Постанова № 86176867, 03.12.2019, Арбузинський районний суд Миколаївської області

Справа № 467/1292/19

1-кп/467/221/19

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03.12.2019 року Арбузинський районний суд Миколаївської області в складі :

головуючого судді - Явіци І.В.

з участю секретаря судового засідання - Андросової А.В.

прокурора - Пахомова О.С.

обвинувачених ОСОБА_1 , ОСОБА_2

захисника - Вдовиченка М.Ю.

потерпілих - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8

представників потерпілих - Багдасаряна А.Ю., Баженова Д.В.

в ході розгляду у відкритому підготовчому судовому засіданні в залі суду в смт. Арбузинка клопотання адвоката Курносенка Дмитра Олександровича про скасування арешту майна в рамках кримінального провадження № 1201915000000322, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань 22 січня 2019 року по обвинуваченню ОСОБА_1 за ч.2 ст. 286 КК України та ОСОБА_2 за ч.2 ст. 286 КК України,-

ВСТАНОВИВ:

Суть питання, що вирішується ухвалою, і за чиєю ініціативою воно розглядається

На розгляді Арбузинського районного суду Миколаївської області перебуває кримінальне провадження № 1201915000000322, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань 22 січня 2019 року по обвинуваченню ОСОБА_1 та ОСОБА_2 за ч.2 ст. 286 КК України.

Адвокат Курносенко Д.О., діючи в інтересах ОСОБА_9 , яка не є учасником цього кримінального провадження, звернувся до суду з клопотанням про скасування арешту майна - автомобіля марки "Мерседес - Бенц", д/н НОМЕР_1 .

Обгрунтовуючи свої доводи, посилався на те, що арешт було накладено з метою проведення експертиз, однак, на даний час підстави для дії такого роду заходу забезпечення кримінального провадження відпали, позаяк, слідством проведено ряд експертиз, у той час, як автомобіль оглянутий експертами.

До того ж, відпала така підстава арешту автомобіля з метою відшкодування шкоди потерпілим, оскільки ОСОБА_2 не є його власником.

Крім того, як вказує автор звернення, автомобіль з 02 липня 2019 року перебуває на відкритому штрафмайданчику, що в подальшому призведе до корозіювання його вузлів та агрегатів і, відповідно, їх виходу з ладу.

До того ж, утримання автомобіля на штрафмайданичку спричиняє значні майнові витрати його власнику — ОСОБА_9 .

За таких обставин, адвокат просив скасувати арешт, накладений ухвалою слідчого судді Центрального районного суду м. Миколаєва від 10 липня 2019 року на автомобіль марки "Мерседес - Бенц- Спринтер", д/н НОМЕР_1 , що належить ОСОБА_9 , передавши його останній на відповідальне зберігання з метою уникнення його подальшого пошкодження і псування.

Позиція учасників справи

Прокурор заперечив проти задоволення клопотання, мотивуючи його передчасністю.

Інші учасники справи своєї позиції щодо внесеного на розгляд суду клопотання чітко не виказували, фактично поклавшись на розсуд суду при його вирішенні.

Мотиви, з яких виходив суд при постановленні ухвали, і положення закону, яким він керувався у ракурсі установлених ним фактичних обставин із даного питання

Суд, у свою чергу, перевіривши доводи і обгрунтованість внесеного на його розгляд клопотання, заслухавши учасників судового провадження, виходив із такого.

Зокрема, із клопотання вбачається, що 10 липня 2019 року слідчим суддею Центрального районного суду м. Миколаєва накладено арешт на автомобіль марки "Мерседес - Бенц - Спринтер" , д/н НОМЕР_1 .

Відповідної ухвали про це суду надано не було, у той час, як остання відсутня в матеріалах провадження, що наявні у суду, однак, як з`ясував суд, арешт було накладено з метою збереження речових доказів.

Тож, посилаючись на те, що потреба у застосуванні такого виду заходу забезпечення кримінального провадження на даний час відпала, адвокат, діючи в інтересах власника автомобіля, просив його скасувати.

Обгрнутовуючи можливість скасування арешту у даному випадку, заявник посилався на те, що наразі досягнута мета, задля якої цей арешт було накладено, як то, автомобіль оглянуто експертом, пошкодження зафіксовані належним чином, у той час, як ОСОБА_2 не є його власником, а тому цивільні позови потерпілих не можуть бути задоволені за рахунок цього майна.

Між тим, суд, проаналізувавши питання про те, чи відпала потреба у подальшому застосуванні такого роду заходу, не може погодитись із доводами адвоката і відхиляє їх, зокрема, через таке.

Порядок кримінального провадження на території України визначається лише кримінальним процесуальним законодавством України, яке складається з відповідних положень Конституції України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, цього Кодексу та інших законів України (ст. 1 КПК України).

Заходи ж забезпечення кримінального провадження застосовуються з метою досягнення його дієвості (ч. 1 ст. 131 КК України).

При цьому, кримінальний процесуальний законУкраїни визначає таку імовірну можливу мету, як передумову арешту, зокрема, збереження речових доказів ( ч.2 ст. 170 КПК України).

Водночас, згідно ч.2 ст. 174 КПК України арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.

Та у цьому випадку, в ході судового розгляду не було встановлено беззаперечного факту того, що мета, з якою накладався арешт на автомобіль, відпала, а тому говорити про те, що в подальшому у застосуванні цього заходу відпала потреба, є передчасним.

У той час, як заявник не вказував на необгрунтованість накладення арешту.

Крім цього, виходячи із норм КПК України, в ході судового розгляду може мати місце необхідність, у тому числі, й огляду речового доказу (автомобіля) судом.

При цьому, не слід забувати, що питання призначення експертизи може виникнути і в ході судового розгляду, що прямо випливає із норми ч.1 ст. 332 КПК України, а експерт, у свою чергу, як учасник кримінального провадження, вправі заявляти клопотання у порядку положень ст. 69 того ж Кодексу, у тому числі, й щодо надання йому доступу до автомобіля.

І як наслідок, суд приходить до однозначного висновку, що мета, визначена п.1 ч. 2 ст. 170 КПК України, як то, збереження речових доказів, на даному етапі судового провадження є дійсною і відповідна підстава арешту не відпала.

Усі інші доводи заявника, суд сприймає як такі, що за вказаних передумов фактично спрямовані на переоцінку ухвали слідчого судді, якою було накладено арешт на автомобіль, що не кореспондується з принципом правової впевненості, який передбачає, що коли рішення суду стало остаточним, воно не може бути піддано будь - яким іншим судовим рішенням (рішення ЄСПЛ у справі "Салом проти України від 06.09.2005 року) і не входить до компетенції суду першої інстанції.

До того ж, доводи щодо витрат у зв`язку з перебуванням автомобіля на штрафмайданчику та його корозійного псування, без застосування визначених КПК України засобів доказування, не є вагомими аргументами у цьому питанні.

Тим самим, неможливо говорити про доведеність доводів заявника із дотриманням принципу affirmanti incumbit probatio (той, хто стверджує щось, повинен довести це твердження), з урахуванням ще й того факту, що ухвала слідчого судді про арешт автомобіля не була надана суду, а це йде у розріз з нормами, які забезпечують дію принципів змагальності, безпосередності дослідження доказів та диспозитивності у кримінальному провадженні.

Крім цього, суд враховував тлумачення положень ст. 1 Першого протоколу до Конвенції при застосуванні її до вилучення майна під час кримінального провадження, яке надано Європейським судом з прав людини у рішенні від 23 січня 2014 року у справі ««EAST/WEST ALLIANCE LIMITED» проти України».

Зокрема, ЄСПЛ вказав, що «...будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар ( рішення від 23 вересня 1982 року у справі «Спорронг за Льопрот проти Швеції», п.п. 69 і 73, Series AN 52). Іншими словами, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти ( рішення від 21 лютого 1986 року у справі «Джеймс та інші проти Сполученого Королівства», п. 50, Series AN 98)...».

Та у цьому випадку, потреби судового провадження і необхідність забезпечення всебічного, повного і об`єктивного встановлення істини у справі, у тому числі, й шляхом збереження одного з речових доказів, виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи володільця майна і перебувають у «справедливому балансі» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи, у даному випадку, власника автомобіля.

З цих мотивів, клопотання адвоката про скасування арешту майна не підлягає до задоволення, оскільки підстави для вчинення цієї процесуальної дії не відпали і є наявною необхідність забезпечення дотримання прав учасників цього судового провадження.

Тому, керуючись ст.ст. 369 -372 КПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

У задоволенні клопотання адвоката Курносенка Дмитра Олександровича про скасування арешту майна в рамках кримінального провадження № 1201915000000322, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань 22 січня 2019 року по обвинуваченню ОСОБА_1 за ч.2 ст. 286 КК України та ОСОБА_2 за ч.2 ст. 286 КК України - відмовити.

Ухвала може бути оскаржена шляхом подання апеляційної скарги до Миколаївського апеляційного суду протягом 7 (семи) днів з моменту її проголошення через Арбузинський районний суд Миколаївської області.

Суддя І.В. Явіца