Рішення № 86198184, 22.11.2019, Оболонський районний суд міста Києва

22.11.2019 Справа № 756/3895/15-ц

Унікальний номер судової справи 756/3895/15-ц

Номер провадження 2/756/22/19

РІШЕННЯ

Іменем України

13 листопада 2019 року Оболонський районний суд м. Києва в складі:

головуючого судді Луценка О.М.,

за участі секретаря судових засідань Пляса Б.Р.,

позивача ОСОБА_1 ,

представника позивача ОСОБА_2 ,

представника відповідача ОСОБА_3 ,

третіх осіб ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 ,

розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Києві справу за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Універсал Банк», треті особи: ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , про визнання кредитного договору та договору іпотеки недійсними,

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 звернувся до відповідача ПАТ «Універсал Банк» із позовом про визнання кредитного договору та договору іпотеки недійсними. Вимоги обґрунтовує тим, що 15.02.2008 між сторонами було укладено кредитний договір, відповідно до умов якого позивач отримав споживчий кредит у розмірі 112300 швейцарських франків для придбання двокімнатної квартири, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 ; дата остаточного повернення кредиту - 10.02.2038. 15.02.2008 позивач придбав вказану вище квартиру, що підтверджується відповідним договором купівлі-продажу. Дана квартира була передача позивачем відповідачу в забезпечення виконання боргових зобов`язань, передбачених кредитним договором, що було оформлено договором іпотеки. Для забезпечення виконання зобов`язань позивача за договором кредиту щодо погашення кредиту є: - іпотека нерухомого майна, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 ; - порука фізичних осіб ОСОБА_4 , ОСОБА_6 та ОСОБА_5 .

Укладаючи кредитний договір позивач помилився щодо обставин, які мають істотне значення. Працівники відповідача запропонували позивачу отримати кредит у швейцарських франках, оскільки за їх словами кредит саме у такій валюті є найдешевшим для обслуговування. Після отримання позивачем кредиту вартість швейцарського франку постійно змінювалась у бік збільшення. Позивач стверджує, що працівники банку ввели позивачу в оману. Для позивача така помилка має суттєве значення, оскільки вона впливає (а саме збільшує) на обов`язки за кредитним договором (позивач змушений сплачувати набагато більше ніж те, що було заплановано та розраховано під час отримання кредиту); кредит не має для позивача ніякої цінності, навпаки, завдяки тому, що кредит оформлено у швейцарських франках, а вартість швейцарського франку суттєво збільшилась, отриманий кредит є для позивача непосильним тягарем. У той же час, уклавши кредитний договір працівники банку повідомили позивача про те, що валюти у швейцарських франках у відповідача немає, тому позивач зможе отримати грошові кошти в іншій валюті - доларах США. Позивач був змушений підписати заяву про видачу готівки №065В501080460002 від 15.02.2008. У даному випадку має місце істотна зміна обставин, що не була погоджена з позивачем, яка змінює істотну умову кредитного договору. Реальне отримання позивачем від відповідача за кредитним договором грошових коштів у розмірі 99961,30 доларів США підтверджується заявою про видачу готівки №065В501080460002 від 15.02.2008. На думку позивача такі дії відповідача були спрямовані на те, щоб додатково заробити досить велику суму грошових коштів на конвертації однієї валюти на іншу. ПАТ «Універсал Банк» за кредитним договором повинно було видати позивачу кредит у розмірі 112300,00 швейцарських франків, що є еквівалентом 514810,34 грн., а реально видало позивачу кредит у розмірі 99961,30 доларів США, що є еквівалентом 504804,57 грн. (станом на 15.02.2008). З 07.03.2008 по 10.02.2015 позивач сплатив відповідачу за кредитним договором кошти, що у загальному розмірі перевищує суму , яка була отримана позивачем у кредит.

Позивач вказує, що жодного разу до укладення кредитного договору відповідача ні усно, ні письмово не ознайомлював позивача з тарифами ВАТ «Універсал Банк». У той же час, у кредитному договорі та додатковій угоді до нього є положення про те, що нібито позичальник ознайомлений з тарифами банку. Крім того, працівники банку фактично шляхом погроз, що банк відбере у позивача все майно і кошти змусили позивача підписати додаткову угоду до кредитного договору. Однією з обов`язкових умов визнання договору недійсним є порушення у зв`язку з його укладенням прав та охоронюваних законом інтересів позивача.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 525, 526, 215, 203, 229, 652, 216 ЦПК України, ст.ст. 5, 6, 6, 8, 18, 11 Закону України «Про захист прав споживачів» просить: визнати недійсним кредитний договір №065-2008-262 від 15.02.2008, укладений між ВАТ «Універсал Банк», правонаступником якого є ПАТ «Універсал Банк», та ОСОБА_1 ; визнати недійсним договір іпотеки від 15.02.2008, укладений між ВАТ «Універсал Банк» та ОСОБА_1 ; визнати недійсним договір поруки від 15.02.2008, укладений між ВАТ «Універсал Банк» та поручителями ОСОБА_4 , ОСОБА_6 , ОСОБА_5 .

Ухвалою суду від 26.03.2015 відкрито провадження у справі.

Ухвалою суду від 20.11.2018 прийнято до розгляду заяву про уточнення позовних вимог, відповідно до якої до участі у справі залучено в якості третіх осіб ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та ОСОБА_6 . Позивач просить: визнати недійсним кредитний договір №065-2008-262 від 15.02.2008, укладений між ВАТ «Універсал Банк», правонаступником якого є ПАТ «Універсал Банк», та ОСОБА_1 ; визнати недійсним договір іпотеки від 15.02.2008, укладений між ВАТ «Універсал Банк» та ОСОБА_1 ; визнати недійсним договір поруки від 15.02.2008, укладений між ВАТ «Універсал Банк» та поручителями ОСОБА_4 , ОСОБА_6 , ОСОБА_5 .

У судовому засіданні позивач та його представник позовні вимоги підтримали, просили задовольнити з підстав, викладених у позовній заяві.

Представник відповідача у судовому засіданні вимоги позову не визнав, просив відмовити у задоволенні позову. У своїх запереченнях на позовну заяву представник відповідача вказує, що укладений між сторонами кредитний договір та його умови повністю відповідають діючому законодавству, а обґрунтованих підстав для визнання його недійсним немає. Відтак, зупинивши свій вибір на ПАТ «Універсал Банк» позивач погодився на умови надання кредиту як такі, що його влаштовують, банк не примушував, не нав`язував своїх послуг позивачеві та не вимагав укладення договору. Крім того, відповідно до п. 8.5. Кредитного договору та п. 8.4. Додаткової угоди до кредитного договору від 10.07.2014 позичальник був повідомлений про умови кредитування, орієнтовну сукупну вартість кредиту тощо, про що зазначається у підписаних договорах та інших додатках із відповідною інформацією, які надавалися позивачу. При цьому позичальник підтверджує, що вся інформація була надана йому у повному обсязі. Позичальник розуміє зміст вказаної формації та підтверджує факт належного її надання кредитором. Є всі правові підстави вважати договір правомірним, погодженим та діючим до повного його виконання сторонами. Відтак вимоги позивача є безпідставними та такими у задоволенні яких слід відмовити.

Третя особа ОСОБА_4 у судовому засіданні підтримала позовні вимоги, просила задовольнити.

Третя особа ОСОБА_6 у судовому засіданні підтримала позовні вимоги, просила задовольнити.

Третя особа ОСОБА_5 у судовому засіданні підтримав позовні вимоги, просив задовольнити.

Судом на основі всебічного, повного, об`єктивного та безпосереднього дослідження наявних у справі доказів встановлено наступні фактичні обставини.

Статтею 1054 ЦК України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Між ВАТ «Універсал Банк» та ОСОБА_1 15.02.2008 укладено кредитний договір №065-2008-262, відповідно до якого відповідач зобов`язався надати позивачу грошові кошти в сумі 112300,00 швейцарських франків, а позивач зобов`язався прийняти, належним чином використати та повернути кредит, а також сплатити проценти за користування кредитом в розмірі 9,95 % річних в порядку, на умовах та в строки, визначені цим договором. Сторони погодили, що розмір базової процентної ставки може змінюватися згідно умов цього договору. Загальна сума кредиту дорівнює еквіваленту 514810,38 грн. (т.1, а.с. 12-15).

Відповідно до п. 1.1.1. Договору за користування кредитними коштами понад встановлений строк (або термін погашення) нараховується процентна ставка в розмірі 29,85 % річних.

Згідно п. 1.2. Договору строк кредитування за цим договором становить період: з дати надання кредитором кредиту позичальнику по 10.02.2038.

Як вбачається з п. 1.3. Договору цільове призначення кредиту - на придбання майна, а саме: двокімнатна квартира, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

Крім того додатковою угодою до кредитного договору №065-2008-262 від 15.02.2008 від 10.07.2014 сторони погодили, що з 10.07.2014 по 09.01.2015 позичальник зобов`язується сплачувати кредитору за користування кредитом проценти у наступному розмірі: - процентна ставка - 6,00% річних в порядку, на умовах та в строки, визначені договором; - за користування коштами понад встановлений строк нараховується процентна ставка в розмірі 14,00% річних. А починаючи з 10.01.2015 позичальник зобов`язався кредитору за користування кредитом проценти у наступному розмірі: - процентна ставка - 11,06% річних в порядку, на умовах та в строки, визначені договором; - за користування коштами понад встановлений строк нараховується процентна ставка в розмірі 11,06% річних (а.с. 28-35).

Відповідно до ст. 553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов`язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов`язань боржником.

Згідно ст. 554 ЦК України поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, встановленим договором поруки.

Між ВАТ «Універсал Банк» та ОСОБА_6 15.02.2008 укладено договір поруки №065-2008-262-Р/1, відповідно до якого поручитель ОСОБА_6 зобов`язався перед відповідачем відповідати за невиконання позивачем усіх його зобов`язань перед кредитором, що виникли з кредитного договору №065-2008-262 від 15.02.2008 (т.1, а.с. 19-20).

Між ВАТ «Універсал Банк» та ОСОБА_5 15.02.2008 укладено договір поруки №065-2008-262-Р/2, відповідно до якого поручитель ОСОБА_5 зобов`язався перед відповідачем відповідати за невиконання позивачем усіх його зобов`язань перед кредитором, що виникли з кредитного договору №065-2008-262 від 15.02.2008 (т.1, а.с. 21-22).

Відповідно до договору купівлі-продажу від 15.02.2008, посвідченого приватним нотаріусом КМНО Кравченко І.С., позивач ОСОБА_1 купив квартиру під номером АДРЕСА_2 (т.1, а.с. 23).

Між ВАТ «Універсал Банк» та ОСОБА_1 15.02.2008 укладено договір іпотеки від 15.02.2008, відповідно до якого позивач передав відповідачу в іпотеку нерухоме майно, а саме квартиру, загальною площею 51,70 кв.м., житловою площею 29,10 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (т.1, а.с. 26).

Згідно ст. 589 ЦК України у разі невиконання зобов`язання забезпеченою заставою, заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет іпотеки.

Відповідно до ст. 33 Закону України «Про іпотеку» у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов`язання іпотекодержатель справі задовольнити свої вимоги за основним зобов`язанням шляхом стягнення на предмет іпотеки.

Між ОСОБА_1 та ВАТ «Універсал Банк» (правонаступником якого є ПАТ «Універсал Банк») 13.02.2008 було укладено договір №000028671 банківського обслуговування фізичної особи (т.1, а.с. 50-51).

Відповідно до заяви-підтвердження про відкриття поточного рахунку клієнту відкрито балансовий рахунок № НОМЕР_1 та особовий рахунок № НОМЕР_2 ; вид валюти - UAH (т.1, а.с. 52). Відповідно до заяви-підтвердження про відкриття поточного рахунку клієнту відкрито балансовий рахунок № НОМЕР_3 та особовий рахунок № НОМЕР_4 ; вид валюти - USD (т.1, а.с. 53). Відповідно до заяви-підтвердження про відкриття поточного рахунку клієнту відкрито балансовий рахунок № НОМЕР_5 та особовий рахунок № НОМЕР_6 ; вид валюти - CHF (т.1, а.с. 54).

Відповідно до п. 1.2 Договору банківського обслуговування клієнт (Позичальник) має право самостійно розпоряджатися коштами, що обліковуються на його рахунках на умовах, встановлених діючим законодавством України та умовами.

Згідно заяви на видачу готівки від 15.02.2008 позивач отримав кошти на рахунок № НОМЕР_3 у розмірі 504804,57 грн. (т.1, а.с. 27).

При цьому, видача готівки не є складовою операції з видачі кредиту, оскільки операція зі зняття готівки, конвертації, перерахування на інший рахунок здійснюється на підставі Договору банківського обслуговування, а тому розпорядження коштами на поточному рахунку не впливає на зміст операції з видачі кредиту. Видача кредиту вважається завершеною у момент надходження коштів на поточний рахунок позичальника № НОМЕР_5 з рахунку банку коштів у розмірі 112300,00 швейцарських франків.

Відповідно до правил заповнення реквізитів касових документів, що є додатком до «Інструкції про касові операції в банках України», що вимоги щодо заповнення реквізиту «Призначення платежу» сформульовані наступним чином: «У разі видачі готівки з каси зазначається, на які платіжні цілі вона видається».

Таким чином, зазначення гривневого чи доларового еквіваленту іноземної валюти в касових документах не є підтвердженням видачі/зарахування коштів в гривні чи доларах США.

За таких обставин, доводи позивача про отримання готівкових коштів у доларах США є безпідставними, оскільки умовами кредитного договору визначено порядок видачі кредиту шляхом перерахування коштів на поточний рахунок позичальника, а не видача готівки.

Згідно зі ст. 509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Статтею 638 ЦК України передбачено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Статтею 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

При цьому, згідно статті 627 Цивільного кодексу України та відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Зокрема, статтею 628 Цивільного кодексу України передбачено, що зміст договору становлять умови, визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Як визначає п. 3 ст. 203 ЦК України, волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

У даному випадку, наявність підписаного правочину свідчить про те, що обидва учасники бажали укласти правочин і, що зовнішній вираз волі відповідає внутрішньому.

Крім того, законодавством України чітко врегульовані питання щодо недійсності угод ст. 215-216 Цивільного кодексу України.

Зокрема, відповідно до ст. 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою ст. 203 ЦК України.

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Обставин, визначених частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 ЦК України при розгляді даної справи судом не встановлено.

Правочин може бути визнаний недійсним лише з підстав, визначених законом, та із застосуванням наслідків недійсності, передбачених законом.

Дослідивши письмові докази у справі, суд дійшов висновку, що сторони, підписавши спірний договір, встановили факт досягнення згоди між собою щодо всіх істотних умов кредитного договору.

У своєму позові позивач посилається на порушення відповідачем умов ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів».

Згідно п. 16 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 5 від 30.03.2012 «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» суди повинні з`ясувати виконання банками чи іншими фінансовими установами положення статей 11, 18, 21 Закону України «Про захист прав споживачів».

Пунктом 14 Постанови № 5 від 30.03.2012 Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ роз`яснив «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин», визначено, що при вирішенні спорів про визнання кредитного договору недійсним суди мають враховувати вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, зокрема статті 215,1048- 1052,1054- 1055 ЦК України, статті 18- 19 Закону України «Про захист прав споживачів».

Відповідно до ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів» продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду споживача.

За загальним принципом доказування та подання доказів, відповідно до ст. 81 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі виникає спір. Крім того, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Таким чином, позивач як сторона по справі зобов`язаний довести ті обставини на які він посилається як на правову підставу своїх вимог та заперечень.

Позивач, зазначаючи на несправедливість умов укладеного між сторонами Кредитного договору, повинен надати докази на підтвердження того, що наслідком укладення такого договору є дисбаланс прав і обов`язків сторін, а також, що це призвело до завдання шкоди позивачу, як споживачу кредитних послуг.

Таких доказів суду надано не було.

Позивачем не надано належних та допустимих доказів, які дають підстави вважати, що кредитний договір, укладений між сторонами є несправедливими до позичальника, оскільки при підписанні договору позичальник мав реальну можливість ознайомитись з умовами договору і за умови непогодження з його положеннями - відмовитися від його укладення.

Крім цього суд звертає увагу на ту обставину, що до 10.02.2015 позивач виконував зобов`язання за кредитним договором у повному обсязі.

При підписанні кредитного договору, всі передбачені чинним законодавством вимоги для укладення договорів були дотримані, договір містить всі передбачені чинним законодавством відомості, дотримано всіх вимог щодо змісту та форми їх укладення, а тому не вбачається підстав стверджувати про невідповідність їх умов вимогам законодавства, на що позивач посилається у своїй позовній заяві, а тому відсутні будь-які підстави для визнання кредитного договору недійсним.

Також, за положеннями ст. 548 ЦК України виконання зобов`язання (основного зобов`язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом. Недійсне зобов`язання не підлягає забезпеченню. Недійсність основного зобов`язання (вимоги) спричиняє недійсність правочину щодо його забезпечення, якщо інше не встановлено цим Кодексом.

Враховуючи, що відсутні підстави для визнання кредитного договору недійсним, то у задоволенні вимог про визнання недійсним договорів поруки та договору іпотеки слід відмовити.

Керуючись ст.ст. 12, 13, 76, 77, 78, 81, 259, 261, 265, 273, 352, 354 ЦПК України, суд,

УХВАЛИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_3 ) до Публічного акціонерного товариства «Універсал Банк» (04114, м. Київ, вул. Автозаводська, 54/19), треті особи: ОСОБА_4 ( АДРЕСА_4 ; РНОКПП НОМЕР_7 ), ОСОБА_5 ( АДРЕСА_5 ; РНОКПП НОМЕР_8 ), ОСОБА_6 ( АДРЕСА_6 ; РНОКПП НОМЕР_9 ), про визнання кредитного договору та договору іпотеки недійсними - відмовити.

Рішення суду може бути оскаржено шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Київського апеляційного суду.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги усіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Дата складення повного рішення 22.11.2019.

Суддя О.М. Луценко