Рішення № 86194981, 29.11.2019, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 листопада 2019 року справа № 320/6018/19

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Кушнової А.О., за участю секретаря судового засідання Сакевич Ж.В., розглянувши у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження матеріали адміністративної справи за позовом ОСОБА_1 до приватного виконавця виконавчого округу Київської області Говорова Павла Володимировича, приватного виконавця виконавчого округу Київської області Трофименка Михайла Михайловича про визнання протиправними дій та скасування постанов,

Суть спору: до Київського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 з позовом до приватного виконавця виконавчого округу Київської області Говорова Павла Володимировича, приватного виконавця виконавчого округу Київської області Трофименка Михайла Михайловича, в якому позивач просить суд визнати протиправними та скасувати постанови приватних виконавців виконавчого округу Київської області Говорова Павла Володимировича від 01.10.2018 про стягнення з боржника основної винагороди у виконавчому провадженні ВП №57329818, від 25.10.2018 про стягнення з боржника основної винагороди у виконавчому провадженні ВП №57329818 та Трофименка Михайла Михайловича від 13.11.2018 про відкриття виконавчого провадження ВП №57682687.

Разом із позовною заявою представником позивача через представника подано клопотання про поновлення строку на оскарження постанов приватних виконавців.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 11.11.2019 відкрито провадження в адміністративній справі №320/6018/19 за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) та в порядку, визначеному положеннями ст. 287 КАС України. Витребувано докази у справі від сторін.

Також, в ухвалі від 11.11.2019, суд зазначив, що питання про поновлення строку звернення до суду з даним позовом буде вирішено після отримання доказів у справі від відповідачів, у тому числі, що стосуються питання дотримання позивачем строку звернення до суду із даним адміністративним позовом.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що спірні постанови про стягнення суми основної винагороди від 01.10.2018 та від 25.10.2018 є протиправними, оскільки відповідачем - приватним виконавцем виконавчого округу Київської області Говоровим П.В. не здійснювалося примусового стягнення суми боргу, не враховано часткової оплати боржником суми основного боргу та фактично створено умови для стягнення з боржника подвійної суми виконавчого збору.

Зазначає, що на підставі постанови приватного виконавця виконавчого округу Київської області Говорова П.В. від 25.10.2018 про стягнення з боржника основної винагороди у ВП №57329818, яка є виконавчим документом, приватним виконавцем виконавчого округу Київської області Трофименком Михайлом Михайловичем 13.11.2018 винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП №57682687, яка своєю чергою є похідною від постанови про стягнення з боржника основної винагороди, тому дана позовна вимога підлягає задоволенню як похідна.

Відповідач приватний виконавець виконавчого округу Київської області Говоров Павло Володимирович проти позову заперечує, у відзиві на позов представник відповідача зазначив, що постанова про стягнення з боржника основної винагороди винесена відповідачем правомірно, а основна винагорода приватного виконавця встановлюється у вигляді відсотка суми, що підлягає стягненню, а не суми, яка фактично стягнута у виконавчому провадженні.

Відповідач приватний виконавець виконавчого округу Київської області Трофименко Михайло Михайлович заперечує проти позову в частині позовних вимог про скасування постанови про відкриття виконавчого провадження №57682687, у відзиві на позов зазначив, що постанова про відкриття виконавчого провадження є похідною від постанови про стягнення з боржника суми основної винагороди та у випадку визнання судом постанови від 25.10.2018 року протиправною, постанова №57682687 від 13.11.2018 року також підлягає скасуванню.

У відзиві на позовну заяву від 19.11.2019 №01/03/ВП представником відповідача приватного виконавця виконавчого округу Київської області Говорова П.В. адвокатом Ковалем Р.О. наголошено на тому, що позивачем пропущено строк звернення до адміністративного суду.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 29.11.2019 відмовлено у задоволенні клопотання представника відповідача приватного виконавця виконавчого округу Київської області Говорова Павла Володимировича - адвоката Коваля Ростислава Олександровича про залишення позовної заяви без розгляду від 19.11.2019 №01/03/ВП. Клопотання представника позивача ОСОБА_1 адвоката Терземана Дмитра Володимировича про поновлення строку звернення до суду від 01.11.2019 - задоволено. Поновлено позивачу ОСОБА_1 строк звернення до суду з даним адміністративним позовом.

Відповідно до частини п`ятої статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Учасники справи з клопотанням про розгляд справи у судовому засіданні до суду не звертались.

З урахуванням викладеного, розгляд справи судом здійснено у порядку письмового провадження за наявними у ній матеріалами та доказами.

Розглянувши подані документи і матеріали, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

21 березня 2007 року між Акціонерно-комерційним банком соціального розвитку «Укрсоцбанк», правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство «Укрсоцбанк» та позивачем укладено Договір кредиту № 10-29/3114, за умовами якого банк надав позичальнику кредит у сумі 273350,00 доларів США, зі сплатою 12,5 % річних, строком до 20 березня 2017 року включно. Умовами договору кредиту встановлено обов`язок позичальника погашати кредит до 10 числа кожного місяця згідно графіку.

06.10.2008 року між ПАТ «Укрсоцбанк» та позивачем було укладено додаткову угоду про внесення змін до договору кредиту № 10-29/3114 від 21.03.2007 року, відповідно до якої змінено розмір плати за користування кредитом до розміру 15,00%, починаючи з 20.10.2008 року.

08.11.2010 року між ПАТ «Укрсоцбанк» та відповідачем було укладено додаткову угоду про внесення змін до договору кредиту № 10-29/3114 від 21.03.2007 року, відповідно до якої змінено розмір плати за користування кредитом до розміру 15,68 %.

30.09.2011 року між сторонами укладено Договір про внесення змін до Договору кредиту № 10-29/3114 від 21.03.2007 року, яким заборгованість відповідача за договором кредиту змінена з доларів США на гривню в розмірі 2104842,50 гривень, а також встановлено розмір плати за користування кредитом на рівні 15,68% річних в період з 30.09.2011 року по 01.09.2012 року, після завершення цього періоду процентна ставка є плаваючою та встановлюється банком 01 вересня кожного річного періоду в розмірі від 12% до 27 % річних з кінцевим терміном повернення заборгованості 20.03.2022 року.

30.01.2015 року між сторонами укладено Договір про внесення змін № 2 до Договору кредиту, яким змінено оплату основного боргу та нарахованих процентів, та встановлено процентну ставку 1% річних протягом шестимісячного строку з дати підписання цього Договору про внесення змін, а починаючи з 30.07.2015 року процентна ставка за користування кредитом встановлюється у розмірі та за правилами, визначеними у Договорі кредиту на дату укладення Договору про внесення змін.

07 квітня 2016 року Обухівським районним судом Київської області було ухвалене рішення, яким позов Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задоволено повністю. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» заборгованість за Договором кредиту № 10-29/3114 від 21.03.2007 року в розмірі 3915931,58 гривень, що включає в себе: суму заборгованості за кредитом 2104872,50 грн., суму заборгованості за відсотками 150811,06 грн., пеню за несвоєчасне повернення кредиту 24657,88 грн., пеню за несвоєчасне повернення відсотків 218768,08 грн., розмір інфляційних витрат за кредитом 23955,95 грн., розмір інфляційних витрат за відсотками 35556,11 грн. Також, з ОСОБА_1 стягнуто на користь Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» судові витрати в розмірі 58738, 97 гривень.

06 вересня 2017 року Обухівським районним судом Київської області було видано виконавчий лист №372/555/16-ц щодо примусового виконання рішення Обухівського районного суду Київської області від 07 квітня 2016 року по справі №372/555/16-ц (т.2, а.с.180-181).

Відповідно до вимог частини 4 статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

01 жовтня 2018 року на підставі виконавчого листа №372/555/16-ц, виданого 06.09.2017, приватним виконавцем виконавчого округу Київської області Говоровим Павлом Володимировичем винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП № 57329818 (т.1, а.с.141-142).

Стягувачем у виконавчому провадженні № 57329818 є Акціонерне товариств «Укрсоцбанк», боржником - ОСОБА_1 .

Одночасно з відкриттям виконавчого провадження ВП № 57329818 приватним виконавцем виконавчого округу Київської області Говоровим Павлом Володимировичем було винесено постанову про стягнення з боржника основної винагороди від 01 жовтня 2018 року, відповідно до якої стягнуто з боржника ОСОБА_1 основну винагороду у сумі 391593,15 грн. (т.1, а.с.144-145).

25 жовтня 2018 на адресу приватного виконавця виконавчого округу Київської області Говорова Павла Володимировича надійшла заява акціонерного товариства «Укрсоцбанк», стягувача у виконавчому провадженні № 57329818, від 23.10.2018, в якій стягував, керуючись ч.1 п.1 ст.37 та ч.3 ст.37 Закону України «Про виконавче провадження» просить повернути без виконання виконавчий лист №372/555/16-ц, виданий 06.09.2017 Обухівським районним судом Київської області (т.2, а.с.136).

За заявою стягувача приватним виконавцем виконавчого округу Київської області Говоровим Павлом Володимировичем на підставі п.1 ч.1 ст.37 Закону України «Про виконавче провадження» було винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачу від 25.10.2018 у ВП №57329818 (т.2, а.с.145-146).

Одночасно із завершенням виконавчого провадження ВП № 57329818 приватним виконавцем виконавчого округу Київської області Говоровим Павлом Володимировичем було винесено постанову про стягнення з боржника суми основної винагороди від 25.10.2018 у ВП № 57329818, якою стягнуто з боржника ОСОБА_1 основну винагороду у сумі 391593,15 грн. (т.2, а.с.142-143) та постанову про стягнення з боржника витрат виконавчого провадження від 25.10.2018 у ВП № 57329818, якою стягнуто з боржника ОСОБА_1 витрати на проведення виконавчих дій у сумі 27219,00 грн. (т.2, а.с.139-140).

На підставі постанови приватного виконавця виконавчого округу Київської області Говорова П.В. від 25.10.2018 про стягнення з боржника основної винагороди у ВП №57329818, яка є виконавчим документом, приватним виконавцем виконавчого округу Київської області Трофименком Михайлом Михайловичем 13.11.2018 винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП №57682687.

Стягувачем у виконавчому провадженні № 57682687 є приватний виконавець виконавчого округу Київської області Говоров Павло Володимирович, боржником - ОСОБА_1 .

Не погоджуючись з постановами про стягнення з боржника основної винагороди від 01.10.2018 та від 25.10.2018 у ВП 57329818, а також постановою про відкриття виконавчого провадження від 13.11.2018 у ВП №57682687, позивач звернувся до суду в даним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.

Частиною 1 статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» від 2 червня 2016 року № 1404-VIII (який набрав чинності 05.10.2016) передбачено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Відповідно до частини 1 статті 2 Закону України «Про виконавче провадження» (далі - у редакції станом на дату винесення спірних постанов) виконавче провадження здійснюється з дотриманням таких засад: 1) верховенства права; 2) обов`язковості виконання рішень; 3) законності; 4) диспозитивності; 5) справедливості, неупередженості та об`єктивності; 6) гласності та відкритості виконавчого провадження; 7) розумності строків виконавчого провадження; 8) співмірності заходів примусового виконання рішень та обсягу вимог за рішеннями; 9) забезпечення права на оскарження рішень, дій чи бездіяльності державних виконавців, приватних виконавців.

Частиною 1 статті 5 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів».

Відповідно до частини 2 статті 5 Закону України «Про виконавче провадження» приватний виконавець здійснює примусове виконання рішень, передбачених статтею 3 цього Закону, крім:

1) рішень про відібрання і передання дитини, встановлення побачення з нею або усунення перешкод у побаченні з дитиною;

2) рішень, за якими боржником є держава, державні органи, Національний банк України, органи місцевого самоврядування, їх посадові особи, державні та комунальні підприємства, установи, організації, юридичні особи, частка держави у статутному капіталі яких перевищує 25 відсотків, та/або які фінансуються виключно за кошти державного або місцевого бюджету;

3) рішень, за якими боржником є юридична особа, примусова реалізація майна якої заборонена відповідно до закону;

4) рішень, за якими стягувачами є держава, державні органи;

5) рішень адміністративних судів та рішень Європейського суду з прав людини;

6) рішень, які передбачають вчинення дій щодо майна державної чи комунальної власності;

7) рішень про виселення та вселення фізичних осіб;

8) рішень, за якими боржниками є діти або фізичні особи, які визнані недієздатними чи цивільна дієздатність яких обмежена;

9) рішень про конфіскацію майна;

10) рішень, виконання яких віднесено цим Законом безпосередньо до повноважень інших органів, які не є органами примусового виконання;

11) інших випадків, передбачених цим Законом та Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів».

Частиною 1 статті 26 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону:

1) за заявою стягувача про примусове виконання рішення;

2) за заявою прокурора у разі представництва інтересів громадянина або держави в суді;

3) якщо виконавчий документ надійшов від суду у випадках, передбачених законом;

4) якщо виконавчий документ надійшов від суду на підставі ухвали про надання дозволу на примусове виконання рішення іноземного суду (суду іноземної держави, інших компетентних органів іноземної держави, до повноважень яких належить розгляд цивільних чи господарських справ, іноземних чи міжнародних арбітражів) у порядку, встановленому законом;

5) у разі якщо виконавчий документ надійшов від Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів.

Відповідно до абзацу 1 частини 5 статті 26 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов`язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей.

У постанові про відкриття виконавчого провадження за рішенням, примусове виконання якого передбачає справляння виконавчого збору, державний виконавець зазначає про стягнення з боржника виконавчого збору в розмірі, встановленому статтею 27 цього Закону (абзац 2 частини 5 статті 26 Закону).

Згідно з частинами 1-3 статті 31 Закону України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів» від 2 червня 2016 року № 1403-VIII (набрав чинності 05.10.2016) за вчинення виконавчих дій приватному виконавцю сплачується винагорода.

Винагорода приватного виконавця складається з основної та додаткової.

Основна винагорода приватного виконавця залежно від виконавчих дій, що підлягають вчиненню у виконавчому провадженні, встановлюється у вигляді:

1) фіксованої суми - у разі виконання рішення немайнового характеру;

2) відсотка суми, що підлягає стягненню, або вартості майна, що підлягає передачі за виконавчим документом.

Розмір основної винагороди приватного виконавця встановлюється Кабінетом Міністрів України.

За змістом положень частин 4, 5 статті Закону України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів» основна винагорода приватного виконавця, що встановлюється у відсотках, стягується з боржника разом із сумою, що підлягає стягненню за виконавчим документом (крім виконавчих документів про стягнення аліментів).

Якщо суму, передбачену в частині четвертій цієї статті, стягнуто частково, сума основної винагороди приватного виконавця, визначена як відсоток суми стягнення, виплачується пропорційно до фактично стягнутої суми.

Відповідно до частини 7 статті 37 Закону України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів» приватний виконавець виносить одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження постанову про стягнення основної винагороди, в якій наводить розрахунок та зазначає порядок стягнення основної винагороди приватного виконавця (крім виконавчих документів про стягнення аліментів).

Порядок виплати винагород державним виконавцям та їх розмірів і розміру основної винагороди приватного виконавця затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 08.09.2016 №643 «Про затвердження Порядку виплати винагород державним виконавцям та їх розмірів і розміру основної винагороди приватного виконавця» (далі - Постанова №643, дата набрання чинності - 05.10.2016).

Так, за приписами пункту 19 Постанови №643 приватний виконавець, який забезпечив повне або часткове виконання виконавчого документа майнового характеру в порядку, встановленому Законом України «Про виконавче провадження», одержує основну винагороду у розмірі 10 відсотків стягнутої ним суми або вартості майна, що підлягає передачі за виконавчим документом.

Отже, чинним законодавством передбачено, що постанова про стягнення з боржника основної винагороди повинна містити розрахунок та порядок стягнення основної винагороди приватного виконавця.

Як вбачається з оскаржуваної постанови від 01.10.2018 року, відповідачем зазначено наступну формулу розрахунку основної винагороди: А х 10% = W

Де - А - сума що підлягає стягненню або вартість майна, що підлягає передачі за виконавчим документом;

W - сума основної винагороди приватного виконавця

На момент відкриття виконавчого провадження розмір основної винагороди становить: 3915931,58 грн. х 10% = 391593,15 грн.

Також, у спірній постанові зазначається, що Порядок стягнення основної винагороди приватного виконавця визначається ЗУ «Про виконавче провадження», ЗУ «Про органи і осіб, що здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів», постановою КМУ від 08.09.2016 року №643 «Про затвердження Порядку виплати винагород державним виконавцям та їх розмірів і розміру основної винагороди приватного виконавця затверджений», Інструкцією з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України №512/5 від 02.04.2012 року.

Однак, у вказаній постанові відповідачем не зазначено вартість реалізації майна, з якої можна б було вирахувати основну винагороду виконавця, що є неприпустимим в розумінні наведених вище положень Закону України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів» та Постанови №643.

Судом встановлено, що в 2019 році ОСОБА_1 звернувся до суду з заявою про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню частково, просив визнати виконавчий лист № 372/555-16-ц, виданий Обухівським районним судом Київської області 06.10.2017 року щодо примусового виконання рішення Обухівського районного суду Київської області від 07.04.2016 року по справі № 372/555/16-ц в частині стягнення з ОСОБА_1 на користь акціонерного товариства «Укрсоцбанк» заборгованості за кредитним договором у розмірі 3915931,58 грн. таким, що не підлягає виконанню частково в сумі 1197229,83 грн.

Ухвалою Обухівського районного суду Київської області від 18.07.2019 у справі № 372/555/16-ц в задоволенні заяви ОСОБА_1 про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню відмовлено повністю.

Постановою Київського апеляційного суду від 16.10.2019 року у справі № 372/555/16-ц апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 залишено без задоволення. Ухвалу Обухівського районного суду Київської області від 18 липня 2019 року залишено без змін.

Судом встановлено, що у постанові Київського апеляційного суду від 16.10.2019 року у справі № 372/555/16-ц за заявою ОСОБА_1 про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, зазначено: «Як вбачається з матеріалів справи, постановою приватного виконавця Говоровим П.В. 01 жовтня 2018 року відкрито виконавче провадження. 18 жовтня 2018 року між АТ «Укрсоцбанк» та ОСОБА_1 укладено додаткову угоду до Договору кредиту № 10/29/3114 від 21.03.2007 року. Відповідно до наявної в матеріалах справи копії квитанції відповідачем сплачено 1000000 грн на рахунок банку , призначення платежу - дострокове повернення кредиту. 25.10.2018 року постановою приватного виконавця повернуто виконавчий документ стягувачу на підставі п.1 ч.1 ст. 37 ЗУ «Про виконавче провадження».

Таким чином, відповідно до вимог частини 4 статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України позивачем підтверджено, що до моменту прийняття оскаржуваної постанови приватного виконавця Говорова Павла Володимировича від 25 жовтня 2018 року про стягнення з боржника основної винагороди у виконавчому провадженні №57329818, боржником (позивачем) було частково сплачено суму основного боргу у добровільному порядку, але приватним виконавцем при здійсненні виконавчого провадження даний факт враховано не було.

Суд звертає увагу, що зі змісту наведених вище норм чітко вбачається, що приватний виконавець одержує основну винагороду у розмірі 10 відсотків стягнутої ним суми або вартості майна, що підлягає передачі за виконавчим документом, у разі коли приватний виконавець забезпечив повне або часткове виконання виконавчого документа майнового характеру.

Тобто, обов`язковими умовами стягнення основної винагороди приватного виконавця є: 1) фактичне виконання судового рішення; 2) вжиття приватним виконавцем заходів примусового виконання рішень.

Законодавець чітко визначив, що основна винагорода приватного виконавця стягується з фактично стягнутої суми; розмір винагороди вираховується також з фактично стягнутої суми.

Водночас, повернення виконавчого документу за заявою стягувача не є заходом примусового виконання рішень, за допомогою якого приватним виконавцем здійснюється стягнення або повернення заборгованості, а є способом добровільного врегулювання сторонами виконавчого провадження питань щодо умов фактичного виконання виконавчого документу, що і мало місце в даному випадку.

Вищезазначені висновки узгоджуються з позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 19.09.2018 у справі №804/8289/16.

За своїм призначенням основна винагорода стягується саме за вчинення заходів примусового виконання рішення за умови, що саме такі заходи призвели до виконання рішення.

Відповідно до ст. 45 Закону України «Про виконавче провадження» розподіл стягнутих виконавцем з боржника за виконавчим провадженням грошових сум (у тому числі одержаних від реалізації майна боржника) здійснюється у такій черговості: 1) у першу чергу повертається авансовий внесок стягувача на організацію та проведення виконавчих дій; 2) у другу чергу компенсуються витрати виконавчого провадження, не покриті авансовим внеском стягувача; 3) у третю чергу задовольняються вимоги стягувача та стягується виконавчий збір у розмірі 10 відсотків фактично стягнутої суми або основна винагорода приватного виконавця пропорційно до фактично стягнутої з боржника суми (крім виконавчих документів про стягнення аліментів);

Відповідно до пункту 21 розділу III Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 № 512/5, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 2 квітня 2012 р. за № 489/20802 (у редакції, чинній на час винесення спірних постанов), у постанові про закінчення виконавчого провадження, повернення виконавчого документа стягувачу, виконавець зазначає підставу для цього з посиланням на відповідну норму Закону, результати виконання, розмір авансового внеску, який підлягає поверненню стягувачу, а також наслідки закінчення виконавчого провадження, повернення виконавчого документа, передбачені частиною першою статті 40 Закону.

При закінченні виконавчого провадження, поверненні виконавчого документа стягувачу виконавець залишає у матеріалах виконавчого провадження копію виконавчого документа, а на виконавчому документі ставить відповідну відмітку, у якій зазначаються підстава закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа з посиланням на відповідну норму Закону, залишок нестягненої суми, якщо за виконавчим документом проводилося стягнення, сума стягнутого виконавчого збору або сума стягнутої основної винагороди приватного виконавця.

Відмітка на виконавчому документі засвідчується підписом виконавця та скріплюється печаткою.

Аналіз наведеної норми дає суду підстави для висновку, що у постанові про закінчення виконавчого провадження (повернення виконавчого документа) виконавець вказує результати виконання (суму, яку фактично стягнуто), а на виконавчому документі робить відмітку про суму стягнутої основної винагороди приватного виконавця, тим самим законодавець підтверджує, що основна винагорода стягується тільки з суми, яка фактично стягнута на користь стягувача.

Проте, у спірних правовідносинах приватним виконавцем не було вчинено дій, спрямованих на фактичне виконання виконавчого документу, зокрема, стягнення коштів з боржника та реалізацію його майна.

Жодних доказів на спростування наведеного висновку суду відповідач під час розгляду справи до суду не надав.

Посилання відповідача на те, що основна винагорода приватного виконавця встановлюється у вигляді відсотка суми, що підлягає стягненню, а не суми, яка фактично стягнута у виконавчому провадженні, нормативно не обґрунтовані і зазначених висновків суду не спростовують.

Таким чином, дії приватного виконавця Говорова П.В. не призвели до фактичного стягнення заборгованості, а тому, на думку суду, не є достатніми підставами для стягнення з позивача суми основної винагороди.

Суд звертає увагу, що у разі стягнення суми основної винагороди відповідно до частини третьої статті 40 Закону № 1404-VІІІ без реального стягнення суми боргу з боржника, будуть створюватись умови для стягнення з боржника подвійної суми виконавчого збору або ж стягнення його без реального виконання рішення суду, що свідчить про протиправність спірних постанов.

Вищезазначені висновки узгоджуються з позицією Верховного Суду, яку викладено у постанові від 19.06.2019 у справі № 824/172/18-а (пункт 49 постанови).

Враховуючи викладене, суд не переконаний доводами відповідача про правомірність винесення приватним виконавцем Говоровим Павлом Володимировичем постанови від 01.10.2018 про стягнення з боржника основної винагороди у виконавчому провадженні №57329818 та від 25 жовтня 2018 року про стягнення з боржника основної винагороди у виконавчому провадженні №57329818, в тому числі визначення її розміру в сумі 391593,15 гривень.

При цьому суд зауважує, що по суті приватний виконавець Говоров П.В. виніс дві однакові постанови про стягнення з боржника основної винагороди у виконавчому провадженні №57329818 від 01.10.2018 та від 25.10.2018, а саме про стягнення з боржника ОСОБА_1 основної винагороди у сумі 391593,15 грн.

При цьому постанова про стягнення з боржника основної винагороди у виконавчому провадженні №57329818 від 01.10.2018 була винесена в день відкриття виконавчого провадження ВП № 57329818, а постанова про стягнення з боржника основної винагороди у виконавчому провадженні №57329818 від 25.10.2018 була винесена в день завершення виконавчого провадження ВП № 57329818.

Відповідно до статті 61 Конституції України ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення. Юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.

Отже, нормою прямої дії встановлено заборону на притягнення двічі до одного виду юридичної відповідальності за одне й те саме правопорушення.

Таким чином, в контексті наведених фактичних обставин, суд вважає, що мало місце повторне притягнення позивача до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення, що є неприпустимим.

Відповідач у відзиві на позовну заяву зазначає, що дійсно, внаслідок технічних недоліків у роботі АСВП було продубльовано іншою датою постанову про стягнення основної винагороди з боржника в межах виконавчого провадження №57329818. Представник відповідача у відзиві на позовну заяву також вказує, що у приватного виконавця відсутня юридична та технічна можливість скасувати одну з винесених постанов. Тому, на виконання було подано та виконується виключно одна постанова приватного виконавця про стягнення основної винагороди з боржника. У разі її виконання та стягнення основної винагороди приватного виконавця з боржника це буде підставою для визнання другої постанови такою, що не підлягає виконанню.

Тим самим, на думку суду, відповідач фактично визнав позовні вимоги в частині оскарження однієї з двох винесених постанов про стягнення з боржника основної винагороди у виконавчому провадженні №57329818, а саме в частині оскарження постанови від 01.10.2018, оскільки до примусового виконання приватним виконавцем Говоровим П.В. пред`явлено постанову про стягнення з боржника основної винагороди у виконавчому провадженні від 25.10.2018 у ВП№57329818.

При цьому відповідач нічим не аргументує свою позицію стосовно обрання постанови про стягнення з боржника основної винагороди у виконавчому провадженні саме від 25.10.2018 у ВП№57329818, в якості виконавчого документу, який ним був пред`явлений до виконання і на підставі якого приватним виконавцем Трофименком Михайлом Михайловичем 13.11.2018 відкрито виконавче провадження ВП №57682687.

Суд не може погодитись з позицією відповідача про визначення на власний розсуд одного з двох виконавчих документів законним, не посилаючись при цьому на норми права, якими відповідач керувався.

А відтак доводи відповідача не спростовують висновків суду про неприпустимість притягнення особи двічі до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.

Щодо позовних вимог про визнання протиправною та скасування постанови приватного виконавця виконавчого округу Київської області Трофименка Михайла Михайловича від 13.11.2018 про відкриття виконавчого провадження ВП №57682687.

Судом встановлено, що на підставі постанови приватного виконавця виконавчого округу Київської області Говорова П.В. від 25.10.2018 про стягнення з боржника основної винагороди у ВП №57329818, яка є виконавчим документом, приватним виконавцем виконавчого округу Київської області Трофименком Михайлом Михайловичем 13.11.2018 винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП №57682687.

Стягувачем у виконавчому провадженні № 57682687 є приватний виконавець виконавчого округу Київської області Говоров Павло Володимирович, боржником - ОСОБА_1 .

Відповідно до п.23 ч.1 ст.4 Кодексу адміністративного судочинства України похідна позовна вимога - вимога, задоволення якої залежить від задоволення іншої позовної вимоги (основної вимоги).

Суд зазначає, що оскільки винесення приватним виконавцем виконавчого округу Київської області Трофименком М.М. постанови про відкриття виконавчого провадження від 13.11.2018 ВП №57682687 було зумовлено винесенням приватним виконавцем виконавчого округу Київської області Говоровим П.В. постанови про стягнення з боржника основної винагороди від 25.10.2018 ВП №57329818, суд вважає за необхідне визнати протиправною та скасувати постанову приватного виконавця виконавчого округу Київської області Трофименка М.М. про відкриття виконавчого провадження від 13.11.2018 ВП №57682687, оскільки дана позовна вимога є похідною від вимоги про визнання протиправною та скасування постанови приватного виконавця виконавчого округу Київської області Говорова П.В. про стягнення з боржника основної винагороди від 25.10.2018 ВП №57329818.

Крім того, як вже встановлено судом 25.10.2018 приватний виконавець виконавчого округу Київської області Говоров П.В. виніс постанову про стягнення з боржника основної винагороди у виконавчому провадженні №57329818 від 25.10.2018, яка за своїм змістом та суттю є аналогічною винесеній 01.10.2018 цим же приватним виконавцем постанові про стягнення з боржника основної винагороди у виконавчому провадженні №57329818 від 01.10.2018.

Отже, оскільки винесення постанови про стягнення з боржника основної винагороди у виконавчому провадженні №57329818 від 25.10.2018 кваліфіковане судом як притягнення особи двічі до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення, така постанова не може породжувати жодних правових наслідків та не є виконавчим документом.

За загальним правилом, що випливає з принципу змагальності, кожна сторона повинна подати докази на підтвердження обставин, на які вона посилається, або на спростування обставин, про які стверджує інша сторона.

Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Системно проаналізувавши приписи законодавства України, що були чинними на момент виникнення спірних правовідносин між сторонами, зважаючи на взаємний та достатній зв`язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню.

Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем при зверненні до суду сплачено судовий збір у розмірі 8600,26 грн., що підтверджується квитанцією №П775 від 30.10.2019, оригінал якої наявний в матеріалах справи (т.1, а.с.3).

Відповідно до частини другої статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Частиною першою статті 4 Закону України "Про судовий збір" №3674-VI від 08.07.2011 передбачено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Згідно з підпунктом 1 пункту 3 частини другої статті 4 Закону України "Про судовий збір" від 08.07.2011 №3674-VI за подання до адміністративного суду адміністративного позову майнового характеру, який подано фізичною особою або фізичною особою - підприємцем, встановлюється ставка судового збору - 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Згідно з пунктом 3 частини другої статті 4 Закону №3674 за подання до адміністративного суду адміністративного позову немайнового характеру, який подано фізичною особою встановлюється ставка судового збору - 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Положеннями статті 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2019 рік" від 23.11.2018 № 2629-VIII встановлено, що у 2019 році прожитковий мінімум для працездатних осіб з 1 січня 2019 року становить 1921 гривня.

Відповідно до абз.1-2 частини третьої ст.6 "Про судовий збір" від 08.07.2011 №3674-VI за подання позовної заяви, що має одночасно майновий і немайновий характер, судовий збір сплачується за ставками, встановленими для позовних заяв майнового та немайнового характеру.

Як вбачається із позовної заяви, позивач просить суд визнати протиправними та скасувати постанови приватних виконавців виконавчого округу Київської області Говорова Павла Володимировича від 01.10.2018 про стягнення з боржника основної винагороди у виконавчому провадженні ВП №57329818, від 25.10.2018 про стягнення з боржника основної винагороди у виконавчому провадженні ВП №57329818 та Трофименка Михайла Михайловича від 13.11.2018 про відкриття виконавчого провадження ВП №57682687.

Отже, в частині оскарження постанов приватного виконавця виконавчого округу Київської області Говорова П.В. від 01.10.2018 та від 25.10.2018 про стягнення з боржника основної винагороди у виконавчому провадженні ВП №57329818, пред`явлений позов має очевидний майновий характер, а вимога про оскарження постанови приватного виконавця виконавчого округу Київської області Трофименка М.М. від 13.11.2018 про відкриття виконавчого провадження ВП №57682687 є вимогою немайнового характеру.

Отже, позовна заява містить дві вимоги майнового характеру, сума судового збору за звернення з якою становить 7831,86 грн. (783186,30 грн. х 1%), та вимогу немайнового характеру, сума судового збору за звернення з якою становить 768,40 грн. (0,4 х 1921,00 грн.), що загалом становить 8600,26 грн.

Враховуючи задоволення позовних вимог, сплачений позивачем за звернення з позовною заявою судовий збір у сумі 8600,26 грн. підлягає стягненню на користь позивача за рахунок відповідачів залежно від прийнятих ними рішень.

Керуючись статтями 243-246, 250, 255, 287 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

1. Адміністративний позов задовольнити повністю.

2. Визнати протиправними та скасувати постанови приватного виконавця виконавчого округу Київської області Говорова Павла Володимировича від 01 жовтня 2018 року про стягнення з боржника основної винагороди у виконавчому провадженні №57329818 та від 25 жовтня 2018 року про стягнення з боржника основної винагороди у виконавчому провадженні №57329818.

3. Визнати протиправною та скасувати постанову приватного виконавця виконавчого округу Київської області Трофименка Михайла Михайловича від 13 листопада 2018 року про відкриття виконавчого провадження №57682687.

4. Стягнути з приватного виконавця виконавчого округу Київської області Говорова Павла Володимировича (офіс приватного виконавця: 08292, Київська область, м. Буча, вул.Нове Шосе, б.3) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) судовий збір у розмірі 7831,86 грн. (сім тисяч вісімсот тридцять одна грн. 86 коп.).

5. Стягнути з приватного виконавця виконавчого округу Київської області Трофименка Михайла Михайловича (офіс приватного виконавця: 07401, Київська обл., м. Бровари, вул. Дмитра Янченка, 2, офіс 7) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) судовий збір у розмірі 768,40 грн. (сімсот шістдесят вісім грн. 40 коп.).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення. У разі розгляду справи у порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи через Київський окружний адміністративний суд.

Повне судове рішення складено 29.11.2019.

Суддя Кушнова А.О.