Постанова № 8622617, 01.03.2010, Черкаський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

1 березня 2010 року №2а-6594/09/2370

17 годин 05 хвилин

Черкаський окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Смілянця Е.С.,

при секретарі Веліхановій О.С.,

за участю:

представника позивача Чумак В.В.,

відповідача ОСОБА_2,

представника відповідача ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Черкаси адміністративну справу за позовом прокурора Драбівського району в інтересах держави в особі Драбівського районного центру зайнятості до ОСОБА_2 про стягнення коштів,

ВСТАНОВИВ :

До Черкаського окружного адміністративного суду з позовною заявою звернувся прокурор Драбівського району в інтересах держави в особі Драбівського районного центру зайнятості, в якій просить стягнути з ОСОБА_2 кошти, виплачені як допомога по безробіттю в сумі 10513 грн. 79 коп.

В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_1 позов підтримала в повному обсязі, обґрунтовуючи свої вимоги наступним.

ОСОБА_2 звернулась до Драбівського районного центру зайнятості, і за поданою заявою їй надано статус безробітної та призначено виплату допомоги по безробіттю відповідно до статті 2 Закону України «Про зайнятість населення», статей 22 та 23 Закону України «Про загальнообовязкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» як застрахованій особі.

Під час звірки із державним реєстратором встановлено, що на день надання відповідачу статусу безробітного за наказом Драбівського районного центру зайнятості, відповідач був зареєстрований як субєкт підприємницької діяльності (фізична особа підприємець) згідно довідки державного реєстратора Драбівської райдержадміністрації №157 від 28.09.2009.

Таким чином, позивачем встановлено, що відповідач під час реєстрації в Драбівському районному центрі зайнятості приховував той факт, що є приватним підприємцем з 28.05.2004.

В період перебування на обліку в державній службі зайнятості з 21.03.2006 по 22.04.2007 відповідачу нараховано та виплачено допомогу по безробіттю в розмірі 10513 грн. 79 коп.

Відповідно до ч. 3 ст. 1 Закону України «Про зайнятість населення» підприємці відносяться до зайнятого населення, тому на день надання статусу безробітного відповідач, маючи статус підприємця, відносився до зайнятого населення.

ОСОБА_2 не мала права на матеріальне забезпечення та соціальні послуги, оскільки статус безробітної їй призначений на підставі документів, що містять недостовірні відомості, тому виплачене забезпечення в сумі 10513 грн. 79 коп. підлягає поверненню позивачу.

Враховуючи зазначене, позивач просить суд стягнути на свою користь з відповідача кошти в сумі 10513 грн. 79 коп., виплачені як допомога по безробіттю.

Відповідач та його представник ОСОБА_3 в судовому засіданні проти позову заперечили повністю, мотивуючи свою позицію нижченаведеним.

ОСОБА_2 та її представник ОСОБА_3 стверджують, що відомості про те, що в період з 14.03.2006 по 22.04.2007 вона була субєктом підприємницької діяльності, є недостовірними, оскільки 22.05.2006 зареєстрована державна реєстрація припинення підприємницької діяльності. З заявою про закриття підприємницької діяльності вона звернулася 15.03.2006, в цей же день подала державному реєстратору довідки про відсутність заборгованості перед податковими органами, органами Пенсійного фонду та фондів соціального страхування.

Державний реєстратор за відсутності підстав для залишення документів, які подані для внесення до Єдиного державного реєстру (ЄДР) запису про рішення фізичної особи підприємця щодо припинення нею підприємницької діяльності, без розгляду зобовязаний не пізніше наступного робочого дня з дати надходження цих документів внести до ЄДР запис про рішення щодо припиненння нею підприємницької діяльності та в той же день передати органам статистики, державної податкової служби, Пенсійного фонду України, фондів соціального страхування повідомлення про внесення такого запису.

На думку відповідача, з моменту подання державному реєстратору заяви фізичної особи підприємця ОСОБА_2 про припинення нею підприємницької діяльності вона втратила статус субєкта підприємницької діяльності та вважалася безробітною.

Крім цього, відповідач вказує на те, що у відповідності до ст. 99 КАС України позивачем порушено річний строк звернення до суду, який обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

На підставі цього відповідач та його представник просять суд відмовити в задоволенні даного позову, оскільки будь-які правові підстави для повернення отриманої допомоги по безробіттю відсутні.

Заслухавши доводи сторін, дослідивши та оцінивши всі наявні у справі докази в їх сукупності, суд прийшов до висновку, що даний позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Статтею 121 Конституції України на прокуратуру України покладається представництво інтересів держави в суді у випадках, визначених законом. Частиною 2 статті 361 Закону України «Про прокуратуру» визначено підставу представництва у суді інтересів держави наявність порушень або загрози порушень економічних, політичних та інших державних інтересів внаслідок протиправних дій (бездіяльності) фізичних або юридичних осіб, що вчиняються у відносинах між ними або з державою. Прокурор здійснює представництво інтересів держави в суді на будь-якій стадії адміністративного процесу у відповідності до частини 2 статті 60 Кодексу адміністративного судочинства.

Положенням статті 19 Закону України «Про зайнятість населення» визначено, що державна служба зайнятості населення діє в інтересах держави і розпоряджається коштами державного фонду на випадок безробіття, який утворений як позабюджетний цільовий фонд для фінансування заходів, передбачених програмою зайнятості населення.

Зайняті громадяни відповідно до Порядку реєстрації, перереєстрації та ведення обліку громадян, які шукають роботу, і безробітних, затвердженого Постановою КМУ від 14.02.2007 №219, які звернулися до державної служби зайнятості, підлягають обліку та їм надаються тільки консультативні послуги.

Згідно з підпунктом «б» пункту 3 статті 1 Закону України «Про зайнятість населення» до зайнятого населення належать та не можуть бути безробітними і отримувати допомогу по безробіттю громадяни, які самостійно забезпечують себе роботою, включаючи підприємців, осіб, зайнятих індивідуальною трудовою діяльністю, творчою діяльністю, члени кооперативів, фермери та члени їх сімей, що беруть участь у виробництві.

Судом встановлено, що ОСОБА_2 на час звернення з заявою до центру зайнятості про надання їй статусу безробітної була зареєстрована як субєкт господарювання, тобто приватний підприємець.

Відносини, які виникають у сфері державної реєстрації юридичних осіб, а також фізичних осіб підприємців, регулюються Законом України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб підприємців». Згідно з частиною 1 статті 46 цього Закону державна реєстрація припинення підприємницької діяльності фізичної особи підприємця проводиться у разі прийняття нею рішення про припинення підприємницької діяльності.

Однак відповідно до частини 3 статті 46 вказаного вище Закону фізична особа позбавляється статусу підприємця з дати внесення до Єдиного державного реєстру запису про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності фізичної особи підприємця.

Судом досліджена реєстраційна справа фізичної особи підприємця ОСОБА_2, внаслідок чого встановлено, що відповідач 15.03.2006 звернулася до Драбівської райдержадміністрації з заявою про зняття її з обліку як субєкта підприємницької діяльності фізичної особи за власним бажанням. Державна реєстрація припинення підприємницької діяльності проведена 22.05.2006.

Таким чином, відповідач з 28.05.2004 вважається приватним підприємцем, що підтверджується довідкою державного реєстратора Драбівської районної державної адміністрації №157 від 28.09.2009.

21.03.2006 відповідач звернувся до Драбівського районного центру зайнятості Черкаської області з заявою, на підставі якої наказом №НТ 060321 від 21.03.2006 йому надано статус безробітного та призначено виплату допомоги по безробіттю відповідно до статті 2 Закону України «Про зайнятість населення» та статей 22, 23 Закону України «Про загальнообовязкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» як застрахованій особі.

При поданні заяв для реєстрації в центрі зайнятості як безробітного відповідач не зазначав про наявність реєстрації його як субєкта підприємницької діяльності.

Під час звірки даних позивача з державним реєстратором встановлено факт незаконного отримання допомоги по безробіттю, оскільки в цей період підприємницька діяльність фізичної особи ОСОБА_2 не була припинена, що суперечить чинному законодавству. На підставі цього Драбівським районним центром зайнятості видано наказ про повернення коштів, виплачених як допомога по безробіттю ОСОБА_2, в розмірі 10513 грн. 79 коп. №2353/13 від 07.10.2009.

Таким чином, за період перебування на обліку в центрі зайнятості ОСОБА_2 виплачено 10513 грн. 79 коп. допомоги по безробіттю.

Відповідно до частини 2 статті 36 Закону України «Про загальнообовязкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» та підпункту 14 пункту 6 Порядку надання допомоги по безробіттю, у тому числі одноразової її виплати для організації безробітними підприємницької діяльності, затвердженого Наказом Мінпраці та соціальної політики України від 20.11.2000 №307, застраховані особи зобовязані у повному обсязі повідомляти про обставини, що спричиняють зміни розміру матеріального забезпечення та порядку його надання. Сума вартості матеріального забезпечення та соціальних послуг, наданих застрахованій особі внаслідок зловживання або невиконання нею своїх обов'язків, стягується з цієї особи в судовому порядку (частина 3 статті 36 Закону України «Про загальнообовязкове державне соціальне страхування на випадок безробіття»).

На підставі викладеного суд вважає законною та обґрунтованою вимогу позивача про стягнення з відповідача незаконно отриманих коштів, виплачених як допомога по безробіттю.

Щодо клопотання відповідача про відмову в задоволенні даного позову в звязку з пропущенням річного строку звернення до суду за захистом своїх прав, свобод та інтересів на підставі статті 99 та 100 КАС України суд зазначає наступне.

Відповідно до частини 2 статті 99 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюєтья річних строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Пропущення строку звернення до адміністративного суду згідно з частиною 1 статті 100 КАС України є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову за умови, якщо на цьому наполягає одна із сторін.

На виконання доручення директора Черкаського обласного центру зайнятості №8 від 25.06.2009, згідно з яким директорам базових центрів зайнятості Черкаської області доручено отримати від місцевих райдержадміністрацій, які до 01.07.2004 проводили державну реєстрацію приватних підприємців, дані про фізичних осіб підприємців, інформація про яких не міститься в Єдиному державному реєстрі юридичних та фізичних осіб підприємців, Драбівським районним центром зайнятості подано державному реєстратору запит №1145 від 23.09.2009, на який надано відповідь №157 від 28.09.2009, що містила інформацію про те, що державна реєстрація припинення підприємницької діяльності фізичної особи ОСОБА_2 зареєстрована 22.05.2006. Таким чином, позивач дізнався про те, що відповідач незаконно отримує допомогу по безробіттю лише 28.09.2009, а до суду звернувся 25.12.2009. В даному випадку річний строк, визначений статтею 99 КАС України, позивачем не порушено.

Враховуючи наведене, даний позов підлягає задоволенню, а кошти в розмірі 10513 грн. 79 коп. стягненню з відповідача.

Судові витрати з відповідача не стягуються, оскільки згідно з ч. 4 ст. 94 КАСУ у справах, в яких позивачем є субєкт владних повноважень, а відповідачем фізична чи юридична особа, судові витрати, здійснені позивачем, з відповідача не стягуються.

Керуючись статтею 121 Конституції України, частиною 2 статті 361 Закону України «Про прокуратуру», підпунктом «б» пункту 3 статті 1, статтею 2, статтею 19 Закону України «Про зайнятість населення», пунктом 1 статті 46, статтею 47 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб підприємців», статтями 22, 23, частинами 2, 3 статті 36 Закону України «Про загальнообовязкове державне соціальне страхування на випадок безробіття», Порядком реєстрації, перереєстрації та ведення обліку громадян, які шукають роботу, і безробітних, затвердженим Постановою КМУ від 14.02.2007 №219, підпунктом 14 пункту 6 Порядку надання допомоги по безробіттю, у тому числі одноразової її виплати для організації безробітними підприємницької діяльності, затвердженого Наказом Мінпраці та соціальної політики України від 20.11.2000 №307, статтями 60, 94, 99, 100, 159, 160, 161, 162, 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ :

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Стягнути з ОСОБА_2 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь Драбівського районного центру зайнятості (Черкаська обл., смт Драбів, вул. Леніна, 40а, код за ЄДРПОУ 21368365) 10513 (десять тисяч пятсот тринадцять) грн. 79 коп. виплаченої допомоги по безробіттю.

Постанова може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду через Черкаський окружний адміністративний суд шляхом подання заяви про апеляційне оскарження протягом 10 днів з дня складення повного тексту постанови та наступного подання апеляційної скарги протягом 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Головуючий Е.С. Смілянець

Повний текст постанови виготовлений 5 березня 2010 року.