Рішення № 86229474, 09.12.2019, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 грудня 2019 року м. Київ № 320/5370/19

Київський окружний адміністративний суд у складі судді Колеснікової І.С., розглянувши у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1

до Головного управління ДПС у Київській області

про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки)

В С Т А Н О В И В:

До Київського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 із позовом до Головного управління ДФС у Київській області про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 12.08.2019 №Ф-294287-50/1737 на суму 23785,08 грн.

Позов мотивовано відсутністю підстав для сплати позивачем, як особою, яка провадить незалежну професійну діяльність, єдиного внеску, оскільки позивач фактично не здійснював діяльності арбітражного керуючого, з моменту отримання ним відповідного свідоцтва, та не отримував будь-якого доходу від здійснення такої діяльності. Відтак, оскаржувана вимога винесена контролюючим органом протиправно та підлягає скасуванню.

Ухвалою суду від 08.10.2019 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), запропоновано відповідачу подати відзив на позовну заяву.

Відповідачем подано до суду письмовий відзив на позовну заяву, згідно якого позов не визнано. Зазначено, що позивач перебуває на обліку в податкових органах за ознакою незалежної професійної діяльності - арбітражний керуючий з серпня 2013 року, відтак, у зв`язку зі змінами у 2017 році законодавства щодо адміністрування єдиного соціального внеску, позивач, як самозайнята особа, був зобов`язаний сплачувати єдиний соціальний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування. Оскільки позивачем єдиний внесок не сплачувався і згідно даних інтегрованих карток платника податків, за позивачем рахувалась недоїмка, контролюючим органом правомірно сформовано та надіслано позивачу спірну вимогу про сплату боргу (недоїмки).

Ухвалою суду від 09.12.2019 здійснено заміну відповідача у справі - Головне управління ДФС у Київській області на правонаступника - Головне управління ДПС у Київській області.

Дослідивши наявні у матеріалах справи докази та з`ясувавши обставини справи, судом встановлено таке.

На підставі наказу від 10.07.2013 №1368/5 Міністерством юстиції України видано ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ), свідоцтво від 31.07.2013 №1554 про право на здійснення діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора), без обмеження строку дії.

Відповідно до витягу з наказу Міністерства юстиції України від 07.06.2019 №1712/5 «Про анулювання свідоцтв про право на здійснення діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора), анульовано свідоцтво про право на здійснення діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) від 31.07.2013 №1554, видане ОСОБА_1 .

Листом Міністерства юстиції України від 10.07.2019 №25781/22400-33-19/9.3.1 «Щодо розгляду листа» повідомлено ОСОБА_1 , що відповідно до Єдиного реєстру підприємств, щодо яких відкрито провадження у справі про банкрутство, арбітражним керуючим Колісніченком С.В. не виконувались повноваження розпорядника майна, керуючого санацією чи ліквідатора у справах про банкрутство в період з 31.07.2013 по 07.06.2019.

Відповідно до інтегрованих карток платника податків ОСОБА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , (код класифікації доходів бюджету 71040000 (для фізичних осіб-підприємців, у тому числі, які обрали спрощену систему оподаткування, та осіб, які провадять незалежну професійну діяльність), позивачу нараховано єдиний внесок за 2017 рік у розмірі 8447,00 грн., І квартал 2018 року - 2457,18 грн., ІІ квартал 2018 року - 2457,18 грн., ІІІ квартал 2018 року - 2457,18 грн., ІV квартал 2018 року - 2457,18 грн., І квартал 2019 року - 2754,18 грн., ІІ квартал 2019 року - 2754,18 грн. Разом - 23785,08 грн.

Головним управлінням Державної фіскальної служби у Київській області сформовано та направлено 18.09.2019 позивачу вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 12.08.2019 №Ф-294287-50/1737 на суму 23785,08 грн.

Вважаючи вказану вимогу про сплату боргу (недоїмки) протиправною, позивач звернувся до суду з позовом про її скасування.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд зазначає таке.

Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку, визначені Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 №2464-VI (з наступними змінами та доповненнями, в редакції, чинній на момент виникнення спірних відносин, далі по тексту - Закон №2464-VI).

Відповідно до частини першої статті 1 Закону №2464-VI, єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов`язкового державного соціального страхування в обов`язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування (пункт 1); застрахована особа - фізична особа, яка відповідно до законодавства підлягає загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню і сплачує (сплачувала) та/або за яку сплачується чи сплачувався у встановленому законом порядку єдиний внесок (пункт 3).

Згідно пункту 5 частини першої статті 4 Закону №2464-VI, платниками єдиного внеску є особи, які провадять незалежну професійну діяльність, а саме наукову, літературну, артистичну, художню, освітню або викладацьку, а також медичну, юридичну практику, в тому числі адвокатську, нотаріальну діяльність, або особи, які провадять релігійну (місіонерську) діяльність, іншу подібну діяльність та отримують дохід від цієї діяльності; (пункт 4).

Підпунктом 14.1.226 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI визначено, що самозайнята особа - платник податку, який є фізичною особою-підприємцем або провадить незалежну професійну діяльність за умови, що така особа не є працівником в межах такої підприємницької чи незалежної професійної діяльності (абзац перший). Незалежна професійна діяльність - участь фізичної особи у науковій, літературній, артистичній, художній, освітній або викладацькій діяльності, діяльність лікарів, приватних нотаріусів, приватних виконавців, адвокатів, арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів), аудиторів, бухгалтерів, оцінщиків, інженерів чи архітекторів, особи, зайнятої релігійною (місіонерською) діяльністю, іншою подібною діяльністю за умови, що така особа не є працівником або фізичною особою-підприємцем та використовує найману працю не більш як чотирьох фізичних осіб (абзац другий).

Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що арбітражні керуючі належать до осіб, які провадять незалежну професійну діяльність, відтак є платниками єдиного внеску в розумінні Закону №2464-VI.

Відповідно до статті 5 Закону №2464-VI, облік осіб, зазначених у пунктах 1, 4, 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, ведеться в порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, за погодженням з Пенсійним фондом та фондами загальнообов`язкового державного соціального страхування, а щодо застрахованих осіб, які є учасниками накопичувальної системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування (далі - учасниками накопичувальної пенсійної системи), - з національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, та Пенсійним фондом (абзац перший частини першої). Взяття на облік осіб, зазначених у пунктах 1, 4, 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, здійснюється органом доходів і зборів шляхом внесення відповідних відомостей до реєстру страхувальників (абзац другий частини першої). Обов`язки платників єдиного внеску виникають у осіб, зазначених в абзацах четвертому, шостому та сьомому пункту 1, пунктах 4 (крім фізичних осіб-підприємців), 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, - з початку провадження відповідної діяльності (абзац третій частини четвертої).

Таким чином, Законом №2464-VI визначено момент виникнення обов`язку самозайнятої особи, як платника єдиного внеску - початок провадження самозайнятою особою відповідної діяльності.

Законом України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» від 14.05.1992 №2343-ХІІ (чинним на момент виникнення між сторонами спірних відносин), встановлювалось, що арбітражним керуючим є фізична особа, призначена господарським судом у встановленому порядку в справі про банкрутство як розпорядник майна, керуючий санацією або ліквідатор з числа осіб, які отримали відповідне свідоцтво і внесені до Єдиного реєстру арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів) України.

За висновком суду, єдиною підставою для встановлення факту початку діяльності арбітражним керуючим є призначення такої особи господарським судом у встановленому порядку в справі про банкрутство як розпорядника майна, керуючого санацією або ліквідатора. Наявність у фізичної особи свідоцтва арбітражного керуючого та внесення щодо неї відомостей до Єдиного реєстру арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів) України свідчить лише про відповідний статус такої особи і не є достатнім доказом фактичного провадження такою особою відповідної діяльності.

Наявними у матеріалах справи доказами підтверджується, що позивач, незважаючи на отримання свідоцтва про право на здійснення діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора), не призначався господарським судом у встановленому порядку в справах про банкрутство як розпорядник майна, керуючий санацією або ліквідатор.

Відповідно до розділу ІІ «Положення про Єдиний реєстр підприємств, щодо яких порушено провадження у справі про банкрутство», затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 15.09.2011 №3018/5 (зареєстрований в Міністерстві юстиції України 19.09.2011 за №1106/19844), Єдиний реєстр підприємств містить відомості про арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів), які здійснюють повноваження розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів щодо боржника. Відомості про арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів) та щодо здійснення ними своїх повноважень вносяться безпосередньо до Єдиного реєстру арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів) України у порядку, встановленому чинним законодавством.

Листом Міністерства юстиції України від 10.07.2019 №25781/22400-33-19/9.3.1 підтверджується відсутність в Єдиному реєстрі підприємств, щодо яких відкрито провадження у справі про банкрутство, відомостей щодо виконання будь-яких повноважень арбітражним керуючим ОСОБА_1 в період з 31.07.2013 по 07.06.2019.

Отже, суд дійшов висновку, що позивач, незважаючи на наявність у нього свідоцтва про право на здійснення діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора), не розпочинав діяльності, як самозайнята особа, відтак, у позивача не виникав обов`язок, як платника єдиного внеску, в розумінні Закону №2464-VI.

Суд звертає увагу, що Законом №2464-VI розмежовано фізичних осіб-підприємців та осіб, які провадять незалежну професійну діяльність, як дві самостійних категорії платників єдиного внеску. При цьому, порядок обліку та сплати єдиного внеску фізичними особами-підприємцями з ознакою провадження незалежної професійної діяльності Законом №2464-VI не передбачено.

Згідно пункту 2 частини першої статті 7 Закону №2464-VI, єдиний внесок нараховується для платників, зазначених у пунктах 4 (крім фізичних осіб-підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування), 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, - на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску на місяць.

З аналізу наведених норм вбачається, що позивач повинен перебувати на податковому обліку як фізична особа-підприємець з ознакою провадження незалежної професійної діяльності, вести єдиний податковий облік та здійснювати сплату єдиного внеску саме, як фізична особа-підприємець із зареєстрованим видом діяльності.

Судом встановлено, що відповідно до даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ), був зареєстрований як фізична особа-підприємець в період з 26.07.2011 по 18.08.2014.

Тому суд вважає безпідставним твердження відповідача про те, що позивач повинен перебувати на обліку у контролюючих органів, як фізична особа-підприємець з ознакою провадження незалежної професійної діяльності, відповідно до вимог Порядку обліку платників податків і зборів, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 09.11.2011 №1588, оскільки з 18.08.2014 статус позивача, як фізичної особи-підприємця, припинено у встановленому порядку.

В свою чергу, облік платників єдиного внеску здійснюється на підставі «Порядку обліку платників єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.11.2014 №1162 «Про затвердження Порядку обліку платників єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та Положення про реєстр страхувальників» (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 03.12.2014 №1553/26330, з подальшими змінами і доповненнями).

Аналіз положень «Порядку обліку платників єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» свідчить про те, що взяття контролюючим органом на облік платників єдиного внеску - осіб, які провадять незалежну професійну діяльність, здійснюється виключно за заявою такої особи за формою №1-ЄСВ. Взяття на облік платників єдиного внеску осіб, які провадять незалежну професійну діяльність, контролюючим органом за власною ініціативою шляхом встановлення «ознаки незалежної професійної діяльності» вказаний Порядок не передбачає.

У матеріалах справи відсутні будь-які докази подання позивачем до контролюючого органу заяви за формою № 1-ЄСВ після отримання ним свідоцтва від 31.07.2013 №1554 про право на здійснення діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора). Відтак, суд вважає безпідставним нарахування позивачу єдиного внеску за період з І кварталу 2017 року по ІІ квартал 2019 року.

Отже, враховуючи висновок суду про відсутність підстав для сплати позивачем єдиного внеску в період з 31.07.2013 по 07.06.2019, та беручи до уваги ту обставину, що контролюючим органом нараховано позивачу єдиний внесок з І кварталу 2017 року по ІІ квартал 2019 року в сумі 23785,08 грн., суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову в повному обсязі. Відтак, спірна вимога про сплату боргу (недоїмки) від 12.08.2019 №Ф-294287-50/1737 на суму 23785,08 грн. є протиправною та підлягає скасуванню.

Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Позивачем сплачено судовий збір у розмірі 774,40 грн. (квитанція від 24.09.2019 №N13FH3487M).

Статтею 4 Закону України «Про судовий збір» від 08.07.2011 №3674-VI встановлено, що за подання фізичною особою до адміністративного суду адміністративного позову майнового характеру сплачується судовий збір у розмірі 1 відсотка ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Законом України «Про Державний бюджет України на 2019 рік» встановлено прожитковий мінімум для працездатних осіб з 01.01.2019 на рівні 1921 грн. Таким чином, позивач повинен був сплатити судовий збір за подання даного позову до суду в розмірі 768,40 грн.

Відтак, на користь позивача слід присудити судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 768,40 грн. за рахунок бюджетних асигнувань, призначених для Головного управління ДПС у Київській області. Щодо переплати судового збору в розмірі 6,00 грн., то вказана сума може бути повернута позивачем відповідно до «Порядку повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 03.09.2013 №78 «Про затвердження Порядку повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів» (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 25.09.2013 №1650/24182).

Керуючись статтями 241-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправною та скасувати вимогу Головного управління ДФС у Київській області про сплату боргу (недоїмки) від 12.08.2019 №Ф-294287-50/1737 на суму 23785,08 грн.

Стягнути на користь позивача судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 768,40 грн. (сімсот шістдесят вісім грн. 40 коп.) за рахунок бюджетних асигнувань, призначених для Головного управління ДПС у Київській області.

Позивач - ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ).

Відповідач - Головне управління ДПС у Київській області (ідентифікаційний код 43141377, місцезнаходження: 03151, м. Київ, вул. Народного Ополчення, 5-А).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства Українидо початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Київський окружний адміністративний суд.

Суддя Колеснікова І.С.

Дата виготовлення і підписання повного тексту рішення - 09 грудня 2019 року.