Рішення № 86194364, 09.12.2019, Житомирський окружний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 грудня 2019 року м. Житомир справа №240/9750/19

категорія 111020300

Житомирський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Черняхович І.Е., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом Головного управління ДФС у Житомирській області до ОСОБА_1 про стягнення податкової заборгованості,

встановив:

Головне управління ДФС у Житомирській області (далі - позивач) звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 (далі - відповідач), в якому просить стягнути з відповідача податкову заборгованість в сумі 15421,33 гривень.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що за ОСОБА_1 рахується податковий борг на загальну суму 15421,33 гривень, з них: 13803,97 грн. - з податку на доходи фізичних осіб; 1204,25 грн. - військовий збір; 413,11 грн. - орендна плата з фізичних осіб. У зв`язку з тим, що вказана заборгованість ОСОБА_1 в добровільному порядку не сплачена, позивач просить стягнути її з відповідача.

Ухвалою Житомирського окружного адміністративного суду від 05 серпня 2019 року відкрито провадження в адміністративній справі №240/9750/19 за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та виклику учасників справи.

Крім того, вказаною ухвалою відповідачу було встановлено п`ятнадцятиденний строк з дня вручення йому копії цієї ухвали для подання відзиву на позовну заяву.

Копію ухвали про відкриття провадження у справі 07 серпня 2019 року було надіслано на адресу місцезнаходження Головного управління ДФС у Житомирській області, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а також ОСОБА_1 , на адресу, що зазначена в позовній заяві.

Копію ухвали про відкриття провадження у справі позивач отримав 09 серпня 2019 року, а відповідач 19 серпня 2019 року, що підтверджується рекомендованими повідомленнями про вручення поштових відправлень, які повернулись на адресу суду (а.с.31-32).

Разом з тим, станом на дату розгляду справи відповідач своїм правом на заперечення щодо заявлених позовних вимог не скористався, відзиву на позовну заяву до суду не надіслав.

Згідно з ч. 6 ст. 162 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Відповідно до норм ст.ст. 257, 262 КАС України дана адміністративна справа розглядається за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та повідомлення (виклику) учасників справи.

У відповідності до частини четвертої статті 243 КАС України судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.

Згідно з ч. 5 ст. 250 КАС України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог з наступних підстав.

Згідно із ч. 1 ст. 67 Конституції України кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів регулює Податковий кодекс України (далі - ПК України), який, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Відповідно до п. 6.1 ст. 6 ПК України податком є обов`язковий, безумовний платіж до відповідного бюджету, що справляється з платників податку відповідно до цього Кодексу.

В п.п.16.1.4 п.16.1 ст.16 ПК України визначено, що платник податків зобов`язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Податковим обов`язком визнається обов`язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи (п.36.1 ст.36 ПК України).

Згідно з пунктом 15.1. статті 15 ПК України платниками податків визнаються фізичні особи (резиденти і нерезиденти України), юридичні особи (резиденти і нерезиденти України) та їх відокремлені підрозділи, які мають, одержують (передають) об`єкти оподаткування або провадять діяльність (операції), що є об`єктом оподаткування згідно з цим Кодексом або податковими законами, і на яких покладено обов`язок із сплати податків та зборів згідно з цим Кодексом.

Виконанням податкового обов`язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов`язань у встановлений податковим законодавством строк (п.38.1 ст.38 ПК України).

Згідно з п.п. 14.1.156 п.14.1 ст.14 ПК України податкове зобов`язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк).

Згідно із ст. 31 ПК України строком сплати податку та збору визнається період, що розпочинається з моменту виникнення податкового обов`язку платника податку із сплати конкретного виду податку і завершується останнім днем строку, протягом якого такий податок чи збір повинен бути сплачений у порядку, визначеному податковим законодавством. Податок чи збір, що не був сплачений у визначений строк, вважається не сплаченим своєчасно. Момент виникнення податкового обов`язку платника податків, у тому числі податкового агента, визначається календарною датою. Строк сплати податку та збору обчислюється роками, кварталами, місяцями, декадами, тижнями, днями або вказівкою на подію, що повинна настати або відбутися. Строк сплати податку та збору встановлюється відповідно до податкового законодавства для кожного податку окремо.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 є фізичною особою, яка займається незалежною професійною діяльністю та перебуває на податковому обліку в Овруцькій ОДПІ ГУ ДФС у Житомирській області, що підтверджується наявними у матеріалах справи реєстраційними даними з АІС "податковий блок" (а.с.10-12).

З наявного у матеріалах справи зведеного розрахунку вбачається, що за ОСОБА_1 обліковується податковий борг на загальну суму 15421,33 гривень, з них: 13803,97 грн. - з податку на доходи фізичних осіб; 1204,25 грн. - військовий збір; 413,11 грн. - орендна плата з фізичних осіб (а.с.9), стягнення якого і є предметом спору у даній справі.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Відносини з приводу оподаткування доходів, отриманих фізичною особою, яка провадить незалежну професійну діяльність врегульовані ст. 178 ПК України.

Відповідно до п. 178.1. ст. 178 ПК України особи, які мають намір здійснювати незалежну професійну діяльність, зобов`язані стати на облік у контролюючих органах за місцем свого постійного проживання як самозайняті особи та отримати довідку про взяття на облік згідно із статтею 65 цього Кодексу.

При цьому, доходи громадян, отримані протягом календарного року від провадження незалежної професійної діяльності, оподатковуються за ставкою, визначеною пунктом 167.1 статті 167 цього Кодексу (п. 178.2 ст. 178 ПК України).

Згідно з п. 178.3 ст. 178 ПК України оподатковуваним доходом осіб, які здійснюють незалежну професійну діяльність вважається сукупний чистий дохід, тобто різниця між доходом і документально підтвердженими витратами, необхідними для провадження певного виду незалежної професійної діяльності.

Відповідно до п. 54.1. ст. 54 ПК України, крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов`язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов`язання та/або пені вважається узгодженою.

Пунктом 178.4. ст. 178 ПК України встановлено, що фізичні особи, які провадять незалежну професійну діяльність, подають податкову декларацію за результатами звітного року відповідно до цього розділу у строки, передбачені для платників податку на доходи фізичних осіб, тобто до 1 травня року, що настає за звітним.

Згідно з п. 178.7 ст. ПК України остаточний розрахунок податку на доходи фізичних осіб за звітний податковий рік здійснюється платником самостійно згідно з даними, зазначеними в податковій декларації.

Під час розгляду справи судом встановлено, що ОСОБА_1 27.04.2016 до Овруцької ОДПІ ГУ ДФС у Житомирській області було подано податкову декларацію № 1600002544 про майновий стан і доходи за 2015 рік, в якій відповідачем визначено, що сума податку на доходи фізичних осіб, яка підлягає сплаті ним в бюджет за підсумками звітного періоду становить 3234,91 гривень (а.с.16-17).

Крім того, 28.04.2017 ОСОБА_1 до Овруцької ОДПІ ГУ ДФС у Житомирській області було подано податкову декларацію №1700005962 про майновий стан і доходи за 2016 рік, в якій ним визначено, що сума податку на доходи фізичних осіб, яка підлягає сплаті в бюджет за підсумками звітного періоду становить 3657,06 гривень (а.с.18-20).

Також відповідачем 27.04.2018 до Овруцької ОДПІ ГУ ДФС у Житомирській області було подано податкову декларацію № 4680 про майновий стан і доходи за 2017 рік, в якій ним визначено, що сума податкових зобов`язань з податку на доходи фізичних осіб за підсумками звітного періоду становить 6912,00 гривень (а.с.21-23).

З огляду на положення п. 54.1. ст. 54 ПК України, визначена ОСОБА_1 сума грошового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб за 2015-2017 роки в загальному розмірі 13803,97 гривень (3234,91 грн. + 3657,06 грн. + 6912,00 грн. = 13803,97 грн.) вважається узгодженою.

Положенням ст.179.7 ПК України встановлено, що до 01 серпня року, що настає за звітним, самозайнята особа зобов`язана самостійно сплатити суму податкового зобов`язання, зазначену в поданій податковій декларації.

Однак, з наявного у матеріалах справи зведеного розрахунку (а.с.9) судом встановлено, що грошове зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб за 2015-2017 роки в сумі 13803,97 гривень відповідачем у строки встановлені ПК України сплачено не було.

Вирішуючи спірні правовідносини щодо стягнення з відповідача податкової заборгованості з військового збору, суд зазначає наступне.

Відносини з приводу нарахування та сплати військового збору врегульовані пунктом 16-1 підрозділу 10 розділу ХХ "Перехідні положення" ПК України.

Зокрема, першим пункту 16-1 підрозділу 10 розділу ХХ "Перехідні положення" ПК України передбачено, що тимчасово, до набрання чинності рішенням Верховної Ради України про завершення реформи Збройних Сил України, встановлюється військовий збір.

Платниками збору є особи, визначені пунктом 162.1 статті 162 цього Кодексу, а саме: фізична особа - резидент, яка отримує доходи як з джерела їх походження в Україні, так і іноземні доходи; фізична особа - нерезидент, яка отримує доходи з джерела їх походження в Україні; податковий агент.

Об`єктом оподаткування збором є доходи, визначені статтею 163 цього Кодексу, а ставка збору становить 1,5 відсотка від об`єкта оподаткування, визначеного підпунктом 1.2 цього пункту.

При цьому, нарахування, утримання та сплата (перерахування) збору до бюджету здійснюються у порядку, встановленому статтею 168 цього Кодексу, за ставкою, визначеною підпунктом 1.3 цього пункту.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 на виконання вищезазначених вимог ПК України, 27.04.2016 було подано до Овруцької ОДПІ ГУ ДФС у Житомирській області податкову декларацію № 1600002544 про майновий стан і доходи за 2015 рік , в якій відповідачем визначено, що сума військового збору, яка підлягає сплаті ним в бюджет за підсумками звітного періоду становить 323,49 гривень (а.с.16-17).

Крім того, 28.04.2017 відповідачем до контролюючого органу було подано податкову декларацію №1700005962 про майновий стан і доходи за 2016 рік, в якій ним визначено, що сума військового збору, яка підлягає сплаті в бюджет за підсумками звітного періоду становить 304,76 гривень (а.с.18-20).

Також відповідачем 27.04.2018 було подано до Овруцької ОДПІ ГУ ДФС у Житомирській області податкову декларацію № 4680 про майновий стан і доходи за 2017 рік, в якій ним визначено, що сума податкових зобов`язань з військового збору за підсумками звітного періоду становить 576,00 гривень (а.с.21-23).

Враховуючи норми п. 54.1. ст. 54 ПК України, визначена ОСОБА_1 сума грошового зобов`язання з військового збору за 2015-2017 роки в загальному розмірі 1204,25 гривень (323,49 грн. + 304,76 грн. + 576,00 грн. = 1204,25 грн.) є узгодженою.

Платники збору зобов`язані забезпечувати виконання податкових зобов`язань у формі та спосіб, визначені статтею 176 цього Кодексу (підпункту 1.6 пункту 16-1 підрозділу 10 розділу ХХ ПК України).

При цьому, граничним строком сплати фізичною особою, які здійснює незалежну професійну діяльність, податкових зобов`язань з військового збору, є 31 липня року, що настає за звітним.

Разом з тим, з наявного у матеріалах справи зведеного розрахунку (а.с.9) судом встановлено, що грошове зобов`язання з військового збору за 2015-2017 роки в сумі 1204,25 гривень відповідачем у строки встановлені ПК України сплачено не було.

Вирішуючи спірні правовідносини щодо стягнення з відповідача податкової заборгованості з орендної плати з фізичних осіб, суд зазначає наступне.

Відповідно до пп. 14.1.147 п. 14.1 ст. 14 ПК України плата за землю - загальнодержавний податок, який справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.

Орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності - обов`язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою (далі у розділі XII - орендна плата) (пп.14.1.136 п. 14.1 ст. 14 даного Кодексу).

Відносини з приводу нарахування та сплати орендної плати за землю врегульовані ст. 288 ПК України.

Згідно з п. 288.1 - 288.3 ст. 288 ПК України платником орендної плати є орендар земельної ділянки, а об`єктом оподаткування є земельна ділянка, надана в оренду.

При цьому, підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки.

Органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування, які укладають договори оренди землі, повинні до 1 лютого подавати контролюючому органу за місцезнаходженням земельної ділянки переліки орендарів, з якими укладено договори оренди землі на поточний рік, та інформувати відповідний контролюючий орган про укладення нових, внесення змін до існуючих договорів оренди землі та їх розірвання до 1 числа місяця, що настає за місяцем, у якому відбулися зазначені зміни.

Згідно з п. 288.7. ПК України податковий період, порядок обчислення орендної плати, строк сплати та порядок її зарахування до бюджетів застосовується відповідно до вимог статей 285-287 цього розділу.

Таким чином, за приписами п.286.5. ст. 286 ПК України нарахування фізичним особам сум орендної плати за землю проводиться контролюючими органами (за місцем знаходження земельної ділянки), які надсилають (вручають) платникові за місцем його реєстрації до 1 липня поточного року податкове повідомлення-рішення про внесення податку за формою, встановленою у порядку, визначеному статтею 58 цього Кодексу.

Судом встановлено, що контролюючим органом було прийнято податкове повідомлення-рішення від 27.05.2016 №39-13 (а.с.24), яким визначено ОСОБА_1 грошове зобов`язання з орендної плати за землю за 2016 рік у сумі 132,41 гривень.

Відповідно до пункту 58.2 ст.58 ПК України податкове повідомлення-рішення надсилається (вручається) за кожним окремим податком, збором та/або разом із штрафними санкціями, передбаченими цим Кодексом, а також за кожною штрафною (фінансовою) санкцією за порушення норм іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на такий контролюючий орган, та/або пенею за порушення строків розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

Відповідно до п. 58.3. ст. 58 ПК України податкове повідомлення-рішення вважається належним чином врученим платнику податків (крім фізичних осіб), якщо його надіслано у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу.

Податкове повідомлення-рішення вважається надісланим (врученим) фізичній особі, якщо його вручено їй особисто чи її представникові, надіслано на адресу за місцем проживання або останнього відомого місцезнаходження фізичної особи з повідомленням про вручення або у порядку, визначеному пунктом 42.4 статті 42 цього Кодексу. У такому самому порядку надсилаються податкові вимоги та рішення про результати розгляду скарг.

Так п. 42.2. ст. 42 ПК України передбачено, що документи вважаються належним чином врученими, якщо вони надіслані у порядку, визначеному пунктом 42.4 цієї статті, надіслані за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручені платнику податків (його представнику).

Згідно з абз. 3 п. 58.3 ст. 58 ПК України у разі коли пошта не може вручити платнику податків податкове повідомлення-рішення або податкові вимоги, або рішення про результати розгляду скарги через відсутність за місцезнаходженням посадових осіб, їх відмову прийняти податкове повідомлення-рішення або податкову вимогу, або рішення про результати розгляду скарги, незнаходження фактичного місця розташування (місцезнаходження) платника податків або з інших причин, податкове повідомлення-рішення або податкова вимога, або рішення про результати розгляду скарги вважаються врученими платнику податків у день, зазначений поштовою службою в повідомленні про вручення із зазначенням причин невручення.

З матеріалів справи вбачається, що податкове повідомлення-рішення від 27.05.2016 №39-13 було рекомендованим листом надіслано Овруцькою ОДПІ ГУ ДФС України в Житомирській області на адресу ОСОБА_1 .

Однак, даний рекомендований лист разом з податковим повідомленням - рішенням від 27.05.2016 №39-13 повернувся на адресу позивача з відміткою пошти про причини повернення - "за зазначеною адресою не проживає" (а.с.24 зворотній бік).

З огляду на положення абз. 2, 3 п. 58.3. ст. 58 ПК України податкове повідомлення-рішення від 27.05.2016 №39-13 вважається надісланим (врученим) відповідачу.

Крім того, судом встановлено, що контролюючим органом було прийнято та надіслано відповідачу податкове повідомлення-рішення від 30.05.2017 №32-13 (а.с.25), яким визначено ОСОБА_1 грошове зобов`язання з орендної плати за землю за 2017 рік у сумі 140,35 гривень, а також повідомлення-рішення від 27.04.2018 №890-55-0616 (а.с.26), яким визначено ОСОБА_1 грошове зобов`язання з орендної плати за землю за 2018 рік у сумі 140,35 гривень.

Матеріалами адміністративної справи підтверджується отримання відповідачем вказаних податкових повідомлень-рішення від 30.05.2017 №32-13 та від 27.04.2018 №890-55-0616.

У відповідності до підпункту 56.17.5 пункту 56.17 статті 56 ПК України день закінчення процедури адміністративного оскарження вважається днем узгодження грошового зобов`язання платника податків.

Доказів того, що вищезазначені податкові повідомлення-рішення від 27.05.2016 №39-13, від 30.05.2017 №32-13 та від 27.04.2018 №890-55-0616 оскаржувались відповідачем в адміністративному та/чи судовому порядку матеріали справи не містять, а отже визначене у них грошове зобов`язання з орендної плати за землю за 2016-2018 роки в загальному розмірі 413,11 гривень є узгодженим.

Відповідно до п. 288.7. ст. 288 та ст. 287 ПК України орендна плата за землю сплачується фізичними особами протягом 60 днів з дня вручення податкового повідомлення-рішення.

Водночас, з наявного у матеріалах справи зведеного розрахунку (а.с.9) судом встановлено, що грошове зобов`язання з орендної плати за землю за 2016-2018 роки в сумі 413,11 гривень відповідачем у строки встановлені ПК України сплачено не було.

Відповідно до п.176.1 ст.176 ПК України одним із обов`язків платника податків є обов`язок своєчасно сплачувати узгоджену суму податкових зобов`язань, а також суму штрафних (фінансових) санкцій, нарахованих органом державної податкової служби, та пені, за винятком суми, що оскаржується в адміністративному або судовому порядку.

Згідно з пп. 14.1.175 п. 14.1 ст. 14 ПК України податковий борг - сума узгодженого грошового зобов`язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов`язання.

Виникнення податкового боргу є юридичним фактом, який пов`язаний із несплатою узгодженої суми податкового зобов`язання протягом установленого строку.

У визначені законом строки податкове зобов`язання на загальну суму 15421,33 гривень, з них: 13803,97 грн. - з податку на доходи фізичних осіб; 1204,25 грн. - військовий збір; 413,11 грн. - орендна плата з фізичних осіб, відповідачем не сплачено, а тому у відповідності до пп. 14.1.175 п. 14.1 ст. 14 ПК України воно вважається сумою податкового боргу.

Згідно з п. 59.1 ст. 59 ПК України у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов`язання в установлені законодавством строки, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку , визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Податкова вимога може надсилатися (вручатися) контролюючим органом за місцем обліку платника податків, в якому обліковується податковий борг платника податків.

Відповідно до п.59.3 статті 59 ПК України податкова вимога надсилається не раніше першого робочого дня після закінчення граничного строку сплати суми грошового зобов`язання.

Згідно з п. 59.5 статті 59 ПК України у разі якщо у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується (зменшується), погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що існує на день погашення.

У разі якщо після направлення (вручення) податкової вимоги сума податкового боргу змінилася, але податковий борг не був погашений в повному обсязі, податкова вимога додатково не надсилається (не вручається).

Матеріалами адміністративної справи підтверджується, що позивачем було сформовано та 17.11.2014 направлено на адресу ОСОБА_1 податкову вимогу форми "Ф" №879-25 від 17.11.2014 на суму боргу 713,14 грн. (а.с. 27).

Вказана вимога була отримана відповідачем 17.11.2014, що підтверджується його особистим підписом на вимозі про її отримання.

Таким чином, судом встановлено, що передбачені чинним законодавством заходи не привели до погашення податкового боргу. Сума податкового боргу в добровільному порядку відповідачем не сплачена.

Оскільки встановлено порушення відповідачем вищезазначених норм Податкового кодексу України, суд визнає, що податковий борг виник саме внаслідок несплати відповідачем узгодженого податкового зобов`язання.

Відповідно до пп. 20.1.34 п. 20.1 ст. 20 ПК України контролюючі органи мають право звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, що обслуговують такого платника податків, на суму податкового боргу або його частини.

Відповідно до п. 87.1. ст. 87 ПК України джерелами самостійної сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу платника податків є будь-які власні кошти, у тому числі ті, що отримані від продажу товарів (робіт, послуг), майна, випуску цінних паперів, зокрема корпоративних прав, отримані як позика (кредит), та з інших джерел, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею, а також суми надміру сплачених платежів до відповідних бюджетів.

Згідно з п. 87.11. ст. 87 ПК України орган стягнення звертається до суду з позовом про стягнення суми податкового боргу платника податку - фізичної особи.

Відповідно до п. 95.1 95.4 ст. 95 ПК України контролюючий орган здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі. Стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 60 календарних днів з дня надіслання (вручення) такому платнику податкової вимоги. Стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, та з рахунків платників податків у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, відкритих в центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання контролюючим органам, у розмірі суми податкового боргу або його частини. Контролюючий орган на підставі рішення суду здійснює стягнення коштів у рахунок погашення податкового боргу за рахунок готівки, що належить такому платнику податків. Стягнення готівкових коштів здійснюється у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

На момент розгляду справи в суді податковий борг на загальну суму 15421,33 гривень, з них: 13803,97 грн. - з податку на доходи фізичних осіб; 1204,25 грн. - військовий збір; 413,11 грн. - орендна плата з фізичних осіб, відповідачем не сплачений, доказів протилежного відповідач суду не надав. Проти позову відповідач не заперечив, доводи позивача не спростував.

З огляду на встановлене, враховуючи норму п.87.11 ст.87 ПК України, якою встановлено право звертатися до суду щодо стягнення суми податкового боргу платника податку та згідно п.87.1 ст.87 Податкового кодексу України, суд визнає позовні вимоги про стягнення податкового боргу на загальну суму 15421,33 грн. такими, що підтверджені належними та допустимими доказами, а тому позовні вимоги підлягають задоволенню.

Положеннями статті 90 КАС України визначено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Підсумовуючи зазначене та те, що відповідач відзиву на позовну заяву та доказів погашення податкового боргу не надав, суд вважає позовні вимоги про стягнення податкового боргу з відповідача обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Враховуючи положення до ч. 2 ст. 139 КАС України та відсутність судових витрат суб`єкта владних повноважень, пов`язаних із залученням свідків та проведенням експертиз, судові витрати по сплаті судового збору, понесені позивачем, з відповідача не стягуються.

Керуючись статтями 9, 77, 90, 139, 242-246, 255, 257, 258, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

вирішив:

Адміністративний позов Головного управління ДФС у Житомирській області (вул.Юрка Тютюнника, 7, м. Житомир, 10003; код ЄДРПОУ 39459195) до ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) про стягнення податкової заборгованості - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) податкову заборгованість в розмірі 15421,33 гривень (п`ятнадцять тисяч чотириста двадцять одну гривню тридцять три копійки).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення суду може бути оскаржене до Сьомого апеляційного адміністративного суду через Житомирський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя І.Е.Черняхович