 ст. 36 КУпАП України, якщо особа вчинила кілька адміністративних правопорушень, справи про які одночасно розглядаються одним і тим же органом (посадовою особою), стягнення накладається в межах санкції, встановленої за більш серйозне правопорушення з числа вчинених. До основного стягнення в цьому разі може бути приєднано одне з додаткових стягнень, передбачених статтями про відповідальність за будь-яке з вчинених правопорушень.

Закон України "Про дорожній рух" від 30.06.1993 № 3353-XII (далі - Закон № 3353-XII).

Статтею 14 Закону України "Про дорожній рух" від 30.06.1993 № 3353-XII вказано, що учасники дорожнього руху зобов`язані знати і неухильно дотримуватися вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху.

Статтею 16 Закону України "Про дорожній рух" від 30.06.1993 № 3353-XII визначено основні права та обов`язки водія транспортного засобу якими, зокрема вказано, що водій зобов`язаний мати при собі та на вимогу поліцейського, пред`являти для перевірки посвідчення водія, реєстраційний документ на транспортний засіб, а у випадках, передбачених законодавством, - страховий поліс (сертифікат) про укладення договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.

Пунктом 2 ч. 1 ст. 32 Закону України "Про Національну поліцію" від 02.07.2015 № 580-VIII вказано, що поліцейський має право вимагати в особи пред`явлення нею документів, що посвідчують особу, та/або документів, що підтверджують відповідне право особи, якщо існує достатньо підстав вважати, що особа вчинила або має намір вчинити правопорушення.

Із переглянутого в судовому засіданні диску DVD-R з фрагментами відеозаписів з відеореєстратора поліцейського вбачається, що позивач 29 жовтня 2019 року, керував своїм транспортним засобом та при здійснені повороту праворуч не увімкнув покажчик повороту відповідного напрямку, що суперечить вимогам Правил дорожнього руху України. З відеозапису нагрудної камери поліцейського вбачається, що на вимогу інспектора пред`явити для перевірки посвідчення водія, позивач пояснює, що посвідчення та документи на транспортний засіб знаходяться не у нього, а у його брата, який на той момент перебував на навчанні.

У судовому засіданні з`ясовано, що позивач рух автомобіля здійснювався саме у світлу пору доби; позивач та його представник заперечують той факт, що він здійснював поворот без увімкненого покажчика повороту відповідного напрямку. Крім цього, позивач та його представник, вказують на те, що документи на транспортний засіб у нього були наявні, оскільки вони випали із кишені куртки.

Відповідно до пункту 4 розділу І Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України N 1395 від 07 листопада 2015 року та зареєстрованої у Міністерстві юстиції України 10 листопада 2015 року за N 1408/27853 (далі - Інструкція), у разі виявлення правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, розгляд якого віднесено до компетенції Національної поліції України, поліцейський виносить постанову у справі про адміністративне правопорушення без складання відповідного протоколу.

Постанова виноситься у разі виявлення адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, передбачених статтями 80 і 81 (в частині перевищення нормативів вмісту забруднюючих речовин у відпрацьованих газах транспортних засобів), частинами першою, другою, третьою, п`ятою і шостою статті 121, статтями 121-1, 121-2, частинами першою, другою і третьою статті 122, частиною першою статті 123, статтею 124-1, статтями 125, 126, частинами першою, другою і третьою статті 127,статтями 128, 129, статтею 132-1, частинами шостою і одинадцятою статті 133-1, частинами першою, другою і третьою статті 140 КУпАП.

Відповідно до п. 10.1. Правил дорожнього руху України, перед початком руху, перестроюванням та будь-якою зміною напрямку руху водій повинен переконатися, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху.

Пунктом 2.3 ПДР України для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов`язаний не створювати своїми діями загрози безпеці дорожнього руху.

Порядок дорожнього руху на території України відповідно до ЗУ «Про дорожній рух» встановлюють Правила дорожнього руху, затверджені Постановою Кабміну від 10.10.2001 року № 1306 (зі змінами та доповненнями). Особи, які порушують ці правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.

Згідно з п. 2.1 ПДР України водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі, зокрема, посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії; реєстраційний документ на транспортний засіб.

Також відповідно до ст. 33 КУпАП, при накладенні стягнення мають враховуватися характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини що пом`якшують та обтяжують відповідальність, крім випадків накладення стягнення за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксованому в автоматичному режимі, тому слід вважати, що стягнення було накладено правомірно та у відповідності до вимог КУпАП.

З вищевказаного слідує, що інспектор патрульної поліції врахував всі необхідні обставини при розгляді справи, та виніс постанову відповідно до вимог ст. ст. 278, 279, 280 КУпАП, а те, що особа не визнає факту правопорушення чи свою вину, не звільняє її від адміністративної відповідальності у випадку її обєктивної винуватості.

З постанови вбачається, що при розгляді справи відповідачем були з`ясовані і доведені обставини, які свідчать, що в діях позивача є ознаки проступку, за який законом встановлено адміністративну відповідальність, відповідач виніс постанову правомірно, оскільки позивач не увімкнув покажчик повороту відповідного напрямку та не мав при собі посвідчення водія відповідної категорії та свідоцтва про реєстрацію на транспортний засіб.

Позивач не надав суду належних та допустимих доказів в обґрунтування своїх доводів щодо дій відповідача відносно нього, які виразились у притягненні позивача до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу.

За таких обставин, позивач, дійсно, порушив ПДР, у звязку з чим правомірно був притягнутий відповідачем до адміністративної відповідальності.

Таким чином враховуючи вищевикладене, суд не може прийняти до уваги заперечення позивача та його представника, оскільки ці твердження є непослідовні, суперечливі і не відповідають встановленим обставинам по справі, а тому аналізуючи наведені факти, приймаючи до уваги, те що дотримання правил дорожнього руху є невід`ємною частиною організації процесу дорожнього руху з метою створення безпеки для інших учасників дорожнього руху, суд приходить до переконання про наявність в діях позивача складу адміністративного правопорушення, передбачених ч. 2 ст. 122 та ч. 1 ст. 126 КУпАП, а згідно вимог ч. 5 ст. 14 ЗУ «Про дорожній рух», учасники дорожнього руху зобов`язані знати і неухильно дотримуватись вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху. Особи які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.

З огляду на встановлені судом обставини, враховуючи докази на підтвердження правомірності винесення оскаржуваної постанови, суд приходить до висновку, що прийняте рішення про притягнення позивача до адміністративної відповідальності є обґрунтованим, правомірним та законним, а тому слід відмовити у задоволенні позовних вимог.

На підставі ст. 55 Конституції України, ст. 9, 22, 121, 251, 258, 289, 293 КУпАП, та керуючись ст.ст. 9, 72-77, 242, 244-246, 257, 271, 286 КАС України, суд,-

П О С Т А Н О В И В :

В адміністративному позові ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції в Тернопільській області Департаменту патрульної поліції про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ДП18 № 594810 від 29 жовтня 2019 року - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Тернопільський міськрайонний суд протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Позивач: ОСОБА_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 .

Відповідач: Управління патрульної поліції в Тернопільській області Департаменту патрульної поліції, місцезнаходження: вул. Котляревського, 24, м. Тернопіль, ЄДРПОУ 40108646.

Рішення суду складено та підписано 09 грудня 2019 року.

Головуючий суддяО. М. Вийванко