Рішення № 86194469, 14.03.2019, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 березня 2019 року м.Київ № 320/737/19

Суддя Київського окружного адміністративного суду Брагіна О.Є., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області про визнання протиправною та скасування вимоги,

у с т а н о в и в:

до суду звернулась ОСОБА_1 з позовом до ГУ ДФС України у Київській області про визнання протиправною та скасування вимоги від 12.11.2018 № Ф-144321-52 про сплату боргу у розмірі 15819,54 грн, який являє собою недоїмку з ЄСВ на таку ж суму.

В обґрунтування своїх вимог позивачка зазначила, що відповідачем було винесено вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 12.11.2018 № Ф-144321-52, відповідно до якої позивачці запропоновано сплатити недоїмку з єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування в сумі 15819,54 грн., не погоджуючись з діями контролюючого органу, ОСОБА_1 вказала, що завершила підприємницьку діяльність. 14.08.2003, її було знято з обліку платника податку, про що складена довідка про відсутність заборгованості по платежах до бюджету, таким чином орган державної податкової служби мав зняти позивачку з обліку ще у 2003 р. Допущена бездіяльність в частині невиконання відповідачем п. 8.6 Інструкції про порядок обліку платників податків, затвердженої Наказом ДПА України № 80 від 19.02.1998, в частині того, що якщо платник податків не має заборгованості перед бюджетом, та в разі неподання протягом одного року в органи державної податкової служби податкових декларацій, документів бухгалтерської звітності, то керівник органу державної податкової служби приймає рішення у вигляді розпорядження відносно суб`єкта підприємницької діяльності - про звернення до суду із заявою (позовною заявою) про скасування державної реєстрації суб`єкта підприємницької діяльності, стала підставою для звернення із адміністративним позовом.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 14.02.2019 було відкрите спрощене позовне провадження у справі та вирішено здійснювати розгляд справи без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання, за наявними у справі матеріалами.

Частиною 5 статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Згідно з частиною 2 статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд справи по суті за правилами спрощеного позовного провадження починається з відкриття першого судового засідання; якщо судове засідання не проводиться, розгляд справи по суті розпочинається через тридцять днів.

З огляду на завершення 30-ти денного терміну для подання заяв по суті справи, суд вважав можливим розглянути та вирішити справу по суті за наявними у ній матеріалами.

Відповідач надіслав відзив на позовну заяву та зазначив, що за позивачкою згідно даних облікової картки платника податків з єдиного внеску за 2017-2018 роки станом на 31.10.2018 рахується заборгованість зі сплати єдиного соціального внеску, а тому вимога по сплату недоїмки винесена контролюючим органом законно, просив суд відмовити у задоволенні позову ОСОБА_1 .

Дослідивши матеріали справи, з`ясувавши всі фактичні обставини, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, з таких підстав:

11.10.1996 до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, було внесено запис щодо ОСОБА_1 як фізичної особи-підприємця.

Засобами поштового зв`язку, 26.12.2018, на адресу останньої надійшла вимога ГУ ДФС у Київській області про сплату боргу (недоїмки) від 12.11.2018 № Ф-144321-52, який утворився при несплаті недоїмки з єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування в сумі 15819,54 грн.

Згідно довідки № 7856 від 14.08.2003, виданої Броварським ОДПІ, позивачку було знято з обліку платника податків 14.08.2003 у зв`язку з ліквідацією за рішенням власника від 17.07.2003 № 14575; заборгованості по платежах до бюджету ОСОБА_1 не мала.

За твердженнями позивачки, порушення Броварською ОДПІ Київської області у 2003 порядку зняття з обліку платників податків в органах державної податкової служби стало наслідком винесення ГУ ДФС незаконної вимоги про сплату боргу (недоїмки). Вважаючи вимогу протиправною, оскаржила її до ДФС України. Однак, рішенням Департаменту адміністративного оскарження та судового супроводження ДФС України від 01.02.2019 №5179/6/99-99-11-05-02-25 скаргу залишено без задоволення.

Надаючи правової оцінки відносинам, що виникли між сторонами, суд виходив з наступного: за приписами ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до положень ст. 67 Конституції України кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

ПК України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Згідно з п. 7.3 ст. 7 ПК України будь-які питання щодо оподаткування регулюються цим Кодексом і не можуть встановлюватися або змінюватися іншими законами України, крім законів, що містять виключно положення щодо внесення змін до цього Кодексу та/або положення, які встановлюють відповідальність за порушення норм податкового законодавства.

Відповідно до пп. 16.1.2 та пп. 16.1.12 п. 16.1 ст. 16 ПК України платник податків зобов`язаний вести в установленому порядку облік доходів і витрат, складати звітність, що стосується обчислення і сплати податків та зборів та забезпечувати збереження документів, пов`язаних з виконанням податкового обов`язку, протягом строків, установлених цим Кодексом.

Пунктом 44.1 ст. 44 ПК України встановлено, що для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку врегульоване Законом України від 08.07.2010 № 2464-VІ «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування».

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 1 Закону № 2464 єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов`язкового державного соціального страхування в обов`язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Пунктом 6 ч. 1 ст. 1 Закону № 2464 регламентовано, що недоїмка - сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та/або не сплачена у строки, встановлені цим Законом, обчислена органом доходів і зборів у випадках, передбачених цим Законом.

Приписами пп. 14.1.153 п. 14.1 ст. 14 ПК України визначено, що податкова вимога - письмова вимога контролюючого органу до платника податків щодо погашення суми податкового боргу.

Згідно з вимогами ч. 1 ст. 59 ПК України у разі коли у платника податків виник податковий борг, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Податкова вимога може надсилатися (вручатися) контролюючим органом за місцем обліку платника податків, в якому обліковується податковий борг платника податків.

Податкова вимога не надсилається (не вручається), якщо загальна сума податкового боргу платника податків не перевищує шістдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. У разі збільшення загальної суми податкового боргу до розміру, що перевищує шістдесят неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, контролюючий орган надсилає (вручає) податкову вимогу такому платнику податків.

Відповідно до п. 59.3 ст. 59 ПК України податкова вимога надсилається не раніше першого робочого дня після закінчення граничного строку сплати суми грошового зобов`язання.

Податкова вимога повинна містити відомості про факт виникнення грошового зобов`язання та права податкової застави, розмір податкового боргу, який забезпечується податковою заставою, обов`язок погасити податковий борг та можливі наслідки його непогашення в установлений строк, попередження про опис активів, які відповідно до законодавства можуть бути предметом податкової застави, а також про можливі дату та час проведення публічних торгів з їх продажу.

Відповідно до п. 59.5 ст. 59 ПК України у разі якщо у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується (зменшується), погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що існує на день погашення.

У разі якщо після направлення (вручення) податкової вимоги сума податкового боргу змінилася, але податковий борг не був погашений в повному обсязі, податкова вимога додатково не надсилається (не вручається).

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 7 Закону № 2464 єдиний внесок нараховується для фізичних осіб-підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування, - на суми, що визначаються такими платниками самостійно для себе, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.

У разі якщо таким платником не отримано дохід (прибуток) у звітному році або окремому місяці звітного року, такий платник зобов`язаний визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.

Мінімальний страховий внесок - сума єдиного внеску, що визначається розрахунково як добуток мінімального розміру заробітної плати на розмір внеску, встановлений законом на місяць, за який нараховується заробітна плата (дохід), та підлягає сплаті щомісяця.

Таким чином, фізичні особи-підприємці, які застосовують спрощену систему оподаткування, сплачують єдиний соціальний внесок за періоди, в яких вони були платниками єдиного податку, незалежно від того, отримували вони дохід у цей період чи ні.

Законом України від 03.10.2017 № 2148-VІІІ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій» внесено зміни до Закону № 2464, відповідно до яких, зокрема, встановлено нові строки сплати єдиного внеску для фізичних осіб-підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування; які застосовують загальну систему оподаткування; осіб, які проводять незалежну професійну діяльність, а саме: наукову, літературну, артистичну, художню, освітню або викладацьку, а також медичну, юридичну практику, в тому числі адвокатську, нотаріальну діяльність, або осіб, які проводять релігійну (місіонерську) діяльність, іншу подібну діяльність та отримують дохід від цієї діяльності; членів фермерського господарства.

Згідно абз. 3 ч. 8 ст. 9 Закону № 2464 платники єдиного внеску, зазначені у п.п. 4, 5 та 5-1 ч. 1 ст. 4 цього Закону, зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний квартал, до 20 числа місяця, що настає за кварталом, за який сплачується єдиний внесок.

Фізичні особи-підприємці, які працюють на спрощеній системі оподаткування, сплачують єдиний соціальний внесок щокварталу до 20 числа місяця, наступного за звітним кварталом.

Законом України від 21.12.2016 № 1801-VIII «Про Державний бюджет України на 2017 рік» встановлено щомісячний розмір мінімальної заробітної плати з 01.01.2017 - 3200,00 грн., а Законом України від 07.12.2017 № 2246-VIII «Про Державний бюджет України на 2018 рік» з 01.01.2018 - 3723,00 грн.

Частиною 5 ст. 8 Закону № 2464 для зазначеної категорії платників встановлена обов`язкова ставка єдиного внеску, що становить 22% бази нарахування.

Нарахування платнику єдиного внеску здійснюється автоматично на рівні ДФС України поквартально в розмірі мінімального страхового внеску, що відображається в інтегрованій картці платника.

Граничний термін перерахування єдиного внеску за 2017 рік - 09.02.2018 та відповідно до внесених змін з 01.01.2018 єдиний внесок сплачується щокварталу до строку: 19.04.2018, 19.07.2018, 19.10.2018, 19.01.2019 та за поданим звітом за 2018 рік (по строку 09.02.2019) - в день подання такого звіту.

Сума єдиного внеску для фізичних осіб-підприємців - платників єдиного податку у 2018 році не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску (22 % від мінімальної заробітної плати: 3723,00 грн. х 22 % = 819,06 грн.).

Відповідно, щоквартальний платіж позивача складає 2457,18 грн. (3723,00 грн. х 3 х 22%), поквартально:

за 2017 рік - 704,00 грн. х 12 = 8448,00 грн.;

до 19.04.2018 - за І квартал 2018 року - 2457,18 грн.;

до 19.07.2018 - за ІІ квартал 2018 року - 2457,18 грн.;

до 19.10.2018 - за ІІІ квартал 2018 року - 2457,18 грн.;

З огляду на викладене, в інтегрованій картці ОСОБА_1 по єдиному соціальному внеску обліковується загальна сума заборгованості 15819,54 грн.

Статтею 6 Закону № 2464 визначено обов`язок платника єдиного внеску своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.

Відповідно до вимог п.п. 6, 7 ст. 13 Закону № 2464 та розділу VI Інструкції «Про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування», затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 20.04.2015 № 449 органи доходів і зборів мають право стягувати з платників несплачені суми єдиного внеску.

Статтею 25 Закону № 2464 та п. 3 Розділу VI Інструкції № 449 визначено, що органи доходів і зборів надсилають (вручають) платникам вимогу про сплату боргу (недоїмки), якщо: дані документальних перевірок свідчать про донарахування сум єдиного внеску органами доходів і зборів; платник має на кінець календарного місяця недоїмку зі сплати єдиного внеску; платник має на кінець календарного місяця борги зі сплати фінансових санкцій.

Вимога про сплату боргу (недоїмки) формується на підставі даних інформаційної системи органу доходів і зборів платника на суму боргу, що перевищує 10 гривень.

Вимога про сплату боргу (недоїмки), окрім загальних реквізитів, повинна містити відомості про розмір боргу, у тому числі суми недоїмки, штрафів та пені, обов`язок погасити борг та можливі наслідки його непогашення в установлений строк.

Вимога про сплату боргу (недоїмки) формується на підставі актів документальних перевірок, звітів платника про нарахування єдиного внеску та облікових даних з інформаційної системи органу доходів і зборів за формою згідно з додатком 6 до цієї Інструкції (для платника - юридичної особи) або за формою згідно з додатком 7 до цієї Інструкції (для платника - фізичної особи).

Згідно ч. 2 ст. 25 Закону № 2464 у разі виявлення своєчасно не сплачених сум страхових внесків платники єдиного внеску зобов`язані самостійно обчислити ці внески і сплатити їх з нарахуванням пені в порядку і розмірах, визначених цією статтею.

Суд звертає увагу, що позивачкою надані довідка за ф. № 12-ОПП в№7856 від 14.08.2003 про зняття її з обліку платника податків з 14.08.2003 та довідка Броварської ОДПІ Київської області від 14.08.2003 № 7851/847/19-10 про відсутність заборгованості позивачки по платежах до бюджету станом на 14.08.2003. Однак, при здійсненні запиту в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань щодо встановлення статусу фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) відомості про припинення підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця у 2003 відсутні. Наявна інформація про припинення підприємницької діяльності 27.12.2018.

Відповідно до пунктів 8.3 та 8.4 Інструкції про порядок обліку платників податків, затвердженої Наказом Державної податкової адміністрації України 19.02.1998 № 80 (в редакції наказу ДПА України від 17.11.1998 № 552), після проведеної перевірки платника податків, у разі встановлення факту відсутності заборгованості перед бюджетами орган державної податкової служби знімає його з обліку. Зняття з обліку платника податків в органах державної податкової служби проводиться за наявності повідомлення від установи банку про закриття такому платнику рахунків. Після завершення процедури зняття з обліку орган державної податкової служби складає довідку про зняття з обліку платника податків за ф. N 12-ОПП (додаток 12), яку надсилає до органів державної реєстрації або органу, що здійснив реєстрацію. Зняття з обліку платника фіксується в журналі за ф. N 6-ОПП, а відмітка про зняття платника з обліку вводиться в районний рівень Єдиного банку даних про платників податків - юридичних осіб або Державного реєстру фізичних осіб. Облікові справи про таких платників здаються до архіву органу державної податкової служби по закінченні звітного року.

Також, цією Інструкцією передбачалось, що якщо після проведеної перевірки платника податків встановлено факт заборгованості його перед бюджетами, орган державної податкової служби не знімає його з обліку, а підрозділи обліку та звітності складають повідомлення про наявність обов`язків зі сплати податків і зборів (обов`язкових платежів) за ф. N 10-ОПП (додаток 10) і надсилають його ліквідаційній комісії. Зазначене повідомлення дозволяється видавати платнику податків для пред`явлення у відповідні органи. Якщо платник податків не має заборгованості перед бюджетом, та у разі неподання протягом одного року в органи державної податкової служби податкових декларацій, документів бухгалтерської звітності, то керівник органу державної податкової служби приймає рішення у вигляді розпорядження відносно суб`єкта підприємницької діяльності - про звернення до суду із позовом про скасування державної реєстрації суб`єкта підприємницької діяльності.

Тобто за Інструкцією, діючою на час зняття позивачки з обліку платників податків, ліквідаційна процедура повинна була повністю проводитись органом державної податкової служби, а саме Броварською ОДПІ з моменту зняття позивачки з обліку платників податків з самого початку і до виключення її з ЄДР.

Натомість, відповідачем не надано належних і допустимих доказів, які підтверджували б скасування наданої позивачкою довідки за ф. №12-ОПП № 7856 від 14.08.2003 про зняття ОСОБА_1 з обліку платника податків. Також відповідач не надав до суду інших доказів, які свідчили б про нарахування позивачу сум єдиного внеску органом доходів і зборів (акт документальної перевірки).

У відзиві на позовну заяву представник відповідача вказує, що нарахування єдиного внеску за період діяльності позивача здійснено в автоматичному режимі.

Суд зазначає, що вказані доводи відповідача щодо автоматичного нарахування органом доходів і зборів сум єдиного внеску суперечать вищенаведеним законодавчим приписам частини третьої статті 9 Закону № 2464-VI та пункту 10 розділу IV Інструкції.

Враховуючи, що безпосередніх доказів нарахування органом доходів і зборів сум єдиного внеску у розмірі 15819,54 грн. (звіти, акти документальної перевірки), відповідач не надав, суд вважає посилання представника відповідача на дані інтегрованої картки платника та подані до суду роздруківки картки не достатнім доказом виникнення у позивача спірної заборгованості.

Суд також враховує, що Європейський суд з прав людини у своєму рішенні у справі Рисовський проти України (CASE OF RYSOVSKYY v. UKRAINE) підкреслив особливу важливість дотримання принципу належного урядування. Він передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб. Зокрема, на державні органи покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси. Принцип належного урядування, як правило, не повинен перешкоджати державним органам виправляти випадкові помилки, навіть ті, причиною яких є їхня власна недбалість. Ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються. Принцип належного урядування покладає на державні органи обов`язок діяти невідкладно, виправляючи свою помилку.

У зв`язку з цим відповідачем не продемонстровано суду, що він діяв у межах повноважень, у спосіб та в порядку, передбачених законом. Із наведених відповідачем аргументів не слідує право контролюючого органу здійснювати нарахування єдиного внеску без проведення документальної перевірки, натомість саме під час проведення документальної перевірки контролюючий орган може встановити всі необхідні обставини для правильного нарахування єдиного внеску.

При цьому суд акцентує увагу на тому, що жодна норма податкового законодавства не дозволяє контролюючому органу здійснювати нарахування єдиного внеску без проведення документальної перевірки саме в автоматичному режимі на рівні ДФС України, що за переконанням суду свідчить про здійснення такого нарахування не відповідачем, як уповноваженим на те органом, а засобами відповідного програмного забезпечення ДФС України, яка є центральним органом в системі органів доходів і зборів і не уповноважена нараховувати єдиний внесок платнику податків, який знаходиться на обліку в територіальному органі доходів і зборів.

Беручи до уваги, що відповідачем не доведено правомірність та обґрунтованість нарахування позивачу єдиного внеску, що стало підставою для виникнення недоїмки у сумі 158195,54 грн., суд дійшов висновку про протиправність винесення вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 12.11.2018 № Ф-144321-52.

За загальним правилом, що випливає з принципу змагальності, кожна сторона повинна подати докази на підтвердження обставин, на які вона посилається, або на спростування обставин, про які стверджує інша сторона.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу.

Належних і достатніх доказів, які б спростовували позицію позивача, відповідач під час розгляду справи не надав, відтак не довів правомірності сформованої ним вимоги про сплату боргу.

Системно проаналізувавши приписи законодавства України, що були чинними на момент виникнення спірних правовідносин між сторонами, зважаючи на взаємний та достатній зв`язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню.

Відповідно до статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Під час звернення до суду позивачем сплачено судовий збір в сумі 768,40 грн., що підтверджується квитанцією № 15 від 13.02.2019, оригінал якої наявний в матеріалах справи.

Керуючись статтями 9, 14, 73, 74, 75, 76, 77, 78, 90, 143, 242- 246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

в и р і ш и в:

адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправною та скасувати вимогу Головного управління ДФС у Київській області про сплату боргу (недоїмки) по сплаті єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування від 12.11.2018 № Ф-144321-52.

Стягнути на користь ОСОБА_1 (РНОКПП - НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Київській області (ЄДРПОУ - 39393260, 03680, м. Київ, вулиця Народного Ополчення, будинок 5-А) судові витрати у розмірі 768 (сімсот шістдесят вісім) грн. 40 коп.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Суддя Брагіна О.Є.