Рішення № 86229767, 03.12.2019, Миколаївський окружний адміністративний суд

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 грудня 2019 р. № 400/4001/19 м. Миколаїв

Миколаївський окружний адміністративний суд, у складі судді Брагар В. С. в порядку письмового провадження розглянув адміністративну справу

за позовом:ОСОБА_1 , АДРЕСА_1

до відповідача:Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Миколаївській області, вул.Адміральська, 27/1, м. Миколаїв, 54001

третя особа:Головне управління Держгеокадастру у Миколаївській області, пр. Миру, 34, м. Миколаїв, 54034

про:визнання протиправними та скасування постанов від 26.09.2019 р. ВП № 59902682, ВП № 59902501,

ОСОБА_1 (далі-позивач, ОСОБА_1 ) звернулась до Миколаївського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Відділу примусового виконання рішень управління Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Миколаївській області, за участю у справі третьої особи - Головне управління Держгеокадастру у Миколаївській області про визнання протиправними та скасування постанов про закінчення виконавчого провадження №59902682 та №59902501 з примусового виконання виконавчих листів №1440/2330/18, виданих Миколаївським окружним адміністративним судом.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що відповідач протиправно виніс постанови про закінчення виконавчого провадження, оскільки Головне управління Держгеокадастру у Миколаївській області не виконало рішення суду, а відповідач не перевірив надану йому боржником інформацію.

Ухвалою від 19.11.2019 року відкрито провадження з особливостями розгляду окремих категорій термінових справ.

Відповідач надав до суду відзив, в якому просив відмовити у задоволенні позовної заяви, оскільки від Головного управління Держагеокадастру у Миколаївській області надійшли листи про фактичне виконання рішення суду, у зв`язку з чим відповідачем було винесено постанови про закінчення виконавчого провадження на підставі п. 9 ч. 1 ст. 39 Закону України "Про виконавче провадження". Тобто, на думку відповідача, його дії відповідають вимогам Закону і відповідно спірні рішення є правомірними.

Третя особа надала до суду пояснення, в яких зазначила, що на виконання рішення суду нею були розглянуті заяви позивача, тобто рішення було фактично виконаним. Про фактичне виконання рішення суду третя особа повідомила листами відповідача, а відповідач отримавши ці листи, на підставі п. 9 ч. 1 ст. 39 Закону України "Про виконавче провадження" виніс спірні постанови.

Дослідивши матеріали справи та оцінивши наявні в них фактичні дані, суд, -

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 24.01.2019 року у справі № 1440/2330/18 задоволено частково позов ОСОБА_1 та зобов`язано Головне управління Держгеокадастру у Миколаївській області розглянути, відповідно до частини 7 статті 118 Земельного кодексу України, заяву ОСОБА_1 від 03.11.2017 про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для індивідуального садівництва земельної ділянки орієнтовною площею 0,1500 га за рахунок земель сільськогосподарського призначення, розташованої в межах Костянтинівської сільської ради Новоодеського району Миколаївської області; зобов`язано Головне управління Держгеокадастру у Миколаївській області розглянути, відповідно до частини 7 статті 118 Земельного кодексу України, заяву ОСОБА_1 від 03.11.2017 про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства, орієнтовною площею 2,00 га за рахунок земель сільськогосподарського призначенні, розташованої в межах Костянтинівської сільської ради Новоодеського району Миколаївської області.

На виконання цього рішення судом 06.05.2019 року були видані виконавчі листи.

Постановами від 27.08.2019 року відповідачем були відкриті виконавчі провадження №59902501 та №59902682, з примусового виконання виконавчих листів від 06.05.2019 року, виданих Миколаївським окружним адміністративним судом на виконання рішення від 24.01.2019 р.

17.09.2019 року від третьої особи до відповідача надійшли листи, в яких зазначила про повне виконання рішення суду та додала копію звіту про виконання вказаного рішення, яке надсилалось до Миколаївського окружного адміністративного суду та копію листа від 01.03.2019р. про розгляд заяв, який надсилався позивачу.

26.09.2019 року відповідачем винесені постанови про закінчення виконавчого провадження №59902501 та №59902682 на підставі п. 9 ч. 1 ст. 39 Закону (фактичне виконання рішення суду).

Не погоджуючись з вказаними постановами відповідача, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом за захистом своїх прав.

Відповідно до статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. У справах щодо оскарження рішень суди перевіряють чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до Закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку визначає Закон України "Про виконавче провадження".

Згідно ст.1 Закону України "Про виконавче провадження", виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Таким чином, відповідач у справі - суб`єкт владних повноважень, на якого чинним законодавством України покладений обов`язок по примусовому виконанню рішень.

Умови, за яких виконавче провадження підлягає закінченню, передбачені ст.39 Закону України "Про виконавче провадження", серед яких, зокрема, відповідно до п. 9 ч. 1 ст. 39 виконавче провадження підлягає закінченню у разі фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом.

Порядок виконання рішень, за якими боржник повинен вчинити певні дії визначений ст.63 Закону України "Про виконавче провадження", частина перша якої передбачає, що за рішеннями, за якими боржник зобов`язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником.

Таким чином, виходячи зі змісту судового рішення, державний виконавець в ході виконавчого провадження зобов`язаний був перевірити дві обставини, а саме: чи боржник розглянув заяви стягувача чи прийняв відповідне рішення. При цьому до повноважень державного виконавця не входить перевірка правильності, обгрунтованості та законності прийнятого за результатами такого розгляду рішення.

Нормами спеціального законодавства, зокрема Земельним кодексом, передбачений порядок розгляду заяв про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, зокрема, за наслідками таких звернень, виходячи з положень статті 118 Земельного кодексу, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність може надати дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надати мотивовану відмову у його наданні.

Як вбачається, зі змісту листів боржника від 11.09.2019 №11-14-0.62-6132/2-19 та№11-14-0.62-6133/2-19, заяви позивача від 03.11.2018 року за №Т-24560/0/5-17-СГ та №Т24557/0/5-17-СГ розглянуті та надано відповідь листом від 01.03.2019 р. №31-14-0.22-14787/2-19 про відмову у наданні відповідних дозволів.

Тобто, лист Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області від 01.03.2019 №31-14-0.22-14787/2-19. по своїй суті є рішенням про відмову у задоволенні заяв позивача від 03.11.2017 про надання дозволів на розроблення проекту землеустрою, правомірність чи протиправність якого може встановити лише суд.

Таким чином, суд вважає, що рішення суду, яким Головне управління Держгеокадастру у Миколаївській області зобов`язано розглянути заяви позивача від 03.11.2017 року про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, виконано повністю, про що боржник повідомив відповідача у встановленому законом порядку. Вказане є підставою для закінчення виконавчого провадження.

Відтак, постанови старшого державного виконавця прийняті у відповідності до вимог Закону України "Про виконавче провадження".

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог.

Судові витрати відшкодуванню не підлягають.

Керуючись ст.ст. 90, 139, 143, 241- 246, 250, 255, 295 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

В задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) до Відділу примусового виконання рішень управління Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Миколаївській області (вул. Адміральська, буд. 27/1, м. Миколаїв, 54001, код ЄДРПОУ 34889877) про визнання протиправними та скасування постанов про закінчення виконавчого провадження №59902682 та №59902501 - відмовити.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції подається протягом десяти днів.

Апеляційна скарга подається учасниками справи відповідно до статті 297 Кодексу адміністративного судочинства України з урахуванням пункту 15.5 Розділу VII Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя В. С. Брагар