Рішення № 86175710, 03.12.2019, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03.12.2019 Справа № 914/2129/19

Господарський суд Львівської області у складі головуючого судді Горецької З.В. за участю секретаря судового засідання Хороз І.Б., розглянув у судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження справу

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Санком-Львів", м. Львів

до відповідача: Квартирно-експлуатаційного відділу міста Львова. м. Львів

про стягнення 71 887,51 грн. (згідно заяви про зменшення позовних вимог - 66 689,50 грн.)

Представники сторін:

від позивача: Мартинович С.В. - адвокат

від відповідача: Куцак В.Л.

Представникам сторін роз`яснено права та обов`язки, передбачені ст. ст. 38, 42, 43 ГПК України. Заяв про відвід судді не надходило. Проводилася технічна фіксація судового засідання.

ІСТОРІЯ РОЗГЛЯДУ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Санком-Львів" звернулось до Господарського суду Львівської області з позовом до Квартирно-експлуатаційного відділу міста Львова про стягнення заборгованості на суму 71 887,51 грн. (згідно заяви про зменшення позовних вимог - 66 689,50 грн.)

Ухвалою від 21.10.2019 року відкрито провадження у справі № 914/2129/19 за правилами спрощеного позовного провадження, судове засідання призначено на 19.11.2019 року. 19.11.2019 року розгляд справи відкладено на 03.12.2019 року.

Позивач в судове засідання з`явився, позовні вимоги підтримав, просить суд задоволити позов згідно заяви про зменшення позовних вимог та стягнути з відповідача на користь позивача борг в розмірі 66 689,50 грн.

Відповідач в судове засідання з`явився, подав заперечення на позовну заяву, де визнає суму заборгованості в розмірі 66 689,50 грн.

Згідно ч.3 статті 12 ГПК України, спрощене позовне провадження призначене для розгляду малозначних справ, справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи.

Відповідно до статті 248 ГПК України, суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Враховуючи, що зібраних в матеріалах справи доказів достатньо для з`ясування обставин справи і прийняття судового рішення, в судовому засіданні 03.12.2019 року проголошено вступну та резолютивну частини рішення у справі.

АРГУМЕНТИ СТОРІН.

Агрументи позивача.

Позивач обґрунтовує свої позовні вимоги тим, що між позивачем та відповідачем укладено договір про надання послуг щодо накопичення та вивезення твердих побутових відходів № 286 від 17.03.2017 року. На виконання умов договору, позивачем надано послуги, проте відповідачем оплачено частково і станом на момент звернення до суду з позовом неоплаченою залишається сума боргу в розмірі 71 887,51 грн.

27.11.2019 року позивачем подано до суду заяву про зменшення позовних вимог, згідно якої просить суд стягнути з відповідача борг в розмірі 66 689,50 грн.

Аргументи відповідача.

Відповідач подав відзив на позов, в якому визнає суму заборгованості в розмірі66 689,50 грн., зазначаючи, що відповідачем за 2018 рік було переплачено надані послуги на суму 5 198,01 грн. Відтак, заявлена позивачем заборгованість у позові в розмірі 71 887,51 грн. не відповідає дійсності.

ОБСТАВИНИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ.

Між товариством з обмеженою відповідальністю "Санком - Львів" та Квартирно - експлуатаційним відділом міста Львова було укладено ряд договорів про надання послуг щодо накопичення та вивезення твердих побутових відходів, зокрема Договір № 286 від 17.03.2017 року щодо вивезення твердих побутових відходів з території Військово - медичного клінічного центру західного регіону, що знаходиться за адресою: місто Львів, вул. Личаківська 26.

За умовами договору, виконавець зобов`язується згідно з графіком надавати послуги з вивезення побутових відходів, а споживач, зобов`язується своєчасно оплачувати послуги за встановленими тарифами у строки і на умовах, передбачених цим договором (п.1.1 Договору).

Розрахунок обсягу і вартості послуг здійснюється виконавцем відповідно п.3.4 Договору).

Відповідно до договору розрахунковим періодом є календарний місяць (п. 4.1 Договору).

Договір вступає в силу з дати його укладення сторонами та діє до 31.12.2017 року з його подальшою пролонгацією в порядку п. 11.2 даного договору (п. 10.1 Договору).

Договір вважається таким, що продовжений, якщо за місяць до закінчення строку його дії одна із сторін не заявила про відмову від договору або про його перегляд (п. 11.2 Договору).

Договір підписано уповноваженими представниками сторін та скріплено відбитками печаток юридичних осіб.

На виконання Договору позивач надав послуги з вивезення побутових відходів, а саме:

серпень місяць 2017 року (акт АВ - 00000304 на суму 7946,18 гривень);

жовтень місяць 2017 року (акт ОК - 00000372 на суму 18896,64 гривень);

листопад місяць 2017 року (акт НО - 00000360 на суму 23389,91 гривень);

грудень місяць 2017 року (акт ДК - 00000388 на суму 21654,78 гривень);

на загальну суму 71 887,51 гривень.

Відповідачем було переплачено за наданя послуги за 2018 рік на 5 198,01 грн., що підтверджено представниками сторін в судовому засіданні та як вбачається судом із заяви про зменшення позовних вимог, відтак заборгованість становить 66 689, 50 грн.

ОЦІНКА СУДУ.

Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини (ст. 11 ЦК України).

Згідно ст. 509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно до ст. 173 ГК України, господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених Господарським кодексом України, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, в тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, в тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Відповідно до ст. 179 ГК України, майново-господарські зобов`язання, які виникають між суб`єктами господарювання або між суб`єктами господарювання і негосподарюючими суб`єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов`язаннями.

Згідно ст. 193 ГК України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог вказаного кодексу. Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, що, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Згідно ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ст. 629 ЦК України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Стаття 901 ЦК України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. 2. Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов`язання.

Як встановлено судом вище, між позивачем та відповідачем укладено договір, у зв`язку з чим набули взаємних прав та обов`язків.

Факт належного виконання умов договору позивачем підтверджується матеріалами справи.

Відповідач умови договору щодо оплати наданих послуг виконав не повністю, внаслідок чого в останнього виникла заборгованість в розмірі 66 689,50 грн.

Статтею 530 ЦК України встановлено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Згідно ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Статтею 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки.

Статтею 599 ЦК України визначено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ч. 1 ст. 96 Цивільного кодексу України юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов`язаннями.

Згідно із ст. 617 Цивільного кодексу України, особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов`язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов`язання, відсутність у боржника необхідних коштів.

Доказів наявності обставин зазначених у ст. 617 ЦК України, які є підставами звільнення від відповідальності за порушення зобов`язання відповідачем не подано.

Отже, відповідач своїх зобов`язань не виконав, чим порушив вимоги ч. 2 ст. 193 ГК України, якою передбачено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що позивачем доведено факт неналежного виконання відповідачем зобов`язань за договором.

Крім того, статтею 525 Цивільного кодексу України передбачена недопустимість односторонньої відмови від зобов`язання.

Згідно ч. 2 ст. 615 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов`язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов`язання.

Відповідно ст. 610 ст. 611 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або невиконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання. У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Враховуючи наведене, на підставі наявних в матеріалах справи доказів, суд дійшов висновку про обгрунтованість позовної вимоги щодо стягнення з відповідача заборгованості за надані послуги в розмірі 66 689,50 грн.

Пунктами 1, 3 частини 1 статті 129 Конституції України одними з основних засад судочинства визначені рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Згідно із ст. 2 ГПК України, принципами господарського судочинства, є зокрема, рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальність сторін, розумність строків розгляду справи. За умовами ч. 3 ст. 13 ГПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених законом.

З огляду на вищевикладене, господарським судом були створені належні умови для надання сторонами доказів в обґрунтування своєї правової позиції, однак представник відповідача в судові засідання не з`явився, позовні вимоги не заперечив, доказів належного виконання зобов`язання не представив.

Відповідно до ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно з ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що позивачем представлено достатньо об`єктивних та переконливих доказів в підтвердження своїх позовних вимог і права позивача були порушені внаслідок неналежного виконання відповідачем своїх зобов`язань за договором щодо оплати за надані послуги та відповідач не подав докази на спростування позовних вимог.

Таким чином, враховуючи відсутність доказів оплати боргу відповідачем, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими та такими що підлягають до задоволення в повному обсязі згідно заяви про зменшення позовних вимог.

СУДОВІ ВИТРАТИ.

Відповідно до ч. 1 ч. 3 ст. 123 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Згідно п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України, судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до частини 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України у випадку, якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору. Відтак, відшкодування витрат позивача на оплату судового збору покладається на відповідача пропорційно до задоволених позовних вимог у розмірі 1782,10 грн.

З підстав наведеного, сплачений позивачем судовий збір за подання до суду позову (із врахуванням прийнятої судом заяви про зменшення розміру позовних вимог), розмір якого становить 1921,00 грн. слід покласти на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, та стягнути з відповідача на користь позивача 1782,10 грн. судового збору (відповідно до задоволених позовних вимог в розмірі 66689,50 грн.).

При цьому, суд звертає увагу позивача, що, відповідно до п.п.1,5 ч.1 ст.7 Закону України "Про судовий збір", сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі: зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом; закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв`язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях.

Проте, враховуючи відсутність клопотання позивача про повернення сплаченої за подання позову в частині вимог, на які було зменшено з врахуванням прийнятої судом заяви, підстави для повернення частини судового збору в розмірі 138,90 грн. станом на момент прийняття рішення у цій справі відсутні.

Виходячи із вищенаведеного, керуючись ст. ст. 13, 74, 76, 77, 78, 86, 129, 236-241, 327 господарського процесуального кодексу України, господарський суд -

УХВАЛИВ:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Санком-Львів" до Квартирно-експлуатаційного відділу міста Львова про стягнення заборгованості на суму 71 887,51 грн. (згідно заяви про зменшення позовних вимог 66 689,50 грн.) - задоволити.

2. Стягнути з -експлуатаційного відділу міста Львова (79007, м. Львів, вулиця Батуринська,2; код ЄДРПОУ 07638027) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Санком-Львів" (79010, м. Львів, вулиця Чернігівська,14; код ЄДРПОУ 34711924) заборгованість в розмірі 66 689,50 грн., а також 1 782,10 грн. судового збору

3. Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили в порядку ст. 327 ГПК України.

Рішення набирає законної сили в порядку та строки, визначені статтею 241 ГПК України, та може бути оскаржено до Західного апеляційного господарського суду протягом 20 днів з дня складення повного судового рішення в порядку та строки, визначені статтями 256, 257 ГПК України.

Веб-адреса Єдиного державного реєстру судових рішень, розміщена на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет: http://reyestr.court.gov.ua/.

Повне рішення складено 09.12. 2019 р.

Суддя Горецька З. В.