Рішення № 86194867, 02.12.2019, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа №1.380.2019.005074

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 грудня 2019 року зал судових засідань № 11

Львівський окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Гулика А.Г.,

за участю:

секретаря судового засідання Тронки О.В.,

позивача ОСОБА_1 ,

представника відповідача Головатого В.Т.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Львові в порядку спрощеного позовного провадження справу за позовом ОСОБА_1 до Шевченківського відділу соціального захисту Департаменту гуманітарної політики Львівської міської ради про зобов`язання вчинити дії, -

в с т а н о в и в:

03.10.2019 до Львівського окружного адміністративного суду надійшов позов ОСОБА_1 РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 (далі - позивач) до Шевченківського відділу соціального захисту Департаменту гуманітарної політики Львівської міської ради код ЄДРПОУ 25261380, місцезнаходження: 79019, м.Львів, вул.Липинського, 11 (далі - відповідач), в якому позивач просить:

- зобов`язати Шевченківський відділ соціального захисту Департаменту гуманітарної політики Львівської міської ради поновити йому призупинені пільги на оплату комунальних послуг згідно з Законом України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту".

Ухвалою від 08.10.2019 суддя прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження у справі.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач звернувся до відповідача про поновлення йому пільг згідно із Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», оскільки рішенням Конституційного Суду України від 18.12.2018 зміни внесені у вказаний закон визнано такими, що не відповідають Конституції України.

25.10.2019 представник відповідача подав відзив на позовну заяву, в якому зазначив, що надання (відновлення) пільг позивачу на підставі рішення Конституційного Суду України від 18.12.2018 можливе лише з 18.03.2019. Також вказав, що позивач не пояснив яким саме листом відповідачем відмовлено йому у наданні пільг.

07.11.2019 позивач подав клопотання, в якому зазначив, що Порядок надання пільг № 389 від 04.06.2015 не може бути застосований до такої категорії осіб як ветеранів війни, що підтверджено рішенням Конституційного Суду України від 18.12.2018 та просив поновити йому пільги з 18.03.2019.

05.11.2019 представник відповідача подав письмові пояснення, в яких вказав, що позивач не звертався з відповідним питанням до відповідача. Надав оригінал повідомлення про відсутність права на отримання пільг №1886/1 від 17.10.2019, в якому зазначено, що з 01.01.2016 позивач не має права на вільги у зв`язку з тим, що розмір доходу перевищує встановлену межу. Крім цього, позивач не визначив яким рішенням, дією чи бездіяльністю відповідача порушено його права, свободи або законні інтереси.

В судовому засіданні позивач позовні вимоги підтримав. Просив суд позов задовольнити повністю.

В судовому засіданні представник відповідача проти позову заперечив. Просив суд відмовити у задоволенні позову повністю.

Заслухавши пояснення позивача та представника відповідача, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення сторін, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

ОСОБА_1 має статус учасника війни, що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_2 , виданим 06.02.2017 Шевченківським відділом соціального захисту департаменту гуманітарної політики Львівської міської ради.

Відповідно до повідомлення Управління соціального захисту населення департаменту гуманітарної політики Львівської міської ради від 22.10.2019 №260310-6899 ОСОБА_1 з 01.07.2015 втратив право на пільги щодо оплати житлово-комунальних послуг, так як його середньомісячний дохід перевищує граничний розмір доходу, при якому надається пільга відповідно до Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту". Відтак позивач втратив право на отримання 50% знижки на плату за користування комунальними послугами, зокрема газом, електроенергією, водопостачанням.

25.06.2019 позивач звернувся до відповідача із заявою про поновлення пільг відповідно до Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту".

У повідомленні № 260310-1078 від 25.06.2019 відповідач зазначив, що позивач не має права на отримання пільг зі сплати послуг за користування житлом, комунальних послуг, паливом та скрапленим газом, що надаються з урахуванням доходу відповідно до Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" з 01.01.2016 у зв`язку з тим, що розмір доходу перевищує встановлену межу.

Вважаючи такі дії суб`єкта владних повноважень протиправними, позивач звернувся до суду з відповідним позовом.

При вирішенні спору по суті суд виходив з наступного.

У преамбулі Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" від 22.10.1993 року №3551-ХІІ (далі - Закон України № 3551) зазначено, що ним визначається правовий статус ветеранів війни, забезпечується створення належних умов для їх життєзабезпечення, сприяння формуванню в суспільстві шанобливого ставлення до них. Положеннями ст.14 Закону №3551 передбачено пільги для учасників війни.

Так, відповідно до п.4-6 ч.1 ст.14 Закону №3551 учасникам війни (статті 8, 9) надаються такі пільги: 50-процентна знижка плати за користування житлом (квартирна плата) в межах норм, передбачених чинним законодавством (21 кв. метр загальної площі житла на кожну особу, яка постійно проживає у житловому приміщенні (будинку) і має право на знижку плати, та додатково 10,5 кв. метра на сім`ю); 50-процентна знижка плати за користування комунальними послугами (газом, електроенергією та іншими послугами) та скрапленим балонним газом для побутових потреб в межах середніх норм споживання. Площа житла, на яку надається знижка, при розрахунках плати за опалення становить 21 кв. метр опалювальної площі на кожну особу, яка постійно проживає у житловому приміщенні (будинку) і має право на знижку плати, та додатково 10,5 кв. метра на сім`ю. Для сімей, що складаються лише з непрацездатних осіб, надається 50-процентна знижка за користування газом для опалювання житла на подвійний розмір нормативної опалювальної площі (42 кв. метри на кожну особу, яка має право на знижку плати, та 21 кв. метр на сім`ю); 50-процентна знижка вартості палива, в тому числі рідкого, в межах норм, встановлених для продажу населенню, для осіб, які проживають у будинках, що не мають центрального опалення.

Приписами ч.6 ст.14 Закону України № 3551 встановлено, що пільги, передбачені пунктами 1, 2, 4, 5, 6 та 18 частини першої вказаної статті, надаються за умови, якщо розмір середньомісячного сукупного доходу сім`ї в розрахунку на одну особу за попередні шість місяців не перевищує величини доходу, який дає право на податкову соціальну пільгу у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 04.06.2015 року № 389 затверджено Порядок надання пільг окремим категоріям громадян з урахуванням середньомісячного сукупного доходу сім`ї (далі - Порядок № 389).

Згідно з п.1 Порядку №389 такий визначає механізм реалізації права на отримання пільг з оплати послуг за користування житлом (квартирна плата, плата за послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій), управління багатоквартирним будинком, комунальних послуг (централізоване постачання холодної води, централізоване постачання гарячої води, водовідведення, тепло - та електропостачання, природний газ (в тому числі послуги з транспортування, розподілу та постачання, централізоване опалення, вивезення побутових відходів), паливом, скрапленим газом, телефоном, послуг із встановлення квартирних телефонів (далі - пільги) залежно від середньомісячного сукупного доходу сім`ї осіб, які мають право на пільги згідно із законодавчими актами, а також підтвердження права на інші види пільг, які надаються з урахуванням доходу (безоплатне одержання ліків, лікарських засобів, імунобіологічних препаратів, виробів медичного призначення, зубопротезування тощо) відповідно до законодавства.

Пунктом 2 Порядку №389, зокрема, передбачено, що його дія поширюється на осіб, які мають право на пільги за соціальною ознакою згідно із Законом України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" (учасники війни; особи, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною; вдови (вдівці) та батьки померлих осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною).

Пільги, зазначені у пункті 1 вказаного Порядку, надаються за рахунок субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам за умови, що середньомісячний сукупний дохід сім`ї пільговика в розрахунку на одну особу за попередні шість місяців не перевищує величини доходу, який дає право на податкову соціальну пільгу (п.3 Порядку №389).

Згідно із п. 11 Порядку №389 підприємства надають у встановленому порядку протягом дванадцяти місяців пільги пільговикам, зазначеним у списках. Після закінчення дванадцяти місяців структурний підрозділ з питань соціального захисту населення визначає право пільговика на отримання пільг на наступний період відповідно до пункту 9 вказаного Порядку.

Відповідно до п. 12 Порядку №389 у разі коли середньомісячний дохід сім`ї пільговика в розрахунку на одну особу перевищує величину доходу, який дає право на податкову соціальну пільгу, структурний підрозділ з питань соціального захисту населення письмово інформує пільговиків про те, що вони не мають права на отримання пільг і можуть звернутися за житловою субсидією. У разі зменшення доходу сім`ї пільговик має право звернутися до структурного підрозділу з питань соціального захисту населення для визначення права на отримання пільг з місяця звернення. У разі зміни величини доходу, який дає право на податкову соціальну пільгу, структурний підрозділ з питань соціального захисту населення самостійно визначає право пільговика, до сукупного доходу сім`ї якого входять лише пенсії та соціальна допомога і сім`я якого складається лише з непрацездатних осіб, на отримання пільг відповідно до пункту 9 цього Порядку без звернення пільговика.

Отже, із наведених законодавчих норм слідує, що позивач має право на отримання вищевказаних пільг як учасник війни протягом дванадцяти місяців з дня визначення такого права.

Суд встановив, що відповідач відмовив у поновленні права на отримання пільг зі сплати послуг за користування житлом, комунальних послуг, паливом та скрапленим газом, що надаються з урахуванням доходу відповідно до Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" з 01.01.2016 у зв`язку з тим, що розмір доходу перевищує встановлену межу.

Суд зазначає, що врахування середньомісячного сукупного доходу сім`ї при наданні пільг учасникам війни передбачено ч.6 ст.14 Закону №3551, якою установлено, що пільги, передбачені пунктами 1, 2, 4, 5, 6 та 18 частини першої вказаної статті, надаються за умови, якщо розмір середньомісячного сукупного доходу сім`ї в розрахунку на одну особу за попередні шість місяців не перевищує величини доходу, який дає право на податкову соціальну пільгу у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

При цьому, відповідно до п.14 Порядку №389 надання пільг припиняється: якщо пільговиком приховано або навмисно подано недостовірні дані про доходи будь-кого із членів сім`ї пільговика, що вплинуло на визначення права на пільги, - з місяця, в якому виявлено порушення; за заявою пільговика - з місяця, що настає за місяцем її подання, якщо інше не обумовлено заявою.

Разом з тим, Рішенням Конституційного Суду №12-р/2018 від 18.12.2018 у справі №1-6/2018(2791/15) визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), зокрема, частину шосту статті 14, частину другу статті 16 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" від 22.10.1993 №3551-XII, зі змінами.

У вказаному рішенні Конституційного Суду України зазначено, що у разі коли середньомісячний сукупний дохід сім`ї в розрахунку на одну особу за попередні шість місяців перевищує величину доходу, який дає право на податкову соціальну пільгу, низка пільг учасникам війни, особам, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною, не надається. Тобто наслідком запровадження умови для надання окремих пільг стало їх скасування для певного кола осіб.

Крім того, встановивши у частині шостій статті 14, частині другій статті 16 Закону №3551 умову для отримання окремих пільг, держава переклала обов`язок щодо соціального захисту учасників війни, осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною, на членів їхніх сімей, що не відповідає суті конституційних гарантій щодо забезпечення соціального захисту цих осіб. Такий підхід нівелює позитивний обов`язок держави щодо соціального захисту вказаних осіб та членів їхніх сімей у розумінні частини п`ятої статті 17 Конституції України.

Конституційний Суд України зазначив, що забезпечення державою соціального захисту осіб, які відповідно до обов`язку, покладеного на них частиною першою статті 65 Конституції України, захищали Вітчизну, суверенітет, територіальну цілісність і недоторканність України, та членів їхніх сімей згідно з частиною п`ятою статті 17 Конституції України в поєднанні з частиною першою цієї статті означає, що надання пільг, інших гарантій соціального захисту ветеранам війни, особам, на яких поширюється чинність Закону № 3551, не має залежати від матеріального становища їхніх сімей та не повинне обумовлюватися відсутністю фінансових можливостей держави.

Конституційний Суд України дійшов висновку, що рівноцінної заміни або компенсації скасованих пільг для учасників війни, осіб, на яких поширюється чинність Закону №3551, осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною, законодавець не передбачив.

Обмеження або скасування положеннями Закону №76, які є предметом конституційного контролю, пільг, установлених Законом №3551, фактично є відмовою держави від її зобов`язань, передбачених частиною п`ятою статті 17 Конституції України, щодо соціального захисту осіб, які захищали Вітчизну, та членів їхніх сімей.

Таким чином, підпунктами 1, 3, абзацом другим підпункту 2 пункту 9 розділу I Закону №76 знижено досягнутий рівень соціального захисту учасників війни, осіб, на яких поширюється чинність Закону №3551, осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною. У зв`язку з цим абзац другий підпункту 1, абзац другий підпункту 2, абзаци другий, третій, четвертий підпункту 3 пункту 9 розділу I Закону № 76, якими виключено положення Закону № 3551 щодо пільг на проїзд для учасників війни, осіб, на яких поширюється чинність Закону № 3551, осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною, та частина шоста статті 14, частина друга статті 16 Закону № 3551, якими встановлено умову для отримання окремих пільг, суперечать частинам першій, п`ятій статті 17 Основного Закону України.

Вказані положення Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", які скасували право позивача на пільги втратили чинність через три місяці з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення (18.12.2018), тобто 18.03.2019.

З огляду на викладене та керуючись ч. 2 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд вважає, що задля ефективного захисту прав, свобод, інтересів позивача у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку відповідача необхідно вийти за межі позовних вимог та визнати протиправними дії відповідача щодо відмови у поновленні пільг позивачу відповідно до Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту".

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що наявні підстави для зобов`язання відповідача поновити позивачу призупинені пільги на оплату комунальних послуг згідно з Законом України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" з 18.03.2019.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України та ч. 3 ст. 2 КАС України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з вимогами ст.78 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Виходячи із заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та доказів, зібраних у справі, суд дійшов висновку, що позовні вимоги необхідно задовольнити повністю.

Відповідно до ст. 139 КАС України судові витрати стягненню зі сторін не підлягають.

Керуючись ст.ст. 6, 9, 73-76, 242, 244, 245 КАС України, суд -

в и р і ш и в :

позов задовольнити повністю.

Визнати протиправними дії Шевченківського відділу соціального захисту Департаменту гуманітарної політики Львівської міської ради щодо відмови у поновленні пільг ОСОБА_1 відповідно до Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" № 3551-12 від 22.10.1993.

Зобов`язати Шевченківський відділ соціального захисту Департаменту гуманітарної політики Львівської міської ради поновити з 18.03.2019 ОСОБА_1 пільги відповідно до Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" № 3551-12 від 22.10.1993.

Судові витрати стягненню зі сторін не підлягають.

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення суду.

Повне рішення суду складене 09.12.2019.

Суддя А. Г. Гулик