Ухвала суду № 86228503, 23.09.2019, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

23 вересня 2019 року Справа 160/5748/19

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Озерянської С.І., розглянувши у порядку письмового провадження у місті Дніпрі заяву позивача про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду та заяву відповідача про залишення позовної заяви без розгляду по справі за адміністративним позовом Дніпропетровського державного університету внутрішніх справ до ОСОБА_1 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору - Головне управління Національної поліції в Дніпропетровській області, Головне управління МВС України в Дніпропетровській області в особі голови ліквідаційної комісії про стягнення витрат пов`язаних з утриманням, -

ВСТАНОВИВ:

21.06.2019 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Дніпропетровського державного університету внутрішніх справ до ОСОБА_1 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору - Головне управління Національної поліції в Дніпропетровській області, Головне управління МВС України в Дніпропетровській області в особі голови ліквідаційної комісії про стягнення витрат пов`язаних з утриманням у Дніпропетровському державному університеті внутрішніх справ у розмірі 85541,29 грн.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 11.07.2019 року було відкрито провадження та ухвалено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.

Дніпропетровським державним університетом внутрішніх справ одночасно з позовною заявою було подано заяву про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду.

В обґрунтування заяви позивачем зазначено, що Дніпропетровський державний університет внутрішніх справ враховуючи вимоги чинного законодавства та судову практику з розгляду аналогічних справ (постанови Великої палати Верховного Суду від 14 березня 2018 року у справі №461/5577/15-ц та від 31 жовтня 2018 року у справі №820/5761/15) подав позов до ОСОБА_1 про відшкодування витрат пов`язаних з утриманням до Індустріального районного суду міста Дніпропетровська за правилами підсудності, передбаченими статтею 27 Цивільно-процесуального кодексу України. Ухвалою Індустріального районного суду міста Дніпропетровська від 26.09.2018 року було відкрито провадження у справі №202/5674/18. Однак, ухвалою Індустріального районного суду міста Дніпропетровська від 19.03.2019 року було закрите провадження у справі №202/5674/18 у зв`язку з тим, що у відповідності до правової позиції, викладеної в постанові Верховного Суду від 28.12.2018 року по справі №804/285/16 спори з приводу стягнення витрат, пов`язаних з утриманням в вищих навчальних закладах МВС України підлягають розгляду в порядку адміністративного судочинства України. Вважає, що строк звернення до адміністративного суду пропущено не з вини ДДУВС.

12.08.2019 року відповідач ОСОБА_1 звернулась до суду із заявою в якій просить залишити позовну без розгляду, у зв`язку із тим, що позивачем пропущено строк звернення до суду.

В обґрунтування зазначеного клопотання відповідачем зазначено, що частина 5 статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України визначає, що для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк. ОСОБА_1 була звільнена з публічної служби 04.06.2019 року, а отже Дніпропетровський державний університет внутрішніх справ повинен був не пізніше чим у місячний строк після звільнення звернутися до адміністративного суду.

Вирішуючи заяву позивача про поновлення строку звернення до адміністративного суду та заяву відповідача про залишення позовної заяви без розгляду, суд зазначає наступне.

Так, відповідно пунктів 2 та 5 частини 1 статті 19 Кодексу адміністративного судочинства України, юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема спорах з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби та за зверненням суб`єкта владних повноважень у випадках, коли право звернення до суду для вирішення публічно-правового спору надано такому суб`єкту законом.

Частиною 1 статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

У частині 2 статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України зазначено, що для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Для звернення до адміністративного суду суб`єкта владних повноважень встановлюється тримісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня виникнення підстав, що дають суб`єкту владних повноважень право на пред`явлення визначених законом вимог. Цим Кодексом та іншими законами можуть також встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду суб`єкта владних повноважень.

Згідно частини 3 статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України, для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Відповідно частини 5 цієї статті, для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.

Отже, позивачеві, як суб`єкту владних повноважень, встановлюється тримісячний строк для звернення до адміністративного суду який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня виникнення підстав, що дають суб`єкту владних повноважень право на пред`явлення визначених законом вимог.

Встановлення адміністративним процесуальним законодавством часових меж реалізації особою її права на судове оскарження обумовлено метою досягнення юридичної визначеності у публічно-правових відносинах та дисциплінуванням учасників адміністративного судочинства щодо своєчасної реалізації їх права на захист.

При цьому, підставами для визнання поважними причин пропуску строку звернення з адміністративним позовом є виключно обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежали від волевиявлення особи, що звернулась до суду, пов`язані з дійсно істотними перешкодами чи труднощами для своєчасної реалізації нею свого права та підтверджені належним чином. Тобто такі обставини повинні виключати будь-яку практичну можливість особи бути обізнаною з існуванням певних фактів, щоб вона не повинна була і не могла дізнатися про порушення свої прав, свобод чи інтересів до певного моменту.

Разом з тим, практика Європейського суду з прав людини свідчить про те, що право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків на звернення до суду за захистом порушених прав (справи «Стаббігс на інші проти Великобританії», «Девеер проти Бельгії»).

У свою чергу, в рішенні Європейського суду з прав людини від 08 листопада 2005 року по справі «Смірнова проти України» визначено, що нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини 1 статті 6 даної Конвенції.

Відповідно до статті 17 Закон України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» Конвенція та практика ЄСПЛ є джерелом права.

Аналіз вказаних вище правових норм та практики ЄСПЛ вказує про те, що початок перебігу строку звернення до суду пов`язаний з наявністю факту обізнаності учасника справи з підставами звернення до суду.

В даному випадку, судом встановлено, що наказом ГУ НП в Дніпропетровській області № 153 о/с від 04.06.2018 року ОСОБА_1 була звільнена зі служби в Національній поліції за п. 7 ч. 1 ст. 77 Закону України «Про Національну поліцію» (за власним бажанням).

В вересні 2018 року Дніпропетровський державний університет внутрішніх справ звернувся до Індустріального районного суду м. Дніпропетровська із цивільним позовом про стягнення з ОСОБА_1 витрат на утримання у навчальному закладі у сумі 85541,29 грн., що узгоджується з правовою позицією викладеною в постановах Великої Палати Верховного Суду від 14 березня 2018р. в справі № 461/5577/15-ц та від 31 жовтня 2018р. у справі № 820/5761/15.

Ухвалою Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 26.09.2018 року було відкрито провадження у цивільній справі № 202/5674/18.

В подальшому за результатами розгляду справи, ухвалою Індустріального районного суду м. Дніпропетровська 19 березня 2019 провадження у справі 202/5674/18 було закрито, оскільки спір не підлягає вирішенню в порядку цивільного судочинства, а підлягає вирішенню в порядку адміністративного судочинства.

Згідно інформації наявної у Єдиному державному реєстрі судових рішень зазначена ухвала набрала законної сили 04.04.2019 року.

Саме ухвалою Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 26.09.2018 року позивачу роз`яснено його право на звернення до адміністративного суду з даними позовними вимогами, отже саме з цього моменту позивачеві стало відомо про наявність підстав для звернення до суду з вказаним вище позовом саме в порядку адміністративного судочинства.

21.06.2019 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Дніпропетровського державного університету внутрішніх справ про стягнення з ОСОБА_1 витрат пов`язаних з утриманням у Дніпропетровському державному університеті внутрішніх справ у розмірі 85541,29 грн., яка направлена засобами поштового зв`язку 19.06.2019 року.

Таким чином, Дніпропетровський державний університет внутрішніх справ звернувся із позовом до Дніпропетровського адміністративного суду в межах строків визначених статтею 122 Кодексу адміністративного судочинства України, з дня постановлення ухвали Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 19 березня 2019 у справі 202/5674/18 якою провадження було закрито.

За таких обставин суд дійшов висновку, що пропуск позивачем строку звернення до адміністративного суду був зумовлений поданням позову в порядку цивільного судочинства, зміною судової практики щодо підсудності цієї категорії справ, відповідно підстави пропуску такого строку, вказані позивачем у заяві, визнаються судом поважними.

Судом враховується, що Європейський суд з прав людини у своїй практиці наголошує на тому, що право на розгляд справи означає право особи звернутися до суду та право на те, що його справа буде розглянута та вирішена судом. При цьому, особі має бути забезпечена можливість реалізувати вказані права без будь-яких перепон чи ускладнень. Здатність особи безперешкодно отримати судовий захист є змістом поняття доступу до правосуддя. Перешкоди у доступі до правосуддя можуть виникати як через особливості внутрішнього процесуального законодавства, так і через передбачені матеріальним правом обмеження. Для Суду природа перешкод у реалізації права на доступ до суду не має принципового значення.

Відповідно до частини 1 статті 121 Кодексу адміністративного судочинства України, суд за заявою учасника справи поновлює пропущений строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

Згідно частини 3 статті 123 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.

Відповідно до пункту 8 частини 1 статті 240 суд своєю ухвалою залишає позов без розгляду, з підстав, визначених частинами третьою та четвертою статті 123 цього Кодексу.

Разом з цим право на суд, одним з аспектів, якого є право доступу до суду, не є абсолютним, воно може бути обмеженим. Тим не менше, право доступу до суду не може бути обмежено таким чином або у такій мірі, що буде порушена сама його сутність. Ці обмеження повинні мати законну мету та бути пропорційними між використаними засобами та досягнутими цілями.

Обмеження позивачу у доступі до правосуддя шляхом застосування до нього негативних наслідків частини 3 статті 123 Кодексу адміністративного судочинства України призведе до диспропорційності між застосуванням норм процесуального права та захистом порушеного права позивача.

Враховуючи зазначене, визнання судом поважними причин пропуску строку звернення позивачем до адміністративного суду, суд приходить до висновку про наявність законодавчо встановлених підстав для поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, та відповідно відмову в задоволенні клопотання відповідача про залишення позовної заяви без розгляду.

На підставі викладеного, керуючись статтями 121, 122, 123, 240, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Задовольнити заяву Дніпропетровського державного університету внутрішніх справ про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду.

Поновити Дніпропетровському державному університету внутрішніх справ пропущений строк звернення до адміністративного суду з позовною заявою Дніпропетровського державного університету внутрішніх справ до ОСОБА_1 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору - Головне управління Національної поліції в Дніпропетровській області, Головне управління МВС України в Дніпропетровській області в особі голови ліквідаційної комісії про стягнення витрат пов`язаних у утриманням.

В задоволенні заяви ОСОБА_1 про залишення позовної заяви без розгляду - відмовити.

Копію ухвали направити сторонам по справі.

Ухвала набирає законної сили в порядку статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України та оскарженню не підлягає.

Суддя С.І. Озерянська