Рішення № 86194770, 27.11.2019, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа №1.380.2019.004527

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 листопада 2019 року

Львівський окружний адміністративний суд,

у складі:

головуючого-судді Ланкевича А.З.,

секретар судового засідання Тур Т.О.,

за участі:

позивача ОСОБА_2 ,

представника відповідача Кончук Н.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові в порядку загального позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_2 до Національної академії сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного про визнання протиправними дій, стягнення середнього заробітку за затримку розрахунку при звільненні, -

в с т а н о в и в :

Позивач звернувся з позовом, в якому просить:

- визнати протиправними дії відповідача щодо непроведення повного розрахунку при звільненні - невиплати позивачу в день виключення із списків військової прокуратури Західного регіону України (21.05.2019 року) компенсації за неотримане речове майно;

- стягнути з відповідача середній заробіток за несвоєчасний розрахунок при звільненні за період з 21.05.2019 року по день фактичного розрахунку (14.08.2019 року) в розмірі 51823,65 грн.

Посилається на те, що згідно наказу Міністра оборони України від 25.04.2019 року №217 позивача звільнено з військової служби, а згідно наказу військової прокуратури Західного регіону України від 21.05.2019 року №331к - виключено із списків особового складу та всіх видів забезпечення. При цьому, наказом військової прокуратури Західного регіону України від 21.05.2019 року №331к передбачено провести з позивачем повний розрахунок відповідно до чинного законодавства України. Однак, на момент звільнення, розрахунок з ним в повній мірі відповідачем здійснено не було, а саме не виплачено грошову компенсацію за неотримане речове майно. Остаточний розрахунок проведено лише 14.08.2019 року шляхом перерахування Національною академією сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного грошових коштів на картковий рахунок позивача. Оскільки остаточний розрахунок здійснено лише 14.08.2019 року, то з посиланням на положення ст.ст.116, 117 Кодексу законів про працю України вважає, що він має право на отримання середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні. В обґрунтування своєї позиції також зазначив, що так як спеціальним законодавством України не врегульовано порядок відшкодування за час затримки розрахунку при звільненні військовослужбовця, то у даному випадку слід застосовувати норми трудового законодавства.

В судовому засіданні позивач позовні вимоги підтримав повністю з підстав, викладених в обґрунтуваннях позовної заяви та відповіді на відзив, просить позов задовольнити в повному обсязі.

Від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому посилається на те, що не виплачена позивачу грошова компенсація замість предметів речового майна особистого користування, що підлягають видачі військовослужбовцям Збройних Сил, - не є щомісячним чи одноразовим додатковим видом грошового забезпечення, а відтак не підпадає під дію ст.ст.116, 117 Кодексу законів про працю України і не підлягає індексації. Крім того, оскільки наказ прокурора, яким позивача з 21.05.2019 року виключено із списків особового складу військової прокуратури Західного регіону України та всіх видів забезпечення без проведення усіх необхідних розрахунків ним не оскаржувався, позивач фактично погодився на проведення з ним неповного розрахунку при виключенні зі списків особового складу військової прокуратури Західного регіону України. за таких обставин, вважає, що позовні вимоги позивача є необґрунтованими та безпідставними.

В судовому засіданні представник відповідача проти позову заперечила, просила відмовити в його задоволенні з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву та додаткових поясненнях.

Ухвалою судді від 09.09.2019 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі; справу вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

Ухвалою судді від 19.09.2019 року розгляд справи вирішено здійснювати за правилами загального позовного провадження, а засідання для розгляду справи по суті замінено підготовчим засіданням.

Ухвалою суду від 12.11.2019 року закрито підготовче провадження у справі та призначено її до судового розгляду по суті.

Заслухавши пояснення позивача та представника відповідача, дослідивши докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, повно і всебічно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, якими обґрунтовуються позовні вимоги та заперечення, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступні обставини справи та надав їм правову оцінку.

25.04.2019 року, згідно наказу Міністра оборони України №217 (по особовому складу), позивача звільнено з військової служби за станом здоров`я у відставку.

13.05.2019 року позивач звернувся до начальника Національної академії сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного генерала-лейтенанта Ткачука П.П. із рапортом про виплату йому до дня виключення із списків особового складу військової прокуратури Західного регіону України грошової компенсації за неотримане речове майно. Вказаний рапорт 13.05.2019 року отриманий відповідачем, підтвердженням чого є підпис майора В.Маліновського на зворотньому аркуші рапорта.

21.05.2019 року, згідно наказу військового прокурора Західного регіону України №331к, позивача звільнено з органів військової прокуратури та виключено із списків особового складу з 21.05.2019 року. Крім того, наказом передбачено провести з позивачем повний розрахунок відповідно до чинного законодавства України.

14.08.2019 року відповідачем виплачено позивачу грошову компенсацію за неотримане речове майно в сумі 29404,61 грн.

Зміст спірних правовідносин полягає в тому, що позивач не погоджується з діями Національної академії сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного щодо непроведення у період з 21.05.2019 року по 14.08.2019 року включно виплати компенсації за неотримане речове майно, та вважає, що набув право на стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, у зв`язку із чим звернувся до суду з даним позовом з метою захисту свого порушеного права.

Вказані обставини та зміст спірних правовідносин підтверджені наявними у справі доказами.

Вирішуючи спір, суд враховує таке.

Відповідно до ст.17 Конституції України, держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей.

Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їхніх сімей визначені Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (далі - Закон №2011-ХІІ).

Згідно ст.1 Закону №2011-ХІІ, соціальний захист військовослужбовців - діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом.

Відповідно до ч.2 ст.12 Закону №2011-ХІІ, у зв`язку з особливим характером військової служби, яка пов`язана із захистом Вітчизни, військовослужбовцям надаються визначені законом пільги, гарантії та компенсації.

Частиною 1 ст.9 Закону №2011-ХІІ установлено, що держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.

Згідно ч.1 ст.91 Закону №2011-ХІІ, речове забезпечення військовослужбовців здійснюється за нормами і в терміни, що визначаються відповідно Міністерством оборони України, Міністерством інфраструктури України - для Державної спеціальної служби транспорту, іншими центральними органами виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні військові формування, Головою Служби безпеки України, начальником Управління державної охорони України, Головою Служби зовнішньої розвідки України, Головою Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, а порядок грошової компенсації вартості за неотримане речове майно визначається Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до абз.1 п.2 Порядку виплати військовослужбовцям Збройних Сил, Національної гвардії, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Державної прикордонної служби, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації і Управління державної охорони грошової компенсації вартості за неотримане речове майно, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16.03.2016 року №178 (далі - Порядок №178,) виплата грошової компенсації здійснюється особам офіцерського, старшинського, сержантського і рядового складу.

Згідно п.3 Порядку №178, грошова компенсація виплачується військовослужбовцям з моменту виникнення права на отримання предметів речового майна відповідно до норм забезпечення у разі: звільнення з військової служби; загибелі (смерті) військовослужбовця.

Пунктом 4 Порядку №178 визначено, що грошова компенсація виплачується військовослужбовцям за місцем військової служби за їх заявою (рапортом) на підставі наказу командира (начальника) військової частини, територіального органу, територіального підрозділу, закладу, установи, організації (далі - військова частина), а командирам (начальникам) військової частини - наказу старшого командира (начальника), у якому зазначається розмір грошової компенсації на підставі довідки про вартість речового майна, що належить до видачі, оригінал якої додається до відомості щодо виплати грошової компенсації.

Указом Президента України від 10.12.2008 року №1153/2008 затверджено Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України (далі - Положення), яке визначає порядок проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України та регулює питання, пов`язані з проходженням такої служби під час виконання громадянами військового обов`язку в запасі.

Відповідно до п.240 Положення, військовослужбовці, які визнані непридатними до військової служби за станом здоров`я, підлягають звільненню з військової служби за станом здоров`я. Після отримання військовою частиною відповідного висновку (постанови) військово-лікарської комісії про непридатність військовослужбовця до військової служби за станом здоров`я документи про його звільнення з військової служби оформляються та надсилаються посадовій особі, яка видає наказ про звільнення негайно.

Згідно п.242 Положення, після надходження до військової частини письмового повідомлення про звільнення військовослужбовця з військової служби або після видання наказу командира (начальника) військової частини про звільнення військовослужбовець повинен здати в установлені строки посаду та підлягає розрахунку, виключенню зі списків особового складу військової частини і направленню на військовий облік до районного (міського) військового комісаріату за вибраним місцем проживання. Особа, звільнена з військової служби, на день виключення зі списків особового складу військової частини має бути повністю забезпечена грошовим, продовольчим і речовим забезпеченням. Військовослужбовець до проведення з ним усіх необхідних розрахунків не виключається без його згоди зі списків особового складу військової частини.

Оскільки зазначені нормативно-правові акти, які визначають порядок та умови виплати компенсації за неотримане речове майно, не містять норм, які б регулювали питання строку розрахунку при звільненні та відшкодування за час затримки розрахунку при звільненні, то необхідно виходити з приписів трудового законодавства щодо оплати праці.

Відповідно до ст.116 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України), при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. У разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.

Відповідальність за затримку розрахунку при звільненні встановлено ст.117 КЗпП України, згідно з приписами якої в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в ст.116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника.

Системний аналіз викладених норм дає підстави для висновку, що при звільненні з військової служби та виключенні зі списків особового складу із військовослужбовцем повинен бути повністю проведений розрахунок. Виключення військовослужбовця зі списків особового складу військової прокуратури без проведення остаточного з ним розрахунку можливе лише за його письмовою згодою.

Втім, як встановив суд, виключення позивача із списку особового складу військової прокуратури Західного регіону України відбулося без проведення остаточного з ним розрахунку. При цьому, письмової згоди на такі дії позивач не давав, що не заперечувалось представником відповідача в судовому засіданні.

Більше того, 13.05.2019 року позивач звертався до відповідача з рапортом про виплату йому до дня виключення із списків особового складу військової прокуратури Західного регіону України грошової компенсації за неотримане речове майно. Однак такий відповідачем проігноровано, що свідчить про протиправність його дій.

Разом з тим, суд враховує, що компенсація за неотримане речове майно не є складовою заробітної плати (грошового забезпечення), однак така мала би бути виплачена при звільненні позивача.

Як зазначено Верховним Судом у постановах від 16.05.2019 року у справі №805/294/16-а та від 20.06.2019 року у справі №820/6287/16 щодо застосування ст.117 КЗпП України, оскільки передбачена ст.117 КЗпП України відповідальність за затримку розрахунку при звільненні настає у випадку невиплати в день звільнення всіх сум, що належать працівнику від підприємства, установи, організації і вказаний законодавчий припис є загальним і не встановлює конкретні види виплат, які роботодавець зобов`язаний виплатити працівникові в день його звільнення, тому не можна вважати, що компенсація має якусь особливість такої виплати, а тому вимога про застосування до відповідача ст.117 КЗпП України ґрунтується на положеннях закону.

Відповідальність за затримку розрахунку при звільненні, незалежно від виду виплат, що належать працівнику від підприємства, установи, організації і що вказаний законодавчий припис є загальним і не встановлює конкретні види виплат, які роботодавець зобов`язаний виплатити працівникові в день його звільнення.

Тому, враховуючи, що матеріалами справи підтверджується виключення позивача із списків особового складу військової прокуратури Західного регіону України - 21.05.2019 року та проведення остаточного розрахунку з ним лише 14.08.2019 року, суд приходить висновку, що відповідачем порушено приписи ст.ст.116, 117 КЗпП України в частині строків виплати позивачу грошової компенсації вартості за неотримане речове майно в сумі 29404,61 грн.

Обчислення середнього заробітку за час вимушеного прогулу проводиться згідно вимог постанови Кабінету Міністрів України №100 від 08.02.1995 року №100 «Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати» (далі - Порядок №100).

Пунктом 2 Порядку №100 встановлено, що обчислення середньої заробітної плати для оплати часу щорічної відпустки, додаткових відпусток у зв`язку з навчанням, творчої відпустки, додаткової відпустки працівникам, які мають дітей, або для виплати компенсації за невикористані відпустки провадиться виходячи з виплат за останні 12 календарних місяців роботи, що передують місяцю надання відпустки або виплати компенсації за невикористані відпустки. У всіх інших випадках збереження середньої заробітної плати середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана відповідна виплата.

Відповідно до п.8 Порядку №100, нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.

Виходячи із розрахункового листа за 2019 рік від 31.07.2019 року №226, розмір мого грошового забезпечення за березень, квітень 2019 року становив 37191,28 грн.

Для обчислення середнього заробітку з 21.05.2019 року до дня повної фактичної виплати компенсації за неотримане речове майно при звільненні з військової служби необхідно застосовувати показник 609,69 грн (37191,28 грн/61 день).

Таким чином, суд приходить висновку про те, що сума середньомісячного заробітку, яку належить присудити позивачу у зв`язку із затримкою розрахунку (за період з 21.05.2019 року по день фактичного розрахунку - 14.08.2019 року) складає 51823,65 грн (609,69 грн (середньоденний заробіток) * 85 (кількість днів затримки)).

Суд не враховує доводи відповідача стосовно того, що несвоєчасно виплачена позивачу грошова компенсація замість предметів речового майна особистого користування, що підлягають видачі військовослужбовцям Збройних Сил не є щомісячним чи одноразовим додатковим видом грошового забезпечення, адже вказаний факт не впливає на право позивача на отримання середнього заробітку за весь час затримки всіх виплат при звільненні по день фактичного розрахунку.

Інші доводи відповідача не знайшли свого підтвердження в судовому засіданні та ґрунтуються на помилковому трактуванні норм законодавства.

Висновки суду у даній справі відповідають висновкам, викладеним у постанові Верховного Суду від 31.10.2019 року (справа №825/598/17).

Згідно ч.ч.1, 2 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. А, відповідно до ч.1 ст.90 цього ж Кодексу, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Проте, всупереч наведеним вимогам процесуального закону, відповідач, як суб`єкт владних повноважень, не надав суду жодних доказів та не довів наявність підстав для вчинення спірних дій.

Отже, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України, доказів, наявних у матеріалах справи, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та вважає їх такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Щодо судових витрат, то питання щодо їх розподілу суд не вирішує, оскільки позивач, відповідно до п.13 ст.5 Закону України «Про судовий збір», звільнений від сплати судового збору і такий ним не сплачувався.

Керуючись ст.ст.2, 6, 8-10, 13, 14, 72-77, 139, 241-247, 250, 255, 293, 295, підп.15 п.15 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

в и р і ш и в:

позов задовольнити повністю.

Визнати протиправними дії Національної академії сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного щодо невиплати ОСОБА_2 в день виключення із списків військової прокуратури Західного регіону України, а саме 21.05.2019 року, компенсації за неотримане речове майно.

Стягнути з Національної академії сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного (місцезнаходження: вул.Героїв Майдану, 32, м.Львів, 79012; код ЄДРПОУ: 08410370) на користь ОСОБА_2 (місце проживання: АДРЕСА_1 ; РНОКПП: НОМЕР_1 ) середній заробіток за несвоєчасний розрахунок при звільненні за період з 21.05.2019 року по день фактичного розрахунку - 14.08.2019 року в розмірі 51823 (п`ятдесят одна тисяча вісімсот двадцять три) гривні 65 копійок.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Повний текст рішення суду буде складено до 09.12.2019 року.

Суддя Ланкевич А.З.

Оригінал повного тексту судового рішення складено в одному примірнику 06.12.2019 року.