Ухвала суду № 86228386, 09.12.2019, Вінницький окружний адміністративний суд

УХВАЛА

м. Вінниця

09 грудня 2019 р. Справа № 120/2469/19-а

Вінницький окружний адміністративний суд у складі судді Богоноса М.Б., розглянувши у письмовому провадженні у порядку спрощеного позовного провадження матеріали справи за позовом ОСОБА_1 до Заступника начальника Вінницького відділу поліції Головного управління Національної поліції у Вінницькій області капітана поліції В. Ковальчука про визнання дій неправомірними, зобов`язання вчинити дії та відшкодування шкоди

УСТАНОВИВ:

01.08.2019 до Вінницького окружного адміністративного суду надійшли матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до Заступника начальника Вінницького відділу поліції Головного управління Національної поліції у Вінницькій області капітана В. Ковальчука про визнати дії неправомірними, зобов`язання вчинити дії та відшкодування моральної шкоди.

У позовній заяві позивач просить:

визнати неправомірними дії відповідача щодо неправильного реагування на звернення позивача про вчинене кримінальне правопорушення;

покласти на відповідача обов`язок негайно вжити заходів щодо правильного реагування на звернення позивача;

провести службове розслідування щодо посадових осіб по факту зловживання своїми обов`язками;

стягнути з відповідача моральну шкоду у розмірі 10000 грн.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначив, що ним подано письмові звернення про вчинення кримінального правопорушення. Однак замість вчинення певних дій та виконання обов`язків у відповідності із ст. 214 КПК України, відповідач умисно спрямував звернення до неналежного органу, тоді як відповідно до норм Кримінального процесуального кодексу України, повинен був упродовж 24 годин внести відомості до Єдиного державного реєстру досудових розслідувань та розпочати слідчі дії. На думку позивача, вказані дії спрямовані на приховання злочину, а тому є неправомірними.

Ухвалою Вінницького окружного адміністративного суду від 05.08.2019 відмовлено у відкритті провадження в адміністративній справі.

Ухвала суду мотивована тим, що позовна заява не підлягає розгляду в порядку передбаченому Кодексом адміністративного судочинства України, оскільки оскаржувані дії відповідача не є управлінськими, а є процесуальними, так як порядок їх вчинення та оскарження регламентований нормами Кримінального процесуального кодексу України. При цьому суд роз`яснив позивачу його право на оскарження дій та рішень відповідача у порядку передбаченому Кримінальним процесуальним кодексом України.

Не погодившись із ухвалою суду від 05.08.2019 позивач оскаржив її в апеляційному порядку.

Постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 07.10.2019 апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено, ухвалу суду першої інстанції від 05.08.2019 скасовано, а справу направлено до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Скасовуючи ухвалу від 05.08.2019 суд апеляційної інстанції дійшов висновку про передчасність висновків суду першої інстанції, що предмет спору не має ознак справи адміністративної юрисдикції, оскільки у справі відсутні звернення позивача, а ухвала суду не містить їх аналізу з метою встановлення характеру спірних правовідносин. При цьому із змісту позовної заяви Сьомий апеляційний адміністративний суд дійшов висновку, що позивач оскаржує не процесуальні, а управлінські дії відповідача щодо розгляду його звернення.

Ухвалою Вінницького окружного адміністративного суду від 08.11.2019 відкрито провадження у справі. З метою з`ясування характеру правовідносин у яких виник спір, суд із урахуванням висновків та мотивів постанови суду апеляційної інстанції від 07.10.2019, витребував у Вінницького відділу поліції Головного управління Національної поліції у Вінницькій області та Вишенського відділення поліції Вінницького відділу поліції Головного управління Національної поліції у Вінницькій області належним чином засвідчені копії звернення ОСОБА_1 від 11.07.2019 № Л-1464 та від 12.07.2019 № 13984, копії відповідей на вказані звернення.

26.11.2019 до суду надійшов відзив на позовну заяву, у якому відповідач просив відмовити у задоволенні позову в повному обсязі. Обґрунтовуючи мотиви відзиву відповідач зазначив, що звернення позивача до суду обумовлено неналежним, на його думку, реагуванням на заяву про злочин. Відповідач звернув увагу суду на те, що у межах спірних правовідносин позивач є учасником кримінального провадження, його права та обов`язки визначені Кримінальним процесуальним кодексом України. Тому із посиланням на правову позицію Верховного Суду яка міститься в постанові від 13.03.2019 у справі № 813/1596/18, відповідач зазначив, що спір у справі не може бути предметом розгляду в адміністративному суді. Заперечуючи аргументи позивача про невжиття невідкладних заходів пов`язаних із внесенням відомостей до Єдиного реєстру відповідач пояснив, що заява позивача направлена до органу досудового розслідування із урахуванням встановлених ст. 218 КПК України правил визначення місця проведення досудового розслідування.

Щодо позовної вимоги про зобов`язання провести службове розслідування, то відповідач зіслався на те, що позивач не звертався із заявою про його проведення.

Висловлюючи незгоду із позовними вимогами про відшкодування моральної шкоди, відповідач аргументував свою позицію тим, що позивачем не представлено доказів, які б підтверджували наявність моральної шкоди, існування причинного зв`язку між діяльністю щодо внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань та шкодою, не доведено жодними доказами самого факту заподіяння йому моральної шкоди заявленою бездіяльністю.

26.11.2019 за вх. № 54983 до суду надійшло клопотання відповідача про закриття провадження у справі із посиланням на те, що справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

У клопотанні відповідач зазначив, що предметом оскарження у справі є дії пов`язані із неналежним реагуванням на звернення ОСОБА_1 про вчинення кримінального правопорушення, а підставою позову вказано: порушення норм ст. 214 КПК України; зволікання при розгляді звернення (тоді як відповідно до норм Кримінального процесуального кодексу України упродовж 24 годин повідомлені позивачем відомості повинні бути внесені до Єдиного державного реєстру досудових розслідувань). Тому, відповідач вважає, що спір не є публічно - правовим, а знаходиться у площині відносин, які врегульовані нормами Кримінального процесуального кодексу України.

За таких обставин, на думку відповідача, спірні правовідносини не є управлінськими за своїм характером, оскільки регламентовані Кримінальним процесуальним кодексом України. При цьому відповідач звернув увагу на правову позицію Верховного Суду викладену у постанові від 13.03.2019 у справі № 813/1596/18.

09.12.2019 за вхідним № 56921/19 до суду надійшли витребувані ухвалою від 08.11.2019 докази.

Надавши оцінку наявним у матеріалах справи доказам, аргументам клопотання відповідача про закриття провадження у справі, суд дійшов висновку про наявність підстав для його задоволення із наступних мотивів.

11.07.2019 ОСОБА_1 звернувся до Вінницького відділу поліції Головного управління Національної поліції у Вінницькій області із «заявою про вчинення кримінального правопорушення» (а.с. 76). Заява зареєстрована за № Л-1464. У заяві позивач виклав, наявні на його думку, обставини вчинення кримінального правопорушення та із посиланням на ст. 214 КПК України («Початок досудового розслідування») просив упродовж 24 годин внести відомості про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань; заяву належним чином зареєструвати; визнати його потерпілим.

17.07.2019 Вінницьким відділом поліції Головного управління Національної поліції у Вінницькій області звернення ОСОБА_1 щодо можливого вчинення правопорушення та з інших питань (зареєстровано в журналі звернень Вінницького ВП від 11.07.2019 за № Л-1464 та журналі єдиного обліку Вінницького В.П. від 12.07.2019 за № 13984) направлено за територіальністю (а.с. 77).

ОСОБА_1 не погодився із бездіяльністю Вінницького відділу поліції ГУНП у Вінницькій області щодо невнесення відомостей за його заявою від 11 липня 2019 року про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань, та в порядку ст. 303 КПК України («Рішення, дії чи бездіяльність слідчого або прокурора, які можуть бути оскаржені під час досудового розслідування, та право на оскарження») звернувся із скаргою до Вінницького міського суду Вінницької області.

Ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 18 липня 2019 року (Справа № 127/19453/19, Провадження №1-кс/127/10942/19) скаргу ОСОБА_1 задоволено та зобов`язано уповноважену особу Вінницького відділу поліції ГУНП у Вінницькій області у відповідності до ст. 214 КПК України внести відомості, викладені у заяві ОСОБА_1 від 11 липня 2019 року про вчинення кримінального правопорушення, до Єдиного реєстру досудових розслідувань та розпочати розслідування.

29.07.2019 матеріали звернення ОСОБА_1 Вишенським відділенням поліції ГУНП у Вінницькій області направлено до Вінницького відділу поліції ГУНП у Вінницькій області (а.с. 73).

Попри це, 01.08.2019 ОСОБА_1 звернувся до Вінницького окружного адміністративного суду із позовом, що є предметом розгляду у цій справі, та із посиланням на ст. 214 КПК України, просить суд: визнати неправомірними дії відповідача щодо неправильного реагування на цю ж заяву від 11.07.2019 «про вчинення кримінального правопорушення» (оцінка правомірності дій при розгляді заяви ОСОБА_1 надана слідчим суддею в ухвалі від 18 липня 2019 року (Справа №127/19453/19); покласти на відповідача обов`язок негайно вжити заходів щодо правильного реагування на звернення позивача (йдеться про «заяву про вчинення кримінального правопорушення» щодо якої слідчим суддею постановлено ухвалу від 18 липня 2019 року (Справа №127/19453/19) та зобов`язано уповноважену особу Вінницького відділу поліції ГУНП у Вінницькій області у відповідності до ст. 214 КПК України внести відомості, викладені у заяві ОСОБА_1 від 11 липня 2019 року про вчинення кримінального правопорушення, до Єдиного реєстру досудових розслідувань та розпочати розслідування); провести службове розслідування щодо посадових осіб по факту зловживання своїми обов`язками та стягнути з відповідача моральну шкоду у розмірі 10000 грн.

Листом Вінницького відділу поліції ГУНП у Вінницькій області від 29.08.2019 за № Л-1464/1/200/2019 ОСОБА_1 повідомлено, що його заяви про відкриття кримінального провадження належним чином зареєстровані в журналі обліку заяв, скарг та пропозицій громадян за № Л-1464 від 11.07.2019, № Л-1464/1 від 29.07.2019, № Л-1643 від 01.08.2019 після чого разом із додатками приєднані до кримінального провадження № 120190200100001666 від 02.08.2019 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 358 КК України. Відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань внесені на підставі ухвали Вінницького міського суду від 18.07.2019 (Справа №127/19453/19). Також повідомлено, що досудове розслідування здійснюється слідчим Вінницького відділу поліції ГУНП у Вінницькій області.

Нормою п. 1 ч. 1 ст. 238 КАС України передбачено, що суд закриває провадження у справі якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Частиною другою статті 55 Конституції України передбачено, що кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи (частина третя статті 124 Конституції України).

Юрисдикцію та повноваження адміністративних судів, порядок здійснення судочинства в адміністративних судах визначає Кодекс адміністративного судочинства України.

Згідно із частиною першою статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

На підставі пункту 7 частини першої статті 4 КАС України суб`єктом владних повноважень є орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.

Пунктом 1 частини першої статті 19 КАС України визначено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом установлено інший порядок судового провадження.

Юрисдикція адміністративних судів не поширюється на справи, що мають вирішуватися в порядку кримінального судочинства (пункт 2 частини другої статті 19 КАС України).

Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.

Публічно-правовий спір має особливий суб`єктний склад. Участь суб`єкта владних повноважень є обов`язковою ознакою для того, щоб класифікувати спір як публічно-правовий. Проте сама собою участь у спорі суб`єкта владних повноважень не дає підстав ототожнювати спір із публічно-правовим та відносити його до справ адміністративної юрисдикції.

Суд враховує, що у п. 22 Постанови від 4 вересня 2018 року (справа № 823/2042/16, провадження № 11-377апп18) Велика Палата Верховного Суду дійшла правового висновку, що критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад спірних правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.

У справі яка розглядається, позивач ставить перед судом адміністративної юрисдикції питання про порушення своїх прав як особи, яка звернулася до Вінницького відділу поліції Головного управління Національної поліції у Вінницькій області із «заявою про вчинення кримінального правопорушення» (а.с.76).

З метою врахуванням висновків та мотивів постанови Сьомого апеляційного адміністративного суду від 07.10.2019 прийнятій у цій справі, судом досліджено зміст поданої позивачем заяви про вчинення кримінального правопорушення та встановлено, що заява зареєстрована за № Л-1464. У заяві позивач виклав, наявні на його думку, обставини вчинення кримінального правопорушення та із посиланням на ст. 214 КПК України («Початок досудового розслідування») просив упродовж 24 годин внести відомості про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань, заяву належним чином зареєструвати та визнати його потерпілим (а.с. 76).

Завданнями кримінального провадження відповідно до частини першої статті 2 КПК України є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.

Порядок кримінального провадження на території України визначається лише кримінальним процесуальним законодавством України (частина перша статті 1 КПК України).

Судом встановлено, що заява позивача про вчинення кримінального правопорушення належним чином зареєстрована в журналі обліку заяв, скарг та пропозицій громадян за № Л-1464 від 11.07.2019, № Л-1464/1 від 29.07.2019, № Л-1643 від 01.08.2019 після чого разом із додатками приєднані до кримінального провадження № 120190200100001666 від 02.08.2019 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 358 КК України. Відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань внесені на підставі ухвали Вінницького міського суду від 18.07.2019 (Справа №127/19453/19) (а.с. 72).

Пунктом 5 частини першої статі 3 КПК України досудове розслідування визначено як стадію кримінального провадження, яка починається з моменту внесення відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР і закінчується закриттям кримінального провадження або направленням до суду обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру, клопотання про звільнення особи від кримінальної відповідальності.

За правилами статті 218 КПК України досудове розслідування здійснюється слідчим того органу досудового розслідування, під юрисдикцією якого знаходиться місце вчинення кримінального правопорушення. Якщо слідчому із заяви, повідомлення або інших джерел стало відомо про обставини, які можуть свідчити про кримінальне правопорушення, розслідування якого не віднесене до його компетенції, він проводить розслідування доти, доки прокурор не визначить іншу підслідність. Спори про підслідність вирішує керівник органу прокуратури вищого рівня.

Порядок оскарження рішень, дій чи бездіяльності органів досудового розслідування чи прокурора під час досудового розслідування встановлено статтями 303, 314-316 КПК України.

У Рішенні Конституційного Суду України від 23 травня 2001 року № 6рп/2001 роз`яснено, що кримінальне судочинство - це врегульований нормами КПК України порядок діяльності органів дізнання, попереднього слідства, прокуратури і суду (судді) щодо порушення, розслідування, розгляду та вирішення кримінальних справ, а також діяльність інших учасників кримінального процесу - підозрюваних, обвинувачених, підсудних, потерпілих, цивільних позивачів і відповідачів, їх представників та інших осіб з метою захисту своїх конституційних прав, свобод і законних інтересів. Захист прав і свобод людини не може бути надійним без надання їй можливості під час розслідування кримінальної справи оскаржити до суду окремі процесуальні акти, дії чи бездіяльність органів дізнання, попереднього слідства та прокуратури. Але таке оскарження може здійснюватися в порядку, встановленому згаданим вище Кодексом, оскільки діяльність посадових осіб, як і діяльність суду, має свої особливості та не належить до управлінської сфери. Із цього слідує, що органи дізнання, слідства та прокуратури під час здійснення ними досудового розслідування виконують не владні управлінські функції, а владні процесуальні функції. Такі дії не є способом реалізації посадовими особами органів прокуратури та досудового розслідування своїх владних управлінських функцій, а є наслідком виконання ними функцій, обумовлених завданнями кримінального судочинства.

Таким чином, слідчі під час вчинення діянь, пов`язаних із досудовим розслідуванням злочинів, зокрема й при вирішенні заяв про вчинення кримінального правопорушення, не здійснюють публічно-владних управлінських функцій, отже, оскарження таких діянь має відбуватися виключно за правилами, встановленими Кримінальним процесуальним кодексом України.

Аналогічну правову позицію викладено в постановах Великої Палати Верховного Суду від 21 листопада 2018 року у справі № 826/2004/18 (провадження № 11-874апп18), від 26 червня 2019 року у справі № 810/4310/18 (провадження № 11-263апп19)

Оскільки спір у цій справі виник у зв`язку з протиправними, на переконання ОСОБА_1 , діями (бездіяльністю) уповноважених осіб Вінницького відділу поліції ГУНП у Вінницькій області щодо реагування на подану ним заяву «про вчинення кримінального правопорушення» перевірка правомірності таких дій (бездіяльності) з огляду на положення пункту 2 частини другої статті 19 КАС знаходиться поза межами юрисдикції адміністративного суду, адже їх оскарження має здійснюватися у порядку, встановленому Кримінальним процесуальним кодексом України.

Більше того, позивач скористався своїм правом на оскарження дій та бездіяльності Вінницького відділу поліції ГУНП у Вінницькій області щодо невнесення відомостей про кримінальне правопорушення за його заявою від 11 липня 2019 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань. Зокрема в порядку ст. 303 КПК України («Рішення, дії чи бездіяльність слідчого або прокурора, які можуть бути оскаржені під час досудового розслідування, та право на оскарження») ОСОБА_1 звернувся із скаргою до Вінницького міського суду Вінницької області.

Ухвалою слідчого судді Вінницького міського суду Вінницької області від 18 липня 2019 року (Справа № 127/19453/19, Провадження № 1-кс/127/10942/19) скаргу ОСОБА_1 задоволено та зобов`язано уповноважену особу Вінницького відділу поліції ГУНП у Вінницькій області у відповідності до ст. 214 КПК України внести відомості, викладені у заяві ОСОБА_1 від 11 липня 2019 року про вчинення кримінального правопорушення, до Єдиного реєстру досудових розслідувань та розпочати розслідування.

Наведені обставини вказують як на правильність висновків суду у цій справі про неможливість розгляду позовної заяви ОСОБА_1 в порядку адміністративного судочинства так і на те, що права та інтереси позивача як суб`єкта подання заяви про вчинення кримінального правопорушення захищені.

Щодо позовної вимоги про проведення службового розслідування, то визначаючи її предметну юрисдикцію в цілях вирішення питання про можливість її розгляду в порядку адміністративного судочинства, суд виходить із наступних мотивів.

Порядок проведення службового розслідування, застосування дисциплінарних стягнень та їх оскарження врегульовано Законом України від 15 березня 2018 року № 2337-VIII яким затверджено Дисциплінарний статут Національної поліції України та Порядком проведення службових розслідувань у Національній поліції України затвердженим Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 07 листопада 2018 року № 893. Вказаними нормативно - правовими актами регламентовано, у тому числі, порядок ініціювання процедури службового розслідування щодо поліцейського (підстави та приводи службового розслідування), коло суб`єктів правовідносин які виникають при проведенні службового розслідування, тощо. Судом встановлено, що позивач до Вінницького відділу поліції ГУНП у Вінницькій області з метою ініціювання проведення службового розслідування щодо посадових чи службових осіб органів внутрішніх справ не звертався, а відтак правовідносини пов`язані із проведенням службового розслідування не виникли. Водночас мотивом для пред`явлення цієї позовної вимоги стали наявні, на думку позивача, зволікання при розгляді його заяви про злочин. Враховуючи вказане, суд доходить висновку, що обраний позивачем спосіб захисту - зобов`язання провести службове розслідування стосовно посадових осіб поліції, якими на думку позивача порушено вимоги Кримінального процесуального кодексу України, жодним чином не вплине на хід досудового розслідування й не відновить його права як учасника кримінального провадження, які на даний час є захищені ухвалою слідчого судді Вінницького міського суду Вінницької області від 18 липня 2019 року (Справа №127/19453/19).

Отже, досліджувана позовна вимога не підлягає судовому розгляду як в порядку адміністративного судочинства так і в інших формах судових проваджень. При цьому поняття «спір, який не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства» слід тлумачити в більш широкому значенні, тобто як поняття, що стосується тих спорів, які не підлягають розгляду в порядку адміністративного судочинства, і тих, які взагалі не підлягають судовому розгляду. Тому суд не роз`яснює позивача до юрисдикції якого суду він мав би звернутися із цією вимогою позову.

Зазначений висновок узгоджується із висновком Великої Палати Верховного Суду в постанові від 06.06.2018 прийнятій у справі № 11-349заі18.

Щодо позовної вимоги про відшкодування позивачу моральної шкоди у сумі 10000 грн, то суд зазначає, що підстави позову у цій частині позовних вимог позивач пов`язує із заподіянням йому моральних страждань та невиправданій втраті часу внаслідок порушення строків розгляду його заяви про вчинення кримінального правопорушення. При цьому, правовідносини щодо відшкодування (компенсація) шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування теж знаходяться у сфері правового регулювання норм Кримінального процесуального кодексу України, зокрема статті 130 вказаного Кодексу. Тому спір про відшкодування позивачу моральної шкоди у сумі 10000 грн не є публічно правовим.

Більше того, згідно ч. 5 ст. 21 КАС України, у порядку адміністративного судочинства можуть бути розглянуті лише вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної протиправними рішеннями, діями чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень або іншим порушенням прав, свобод та інтересів суб`єктів публічно-правових відносин, або вимоги про витребування майна, вилученого на підставі рішення суб`єкта владних повноважень, розглядаються адміністративним судом, якщо вони заявлені в одному провадженні з вимогою вирішити публічно-правовий спір. Оскільки вимоги про відшкодування моральної шкоди заявлені позивачем разом із вимогами не пов`язаними із вирішенням публічно - правового спору, такі не підлягають розгляду в порядку передбаченому Кодексом адміністративного судочинства України.

Враховуючи, що справу за позовом ОСОБА_1 про визнати дії неправомірними, зобов`язання вчинити дії та відшкодування моральної шкоди не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства, суд керуючись нормою п. 1 ч. 1 ст. 238 КАС України, дійшов висновку про наявність підстав для закриття провадження у справі.

Відповідно до ч. 2 ст. 238 КАС України, про закриття провадження у справі суд постановляє ухвалу, а також вирішує питання про розподіл між сторонами судових витрат, повернення судового збору з бюджету. Ухвала суду про закриття провадження у справі може бути оскаржена.

Судом не встановлено факту понесення учасниками справи судових витрат.

Згідно ч. 1 ст. 239 КАС України, якщо провадження у справі закривається з підстави, встановленої пунктом 1 частини першої статті 238 цього Кодексу, суд повинен роз`яснити позивачеві, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд таких справ.

На виконання зазначеної норми процесуального закону суд роз`яснює позивачу, що оскарження діянь, що мали місце при розгляді заяв про вчинення кримінального правопорушення має відбуватися виключно за правилами, встановленими Кримінальним процесуальним кодексом України.

Керуючись ст.ст. 19, 21, 238, 239, 241, 242, 248, 256, КАС України суд, -

УХВАЛИВ:

Клопотання Заступника начальника Вінницького відділу поліції Головного управління Національної поліції у Вінницькій області капітана поліції В. Ковальчука про закриття провадження у справі № 120/2469/19-а задовольнити.

Закрити провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Заступника начальника Вінницького відділу поліції Головного управління Національної поліції у Вінницькій області капітана поліції В. Ковальчука про визнання дій неправомірними, зобов`язання вчинити дії та відшкодування шкоди.

Ухвала суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 256 КАС України.

Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини ухвали суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Суддя Богоніс Михайло Богданович