Рішення № 86194472, 06.12.2019, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 грудня 2019 року справа № 320/2701/19

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Кушнової А.О., за участю секретаря судового засідання Сакевич Ж.В., розглянув у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до військово-лікарської комісії Київського обласного військового комісаріату, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача, Білоцерківський об`єднаний міський військовий комісаріат, про визнання протиправним та скасування рішення.

Суть спору: до Київського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 з позовом до військово-лікарської комісії при Київському обласному військовому комісаріаті про визнання протиправним рішення Військово-лікарської комісії Київського обласного військового комісаріату від 15.05.2019, а саме висновку голови медичної комісії Київського обласного військового комісаріату про придатність до військової служби та подальший призов на строкову військову службу ОСОБА_1 , 1997 року народження, та скасування даного рішення.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 08.07.2019 відкрито провадження в адміністративній справі №320/2701/19, постановлено здійснити розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, витребувано докази та залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача, Білоцерківський об`єднаний міський військовий комісаріат.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначив про те, що 22.04.2019 він отримав повістку з Білоцерківського об`єднаного міського військового комісаріату, та з 22.04.2019 почав проходити медичний огляд військово-лікарською комісією Білоцерківського об`єднаного міського військового комісаріату, в результаті якого позивачу було встановлено діагноз "плоскостопість ІІ ст. обох стоп" та рекомендовано консультація травматолога, що також підтверджується довідкою лікаря-рентгенолога від 24.04.2019. За наслідками медичного огляду Білоцерківським об`єднаним міським військовим комісаріатом позивача визнано придатним до військової служби.

Позивач зазначив, що надалі його було направлено для медичного огляду до Київського обласного військового комісаріату. Так, в результаті медичного огляду 15.05.2019 військово-лікарською комісією Київського обласного військового комісаріату, лікарем-хірургом позивачу було встановлено діагноз: "плоскостопість І-ІІ ст. без порушення функцій», після чого 15.05.2019 було прийнято рішення медичної комісії Київського обласного військового комісаріату у вигляді висновку голови медичної комісії про придатність ОСОБА_1 до призову на строкову військову службу на підставі ст. 62 г графи Розкладу хвороб (додатки №1,2 до Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженого Наказом Міністра оборони України від 14.08.2008 №402).

Позивач зазначив, що з вказаним висновком голови медичної комісії він не погоджується, та у подальшому позивач самостійно звернувся за обстеженням до Комунального закладу Київської обласної клінічної лікарні», за результатами якого 21.05.2019 позивачу встановлено діагноз: «повздовжня плоскостопість обох стоп ІІ ст., з артрозом в таранно-човникоподібних суглобах».

На думку позивача, рішення військово-лікарської комісії Київського обласного військового комісаріату від 15.05.2019, оформлене у вигляді висновку голови медичної комісії Київського обласного військового комісаріату про придатність до військової служби та призначення "придатний до військової служби", є протиправним, оскільки воно не відповідає вимогам чинного законодавства та порушує права ОСОБА_1 .

Позивач вважає, що висновок голови медичної комісії Київського обласного військового комісаріату зроблений не у відповідності до Положення про військово-лікарську експертизу, оскільки при прийнятті рішення не були враховані надані позивачем медичні документи, що підтверджують стан його захворювання, а саме встановлений діагноз «плоскостопість ІІ ст. та артроз таранно-човникового суглоба І ст.», лікарем-хірургом Київського обласного військового комісаріату не надано направлення для проведення обстеження із зазначенням попереднього діагнозу для його уточнення при обстеженні, та для прийняття законного рішення щодо придатності позивача до призову на строкову військову службу.

Відповідач, заперечуючи проти задоволення позовних вимог, у відзиві на позовну заяву зазначив про те, що в результаті проходження огляду у Київському обласному військовому комісаріаті було переглянуто постанову військово-лікарської комісії Білоцерківського об`єднаного міського військового комісаріату та встановлено, що позивач є придатним для проходження військової служби.

Відповідач наголосив на тому, що позивачу було роз`яснено, що у разі його незгоди із медичним висновком відповідача, йому можуть надати направлення для проходження медичного обстеження військово-лікарською комісією при Національному військово-медичному клінічному центрі "Головний військовий клінічний госпіталь". Проте, позивач відмовився від додаткової військово-лікарської комісії при Національному військово-медичному клінічному центрі "Головний військовий клінічний госпіталь".

Третьою особою Білоцерківський об`єднаний міський військовий комісаріат у письмових поясненнях по справі зазначено, що відповідно до п.2.10 глави 2 розділу І Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України призовник ОСОБА_1 пройшов військову лікарську комісію Білоцерківського об`єднаного міського військового комісаріату, якою був направлений на додаткове обстеження до Білоцерківської міської лікарні, та після проходження додаткового обстеження на підставі статті 62 г графи І Розкладу хвороб (Додаток 1 до Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністерства оборони України №402 від 14.08.2008) військово-лікарською комісією Білоцерківського ОМВК ОСОБА_1 був визнаний придатним до військової служби. Військово-лікарська комісія Київського обласного військового комісаріату розглянула постанову ВЛК Білоцерківського об`єднаного міського військового комісаріату та постановила власну, якою визнала призовника ОСОБА_1 придатним до проходження військової служби.

Відповідно до частини п`ятої статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Клопотання сторін щодо розгляду справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін до суду не надходили.

Враховуючи зазначене вище, з огляду на предмет і підстави позову, склад учасників справи та обсяг поданих матеріалів, судом здійснено розгляд справи у порядку письмового провадження за наявними у ній матеріалами та доказами.

Згідно з частиною 2 статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд справи по суті за правилами спрощеного позовного провадження починається з відкриття першого судового засідання. Якщо судове засідання не проводиться, розгляд справи по суті розпочинається через тридцять днів, а у випадках, визначених статтею 263 цього Кодексу, - через п`ятнадцять днів з дня відкриття провадження у справі.

З огляду на завершення 30-ти денного терміну для подання заяв по суті справи, суд вважав можливим розглянути та вирішити справу по суті за наявними у ній матеріалами.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши усі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є громадянином України, про що свідчить паспорт громадянина України серії НОМЕР_1 , виданий Білоцерківським МВ Управління ДМС України в Київській області 11.09.2013 (а.с.8).

Згідно з копією облікової картки призовника, позивач з 08.01.2014 перебуває на обліку в Білоцерківському об`єднаному міському військовому комісаріаті (а.с.73-75).

Судом встановлено, що у період з 22.04.2019 по 15.05.2019 позивач за направленням Білоцерківського об`єднаного міського військового комісаріату (а.с.27) проходив медичний огляд призовника на збірному пункті Білоцерківського об`єднаного міського військового комісаріату, результати якого внесено до карти медичного огляду призовника №1209 (а.с.18-19).

Так, з карти медичного огляду призовника №1209 вбачається, що 22.04.2019 ОСОБА_1 лікарем-хірургом встановлено діагноз: "Плоскостопість І ступеня" та рекомендована консультація лікаря-травматолога.

23.04.2019 відповідно до результатів медичного огляду на призовній дільниці Білоцерківського об`єднаного міського військового комісаріату позивача з діагнозом «Плоскостопість» направлено на додаткове медичне обстеження стоп у рентген кабінет до Комунального підприємства Білоцерківської міської ради «Білоцерківська міська лікарня №1».

24.04.2019 за результатами Рентгенографії у картці №1209 медичного огляду призовника ОСОБА_1 лікарем-рентгенологом зроблено запис про те, що на рентгенівському знімку позивача вбачається плоскостопість І ст. обох стоп з ознаками артрозу І ст . таранно-човникового суглоба лівої стопи (а.с.76).

За результатами медичного огляду на збірному пункті Білоцерківського об`єднаного міського військового комісаріату позивачу встановлено діагноз: "Плоскостопість І (першого) ступеня" та встановлено, що ОСОБА_1 придатний до військової служби, що підтверджується довідкою військово-лікарської комісії Білоцерківського об`єднаного міського військового комісаріату від 26.04.2019 №54/3 (а.с.72).

Надалі, 15.05.2019 ОСОБА_1 проходив медичний огляд військово-лікарською комісією на збірному пункті Київського обласного військового комісаріату, результати якого внесено до карти медичного огляду призовника №1209.

На зворотному боці карти медичного огляду лікар-хірург встановив позивачу діагноз: "Плоскостопість І-ІІ ступеня без порушення функцій" (а.с.146).

Відповідно до карти №1209 медичного огляду призовника, на збірному пункті Київського обласного військового комісаріату військово-лікарська комісія 15.05.2019 дійшла висновку про придатність ОСОБА_1 до військової служби з діагнозом ст. 62г «плоскостопість І ступеня обох стоп».

Судом встановлено, що позивач звертався до Білоцерківського об`єднаного міського військового комісаріату, Київського обласного військового комісаріату із скаргами на рішення призовних комісій Білоцерківського ОМВК, Київського ОВК щодо придатності до військової служби, а також із заявою від 16.05.2019 вх.№Ж-26-6 про надання рішення військово-лікарської комісії Київського обласного військового комісаріату від 15.05.2019 про придатність до військової служби (а.с.15, 16, 20).

17.05.2019 позивачем оскаржено рішення призовних комісій Білоцерківського ОМВК, Київського ОВК щодо придатності до військової служби та проведення додаткового обстеження в незалежному медичному закладі від 15.05.2019 до Центральної військово-лікарської комісії, надаючи медичні документи (а.с.9).

Крім того, судом встановлено, що 21.05.2019 позивач самостійно за направленням сімейного лікаря (а.с.24) звернувся за обстеженням до Комунального закладу Київської обласної ради «Київська обласна клінічна лікарня №1», де лікарем ортопедом-травматологом йому було встановлено діагноз: «Повздовжня плоскостопість обох стоп ІІ ст., з артрозом в таранно-човникоподібних суглобах», надано рекомендації лікаря (а.с.25).

Також 21.05.2019 позивач самостійно звернувся до Державної установи «Інститут травматології та ортопедії НАМН України», відповідно до рентгенологічного висновку якого позивачу встановлено діагноз: "Плоскостопість І-ІІ ст., деформуючий артроз таранно-човникоподібних суглобах, більш виявлений зліва" (а.с.23).

Білоцерківський об`єднаний міський військовий комісаріат листом від 20.05.2019 №2/1077 повідомив позивачу про те, що військово-лікарською комісією Білоцерківського об`єднаного міського військового комісаріату було винесено рішення: "Придатний до військової служби (ст.62 г)". Також у листі від 20.05.2019 №2/1077 вказано, що відповідно до результатів медичного огляду на призовній ділянці Білоцерківського ОМВК, додаткового медичного обстеження відповідно до графи І Розкладу хвороб, станів та фізичних вад, що визначають ступінь придатності до військової служби, Положення про військово-лікарську експертизу у Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністра оборони України від 14.08.2008 за №1109/15800, 15.05.2019 військово-лікарською комісією Київського обласного військового комісаріату винесено рішення "Придатний до військової служби". У вказаному листі зазначено про те, що ОСОБА_1 відповідно до ч. 1 ст. 15 Закону України від 25.03.1992 «Про військовий обов`язок і військову службу» підлягає призову на строкову військову службу на загальних підставах (а.с.17).

У листі Білоцерківського об`єднаного міського військового комісаріату від 24.05.2019 №2/1136 позивача повідомлено про те, що відповідно до ч. 1 ст. 15 Закону України від 25.03.1992 «Про військовий обов`язок і військову службу» позивач підлягає призову на строкову військову службу на загальних підставах, а рішення щодо призову на строкову службу та відправці на Київський обласний збірний пункт 03.06.2019 винесено без порушень законодавства України (а.с.26).

Центральна військово-лікарська комісія листом від 23.05.2019 №2281 з метою встановлення остаточного діагнозу запропонувала ОСОБА_1 пройти контрольне обстеження у військовій частині А3122 м. Біла Церква. Командиру військової частини А3122 доручено провести контрольне обстеження призовника ОСОБА_1 , 1997 року народження, попередній діагноз «плоскостопість обох стоп» (а.с.13, 57).

За результатами контрольного обстеження ОСОБА_1 у військовій частині А3122 м. Біла Церква складено акт від 03.06.2019, відповідно до якого позивачу встановлено діагноз: «Повздовжня плоскостопість обох стоп справа І стадії, зліва ІІ стадії з ознаками остеоартрозу таранно-човноподібних суглобів» (а.с.58).

На підставі акту військової частини А3122 м. Біла Церква щодо обстеження призовника ОСОБА_1 , Центральна військово-лікарська комісія листом від 21.06.2019 №2811 повідомила Київський обласний військовий комісаріат про те, що позивач є непридатний до військової служби в мирний час, обмежено придатний у воєнний час (а.с.57).

З матеріалів справи вбачається, що позивачу було вручено повістку, відповідно до якої ОСОБА_1 призвано на строкову військову службу і зараховано до команди №2. Позивачу наказано 03.06.2019 о 07 год. 00 хв. з`явитись для відправки на обласний збірний пункт Київського ОВК за адресою: вул.Павліченко, буд.14, м.Біла Церква, Київської області, до Білоцерківського об`єднаного міського військового комісаріату (а.с.31).

Не погоджуючись з рішенням військово-лікарської комісії Київського обласного військового комісаріату від 15.05.2019, а саме висновком голови медичної комісії Київського обласного військового комісаріату щодо придатності ОСОБА_1 до військової служби, позивач звернувся з даним позовом до суду про визнання його протиправним та скасування.

Вирішуючи питання щодо права позивача на звернення до суду з цим позовом, суд виходить з такого.

Відповідно до статті 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Частиною 1 ст.5 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом, зокрема, визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень.

Конституційний Суд України, вирішуючи питання, порушені в конституційному зверненні і конституційному поданні щодо тлумачення частини другої статті 55 Конституції України в рішенні від 14 грудня 2011 року № 19-рп/2011 зазначив, що права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави (частина друга статті 3 Конституції України). Для здійснення такої діяльності органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові і службові особи наділені публічною владою, тобто мають реальну можливість на підставі повноважень, встановлених Конституцією і законами України, приймати рішення чи вчиняти певні дії. Особа, стосовно якої суб`єкт владних повноважень прийняв рішення, вчинив дію чи допустив бездіяльність, має право на захист.

Утвердження правової держави відповідно до приписів статті 1, другого речення частини третьої статті 8, статті 55 Основного Закону України полягає, зокрема, у гарантуванні кожному судового захисту прав і свобод, а також у запровадженні механізму такого захисту.

Відносини, що виникають між фізичною чи юридичною особою і суб`єктами владних повноважень під час здійснення ними владних управлінських функцій, є публічно-правовими і поділяються, зокрема, на правовідносини у сфері управлінської діяльності та правовідносини у сфері охорони прав і свобод людини і громадянина, а також суспільства від злочинних посягань. Діяльність органів влади, у тому числі судів, щодо вирішення спорів, які виникають у публічно-правових відносинах, регламентується відповідними правовими актами.

Рішення, прийняті суб`єктами владних повноважень, дії, вчинені ними під час здійснення управлінських функцій, а також невиконання повноважень, встановлених законодавством (бездіяльність), можуть бути оскаржені до суду відповідно до частин першої, другої статті 55 Конституції України, статті 5 КАС.

Разом з тим, обов`язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення суб`єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду. Порушення має бути реальним, стосуватися (зачіпати) зазвичай індивідуально виражені права чи інтереси особи, яка стверджує про їх порушення.

Неодмінним елементом правовідносин є їх зміст, тобто суб`єктивне право особи та її юридичний обов`язок. Відтак, судовому захисту підлягає суб`єктивне право особи, яке порушується у конкретних правовідносинах.

У Рішенні від 01 грудня 2004 року № 18-рп/2004 Конституційний суд України розтлумачив, що поняття "охоронюваний законом інтерес" треба розуміти як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, як зумовлений загальним змістом об`єктивного і прямо не опосередкований у суб`єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об`єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам.

Отже, охоронюваний законом інтерес полягає у прагненні особи набути певних матеріальних або нематеріальних благ з метою задоволення певних потреб, якщо такі прагнення є абстрактними, тобто випливають із певного суб`єктивного права у конкретних правовідносинах. Тому порушення охоронюваного законом інтересу, яке дає підстави для звернення особи за судовим захистом, є створення об`єктивних перешкод на шляху до здобуття відповідного матеріального та/або нематеріального блага.

При цьому, позивач на власний розсуд визначає чи порушені його права, свободи чи інтереси рішеннями, дією або бездіяльністю суб`єкта владних повноважень. Водночас, задоволення відповідних вимог особи можливе лише в разі об`єктивної наявності порушення, тобто встановлення, що рішення, дія або бездіяльність протиправно породжують, змінюють або припиняють права та обов`язки у сфері публічно-правових відносин.

Таким чином, під час розгляду кожної справи суд повинен встановити чи має місце порушення прав та інтересів позивача, адже без цього не можна виконати завдання судочинства. Якщо позивач не довів факту порушення особисто своїх прав чи інтересів, то навіть у разі, якщо дії суб`єкта владних повноважень є протиправними, підстав для задоволення позову немає.

Звернення до суду є способом захисту порушених суб`єктивних прав, а не способом відновлення законності та правопорядку у публічних правовідносинах.

Суд акцентує увагу на тому, що правова позиція щодо обов`язкової умови надання правового захисту судом, як от наявність відповідного порушення суб`єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду, висловлена Верховним Судом України у постановах від 15.12.15 у справі №21-5361а15, від 01.12.15 у справі №21-3222а15, від 08.12.15 у справі №21-5435а15.

В розумінні Кодексу адміністративного судочинства України захист прав, свобод та інтересів осіб завжди є наступним, тобто передбачає наявність встановленого судом факту їх порушення, при цьому, задоволенню підлягають лише ті вимоги, які відновлюють порушені права, свободи чи інтереси у сфері публічно-правових відносин.

Отже, право на судовий захист має лише та особа, яка є суб`єктом (носієм) порушених прав, свобод чи інтересів. То ж для того, щоб особі було надано судовий захист, суд встановлює, чи особа дійсно має порушене право, свободу чи інтерес, і це право, свобода чи інтерес порушені відповідачем в момент здійснення ним оскаржуваних дій чи рішень.

Визнання протиправним рішення суб`єкта владних повноважень можливе лише за позовом особи, право або законний інтерес якої порушені цим рішенням.

У даній справі позивач оскаржує висновок голови медичної комісії Київського обласного військового комісаріату від 15.05.2019 щодо придатності ОСОБА_1 до військової служби.

У позовній заяві, позивач, обґрунтовуючи наявність у нього права звернення до суду, зазначив про те, що спірним висновком порушено його права, оскільки при встановленні військово-лікарськими комісіями Білоцерківського об`єднаного міського військового комісаріату та Київського обласного військового комісаріату позивачу діагнозу, який було враховано при прийнятті спірного висновку, у порушення Положення про військово-лікарську експертизу лікарем-хірургом військово-лікарської комісії своєчасно не надано направлення для проведення додаткового обстеження, не враховані надані ним медичні документи, що підтверджують стан його захворювання, який свідчить про непридатність позивача до військової служби, з приводу чого суд зазначає наступне.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби визначено Законом України "Про військовий обов`язок і військову службу" від 25.03.1992 №2232-XII (далі - Закон №2232, в редакції, яка була чинна на момент виникнення спірних правовідносин).

Відповідно до ч.1 ст.1 Закону №2232 захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України.

Згідно з ч.2 ст.1 Закону №2232 військовий обов`язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення та Державної спеціальної служби транспорту (далі - Збройні Сили України та інші військові формування), посади в яких комплектуються військовослужбовцями.

Частиною 3 ст.1 Закону №2232 передбачено, що військовий обов`язок включає підготовку громадян до військової служби; приписку до призовних дільниць; прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов на військову службу; проходження військової служби; виконання військового обов`язку в запасі; проходження служби у військовому резерві; дотримання правил військового обліку.

Від виконання військового обов`язку громадяни України звільняються на підставах, визначених цим Законом (ч.5 ст.1 Закону №2232).

Відповідно до ч.9 ст.1 Закону №2232 щодо військового обов`язку громадяни України поділяються на такі категорії: допризовники - особи, які підлягають приписці до призовних дільниць; призовники - особи, приписані до призовних дільниць; військовослужбовці - особи, які проходять військову службу; військовозобов`язані - особи, які перебувають у запасі для комплектування Збройних Сил України та інших військових формувань на особливий період, а також для виконання робіт із забезпечення оборони держави; резервісти - особи, які проходять службу у військовому резерві Збройних Сил України, інших військових формувань і призначені для їх комплектування у мирний та воєнний час.

Згідно з абз.1 ч.10 ст.1 Закону №2232 громадяни України, які приписані до призовних дільниць або перебувають у запасі Збройних Сил України чи проходять службу у військовому резерві, зобов`язані: прибувати за викликом районного (міського) військового комісаріату для оформлення військово-облікових документів, приписки, проходження медичного огляду, направлення на підготовку з метою здобуття або вдосконалення військово-облікової спеціальності, призову на військову службу або на збори військовозобов`язаних; проходити медичний огляд та лікування в лікувально-профілактичних закладах згідно з рішеннями комісії з питань приписки, призовної комісії або військово-лікарської комісії районного (міського) військового комісаріату; проходити підготовку до військової служби, військову службу і виконувати військовий обов`язок у запасі; виконувати правила військового обліку, встановлені законодавством.

Відповідно до ч.1 ст.15 Закону №2232 на строкову військову службу призиваються придатні для цього за станом здоров`я громадяни України чоловічої статі, яким до дня відправлення у військові частини виповнилося 18 років, та старші особи, які не досягли 27-річного віку і не мають права на звільнення або відстрочку від призову на строкову військову службу (далі - громадяни призовного віку).

Частиною 2 ст.2 Закону №2232 визначено, що проходження військової служби здійснюється: громадянами України - у добровільному порядку (за контрактом) або за призовом; іноземцями та особами без громадянства - у добровільному порядку (за контрактом) на посадах, що підлягають заміщенню військовослужбовцями рядового, сержантського і старшинського складу Збройних Сил України.

Громадяни України, які приписуються до призовних дільниць, направляються для підготовки до військової служби, особи, які призиваються або приймаються на військову службу, приймаються на службу у військовому резерві, та військовозобов`язані, призначені для комплектування посад за відповідними військово-обліковими спеціальностями під час проведення мобілізації, проходять обов`язковий медичний огляд. Порядок проходження медичного огляду затверджується Міністерством оборони України та центральними органами виконавчої влади, які відповідно до закону здійснюють керівництво військовими формуваннями, за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері охорони здоров`я. Перелік військово-облікових спеціальностей затверджується Міністерством оборони України (ч.12 ст.12 Закону №2232).

Відповідно до ч.7 ст.17 Закону №2232 відстрочка від призову на строкову військову службу за станом здоров`я на строк до одного року надається призовникам, які визнані під час медичного огляду тимчасово непридатними до військової служби.

Наказом Міністра оборони України від 14.08.2008 №402 затверджено Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України (далі - Положення №402, в редакції, яка була чинна на момент виникнення спірних відносин).

Відповідно до п.1.1 розділу І Положення №402 військово-лікарська експертиза визначає придатність за станом здоров`я до військової служби призовників, військовослужбовців та військовозобов`язаних, установлює причинний зв`язок захворювань, травм (поранень, контузій, каліцтв) та визначає необхідність і умови застосування медико-соціальної реабілітації та допомоги військовослужбовцям.

Згідно з п.1.2 розділу І Положення №402 військово-лікарська експертиза - це: медичний огляд допризовників, призовників; військовослужбовців та членів їхніх сімей (крім членів сімей військовослужбовців строкової військової служби); військовозобов`язаних, офіцерів запасу, які призиваються на військову службу за призовом осіб офіцерського складу, резервістів (кандидатів у резервісти); громадян, які приймаються на військову службу за контрактом; кандидатів на навчання у вищих військово-навчальних закладах та військових навчальних підрозділах вищих навчальних закладів Міністерства оборони України (далі - ВВНЗ), учнів військових ліцеїв; колишніх військовослужбовців; працівників Збройних Сил України, які працюють у шкідливих та небезпечних умовах праці та залучаються до роботи з джерелами іонізуючого випромінювання (далі - ДІВ), компонентами ракетного палива (далі - КРП), джерелами електромагнітних полів (далі - ЕМП), лазерного випромінювання (далі - ЛВ), мікроорганізмами I - II груп патогенності; працівників допоміжного флоту Військово-Морських Сил Збройних Сил України (далі - ВМС Збройних Сил України); визначення ступеня придатності до військової служби, навчання у ВВНЗ, роботи за фахом; установлення причинного зв`язку захворювань, травм (поранень, контузій, каліцтв) військовослужбовців, військовозобов`язаних, резервістів.

Пунктом 2.1 розділу І Положення №402 передбачено, що для проведення військово-лікарської експертизи створюються військово-лікарські комісії (далі - ВЛК), штатні та позаштатні (постійно і тимчасово діючі).

Штатні та позаштатні (постійно і тимчасово діючі) ВЛК (лікарсько-льотні комісії (далі - ЛЛК)) приймають постанови. Постанови ВЛК (ЛЛК) оформлюються свідоцтвом про хворобу, довідкою військово-лікарської комісії, протоколом засідання військово-лікарської комісії з визначення причинного зв`язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв у колишнього військовослужбовця.

Постанови штатних та позаштатних ВЛК обов`язкові до виконання.

Відповідно до п.2.2 розділу І Положення №402 штатні ВЛК є військово-медичними установами. Вони мають гербову печатку, кутовий штамп та утримуються за окремим штатом. До штатних ВЛК належать: Центральна військово-лікарська комісія (далі - ЦВЛК); ВЛК регіону; ВЛК евакуаційного пункту; ВЛК пересувної госпітальної бази.

Штатні ВЛК комплектуються лікарями із клінічною підготовкою за однією з лікарських спеціальностей (терапія, хірургія, неврологія, психіатрія, оториноларингологія, офтальмологія, організація охорони здоров`я тощо), з досвідом роботи у військових частинах та лікувальних закладах.

Залучати особовий склад штатних ВЛК для вирішення питань та завдань, не пов`язаних із військово-лікарською експертизою, забороняється.

Відповідно до п.2.4.4 п.2.4 розділу ІІ Положення №402 на ВЛК регіону покладаються, зокрема, обов`язки з організації військово-лікарської експертизи, керівництва підпорядкованими ВЛК, контролю за їхньою роботою та надання їм методичної і практичної допомоги в зоні відповідальності.

Згідно з п.2.4.5 розділу І Положення №402 ВЛК регіону має право, зокрема, оглядати військовослужбовців та інших осіб, зазначених у пункті 1.2 розділу I цього Положення; приймати постанови згідно з Положенням, контролювати, розглядати, затверджувати, за наявності підстав не затверджувати, переглядати або скасовувати постанови підпорядкованих ВЛК. Постанову про придатність до військової служби колишніх військовослужбовців на період їх фактичного звільнення зі Збройних Сил України має право приймати або переглядати тільки ЦВЛК; направляти у військові лікувальні заклади на контрольне обстеження та медичний огляд військовослужбовців, членів їх сімей (крім членів сімей військовослужбовців строкової служби), військовозобов`язаних, резервістів, працівників.

Пунктом 1.1 розділу ІІ Положення №402 передбачено, що медичний огляд включає в себе вивчення та оцінку стану здоров`я і фізичного розвитку громадян на момент огляду в цілях визначення ступеня придатності до військової служби, навчання за військово-обліковими спеціальностями, вирішення інших питань, передбачених цим Положенням, з винесенням письмового висновку (постанови). Під придатністю до військової служби у цьому Положенні розуміється такий стан здоров`я і фізичного розвитку громадян, який дозволяє їм виконувати передбачені статутами, інструкціями службові обов`язки з конкретної військової спеціальності у виді Збройних Сил України та інших військових формуваннях у мирний та воєнний час.

Медичний огляд проводиться ВЛК з метою визначення придатності, зокрема, до військової служби допризовників, призовників, військовозобов`язаних, резервістів (кандидатів у резервісти).

Постанови ВЛК приймаються на підставі Розкладу хвороб, станів та фізичних вад, що визначають ступінь придатності до військової служби (далі - Розклад хвороб) (додаток 1), пояснень щодо застосування статей Розкладу хвороб (додаток 2) та таблиць додаткових вимог до стану здоров`я (далі - ТДВ) (додаток 3).

Розклад хвороб розроблений відповідно до вимог Міжнародної статистичної класифікації хвороб та споріднених проблем охорони здоров`я 10-го перегляду (далі - МКХ-10) (п.1.2 розділу ІІ Положення №402).

Відповідно до п.1.4 розділу ІІ Положення №402 медичний огляд контингентів, зазначених у пункті 1.2 розділу I цього Положення, проводиться в порядку, визначеному таблицею. Так, відповідно до таблиці медичний огляд громадян під час приписки до призовних дільниць та призову на строкову військову службу здійснюється лікарями, які залучаються з лікувально-профілактичних закладів.

Згідно з п.2.1 розділу ІІ Положення №402 організація медичного огляду призовників і допризовників покладається на районні (міські) комісії з питань приписки і районні (міські) призовні комісії, в областях - на обласні призовні комісії та призовні комісії Автономної Республіки Крим і міста Києва.

Пунктом 2.2 розділу ІІ Положення №402 визначено, що медичний огляд призовників проводиться на призовних дільницях районних (міських) військових комісаріатів лікарями, які залучаються з місцевих лікувальних закладів рішенням керівника місцевої державної адміністрації, на збірних пунктах Автономної Республіки Крим, обласних, Київського міського військових комісаріатів - лікарями медичного відділення тимчасового штату збірного пункту, які залучаються з лікувальних закладів відповідних управлінь охорони здоров`я.

Кожний призовник оглядається хірургом, терапевтом, невропатологом, психіатром, окулістом, отоларингологом, стоматологом, дерматологом, а за наявності медичних показань і лікарями інших спеціальностей.

Безпосередньо керує роботою медичного персоналу, що залучається для медичного огляду призовників, лікар - член призовної комісії (комісії з питань приписки), який призначається з числа найбільш кваліфікованих лікарів-спеціалістів та має необхідні знання і досвід у галузі військово-лікарської експертизи. Кандидатура лікаря - члена районної призовної комісії (комісії з питань приписки) погоджується з лікарем - членом обласної призовної комісії (начальником медичного відділення тимчасового штату обласного збірного пункту).

Відповідно до п.2.6 розділу ІІ Положення №402 оцінка стану здоров`я та придатності до військової служби проводиться у відповідності з графою I Розкладу хвороб та графами 1 - 11 ТДВ "А".

Згідно з п.2.7 розділу ІІ Положення №402 під час огляду призовників лікарі визначають стан їх здоров`я та ступінь придатності до військової служби. При цьому враховуються характер захворювання або фізичної вади, ступінь їх розвитку, функціональних порушень, а також освіта, спеціальність, фактична працездатність оглянутого та вимоги, які ставить військова служба до стану здоров`я у тому чи іншому виді Збройних Сил України, роді військ.

Пунктом 2.8 розділу ІІ Положення №402 визначено, що після закінчення огляду кожний лікар записує в облікову картку призовника (на збірному пункті - у Картку медичного огляду призовника на збірному пункті (додаток 8)) висновок про придатність (тимчасову непридатність або повну непридатність) до строкової військової служби, відповідну статтю Розкладу хвороб, дату огляду та підписує висновок із зазначенням свого прізвища та ініціалів і скріплює особистою печаткою. За результатами медичного огляду спеціалістами лікар - член призовної комісії приймає підсумкове рішення щодо придатності призовника за станом здоров`я до військової служби та служби в тому чи іншому роді військ, що скріплюється його підписом та особистою печаткою лікаря.

На призовників, у яких виявлені захворювання або відхилення від норми, що обмежують придатність за родами військ або визначають їх тимчасово непридатними та непридатними до строкової військової служби, оформлюється Висновок лікаря. Висновок підписується лікарем з обов`язковим зазначенням дати огляду, висновком про придатність до строкової військової служби, обмеженням за родами військ у відповідності з ТДВ "А" та лікарем - членом призовної комісії (комісії з питань приписки).

Відповідно до п.2.9 розділу ІІ Положення №402 лікар виносить одну з таких постанов: а) придатний до військової служби за графами ТДВ "А" 1 - 11; б) тимчасово непридатний до військової служби. Потребує лікування (динамічного спостереження) на термін до __ (указати дату); в) підлягає направленню на додаткове медичне обстеження та повторний медичний огляд; г) непридатний до військової служби в мирний час, обмежено придатний у воєнний час; ґ) непридатний до військової служби з виключенням з військового обліку.

Результати медичного огляду заносяться в книгу протоколів засідань призовної комісії (комісії з питань приписки). Карта медичного огляду та висновки лікарів підшиваються в особову справу призовника як додаток до облікової карти. Крім того, призовникам, які включені до складу команд на відправку у війська, надається довідка Р(М)ВК (додаток 9), яка разом з обліковими документами направляється до військової частини (п.2.10 розділу ІІ Положення №402).

Пунктом 77 постанови Кабінету Міністрів України від 21.03.2002 №352 "Про затвердження Положення про підготовку і проведення призову громадян України на строкову військову службу та прийняття призовників на військову службу за контрактом" передбачено, що відповідно до результатів медичного огляду призовника, його моральних і професійних якостей, рівня освіти, а також морального і соціального стану призовника членів його сім`ї, районна призовна комісія виносить і оголошує одне з рішень, яке заноситься до облікової картки призовника та до книги протоколів засідань призовної комісії, про придатність до військової служби і призов на строкову військову службу з визначенням до виду (роду військ) Збройних Сил, інших формувань, а також визначає термін відправлення його у військову частину; надання відстрочки або звільнення від призову на строкову військову службу на підставах, передбачених статтями 17 і 18 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу".

Отже, відповідно до вищенаведених вимог чинного законодавства, призовники підлягають медичному огляду, після якого кожний лікар комісії записує в облікову картку призовника висновок про придатність (тимчасову непридатність або повну непридатність) до строкової військової служби, відповідну статтю Розкладу хвороб, дату огляду та підписує висновок із зазначенням свого прізвища та ініціалів і скріплює особистою печаткою.

За результатами медичного огляду лікар - член призовної комісії приймає підсумкове рішення щодо придатності призовника за станом здоров`я до військової служби та служби в тому чи іншому роді військ, що скріплюється його підписом та особистою печаткою лікаря.

При цьому, суд зазначає, що відповідно до наведених вище положень абз.1 п.2.8 розділу ІІ Положення №402 медичний огляд призовника завершується складанням картки медичного огляду призовника на збірному пункті, яка має містити висновок кожного лікаря комісії, що проводив медичний огляд призовника про його придатність та підпис такого лікаря.

Крім того, у картці спеціаліст лікар - член призовної комісії має зазначити підсумкове рішення щодо придатності призовника за станом здоров`я до військової служби та служби в тому чи іншому роді військ, та скріпити своє рішення підписом та особистою печаткою.

Суд наголошує на тому, що у разі наявності сумніву щодо правильності висновку відповідача щодо його придатності до військової служби, позивач має право звернутись до Центральної військово-лікарської комісії для перегляду відповідного висновку.

Так, підпунктом 2.3.3 п.2.3 розділу І Положення №402 встановлено, що на Центральну ВЛК покладається організація військово-лікарської експертизи у Збройних Силах України, а також: розгляд заяв, пропозицій, скарг та прийом відвідувачів з питань військово-лікарської експертизи; прийняття та перегляд постанов ВЛК про ступінь придатності колишніх військовослужбовців на період їх фактичного звільнення із Збройних Сил України.

Згідно з пп.2.3.4 п.2.3 розділу І Положення №402 Центральна ВЛК має право, зокрема, розглядати, переглядати, скасовувати, затверджувати, не затверджувати, контролювати згідно з цим Положенням постанови будь-якої ВЛК Збройних Сил України.

Судом встановлено, що позивач звертався до Центральної військово-лікарської комісії зі скаргою щодо незгоди з рішенням призовної комісії Білоцерківського ОМВК, Київського ОВК щодо придатності до військової служби та проведення додаткового обстеження в незалежному медичному закладі, після чого Центральна військово-лікарська комісія листом від 23.05.2019 №2281 запропонувала ОСОБА_1 пройти контрольне обстеження у військовій частині А3122 м. Біла Церква (Олександрійський (50-річчя перемоги) бульвар, 109, доручила командиру військової частини А3122, відповідно до вимог п.2.12 глави 2 розділу ІІ Положення з метою встановлення остаточного діагнозу провести контрольне обстеження призовнику ОСОБА_1 , 1997 року народження, зазначивши попередній діагноз - плоскостопість обох стоп, та результати обстеження направити до Центральної ВЛК (а.с.94).

За результатами контрольного медичного обстеження у військовій частині А3122 м. Біла Церква, яке оформлене актом дослідження стану здоров`я від 03.06.2019 №1, встановлений діагноз «Повздовжня плоскостопість обох стоп справа І ст., зліва ІІ стадія з ознаками остеоартрозу у таранно-човноподібних суглобах», позивача визнано непридатним до військової служби в мирний час, обмежено придатним у воєнний час (а.с.95).

На підставі акту дослідження стану здоров`я військової частини А3122 м. Біла Церква щодо обстеження призовника ОСОБА_1 , Центральна військово-лікарська комісія листом від 21.06.2019 №2811 повідомила Київський обласний військовий комісаріат про те, що позивач є непридатний до військової служби в мирний час, обмежено придатний у воєнний час (а.с.57).

Таким чином, Центральною військово-лікарською комісією прийняте остаточне рішення, оформлене листом від 21.06.2019 №2811, яким позивач визнаний непридатним до військової служби в мирний час, обмежено придатний у воєнний час.

Приймаючи до уваги наявність висновок Центральної ВЛК ЗС України від 21.06.2019 №2811 про непридатність позивача до військової служби в мирний час, обмежену придатність у воєнний час, оскаржуване у даній справі рішення військово-лікарської комісії при Київському обласному військовому комісаріаті від 15.05.2019 не зумовлює настання для позивача будь-яких негативних наслідків.

Отже, враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що оспорюване у справі рішення Військово-лікарської комісії при Київському обласному військовому комісаріаті від 15.05.2019 про придатність позивача до військової служби не порушує права позивача, що є підставою для відмови у позові.

Крім того, дослідивши карту №1209 медичного огляду призовника ОСОБА_1 на збірному пункті Київського обласного військового комісаріату від 22.04.2019, судом встановлено, що у вказаній карті лікарі комісії (терапевт, окуліст, психіатр, невропатолог, стоматолог, отоларинголог, дерматолог та хірург) дійшли висновку щодо придатності ОСОБА_1 до військової служби. Вказана карта містить підписи всіх зазначених вище лікарів.

Разом з тим, судом встановлено, що у вказаній карті відсутній підпис голови військово-лікарської комісії Єрьоміна М. М., тобто один із головних реквізитів, обов`язковість якого встановлена п.2.5 розділу ІІ Положення №402.

На думку суду, відсутність у висновку Київського обласного військового комісаріату про придатність позивача до військової служби підпису голови комісії свідчить не лише про неналежне оформлення відповідного документу, але й також про відсутність належного фіксування головою комісії Єрьоміним М.М., факту придатності ОСОБА_1 до військової служби.

У зв`язку з цим, суд вважає, що спірний висновок голови військово-лікарської комісії Київського обласного військового комісаріату про придатність позивача до військової служби, який міститься у карті №1209 медичного огляду призовника на збірному пункті Київського обласного військового комісаріату від 22.04.2019, не породжує для позивача настання будь-яких негативних наслідків у вигляді порушення його прав та інтересів, оскільки в даному випадку, неналежне оформлення висновку (відсутність підпису голови комісії) нівелює його значення як документа.

Що стосується доводів позивача стосовно несвоєчасного надання направлення на додаткове обстеження, суд зазначає таке.

Як вже було зазначено судом, для проведення військово-лікарської експертизи створюються військово-лікарські комісії (далі - ВЛК), штатні та позаштатні (постійно і тимчасово діючі). Штатні та позаштатні (постійно і тимчасово діючі) ВЛК (лікарсько-льотні комісії (далі - ЛЛК)) приймають постанови. Постанови ВЛК (ЛЛК) оформлюються свідоцтвом про хворобу, довідкою військово-лікарської комісії, протоколом засідання військово-лікарської комісії з визначення причинного зв`язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв у колишнього військовослужбовця. Постанови штатних та позаштатних ВЛК обов`язкові до виконання (п.2.1 розділу І Положення).

Відповідно до п. 2.2 розділу І Положення штатні ВЛК є військово-медичними установами. Вони мають гербову печатку, кутовий штамп та утримуються за окремим штатом. До штатних ВЛК належать: Центральна військово-лікарська комісія (далі - ЦВЛК); ВЛК регіону; ВЛК евакуаційного пункту; ВЛК пересувної госпітальної бази.

Штатні ВЛК комплектуються лікарями із клінічною підготовкою за однією з лікарських спеціальностей (терапія, хірургія, неврологія, психіатрія, отоларингологія, офтальмологія, організація охорони здоров`я тощо), з досвідом роботи у військових частинах та лікувальних закладах.

Залучати особовий склад штатних ВЛК для вирішення питань та завдань, не пов`язаних із військово-лікарською експертизою, забороняється.

Відповідно до п. 2.4.4 п. 2.4 розділу ІІ Положення на ВЛК регіону покладаються, зокрема, обов`язки з організації військово-лікарської експертизи, керівництва підпорядкованими ВЛК, контролю за їхньою роботою та надання їм методичної і практичної допомоги в зоні відповідальності.

До позаштатних постійно діючих ВЛК (ЛЛК) належать: госпітальні ВЛК; гарнізонні ВЛК; ЛЛК; ВЛК високомобільних десантних військ; ВЛК військових комісаріатів; ВЛК територіального центру комплектування (далі - ВЛК ТЦК); ВЛК цивільного лікувального закладу з правами госпітальної ВЛК (пп.2.6.1. п. 2.6. розділу І Положення). ВЛК військового комісаріату створюється у районному (міському) військовому комісаріаті в установленому законодавством порядку за узгодженням із заінтересованими органами (пп.2.10.1. п. 2.10. розділу І Положення).

Відповідно до п. 2.12. розділу ІІ Положення, у разі коли лікарям під час медичного огляду важко визначити стан здоров`я призовника, його направляють на амбулаторне або стаціонарне обстеження в лікувально-профілактичний заклад, про що лікарем або лікарем - членом призовної комісії (комісії з питань приписки) робиться відповідний запис в додатковому аркуші до облікової карти призовника, на збірному пункті - у картці амбулаторного обстеження та медичного огляду, на зворотному боці із зазначенням об`єктивних причин направлення, куди направляється, попереднього діагнозу. При цьому призовнику видається направлення, у якому вказується попередній діагноз та що необхідно уточнити при обстеженні для прийняття рішення. Направлення підписує лікар, який призначив обстеження, і лікар - член призовної комісії (комісії з питань приписки), який проводить контроль за об`єктивністю і доцільністю призначеного обстеження.

Після проведення обстеження складається Акт дослідження стану здоров`я (додаток 10), який підписується головним лікарем лікувально-профілактичного закладу. Акт подається у військовий комісаріат на розгляд призовної комісії (комісії з питань приписки).

У спірних питаннях, пов`язаних із незгодою призовника з висновками лікарів, які залучаються до медичного огляду призовників, питаннях контролю за об`єктивністю висновків лікарів за рішенням штатної ВЛК призовник може бути направлений на контрольне обстеження у військовий лікувальний заклад.

Таким чином, ВЛК, які діють при військових комісаріатах, в цьому випадку Київський обласний військовий комісаріат, не належить до штатних ВЛК, та відповідно є позаштатними ВЛК, тільки штатні ВЛК можуть направляти призовників на контрольне обстеження у військово-лікувальний заклад.

За таких обставин, суд відхиляє доводи позивача стосовно того, що відповідач протиправно своєчасно не направив його на додаткове обстеження.

У п.58 Рішення Європейського суду з прав людини у справі «Серявін та інші проти України» від 10.02.2010 Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення. Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.

Згідно з ч.1 ст.9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до вимог статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Під час перевірки правомірності оскаржуваних рішень суд керується критеріями закріпленими у ст. 2 КАС України, які повною мірою відображають принципи адміністративної процедури.

Під час розгляду справи судом було встановлено, що спірний висновок голови військово-лікарської комісії Київського обласного військового комісаріату про придатність позивача, який міститься у карті №1209 медичного огляду призовника на збірному пункті Київського обласного військового комісаріату від 15.05.2019, з огляду на неналежне оформлення висновку, зокрема, відсутності підпису голови комісії, а також наявність висновку Центральної ВЛК ЗС України про непридатність позивача до військової служби в мирний час та обмежено придатним у воєнний час, не породжує для позивача настання будь-яких негативних наслідків у вигляді порушення його прав та інтересів, оскільки в даному випадку, неналежне оформлення висновку (відсутність підпису голови комісії) та наявність висновку Центральної ВЛК ЗС України про непридатність позивача до військової служби нівелює його значення як документа.

При цьому, суд зазначає, що відповідно до ч.1 ст.19 Кодексу адміністративного судочинства України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема спорах щодо оскарження рішень атестаційних, конкурсних, медико-соціальних експертних комісій та інших подібних органів, рішення яких є обов`язковими для органів державної влади, органів місцевого самоврядування, інших осіб.

Отже, оскільки предметом розгляду даної справи є оскарження висновку військово-лікарської комісії Київського обласного військового комісаріату від 15.05.2019 про придатність позивача до військової служби, суд вважає, що дана справа має бути розглянута саме за правилами адміністративного судочинства.

З огляду на зазначене, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що у задоволенні адміністративного позову слід відмовити.

Щодо розподілу судових витрат, суд зазначає, що у зв`язку з відмовою у задоволенні позовних вимог, розподіл судових витрат відповідно до статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України не здійснюється.

Керуючись статтями 243-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

в и р і ш и в:

У задоволенні адміністративного позову відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи через Київський окружний адміністративний суд.

Дата складення повного рішення суду 06.12.2019.

Суддя Кушнова А.О.