Рішення № 86194972, 03.12.2019, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 грудня 2019 року справа № 320/4980/19

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Василенко Г.Ю., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ТЕПЛОЕНЕРГОПОСТАЧ" до Головного управління ДПС у Київській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

в с т а н о в и в:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Теплоенергопостач» звернулось до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДФС у Київській області (правонаступником якого є Головне управління Державної податкової служби у Київській області) про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення від 01.08.2019 № 0002411202.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що товариство не порушувало вимог Податкового кодексу України при здійсненні господарських операцій з ТОВ «ТВФ «РПС-ЕНЕРГІЯ» та правомірно сформувало податковий кредит за результатами господарських взаємовідносин із зазначеним контрагентом. Позивач стверджує, що висновки контролюючого органу про нереальність господарських операцій «Теплоенергопостач» з ТОВ «ТВФ «РПС-ЕНЕРГІЯ» є безпідставними та не підтверджені належними доказами, оскільки товариством у відповідності до вимог чинного законодавства та на підставі належним чином оформлених первинно-бухгалтерських документів та податкових накладних сформовано податковий кредит. Господарські операції з вказаним контрагентом підтверджені належним чином складеними первинними документами, які містять необхідні для цілей оподаткування відомості про зміст та обсяги спірних операцій. Посилання контролюючого органу на відсутність під час проведення перевірки товарно-транспортних накладних, як на доказ вчинення позивачем порушень податкового законодавства, є безпідставними, оскільки правилами ведення податкового обліку не передбачено обов`язковості ведення або правильності складання і зберігання товарно-транспортних накладних на перевезення вантажів автомобільним транспортом для підтвердження обставин правомірності формування податкового кредиту.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 16.09.2019 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження та призначено її до судового розгляду.

Представник відповідача надав суду письмовий відзив на позов, у якому заперечив проти його задоволення з тих підстав, що в ході перевірки позивача встановлено порушення останнім вимог податкового законодавства, а саме - завищення задекларованих показників податкового кредиту.

В судове засідання представники сторін, належно повідомлені про час, дату та місце розгляду справи, не прибули, звернулись до суду із письмовими заявами про розгляд справи за їх відсутності.

Частиною 3 статті 194 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження на підставі наявних у суду матеріалів.

Враховуючи, що матеріали справи в достатній мірі характеризують взаємовідносини сторін, зважаючи на волевиявлення сторін, суд вирішив розгляд справи здійснювати у порядку письмового провадження.

Розглянувши подані документи і матеріали, з`ясувавши усі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив таке.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Теплоенергопостач» зареєстровано як юридична особа з 17 серпня 2016 р. за адресою: Київська обл., м. Обухів, вул. Каштанова, будинок 23 Г (код ЄДРПОУ - 40752790). Перебуває на податковому обліку як платник податків з 17 серпня 2016 в Обухівській ДПІ Обухівського управління ГУ ДПС у Київській області та зареєстрований платником ПДВ.

Основний вид діяльності позивача є: постачання пари, гарячої води та кондиційованого повітря.

19 квітня 2019 р. позивачем подано в електронній формі до Обухівської ДПІ податкову декларацію з ПДВ за березень 2019 року, в якій задекларував суму, що підлягає бюджетному відшкодуванню на рахунок платника податку в розмірі 333 377,00 грн.

Розрахунком визначено суму бюджетного відшкодування на рахунок платника у банку, подано довідку про суму від`ємного значення звітного періоду та заяву про повернення суми бюджетного відшкодування.

У період з 22 травня 2019 р. по 04 червня 2019 р. ГУ ДФС у Київській області проведено документальну позапланову виїзну перевірку позивача з питання достовірності нарахування сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість на поточний рахунок платника у банку за березень 2019 року.

Результати перевірки оформлено Актом перевірки від 11 червня 2019 року № 475/10-36-12-02/40752790.

В Акті перевірки зазначається про порушення позивачем вимог пункту 198.1, 198.2, 198.3, 198.6 статті 198, пункту 200.4 статті 200, пункту 201.1 статті 201, пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України, в результаті чого завищено суму бюджетного відшкодування з ПДВ на 188 666,68 грн. за березень 2019 по взаємовідносинах з ризиковим контрагентом.

Позивач, не погодившись з висновками акту перевірки, в частині виявлених порушень, надав свої заперечення.

За результатом розгляду заперечень, відповідачем проведено документальну позапланову виїзну перевірку, про що складено Акт перевірки від 23 липня 2019 № 665/10-36-12-02/40752790.

В Акті перевірки встановлено порушення позивачем вимог пункту 198.1, 198.2, 198.3, 198.6 статті 198, пункту 200.4 статті 200, пункту 201.1 статті 201, пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України, в результаті чого завищено суму бюджетного відшкодування з ПДВ на 188 666,68 грн. за березень 2019 по взаємовідносинах з ризиковим контрагентом.

На підставі висновків, зазначених у Акті перевірки від 23 липня 2019 № 665/10-36-12-02/40752790, відповідно до підпункту 54.3. статті 54, пункту 58.1 статті 58, пункту 200.14 статті 200 Податкового кодексу України ГУ ДФС у Київській області прийнято податкове повідомлення-рішення від 01 серпня 2019 № 0002411202, яким позивачеві зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на 188 666,68 грн. та визначено штрафні (фінансові) санкції (штраф) у розмірі 47 166,67 грн.

Позивач, не погоджуючись з оскаржуваним податковим повідомленням-рішенням, звернувся до суду за захистом свої прав.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Відповідно до вимог статті 67 Конституції України, кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Підпунктом 14.1.18 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України визначено, що бюджетне відшкодування - відшкодування від`ємного значення податку на додану вартість на підставі підтвердження правомірності сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість за результатами перевірки платника.

Порядок визначення суми податку, що підлягає відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню), визначений у статті 200 Податкового кодексу України.

Згідно з вимогами пункту 200.1 статті 200 Податкового кодексу України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Пунктом 200.4 статті 200 Податкового кодексу України передбачено, що при від`ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума:

а) враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу) в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, а в разі відсутності податкового боргу -

б) або підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, на поточний рахунок платника податку та/або у рахунок сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету;

в) та/або зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Як убачається з підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Пунктом 198.1 статті 198 Податкового кодексу України передбачено, що до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу;

ґ) ввезення товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Відповідно до вимог пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з:

- придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи);

- ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Положеннями пункту 198.5. статті 198 Податкового кодексу України встановлено, що платник податку зобов`язаний нарахувати податкові зобов`язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 цього Кодексу, та скласти не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду і зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних в терміни, встановлені цим Кодексом для такої реєстрації, зведену податкову накладну за товарами/послугами, необоротними активами, придбаними/виготовленими з податком на додану вартість (для товарів/послуг, необоротних активів, придбаних або виготовлених до 1 липня 2015 року, - у разі якщо під час такого придбання або виготовлення суми податку були включені до складу податкового кредиту), у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи призначаються для їх використання або починають використовуватися:

а) в операціях, що не є об`єктом оподаткування відповідно до статті 196 цього Кодексу (крім випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 196.1.7 пункту 196.1 статті 196 цього Кодексу) або місце постачання яких розташоване за межами митної території України;

б) в операціях, звільнених від оподаткування відповідно до статті 197, підрозділу 2 розділу XX цього Кодексу, міжнародних договорів (угод) (крім випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 197.1.28 пункту 197.1 статті 197 цього Кодексу та операцій, передбачених пунктом 197.11 статті 197 цього Кодексу);

в) в операціях, що здійснюються платником податку в межах балансу платника податку, у тому числі передача для невиробничого використання, переведення виробничих необоротних активів до складу невиробничих необоротних активів;

г) в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку (крім випадків, передбачених пунктом 189.9 статті 189 цього Кодексу).

Проведення господарських операцій суб`єкта господарювання, за змістом статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", підтверджується первинними документами, на підставі яких ведеться бухгалтерський облік. Згідно частини другої статті 3 вказаного Закону на даних бухгалтерського обліку базується фінансова, податкова, статистична та інша звітність. Таким чином первинні документи по відображенню господарчих операцій є основою для податкового обліку.

Пунктом 4 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 3 "Звіт про фінансові результати", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31 березня 1999 р. № 87 передбачено, що витрати - це зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов`язань, які призводять до зменшення власного капіталу (за винятком зменшення капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власниками) за звітний період.

Відповідно до вимог пункту 5 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 16 "Витрати", затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 318 від 31 грудня 1999 р., зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 19 січня 2000 р. за №27/4248, витратами звітного періоду визнаються або зменшення активів, або збільшення зобов`язань, що призводить до зменшення власного капіталу підприємства (за винятком зменшення капіталу внаслідок його вилучення або розподілу власниками), за умови, що ці витрати можуть бути достовірно оцінені.

Згідно з вимогами пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Разом з тим, суд зазначає, що бюджетному відшкодуванню на рахунок платника податку у банку підлягає різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду, за умови, що такий показник має від`ємне значення.

Наявність господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг), призначених для використання у власній господарській діяльності платника податків, підтверджених сукупністю документів первинного бухгалтерського обліку, є визначальною умовою для виникнення у платника податку права на формування податкового кредиту, за рахунок якого утворюється від`ємне значення ПДВ, що підлягає відшкодуванню платнику податків з бюджету.

Судом встановлено, що від`ємне значення ПДВ, заявлене позивачем до відшкодування на рахунок у банку, утворилось унаслідок зменшення податкового зобов`язання на суму податкового кредиту за березень 2019 року.

З матеріалів справи слідує, що позивач уклав з ТОВ «ТВФ «РПС-ЕНЕРГІЯ» договори на виконання робіт по розробці технічних рішень щодо компонування, вибору, виготовлення обладнання при спалюванні твердого палива на автоматичних теплогенеруючих установках АТГУ-5,0 та по виготовленню, монтажу, виконанню пусконалагоджувальних робіт і безпосередньої участі в роботі комісії по введенню в експлуатацію двох установок АТГУ-5,0 тепловою потужністю 5,0 МВт кожна, для спалювання твердого палива з метою вироблення гарячої води. Загальна вартість робіт за договором становить 1 960 000, 00 грн.

Перевіряючими використано надані позивачем належним чином завірені копії документів, а саме: декларації з ПДВ з додатками, податкові накладні, договори, видаткові накладні, платіжні доручення, акти виконаних робіт, дані внесені до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

При цьому, згідно Акту перевірки та письмового відзиву на позовну заяву контролюючим органом зазначається, що первинні документи відповідають зовнішнім формальним ознакам, проте не відображають реальної операції з надання послуг.

Так, відповідач зазначає, що ТОВ «Теплоенергопостач» не надало товаро-транспортну накладну та довідку Форми № КБ-3 «Довідка про вартість виконаних будівельних робіт та витрати» (ДСТУ Б Д.1.1-1:2013).

Суд зазначає, що посилання відповідача на відсутність під час проведення перевірки товарно-транспортних накладних, як на доказ вчинення позивачем порушень податкового законодавства суд оцінює критично, у зв`язку з тим, що правилами ведення податкового обліку не передбачено обов`язковості ведення або правильності складання і зберігання товарно-транспортних накладних на перевезення вантажів автомобільним транспортом для підтвердження обставин щодо правомірності формування податкового кредиту.

Відповідно до Закону України «Про автомобільний транспорт» та наказу Міністерства транспорту України № 363 від 14.10.1997 «Про затвердження Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні» обов`язок щодо наявності товарно-транспортної накладної покладено на перевізника та водія. Проте, позивач до зазначеної категорії суб`єктів господарювання не відноситься.

Згідно з розділом 1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених Наказом Міністерства транспорту України № 363 від 14.10.1997 товарно-транспортна документація - комплект юридичних документів, на підставі яких здійснюють облік, приймання, передавання, перевезення, здавання вантажу та взаємні розрахунки між учасниками транспортного процесу.

Крім того, вказані правила перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні не встановлюють правил податкового обліку податку на додану вартість платників податку, а лише встановлюють права, обов`язки та відповідальність власників автомобільного транспорту (перевізників).

При цьому, документи обумовлені вказаними правилами, зокрема, товарно-транспортні накладні, не є документами первинного бухгалтерського обліку, що підтверджують обставини придбання та продажу товарно-матеріальних цінностей.

Таким чином, відсутність товарно-транспортних накладних або неналежне їх складання не можуть свідчити про порушення вимог податкового законодавства та не можуть встановлювати факт відсутності господарської операції.

Щодо відсутності у позивача форми № КБ-3 «Довідка про вартість виконаних будівельних робіт та витрати», яка, як зазначив відповідач, є обов`язковою при проведенні взаєморозрахунків за виконані роботи з будівництва, то як зазначено в ДСТУ Б Д.1.1-1:2013, ці документи носять обов`язковий характер при визначенні вартості будівництва об`єктів, що споруджуються за рахунок бюджетних коштів, коштів державних і комунальних підприємств, установ і організацій, а також за рахунок кредитів, наданих під державні гарантії.

Проте, як встановлено з матеріалів справи, позивачем не залучались бюджетні кошти, кошти державних і комунальних підприємств, установ і організацій, а також не брались кредити, надані під державні гарантії. Крім того, ТОВ «ТВФ «РПС-ЕНЕРГІЯ» не здійснювало жодних будівельних робіт. Отже, посилання на відсутність форми № КБ-3 «Довідка про вартість виконаних будівельних робіт та витрати» є неправильним та протиправним.

Відповідно до вимог ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Ураховуючи викладене, та те, що окрім відсутності товаро-транспортної накладної та довідки Форми № КБ-3, інші документи були прийняті податковою без заперечень, суд визнає, що відповідачем було неправомірно винесено податкове повідомлення-рішення № 0002411202 від 01 серпня 2019 р., отже порушено права позивача та не дотримано вимоги, передбачених частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України.

Позивачем під час розгляду справи було надано належні та допустимі докази на підтвердження обґрунтованості позовних вимог, а наведені ним доводи не було спростовано відповідачем. Отже, позовні вимоги є обґрунтованими, а тому позов підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Позивачем був сплачений судовий збір у розмірі 2830,01 грн., що підтверджується платіжним дорученням від 09.09.2019 № 1211, який підлягає відшкодуванню йому за рахунок відповідача.

Керуючись статтями 9, 12, 14, 73 - 78, 90, 139, 143, 194, 241 - 246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

в и р і ш и в:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Київській області від 01 серпня 2019 року № 0002411202.

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Теплоенергопостач» (код ЄДРПОУ 40752790) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Київській області (ідентифікаційний код 39393260) судові витрати у розмірі 2830 (дві тисячі вісімсот тридцять) грн. 01 коп.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII “Перехідні положення” Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Київський окружний адміністративний суд.

Суддя Василенко Г.Ю.