Рішення № 86229723, 10.12.2019, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа № 1.380.2019.005850

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 грудня 2019 року м. Львів

Львівський окружний адміністративний суд в складі:

головуючого-судді Мричко Н.І.,

за участі секретаря судового засідання Кулик С.В.

представника позивача Блонського М.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Шевченківського районного відділу Державної виконавчої служби м. Львова Головного територіального управління юстиції у Львівській області за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - ОСОБА_2 про визнання протиправною і скасування постанови про накладення штрафу, -

встановив:

ОСОБА_1 (надалі - ОСОБА_1 , Позивач) звернувся до Львівського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Шевченківського районного відділу Державної виконавчої служби м. Львова Головного територіального управління юстиції у Львівській області (надалі - Шевченківський РВ ДВС м. Львова ГТУЮ у Львівській області, Відповідач), в якій просив суд визнати протиправною та скасувати постанову державного виконавця Шевченківського РВ ДВС м. Львова ГТУЮ у Львівській області Вдовича М.Б. про накладення штрафу від 05.09.2018 ВП № 47907665.

Ухвалою від 13.11.2019 відкрито провадження у справі, призначено справу до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін. Одночасно залучено до участі у справі третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - ОСОБА_2 (надалі - ОСОБА_2 , Третя особа).

Позивач при обгрунтуванні позовних вимог посилається на те, що з серпня 2014 року по вересень 2018 року у нього утворилась заборгованість зі сплати аліментів. Зазначає, що відповідальність у формі штрафу за несплату аліментів, яка передбачена абзацом 3 частини 14 статті 71 Закону України «Про виконавче провадження» введена в дію з 28.08.2018, а тому на Позивача не може бути накладено відповідний штраф. Враховуючи те, що Відповідач при прийнятті оскарженої постанови до розміру заборгованості включив суму заборгованості, яка виникла до 28.08.2018, відтак вважає оскаржену постанову протиправною та просить таку скасувати.

В судовому засіданні представник Позивача позовні вимоги підтримав з підстав, викладених у позовній заяві, просив позов задовольнити повністю.

Відповідач, будучи належним чином повідомлений про дату, час і місце проведення розгляду справи, у судове засідання явку уповноваженого представника не забезпечив, у встановлений судом строк відзиву на позовну заяву чи пояснень, клопотань (заяв) до суду не подав. За наведених обставин, суд керуючись статтею 205 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі - КАС України) ухвалив розглянути справу у відсутності Відповідача, оскільки така неявка не перешкоджає розгляду справи по суті.

Третя особа в судове засідання не прибула.

З`ясувавши зміст спірних правовідносин, дослідивши долучені до матеріалів справи докази, суд встановив такі обставини та відповідні їм правовідносини.

05.09.2018 державним виконавцем Шевченківського РВ ДВС м. Львова ГТУЮ у Львівській області Вдовичем М.Б. складений розрахунок заборгованості по аліментах ВП № 47907665. З такого видно, що у ОСОБА_1 станом на 05.09.2018 є заборгованість зі сплати аліментів, яка становить 63386,86 грн. Така заборгованість включає в себе періоди та відповідні суми заборгованості, а саме: з серпня по грудень 2014 року заборгованість в сумі 3692,44 грн.; з січня по грудень 2015 року заборгованість в сумі 10971,25 грн.; з січня по грудень 2016 року заборгованість в сумі 13722,75 грн.; з січня по грудень 2017 року заборгованість в сумі 19176,50 грн. та з січня по вересень 2018 року заборгованість в сумі 15823,92 грн. (арк. справи 13-16).

05.09.2018 державним виконавцем Шевченківського РВ ДВС м. Львова ГТУЮ у Львівській області Вдовичем М.Б. винесена постанова про накладення штрафу ВП № 47907665. Як видно з такої постанови, згідно з розрахунку заборгованості від 05.09.2018 у боржника ОСОБА_1 наявна заборгованість по сплаті аліментах в сумі 63386,86 грн., розмір якої перевищує суму платежів за три роки. Згідно з статтею 71 Закону України «Про виконавче провадження» за наявності заборгованості зі сплати аліментів. Сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за три роки, виконавець виносить постанову про накладення боржника штрафу у розмірі 50 відсотків суми заборгованості зі сплати аліментів, в сумі 31693,43 грн. (арк. справи 11-12).

Позивач не погодившись з сумою штрафних санкцій, визначеною у постанові про накладення штрафу від 05.09.2018 ВП № 47907665 звернувся до суду із цим позовом, в якому просить постанову про накладення штрафу визнати протиправною та скасувати.

При вирішенні такого спору суд виходив з такого.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

У відповідності до статті 1 Закону України «Про виконавче провадження», виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Частиною першою статті 13 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено, що під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.

У відповідності до частини 1 статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Згідно з частиною 2 статті 74 Закону України «Про виконавче провадження», рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання рішень інших органів (посадових осіб), у тому числі постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, постанов приватного виконавця про стягнення основної винагороди, витрат виконавчого провадження та штрафів, можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до відповідного адміністративного суду в порядку, передбаченому законом.

Як видно з матеріалів справи, предметом оскарження у цій справі є постанова державного виконавця про накладення на Позивача штрафу, яка винесена в межах процедури стягнення аліментів з боржника.

Порядок стягнення аліментів визначений статтею 71 Закону України «Про виконавче провадження».

Відповідно до частини 1 статті 71 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець стягує з боржника аліменти у розмірі, визначеному виконавчим документом, але не менше мінімального гарантованого розміру, передбаченого Сімейним кодексом України.

Відповідно до частини 14 статті 71 Закону України «Про виконавче провадження», за наявності заборгованості зі сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за один рік, виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу у розмірі 20 відсотків суми заборгованості зі сплати аліментів.

За наявності заборгованості зі сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за два роки, виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу у розмірі 30 відсотків суми заборгованості зі сплати аліментів.

За наявності заборгованості зі сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за три роки, виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу у розмірі 50 відсотків суми заборгованості зі сплати аліментів.

У подальшому постанова про накладення штрафу у розмірі, визначеному абзацом першим цієї частини, виноситься виконавцем у разі збільшення розміру заборгованості боржника на суму, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за один рік.

Суми штрафів, передбачених цією частиною, стягуються з боржника у порядку, передбаченому цим Законом, і перераховуються стягувачу.

Суд звертає увагу на те, що статтю 71 Закону України «Про виконавче провадження» доповнено частиною чотирнадцятою згідно з Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо створення економічних передумов для посилення захисту права дитини на належне утримання» №2475-VIII від 03.07.2018, який вступив в дію з 28.08.2018.

З цього приводу суд зазначає, що відповідно до статті 58 Конституції України, закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи. Ніхто не може відповідати за діяння, які на час їх вчинення не визнавалися законом як правопорушення.

У свою чергу, відповідно до п. 2 рішення Конституційного Суду України від 09.02.1999 у справі № 1-рп/99 за конституційним зверненням Національного банку України щодо офіційного тлумачення положення частини 1 статті 58 Конституції України (справа про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів) в регулюванні суспільних відносин застосовуються різні способи дії в часі нормативно-правових актів. Перехід від однієї форми регулювання суспільних відносин до іншої може здійснюватися, зокрема, негайно (безпосередня дія), шляхом перехідного періоду (ультраактивна форма) і шляхом зворотної дії (ретроактивна форма). За загальновизнаним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Цей принцип закріплений у ч. 1 ст. 58 Конституції України, за якою дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно - правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.

Отже, особа має нести відповідальність за діяння на підставі закону, що був чинним на час його вчинення, крім випадків, коли новий закон пом`якшує або скасовує відповідальність особи за вчинення такого діяння.

Конституційний принцип незворотності дії законів, які погіршують становище особи, дає суду підстави для висновку про неправомірність застосування санкцій за дії (бездіяльність), які на момент, коли вони мали місце, за попереднього правового регулювання не були правопорушенням.

Неприпустимість зворотної дії в часі законів та інших нормативно-правових актів є одним з аспектів загальновизнаного принципу правової визначеності як елемента принципу верховенства права, який відповідно до частини першої статті 8 Конституції України визнається і діє в Україні.

Як видно з розрахунку заборгованості по аліментах від 05.09.2018, у Позивача, за період з 2014 по 2018 роки, утворилася заборгованість зі сплати аліментів в сумі 63386,86 грн.

05.09.2018 державний виконавець, керуючись статтею 71 Закону України «Про виконавче провадження», за ухилення Позивача від виконання зобов`язань зі сплати аліментів, застосував до такого штрафні санкції в розмірі 50% від суми заборгованості (63386,86 грн.), яка утворилася за період з 2014-2018 роки.

Суд зауважує, що відповідальність у формі штрафу за несплату аліментів, яка передбачена абзацом 3 частини 14 статті 71 Закону України «Про виконавче провадження» введена лише з 28.08.2018, тому штраф може бути нарахований Позивачу лише на суму заборгованості, яка утворилася після 28.08.2018. Натомість Відповідач суму штрафних санкцій визначив із сукупного розміру заборгованості, що утворився за період з 2014-2018 роки, що свідчить про протиправність застосування до Позивача штрафу у розмірі 50% суми заборгованості зі сплати аліментів.

Таким чином, суд дійшов висновку про протиправність постанови державного виконавця Шевченківського РВ ДВС м. Львова ГТУЮ у Львівській області Вдовича М.Б. про накладення штрафу від 05.09.2018 ВП № 47907665.

З огляду на вищевикладене, суд вважає позовні вимоги ОСОБА_1 обґрунтованими та такими, що підлягають до задоволення.

Щодо строку звернення до адміністративного суду, суд зазначає те, що в матеріалах справи відсутні докази того, що Позивач своєчасно одержав оскаржену постанову. На спростування доводів Позивача в частині дотримання ним строку звернення до суду з таким позовом, Відповідач не надав суду жодного доказу.

Відповідно до частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі.

Під час звернення до суду ОСОБА_1 сплатив судовий збір в сумі 768,40 грн., що підтверджується квитанцією N 45809749 від 08.11.2019 (арк. справи 6).

Керуючись статтями 2, 6, 8-10, 13, 14, 72-77, 139, 241-246, 250, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправною та скасувати постанову державного виконавця Шевченківського районного відділу Державної виконавчої служби м. Львова Головного територіального управління юстиції у Львівській області Вдовича М.Б. про накладення штрафу від 05.09.2018 ВП № 47907665.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Шевченківського районного відділу Державної виконавчої служби м. Львова Головного територіального управління юстиції у Львівській області (місцезнаходження: 79007, м. Львів, вул. Котлярська, буд. 6, код ЄДРПОУ: 33286099) на користь ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер: НОМЕР_1 ) судові витрати зі сплати судового збору в сумі 768 (сімсот шістдесят вісім) гривень 40 копійок.

Апеляційну скаргу на рішення суду може бути подано протягом десяти днів з дня його проголошення. Апеляційна скарга подається до суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який постановив рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Мричко Н.І.