Рішення № 86229378, 04.11.2019, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 листопада 2019 року № 810/2896/18

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Лиска І.Г., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Київській області про визнання протиправними дії та зобов`язання вчинити певні дії,

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 звернувся до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Національної поліції у Київській області, в якому просив суд: - визнати протиправними дії Головного управління Національної поліції в Київській області щодо нарахування одноразової грошової допомоги менше 200- кратного прожиткового мінімуму та скасувати рішення комісії ГУ НП в Київській області з розгляду питань щодо призначення і виплати одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті) чи втрати працездатності поліцейського, викладене в листі №29/Г-492 від 24.04.2018 про відмову ОСОБА_1 у виплаті одноразової грошової допомоги в розмірі 200-кратного прожиткового мінімуму; - зобов`язати Головне управління Національної поліції в Київській області скласти висновок та прийняти рішення щодо призначення та виплати ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги у зв`язку з встановленням 2 групи інвалідності в розмірі -200 розмірів прожиткового мінімуму, визначеного законом для працездатних осіб з урахуванням виплаченої допомоги в розмірі 144000,00 грн., в загальному розмірі 176000,00 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що під час проходження служби в органах внутрішніх справ України отримав захворювання, яке призвело до встановлення ІІ групи інвалідності, у зв`язку з чим вважає, що має право на отримання одноразової грошової допомоги на підставі Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції, що затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 21.10.2015 № 850. Проте, виконуючи вимоги постанови Білоцерківського міськрайонного суду від 03.05.2017 та ухвалу Київського апеляційного суду від 26.07.2017, відповідач призначив та виплатив одноразову грошову допомогу у розмірі 144000,00 грн., що становить 90 розмірів прожиткового мінімуму, тобто у відповідності до Закону України "Про Національну поліцію". На думку позивача, дії Головного управління Національної поліції в Київській області щодо нарахування одноразової грошової допомоги менше 200-кратного прожиткового мінімуму не ґрунтується на вимогах законодавства та є протиправними.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 05.12.2018 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження та призначено судове засідання на 21.01.2019.

Представник відповідача у письмовому відзиві, поданому до суду, позовні вимоги не визнав, просив суд відмовити в задоволенні позову. В обґрунтування заперечень проти позову зазначив, що оскільки позивача було звільнено зі служби в поліції, то правових підстав для виплати йому грошової допомоги відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 21.10.2015 №850, не має. Крім того, представник відповідача пояснює, що відповідно до пункту 4 Закону України "Про Національну поліцію" при встановленні ІІ групи інвалідності передбачена виплата одноразової грошової допомоги у розмірі 90-кратного прожиткового мінімуму, у зв`язку з чим відповідачем, на виконання постанови Білоцерківського міськрайонного суду від 03.05.2017 та ухвали Київського апеляційного суду від 26.07.2017, прийнято висновок та нараховано одноразову грошову допомогу у розмірі 144000,00 грн.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 21.01.2019 зупинено провадження у справі за обґрунтованим клопотанням сторони до 18.03.2019.

Позивачем подано до суду письмові пояснення в яких останній зазначив, що особа яка втратила працездатність у зв`язку з проходженням служби в органах внутрішніх справи, однак продовжувала проходити публічку службу в органах Національної поліції, не повинна позбавлятися права на отримання одноразової грошової допомоги та ставитися у менш вигідне становище порівняно з працівниками міліції, які змогли реалізувати своє право після звільнення з органів внутрішніх справ, або поліцейськими, які втратили працездатність під час проходження служби в поліції. Так, на момент встановлення позивачу інвалідності (15.12.2016 року) та на момент звернення до відповідача із заявою (рапортом) на призначення та виплату одноразової грошової допомоги у зв`язку із встановленням другої групи інвалідності, а ні Порядок №4, а ні ст. 99 Закону України «Про Національну поліцію» не містили визначення розміру одноразової грошової допомоги поліцейським, інвалідність яким встановлена за захворюваннями прив`язаними з проходженням служби в ОВС, на той час такий розмір був визначений лише п.3 постанови Кабінету Міністрів України від 21.10.2015 №850, саме у розмірі: 200-кратного прожиткового мінімуму, установленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності.

Позивач 25.01.2019 та 19.03.2019 надіслав до суду заяви про здйснення подальшого розгляду справи в порядку письмового провадження, без його участі.

Представник відповідача 18.03.2019 подав до суду клопотання в якому просить подальший розгляд справи здійснювати в письмового провадження.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 18.03.2019 поновлено провадження у справі.

У зв`язку з поданими клопотаннями учасників справи та на підставі ст.194, 205 КАС України, суд вирішив подальший розгляд справи здійснювати в порядку письмового провадження.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач з 01.08.1996 року по 07.11.2015 року проходив службу в органах внутрішніх справ, що підтверджується записами в трудовій книжці, в подальшому 07.11.2015 року був прийнятий на службу до поліції.

Наказом Головного управління Національної поліції в Київській області від 26.09.2016 року №567 о/с позивача було звільнено з посади поліцейського з логістики сектору логістики та матеріально-технічного забезпечення Білоцерківського відділу поліції з 29.09.2016 року на підставі пп.2 п.1 ст.77 (через хворобу) Закону України «Про Національну поліцію". У наведеному наказі зафіксовано, що вислуга років на день звільнення складає: календарна - 21 років 09 місяці 03 днів.

Згідно свідоцтва про хворобу від 07.09.2016 року №3ІЗ/Зв військово-лікарська комісія ДУ «ТМО МВС України по Київській області" позивачу встановлені захворювання, які пов`язані з проходженням служби в органах внутрішніх справ.

У зв`язку з наявністю вказаних захворювань позивачу встановлена II група інвалідності, що підтверджується довідкою до акту огляду Медико-соціальною експертною комісією сер.АВ №0214680 від 15.12.2016 року.

Згідно довідки про результати визначення у застрахованої особи ступеня втрати професійної працездатності у відсотках серія АГ № 0005700 від 15.12.2016 року, позивач має ступінь втрати професійної працездатності 70%.

Позивач звернувся до Головного управління Національної поліції в Київській області із заявою про виплату одноразової грошової допомоги у зв`язку із встановленням йому другої групи інвалідності, яка йому була встановлена внаслідок захворювання, пов`язаного з проходженням служби в ОВС.

Листом від 16.03.2017 року №29/Г-163 ГУНП в Київській області повідомило позивача, що за результатом розгляду заяви (рапорту) для проведення виплати одноразової грошової допомоги згідно із поданою заявою немає правових підстав.

Позивач звернувся в суд з позовом, в якому просив визнати протиправною відмову Головного управління Національної поліції у Київській області у призначення та виплаті одноразової грошової допомоги у зв`язку із встановленням другої групи інвалідності та зобов`язати нарахувати та виплатити одноразову грошову допомогу у зв`язку із встановленням другої групи інвалідності в розмірі 200-кратного прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб.

Постановою Білоцерківського міськрайонного суду від 03.05.2017 року у справі №357/3123/17 позов задоволено частково. Визнано протиправною відмову Головного управління Національної поліції в Київській області у призначенні ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги із встановленням другої групи інвалідності. Зобов`язано Головне управління Національної поліції в Київській області призначити та виплатити ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги у зв`язку із встановленням другої групи інвалідності відповідно до Закону України «Про Національну поліцію».

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 26.07.2017 року постанову Білоцерківського міськрайонного суду від 03.05.2017 року у справі №357/3123/17 залишено без змін. За результатами повторного розгляду заяви про виплату одноразової грошової допомоги позивач отримав від ГУ НП в Київській області лист №29/Г-492 від 24.04.2018. У вказаному листі зазначено, що відповідачем нарахована позивачу одноразова грошова допомога в розмірі 144000,00 грн. (що становить 90 розмірів прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб), тобто відповідачем нарахована одноразова грошова допомога менше 200-кратного прожиткового мінімуму.

Позивач вважає, що дії відповідача у призначенні та виплаті одноразової грошової допомоги у зв`язку із встановленням другої групи інвалідності в розмірі меншому ніж 200-кратний прожитковий мінімум є протиправними, рішення відповідача оформлене листом №29/Г-492 від 24.04.2018 року прийняте із порушенням нормативно-правових актів, без урахування обставин, викладених у вищевказаних судових рішеннях, у зв`язку з чим позивач звернувся за захистом своїх прав до суду.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Слід зазначити, що факт наявності у позивача права на отримання одноразової грошової допомоги вже встановлено та визнано у судовому провадженні за №357/3123/17. Це вказує на те, що дослідженню, у ході вирішення даного спору по суті, підлягає виключно належність норм права, які відповідач мав застосувати, призначаючи ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу.

Так, 07.11.2015 набрав чинності Закон України від 02.07.2015 № 580-VIII "Про Національну поліцію".

До набрання чинності вказаним Законом порядок виплати одноразової грошової допомоги було врегульовано нормами статті 23 Закону України від 20.12.1990 № 565-XII "Про міліцію" та Порядком та умовами призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 21 жовтня 2015 року № 850 (далі - Порядок № 850).

Відповідно до статті 23 Закону України "Про міліцію" у разі поранення (контузії, травми або каліцтва), заподіяного працівнику міліції під час виконання ним службових обов`язків, яке призвело до встановлення йому інвалідності, а також інвалідності, що настала в період проходження служби в органах внутрішніх справ або не пізніше ніж через три місяці після звільнення зі служби чи після закінчення цього строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження служби в органах внутрішніх справ, залежно від ступеня втрати працездатності йому виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 250-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі встановлення інвалідності I групи, 200-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі встановлення інвалідності II групи, 150-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі встановлення інвалідності III групи в порядку та на умовах, визначених Кабінетом Міністрів України. Визначення ступеня втрати працездатності працівником міліції у період проходження служби в органах внутрішніх справ у кожному випадку ушкодження здоров`я здійснюється в індивідуальному порядку відповідно до законодавства.

На виконання статті 23 Закону України "Про міліцію" постановою Кабінету Міністрів України від 21 жовтня 2015 року затверджено Порядок № 850.

Відповідно до пункту 3 Порядку № 850 грошова допомога призначається і виплачується у разі, зокрема, установлення працівникові міліції інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого під час виконання ним службових обов`язків, а також інвалідності, що настала в період проходження служби в органах внутрішніх справ або не пізніше ніж через три місяці після звільнення із служби чи після закінчення цього строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження служби в органах внутрішніх справ, у розмірі 200-кратного прожиткового мінімуму, установленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності, - у разі встановлення інвалідності II групи.

Днем виникнення права на отримання грошової допомоги у разі встановлення працівнику міліції інвалідності або ступеня втрати працездатності без установлення інвалідності є дата встановлення втрати працездатності, що зазначена в довідці медико-соціальної експертної комісії (пункт 2 Порядку № 850).

Згідно з пунктом 5 Розділу ХІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про Національну поліцію", який набрав чинності 07 листопада 2015 року, визнано таким, що втратив чинність Закон України "Про міліцію".

Разом з тим, за змістом пункту 15 Прикінцевих положень Закону України "Про Національну поліцію України" за колишніми працівниками міліції, у тому числі пенсіонерами, а також членами їхніх сімей, іншими особами зберігаються пільги, компенсації і гарантії, передбачені цим Законом для колишніх поліцейських, членів їхніх сімей, інших осіб. Право на отримання одноразової грошової допомоги, інших виплат, передбачених Законом України "Про міліцію", зберігається і здійснюється в порядку, що діяв до набрання чинності Законом України "Про Національну поліцію".

Згідно з частиною другою статті 97 Закону України "Про Національну поліцію" порядок та умови виплати одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті) чи втрати працездатності поліцейського встановлюється Міністерством внутрішніх справ України.

З метою врегулювання питання щодо порядку та умов виплати одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті) чи втрати працездатності поліцейського, відповідно до статей 97-101 Закону України "Про Національну поліцію", наказом Міністерства внутрішніх справ України від 11 січня 2016 року № 4 затверджено Порядок та умови виплати одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті) чи втрати працездатності поліцейського (далі - Порядок № 4), який визначає механізм оформлення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) чи втрати працездатності поліцейського.

Згідно з пунктом 1 Розділу ІІ Порядку № 4 днем виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги у разі встановлення поліцейському інвалідності або ступеня втрати працездатності без установлення інвалідності є дата встановлення втрати працездатності, що зазначена в довідці медико-соціальної експертної комісії.

Суд звертає увагу, що датою встановлення позивачу інвалідності, є 15.12.2016, тобто право позивача на отримання одноразової грошової допомоги виникло саме 15.12.2016.

У такому випадку, нормами права, які необхідно було застосовувати відповідачу при нарахуванні ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги, є норми права, що діяли станом на 15.12.2016, тобто на момент виникнення у позивача права на таку допомогу.

Разом з тим, аналіз норм чинного законодавства, що регулюють спірні правовідносини, та встановлені фактичні обставини дають підстави для висновку, що право у позивача на отримання одноразової грошової допомоги виникло у період дії Закону № 580-VIII. У зв`язку з цим необхідно зауважити, що позивачу підлягає нарахуванню і виплаті одноразова грошова допомога у розмірі, передбаченому Законом № 580-VIII, а не Законом № 565-XII, оскільки підстави для її виплати виникли у позивача під час проходження служби поліцейського.

Аналогічної правової думки дійшов Верховний суд у постанові від 05.06.2018 у справі № 810/2646/16.

Водночас, суд звертає увагу, що редакція Закону № 580-VIII від 01.01.2016, а саме стаття 99 цього закону, була викладена наступним чином.

Розміри одноразової грошової допомоги поліцейським, а в разі їх загибелі (смерті) - особам, які за цим Законом мають право на її отримання, визначаються виходячи з розміру прожиткового мінімуму, визначеного законом для працездатних осіб на час виплати такої допомоги: 1) загибелі (смерті) поліцейського (пункт 1) - 500 розмірів прожиткового мінімуму, визначеного законом для працездатних осіб; 2) смерті поліцейського (пункт 2) - 250 розмірів прожиткового мінімуму, визначеного законом для працездатних осіб; 3) визначення поліцейському внаслідок причин, зазначених у пункті 3, інвалідності: а) I групи - 250 розмірів прожиткового мінімуму, визначеного законом для працездатних осіб; б) II групи - 200 розмірів прожиткового мінімуму, визначеного законом для працездатних осіб; в) III групи - 150 розмірів прожиткового мінімуму, визначеного законом для працездатних осіб; 4) визначення поліцейському внаслідок причин, зазначених у пункті 4, інвалідності: а) I групи - 120 розмірів прожиткового мінімуму, визначеного законом для працездатних осіб; б) II групи - 90 розмірів прожиткового мінімуму, визначеного законом для працездатних осіб; в) III групи - 70 розмірів прожиткового мінімуму, визначеного законом для працездатних осіб; 5) отримання поліцейським поранення (контузії, травми або каліцтва) унаслідок причин, зазначених у пункті 5, - у розмірі 70 розмірів прожиткового мінімуму, визначеного законом для працездатних осіб; 6) отримання поліцейським поранення (контузії, травми або каліцтва) унаслідок причин, зазначених у пункті 6, - залежно від ступеня втрати працездатності у відповідних відсотках від 70 розмірів прожиткового мінімуму, визначеного законом для працездатних осіб.

Отже, оскільки позивачу IІ групу інвалідності в результаті захворювання, пов`язаного з проходженням служби в органах внутрішніх справ, встановлено 15.12.2016, тобто, після звільнення останнього з органів Національній поліції та у період коли діяв Закон № 580-VIII, одноразова грошова допомога дійсно мала бути призначена йому на підставі Закону України "Про Національну поліцію". Але, відповідач, застосовуючи приписи цього закону при нарахуванні грошової допомоги, керувався редакцією, яку було прийнято після виникнення у позивача права на одноразову грошову допомогу, чим необґрунтовано зменшив розмір, належної ОСОБА_1 допомоги.

З огляду на зазначене, твердження позивача, що для визначення розміру його одноразової грошової допомоги необхідно було застосовувати приписи постанови Кабінету Міністрів України від 21.10.2015 №850, є хибними. Однак, у той же час, ОСОБА_1 має право на призначення та виплату одноразової грошової допомоги у зв`язку із встановленням другої групи інвалідності, саме у розмірі 200-кратного прожиткового мінімуму, установленого законом для працездатних осіб на час виплати такої допомоги.

При цьому, розраховуючи суму одноразової грошової допомоги у позовній заяві, позивач застосував прожитковий мінімум для працездатних осіб, на момент звернення до відповідача за виплатою допомоги. А тому, позовні вимоги, у частині виплати саме 176000,00 грн. одноразової грошової допомоги не підлягають задоволенню, оскільки така сума розрахована виходячи із неправильного встановлення прожиткового мінімуму.

Як встановлено частиною другою статті 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Статтею 19 Конституції України закріплено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини другої статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Під час розгляду справи відповідач, як суб`єкт владних повноважень, не надав до суду достатньо належних і достовірних доказів, а відтак, не довів правомірності своїх дій.

Керуючись статтями 9, 14, 73, 74, 75, 76, 77, 78, 90, 143, 242- 246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

в и р і ш и в:

Адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Головного управління Національної поліції в Київській області щодо нарахування одноразової грошової допомоги менше 200- кратного прожиткового мінімуму та скасувати рішення комісії ГУ НП в Київській області з розгляду питань щодо призначення і виплати одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті) чи втрати працездатності поліцейського, викладене в листі №29/Г-492 від 24.04.2018 про відмову ОСОБА_1 у виплаті одноразової грошової допомоги в розмірі 200-кратного прожиткового мінімуму.

Зобов`язати Головне управління Національної поліції в Київській області (код ЄДРПОУ 40108616) скласти висновок та прийняти рішення щодо призначення та виплати ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги у зв`язку із встановленням 2 групи інвалідності у розмірі - 200 розмірів прожиткового мінімуму, визначеного законом для працездатних осіб на час виплати такої допомоги, з урахуванням виплаченої допомоги в розмірі 144000,00 грн.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Київський окружний адміністративний суд.

Суддя Лиска І.Г.