Рішення № 86190731, 29.11.2019, Немишлянський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Фрунзенський районний суд м. Харкова)

Справа № 645/4020/18

Провадження № 2/645/794/19

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 листопада 2019 року м. Харків

Фрунзенський районний суд м. Харкова у складі:

головуючого - судді Ульяніч І.В.

за участю позивача - ОСОБА_1

представника позивача - ОСОБА_2

представник відповідача - ОСОБА_3

секретар судового засідання - Савченко В.Ю., Ляхова І.Ю., Росада І.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в м. Харкові цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_4 про усунення від права на спадкування, визнання права власності в порядку спадкування за законом, третя особа: ОСОБА_5 ,

в с т а н о в и в:

Позивач ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_4 про усунення від права на спадкування, визнання права власності в порядку спадкування за законом, третя особа: ОСОБА_5 . Позов обґрунтувала тим, що позивач ОСОБА_1 та ОСОБА_6 проживали однією сім`єю у фактичних шлюбних відносинах з 2004 року, а з 2012 року - у зареєстрованому шлюбі. На вимогу колишньої дружини ОСОБА_6 - ОСОБА_7 було зроблено «родинний обмін» нерухомим майном. ОСОБА_6 подарував колишній дружині та сину свою особисту трикімнатну квартиру у АДРЕСА_1 , Натомість отримав у дар від сина - ОСОБА_4 однокімнатну квартиру за адресою: АДРЕСА_2 . В зазначеній квартирі він разом з новою родиною мешкав до моменту смерті - ІНФОРМАЦІЯ_1 .

У 2014 році, в результаті отруєння, ОСОБА_6 захворів на токсіко-метаболічну енцефалопатію III ступеню з когнітивними порушеннями по типу апалічного синдрому та йому була присвоєна група інвалідності І Б. Апалічний синдром, який ще називають неспляча кома - це комплекс психоневрологічних розладів, при яких відбувається втрата функцій кори головного мозку, що виявляється як повна втрата пізнавальних, при збереженні основних вегетативних, функцій головного мозку. У цьому стані хворий відчуває збудження, агресивність, порушення координації в просторі, судоми, тремор кінцівок, галюцинації, негативне ставлення до подій навколо.

Згідно висновку психіатра КЗОЗ «Харківського міського психоневрологічного диспансеру № 3» від 24.06.2014 року, при огляді хворого ОСОБА_6 , було виявлено відсутність контакту з оточуючими людьми, відсутня свідомість, неусвідомлений погляд та дії, при спробі самостійно пересуватися кімнатою - падає на підлогу, не контролює почуття голоду, їсти не просить, самостійно їсти не може, при годуванні з ложки може вдавитися, спостерігається тремор кінцівок, не контролює та не відчуває фізіологічні потреби, до туалету не проситься, справляє фізіологічні потреби під себе, виявляє повну несвідомість своїх дій, на спілкування та питання не реагує.

З 2014 року й до моменту смерті ОСОБА_6 самостійно пересуватися, обслуговувати себе та харчуватися не міг. Він постійно потребував сторонньої допомоги, без якої просто би загинув, тобто перебував у безпорадному стані.

Те, що ОСОБА_6 знаходився в безпорадному стані доводиться медичною документацією та висновками спеціалістів у відповідній галузі.

Не дивлячись на численні звернення, прохання та умовляння з боку ОСОБА_1 , ОСОБА_4 лише один раз з`явився до лікарні де знаходився його тато й після нетривалого спілкування категорично відмовився у подальшому від будь-якого контакту зі своїм батьком.

Весь тягар по піклуванню, лікуванню та догляду за важко хворим ОСОБА_6 взяли на себе ОСОБА_1 та її донька. Дві жінки фактично на руках вимушені були по декілька раз на день відносити ОСОБА_6 до ванни та обмивати його. Кожного дня прати його брудну одежу та постільну білизну, годувати з ложки, купувати дорогі ліки та цілодобово чергувати біля його ліжка. Через ці обставини донька ОСОБА_1 втратила свою сім`ю, тому що її чоловік не зміг зрозуміти й пробачити їй, що вона весь свій вільний час витрачає на фактично сторонню людину.

Натомість рідний син ОСОБА_6 самоусунувся від будь-якої допомоги своєму батькові в той час, коли він знаходився в дуже важкому й безпорадному стані та особливо потребував участі та уваги саме з боку самих близьких та рідних людей. Весь час, коли батько потребував його турботи, він свідомо ухилявся від надання будь-якої допомоги спадкодавцю.

Навіть після смерті ОСОБА_6 , його син відмовився надати фінансову та фізичну допомогу й всі витрати та клопоти, пов`язані з похованням, взяла на себе ОСОБА_1 ..

Позивач просила усунути ОСОБА_4 від спадкування за законом після померлого ОСОБА_6 , як особу, що ухилялася від надання допомоги спадкодавцеві, який через тяжку хворобу був у безпорадному стані. Визнати за ОСОБА_1 право власності на 2/3 частини однокімнатної квартири за адресою: АДРЕСА_2 , стягнути з відповідача судові витрати в сумі 8 600 грн.

В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 та її представник позов підтримали, просили задовольнити. При цьому позивач зазначила, що із ОСОБА_6 перебувала у фактичних шлюбних відносинах з 2004 року по 2012 рік, коли ОСОБА_6 перебував у іншому шлюбі. В 2012 році вони із ОСОБА_6 зареєстрували шлюб. В 2014 році ОСОБА_6 захворів, три тижні перебував у реанімації на штучному диханні. ОСОБА_6 паралізовало, він нічого не розумів, не розмовляв. Після лікарні вона забрала чоловіка додому, він самостійно не міг ходити, сидіти, приймати їжу, потребував повного догляду. Через 1-2 місяці вони з донькою, яка приймала активну участь у догляді, стали ОСОБА_6 навчати ходити, мили його, повністю доглядали. Через рік ОСОБА_6 поклали в лікарню на реабілітацію. ОСОБА_6 не міг нічого самостійно роботи, його годували через зонд, у нього появилась агресія. Із ОСОБА_6 увесь час потрібно було комусь перебувати, так як він міг нашкодити сам собі або стороннім особам. У догляді за чоловіком їй допомогала її донька, її родичі та колегі по роботі. В квітні 2015 року у ОСОБА_6 стався набряк легень, його поклали до лікарні, де він ІНФОРМАЦІЯ_1 помер. У ОСОБА_6 є син від першого шлюбу - відповідач ОСОБА_4 , якого позивач просила про допомогу, але він прийшов 1 раз, допоміг вивезти батька на вулицю та більше не приходив. ОСОБА_6 під час хвороби потребував постійної сторонньої допомоги, так як не міг самостійно нічого роботи та його син ОСОБА_4 знав про це. Також позивач пояснила, що у чоловіка була трикімнатна квартира, яка належала йому, дану квартиру ОСОБА_6 віддав колишній дружині та сину - відповідачу по справі ОСОБА_4 , а син подарував батькові однокімнатну спірну квартиру, в якій проживав батько її чоловіка - ОСОБА_9 .. Після того, як вона із ОСОБА_6 стала проживати в спірній квартирі, батько чоловіка переїхав до онука та колишньої невістки. На поховання ОСОБА_4 відповідач надав 1000 гривень.

В судовому засіданні представник відповідача позов не визнав та пояснив, що родинного обміну квартирами між Пискуновими не було. Трикімнатну квартиру ОСОБА_6 залишив колишній дружині та сину, щоб його колишня дружина доглядала його батька, в квартирі якого мешкали ОСОБА_6 та ОСОБА_1 .. В 2012 році, коли відповідач ОСОБА_4 став повнолітнім, він подарував батькові свою однокімнатну квартиру. Спадкодавець ОСОБА_6 , за життя, матеріально не допомагав своєму сину та не займався його вихованням. Відповідач перебував на утриманні своєї матері, під час хвороби батька відповідач навчався та сам потребував матеріальної допомоги. Доглядом ОСОБА_6 займались дві особи, що є медичними працівниками - дружина спадкодавця та її донька. Умисного ухилення відповідача від надання допомоги спадкодавцю не було. Факт тяжкої хвороби та безпорадний стан спадкодавця ОСОБА_6 не оспорював.

Третя особа ОСОБА_9 в судове засідання не з`явився, про час та місце розгляду справи був сповіщений належним чином, подав заяву з проханням розглядати справу у його відсутність.

В судовому засіданні відповідач по справі ОСОБА_4 , який був допитаний як свідок, позов не визнав, просив відмовити у задоволенні позову. Пояснив, що за життя батько рідко йому допомагав та не часто відвідував, у батька були проблеми із алкоголем. Батьки розлучились, батько пішов до іншої жінки в 2004 році, коли йому було 12-13 років. Батько мав у власності однокімнатну квартиру, яка раніше була у власності його діда. Спір про квартири почався з моменту розлучення батьків. Дід турбувався про нього та подарував йому однокімнатну квартиру. Коли він став повнолітнім батько наполягав, щоб він подарував цю однокімнатну квартиру йому, що він і зробив. Про тяжку хворобу батька він дізнався від матері, а вона від стороніх осіб, коли батько був в лікарні в комі. Батько хворів приблизно рік. Батька він бачив один раз в лікарні, та ще раз в його квартирі, коли запросила ОСОБА_1 , допоміг виводити його на вулицю. У нього склалось враження, що батько самостійно не може за собою доглядати, він його не впізнавав, самостійно прожити не зміг би. Він батькові допомогу не надавав, йому надавала допомогу його родина. Прохання про допомогу від позивача не було, вона тільки казала йому приходити до батька коли завгодно. Після смерті батька він заявив про прийняття спадщини, також до нотаріальної контори із заявою звернувся дід та позивач, як дружина батька. Позивач не давала йому документи на спірну квартиру, тому він був змушений звернутись до суду із позовом про визнання за ним права власності на 2/3 частини квартири. Зазначив, що він мешкає із матір`ю та дідом. В 2014 році йому був 21 рік, він навчався на денному відділенні учбового закладу, не працював та був на утриманні матері. На поховання батька надав позивачу 2000 гривень.

Допитана в якості свідка ОСОБА_10 в судовому засіданні показала, що вона є донькою позивачки. З 2004 року вона із матір`ю та відчимом ОСОБА_6 стали проживати однією родиною. ОСОБА_6 був їй як батько. В 2014 році ОСОБА_6 захворів, лежав в реанімації в комі. Вона ходила в лікарню доглядала за ним, на той час працювала медичною сестрою в кардіологічному відділенні лікарні. ОСОБА_6 не міг самостійно сидіти, не розмовляв, потребував постійного догляду, його годували через зонд, купали, міняли памперси. Вони із матір`ю займались лікуванням ОСОБА_6 , навчили його сидіти, ходити, їсти, він їх не впізнавав, був агресивним. На допомогу їм, по догляду за ОСОБА_6 , приходили їх родичі, колегі по роботі матері, сусіди. До хвороби ОСОБА_6 допомагав своєму сину матеріально, дарував подарунки, вони нормально спілкувались. Відповідач знав про хворобу батька. Один раз відповідач прийшов до батька у лікарню та один раз додому, йому запропонували допомогти, але він пішов. У догляді за ОСОБА_6 їм була реально потрібна фізична допомога, яку відповідач міг надавати. Також зазначила, що з 2012 року вона проживала окремо від матері та відчима, але постійно приїздила та допомагала.

Допитана в якості свідка ОСОБА_11 в судовому засіданні показала, що вона є сусідкою позивача, родину знає давно з 2004 року, відносини добрі. Коли в 2014 році захворів ОСОБА_6 , позивач просила її про допомогу, вона приходила допомагала. Крім позивача та її доньки допомагати приходили інші сусіди, колегі по роботі позивача. ОСОБА_6 був лежачим хворим, не розмовляв, самостійно не приймав їжу, його годували, перевертали, переодягали, носили до ванної кімнати мити. Самостійно ОСОБА_6 не міг нічого роботи, був не контактним, нікого не впізнавав. Позивач самостійно не могла впоратись із доглядом, їй потрібна була допомога, їй допомагала донька та сторонні люди. Відповідача свідок бачила один раз в лікарні, позивач казала свідку, що вона дзвонила сину ОСОБА_6 та запрошувала прийти провідати батька. Після інтенсивного догляду за ОСОБА_6 він став потихеньку пересуватись, потім його поклали до лікарні на профілактику. В лікарні йому стало гірше, він впав в кому.

Допитана в якості свідка ОСОБА_12 в судовому засіданні показала, що вона є сестрою позивачки. З 2004 року ОСОБА_6 став мешкати із її сестрою. Родинами вони відмічали Дні народження, іздили відпочивати на дачу, на море. Коли ОСОБА_6 захворів та його виписали із лікарні, вона приходила до сестри допомагала доглядати ОСОБА_6 , мити, вивозити на вулицю. Відповідача вона не бачила, запитувала у позивачки чи приходив допомагати відповідач, на що позивач відповідала, що не приходив. Зі слів позивача свідку відомо, що позивач багато раз зверталась до відповідача. ОСОБА_6 самостійно не ходив, не міг сам їсти, йому допомагали заново розвиватись, із ним постійно потрібно було бути поруч. Позивач самостійно з доглядом упоратись не могла, їй допомагала донька, вони подміняли одна одну, також приходили сусіди, колегі. Позивач звала відповідача до батька, коли той був в лікарні. Відповідач один раз прийшов до батька в лікарню, розплакався та пішов.

Суд, вислухавши пояснення сторін, їх представників, свідків, дослідивши матеріали цивільної справи, приходить до наступного.

В судовому засіданні встановлено, що згідно копії свідоцтва про смерть ОСОБА_6 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 . Причиною смерті ОСОБА_6 була хронічна виразка дванадцятипалої кишки з кровотечею, що підтверджується копією свідоцтва про смерть, актовий зпис № 7148 від 05.05.2015 року та довідкою про причину смерті від 04.05.2015 року.

Після смерті ОСОБА_6 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 , 08.05.2015 року була заведена спадкова справа № 417/2015. Згідно дослідженої в судовому засіданні копії спадкової справи було встановлено, що з заявами про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_6 звернулась його дружина ОСОБА_13 , а також син ОСОБА_4 .. Матеріали спадкової справи також містять заяву батька спадкодавця - ОСОБА_9 , про відмову від спадщини на користь сина спадкодавця - ОСОБА_4 ..

В судовому засіданні встановлено, що спадкодавець ОСОБА_6 та ОСОБА_1 перебували у зареєстрованому шлюбі з 12.11.2011 року, що підтверджується наданою копією свідоцтва про шлюб.

Відповідач ОСОБА_4 є сином спадкодавця ОСОБА_6 , що підтверджується копією свідоцтва про народження.

За життя спадкодавець ОСОБА_6 був власником квартири за адресою: АДРЕСА_2 , на підставі договору дарування квартири від 06.08.2011 року, що мається в спадковій справі, копія якої надана нотаріусом. Квартира була подарована за життя спадкодавцю ОСОБА_6 його сином - відповідачем ОСОБА_4 ..

В судовому засіданні встановлено, що спадкодавець ОСОБА_6 страждав на токсіко-метаболічну енцефалопатію III ступеню з когнітивними порушеннями по типу апалічного синдрому та йому була присвоєна група інвалідності І Б , що підтверджується наявними в матеріалах справи виписками із історії хвороби ОСОБА_6 , індивідуальною програмою реабілітації інваліда № 381/768, висновком психіатра, оглядами реаніматолога, а також копією довідки МСЕК , акт № 768 від 26.09.2014 року, згідно якого ОСОБА_6 потребував постійної сторонньої допомоги та догляду. (а.с.9-36)

Позивачем витрачались кошти на лікування чоловіка - спадкодавця ОСОБА_6 , що підтверджується чеками на придбання ліків (а.с.37-41)

Згідно відповіді на ухвалу суду від 22.05.2019 року КНП «Міська клінічна лікарня № 7» 18.06.2019 року повідомила про перебування ОСОБА_6 на лікуванні з 11.05.2014 року по 06.06.2014 року з діагнозом: токсико-дисметаболічна енцефалопатія та дисциркуляторна гіпертонічна енцефалопатія III ступеню, з тетрапарезом, когнітивними порушеннями по типу апалічного синдрому, сфінктерними порушеннями. З 18.03.2015 року по 03.04.2015 року з діагнозом: органічний розлад особистості. Дисметаболічна енцефалопатія та дисциркуляторна гіпертонічна енцефалопатія III ступеню, з тетрапарезом, когнітивними порушеннями по типу апалічного синдрому, сфінктерними порушеннями. Негоспітальна двубічна пневмонія, 3 клінічна група, тяжка течія. ЛН-0-1 ст.1ХС. Дисметаболічна кардіопатія. Також були надані виписки із медичної карти стаціонарного хворого ОСОБА_6 № 3672, № 2422, з яких вбачається встановлення даного діагнозу.

Згідно відповіді на ухвалу суду від 22.05.2019 року КНП ХОР «Обласна клінічна психіатрична лікарня № 3» 11.06.2019 року повідомила про перебування ОСОБА_6 в лікарні з 03.04.2015 року до 02.05.2015 року (день смерті), в тяжкому соматичному та психічному стані, мовному контакту не доступний, діагноз: органічна деменція. Під час перебування у відділенні за хворим здійснював догляд медичний персонал, з близьких осіб ОСОБА_6 відвідувала один раз дружина.

Згідно копії договору -замовлення № 925/С-2 на організацію та проведення поховання від 04.05.2015 року, укладеного між ОСОБА_1 та КП Ритуал, вбачається, що на поховання ОСОБА_6 ОСОБА_1 було сплачено 4526,35 грн..

Після смерті спадкодавця ОСОБА_6 позивачем сплачуються комунальні послуги по спірній квартирі, в якій вона проживає, що підтверджується наданими копіями квитанцій (а.с.47-49)

В судовому засіданні позивачем та її представником були надані виписки із історії хвороби та копія довідки МСЕК про встановлення позивачу 3 групи інвалідності, згідно висновку їй протипоказана важка фізична праця. Ці документи позивач надала в обгрунтування тих обставин, що позивач, не дивлячись на стан свого здоров`я, допомагала чоловіку.

З наданих виписок із історії хвороби вбачається, що позивач перебувала на стаціонарному лікуванні з 16.07.2019 року по 19.07.2019 року в КНП «Обласний центр онкології», їй була встановлена група інвалідності 05.11.2019 року, але чоловік позивача помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , будь-яких відомостей про її хворобу у той період позивачем надано не було.

Згідно ст. 1217, 1218 ЦК України - спадкування здійснюється за заповітом або за законом. До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Відповідно до ст. 1261 ЦК України - у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

Згідно ст. 1224 ЦК України - не мають права на спадкування за законом батьки (усиновлювачі) та повнолітні діти (усиновлені), а також інші особи, які ухилялися від виконання обов`язку щодо утримання спадкодавця, якщо ця обставина встановлена судом. За рішенням суду особа може бути усунена від права на спадкування за законом, якщо буде встановлено, що вона ухилялася від надання допомоги спадкодавцеві, який через похилий вік, тяжку хворобу або каліцтво був у безпорадному стані.

Згідно постанови від 30.05.2008 року № 7 Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про спадкування» п.6. передбачено - правило абзацу другого частини третьої статті 1224 ЦК України стосується особи, яка зобов`язана була утримувати спадкодавця згідно з нормами Сімейного кодексу України . Факт ухилення особи від виконання обов`язку щодо утримання спадкодавця встановлюється судом за заявою заінтересованої особи (інших спадкоємців або територіальної громади). При цьому слід враховувати поведінку особи, розуміння нею свого обов`язку щодо надання допомоги, її необхідність для існування спадкодавця, наявність можливості для цього та свідомого невиконання такою особою встановленого законом обов`язку. Непред`явлення спадкодавцем, який мав право на утримання, позову про стягнення аліментів до особи, яка претендує на спадщину, не є достатньою підставою для відмови в позові про усунення від права на спадкування. Правило частини п`ятої статті 1224 ЦК України стосується всіх спадкоємців за законом, зокрема й тих, які відповідно до СК України не були зобов`язані утримувати спадкодавця. Безпорадним слід розуміти стан особи, зумовлений похилим віком, тяжкою хворобою або каліцтвом, коли вона не може самостійно забезпечити умови свого життя, потребує стороннього догляду,допомоги та піклування. Вимога про усунення спадкоємця від права на спадкування може бути пред`явлена особою, для якої таке усунення породжує пов`язані зі спадкуванням права та обов`язки, одночасно з її позовом про одержання права на спадкування з підстав, визначених у частині другій статті 1259 ЦК України.

Судом встановлено, що сторони по справі є спадкоємцями 1 черги після смерті спадкодавця ОСОБА_6 , які обидва прийняли спадок шляхом звернення з заявами до нотаріальної контори, заповіт спадкодавцем не залишався. Крім того, ОСОБА_4 звертався до суду із позовом про визнання за ним права власності на 2/3 частини спірної квартири.

Статтями 202, 203 СК України встановлено обов`язок повнолітніх дітей утримувати своїх батьків, які є непрацездатними та потребують матеріальної допомоги, мають тяжкі хвороби, інвалідність або є безпомічними.

Відповідно до ч. 5 ст. 1224 ЦК України за рішенням суду особа може бути усунена від права на спадкування за законом, якщо буде встановлено, що вона ухилялася від надання допомоги спадкодавцеві, який через похилий вік, тяжку хворобу або каліцтво був у безпорадному стані. Вимога про усунення від права на спадкування за законом особи може бути пред`явлена лише після смерті спадкодавця.

Виходячи зі змісту зазначеної норми, суд при вирішенні такої справи згідно з вимогами ст. 214 ЦПК України повинен встановити як факт ухилення особи від надання спадкодавцеві допомоги, так і факт перебування спадкодавця в безпорадному стані через похилий вік, тяжку хворобу або каліцтво та потребу спадкодавця в допомозі цієї особи.

Статтею 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до вимог ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно ст.. 81 ЦПК України - кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Таким чином, суд дослідивши надані сторонами докази, давши їм належну правову оцінку, приходить до висновку, що в процесі розгляду справи не було надано переконливих доказів саме ухилення відповідача від надання допомоги спадкодавцеві. Під час розгляду справи дійсно було встановлено, що спадкодавець захворів на тяжку хворобу, хворів з травня 2014 року, потребував сторонньої допомоги, яку йому надавала дружина - позивач по справі та її донька. В судовому засіданні було встановлено, що родина спадкодавця, а саме - його дружина ОСОБА_1 , якій допомагала її донька, приймали безпосередню та активну участь в догляді за спадкодавцем ОСОБА_6 з травня 2014 року по день смерті спадкодавця ІНФОРМАЦІЯ_1 , як близькі для нього люди, з якими проживав однією родиною. За показаннями усіх допитаних свідків та сторін, позивач та її донька, які є медичними працівниками, приділяли багато уваги спадкодавцю, годували, доглядали. Суд не погоджується із твердженнями позивача, що відповідач свідомо ухилявся від надання будь-якої допомоги своєму батьку, який перебував в безпорадному стані, так як доказів саме ухилення не знайшло свого підтвердження. Позивач та свідки в судовому засіданні повідомляли про те, що позивач запрошувала відповідача у будь-який час приходити та провідувати батька, але доказів свідомого ухилення від надання допомоги за пропозицією або на проханням позивача, надано не було. Судом встановлено, що відповідачем на поховання батька була надана матеріальна допомога. Надавати матеріальну допомогу під час хвороби батька відповідач не мав можливості. Будучи допитаним в якості свідка відповідач повідомив, що на той час навчався та сам перебував на утриманні матері, тому підстав для відсторонення від спадкування відповідача не має.

Також однією із позовних вимог позивача є визнання за нею права власності на 2/3 частини спірної квартири.

В даній частині позов також не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Постановою від 30.05.2008 року № 7 Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про спадкування» п. 23 передбачено, що свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, установленому цивільним законодавством. За наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину вимоги про визнання права на спадщину судовому розглядові не підлягають. У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.

З оглянутої в судовому засіданні спадкової справи встановлено, що позивач ОСОБА_1 спадщину прийняла, в оформленні права на спадщину їй нотаріус не відмовляла, вчинення нотаріальної дії щодо видачі свідоцтва про право на спадщину, за клопотанням позивача, було зупинено до вирішення спору, тому будь-яких перешкод для оформлення спадкових прав на 1/3 частину спірної квартири та отримання позивачем нотаріально посвідченого свідоцтва про право на спадщину не має, тому у задоволенні позову необхідно відмовити.

На підставі викладеного та керуючись ст. 10, 12, 13, 76, 81, 82, 259, 263, 263-265 ЦПК України , суд, -

в и р і ш и в:

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_4 про усунення від права на спадкування, визнання права власності в порядку спадкування за законом, третя особа: ОСОБА_5 - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення або з дня складення повного судового рішення у разі оголошення лише вступної та резолютивної частин судового рішення, а також у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Фрунзенський районний суд м. Харкова.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: ОСОБА_1 , місце проживання: АДРЕСА_3 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 .

Представник позивача: ОСОБА_2 , адреса: АДРЕСА_4 .

Відповідач: ОСОБА_4 , місце проживання: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 .

Представник відповідача: ОСОБА_3 , адреса: АДРЕСА_5 .

Третя особа: ОСОБА_5 , місце проживання: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 .

Повне судове рішення складено 06 грудня 2019 року.

Суддя - І.В. Ульяніч