Ухвала суду № 86229117, 09.12.2019, Закарпатський окружний адміністративний суд

ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

09 грудня 2019 рокум. Ужгород№ 260/1788/19

Закарпатський окружний адміністративний суд у складі: головуючого - судді Рейті С.І., розглянувши в порядку письмового провадження заяву ОСОБА_1 про вжиття заходів забезпечення адміністративного позову, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до Закарпатського окружного адміністративного суду із позовом до Головного управління ДФС у Закарпатській області про визнання протиправною та скасування вимоги № Ф-2354-50-У від 12.08.2019 року.

Одночасно із позовною заявою, позивачем подано заяву про вжиття заходів забезпечення адміністративного позову, в якій просить вжити заходи забезпечення адміністративного позову шляхом зупинення стягнення на підставі виконавчого документа - вимоги ГУ ДФС у Закарпатській області від 12.08.2019 року № Ф-2354-50-У - до набрання законної сили судовим рішенням у цій справі.

Необхідність забезпечення адміністративного позову аргументована тим, що ГУ ДФС у Закарпатській області направлено спірну вимогу на примусове виконання до органу ДВС та в межах виконавчого провадження арештоване майно позивача, а також, здійснюються заходи по стягненню заробітної плати.

Дослідивши подану заяву та наведені в обґрунтуванні для вжиття відповідних заходів підстави в їх сукупності, провівши аналіз положень чинного законодавства України, що регулює порядок забезпечення позову, суд дійшов наступних висновків.

Заява про забезпечення позову відповідно до частини 1 статті 154 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС) розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 150 КАС України, суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.

Частиною 2 цієї статті встановлено, що забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, при наявності двох підстав, якщо:

1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або

2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

Тобто, забезпечення адміністративного позову це вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа або до якого має бути поданий позов, до вирішення адміністративної справи визначених законом заходів щодо створення можливості реального виконання у майбутньому рішення суду, якщо його буде прийнято на користь позивача.

Згідно із ч.4 ст. 150 КАС подання позову, а також відкриття провадження в адміністративній справі не зупиняють дію оскаржуваного рішення суб`єкта владних повноважень, якщо суд не застосував відповідні заходи забезпечення позову.

Таким чином, ст. 150 КАС визначено вичерпний перелік підстав для вжиття заходів забезпечення адміністративного позову, а суд повинен, виходячи з конкретних доказів, встановити, чи існує хоча б одна з названих підстав, і оцінити, чи не може застосування заходів забезпечення позову завдати більшої шкоди, ніж та, якій можна запобігти.

Відповідно до ч.1 ст.151 КАС позов може бути забезпечено: 1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 3) встановленням обов`язку відповідача вчинити певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.

Отже, обов`язковою умовою для застосування судом заходів забезпечення позову є наявність хоча б однієї з таких обставин: очевидність небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі; доведення позивачем того, що захист його прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат; очевидність ознак протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень.

Зі змісту позовних вимог видно, що позивачем оскаржено податкову вимогу Головного управління ДФС у Закарпатській області від 12.08.2019 року № Ф-2354-50-У, яка є виконавчим документом та, на підставі якої, державним виконавцем Ужгородського міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Закарпатській області відкрито виконавче провадження № 60371703 про стягнення із ОСОБА_1 23785,80 грн.

Крім того, постановою державного виконавця від 01.11.2019 року в межах даного виконавчого провадження накладено арешт на грошові кошти, що містяться на відкритих рахунках, а також кошти на рахунках, що будуть відкриті після винесення постанови про арешт коштів боржника, крім коштів, що містяться на рахунках накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом, та належить боржнику ОСОБА_1 .

Також, постановою про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника від 05.11.2019 року в межах даного виконавчого провадження, звернено стягнення на доходи боржника ОСОБА_1 , що отримує дохід у Товаристві з обмеженою відповідальністю "ОЛЕНИЧ І К". Згідно вказаної постанови слід здійснювати відрахування із доходів боржника у відповідності до чинного законодавства на користь стягувача у розмірі 20 % до виплати загальної суми боргу 26663,58 грн.

Суд зазначає, що відкриття виконавчого провадження ВП № 60371703 з виконання вимоги № Ф-2354-50 У від 12.08.2019 року та прийняття Постанови про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника від 05.11.2019 року у ВП № 60371703, зумовлює примусове виконання таких постанов та тягне за собою інші наслідки, передбачені Законом України "Про виконавче провадження" № 1404-VIII від 02.06.2016 року(далі - Закон №1404-VIII). Вказане, в свою чергу, може призвести до негативних фінансових наслідків для позивача.

Відповідно до п.2 ч.1 ст.34 Закону №1404-VIII виконавець зупиняє вчинення виконавчих дій у разі зупинення судом стягнення на підставі виконавчого документа.

Частиною 1 статті 35 Закону №1404-VIII визначено, що виконавець зупиняє вчинення виконавчих дій у випадках, передбачених пунктами 1, 4, 6, 8, 11 частини першої статті 34 цього Закону, до закінчення строку дії зазначених обставин, а у випадках, передбачених пунктами 2, 3 і 5 частини першої статті 34 цього Закону, - до розгляду питання по суті.

Оскільки правомірність прийняття відповідачем вказаних постанов підлягає дослідженню лише під час судового вирішення справи, то невжиття заходів забезпечення адміністративного позову може мати наслідком заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача, що відповідає меті застосування правового інституту забезпечення позову. Заходи забезпечення адміністративного позову відповідають предмету адміністративного позову та, водночас, вжиття таких заходів не зумовлює фактичного вирішення спору по суті, а спрямоване лише на збереження існуючого становища до розгляду справи по суті.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що, в даному випадку, позивачем доведено існування реальної загрози завдання шкоди його правам, свободам та інтересам внаслідок не вжиття заходів забезпечення адміністративного позову до ухвалення рішення у даній справі, та того, що захист прав, свобод та інтересів позивача стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат.

При цьому, суд звертає увагу, що розгляд заяви про вжиття заходів забезпечення позову не передбачає надання оцінки правомірності дій, рішень чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, а спрямований виключно на забезпечення захисту прав, свобод та інтересів позивача на час розгляду справи. Тобто, виключно за результатами розгляду справи по суті судом надається повна, всебічна та об`єктивна оцінка оскаржуваним постановам, діям чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень.

При обранні способу забезпечення позову суд враховує вимоги ч.2 ст.151 КАС України, відповідно до якої суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову. Заходи забезпечення позову мають бути співрозмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.

З врахуванням вищенаведених вимог суд вважає, що достатнім заходом для забезпечення позову буде зупинення стягнення у виконавчому провадженні ВП № 60371703, що було відкрите державним виконавцем Ужгородського міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Закарпатській області Дупин В.М. при примусовому виконання вимоги № Ф-2354-50 У від 12.08.2019 року, до завершення розгляду даної справи судом та набрання рішенням суду законної сили.

Керуючись ст.ст. 150, 154, 243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

1. Заяву ОСОБА_1 про вжиття заходів забезпечення адміністративного позову - задовольнити.

2. Зупинити стягнення за виконавчим провадженням ВП № 60371703 про примусове виконання вимоги Головного управління ДФС у Закарпатській області від 12.08.2019 року № Ф-2354-50-У про стягнення з ОСОБА_1 23785,08 грн.

3. Ухвала підлягає негайному виконанню.

4. Ухвала набирає законної сили в порядку та строки, визначені ст. 256 КАС України. Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання.

Суддя С.І. Рейті