Рішення № 86218346, 10.12.2019, Світловодський міськрайонний суд Кіровоградської області

10.12.2019

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

копія Справа № 401/279/18 Провадження № 2/401/516/19

10 грудня 2019 року м. Світловодськ

Світловодський міськрайонний суд Кіровоградської області у складі:

головуючого судді Мельничика Ю.С.,

з участю: секретаря судового засідання Пилипенко Т.Ю.,

представника позивача Тригубенка В.І. ,

представника відповідача адвоката Охірменка В.Б.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовною заявою Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

ВСТАНОВИВ:

14 лютого 2018 року Акціонерне товариство Комерційний банк «Приватбанк» (далі-позивач) звернулося до суду з позовом в якому просить стягнути з ОСОБА_2 заборгованість за кредитним договором № б/н від 06 червя 2011 року в розмірі 29946 грн. 37 коп.

Ухвалою суду від 19 березня 2018 року у справі відкрито провадження, та відповідно до ч.5 ст.279 ЦПК України постановлено розглядати справу в порядку спрощеного позовного провадження з повідомлення сторін.

Заочним рішенням Світловодського міськрайонного суду від 11 квітня 2018 р. позов задоволено частково, стягнуто з ОСОБА_2 на користь публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором в сумі 18525 (вісімнадцять тисяч п`ятсот двадцять п`ять) гривень 96 коп.

04 березня 2019 року від відповідачки ОСОБА_2 до суду надійшла заява про перегляд заочного рішення Світловодського міськрайонного від 11 квітня 2018 року, разом з клопотанням про поновлення строку подання вказаної заяви.

Ухвалою суду від 24 липня 2019 року скасовано вказане заочне рішення, призначено розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження з повідомлення сторін.

Позиція позивача, Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк»:

Позовні вимоги позивач мотивував тим, що дійсно відповідно до укладеного 06 червня 2011 року договору ОСОБА_2 отримала кредит у розмірі 5600 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну карту зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 30,00% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії карти. Відповідач підтвердила свою згоду на те, що підписана заява з Умовами надання банківських послуг, Правилами користування платіжною карткою та Тарифами банку складає між ним та Банком договір, що підтверджується підписом відповідача у заяві від 06 червня 2011 року. Проте, ОСОБА_2 з жовтня 2017 року перестала повертати банку грошові кошти для погашення заборгованості за кредитом, відсотками, відповідно до умов договору № б/н від 06 червня 2011 року, внаслідок чого станом на 01 лютого 2018 року має перед банком заборгованість в загальному розмірі 29946,37 грн., а саме: 2534,51 грн., - прострочений борг за кредитом; 15491,45 грн. - проценти; 10018,20 грн. - пеня; 500,0 грн. -штраф фіксований; 1402,21 грн. - штраф за процентною складовою.

Також позивач зазначав, що відповідач підписанням Анкети-заяви позичальника приєднався до Умов та Правилами надання банківських послуг. Заява разом з Умовами та Тарифами є договором про надання банківських послуг. До суду було надано виписку з карткового рахунку, де чітко прослідковується, що відповідачу було встановлено кредитний ліміт та вбачається, що відповідач користувався грошима, отримував кошти через банкомат, здійснював розрахунки через термінали в касах магазинів, а отже й отримав кредитну картку "Універсальна", оскільки проведення вказаних операцій є неможливим без наявності картки. Відповідачем розрахунок заборгованості не спростований, контррозрахунок не наданий, судово-економічні експертизи по справі не призначались. Банк надав кошти шляхом встановлення кредитного ліміту, таким чином між банком і відповідачем було укладено договір, який ніким не оспорений, а отже є всі законні підстави для стягнення заборгованості з відповідача. Враховуючи викладене, оскільки відповідачем не доведено відсутність заборгованості та виконання умов договору належним чином, а тому вимоги позовної заяви підлягають задоволенню.

В обґрунтування позовних вимог позивачем надано до суду такі докази:

- анкета-заява відповідача від 06 червня 2011 року про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг в Приватбанку на отримання у Банку платіжної картки з кредитним лімітом 5600 грн.;

- умови та правила надання банківських послуг;

- копію паспорта відповідача;

- розрахунок заборгованості відповідача перед Банком за договором б/н від 06 червня 2011 року з якого видно, що відповідач використовував кредитні кошти та погашав заборгованість за кредитом та відсотками, останній платіж в сумі 1463,36 грн. здійснила 30 жовтня 2017 року;

- банківська виписка по кредитному рахунку, який було відкрито клієнту ОСОБА_2 ;

- довідка про видачу кредитних карт та строк їх дії;

Позиція відповідача, ОСОБА_2 :

Відповідачка ОСОБА_2 заперечила проти позовних вимог зазначивши, що з Умовами та Правилами надання банківських послуг і Тарифами банку, її не ознайомлювали. З 11 листопада 2016 року вона не здійснювала погашення кредиту, а Банк навмисно не вживав заходів щодо зменшення розміру заборгованості, в тому числі і неустойки, зволікав зі зверненням до суду з позовом. При нарахуванні процентів за користування кредитом, пені, штрафів не можливо застосувати положення "Умов" з якими ОСОБА_2 не ознайомлювали, а тому в задоволенні позовних вимог про нарахування процентів за користування кредитом, пені та штрафів просила відмовити. Позов в частині стягнення тіла кредиту відповідач не заперечував.

Розглянувши справу в порядку спрощеного позовного провадження, дослідивши матеріали справи та зміст заяв сторін по суті справи, оцінивши у єдності та в сукупності надані позивачем докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, проаналізувавши норми права, які регулюють спірні правовідносини, суд дійшов висновку, що доводи відповідача, якими він обгрунтовував заперечення, не знайшли свого підтвердження, проте позовні вимоги в судовому засіданні доведені належними та допустимими доказами, тому позов належить задовольнити частково з таких підстав.

Встановлені судом обставини справи:

06 червня 2011 року ОСОБА_2 уклала з Банком договір б/н про надання банківських послуг, за умовами якого ПАТ КБ «ПриватБанк» їй надало, а вона отримала кредит у розмірі 5600 грн. на платіжну картку зі сплатою 30,00% річних на суму залишку заборгованості за кредитом із кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки.

На підставі вказаного договору відповідач ОСОБА_2 з червня 2011 року отримувала від Банку кошти в межах кредитного ліміту та погашала кредит і відсотки. Останній платіж щодо повернення боргу відповідач в сумі 1463,36 грн. здійснила 30 жовтня 2017 року

Після жовтня 2017 року ОСОБА_2 перестала надавати своєчасно банку грошові кошти для погашення заборгованості за кредитом, відсотками, відповідно до умов договору № б/н від 06 червня 2011 року, в зв'язку з чим, станом на 01 лютого 2018 року Банком нарахована заборгованість ОСОБА_2 за кредитним договором перед Банком, а саме: заборгованість за кредитом в сумі 2534,15 грн.; заборгованість по процентам за користування кредитом - 15491,45 грн.

В зв'язку з порушенням ОСОБА_2 взятих за кредитним договором зобов'язань Банком нараховано відповідачу також: пеня в сумі 10018,20 грн., штрафи, відповідно до п. 2.1.1.7.6. Умов та правил надання банківських послуг в сумі 500 грн. (фіксована частина) та 1402,21 грн. (процентна складова).

Встановлені обставини справи вказують на те, що між сторонами договору виник спір щодо виконання зобов`язання за договором від 06 червня 2011 року про надання кредитного ліміту на платіжну картку.

Оцінка суду:

1. Згідно статті 525 ЦК України передбачено недопустимість односторонньої відмови від зобов`язання.

Відповідно до ст.526, 527 та 530 ЦК України, - зобов`язання має виконуватися належним чином та в установлений строку відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 610 ЦК України, - порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов' язання (неналежне виконання).

В силу ч.2 ст.615 ЦК України одностороння відмова від зобов"язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов"язання.

Згідно статті 629 ЦК України договір є обов"язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч.2 статті 1050 ЦК України наслідками порушення позичальником чергової частини суми кредиту є право позикодаця достроково вимагати повернення всієї суми кредиту.

Висновок суду:

1. 06 червня 2011 року ОСОБА_2 уклала з Банком договір б/н про надання банківських послуг, за умовами якого отримав від ПАТ КБ «ПриватБанк» кредит у розмірі 5600 грн. на платіжну картку зі сплатою 30,00% річних на суму залишку заборгованості за кредитом із кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки.

На підставі вказаного договору відповідач ОСОБА_2 з червня 2011 року отримувала від Банку кошти в межах кредитного ліміту та погашала кредит і відсотки. Останній платіж щодо повернення боргу відповідач в сумі 1463,36 грн. здійснила 30 жовтня 2017 року

Після жовтня 2017 року ОСОБА_2 перестала надавати своєчасно банку грошові кошти для погашення заборгованості за кредитом, відсотками, відповідно до умов договору № б/н від 06 червня 2011 року, в зв'язку з чим, станом на 01 лютого 2018 року Банком нарахована заборгованість ОСОБА_2 за кредитним договором перед Банком, а саме: заборгованість за кредитом в сумі 2534,15 грн.

На підставі викладеного позовна вимога АТ КБ «Приватбанк» про стягнення з відповідача ОСОБА_2 заборгованості за кредитним договором б/н від 06 червня 2011 року, а саме - заборгованості за кредитом в сумі 2534,51 грн. підлягає задоволенню.

Оцінка суду:

2. Вирішуючи спір в частині стягнення з відповідача заборгованості по процентам за користування кредитом суд виходить з такого.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України, - за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити відсотки.

Крім цього, за змістом статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За частиною першою статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

При цьому, суд звертає увагу, що відповідно до частини першої статті 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї зі сторін має бути досягнуто згоди (стаття 638 ЦК України).

При цьому, згідно зі статтею 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до статті 1056-1 Цивільного кодексу України (в редакції, чинній на час підписання анкети-заяви) умова договору щодо права банку змінювати розмір процентів в односторонньому порядку є нікчемною, а відповідно до частини 1 зазначеної статті, чинній на час збільшення банком процентів, процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором.

Частинами третьою та четвертої вищевказаної статті визначено, що фіксована процентна ставка є незмінною протягом усього строку кредитного договору. Встановлений договором розмір фіксованої процентної ставки не може бути збільшено банком в односторонньому порядку. Умова договору щодо права банку змінювати розмір фіксованої процентної ставки в односторонньому порядку є нікчемною.

В разі застосування змінюваної процентної ставки кредитор самостійно, з визначеною у кредитному договорі періодичністю, має право збільшувати та зобов`язаний зменшувати процентну ставку відповідно до умов і в порядку, встановлених кредитним договором. Кредитодавець зобов`язаний письмово повідомити позичальника про зміну процентної ставки не пізніш як за 15 календарних днів до дати, з якої застосовуватиметься нова ставка. У кредитному договорі встановлюється порядок розрахунку змінюваної процентної ставки із застосуванням погодженого сторонами індексу. Порядок розрахунку змінюваної процентної ставки повинен дозволяти точно визначити розмір процентної ставки за кредитом на будь-який момент часу протягом строку дії кредитного договору. Кредитор не має права змінювати встановлений кредитним договором порядок розрахунку змінюваної процентної ставки без згоди позичальника.

У разі підвищення банком процентної ставки з`ясуванню підлягають визначена договором процедура підвищення процентної ставки (повідомлення позичальника чи підписання додаткової угоди тощо); дії позичальника щодо прийняття пропозиції кредитора тощо.

Крім того, відповідно до частини четвертої статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів» в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин, у договорі про надання споживчого кредиту може зазначатися, що відсоткова ставка за кредитом може змінюватися залежно від зміни облікової ставки НБУ або в інших випадках. Про зміну відсоткової ставки за споживчим кредитом споживач повідомляється кредитодавцем письмово протягом семи календарних днів із дати її зміни. Без такого повідомлення будь-яка зміна відсоткової ставки є недійсною.

За змістом наведеної правової норми в будь-якому випадку зміни відсоткової ставки за кредитним договором, в тому числі й за наявності в договорі відповідних умов, банк зобов`язаний повідомити про це позичальника, а при невиконанні такого обов`язку не вправі нараховувати змінену відсоткову ставку. Така правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 10 жовтня 2018 по справі № 454/2960/15-ц.

З огляду на вищенаведене боржник вважається належно повідомленим про збільшення розміру процентної ставки за користування кредитом в односторонньому порядку в тому разі, якщо банк не лише відправив на адресу такого боржника листа про зміну умов кредитного договору, а й довів факт його вручення адресатові під розписку.

Висновок суду:

2. Відповідно до укладеного 06 червня 2011 року договору ОСОБА_2 отримала кредит у розмірі 5600 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну карту зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 30,00% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії карти.

На підставі вказаного договору відповідач ОСОБА_2 з червня 2011 року отримувала від Банку кошти в межах кредитного ліміту та погашала кредит і відсотки за користування кредитом. Останній платіж щодо повернення боргу з кредиту та по відсоткам відповідач в сумі 1463,36 грн. здійснила 30 жовтня 2017 року.

Проте, з матеріалів справи вбачається, що відповідач не був належним чином повідомлений про зміну процентної ставки, тому не можна вважати, що він прийняв пропозицію про це від кредитора.

Як вбачається з наданого банком розрахунку, заборгованість за договором б\н від 06 червня 2011 р. утворилась у розмірі 29946,37 грн, в тому числі тіло кредиту 2534,51 грн, відсотки за користування кредитом 15491,45 грн.

Так, станом на момент укладення договору відсоткова ставка складала 30%, з 01 вересня 2014 - 34,80%, з 01 квітня 2015 - 43,20% грн.

Судом було перевірено розмір нарахованих відсотків, який відповідно до розрахунку наданого банком у 6,1 разів перевищує тіло кредиту, та виявлено, що їх нарахування не відповідає умовам договору.

Таким чином, судом було проведено перерахунок нарахованих процентів.

З розрахунку вбачається, що банком проценти почали нараховуватись з 23 березня 2014 року.

Отже, за період з 06 червня 2011 р. по 31 серпня 2014 минуло 1182 днів. Розмір процентів складає (2534,51*30%/360)*1182=2496,49 грн.

За період з 01 вересня 2014 по 31 березня 2015 минуло 211 днів. Розмір процентів складає (2534,51*34,80%/360)*211=516,95 грн.

За період з 01 квітня 2015 по 01 лютого 2018 року минуло 1037 днів. Розмір процентів складає (2534,51*43,20%/360)*1037=3153,94 грн.

Отже, загальна заборгованість за відсотками станом на 01 лютого 2018 р. становить 6167 грн. 38 коп., яку слід стягнути з відповідача.

Оцінка суду:

3. Вирішуючи вимоги про стягнення заборгованості за пенею та комісією, а також штрафів, суд виходить з наступного.

Відповідно до ч.1 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Пеня за своєю правовою природою є неустойкою.

Згідно з ч. 3 ст. 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Істотними обставинами в розумінні ч. 3 ст. 551 ЦК України можна вважати, зокрема, ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу (наприклад, відсутність негативних наслідків для позивача через прострочення виконання зобов`язання) як зазначено в п. 27 постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 5 від 30 березня 2012 року «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин».

Слід зауважити, що умови споживчого кредиту, його укладення та виконання повинні підпорядковуватися таким засадам, згідно з якими особа споживача вважається слабкою стороною у договорі та підлягає особливому правовому захисту з урахуванням принципів справедливості, добросовісності і розумності (Рішення Конституційного Суду України від 11.07.2013 р. № 7-рп/2013).

Висновок суду:

3. Встановлено, що внаслідок невиконання відповідачем свого зобов"язання за кредитним договором спричинено позивачу збитки в розмірі сум заборгованості за кредитом та нарахованими процентами, які даним рішенням вирішено стягнути.

Враховуючи відсутність негативних наслідків для позивача через прострочення виконання зобов`язання, суд вважає за необхідне відповідно до ч.3 ст.551 ЦК України зменшити суму пені до 1000 грн., оскільки на думку суду, саме такий розмір є справедливим, розумним та співмірним, виходячи з встановлених фактичних обставин.

Щодо позовних вимог в частині стягнення штрафів 500 грн. (фіксована частина) та 1402 грн. 21 коп. (процентна складова), то вони не підлягають задоволенню і суд прийшов до такого висновку виходячи з наступного.

Так, цивільно-правова відповідальність - це покладення на правопорушника основаних на законі невигідних правових наслідків, які полягають у позбавленні його певних прав або в заміні невиконання обов`язку новим, або у приєднанні до невиконаного обов`язку нового додаткового.

Покладення на боржника нових додаткових обов`язків як заходу цивільно-правової відповідальності має місце, зокрема, у випадку стягнення неустойки (пені, штрафу).

Відповідно до статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання (частина друга статті 549 ЦК України). Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (частина третя статті 549 ЦК України).

За положеннями статті 61 Конституції України ніхто не може бути двічі притягнутий до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.

Відповідно до правової позиції висловленої в постанові Верховного Суду України від 21 жовтня 2015 року по справі № 6-2003цс15 штраф і пеня є одним видом цивільно-правової відповідальності, а тому їх одночасне застосування за одне й те саме порушення - строків виконання грошових зобов`язань за кредитним договором свідчить про недотримання положень, закріплених у статті 61 Конституції України щодо заборони подвійної цивільно-правової відповідальності за одне і те саме порушення. Вказана правова позиція є обов`язковою для всіх суб`єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначену норму права, та для всіх судів України.

На підставі викладеного, суд приходить до висновку, що в зв'язку зі стягненням з відповідача заборгованості з пені та комісії, у стягненні штрафів слід відмовити.

Судові витрати у справі розподіляються у відповідності з положеннями ст.141 ЦПК України та покладаються на сторонни пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись статтями 2, 10-13, 76-81, 83, 89, 141, 223, 264, 265, 268, 274, 279, 280-282 ЦПК України, ст.ст. 258, 267, 525, 526, 530, 536, 549, 553, 554, 610, 611, 1048-1054 ЦК України, суд,-

УХВАЛИВ:

Позов Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк», заборгованість за кредитним договором б/н від 06 червня 2011 року, а саме: заборгованість за кредитом в сумі 2534 грн. 51 коп., заборгованість по процентам за користування кредитом в сумі 6167 грн. 38 коп., та заборгованість за пенею в розмірі 1000 грн., а також судовий збір в сумі 570 грн. 84 коп., а всього 10 тис. 272 грн. 73 коп.

В задоволенні інших позовних вимог - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Кропивницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Найменування сторін:

Позивач: Акціонерне товариство Комерційний банк «Приватбанк», місцезнаходження за адресою: 01001, м. Київ, вулиця Грушевського, будинок 1Д, код ЄДРПОУ 14360570 .

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 .

Суддя: підпис Згідно з оригіналом

Суддя Світловодського

міськрайонного суду Ю.С. Мельничик