Рішення № 86229769, 10.12.2019, Миколаївський окружний адміністративний суд

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Миколаїв.

10 грудня 2019 р.справа № 400/1905/19

Миколаївський окружний адміністративний суд, у складі судді Мороза А.О., в спрощеному позовному провадженні із повідомленням учасників справи, в письмовому провадженні, розглянув адміністративну справу

за позовомОСОБА_1 , АДРЕСА_1

до відповідачаМиколаївської митниці ДФС, вул. Московська, 57-А, м. Миколаїв, 54017

про1) визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів UA504000/2019/000095/2 від 05.02.19 р.; 2) визнання протиправною та скасування картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення UA504170/2019/00111 від 05.02.19 р.

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (надалі - позивач або ОСОБА_1 ) звернувся з позовом до Миколаївської митниці Державної фіскальної служби (надалі - відповідач або Митниця), в якому просить суд:

1) визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів UA504000/2019/000095/2 від 5 лютого 2019 р.;

2) визнати протиправною та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення UA504170/2019/00111 від тієї ж дати.

Свої вимоги позивач обґрунтував наступним. В січні 2019 р. у Федеративній Республіці Німеччина (надалі - ФРН) ним за ціною 9 350,0 євро був придбаний автомобіль, який своїм ходом доставлений до митного поста на території України. Для митного оформлення 4 лютого 2019 р. уповноваженою особою позивача до Митниці була подана митна декларація UA504170/2019/001666, в якій вартість автомобіля задекларована за ціною договору купівлі-продажу. Відповідач витребував додаткові документи, які стосувались підтвердження транспортних витрат, витрат на зняття транспортного засобу з обліку в країні походження, комісійних та брокерської винагороди, на що уповноважена особа позивача повідомила Митницю, що додаткові документи відсутні. Відповідач відмовив позивачу в прийняття митної декларації, одночасно відкоригувавши митну вартість автомобіля за резервним методом, виходячи з інформації, наявної в довіднику "SuperSchwacke", в результаті чого митна вартість автомобіля збільшилась до 14 660,0 євро. Позивач наполягає, що ним для митного оформлення були подані всі документи, які підтверджували всі складові задекларованої митної вартості автомобіля. Крім того, з спірних рішень Митниці вбачається, що ним поставлена під сумнів митна вартість не самого автомобіля, а решта складових митної вартості, як-то: витрати на транспортування, витрати на зняття з обліку автомобіля в ФРН, оплата послуг брокера та агента, тощо, але такі витрати позивач не поніс і вони взагалі не є складовою митної вартості.

Відповідач позов не визнав, у відзиві просив в його задоволенні відмовити. При опрацюванні митної декларації позивача, спрацювала автоматизована система, якою були згенеровані обов`язкові митні процедури у виді витребування документів. Позивач на вимогу Митниці не подав документів, які б підтверджували витрати, що є складовою митної вартості: транспортні витрати, комісійні та інше. На підставі цього, Митниця прийняла рішення про коригування митної вартості автомобіля, для чого була використана інформація з довідника "SuperSchwacke", відповідно до якого вартість автомобіля в країні експорту з подібними до заявлених позивачем характеристик, становить 14 550,0 євро. Відповідач звертає увагу на те, що в наступному позивач подав нову митну декларацію, в якій самостійно задекларував митну вартість автомобіля за резервним методом, визначеним Митницею, а тому спір щодо законності рішень відповідача припинив існувати, так як фактично позивач погодився з відповідачем щодо митної вартості автомобіля. Така позиція відповідача узгоджується з практикою Верховного Суду, зокрема у справі № 816/2396/17 (а. с. 34-42).

У відповіді на відзив позивач повторно виклав доводи позовної заяви та додатково зазначив, що подання ним нової митної декларації неможливо розглядати в якості погодження з митною вартістю, визначеною відповідачем, так як у новій митній декларації позивач обрав резервний метод, але вказав спірні рішення Митниці, що слід розглядати лише як реалізацію права на отримання свого майна у володіння (а. с. 54-56).

Справа призначена до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження із повідомленням учасників справи.

На підставі ст. 205 ч. 9 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі - КАС України), суд розглядає справу в письмовому провадженні.

Вирішуючи спір, суд встановив наступні обставини, яким він надає таку правову оцінку.

4 лютого 2019 р. уповноважена особа ОСОБА_1 . ФОП ОСОБА_2, який діє на підставі договору № 156 про надання послуг по декларуванню та митному оформленню вантажів від 28 січня 2019 р. (а. с. 15) подала до Митниці митну декларацію UA504170/2019/001666 про ввезення на територію України автомобіля марки Renault, модель Espase, ідентифікаційні номер кузова НОМЕР_1 , 2015 року випуску (а. с. 10). Заявлена позивачем митна вартість, визначена за основним методом, склала 9 350,0 євро.

До митної декларації позивач долучив такі документи: рахунок-фактуру (інвойс) від 28 січня 2019 р., акт про проведення огляду (переогляду) товарів, транспортних засобів, ручної поклажі та багажу від 30 січня 2019 р., свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу від 21 липня 2015 р., довідку про вартість перевезення товару від 4 лютого 2019 р., договір № 156 про надання послуг по декларуванню та митному оформленню вантажів від 28 січня 2019 р., довідку ТОВ "ДП-Стандартметрологія ООВ" від 30 січня 2019 р., довідку щодо комплектації автомобіля від 4 лютого 2019 р., паспорт.

Під час митного оформлення, спрацювала автоматизована система аналізу та управління ризиками (АСАУР), якою були згенеровані митні процедури у виді витребування документів від декларанта.

Повідомленням від 4 лютого 2019 р. відповідач витребував у ОСОБА_1 : 1) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам; 3) документи щодо транспортних витрат, страхування, витрати на зняття автомобіля з обліку в ФРН, брокерську винагороду, комісійні; 4) каталоги, прейскуранти виробника товару; 5) митну декларацію країни відправлення (а. с. 19).

5 січня 2019 р. уповноважена особа надала Митниці відповідь про відсутність інших документів, крім тих, які первинно подавались з митною декларацією UA504170/2019/001666 (а. с. 20).

5 лютого 2019 р. Митниця прийняла рішення про коригування митної вартості товарів UA504000/2019/000095/2 і одночасно винесла картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення UA504170/2019/00111 (а. с. 21-22).

В рішенні про коригування митної вартості товарів UA504000/2019/000095/2 зазначено, що метод визначення митної вартості товару за ціною договору не може бути застосовано, так як подані позивачем документи не підтверджують числові значення складових митної вартості, а саме: транспортних витрат з розшифровкою маршруту, витрат понесених позивачем при знятті транспортного засобу з обліку в ФРН, комісійних та брокерської винагороди, транспортні витрати зазначені особисто позивачем не підтверджені жодним документом. На вимогу Митниці, додаткові документи позивач не надав. При використанні довідника "SuperSchwacke", відповідачем встановлено, що вартість подібного автомобіля становить 14 550 євро, а тому відповідачем застосований резервний метод визначення митної вартості автомобіля, за яким відкоригована вартість автомобіля позивача склала 14 660,0 євро.

Після прийняття Митницею рішення про коригування митної вартості товарів та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення, позивач подав нову електронну митну декларацію UA504170/2019/001812 (а. с. 23).

Відповідно до ст. 55 ч. 1 Митного кодексу України (надалі - МК України), рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Та ж ст. 55 в ч. 2 п. 5 МК України передбачає, що прийняте органом доходів і зборів письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити інформацію про право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу в розмірі, визначеному органом доходів і зборів відповідно до частини сьомої цієї статті.

В свою чергу, частина 7 ст. 55 МК України визначає, що у випадку незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування заявленої митної вартості товарів орган доходів і зборів за зверненням декларанта або уповноваженої ним особи випускає товари, що декларуються, у вільний обіг за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю цих товарів, визначеною декларантом або уповноваженою ним особою, та забезпечення сплати різниці між сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною декларантом або уповноваженою ним особою, та сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною органом доходів і зборів, шляхом надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу. Строк дії таких гарантій не може перевищувати 90 календарних днів з дня випуску товарів.

Стаття 305 ч. 1, 3 МК України визначає, що у випадках, визначених цим Кодексом, виконання зобов`язань осіб, що випливають з митних процедур, забезпечуються шляхом надання органам доходів і зборів забезпечення сплати митних платежів у способи, передбачені для відповідної митної процедури. Спосіб забезпечення сплати митних платежів обирається власником товарів чи уповноваженою ним особою, якщо інше не передбачено цим Кодексом та іншими законодавчими актами України.

Одним із способів забезпечення сплати митних платежів є фінансові гарантії (ст. 306 ч. 1 п. 1 МК України).

Згідно з ст. 307 ч. 1-3 МК України, юридичні особи, які мають намір виступати гарантом забезпечення особою своїх зобов`язань перед органами доходів і зборів України зі сплати митних платежів, уповноважуються на це і вносяться до реєстру гарантів у порядку, визначеному цим розділом. Взаємовідносини між центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну митну політику, та гарантами регулюються на підставі укладених угод. Фінансова гарантія видається гарантом і надається органам доходів і зборів особою, відповідальною за сплату митних платежів, або будь-якою іншою особою на користь особи, відповідальної за сплату митних платежів, якщо інше не передбачено цим Кодексом. Фінансова гарантія діє на всій митній території України.

Розмір фінансової гарантії визначається органом доходів і зборів виходячи з суми митних платежів, що підлягає сплаті при випуску товарів для вільного обігу на митній території України або при вивезенні товарів за межі цієї території у митному режимі експорту (ст. 308 ч. 1 МК України).

Як передбачено ст. 309 ч. 1-2 МК України, забезпечення сплати митних платежів фінансовою гарантією здійснюється у таких формах: 1) надання фінансової гарантії, виданої гарантом (гарантія, що надається у вигляді документа); 2) внесення коштів на відповідний рахунок або в касу органу доходів і зборів (грошова застава). Фінансова гарантія може бути індивідуальною (одноразовою), багаторазовою та загальною.

Фінансові гарантії надаються: 1) у вигляді документа (викладеного в письмовій або електронній формі зобов`язання гаранта сплатити визначені суми митних платежів на вимогу органу доходів і зборів); 2) у вигляді внесення декларантом, уповноваженою ним особою, перевізником або гарантом грошової застави на відповідний рахунок органу доходів і зборів (ст. 310 ч. 2 МК України).

Відповідно до п. 1 Порядку заповнення митних декларацій на бланку єдиного адміністративного документа, затвердженого наказом Міністерства фінансів України 30 травня 2012 р. № 651, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 14 серпня 2012 р. за № 1372/21684 (надалі - Порядок № 651), він визначає правила заповнення граф митних декларацій (далі - МД) на бланках єдиного адміністративного документа форми МД-2 (далі - ЄАД), додаткових аркушів до нього форми МД-3 (далі - додаткові аркуші), специфікації форми МД-8 (далі - специфікація), порядок унесення відомостей до доповнення форми МД-6 (далі - доповнення), випадки застосування специфікації, а також порядок оформлення, розподілу та використання аркушів МД форм МД-2, МД-3, МД-6, МД-8.

Порядок № 651 визначає, що графа 43 "Метод визначення вартості" митної декларації заповнюється в разі заявлення товарів у митний режим імпорту або в інший, відмінний від митного режиму імпорту, митний режим, зі справлянням митних платежів. У лівому підрозділі графи зазначається порядковий номер методу визначення митної вартості, що використовувався. У разі наявності чинного рішення про коригування митної вартості товарів у правому підрозділі графи зазначається порядковий номер методу визначення митної вартості, що використовувався митним органом.

Графа B "Подробиці розрахунків" графи 47 "Нарахування платежів" митної декларації передбачає запис інформації у разі забезпечення сплати митних платежів шляхом надання гарантом фінансової гарантії у вигляді документа, а саме зазначається код за ЄДРПОУ гаранта та номер (номери) відповідних гарантійних документів (можуть зазначатись у графі посадовою особою митного органу при електронному декларуванні - в електронній МД, а у МД на паперовому носії - від руки з подальшим унесенням цих відомостей до електронної копії МД).

У п`ятій колонці "Спосіб платежу" графи 47 "Нарахування платежів" митної декларації зазначається код способу розрахунку відповідно до класифікатора способів розрахунку.

Наказом Міністерства фінансів України від 20 вересня 2012 р. № 1011 затверджено Класифікатор способів розрахунку, який визначає, що різниця між сумами платежів, нарахованими за митною вартістю, визначеною декларантом, і митною вартістю, визначеною митним органом (у разі внесення грошової застави на відповідний рахунок митного органу) позначається кодом "55".

Таким чином, МК України та Порядок № 651 передбачає певний алгоритм дій для декларанта, який має намір отримати товар щодо якого митний орган відмовив в прийнятті митної декларації та відкоригував його митну вартість, з чим декларант не згоден: в такому випадку він зобов`язаний подати нову митну декларацію, одночасно сплативши ту митну вартість товару, яка визначена ним самостійно, а також забезпечити сплату донарахованої митним органом вартості товару, шляхом внесення гарантії в порядку, передбаченому розділом Х МК України. При цьому, така декларація в графі 43 в лівому підрозілі повинна містити порядковий номер метода визначення митної вартості, який визначається декларантом, а за наявності рішення про коригування митної вартості товарів в правому підрозділі графи 43 зазначається номер методу визначення митної вартості, який застосовувався митним органом. Крім цього, у разі сплати гарантії, до графи 47 митної декларації вноситься запис про гаранта та реквізити гарантійного документа. Сплачена декларантом сума в якості гарантії позначається кодом "55".

Подана позивачем митна декларація UA504170/2019/001812 в графі 43, в лівому підрозділі містить порядковий номер самостійно обраного позивачем порядкового номеру резервного методу визначення митної вартості - 6, правий підрозділ не заповнено. Сплачені позивачем кошти не мають коду "55", який би надавав цим сумам статусу гарантії.

Відповідно до ст. 242 ч. 5 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

В постанові Верховного Суду від 30 жовтня 2018 р. у справі № 816/2396/17 судом зазначено:

"... Зі змісту наведених положень висновується, що у разі незгоди імпортера з митною вартістю, що визначена контролюючим органом, регламентований законодавством алгоритм дій імпортера (декларанта) передбачає подання нової митної декларації, в якій зазначаються (1) сума митних платежів, обчислена згідно з митною вартістю, визначеною декларантом; (2) сума платежів, обчислена згідно з митною вартістю товарів, визначеною митним органом. На різницю між зазначеними сумами декларант надає гарантії, зокрема шляхом забезпечення сплати різниці між самостійно визначеною сумою митних платежів та сумою митних платежів, що нарахована митним органом...

... Аналіз змісту позовних вимог свідчить про те, що позивач не згоден з митною вартістю, яка визначена митним органом у спірному рішенні. Відтак, він мав право скористатись правом випущення товару у вільний обіг на умовах, визначених частиною сьомою статті 55 Митного кодексу України (сплати самостійно нарахованих митних платежів та різниці між ними і митними платежами, нарахованими митним органом), однак не зробив цього, фактично погодившись із митною вартістю, визначеною митним органом...

... Суд зазначає, що до предмету доказування у цій категорії справ входять обставини заповнення митної декларації, яку подано до митного оформлення, а також обставини щодо подання нової митної декларації - у випадку прийняття митним органом рішення про коригування заявленої митної вартості. Дослідження відомостей з відповідних граф митних декларацій є необхідним для правильного вирішення такого спору, зокрема для висновку про те, погодився чи не погодився декларант із скоригованою митним органом митною вартістю. Останнє, в свою чергу, має значення для висновку про те, чи продовжує існувати між сторонами правовий спір. У випадку, якщо спір між сторонами вичерпано внаслідок погодження декларанта із митною вартістю, визначеною митним органом, у задоволенні позову про скасування рішення про коригування митної вартості слід відмовити…" (рішення суду доступне за посиланням в Єдиному державному реєстрі судових рішень http://reyestr.court.gov.ua/Review/77506316).

З урахуванням встановлених обставин справи, суд приходить до висновку, що у новій митній декларації UA504170/2019/001812 позивач самостійно обрав резервний метод визначення митної вартості та сплати митні платежі, які не мають статусу гарантії, тим самим погодившись з відповідачем щодо визначення митної вартості автомобіля, а тому відсутня необхідність аналізу підстав прийняття відповідачем спірних рішень, так як в даному випадку вони вже не мають правового значення.

За таких обставин, суд не вбачає підстав для задоволення позовних вимог.

Судові витрати покладаються на позивача.

Керуючись ст. ст. 2, 19, 139, 241-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1. У задоволенні позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 ) до Миколаївської митниці ДФС (вул. Московська, 57-А, м. Миколаїв, 54017, ЄДРПОУ 39536431) відмовити.

2. Рішення суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи в порядку, визначеному ст. 255 КАС України. Апеляційна скарга може бути подана до П`ятого апеляційного адміністративного суду через Миколаївський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Суддя А. О. Мороз