Рішення № 86194607, 09.12.2019, Кіровоградський окружний адміністративний суд

КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 грудня 2019 року м. Кропивницький Справа № 340/2643/19

Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі судді Кармазиної Т.М., розглянувши в порядку спрощеного позовного (письмового) провадження справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Державної фіскальної служби у Кіровоградської області про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернулася до суду з позовом, в якому просить визнати протиправною та скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ф-83895-52 від 03.06.2019, прийняту Головним управлінням ДФС в Кіровоградській області.

Ухвалою судді від 25 жовтня 2019 відкрито провадження у справі та вирішено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи (а.с.1-2).

Ухвалою суду від 25 жовтня 2019 задоволено заяву ОСОБА_1 про вжиття заходів забезпечення позову, зупинено дію вимоги про сплату боргу (недоїмки) № Ф-83895-52 від 03.06.2019 у сумі 9267,06 грн., прийняту Головним управлінням ДФС у Кіровоградській області до набрання законної сили судовим рішенням у справі №340/2643/19 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДФС в Кіровоградській області про визнання протиправною та скасування податкової вимоги (а.с.3-5).

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що 14 червня 2019 року від Головного управління ДФС у Кіровоградській області нею отримано вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ф-83895-52 від 03.06.2019 зі сплати єдиного внеску. Зі змісту вимоги вбачається, що борг зі сплати ЄСВ, станом на 30.04.2019, становить 9267,06 грн. з них: за 2017 рік нараховано єдиний внесок в розмірі 8448,00 грн. та за січень 2018 рік - 819,06 грн. Позивач вказує, що вона з 2005 року підприємницьку діяльність не вела та прибутку не отримувала, оскільки її підприємницька діяльність була припинена за рішенням суду у 2005 році, а тому не є страхувальником в розумінні Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування". Окрім того, стверджує, що підприємницька діяльність нею не велась з підстав її припинення за рішенням суду доказом чого є те, що позивач з квітня 2005 р. по квітень 2006 р. та з 16 січня 2018 р. по 10 січня 2019 р. перебувала на обліку у центрі зайнятості, як безробітна, і працювала найманим працівником, що підтверджується трудовою книжкою позивача. Вказане підтверджує той факт, що позивач в силу положень Закону України "Про зайнятість населення", Закону України "Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" не отримала б статусу безробітного у випадку здійснення нею підприємницької діяльності. Також зазначає, що на підставі контракту про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, проходила військову службу у Збройних Силах України протягом 3-х років та безпосередньо брала участь в антитерористичній операції. Таким чином в період з 24.10.2014 по 07.12.2017 позивач проходила військову службу та безпосередньо брала участь в антитерористичній операції. Позивач працювала як найманий працівник і страхові внески відповідно до Закону №2464-VI сплачували за неї страхувальники - роботодавці, які відповідно до цього Закону зобов`язані сплачувати єдиний внесок. Позивач, звертає увагу на те, що нею у 2009 році отримано довідку з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців громадських формувань відповідно до якої записів щодо неї, як ФОП не знайдено, а тому з винесеною вимогою про сплату боргу (недоїмки) від 03.06.2019 р. №Ф-83895-52 вона не згодна, вважає її протиправною та такою, що підлягає скасуванню.

Представником відповідача надано до суду відзив на позовну заяву (а.с.58-60), в якому останній просив в задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі. Зазначивши, що відповідно до Закону №755 фізична особа - підприємець позбавляється статусу підприємця з дати внесення до Єдиного державного реєстру запису про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності цією фізичною особою. Згідно даних ІТС "Податковий блок" Кропивницької ДПІ: з 01.07.2004 р. до 04.12.2018 р. від державних реєстраторів до контролюючого органу електронні відомості з Єдиного державного реєстру про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 за судовим рішенням або за рішенням фізичної особи-підприємця не надходили. 04.12.2018 року від державних реєстраторів до Кропивницької ДПІ надійшли три електронні відомості з Єдиного державного реєстру по ФОП ОСОБА_1 про включення відомостей про фізичну особу-підприємця; внесення судового рішення від 11.04.2005року справа №2/72 щодо припинення підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця, що не пов`язане з банкрутством; державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця за судовим рішенням, що не пов`язано з її банкрутством. Після опрацювання відомостей з Єдиного державного реєстру від 04.12.2018 року та відповідно до п.11.18 р.11 діючого "Порядку обліку платників податків і зборів", фізична особа-підприємець ОСОБА_1 обліковується у контролюючих органах як фізична особа - платник податків, яка отримувала доходи від провадження підприємницької діяльності, з датою зняття з обліку 04.12.2018 року. Окрім того, відповідач зазначає, що фізичні особи-підприємці, прийняті на військову службу за контрактом, не звільняються від сплати єдиного внеску за себе. ОСОБА_1 зареєстрована 07.05.2002 року , як фізична особа- підприємець, номер державної реєстрації 2697. Припинила свою діяльність 04.12.2018 року, перебувала на загальній системі оподаткування, є інвалідом з 17.01.2018 року. З урахуванням норм діючого законодавства ОСОБА_1 в автоматичному режимі визначено до сплати єдиний внесок у розмірі 9267,06 грн.

У відповідності до п.10 ч.6 ст.12 КАС України дана справа є справою незначної складності, та згідно ст.ст.257, 262 розглядається за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні). Клопотань позивача та представника відповідача про проведення розгляду справи в судовому засіданні з повідомленням сторін до суду не надходило.

Дослідивши докази і письмові пояснення сторін, викладені у заявах по суті справи, з`ясувавши всі фактичні обставини, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню, з таких підстав.

Судом встановлено, що вимогою Головного управління ДФС у Кіровоградській області №Ф-83895-52 від 03.06.2019 відповідачем повідомлено ОСОБА_1 про те, що, станом на 30.04.2019, її заборгованість зі сплати єдиного внеску становить 9267,06 грн. А також зазначено, що відповідно до ст.25 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" податковий орган вимагає сплатити недоїмку в зазначеній сумі протягом 10 календарних днів з дня одержання вимоги (а.с.23).

Відповідно до інтегрованої картки платника встановлено, що недоїмка, на суму якої контролюючим органом сформовано спірну вимогу про сплату боргу (недоїмки) утворилась, починаючи з 2017 року по січень 2018 у зв`язку із несплатою позивачем мінімального страхового внеску, що сплачується фізичними особами-підприємцями станом на 30.04.2019 на загальну суму 9267,06 грн. (а.с.64-66).

Не погодившись з вимогою про сплату боргу (недоїмки), позивач звернулася до ГУ ДФС у Кіровоградській області зі скаргою, в якій просила визнати протиправними дії посадової особи податкового органу та скасувати вимогу про сплату боргу (а.с.37-38).

Листом від 24.07.2019 за №2286/К/11-28-13-01-17 відповідач роз`яснив ОСОБА_1 положення Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування", а також положення "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців", повідомив, що позивач зобов`язана була сплачувати єдиний внесок (а.с.39-40).

В подальшому, не погодившись з оскаржуваною вимогою, позивач звернулася до суду з даним позовом.

Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку визначає Закон України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" від 08.07.2010 р. №2464-VІ (надалі - Закон №2464-VІ).

Відповідно до п.п.2, 6 ч.1 ст.1 Закону №2464-VІ єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов`язкового державного соціального страхування в обов`язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування; недоїмка - сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та/або не сплачена у строки, встановлені цим Законом, обчислена органом доходів і зборів у випадках, передбачених цим Законом.

Згідно із п. 4 ч.1 ст.4 Закону №2464-VI платниками єдиного внеску є фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування.

Відповідно до п.1 ч.2 ст.6 Закону №2464-VІ платник єдиного внеску зобов`язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.

Статтею 7 Закону №2464-VІ визначено базу нарахування єдиного внеску.

Згідно п.п.2, 3 ч.1 ст.7 Закону №2464-VІ єдиний внесок нараховується для платників, зазначених у пунктах 4 (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування), 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, - на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску на місяць.

У разі якщо таким платником не отримано дохід (прибуток) у звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу, такий платник зобов`язаний визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.

Єдиний внесок нараховується для платників, зазначених у пункті 4 частини першої статті 4 цього Закону, які обрали спрощену систему оподаткування, - на суми, що визначаються такими платниками самостійно для себе, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.

Платники єдиного внеску, зазначені у пунктах 4, 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний квартал, до 20 числа місяця, що настає за кварталом, за який сплачується єдиний внесок (абз.3 ч.8 ст.9 Закону України №2464-VI).

Згідно ч.12 ст.9 Закону №2464-VI єдиний внесок підлягає сплаті незалежно від фінансового стану платника.

Відповідно до ч.4 ст.25 Закону №2464-VІ, орган доходів і зборів у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату.

Вимога про сплату недоїмки є виконавчим документом.

Відповідно до абз.7 ч.1 ст.5 Закону №2464-VІ, зняття з обліку платників єдиного внеску, зазначених в абзацах другому, п`ятому та сьомому пункту 1 та пункті 4 частини першої статті 4 цього Закону, здійснюється органами доходів і зборів на підставі відомостей з реєстраційної картки, наданих державним реєстратором, платників єдиного внеску - фізичних осіб - підприємців, - на підставі відомостей з реєстраційної картки, наданих державним реєстратором, після проведення передбачених законодавством перевірок платників та проведення остаточного розрахунку, а платників єдиного внеску, зазначених в абзаці шостому пункту 1 та пункті 5 частини першої статті 4 цього Закону, на яких не поширюється дія Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців", - за їхньою заявою після проведення передбачених законодавством перевірок платників, звірення розрахунків та проведення остаточного розрахунку, а платників єдиного внеску, зазначених в абзаці восьмому пункту 1 частини першої статті 4 цього Закону, - за їхньою заявою.

Позивач стверджує, що 11.04.2005 припинено її підприємницьку діяльність фізичної особи-підприємця на підставі рішення Господарського суду Кіровоградської області.

Рішенням Господарського суду Кіровоградської області від 11.04.2005 року по справі №2/72 за позовом Кіровоградської об`єднаної державної податкової інспекції до приватного підприємця - фізичної особи ОСОБА_1 про припинення підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця, позовні вимоги задоволено в повному обсязі. Припинено підприємницьку діяльність фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 , яка була зареєстрована в якості суб`єкта підприємницької діяльності 07.05.2002 (а.с.26-28). Вказане рішення суду набрало законної сили 22.04.2005.

Як вбачається з матеріалів справи, зокрема довідки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців за №3057537 від 17.02.2009 в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців записів стосовно ОСОБА_1 про проведення реєстраційних дій не знайдено (а.с.29).

14.11.2019 представником Головного управління ДФС у Кіровоградській області подано відзив на позовну заяву до якого додано копію реєстраційної картки платника податків з якої вбачається, що ОСОБА_1 зареєстрована як фізична особа-підприємець 07.05.2002. Окрім того, в реєстраційній картці зазначено тип останньої реєстраційної дії в ЄДР - державна реєстрація припинення підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця за судовим рішенням, що не пов`язано з її банкрутством, а також вказано дату прийняття рішення про припинення 11.04.2005 р. (а.с.66).

Так, з 01.07.2004 набрав чинності Закон України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" від 15.05.2003 №755-IV (далі за текстом Закон №755-IV), яким регулювалися відносини, які виникали у сфері державної реєстрації юридичних осіб, а також фізичних осіб - підприємців.

Згідно з ч.1 ст.4 Закону №755-IV, у редакції чинній на час набрання чинності цим Законом, державна реєстрація юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців - засвідчення факту створення або припинення юридичної особи, засвідчення факту набуття або позбавлення статусу підприємця фізичною особою, а також вчинення інших реєстраційних дій, які передбачені цим Законом, шляхом внесення відповідних записів до Єдиного державного реєстру.

За визначенням, наведеним у статті 1 Закону №755-IV, у редакції чинній на час набрання чинності цим Законом, Єдиний державний реєстр юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців - автоматизована система збирання, накопичення, захисту, обліку та надання інформації про юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

Відповідно до ч.1 ст.16 Закону №755-IV, у редакції чинній на час набрання чинності цим Законом, Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення органів державної влади, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців з Єдиного державного реєстру.

Частиною 1 статті 17 Закону №755-IV, у редакції чинній на час набрання чинності цим Законом, встановлювалося, що відомості про юридичну особу або фізичну особу - підприємця включаються до Єдиного державного реєстру шляхом внесення записів на підставі відомостей з відповідних реєстраційних карток.

Відповідно до ст.46 Закону №755-IV, в редакції чинній на час винесення рішення Господарським судом Кіровоградської області, державна реєстрація припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця проводиться у разі, зокрема, постановлення судового рішення про припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця.

Підставами для постановлення судового рішення про припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця є: визнання фізичної особи - підприємця банкрутом; провадження нею підприємницької діяльності, що заборонена законом; неподання протягом року органам державної податкової служби податкових декларацій, документів фінансової звітності відповідно до закону.

Фізична особа позбавляється статусу підприємця з дати внесення до Єдиного державного реєстру запису про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця.

Статтею 49 Закону №755-IV, в редакції чинній на час винесення рішення Господарського суду Кіровоградської області, був встановлений порядок державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця за судовим рішенням, що не пов`язано з банкрутством фізичної особи - підприємця.

Суд, який постановив рішення про припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця, у тому числі рішення про визнання фізичної особи - підприємця недієздатною або про обмеження її цивільної дієздатності, в день набрання таким рішенням законної сили направляє його копію державному реєстратору за місцем реєстрації фізичної особи - підприємця для внесення до Єдиного державного реєстру запису про судове рішення щодо припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця.

Дата надходження судового рішення щодо припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця вноситься державним реєстратором до журналу обліку реєстраційних дій.

Державний реєстратор зобов`язаний не пізніше наступного робочого дня з дати надходження судового рішення щодо припинення підприємницької діяльності фізичною особою - підприємцем внести до Єдиного державного реєстру запис про судове рішення щодо припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця та повідомити органи статистики, державної податкової служби, Пенсійного фонду України, фондів соціального страхування та фізичну особу - підприємця, щодо якої було постановлено судове рішення, про внесення такого запису.

З дати внесення до Єдиного державного реєстру запису про судове рішення щодо припинення підприємницької діяльності фізичною особою - підприємцем застосовуються обмеження, які встановлені законом, зокрема частиною восьмою статті 47 цього Закону.

З аналізу наведених норм вбачається, що підставою внесення запису до реєстру про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 є рішення Господарського суду Кіровоградської області від 11 квітня 2005 року у справі №2-72, яким задоволено позов Кіровоградської об`єднаної державної податкової інспекції до ОСОБА_1 про припинення підприємницької діяльності.

За таких обставин, на час прийняття оскаржуваної вимоги, підприємницька діяльність позивача була припинена на підставі рішення суду від 11.04.2005 р.

При цьому, Законом №755-IV обов`язок внесення відомостей про припинення підприємницької діяльності за рішенням суду покладений саме на державного реєстратора, який зобов`язаний не пізніше наступного дня з дня його надходження внести запис до реєстру про зазначене судове рішення та в той же день повідомити органи статистики, державної податкової служби, Пенсійного фонду України, фондів соціального страхування про внесення такого запису.

Разом з тим, податкове законодавство України ґрунтується, зокрема, на принципі презумпції правомірності рішень платника податку в разі, якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов`язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу (п.4.1.4 пп.4.1 ст.4 Податкового кодексу України).

Отже, позивач, не повинна нести відповідальність за невиконання державним реєстратором реєстраційних дій щодо реєстрації припинення підприємницької діяльності на підставі рішення суду та повідомлення органи статистики, державної податкової служби, Пенсійного фонду України, фондів соціального страхування про внесення такого запису.

Крім того, суд звертає увагу, що у справі №2/72 Кіровоградська об`єднана державна податкова інспекція виступала позивачем у справі, однак дій щодо зняття позивача з податкового обліку по цей час не здійснила.

Враховуючи встановлені обставини, а також наведені норми законодавства України, суд дійшов висновку про наявність підстав для скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) Головного управління ДФС у Кіровоградській області від 03 червня 2019 року №Ф-83895-52.

На підставі ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У відповідності до ч.1 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

При цьому в силу ч.2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Судові витрати сторонами не понесені.

Керуючись ст.ст.132, 139, 243-246, 255, 293, 295-297 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Державної фіскальної служби у Кіровоградської області (25006, м.Кропивницький, вул.Велика Перспективна, 55, ЄДРПОУ 39393501) про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу - задовольнити.

Визнати протиправною та скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) Головного управління Державної фіскальної служби у Кіровоградській області від 03 червня 2019 року №Ф-83895-52.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі його апеляційного оскарження - з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення за правилами, встановленими ст.ст.293, 295 - 297 КАС України.

Суддя Кіровоградського

окружного адміністративного суду Т.М. Кармазина