Рішення № 86192741, 28.11.2019, Чорнобаївський районний суд Черкаської області

Справа № 709/1482/19

2/709/527/19

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 листопада 2019 року смт Чорнобай

Чорнобаївський районний суд Черкаської області у складі:

головуючого судді - Чубая В.В.,

за участі секретаря судового засідання - Кіян С.О.,

представника позивача - ОСОБА_1 ,

представника відповідача - Степушенка П.М.,

розглянувши в приміщенні Чорнобаївського районного суду Черкаської області за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін в режимі відеоконференції цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ПАТ «Українська транспортна страхова компанія», третя особа - ОСОБА_3 , про відшкодування матеріальної шкоди, завданої внаслідок ДТП, -

в с т а н о в и в:

В провадженні Чорнобаївського районного суду Черкаської області перебуває цивільна справа за позовом ОСОБА_2 (далі - позивач) до ПАТ «Українська транспортна страхова компанія» (далі - відповідач), третя особа - ОСОБА_3 , про відшкодування матеріальної шкоди, завданої внаслідок ДТП.

В обґрунтування позовних вимог зазначалося, що внаслідок ДТП, яка трапилася з вини третьої особи, позивачу нанесено матеріальних збитків, що полягають у витратах на відновлювальний ремонт пошкодженого автомобіля. При цьому відповідальність третьої особи застрахована відповідачем з лімітом страхової суми за шкоду, заподіяну майну, у розмірі 100000,00 гривень. Відповідач виплатив позивачу страхове відшкодування у розмірі 44929,73 гривень, проте вказана сума не покриває понесені позивачем витрати на відновлюваний ремонт, що становлять 92116,00 гривень. З огляду на викладене, посилаючись на норми діючого законодавства та судову практику, позивач просив стягнути з відповідача матеріальні збитки у розмірі 47186,27 гривень, що складаються з витрат на ремонтні роботи та послуги евакуатора, а також судовий збір та витрати на професійну правничу допомогу.

У відзиві на позовну заяву представник відповідача проти задоволення позову заперечив, вважаючи позовні вимоги необґрунтованими. Стверджував, що відповідач у повному обсязі та належним чином виконав свої зобов`язання та відшкодував оцінену шкоду з урахуванням зносу. Крім того, вважав недоречним посилання позивача на правові позиції Великої палати Верховного Суду, оскільки вони регулюють інші правовідносини. Вказував також не недопустимість доказів, наданих позивачем на підтвердження витрат на ремонтні роботи та послуги евакуатора, вказуючи на їх неналежне оформлення та штучно завищену вартість послуг.

Відповідно до змісту відповіді на відзив позивач, посилаючись на норми, що регулюють відносини у сфері страхування, стверджував про наявність обов`язку відповідача здійснити доплату страхового відшкодування. Вказував на допустимість наданих ним письмових доказів.

У запереченні представник відповідача зазначав, що у відповідача не виникає обов`язку виплатити страхове відшкодування саме в межах ліміту страхової суми, а є обов`язок виплатити оцінену шкоду, натомість різницю між виплаченим страховим відшкодуванням та витратами на ремонт має виплачувати безпосередній винуватець ДТП, про що свідчить практика Верховного Суду.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримала у повному обсязі, просила їх задовольнити з підстав, викладених у позові та відповіді на відзив.

Представник відповідача проти задоволення позову заперечив, виходячи з обставин, викладених у відзиві на позовну заяву та письмовому запереченні.

Третя особа у судове засідання не з`явився, про дату час і місце розгляду справи повідомлявся належним чином, жодних заяв чи клопотань до суду не надіслав, причини неявки суду не повідомив.

Виходячи з приписів ч. 1 ст. 223 ЦПК України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті.

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, суд встанови таке.

Згідно з копією постанови Чорнобаївського районного суду Черкаської області від

2 жовтня 2018 року у справі № 709/1908/18 ОСОБА_3 (третя особа) визнаний винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, а саме в порушенні п. 16.11 Правил дорожнього руху України. Так, 4 вересня 2018 року о 09:15 на автодорозі Чорнобай - Мельники, керуючи автомобілем ВАЗ 21101 (д.н.з. НОМЕР_1 ), при виїзді на перехрестя з автодорогою Бориспіль - Запоріжжя, останній не надав переваги в русі автомобілю, який рухався по головній дорозі, та здійснив зіткнення з автомобілем «Mersedes Sprinter» (д.н.з. НОМЕР_2 ), в результаті чого обидва автомобілі отримали механічні пошкодження (а.с. 9 і на звороті).

Позивач є власником автомобіля «Mersedes Sprinter» (д.н.з. НОМЕР_2 ), що підтверджується копією свідоцтва про державну реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_3 (а.с. 10).

Відповідно до копії висновку експертного дослідження для визначення суми матеріального збитку, заподіяного власнику автомобіля «Mersedes Sprinter» (д.н.з. НОМЕР_2 ) від 7 травня 2019 року № 156/18 вартість матеріального збитку, завданого власнику КТЗ «Mersedes Sprinter» (д.н.з. НОМЕР_2 ) унаслідок його пошкодження на дату проведення його огляду становить 70112,86 гривень (а.с. 24-44).

Згідно з копією рахунка-фактури від 28 травня 2019 року № АВ-01598 (а.с. 11) та копією акту виконання робіт (надання послуг) № ААВ-0526 від 29 травня 2019 року

(а.с. 12) вартість відновлюваних робіт становила 88666,00 гривень.

На підтвердження сплати вказаної суми позивачем до позовної заяви додано копію квитанції від 29 травня 2019 року № 0383479 (а.с. 13).

Ремонтні роботи проведено ФОП ОСОБА_4 (а.с. 15), який згідно з копією свідоцтва платника єдиного податку серії НОМЕР_4 (а.с. 14) здійснює господарську діяльність з технічного обслуговування та ремонту автотранспортних засобів, роздрібної торгівлі деталями та приладдям для автотранспортних засобів.

Крім того, позивач 4 вересня 2018 року поніс витрати на евакуацію транспортного засобу з перехрестя доріг Чорнобай - Мельники у Чорнобаївському районі Черкаської області до м. Черкаси, про що надав копію акту виконаних робіт на суму 3000,00 гривень (а.с. 16) та копію квитанції на таку ж суму (а.с. 17), а також 16 листопада 2018 року поніс витрати на перевезення транспортного засобу по м. Черкаси, що підтверджується копією акту виконаних робіт (а.с. 18) та копією квитанції на цю ж суму (а.с. 19). Вказані документи видано ФОП ОСОБА_5 (а.с. 21), який згідно з копією свідоцтва платника єдиного податку серії Б № 166335 (а.с. 20) здійснює господарську діяльність з вантажного автомобільного транспорту, іншої проміжної діяльності у сфері транспорту.

Цивільно-правова відповідальність власника наземного транспортного засобу

ОСОБА_3 (третьої особи), тобто винуватця ДТП, застрахована відповідачем, що підтверджується копією поліса № АЕ/8781317 від 12 січня 2018 року, згідно з яким страхова сума (ліміт відповідальності) за шкоду, заподіяну майну, становить

100000,00 гривень, а розмір франшизи становить 500,00 гривень (а.с. 112).

Третя особа і позивач повідомляли відповідача про настання страхової події, про що свідчать копії повідомлень страхувальника (а.с. 113-115) та потерпілого (а.с. 116-118).

Крім того, 1 жовтня 2018 року позивач звернувся до відповідача із заявою про отримання страхового відшкодування (а.с. 22, 119).

Водночас згідно з наданою відповідачем копією звіту від 4 листопада 2018 року

№ 119/10-18 про оцінку вартості (розміру) збитків, спричинених пошкодженням транспортного засобу з додатками (а.с. 120-135) вартість (розмір) збитків, спричинених пошкодженням транспортного засобу «Mersedes Sprinter» (д.н.з. НОМЕР_2 ) внаслідок його пошкодження станом на дату оцінки становить 45429,73 гривень (виключаючи ПДВ на запасні частини, матеріали покраски).

Відповідно до розрахунку № 477-18 розміру страхового відшкодування по пошкодженому ТЗ (а.с. 136) сума страхового відшкодування з відрахуванням франшизи складає 44929,73 гривень (45429,73 - 500,00).

Судом встановлено та не заперечується сторонами, що відповідачем сплачено позивачу страхове відшкодування у розмірі 44929,73 гривень, що також підтверджується копією виписки по картковому рахунку позивача (а.с. 23 і на звороті).

При цьому позивач звертався до відповідача з пропозицією досудового врегулювання спору (а.с. 45-46), однак фактично отримав відмову (а.с. 47).

Спірні правовідносини, що виникли між сторонами справи, врегульовано приписами

ЦК України та Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».

Відповідно до ч. 1 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Згідно з ч.ч 1, 2 ст. 1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою (п. 1 ч. 1 ст. 1188 ЦК України).

Відповідно до абз. 3 ч. 1 ст. 988 ЦК України страхова виплата за договором майнового страхування і страхування відповідальності (страхове відшкодування) не може перевищувати розміру реальних збитків. Інші збитки вважаються застрахованими, якщо це встановлено договором.

Згідно зі ст. 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Відповідно до п. 22.1 ст. 22 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок ДТП життю, здоров`ю, майну третьої особи.

Таким чином відшкодування шкоди власником транспортного засобу або винуватцем ДТП, відповідальність яких застрахована за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, можливе за умови, якщо у страховика не виникло обов`язку з відшкодування шкоди, або розмір шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика, а також у разі, коли страховик має право регресу до особи, яка застрахувала свою відповідальність.

Статтями 28, 29 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачено, що шкода, заподіяна в результаті ДТП майну потерпілого, - це шкода, пов`язана: з пошкодженням чи фізичним знищенням транспортного засобу; з пошкодженням чи фізичним знищенням доріг, дорожніх споруд, технічних засобів регулювання руху; з пошкодженням чи фізичним знищенням майна потерпілого; з проведенням робіт, які необхідні для врятування потерпілих у результаті ДТП; з пошкодженням транспортного засобу, використаного для доставки потерпілого до відповідного закладу охорони здоров`я, чи забрудненням салону цього транспортного засобу; з евакуацією транспортних засобів з місця ДТП. При цьому у зв`язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок ДТП, з евакуацією транспортного засобу з місця ДТП до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент ДТП, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.

Як роз`яснив Пленум Верховного Суду України в п. 9 постанови від 27 березня

1992 року № 6 «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди», якщо для відновлення попереднього стану речі, що мала певну зношеність (наприклад, автомобіля), були використані нові вузли, деталі, комплектуючі частини іншої модифікації, що випускаються взамін знятих з виробництва однорідних виробів, особа, відповідальна за шкоду, не вправі вимагати врахування зношеності майна або меншої вартості пошкоджених частин попередньої модифікації. Зношеність пошкодженого майна враховується у випадках стягнення на користь потерпілого його вартості (при відшкодуванні збитків).

У постанові Верховного Суду України від 02 грудня 2015 року у справі № 6-691цс15 зроблено висновок про те, що правильним є стягнення із винного водія різниці між фактичною вартістю ремонту з урахуванням заміни зношених деталей на нові (без урахування коефіцієнта фізичного зносу) та страховим відшкодуванням, виплаченим страховиком у розмірі вартості відновлювального ремонту пошкодженого автомобіля з урахуванням зносу деталей, що підлягають заміні, оскільки в цьому випадку у страховика не виник обов`язок з відшкодування такої різниці незважаючи на те, що вказані збитки є меншими від страхового відшкодування (страхової виплати).

Таким чином у разі якщо вартість майнового збитку, завданого потерпілому пошкодженням автомобіля внаслідок ДТП, перевищує виплачений позивачу розмір страхового відшкодування, саме з винної особи на користь потерпілого підлягає стягненню різниця між фактичним розміром понесених витрат та отриманим страховим відшкодуванням.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 3 жовтня 2018 року у справі № 686/17155/15-ц.

Так, на підтвердження своїх позовних вимог позивач, з-поміж іншого, посилався на висновок експертного дослідження для визначення суми матеріального збитку, заподіяного власнику автомобіля «Mersedes Sprinter» (д.н.з. НОМЕР_2 ) від 7 травня 2019 року

№ 156/18 (а.с. 24-44), який суд оцінює критично, виходячи з того, що він складений

7 травня 2019 року, тобто після спливу значного проміжку часу, а саме 8 місяців з моменту ДТП, що у свою чергу вплинуло на його об`єктивність та обґрунтованість. Так, з підсумкової частини вбачається, що вартість матеріального збитку розраховано на дату проведення огляду автомобіля «Mersedes Sprinter» (д.н.з. НОМЕР_2 ). При цьому під час складення вказаного висновку до уваги взято акти огляду ТЗ від 16 листопада 2018 року,

15 січня і 10 квітня 2019 року (а.с. 32, 33, 34), що також складені з тривалими проміжками часу та, більше того, без участі представника страховика (відповідача), оскільки останній всупереч п. 5.2. Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої спільним наказом Міністерства юстиції України та Фондом державного майна України від 24 листопада 2003 року № 142/5/2092, для технічного огляду взагалі не викликався.

Суд також відхиляє як необґрунтовані доводи позивача про те, що розмір нанесених позивачу збитків зріс внаслідок виявлення в подальшому скритих пошкоджень та дефектів автомобіля «Mersedes Sprinter» (д.н.з. НОМЕР_2 ), оскільки такі пошкодження чи дефекти не були виявлені під час двох оглядів безпосередньо після ДТП, а саме 6 і 18 вересня

2018 року, проведених за участі представника відповідача та безпосередньо позивача, з результатами яких останній погодився, про що свідчать його підписи у відповідних копіях актів огляду колісного транспортного засобу (а.с. 125, 126). За таких обставин суд має обґрунтовані сумніви, що будь-які скриті дефекти і пошкодження, не виявлені під час зазначених первинного та повторного огляду, є наслідком ДТП, що мала місце 4 вересня 2018 року, та не виникли внаслідок інших подій чи явищ, принаймні протилежного суду всупереч вимогам ч. 1 ст. 81 ЦПК України не доведено.

Натомість суд, виходячи з приписів ст. 89 ЦПК України, оцінює як належний і допустимий доказ копію звіту від 4 листопада 2018 року № 119/10-18 про оцінку вартості (розміру) збитків, спричинених пошкодженням транспортного засобу (а.с. 120-135), з підсумкової частини якого вбачається, що розмір збитків розраховано станом на дату оцінки, тобто 4 листопада 2018 року.

Крім того, суд критично оцінює надані позивачем докази на підтвердження витрат на послуги евакуатора. Зокрема, акт виконаних робіт від 4 вересня 2018 року (а.с. 16) містить незастережене виправлення в частині вартості навантаження та розвантаження та не містить відтиску печатки ФОП ОСОБА_5 , натомість акт виконаних робіт від

16 листопада 2018 року (а.с. 18) такий відтиск печатки містить. Водночас квитанції від

4 вересня і 11 листопада 2018 року (а.с. 17, 190 не містять підпису замовника.

Зі змісту ч.ч. 1-3 ст. 87 ЦПК України вбачається, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування; предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення; сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Всупереч вказаним приписам процесуального закону, перераховані вище письмові докази, враховуючи недоліки їх оформлення, не є допустимими та такими, що належним чином підтверджують витрати позивача на послуги евакуатора.

Крім того, на переконання суду, витрати на послуги евакуатора 16 листопада

2018 року не можуть бути стягнуті з відповідача, оскільки ст. 29 Закону України ««Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачає відшкодування витрат, пов`язаних саме з евакуацією транспортного засобу з місця ДТП, що відбулося 4 вересня 2018 року, та не містить приписів щодо обов`язку страховика відшкодовувати витрати, пов`язані з подальшим транспортуванням транспортного засобу.

За таких обставин, беручи до уваги наведену вище правову позицію Верховного Суду, підстави для задоволення заявлених позивачем до відповідача позовних вимог відсутні.

При цьому, суд вважає, що посилання позивача на постанову Великої палати Верховного Суду від 4 липня 2018 року у справі № 14-176цс18, є некоректним, оскільки викладена у ній правова позиція стосується суброгації, тобто переходу права вимоги, та не може бути застосована до даного спору.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційного розміру задоволених позовних вимог.

Пунктом 2 ч. 2 цієї статті Кодексу передбачено, що інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі відмови в позові - на позивача.

З огляду на відмову у задоволенні позовних вимог у повному обсязі, понесені позивачем судові витрати стягненню не підлягають.

Керуючись ст.ст. 141, 223, 259, 263-265, 279 ЦПК України, суд -

в и р і ш и в:

У задоволенні позову ОСОБА_2 до ПАТ «Українська транспортна страхова компанія», третя особа - ОСОБА_3 , про відшкодування матеріальної шкоди, завданої внаслідок ДТП, - відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до Черкаського апеляційного суду.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга подається учасником справи до або через відповідний суд.

Суддя В.В. Чубай