Рішення № 86193564, 16.09.2019, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 вересня 2019 року Справа № 160/5792/19 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді - Лозицької І.О., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін у місті Дніпрі адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції Національної поліції України про визнання протиправними дії та стягнення понесеної матеріальної шкоди, -

ВСТАНОВИВ:

21.06.2019 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 з позовом до Управління патрульної поліції в Дніпропетровській області, в якому, з урахуванням уточнених позовних вимог від 16.07.2019 року, просить суд:

- визнати протиправними дії Управління патрульної поліції в Дніпропетровській області щодо передчасного направлення постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серії АР № 789866 від 03.08.2018 року, для примусового виконання до Шевченківського відділу державної виконавчої служби міста Запоріжжя Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області;

- стягнути з Управління патрульної поліції в Дніпропетровській області на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , понесену матеріальну шкоду у розмірі 121,50 грн.

Адміністративний позов, поданий ОСОБА_1 , не відповідав вимогам ст. 161 КАС України, тому ухвалою суду від 26.06.19 року був залишений без руху та наданий позивачу п`ятиденний строк для усунення недоліків шляхом надання суду оригіналів або належним чином завірених копій документів, що підтверджують повноваження адвоката, який може представляти інтереси позивача (довіреність або ордер, виданий відповідно до Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність", договір про надання правової допомоги); виправленої редакції позовної заяви з викладом позовних вимог щодо Управління патрульної поліції в Дніпропетровській області разом з копіями для відповідача.

16.07.2019 року у встановлений судом строк на виконання ухвали суду від 26.06.2019 року позивач надав суду клопотання за вх. № 38924/19, зі змісту якого вбачається, що він усунув вказані в ухвалі суду недоліки позовної заяви, а саме: надав вказані документи. На підтвердження цього позивач додав до клопотання належним чином завірені копії документів, що підтверджують повноваження адвоката, який може представляти інтереси позивача (ордер, виданий відповідно до Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність", договір про надання правової допомоги); виправлену редакцію позовної заяви з викладом позовних вимог щодо Управління патрульної поліції в Дніпропетровській області разом з копіями для відповідача.

В обґрунтування своїх позовних вимог, з урахуванням уточненої редакції позовної заяви, ОСОБА_1 зазначив, що вважає протиправними дії відповідача, пов`язані з передчасним зверненням до виконавчої служби з заявою про примусове виконання постанови серії АР № 789866, якою його було притягнуто до адміністративної відповідальності у вигляді накладення штрафу у розмірі 425,00 грн. Адже, зазначена постанова була оскаржена ним в судовому порядку та на момент звернення відповідача до виконавчої служби не набрала законної сили. Після винесення 29.01.2019 року Третім апеляційним адміністративним судом постанови, якою було скасовано рішення Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 21.09.2018 року та відмовлено у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції в Дніпропетровській області, позивач у добровільному порядку сплатив накладений на нього штраф. Проте, відповідач, на противагу нормам чинного законодавства, передчасно направив постанову про накладення адміністративного стягнення серії АР № 789866 від 03.08.2018 року для примусового виконання до Шевченківського відділу державної виконавчої служби міста Запоріжжя Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області. В результаті таких дій відповідача, позивач поніс матеріальну шкоду у розмірі 121,50 грн.

Ухвалою суду від 16.07.2019 року було відкрито провадження у справі та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання, встановлено відповідачу строк для подання відзиву на позов (у разі заперечення проти позову) та заперечень на відповідь на відзив, а позивачу - відповіді на відзив.

У встановлений судом строк відповідач, заперечуючи проти позову, надав відзив на позов, який долучений до матеріалів справи.

В обґрунтування своїх заперечень проти позову відповідач зазначив, що Департамент патрульної служби фінансується за рахунок коштів Державного бюджету України, згідно з щорічним кошторисом, а таким не передбачено коштів на відшкодування шкоди, завданої фізичній або юридичній особі рішеннями, дією чи бездіяльністю поліцейських. Також, відповідач наголосив на тому, що обов`язок відшкодування завданої шкоди потерпілому покладається не на посадову особу, незаконним рішенням, дією чи бездіяльністю якої завдано шкоду, а на державу Україна, шляхом здійснення списання коштів Казначейством України з Державного бюджету України органом, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів.

Відповіді на відзив позивач не надавав.

Ухвалою суду від 16.09.2019 року було замінено неналежного відповідача належним, а саме: Управління патрульної поліції в Дніпропетровській області на Департамент патрульної поліції Національної поліції України.

Суд, враховуючи положення ст. 257, ст. 261, ст. 262 КАС України, розглянув адміністративну справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання за наявними у справі матеріалами.

Суд, дослідивши та оцінивши письмові докази, наявні в матеріалах справи, в їх сукупності, проаналізувавши норми законодавства України, дійшов наступних висновків.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що 03.08.2018 року відповідачем відносно ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , була винесена постанова про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серії АР № 789866 від 03.08.2018 року, якою позивача було притягнуто до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу в розмірі 425,00 грн.

Не погодившись з винесеною постановою, позивач звернувся до Шевченківського районного суду м. Запоріжжя (за місцем реєстрації) з адміністративним позовом про скасування постанови серії АР № 789866 та закриття провадження по справі.

Ухвалою Шевченківського районного суду від 13.08.2018 року було відкрито провадження по справі № 336/4459/18.

21.09.2018 року Шевченківський районний суд м. Запоріжжя задовольнив позовні вимоги ОСОБА_1 , скасував постанову серії АР № 789866, провадження по справі закрив, судові витрати поклав на відповідача.

Не погодившись з рішенням суду відповідач звернувся до Третього апеляційного адміністративного суду з апеляційною скаргою на рішення Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 21.09.2018 року, якою просив скасувати рішення суду першої інстанції, постановити нове рішення, яким відмовити в задоволені позову в повному обсязі.

Постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 29.01.2019 року, справа № 336/4459/18, апеляційну скаргу Департаменту патрульної поліції Національної поліції України було задоволено, рішення Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 21.09.2018 року було скасовано, постановлено нове рішення, яким у задоволені позову відмовлено.

04.02.2019 року позивач сплатив штраф у розмірі 425,00 грн в повному обсязі, на виконання вимог постанови серії АР № 789866. Це підтверджується платіжним дорученням № Р24А554739981А82740 від 04.02.2019 року, наявним в матеріалах справи.

08.10.2018 року на підставі заяви ДПП УПП в Дніпропетровській області та виконавчого документа - постанови серії АР № 789866 від 03.08.2018 року, державним виконавцем Шевченківського відділу державної виконавчої служби міста Запоріжжя Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області було відкрито виконавче провадження щодо стягнення з позивача штрафу у розмірі 850,00 грн.

За поясненнями позивача, 08.02.2019 року на його адресу надійшла постанова про відкриття виконавчого провадження № 57379589, винесена старшим державним виконавцем Шевченківського відділу державної виконавчої служби м. Запоріжжя ГТУЮ у Запорізькій області Скрипником О.А.

26.03.2019 року державним виконавцем було винесено постанову про закінчення виконавчого провадження щодо примусового виконання постанови ДПП УПП в Дніпропетровській області серії АР № 789866 від 03.08.2018 року щодо стягнення з позивача штрафу у розмірі 850,00 грн. на підставі п. 9 ч. 1 ст. 39, ст. 40 Закону України «Про виконавче провадження» та на підставі того, що борг за виконавчим документом був сплачений в повному обсязі, з урахуванням виконавчого збору та витрат на проведення виконавчих дій.

Так, як зазначив позивач, відповідач був повідомлений про те, що позивач розпочав процедуру судового оскарження постанови про накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу серії АР № 789866 від 03.08.2018 року, проте, направив вказану постанову до примусового виконання до державної виконавчої служби.

Крім того, на підтвердження направлення постанови про накладення штрафу до державної виконавчої служби для примусового виконання відповідач надав суду копію супровідного листа за вих. № 6756 від 12.09.2019 року.

Не погодившись з діями відповідача щодо передчасного направлення постанови про накладення адміністративного стягнення до примусового виконання, що мало наслідком понесення позивачем матеріальної шкоди у розмірі сплачених витрат на проведення виконавчих дій 111,50 грн. та 10,00 грн. на проведення розрахункової касової операції, позивач звернувся до адміністративного суду з позовом.

Тому, спірні правовідносини між сторонами виникли з приводу протиправності дій відповідача щодо передчасного направлення постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серії АР № 789866 від 03.08.2018 року, для примусового виконання до Шевченківського відділу державної виконавчої служби міста Запоріжжя Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області.

Суд, вирішуючи спір по суті, виходить з наступного.

Щодо позовної вимоги про визнання протиправними дії Управління патрульної поліції в Дніпропетровській області щодо передчасного направлення постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серії АР № 789866 від 03.08.2018 року, для примусового виконання до Шевченківського відділу державної виконавчої служби міста Запоріжжя Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області, суд зазначає наступне.

Частиною другою ст. 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, визначено Законом України «Про виконавче провадження».

Згідно з ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження», виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

У частинах 1, 4 ст. 4 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що у виконавчому документі зазначаються: 1) назва і дата видачі документа, найменування органу, прізвище, ім`я, по батькові та посада посадової особи, яка його видала; 2) дата прийняття і номер рішення, згідно з яким видано документ; 3) повне найменування (для юридичних осіб) або прізвище, ім`я та, за наявності, по батькові (для фізичних осіб) стягувана та боржника, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або адреса місця проживання чи перебування (для фізичних осіб), дата народження боржника - фізичної особи; 4) ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань стягувана та боржника (для юридичних осіб - за наявності); реєстраційний номер облікової картки платника податків або серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання в установленому порядку відмовилися від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку в паспорті) боржника (для фізичних осіб - платників податків); 5) резолютивна частина рішення, що передбачає заходи примусового виконання рішень; 6) дата набрання рішенням законної сили (крім рішень, що підлягають негайному виконанню); 7) строк пред`явлення рішення до виконання.

Виконавчий документ повертається стягувачу органом державної виконавчої служби, приватним виконавцем без прийняття до виконання протягом трьох робочих днів з дня його пред`явлення, зокрема, якщо рішення, на підставі якого видано виконавчий документ, не набрало законної сили (крім випадків, коли рішення у встановленому законом порядку допущено до негайного виконання).

Частиною першою ст. 291 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП) встановлено, що постанова адміністративного органу (посадової особи) у справі про адміністративне правопорушення набирає законної сили після закінчення строку оскарження цієї постанови, за винятком постанов про застосування стягнення, передбаченого статтею 26 цього Кодексу, постанов по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксованого в автоматичному режимі, а також у випадках накладення штрафу, що стягується на місці вчинення адміністративного правопорушення.

Відповідно до ст. 299 КУпАП, постанова про накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу, крім постанов про накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу за правопорушення у сфері безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксовані в автоматичному режимі, підлягає примусовому виконанню після закінчення строку, установленого частиною першою статті 307 КУпАП.

Згідно з статтями 307, 308 КУпАП, штраф має бути сплачений порушником не пізніш як через п`ятнадцять днів з дня вручення йому постанови про накладення штрафу, крім випадків, передбачених статтею 300-1 цього Кодексу, а в разі оскарження такої постанови - не пізніш як через п`ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення.

У разі несплати правопорушником штрафу у строк, встановлений частиною першою статті 307 цього Кодексу, постанова про накладення штрафу надсилається для примусового виконання до органу державної виконавчої служби за місцем проживання порушника, роботи або за місцезнаходженням його майна в порядку, встановленому законом.

У порядку примусового виконання постанови про стягнення штрафу за вчинення адміністративного правопорушення з правопорушника стягується подвійний розмір штрафу, визначеного у відповідній статті цього Кодексу та зазначеного у постанові про стягнення штраф.

Відповідно до ч. 1 ст. 303 КУпАП, не підлягає виконанню постанова про накладення адміністративного стягнення, якщо її не було звернуто до виконання протягом трьох місяців з дня винесення. В разі оскарження постанови перебіг строку давності зупиняється до розгляду скарги.

Системний аналіз наведених вище правових норм вказує, що примусовому виконанню державною виконавчою службою підлягає виконавчий документ, який набрав законної сили, а направленню відповідачем до примусового виконання підлягає постанова про накладення штрафу у разі її оскарження, лише, якщо протягом п`ятнадцяти днів з моменту отримання повідомлення про залишення скарги без задоволення, особою не буде сплачений накладений на нього штраф. Тому, враховуючи, що у встановлений законом строк позивач оскаржив у судовому порядку винесену відповідачем постанову про накладення штрафу, про що відповідач був повідомлений та брав участь у судовому розгляді справ, така не набрала законної сили та не могла бути направлена до примусового виконання. Тобто, оскарження особою постанови про накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу зупиняє її примусове виконання до розгляду відповідної скарги.

Тим більше, суд враховує і те, що відповідач 12.09.2018 року направив до примусового виконання постанову від 03.08.2018 року про накладення на позивача штрафу у розмірі 850,00 грн., а винесеною ним була постанова від 03.08.2018 року про накладення на позивача штрафу у розмірі 425,00 грн. Тому, суд не бере до уваги твердження відповідача щодо набрання постановою від 03.08.2018 року про накладення штрафу законної сили та її направлення до примусового виконання у встановлений законом строк, бо вони суперечать нормам чинного на момент виникнення спірних правовідносин законодавства та наданим письмовим доказам, які наявні в матеріалах справи.

Таким чином, позовна вимога щодо визнання протиправними дій Департаменту патрульної поліції Національної поліції України в особі Управління патрульної поліції в Дніпропетровській області щодо передчасного направлення постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серії АР № 789866 від 03.08.2018 року, для примусового виконання до Шевченківського відділу державної виконавчої служби міста Запоріжжя Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області, підлягає задоволенню повністю.

Щодо позовної вимоги про стягнення з Управління патрульної поліції в Дніпропетровській області на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , понесеної матеріальної шкоди у розмірі 121,50 грн., суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 5 ст. 21 КАС України, вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної протиправними рішеннями, діями чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень або іншим порушенням прав, свобод та інтересів суб`єктів публічно-правових відносин, або вимоги про витребування майна, вилученого на підставі рішення суб`єкта владних повноважень, розглядаються адміністративним судом, якщо вони заявлені в одному провадженні з вимогою вирішити публічно-правовий спір. Інакше такі вимоги вирішуються судами в порядку цивільного або господарського судочинства.

Також, суд бере до уваги правовий висновок Верховного Суду, викладений в постанові від 28.02.2018 року, справа № 234/14299/15-ц, відповідно до якого, аналіз змісту вищезазначеної статті дає підстави для висновку про те, що адміністративними судами можуть розглядатися вимоги про відшкодування шкоди лише за наявності таких умов: вимоги мають стосуватися шкоди, завданої лише суб`єктом владних повноважень, й вони мають бути поєднані з вимогою про визнання протиправними рішення, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень.

Таким чином, враховуючи, що позовна вимога щодо відшкодування позивачу матеріальної шкоди у розмірі 121,50 грн. поєднана з позовною вимогою про визнання протиправними дій суб`єкта владних повноважень, адміністративний суд розглядає вказані позовні вимоги в рамках адміністративної справи. З урахуванням цього, особою, на яку законом покладений обов`язок відшкодування матеріальної шкоди, є відповідач. З цього приводу суд не бере до уваги посилання відповідача на те, що ним не може бути відшкодована матеріальна шкода.

Так, судом було встановлено, що постановою Шевченківського ВДВС м. Запоріжжя від 26.03.2019 року було закінчене виконавче провадження № 57379589 на підставі п. 9 ст. 39 Закону України «Про виконавче провадження», стягнуто з позивача виконавчий збір та витрати на проведення виконавчих дій у розмірі 111,50 грн. На підтвердження сплати вказаних витрат позивач надав суду квитанцію № ПН331220 від 26.02.2019 року. Також, позивач поніс витрати на проведення розрахункової касової операції у розмірі 10,00 грн., що підтверджуються квитанцією № ПН331220К. Таким чином, за поясненнями позивача, розмір матеріальної шкоди, яку він зазнав, склала у загальній сумі 121,50 грн.

Відповідно до ст. 27 Закону України «Про виконавче провадження», виконавчий збір - це збір, що справляється на всій території України за примусове виконання рішення органами державної виконавчої служби. Виконавчий збір стягується з боржника до Державного бюджету України.

Натомість, враховуючи, що позивач добровільно у встановлений законом строк сплатив накладений на нього штраф після остаточного вирішення його позовної заяви про оскарження постанови про накладення штрафу, суд бере до уваги твердження позивача про те, що у зв`язку з протиправними діями відповідача щодо передчасного направлення виконавчого документу до примусового виконання в державну виконавчу службу, він поніс матеріальну шкоду у загальному розмірі 121,50 грн.

Таким чином, суд вважає, що з урахуванням заміни неналежного відповідача належним задоволенню підлягає позовна вимога про стягнення з Департаменту патрульної поліції Національної поліції України (03048, м. Київ, вул. Федора Ернста, буд. 3, код ЄДРПОУ 40108646) на користь ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) понесеної матеріальної шкоди у розмірі 121,50 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу, а суд згідно зі ст. 90 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З урахуванням принципу змагальності, диспозитивності та офіційного з`ясування всіх обставин у справі (ст. 9 КАС України), положення Кодексу адміністративного судочинства України передбачають не лише обов`язок суб`єкта владних повноважень (відповідача у справі) щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності (ч. 2 ст. 77 КАС України), але й обов`язок кожної сторони довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення (ч. 1 ст. 77 КАС України).

Відповідно до ст. 245 КАС України, при вирішенні справи по суті суд може задовольнити позов повністю або частково чи відмовити в його задоволенні повністю або частково.

Крім того, суд вважає за необхідне зазначити, що відповідно до ч. ч. 1 - 2 ст. 6 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Згідно з положеннями ст. 9 Конституції України та ст. 17, ч. 5 ст. 19 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди та органи державної влади повинні дотримуватись положень Європейської конвенції з прав людини та її основоположних свобод 1950 року, застосовувати в своїй діяльності рішення Європейського суду з прав людини з питань застосування окремих положень цієї Конвенції.

Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 р., кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Суд бере до уваги та керується при вирішенні спору принципом юридичної визначеності, визначеним Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод та розтлумаченим в практиці Європейського суду з прав людини.

Так, одним з основоположних аспектів верховенства права є вимога щодо юридичної визначеності, згідно з якою у разі остаточного вирішення спору судами їхнє рішення, що набрало законної сили, не може ставитися під сумнів (справа «Брумареску проти Румунії» (Brumarescu v. Romania) [GC], заява № 28342/95, п. 61, ECHR 1999-VII). Юридична визначеність вимагає поваги до принципу res judicata (там же, п. 62), тобто, поваги до остаточного рішення суду. Згідно з цим принципом жодна сторона не має права вимагати перегляду остаточного та обов`язкового до виконання рішення суду лише з однією метою - домогтися повторного розгляду та винесення нового рішення у справі. Повноваження судів вищого рівня з перегляду мають здійснюватися для виправлення судових помилок і недоліків, а не задля нового розгляду справи. Таку контрольну функцію не слід розглядати як замасковане оскарження, і сама лише ймовірність існування двох думок стосовно предмета спору не може бути підставою для нового розгляду справи. Відхід від цього принципу можливий лише тоді, коли цього вимагають відповідні вагомі й непереборні обставини (справа «Рябих проти Росії» (Ryabykh v. Russia), заява № 52854/99, п. 52, ECHR 2003-IX).

Приймаючи до уваги викладене вище, суд дійшов висновку, що доводи позивача, якими він обґрунтовує свої позовні вимоги підтверджуються матеріалами справи та є обґрунтованими. Проте, враховуючи, що позовні вимоги ОСОБА_1 звернені до Управління патрульної поліції в Дніпропетровській області, яке не є юридичною особою, а належним відповідачем у справі є Департамент патрульної поліції Національної поліції України, то суд вважає за необхідне в межах позовних вимог та для повного захисту порушених прав та інтересів позивача визнати протиправними дії Департаменту патрульної поліції Національної поліції України в особі Управління патрульної поліції в Дніпропетровській області щодо передчасного направлення постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серії АР № 789866 від 03.08.2018 року, для примусового виконання до Шевченківського відділу державної виконавчої служби міста Запоріжжя Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області; стягнути з Департаменту патрульної поліції Національної поліції України (03048, м. Київ, вул. Федора Ернста, буд. 3, код ЄДРПОУ 40108646) на користь ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) понесену матеріальну шкоду у розмірі 121,50 грн.

Таким чином, суд вважає за необхідне задовольнити адміністративний позов ОСОБА_1 у повному обсязі.

З приводу розподілу судових витрат суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 59 Конституції України, кожен має право на професійну правничу допомогу. У випадках, передбачених законом, ця допомога надається безоплатно. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав, Для надання професійної правничої допомоги в Україні діє адвокатура. Незалежність адвокатури гарантується. Засади організації і діяльності адвокатури та здійснення адвокатської діяльності в Україні визначаються законом (ст. 1312 Конституції України).

Право учасників справи користуватися правничою допомогою закріплено і у ст. 16 КАС України. Представництво в суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до 20 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність», під час здійснення адвокатської діяльності адвокат має право вчиняти будь-які дії, не заборонені законом, правилами адвокатської етики та договором про надання правової допомоги, необхідні для належного виконання договору про надання правової допомоги, зокрема: представляти і захищати права, свободи та інтереси фізичних осіб, складати заяви, скарги, клопотання, інші правові документи та подавати їх у встановленому законом порядку, посвідчувати копії документів у справах, які він веде, крім випадків, якщо законом установлено інший обов`язковий спосіб посвідчення копій документів. Адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги. Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: 1) договір про надання правової допомоги; 2) довіреність; 3) ордер, (ст. 26 ЗУ «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).

Відповідно до статті 132 КАС України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) сторін та їхніх представників, що пов`язані із прибуттям до суду; 3) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; 4) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 5) пов`язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.

Відповідно до статті 134 КАС України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. 4. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Відповідно до приписів статті 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Як пояснив позивач, у зв`язку з протиправними діями відповідача, він вимушений був звернутися за правовою допомогою до адвоката для проведення консультацій, збирання доказів, складання та подання процесуальних документів до суду, тому попередній розрахунок витрат, пов`язаних з наданням правої допомоги, склав 15 000 грн. та може бути збільшений або зменшений у ході розгляду справи. Тому, як зазначив позивач, остаточний розрахунок судових витрат на професійну правничу допомогу буде наданий ним суду в подальшому.

Натомість, на підтвердження оплати судових витрат на професійну правничу допомогу позивач не надав суду жодних доказів та не надіслав обґрунтованого клопотання щодо понесених судових витрат, про що зазначав в своїй позовній заяві.

Тому, на підставі ст. 139 КАС України, з урахуванням повного задоволення позовних вимог, та ненадання позивачем суду обґрунтованого клопотання щодо понесених судових витрат разом з доказами їх понесення на професійну правничу допомогу, суд вважає за необхідне стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Департаменту патрульної поліції Національної поліції України судові витрати у вигляді судового збору у розмірі 1536,80 грн. (квитанція від 21.06.2019 року № 0.0.1389362189.1 міститься в матеріалах справи).

Керуючись ст. ст. 2-10, 72-77, 94, 122, 132, 139, 193, 241-246, 250, 251, 257-262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції Національної поліції України про визнання протиправними дії та стягнення понесеної матеріальної шкоди - задовольнити повністю.

Визнати протиправними дії Департаменту патрульної поліції Національної поліції України в особі Управління патрульної поліції в Дніпропетровській області щодо передчасного направлення постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серії АР № 789866 від 03.08.2018 року, для примусового виконання до Шевченківського відділу державної виконавчої служби міста Запоріжжя Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області.

Стягнути з Департаменту патрульної поліції Національної поліції України (03048, м. Київ, вул. Федора Ернста, буд. 3, код ЄДРПОУ 40108646) на користь ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) понесену матеріальну шкоду у розмірі 121,50 грн. (сто двадцять одна гривня п`ятдесят копійок).

Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань Департаменту патрульної поліції Національної поліції України (03048, м. Київ, вул. Федора Ернста, буд. 3, код ЄДРПОУ 40108646) судові витрати у вигляді судового збору у розмірі 1536,80 грн. (одна тисяча п`ятсот тридцять шість гривень вісімдесят копійок).

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Текст рішення у повному обсязі складений 16.09.2019 року.

Суддя І.О. Лозицька