Рішення № 86214912, 29.11.2019, Нікопольський міськрайонний суд Дніпропетровської області

Справа № 182/1207/19

Провадження № 2/0182/1510/2019

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

29.11.2019 року м. Нікополь

Нікопольський міськрайонний суд Дніпропетровської області в складі:

головуючого судді - Багрової А.Г.

за участю секретаря судового засідання – Снєгульської В.М.

позивача - ОСОБА_1

представника позивача – ОСОБА_2

представника третьої особи – Городничого О.Л.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Нікополя в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору на стороні позивача –орган опіки та піклування Нікопольської міської ради, ОСОБА_4 , про визначення місця проживання дитини, призначення опіки та стягнення аліментів.

Представник позивача – адвокат Коптєв С.Є., що діє на підставі ордеру серія ДП №318/000017 від 23.04.2019 року(а.с. 169)

Представник відповідача – адвокат Лось І.Г. , що діє на підставі ордеру серія ДП№972/000007 від 23.04.2019 року(а.с.170)

Представник виконавчого комітету Нікопольської міської ради – Городничий О.Л., що діє на підставі довіреності від 03.01.2019 року №43/19 (а.с.171)

Заяви по суті справи.

Позивач ОСОБА_1 звернулась з позовними вимогами до ОСОБА_3 та просить суд визначити місце проживання онуки, неповнолітньої ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з нею за адресою АДРЕСА_1 , призначити її опікуном над дитиною, стягнути на її користь аліменти на утримання дитини з відповідача в розмірі 1\4 частина від заробітку (доходів) до досягнення дитиною повноліття.(а.с.1-6)

В обґрунтування заяви позивач зазначила, що ОСОБА_3 перебувала у шлюбі з її сином ОСОБА_6 з ІНФОРМАЦІЯ_2 року. Її син ОСОБА_6 трагічно загинув у ДТП ІНФОРМАЦІЯ_3 . В шлюбі у них народилась донька ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Після смерті сина вона та її чоловік постійно допомагали ОСОБА_8 та онучці Мілені матеріально. Восени 2018 року матір онуки з вітчимом переїхали з м. Запоріжжя до м. Нікополя та стали проживати в їх будинку по АДРЕСА_2 . АДРЕСА_3 була влаштована до КЗ „НСЗШ №12”. Для того, щоб вони переїхали до м. Нікополя на вимогу відповідача вони зробили ремонт в кімнаті Мілени, каналізацію, ремонт-профілактику газ.колонки, провели Інтернет, понесли витрати на тепло, оплатили комунальні послуги за їх мешкання в будинку протягом листопада та грудня 2018 року. Вона з чоловіком планували цей будинок подарувати онучці, однак проти цього заперечувала ОСОБА_3 . Думаючи про те, щоб у онуки був дах над головою вони з чоловіком погодились переоформити будинок на відповідачку, уклавши договір купівлі-продажу будинку. Фактично це був договір дарування, оскільки ніяких грошей відповідач їм не платила, бо їх не має. Зараз вони сумують, що переоформили будинок на відповідача, а не на онуку, оскільки ОСОБА_3 разом із співмешканцем планує продати цей будинок. Мілена зараз мешкає з нею, так як мати , ОСОБА_3 та вітчим ОСОБА_9 не приділяли ніякої уваги дитині, жорстоко поводились з нею, скоювали щодо неї насильство, що підтверджується рішенням служби у справах дітей Нікопольської міської ради №158 від 31.01.2018 року „Про тимчасове визначення місця проживання дитини на період проведення заходів щодо доведення фактів жорстокого поводження з дитиною та скоєння насильства над нею”. Онука їй розповіла, що матір не дає їй належно вчитись, відміняє її курси та конкурси, не зважає на її думку, маніпулює нею як іграшкою, забирає її речі, вона більше не вірить її словам „я тебе кохаю”, постійно доводить її до сліз, її не цікавлять інтереси дитини, вона робить вигляд, що бере участь у житті дитини, але це не так. Співмешканець матері постійно закриває матері рот, у присутності дитини, а вона закриває не це очі. Коли онучка приймає ванну, співмешканець відкриває ванну та дивиться на дитину, а потім говорить, що випадково, при цьому мама не реагує на його дії, виправдовуючи його. ОСОБА_10 боїться співмешканця, його розмов, поглядів, дій. Матір зі співмешканцем на очах онуки обливали її улюблену собаку холодною водою, надягали на собаку мокру одежинку і виставляли її за двері будинку на холод, не годували собаку і при цьому говорять Мілені, що так буде з нею, якщо не буде робити те, що вони їй говорять. Також матір з вітчимом забрали у ОСОБА_7 картку Приватбанку( яку на онуку оформила вона) й порвали на очах, так як бабуся повинна гроші давати мамі, а не на картку онучці. Зазначає, що перераховувала на картку онучки 300 грн. щомісяця на дрібні витрати й на харчування в школі, додатково оплачувала її курси, заняття по математиці, іноземних мовах, купувала одяг, а потім вже сама платила за обіди в школі. Дитина з кінця січня 2019 року проживає в її родині, забрали вони і собаку онучки. Дитина відновила заняття іноземними мовами в центрі ФОП ОСОБА_11 , стала додатково займатись з педагогом по математиці. У дитини з`явився інтерес до життя, вона стала більше посміхатись, радіти всьому, стала більш відкритою для них з дідусем, ділиться всім, радиться багато в чому, любить вона їх, а вони її усією душею та серцем. Дитина повністю перебуває на їх утриманні. Вона наразі на пенсії, за фахом – педагог, має досвід в роботі. Чоловік – приватний підприємець має свій бізнес. За зазначений період проживання ОСОБА_7 з ними матір не пропонувала будь-якої допомоги. Зазначає, що матір доньку кривдила, підвищувала на неї голос, вона неврівноважена, що підтверджується побутовою характеристикою. ОСОБА_12 не має на онуку ніякого позитивного впливу, не користується її авторитетом. Враховуючи негативний вплив відповідачки на свідомість онуки, вважає за необхідне відгородити її від цього, захистити її права. Вона змушена звернутись до суду за захистом своєї онуки, оскільки вона опинилась в крайнє тяжкій ситуації, так як її мати з вітчимом закривали онуку вдома, не пускали до школи, не кормили її, навіть коли прийшли діти з класу її провідати, вона вимушена була плигнути з другого поверху, щоб звернути на себе увагу, після чого діти розповіли це в школі, керівники якої й забили тревогу, звернувшись до органу опіки та піклування. Вважає, що є необхідність визначити судом місце проживання онуки з нею, оскільки це захистить її інтереси. Вона має можливість утримувати та виховувати дитину в належних умовах як зараз так і в майбутньому. Психолог КП „Нікопольська міська психоневрологічна лікарня” ДОР” ОСОБА_13 провела відносно ОСОБА_7 експериментально-психологічне дослідження від 21.02.2019 року №206, згідно якого – в емоційному стані дитини переважають тривожні побоювання та страхи, які пов`язані з стресогенним фактором, вона втратила почуття емоційного благополуччя, нервозна. Також, для неї стали характерні надмірна прихильність до бабусі, дідуся, з якими вона мешкає, а у відносинах з матір`ю – значна психоемоційна напруга, пов`язана з агресивною поведінкою матері. Мілена висловила своє бажання та прихильність до бабусі і дідуся. Тож саме бабуся найкраще зможе сприяти гармонійному розвитку дитини. Вважає, що відповідач повинна сплачувати аліменти на утримання дитини, оскільки на даний час онучка повністю забезпечується нею. Також для захисту прав дитини просить суд призначити її опікуном над дитиною

Відповідач подала відзив на позовну заяву , просить суд відмовити позивачу в задоволенні позову, оскільки на розгляді в суді перебуває її позовна заява про відібрання дитини та стягнення моральної шкоди, зміна місця проживання доньки за місцем проживання матері. Вважає, що служба у справах дітей Нікопольської міської ради незаконно рішенням від 31.01.2018 року №158 вирішила тимчасово визначити місце проживання її донки в сім`ї бабусі. Зазначає, що правовий статус баби ОСОБА_1 щодо малолітньої ОСОБА_7 не встановлено, а тому місцем проживання доньки можливо визначити лише за місцем проживання виключного переліку осіб (а.с. 107-109).

Позивач ОСОБА_1 подала до суду заперечення на відзив, вважає його необгрунтованим та просить суд врахувати, що вона як бабуся має право на захист онуки, а враховуючи категоричне небажання ОСОБА_7 спілкуватись з матір`ю та вітчимом, вчинення матір`ю насильства щодо онучки та вербальної агресії вважає, що визначення місцем проживання онучки з нею, призначення її опікуном над дитиною забезпечить якнайкращі інтереси дитини (а.с. 134-138).

Відповідач ОСОБА_3 подала заперечення на відповідь на відзив та просить суд відмовити позивачу у задоволенні позову, оскільки вона є матір`ю та єдиним законним представником ОСОБА_5 Доньку виховує сама, так як чоловік загинув у автокатастрофі. Після смерті чоловіка у 2010 році вона постійно займалась вихованням дитини та її забезпеченням. Ніяких нарікань з боку фізичних чи юридичних осіб ніколи не мала. Займалась спортом, алкогольної залежності не має, за своє життя не притягалась до адміністративної відповідальності. Служба у справах дітей Нікопольської міської ради незаконно прийняла рішення про тимчасове визначення проживання ОСОБА_7 з бабою, оскільки за основу взяли покази дитини, яка була намовлена бабою. Вважає, що експериментально-психологічне дослідження ОСОБА_7 мали проводити лише з її згоди та з її участю, оскільки вона єдиний законний представник дитини. Вважає, що орган опіки та піклування однобоко розглянула дану справу, не давши їй надати пояснення по справі . Вважає, що таке можливо було вчинити лише в серйозних випадках, а тому такі діяння є втручанням у право на повагу до сімейного життя. Орган опіки та піклування повністю проігнорував позицію, що дитина може бути розлучена з матір`ю у виняткових випадках. Зазначає, що ОСОБА_1 скористалась ситуацією та використала її у своїх цілях та бажаннях. Настроїла дитину проти неї, всіляко відгородила Мілену від спілкування з нею, перешкоджає дитині у контакті з матір`ю, не дозволяє їй відвідувати доньку у її будинку, також не відповідає на її дзвінки і Мілена. Вважає, що дитина знаходиться під впливом ОСОБА_1 , яка налаштовує дитину проти неї. Зазначає, що ОСОБА_4 має наркотичну залежність, а тому її донька знаходиться в небезпечному середовищі. Раніше свекор був засуджений за вживання наркотичних засобів, також на сьогодні він продовжує вживати наркотики, чим несе загрозу життю та здоров`ю її доньці. Вона категорично заперечує проти встановлення місця проживання доньки з бабою, так як там проживає наркозалежна людина. Орган опіки та піклування не розібралися в ситуації та розлучили матір з дитиною, проігнорували її материнські почуття (а.с.192-196)

Служба у справах дітей Нікопольської міської ради надала письмові пояснення щодо заявленого позову та зазначила, що служба у справах дітей не може надати висновок щодо розв`язання спору між бабою та матір`ю, оскільки таких повноважень не має.(а.с.62-64)

Процесуальні дії у справі.

Ухвалою суду від 20.03.2019 року по справі відкрито провадження та постановлено розглянути справу за правилами загального позовного провадження(а.с.56), зобов`язано орган опіки та піклування надати письмовий висновок щодо розв`язання спору.

24.04.2019 року вирішені клопотання учасників справи щодо виклику свідків, оголошено перерву за клопотання представника відповідача для надання часу для ознайомлення із запереченнями позивача.

29.05.2019 року по справі закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті (а.с.232)

16.08.2019 року розгляд справи відкладено у зв`язку із першою неявкою відповідача.

03.10.2019 року справа не розглядалась у зв`язку з відрядженням судді.(а.с.249)

15.10.2019 року розгляд справи відкладено за клопотання адвоката відповідача Лось І.Г. (а.с.5-6 том 2)

Позивач та її представник в судовому засіданні позовні вимоги підтримали та просили задовольнити.

Відповідач ОСОБА_3 подала заяву про розгляд справи без її участі, просить суд відмовити позивачу у задоволенні позову (а.с. 20-22 том 2)

Від третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору - ОСОБА_4 подано заяву про розгляд справи без його участі(а.с.163)

Представник органу опіки та піклування в судовому засіданні просить суд задовольнити позовні вимоги, оскільки таке рішення буде в інтересах дитини.

Судом встановлено.

ОСОБА_3 та ОСОБА_6 перебували у шлюбі з 02.09.2000 року(а.с. 12)

У шлюбі в них народилась дитина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с. 14)

Батько дитини, ОСОБА_5 , ОСОБА_6 помер ІНФОРМАЦІЯ_3 (а.с.13)

ОСОБА_1 та ОСОБА_4 є батьками ОСОБА_6 , відповідно бабусею та дідом ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.11)

Згідно наданих письмових доказів від служби у справах дітей судом встановлено, що 31.01.2019 року до служби від адміністрації Комунального закладу Нікопольська середня загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів №12 Нікопольської міської ради Дніпропетровської області надійшов інформаційний лист №20 про надання практичної допомоги у вирішення питання щодо захисту малолітньої дитини ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка усно звернулась за захистом себе від матері та її співмешканця (а.с. 78)

В інформаційному листі Комунального закладу Нікопольська середня загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів №12 Нікопольської міської ради Дніпропетровської області зазначено, що ОСОБА_14 року була відсутня на заняттях. Дівчина мешкає поруч зі школою, тому однокласники на перерві пішли дізнатись про її відсутність та занести речі, які вона забула в школі. Зі слів дівчинки вони повідомили класному керівнику, що її до школи не пускає мати ОСОБА_3 . Через деякий час дівчина втекла з дому через горище, так як вона була зачинена і батьків дома не було. Вона прийшла до школи і попросила допомогти їй в цій ситуації тому, що мати і вітчим загрожували їй, дівчинка боїться повертатись додому (а.с.77, 78)

31.01.2019 року о 15.30 адміністрація школи та Мілена прибули до служби у справах дітей. Малолітню дитину супроводжувала баба ОСОБА_1 Про місцезнаходження батьків дитина повідомила, що не обізнана про місце їх перебування та, що її зачинили в будинку зранку, заборонивши йти до школи без вагомих на то причин. Без змоги покинути помешкання звичайно, Мілена змушена була вибиратись з будинку через дах та горище (з другого поверху).

Зазначені вище обставини підтверджено в судовому засіданні дитиною ОСОБА_15 , свідками ОСОБА_16 ( заступник директора КХ НСШ І-ІІІ ст. №12), ОСОБА_17 (класний керівник).

Інспектором ювенальної превенції сектору превенції Нікопольського ВП ГУНП було отримано від Мілени письмові пояснення, яка зазначила, що матір та співмешканець її постійно принижують, ображають, лаються, просить захисту та заявляє про бажання проживати з бабусею.(а.с.71-73).

31.01.2019 року був складений АКТ проведення оцінки рівня безпеки дитини ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.67-70), яким встановлено , що мати та її співмешканець чинять на дитиною психологічне насильство, дівчина залякана, в сім`ї негативний психоемоційний мікроклімат.

ОСОБА_1 ( баба дитини) 31.01.2019 року подала заяву до служби у справах дітей про надання дозволу на проживання дитини ОСОБА_7 з нею в АДРЕСА_1 (а.с.75).

31.01.2018 року службою у справах дітей Нікопольської міської ради з метою соціального захисту дитини, яка страждає від жорстокого поводження та над якою скоюється психологічне насильство, після складення акту проведення оцінки рівня безпеки дитини, прийнято рішення про тимчасове визначення місця проживання малолітньої ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 у родині баби ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.15).

З 01.02.2019 року з метою захисту прав дитини, недопущення насилля в сім`ї наказом директора НМЦСССДМ сім`я ОСОБА_3 взято під соціальний супровід.

Також 01.02.2019 року служба у справах дітей Нікопольської міської ради звернулась до Нікопольського ВП ГУНП в Дніпропетровській області із заявою про притягнення до адміністративної відповідальності за вчинення насильства в сім`ї ОСОБА_3 , яка є матір`ю дитини ОСОБА_15 (а.с.74, 89).

04.02.2019 року практичним психологом КУ „ІРЦ” ОСОБА_18 , з використанням діагностичних методик виявлення та протидії домашньому насильству була проведена діагностика особистого емоційного стану ОСОБА_15 (а.с.88 зворот) за результатами якої зроблено висновок: Загальна негативна ситуація в родині, відсутність контакту між матір`ю та дитиною, неефективний стиль виховання, та напружені емоційні відносини, призводять до негативного самопочуття ОСОБА_19

Психолог КП „Нікопольська міська психоневрологічна лікарня” ДОР” ОСОБА_20 провела експериментально-психологічне дослідження малолітньої ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , її бабусі ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , її дідуся ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_6 з 19.02.2019 року по 22.02.2019 року(а.с.87)

Психологом КП „Нікопольська міська психоневрологічна лікарня” ДОР” ОСОБА_20 провела експериментально-психологічне дослідження малолітньої ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , її бабусі ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , її дідуся ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_6 з 19.02.2019 року по 22.02.2019 року (а.с.16, 87)

Згідно дослідження, психологом встановлено , що у дитини ОСОБА_7 до матері та вітчима наявні по кожному 14 реакцій негативного характеру, до бабусі та дідуся всі реакції позитивні. Негативне ставлення ОСОБА_7 до батьків пов`язано з вираженою вербальною агресією, з образами, вимаганнями коштів, які дає бабуся на їдальню в школі, відсутністю відношення до побутових моментів( вживання тільки „Мівіни” різних сортів), дівчинку зачиняли в будинку, знявши ручки з внутрішньої сторони, маніпулювання зустрічами з бабусею та дідусем. В системі міжособистісних відносин для ОСОБА_7 найважливішу роль відіграють бабуся та дідусь – 85% , а також друзі – 40%, батьки (матір та вітчим) не включені взагалі в систему міжособистісних відносин. Враховуючи категоричне небажання спілкуватись з матір`ю та вітчимом, їх негативне відношення до виховання та міжособистісним контактам негативного характеру із застосуванням насилля та вербальної агресії ( недопустимі форми спілкування з дитиною), Мілена потребує спокійної, доброзичливої обстановки, яку їй можуть забезпечити бабуся та дідусь.

В судовому засіданні були допитані також свідки ОСОБА_21 та ОСОБА_22 , родичі сім`ї ОСОБА_23 , які підтвердили обставини негативного відношення матері та вітчима до дитини, небажання дитини сприймати нового тата, а також велике бажання дитини проживати з бабусею та дідусем, які постійно про неї піклуються та забезпечують.

З 31.01.2019 року ОСОБА_15 проживає разом з бабусею та дідусем.

Відповідно до статті 171 СК України передбачено, що дитина , яка може висловити свою думку, має бути вислухана при вирішені між батьками, іншими особами спору щодо її місця проживання.

На виконання вимог статті 171 СК України судом була вислухана неповнолітня ОСОБА_14 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка категорично не бажає проживати з матір`ю та її співмешканцем, підтвердила обставини подій 31.01.2019 року, а також вчинення психологічного насильства щодо неї з боку матері та її співмешканця. В судовому засіданні Мілена просила суд визначити її місце проживання з бабусею, оскільки їй там безпечно та затишно, оскільки вони про неї піклуються та виховують. Мілена пояснила, що з 31.01.2019 року не спілкується з матір`ю, матір до неї не приходить, не телефонує, її повністю забезпечують бабуся з дідусем.

Відповідно до ч.5 статті 19 СК України судом було зобов`язано орган опіки та піклування Нікопольської міської ради надати письмовий висновок щодо розв`язання спору на підставі відомостей, одержаних в результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною (а.с. 56), на що служба у справах дітей надала копію протоколу про відсутність підстав для надання висновку щодо розв`язання цього спору між бабою та матір`ю. При цьому до суду надано письмові пояснення щодо ситуації , в якій опинилась дитина Мілена, копії документів та результати обстеження умов проживання дитини, батьків та бабусі та інші відомості , що стосуються обставин справи.(а.с. 62-99).

Згідно з частинами другою, восьмою, дев`ятою статті 7 СК України сімейні відносини можуть бути врегульовані за домовленістю (договором) між їх учасниками. Регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини, членів сім`ї. Сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства.

Відповідно до статті 8 Закону України "Про охорону дитинства" кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.

Відповідно до частини першої статті 18, частини першої статті 27 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року N 789-XII (далі - Конвенція про права дитини) держави-учасниці докладають всіх можливих зусиль до того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування. Держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини.

У частині першій статті 9 Конвенції про права дитини передбачено, що держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в найкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.

Відповідно до частини другої статті 29 ЦК України фізична особа, яка досягла чотирнадцяти років, вільно обирає собі місце проживання, за винятком обмежень, які встановлюються законом.

Відповідно до статті 258 СК України передбачено, що баба і дід мають право на самозахист внуків. Баба і дід мають право звернутися за захистом прав та інтересів малолітніх, неповнолітніх та повнолітніх непрацездатних внуків до органу опіки та піклування або до суду без спеціальних на те повноважень.

Відповідна норма відсилає нас до ст. 19 ЦК України, яка закріплює право на самозахист. Самозахист - це застосування особою, право якої порушено, засобів протидії, які не заборонені законом та не суперечать моральним засадам суспільства.

Самозахистом є такий спосіб захисту права особи, відповідно до якого особа не звертається до суду чи іншого компетентного органу, який здійснює захист відповідного сімейного права.

Самозахистом в даному випадку може бути перешкоджання третім особам, які протиправно порушують сімейні права та інтереси внуків вчиняти такі діяння, наприклад, шляхом фізичного захисту із можливістю заподіяння шкоди порушнику.

Варто зазначити, що насамперед право на самозахист дитини надано батькам (ч. 1 ст. 154 СК України), тобто право на самозахист внуків, яким наділені дід і баба є додатковим способом захисту дитини, однак це не означає, що обидва суб`єкти права на самозахист дитини не можуть реалізовувати таке право одночасно.

У ч. 2 ст. 258 СК України передбачається право баби і діда на звернення за захистом прав та інтересі малолітніх, неповнолітніх та непрацездатних повнолітніх внуків до спеціально уповноважених органів держави, які здійснюють такий захист. До них законодавець у СК України відносить органи опіки та піклування і суд. Більше того, виходячи зі змісту коментованої норми, дід і баба діють без спеціальних на те повноважень при здійсненні захисту внуків, тобто поряд із такими законними представниками дітей як батьки і особи, що їх замінюють, можуть діяти і баба з дідом.

Отже, аргументи відповідача про те, що ОСОБА_1 не має право на звернення до суду щодо захисту прав дитини ОСОБА_15 , оскільки не є її законним представником є безпідставними.

Доводи відповідача про те, що місцем проживання дитини не може бути встановлено з бабою, оскільки відповідно до статті 29 СК України визначено вичерпний перелік осіб місце проживання яких може вважатись місцем проживання дитини є також безпідставними, оскільки таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, якщо це в інтересах дитини.

У частині першій статті 3 Конвенції про права дитини визначено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 11 липня 2017 року у справі "М. С. проти України", заява N 2091/13, суд зауважив, що при визначенні найкращих інтересів дитини у кожній конкретній справі необхідно враховувати два аспекти: по-перше, інтересам дитини найкраще відповідає збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я є особливо непридатною або неблагополучною; по-друге, у найкращих інтересах дитини є забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагонадійним (параграф 76).

Аналіз наведених норм права, зокрема й практики Європейського суду з прав людини, дає підстави для висновку, що рівність прав батьків щодо дитини є похідною від прав та інтересів дитини на гармонійний розвиток та належне виховання, й у першу чергу повинні бути визначені та враховані інтереси дитини, виходячи із об`єктивних обставин спору, а вже тільки потім права батьків.

Отже, як вбачається з вище встановлених судом обставин і матір, і бабуся створили належні матеріально-побутові умови для проживання дитини (а.с.91,92), при цьому здоров`ям та навчанням дитини займалась переважно бабуся.

Згідно матеріалів справи судом не встановлено будь-яких обставин, які б перешкоджали матері виконувати свої батьківські обов`язки.

Матеріалами справи та свідками підтверджено негативне ставлення ОСОБА_7 до матері внаслідок психологічного насильства, а також прихильність дитини до бабусі з дідусем, які для дитини в системі міжособистісних відносин відіграють найважливішу роль.

Згідно наданих позивачем письмових доказів, будь-яких фактів , які унеможливлюють проживання онучки ОСОБА_7 в сім`ї бабусі та дідуся не встановлено.

Аргументи відповідача, що дідусь має наркозалежність та є небезпечним для дитини в судовому засіданні підтвердження не знайшли (а.с.218)

Вирішуючи питання щодо визначення місця проживання дитини ОСОБА_7 суд бере до уваги встановлену обставину того, що дитина категорично не бажає проживати з матір`ю. Також суд враховує емоційний стан дитини, невротичні прояви через недопустиму форму спілкування з дитиною матері і співмешканця, що може привести до невротичного формування особистості, відсутність у відповідача бажання враховувати інтереси дитини.

Отже, на думку суду місцем проживання дитини слід визначити з бабою ОСОБА_1 , що відповідатиме її бажанню та необхідне в її найкращих інтересах, сприятиме особистісному та психоемоційному розвитку дитини у безпечному, спокійному та стійкому середовищі.

Визначаючи місце проживання дитини з бабою, розуміючи, що спір стосується вкрай чутливої сфери правовідносин, а також що в інтересах дитини є турбота та підтримка і з боку матері, суд надає першочергове значення та оцінку саме найкращими інтересами дитини, врахувавши обставини спору.

Крім того, суд зазначає, що проживання дитини з бабою, не звільняє матір від обов`язку по її утриманню до досягнення повноліття.

Відповідно до статті 180 СК України передбачено, що батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Відповідно до частини 2 статті 182 СК України з урахуванням змін, що набули чинності 08.07.2017 року, передбачено, що розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, при цьому винятку при стягненні твердої грошової суми не встановлено.

З метою посилення захисту права дитини на належне утримання шляхом вдосконалення порядку стягнення аліментів у Сімейному кодексу України визначено, що розмір аліментів на одну дитину має складати 1/4 частину заробітку (доходу) платника аліментів.

Конституція України в статті 48 встановлює право кожного на достатній життєвий рівень для себе і своєї сім`ї, що включає достатнє харчування, одяг, житло.

Основний Закон України покладає на батьків обов`язок утримувати дітей до їх повноліття (частина друга статті 51), у той же час сім`я, дитинство, материнство і батьківство перебувають під охороною держави (частина третя статті 51).

Судовий захист майнових прав дитини передбачає звернення до відповідного судового органу з метою поновлення чи визнання її майнових прав, якщо ці права порушені, не визнаються чи оспорюються.

Судом встановлено, що починаючи з 31.01.2019 року неповнолітня Мілена повністю знаходиться на утриманні баби та дідуся, відповідач ОСОБА_3 будь-якої матеріальної допомоги на утримання дитини не надає, а тому з відповідача слід стягнути аліменти на утримання неповнолітньої ОСОБА_7 в розмірі 1\4 частина від заробітку та доходів щомісячно до досягнення нею повноліття, що відповідає інтересам дитини та не порушує права відповідача.

Статтею 179 СК України передбачено, що аліменти є власністю дитини. Неповнолітня дитина має право на самостійне одержання аліментів та розпорядження ними відповідно до Цивільного кодексу України.

Таким чином, суд вважає , що аліменти слід стягнути з відповідача саме на користь неповнолітньої дитини ОСОБА_15 .

При цьому відповідно до статті 191 СК України аліменти слід присудити від дня пред`явлення позову з 22.02.2019 року.

Щодо заявленої позивачем вимоги про призначення її опікуном(піклувальником) над дитиною ОСОБА_15 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , то суд дійшов до висновку, що в зазначеному слід відмовити, оскільки підстав для встановлення піклування над неповнолітньою дитиною , що передбачені ст. 60 ЦК України на час розгляду справи судом не встановлено.

Відповідно до статті 141 ЦПК України слід стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 сплачений при зверненні до суду судовий збір в розмірі 768 грн. 40 коп., а також на користь держави судовий збір в розмірі 768 грн. 40 коп. в частині задоволених позовних вимог щодо стягнення аліментів. за який судовий збір позивачем не сплачений через наявну в законі пільгу.

Керуючись ст.ст. 10-12, 76-81, 141, 223, 258, 263-265, 354 ЦПК України, суд -

УХВАЛИВ :

Позовну заяву ОСОБА_1 задовольнити частково.

Визначити місце проживання неповнолітньої дитини ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з бабою ОСОБА_1 за адресою АДРЕСА_1 .

Стягнути з ОСОБА_3 аліменти на користь неповнолітньої ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1\4 частина з усіх видів заробітку та доходів, але не менше 50% прожиткового мінімуму на одну дитину відповідного віку, щомісячно з 22.02.2019 року та до досягнення дитиною повноліття.

В іншому відмовити.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 768 грн. 40 коп.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь держави судовий збір в розмірі 768 грн. 40 коп.

На рішення може бути подана апеляція до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його повного складення через Нікопольський міськрайонний суд.

Повне рішення складено 10.12.2019 року.

Дані про учасників справи.

Позивач – ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_4 , місце реєстрації: АДРЕСА_5 .

Відповідач – ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , РНОКПП НОМЕР_2 , місце проживання: АДРЕСА_6 , місце реєстрації: АДРЕСА_7 .

Третя особа, що не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача – Виконавчий комітет Нікопольської міської ради – ЄДРПОУ 04052198, місцезнаходження: 53200, Дніпропетровська область, м. Нікополь, вул. Електрометалургів, буд. 3.

Третя особа, що не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача – ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , РНОКПП НОМЕР_3 , місце проживання: АДРЕСА_4 , місце реєстрації: АДРЕСА_5 .

Суддя: А. Г. Багрова