Постанова № 86165734, 03.12.2019, Арбузинський районний суд Миколаївської області

Справа № 467/785/19

1-кс/467/530/19

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03.12.2019 року сідчий суддя Арбузинського районного суду Миколаївської області Явіца І.В., з участю секретаря судового засідання Андросової А.В., прокурора Нижнік Л.І., підозрюваного ОСОБА_1 , захисника Коробкової О.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт. Арбузинка клопотання заступника начальника ВП — начальника СВ Абузинського ВП Братського ВП ГУНП в Миколаївській області Федорчука В.В., погоджене прокурором Арбузинського відділу Первомайської місцевої прокуратури Миколаївської області Довбнею М.В., внесене в рамках кримінального провадження № 12019150130000227 від 15 червня 2019 року, про про продовження строку дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою ОСОБА_1 підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 307 КК України та клопотання захисника про зміну запобіжного заходу на більш м`який,-

ВСТАНОВИВ :

Суть питання, що вирішується ухвалою, і за чиєю ініціативою воно розглядається

Слідчий ініціював розгляд питання про продовження строку тримання ОСОБА_1 під вартою.

Зокрема, посилався на те, що останній обгрунтовано підозрюється у вчиненні тяжкого злочину, передбаченого ч.2 ст. 307 КК України, у той час, як є наявними ризики, із числа регламентованих ст. 177 КПК України.

Так, ОСОБА_1 може переховуватись від органів досудового розслідування, позаяк, не має стійких соціальних зв`язків та утриманців, підозрюється у вчиненні тяжкого злочину, покарання за який законом установлює від шести до десяти років з конфіскацією майна.

Крім того, він може знищити, сховати або спотворити будь — які із речей, що мають значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, оскільки досудове розслідування триває і в його ході встановлюється причетність до учинення злочину інших осіб.

До того ж, за версією органу досудового розслідування, ОСОБА_1 може впливати на свідків та вчинити інше кримінальне правопорушення, оскільки він не працевлаштований і вживає наркотичні засоби.

Одночасно, як вказує заявник, інші більш м`які запобіжні заходи нездатні гарантувати належну процесуальну поведінку підозрюваного.

Слідчий, крім цього, посилався на те, що наразі завершити досудове розслідування не є можливим, позаяк, є потреба у виконанні ряду процесуальних дій, у той час, як строк тримання ОСОБА_1 під вартою закінчується 04 грудня 2019 року.

Зокрема, наразі слідству належить розсекретити матеріали НСРД, відкрити матеріали досудового розслідування стороні захисту.

Позиції інших учасників провадження

В судовому засіданні ОСОБА_1 заперечив проти задоволення внесеного слідчим клопотання, посилаючись на те, що він потребує лікування, якого установа попереднього ув`язнення не може йому забезпечити.

Крім того, вказував на те, що не має наміру переховуватись від суду та вчиняти інші кримінальні правопорушення.

Захисник підозрюваного також вважала відсутніми підстави для застосування відносно ОСОБА_1 найсуворішого із запобіжних заходів на даний час, та, у свою чергу, заявила клопотання про зміну запобіжного заходу на більш м`який, зокрема, домашній арешт.

Посилалась, при цьому, на його вік та стан здоров`я, як то, знаходження на обліку у лікаря — інфекціоніста з діагнозом згідно наданої нею довідки, наявність постійного місця проживання та міцність соціальних зв`язків, а також дотримання умов застосованих запобіжних заходів.

Крім цього, захисник звертала увагу слідчого судді на дію принципу невинуватості ОСОБА_1

Прокурор внесене слідчим клопотання підтримала, просила його задовольнити, вказуючи, зокрема, на відсутність даних, які б свідчили, що захворювання підозрюваного перешкоджають утриманню в умова СІЗО.

Мотиви, з яких виходив суд при постановленні ухвали, і положення закону, яким він керувався у ракурсі встановлених обставин із даного питання

У свою чергу, суд, перевіривши доводи і обґрунтованість внесеного клопотання, обговоривши доцільність застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження на даний час, як тримання під вартою, можливість/неможливість заміни запобіжного заходу на більш м`який, з`ясувавши позиції учасників судового провадження, керуючись законом, за своїм внутрішнім переконанням, оцінюючи кожний доказ з точки зору належності і допустимості, і сукупність доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку, зробив такі висновки.

Порядок кримінального провадження на території України визначається лише кримінальним процесуальним законодавством України, яке складається з відповідних положень Конституції України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, цього Кодексу та інших законів України (ст. 1 КПК України).

Зокрема, згідно ч. 1 ст. 131 КПК України, заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження.

А підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті (ч.2 ст. 177 КПК України).

З положень норм ст. 199 КПК України випливає, що клопотання про продовження строку тримання під вартою, крім відомостей, зазначених у ст. 184 цього Кодексу, повинно містити виклад обставин, які свідчать про те, що заявлений ризик не зменшився або з`явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою, виклад обставин, які перешкоджають завершенню досудового розслідування до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою.

Згідно норм ст. 194 КПК України, під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов“язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини визначені п. 1 - п. 3 частини 1 даної статті та згідно з положеннями ст. 178 КПК України, крім наявності ризиків, зазначених у ст. 177 цього Кодексу, оцінити дані, що характеризуються особу підозрюваного та визначені у п. 1- п. 11 частини 1 вказаної статті.

Також, відповідно до ст. 201 КПК України, підозрюваний, до якого застосовано запобіжний захід, його захисник, має право подати до місцевого суду, в межах територіальної юрисдикції якого здійснюється досудове розслідування, клопотання про зміну запобіжного заходу, навівши відповідні мотиви на підтвердження своїх доводів.

Як убачається з матеріалів клопотання, у цьому випадку, необхідність продовження стоку застосування запобіжного заходу слідчий і прокурор обґрунтовують тим, що ОСОБА_1 об`єктивно підозрюється, у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 307 КК України, що підтверджується зібраними у кримінальному провадженні доказами, у зв`язку з чим останній будучи обізнаним з мірою покарання за вчинене діяння, може здійснити дії передбачені ст. 177 КПК України, у той час, як завершити досудове розслідування об`єктивно не є можливим.

Тож, слідчий суддя, аналізуючи питання наявності обставин визначених ст. 132, ст. 177, п.п. 1-3 ч. 1 ст. 194, ст. 199 КПК України, приходить до наступних висновків у цій справі.

Поняття «обґрунтована підозра» не визначене у національному законодавстві та, виходячи з положень ч. 5 ст. 9 КПК України, суд бере до уваги позицію Європейського суду з прав людини, відображену у пункті 175 рішення від 21 квітня 2011 року у справі «Нечипорук і Йонкало проти України», відповідно до якої «термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення (рішення у справі «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30 серпня 1990 року, п. 32, Series A, N 182), те що вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об`єктивно зв`язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення (рішення у справі «Мюррей проти Об`єднаного Королівства» від 28 жовтня 1994 року, «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30 серпня 1990 року).

Та досліджені слідчим суддею докази, що здобуті слідством в ході досудового розслідування, свідчить про обґрунтованість пред`явленої ОСОБА_1 підозри, оскільки об`єктивно зв`язують її з ним, тобто підтверджують існування фактів та інформації, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що він міг вчинити інкриміноване йому кримінальне правопорушення.

Також, слідчий суддя сприймає, як переконливі і такі, що заслуговують на увагу, доводи сторони обвинувачення в частині аргументації ризиків передбачених ст. 177 КПК України, у цьому провадженні, адже враховуючи позицію ЄСПЛ в частині того, що наявність певного ризику/ризиків, зокрема ризику втечі, має оцінюватися у світлі факторів, пов`язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейними зв`язками та усіма видами зв`язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідуванню (Becciev v. Moldova (Бекчиєв проти Молдови), Panchenko v. Russia (Панченко проти Росії)) і вважає, у даному конкретному випадку, обґрунтованими, оскільки вони належним чином умотивовані слідчим і прокурором та підтверджуються наявними матеріалами.

Зокрема, ОСОБА_1 має зареєстроване проживання, не одружений, не працював до затримання, не має на утриманні неповнолітніх і непрацездатних осіб, а наявні у нього захворювання дозволяють йому перебувати в умовах ізоляції від суспільства.

Слідчою суддею не установлено обставин, які б свідчили про те, що встановлені при обранні запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою ризики на даний час втратили свою актуальність.

Зокрема, ухвалою слідчого судді Арбузинського районного суду Миколаївської області від 07 жовтня 2019 року ОСОБА_1 обрано запобіжний захід у виді тримання під вартою і установлено ряд ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, які на даний час є дійсними і триваючими, як то, ризик продовжити виняти кримінальні правопорушення, впливати на свідків та переховуватись від слідства.

З моменту обрання ОСОБА_1 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до теперішнього часу не з`явилися будь-які нові фактичні дані, які б свідчили, що обрання відносно нього запобіжного заходу, не пов`язаного з триманням його під вартою, зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України, як то, забезпечить виконання ним, покладених на нього процесуальних обов`язків, зможе запобігти його спробам переховуватися від органів досудового розслідування, вчинити інше кримінальне правопорушення.

Також, наведені обставини, які перешкоджають завершенню досудового розслідування до закінчення дії ухвали про тримання під вартою та доведено, що вказані у сукупності обставини виправдовують подальше тримання підозрюваного під вартою.

В обґрунтування продовження строків тримання підозрюваного під вартою слідчим наведено перелік дій, пов`язаних із завершенням досудового розслідування, які на даний час здійснити неможливо в повному обсязі.

Вказані обставини, які, на даний час, унеможливлюють закінчення досудового розслідування до закінчення строку дії попередньої ухвали, слідчий суддя визнає обґрунтованими, оскільки вони належним чином умотивовані слідчим та підтверджуються наявними матеріалами, а також їх виконання пов`язане із необхідністю дотриматись процесуальних норм, які регулюють закінчення досудового розслідування та забезпечення прав особи, якій пред`явлено підозру.

У своїх рішеннях Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси поваги до особистої свободи.

Разом з тим, твердження сторони захисту щодо можливості застосування до підозрюваного більш м`якого запобіжного заходу прийняті слідчим суддею до уваги, однак, співставивши вищенаведене з даними про особу підозрюваного, вони не спростовують доводи сторони обвинувачення та не підтверджуються представленими доказами у частині того, як змінилися обставини, які були враховані при попередньому продовженні дії запобіжного заходу, або які нові обставини виникли.

Зокрема, надана стороною захисту довідка про наявні у підозрюваного діагнози, одночасно підтверджує те, що він може перебувати у місцях позбавлення волі.

Натомість доводи захисту про дію на даний час принципу невинуватості не грунтуються на нормах права, які забезпечують дію цього принципу і є недоречними у цій ситуації.

Зокрема, сукупність матеріалів судового провадження, на даному етапі кримінального провадження до моменту з`ясування істини у справі, є достатньою для застосування щодо підозрюваного запобіжного заходу, оскільки обґрунтованість підозри - це не акт притягнення особи до відповідальності, а сукупність даних, які переконують об`єктивного спостерігача, що особа могла бути причетною до вчинення конкретного злочину.

Указане в своїй сукупності свідчить про те, що у провадженні є дійсними обставини регламентовані п.п. 1-3 ч. 1 ст. 194, ст. 199 КПК України.

З урахуванням наведеного, слідчий суддя, дослідивши надані сторонами докази, у порядку ст. 94 КПК України, з огляду на встановленість факту наявності у провадженні обставин, визначених п.п. 1-3 ч. 1 ст. 194, ст. 199 КПК України, враховує той факт, що вчинене підозрюваним кримінальне правопорушення має високий ступінь суспільної небезпеки, наявність ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України та низки об`єктивних обставин, які перешкоджають завершенню досудового розслідування до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою, вважає за доцільне, з урахуванням ст. 197 КПК України, клопотання слідчого задовольнити та продовжити строк тримання ОСОБА_1 під вартою підозрюваного в межах 60 днів.

Натомість, клопотання захисту про зміну запобіжного заходу на більш м`який на даний час підлягає відхиленню з мотивів, що викладені слідчим суддею вище.

Так, для застосування запобіжного заходу у вигляді особистої поруки відсутні передумови, оскільки жодна особа не висловила бажання поручитись за обвинуваченого, а особисте зобов`язання не забезпечить належної процесуальної поведінки обвинуваченого.

Так само, як і домашній арешт, оскільки за умови дійсності установлених ризиків такий запобіжний захід не є достатнім на даному етапі судового провадження, у тому числі, й з огляду на характер інкримінованого правопорушення.

У той час, як розмір застави, визначений при обранні запобіжного заходу, слід залишити незмінним.

А тому, з цих мотивів, керуючись ст.ст. 176-178, 183, 193-194, 196, 205, 369-372, 376 КПК України, суд, -

УХВАЛИВ :

Клопотання – задовольнити.

Продовжити строк тримання ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , під вартою у межах 60 діб, тобто, до 30 січня 2020 року включно з утриманням його в державній установі “Миколаївський слідчий ізолятор”.

Визначити підозрюваному ОСОБА_1 заставу у розмірі 50 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 69 800 (дев`яносто шість тисяч вісімсот) грн. 00 коп. у національній грошовій одиниці, яка може бути внесена як підозрюваним, так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на рахунок: одержувач ТУ ДСА України в Миколаївській області, р/р 37316051016294, банк одержувача ДКС України м. Київ, МФО 820172, ЄДРПОУ 26299835, призначення платежу: залогові кошти на депозитний рахунок ТУ ДСА України від заставодавця (прізвище, ім`я, по батькові повністю).

Підозрюваний ОСОБА_1 або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу у розмірі визначеному у цій ухвалі, протягом строку її дії.

У разі внесення застави зобов`язати ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , прибувати до слідчого, прокурора та суду за першою вимогою у рамках цього кримінального провадження та, у відповідності до положень ч. 5 ст. 194 КПК України, покласти наступні обов`язки:

1) прибувати до слідчого із встановленою періодичністю;

2) не відлучатися із населеного пункту - м. Южноукраїнськ без дозволу слідчого, прокурора або суду, залежно від стадії кримінального провадження;

3) повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання, залежно від стадії кримінального провадження;

4) утриматися від спілкування зі свідками, окрім, як під час процесуальних (слідчих) дій;

5) здати при наявності на зберігання слідчому свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну.

Визначити термін дії обов`язків, покладених слідчим суддею, у разі внесення застави — до 30 січня 2020 року включно.

З моменту звільнення з-під варти, у зв`язку з внесенням застави, підозрюваний вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у вигляді застави.

Будь-які твердження чи заяви підозрюваного, зроблені під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу, не можуть бути використані на доведення винуватості у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, або у будь-якому іншому правопорушенні.

У задоволенні клопотання захисника про зміну запобіжного заходу на більш м`який — відмовити.

Ухвала слідчого судді щодо застосування запобіжного заходу підлягає негайному виконанню після її оголошення.

Ухвала може бути оскаржена шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Миколаївського апеляційного суду протягом 5 (п`яти) днів з моменту її проголошення.

Слідчий суддя І.В. Явіца