Рішення № 86194772, 27.11.2019, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа № 1.380.2019.002295

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 листопада 2019 року

Львівський окружний адміністративний суд в складі:

головуючий-суддя Костецький Н.В.,

секретар судового засідання Терлецький О.О.,

за участю:

позивач ОСОБА_1 ,

представни відповідача не прибув,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Львові адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Годовицько-Басівської сільської ради Пустомитівського району Львівської області про визнання незаконним та скасування рішення, визнання дій та бездіяльності протиправними, зобов`язання вчинити дії, -

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 звернувся до Львівського окружного адміністративного суду з позовом до Годовицько-Басівської сільської ради Пустомитівського району Львівської області, в якому просить суд:

- визнати незаконним та скасувати рішення Годовицько-Басівської сільської ради №1998 від 04.10.2018 "Про відмову у наданні дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку в с.Годовиця";

- визнати дії та бездіяльність Годовицько-Басівської сільської ради щодо прийняття рішення про відмову у наданні мені дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку - неправомірними;

- зобов`язати Годовицько-Басівську сільську раду розглянути на найближчій сесії заяву ОСОБА_1 про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку;

- стягнути з відповідача компенсацію за відрив від звичайних занять у розмірі , згідно з заявою від 27.11.2019 (вх. № 44728), 2771, 94 грн.

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що Годовицько-Басівською сільською радою 04.10.2018 прийнято рішення № 1998 «Про відмову у наданні дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку в с. Годовиця». Позивач не погоджується з таким рішенням, оскільки на сесії сільської ради рішення щодо надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою не прийнято. Проте листом ОСОБА_1 повідомлено про відмову у наданні дозволу на виготовлення проекту землеустрою. Звертає увагу, що підставами відмови у наданні дозволу на виготовлення проекту землеустрою є: невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів; невідповідність місця розташування об`єкта вимогам прийнятих відповідно до цих законів нормативно-правових актів; невідповідність місця розташування об`єкта вимогам генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Ухвалою від 29.05.2019 відкрито провадження у справі та встановлено відповідачу п`ятнадцятиденний строк з дня вручення даної ухвали для подання відзиву на позовну заяву. Ухвалу про відкритя провадження у справі відповідач отримав 04.06.2019, однак відзиву на позовну заяву не подав.

Відповідно до ч. 6 ст. 162 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

У судовому засіданні позивач позовні вимоги підтримав з підстав викладених у позовній заяві. Просив позов задоволити.

У судове засідання представник відповідача не прибув, причини неприбуття суд не повідомив, належним чином повідомлено про дату, час і місце засідання, що підтверджується повідомленням про вручення.

Згідно з ч. 1 ст. 205 КАС України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, за умови що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Заслухавши пояснення позивача, дослідивши подані документи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги та пояснення, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив таке.

Позивач 28.01.2008 звернувся до Годовицько-Басівської сільської ради Пустомитівського району Львівської області із заявою про виділення інваліду 2 групи дитинства земельної ділянки під будівництво індивідуального житлового будинку на тетриторії Головицько-Басівської сільської ради.

28.09.2018 ОСОБА_1 звернувся із заявою до Годовицько-Басівської сільської ради Пустомитівського району Львівської області, відповідно до якої просить розглянути заяву від 28.01.2008, оскільки така розглянута не була.

Згідно з рішенням від 04.10.2018 № 1998 Годовицько-Басівської сільської ради Пустомитівського району Львівської області "Про відмову у наданні дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку в с.Годовиця" рішення на засіданні 56 сесії VII демократичного скликання про виділення земельної ділянки під будівництво індивіуального житлового будинку на території Годовицько-Басівської сільської ради, згідно заяви ОСОБА_1 не прийнято.

Позивач вважаючи рішення відповідача протиправним, звернувся за захистом своїх прав до суду з даним позовом.

При вирішенні спору суд керувався таким.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 14 Конституції України закріплено, що земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави.

Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Правовідносини у сфері забезпечення права на землю громадян, юридичних осіб, територіальних громад та держави, раціонального використання та охорони земель регулюються Земельним кодексом України (далі - ЗК України).

Згідно з ч.1 ст. 144 Конституції України, органи місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом, приймають рішення, які є обов`язковими до виконання на відповідній території. Інші питання організації місцевого самоврядування, формування, діяльності та відповідальності органів місцевого самоврядування визначаються законом на підставі статті 146 Конституції України.

Відповідно до ч. 1 ст. 10 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.

Згідно з ст. 25 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», сільські, селищні, міські ради правомочні розглядати і вирішувати питання, віднесені Конституцією України, цим та іншими законами до їх відання.

Пунктом 34 частини 1 статті 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються відповідно до закону питання регулювання земельних відносин.

Відповідно до ч. 1, 5 ст. 46 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» сільська, селищна, міська, районна у місті (у разі її створення), районна, обласна рада проводить свою роботу сесійно. Сесія складається з пленарних засідань ради, а також засідань постійних комісій ради. Сесія ради скликається в міру необхідності, але не менше одного разу на квартал, а з питань відведення земельних ділянок та надання документів дозвільного характеру у сфері господарської діяльності - не рідше ніж один раз на місяць.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень. Рішення ради приймається на її пленарному засіданні після обговорення більшістю депутатів від загального складу ради, крім випадків, передбачених цим Законом. При встановленні результатів голосування до загального складу сільської, селищної, міської ради включається сільський, селищний, міський голова, якщо він бере участь у пленарному засіданні ради, і враховується його голос.

Відповідно до п.«а» та «б» ч. 1 ст. 12 Земельного кодексу України (надалі - ЗК України) до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить: розпорядження землями територіальних громад; передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу.

Згідно з ст. 19 ЗК України землі України за основним цільовим призначенням поділяються на такі категорії: а) землі сільськогосподарського призначення; б) землі житлової та громадської забудови; в) землі природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення; г) землі оздоровчого призначення; ґ) землі рекреаційного призначення; д) землі історико-культурного призначення; е) землі лісогосподарського призначення; є) землі водного фонду; ж) землі промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення.

Земельні ділянки кожної категорії земель, які не надані у власність або користування громадян чи юридичних осіб, можуть перебувати у запасі.

Відповідно до ч. 1 ст. 116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону.

Згідно з ч. 1 ст. 121 ЗК України громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності в таких розмірах: а) для ведення фермерського господарства - в розмірі земельної частки (паю), визначеної для членів сільськогосподарських підприємств, розташованих на території сільської, селищної, міської ради, де знаходиться фермерське господарство. Якщо на території сільської, селищної, міської ради розташовано декілька сільськогосподарських підприємств, розмір земельної частки (паю) визначається як середній по цих підприємствах. У разі відсутності сільськогосподарських підприємств на території відповідної ради розмір земельної частки (паю) визначається як середній по району; б) для ведення особистого селянського господарства - не більше 2,0 гектара; в) для ведення садівництва - не більше 0,12 гектара; г) для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) у селах - не більше 0,25 гектара, в селищах - не більше 0,15 гектара, в містах - не більше 0,10 гектара; ґ) для індивідуального дачного будівництва - не більше 0,10 гектара; д) для будівництва індивідуальних гаражів - не більше 0,01 гектара.

Відповідно до ч. 6 ст. 118 ЗК України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу.

У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Відповідно до ч. 7 ст. 118 ЗК України визначено, що відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Таким чином відповідно до ч. 7 ст. 118 ЗК України визначений перелік підстав для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки за результатами розгляду належним чином оформлених клопотання та додатків до нього, а саме:

- невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів;

- невідповідність місця розташування об`єкта вимогам прийнятих відповідно до цих законів нормативно-правових актів;

- невідповідність місця розташування об`єкта вимогам генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Відтак, Земельним кодексом України визначено вичерпний перелік підстав для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

Аналогічна правова позиція викладена у поставнові Верховного Суду від 16.05.2019 у справі №826/17220/17.

Судом встановлено, що Годовицько-Басівською сільською радою Пустомитівського району Львівської області прийнято рішенням від 04.10.2018 № 1998 "Про відмову у наданні дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку в с.Годовиця".

Підставою відмови ОСОБА_1 у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, відповідач посилається на те, що рішення на засіданні 56 сесії VII демократичного скликання про виділення земельної ділянки під будівництво індивіуального житлового будинку на території Годовицько-Басівської сільської ради, згідно заяви ОСОБА_1 не прийнято, оскільки голосували за - 0, проти - 0, утримались - 13, не голосували - 0.

Таким чином, відмова відповідача у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою з підстави, що не передбачена ч. 7 ст. 118 ЗК України є протиправною, відтак рішення Годовицько-Басівської сільської ради №1998 від 04.10.2018 "Про відмову у наданні дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку в с.Годовиця" є протиправним та підлягає скасуванню.

А відтак, дії та бездіяльність Годовицько-Басівської сільської ради щодо прийняття рішення про відмову у наданні мені дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку є протиправними.

Суд зазначає, що у разі, якщо суб`єкт владних повноважень використав надане йому законом право на прийняття певного рішення за наслідками розгляду звернення особи, але останнє визнане судом протиправним з огляду на його невідповідність чинному законодавству, при цьому суб`єктом звернення дотримано усіх визначених законом умов, то суд вправі зобов`язати суб`єкта владних повноважень прийняти певне рішення.

Якщо ж таким суб`єктом на момент прийняття рішення не перевірено дотримання суб`єктом звернення усіх визначених законом умов або при прийнятті такого рішення суб`єкт має дискреційні повноваження, то суд повинен зобов`язати суб`єкта владних повноважень до прийняття рішення з урахуванням оцінки суду.

Отже, критеріями, які впливають на обрання судом способу захисту прав особи в межах вимог про зобов`язання суб`єкта владних повноважень вчинити певні дії, є встановлення судом додержання суб`єктом звернення усіх передбачених законом умов для отримання позитивного результату та наявність у суб`єкта владних повноважень права діяти при прийнятті рішення на власний розсуд.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 22 грудня 2018 року у справі №804/1469/17 та від 10 квітня 2019 року у справі №826/11251/18.

Таким чином, судом не встановлено, що відповідачем момент прийняття рішення перевірено дотримання суб`єктом звернення усіх визначених законом умов, відтак суд вважає за необхідне зобов`язати Годовицько- Басівську сільську раду розглянути на найближчій сесії заяву ОСОБА_1 про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку, з урахуванням оцінки суду в даній справі.

Закріплений у ч. 1 ст. 9 КАС України принцип змагальності сторін передбачає, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ч. 2 ст. 73 КАС України, предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Згідно з ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

У розумінні ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Матеріали справи свідчать, що відповідні положення відповідачем дотримані не були, що в свою чергу зумовило необхідність звернення позивача за захистом свого порушеного права до суду.

З огляду на викладене, суд вважає, що позовні вимоги є підставними та обґрунтованими, а тому позов підлягає задоволенню.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань субєкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Згідно з ч. 1 ст. 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Оскільки відповідач звільнений від сплати судового збору, відповідно до ч. 1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України судовий збір не стягується.

Щодо стягнення з відповідача компенсації за відрив від звичайних занять у розмірі, 2771,94 грн суд зазначає наступне

Відповідно до п. 2 ч. 3 ст. 132 КАС України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: сторін та їхніх представників, що пов`язані із прибуттям до суду.

Статею 135 КАС України визначено витрати сторін та їхніх представників, що пов`язані із прибуттям до суду.

Так, згідно з ч. 2 ст. 135 КАС України стороні, на користь якої ухвалено судове рішення і яка не є суб`єктом владних повноважень, та її законному представнику сплачується іншою стороною компенсація за втрачений заробіток чи відрив від звичайних занять. Компенсація за втрачений заробіток обчислюється пропорційно до розміру середньомісячного заробітку, а компенсація за відрив від звичайних занять - пропорційно до розміру мінімальної заробітної плати.

Згідно з ст. 8 Закону України «Про державний бюджет України на 2019 рік» установлено у 2019 році мінімальну заробітну плату: у місячному розмірі: з 1 січня - 4173 гривні; у погодинному розмірі: з 1 січня - 25,13 гривні.

Позивач у заяві про компенсацію за відрив від звичайних занять зазначає, що протягом місяця вивчав Закон України «Про місцеве самоврядування в Україні», Земельний кодекс України, КАС України, знайомився з відповідними нормативно-правовими актами, рішеннями та постановами судів, з відповідною судовою практикою України стосовно заявлених у позові вимог. Витрачав час на написання позовної заяви, набір її у друкованому вигляді та роздрук, витовлення копій позовної заяви. У населеному пункті у якому живе позивач надання послуг з набору тексту, роздруку та вготволення копій не надаються. Таким чином, позивач змушений був витрачати час та їхати у м. Львів. На одну поїздку до м. Львова і повернення назад додому витрачав близько чотирьох годин.

Отже на одне судове засідання позивач витрачав 4 години, що становить: 4 х 25,13 = 100,52 грн. Уданій справі відбулось п`ять судових засідань, відтак 100,52 х 5 = 502,62 грн.

Вартість проїзду із с. Басівка до м. Львова становить 12 грн. Отже, на прибуття на одне судове засідання на проїзд витрачено 24 грн., відтак 24 х 5 = 120 грн.

У справі призначено та відбулось п`ять судових засідань: 31.07.2019 на 13:00 год, початок засідання відбувся о 13:06 год, закінчення о 13:27 год, затречено 30 хв; 15.08.2019 на 13:30 год, початок засідання о 13:47 год, закінчення о 13:55 год, затрачено 30 хв; 02.10.02019 на 15:00 год, початок засідання о 15:01 год, закінчення о 15:09 год, затрачено 15 хв;23.10.2019 на 15:00 год, початок засідання о 15:01 год, закінчення о 15:15 год, затрачено 20 хв; 27.11.2019 на 14:30 год, початок засідання о 14:30 го, закінчення о 15:30 год, затрачено 1 год. Загальний час перебування на судових засіданнях становить 2 год. 35 хв., отже 2,5 х 25,13 = 62,82 грн.

Таким чином: компенсація за підготовку до судових засідань, складання та подання позовної заяви, клопотань витрачено 15 днів, що становить: 4173 : 2= 2086,50 грн; компенсація за час, витрачений на явку до суду та перебування у судових засіданнях, у зв`язку із відривом від звичайних занять становить: 502,62 + 62,82 = 565,44 грн; компенсація за проїзд на судові засідання становить 120 грн.

Загальна сума компенсації за відрив від звичайних занять становить 2086,50 + 565,44 + 120 = 2771,94 грн.

Таким чином, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що заява про стягнення з відповідача компенсації за відрив від звичайних занять у розмірі 2771,94 грн підлягає задоволенню в повному обсязі.

Керуючись статтями 242 - 246, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

в и р і ш и в:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Визнати незаконним та скасувати рішення Годовицько-Басівської сільської ради № 1998 від 04.10.2018 "Про відмову у наданні дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку в с.Годовиця".

3. Визнати дії та бездіяльність Годовицько-Басівської сільської ради щодо прийняття рішення про відмову у наданні ОСОБА_1 дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку протиправними.

4. Зобов`язати Годовицько-Басівську сільську раду розглянути на найближчій сесії заяву ОСОБА_1 про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку, з урахуванням оцінки суду в даній справі.

5. Стягнути з Годовицько-Басівської сільської ради Пустомитівського району Львівської області (вул. Шевченка, 2, с. Годовиця, Пустомитівський район, Львівська область, код ЄДРПОУ 22372377) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) компенсацію за відрив від звичайних занять у розмірі 2771,94 грн

Судовий збір не стягується.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

У судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Повний текст судового рішення виготовлено 09.12.2019.

Суддя Костецький Н.В.