Рішення № 86175485, 26.11.2019, Господарський суд Сумської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

26.11.2019 Справа № 920/593/19м. Суми

Господарський суд Сумської області у складі судді Джепи Ю.А. за участю секретаря судового засідання Галашан І.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Господарського суду Сумської області в порядку загального позовного провадження справу № 920/593/19

за позовом: Керівника Конотопської місцевої прокуратури, м. Конотоп, в інтересах держави в особі позивача: Головного управління Держгеокадастру у Сумській області, м. Суми,

до відповідачів:

1) Попівської сільської ради Конотопського району Сумської області, с. Попівка Конотопського району Сумської області,

2) Фермерського господарства «Міщенко-Агро», с. Попівка Конотопського району Сумської області,

про визнання незаконними та скасування рішень, визнання недійсним договору оренди землі з урахуванням додаткових угод, повернення земельних ділянок комунальної власності площею 31, 4752 га, вартістю 923476 грн 51 коп.,

за участі представників сторін:

від позивача - не з`явився;

від 1- го відповідача - не з`явився;

від 2- го відповідача - не з`явився;

прокурор - Вортоломей М.Ф. (згідно з посвідчення від 07.05.2015 № 035621)

ВСТАНОВИВ:

До господарського суду звернувся керівник Конотопської місцевої прокуратури із позовною заявою, в якій просить суд:

- визнати незаконними та скасувати рішення 23 сесії 7 скликання Попівської сільської ради Конотопського району Сумської області від 21.12.2017 «Про передачу в оренду земель комунальної власності (відумерла спадщина) на території Попівської сільської ради», рішення 24 сесії 4 скликання Попівської сільської ради від 27.02.2018 «Про виключення із Додатку до договору оренди земель комунальної власності від 02.01.2018 № 1 ОСОБА_8.» та рішення 30 сесії 7 скликання Попівської сільської ради від 06.12.2018 «Про поновлення договору оренди земель комунальної власності від 02.01.2018 № 1 на території Попівської сільської ради»;

- визнати недійсним договір оренди земель комунальної власності від 02.01.2018, зареєстрований за № 1 від 02.01.2018 у Попівській сільській раді Конотопського району Сумської області, з урахуванням додаткової угоди № 1 від 15.03.2018 та договір оренди земель комунальної власності від 02.01.2019, укладених між Попівською сільською радою Конотопського району Сумської області та Фермерським господарством «Міщенко-Агро», за якими передано в користування земельні ділянки загальною площею 31,4752 га, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташовані та території Попівської сільської ради Конотопського району Сумської області;

- зобов`язати Фермерське господарство «Міщенко-Агро» повернути територіальній громаді в особі Попівської сільської ради Конотопського району Сумської області земельні ділянки загальною площею 31,4752 га, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, які розташовані та території Попівської сільської ради Конотопського району Сумської області;

- стягнути з відповідачів судові витрати, пов`язані з розглядом справи, на рахунок прокуратури Сумської області (40000, м. Суми, вул. Герасима Кондратьєва, 33, код 03527891, р/р 35214005002983 в ДКСУ у м. Київ, МФО 820172).

В обґрунтування позовних вимог керівник Конотопської місцевої прокуратури зазначає, що порушення вимог законодавства, які полягають у недотриманні сторонами спірного договору встановленого на законодавчому рівні порядку розпорядження земельними ділянками комунальної власності та набутті прав на земельні ділянки комунальної власності всупереч закону, неправомірному і необґрунтованому визначенні розміру орендної плати, позбавлення інших суб`єктів господарювання права претендувати на передані земельні ділянки, позбавлення можливості конкурентного визначення розміру орендної плати, надходжень до місцевого бюджету коштів, які суб`єкти господарювання мали б сплатити в якості внеску за участь у земельних торгах, тривали, інтереси залишалися не захищеними.

Ухвалою суду від 19.06.2019 у справі № 920/593/19 позовну заяву керівника Конотопської місцевої прокуратури залишено без руху, встановлено строк для усунення недоліків позовної заяви, який не перевищує дев`ять днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.

04.04.2019 на виконання ухвали суду від 19.06.2019 у справі № 920/593/19 керівником Конотопської місцевої прокуратури подано до суду заяву від 03.07.2019 вих. № 75-82-19 про усунення недоліків позовної заяви.

Ухвалою Господарського суду Сумської області від 09.07.2019 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі № 920/593/19 за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання з повідомленням (викликом) сторін на 05.08.2019, 11:30.

23.07.2019 від представника другого відповідача надійшов відзив б/н від 23.07.2019 (вх. 5977 від 23.07.2019), в якому представник другого відповідача проти позову заперечує та просить суд відмовити в його задоволенні посилаючись на правову позицію Верховного Суду, викладену у постановах від 07.12.2018 у справі № 924/1256/17, від 30.01.2019 у справі № 47/66-08 та від 20.09.2018 у справі № 924/1237/17, зазначає, що прокурор може представляти інтереси держави в суді у виключних випадках, які прямо передбачені законом; розширене тлумачення випадків (підстав) для представництва прокурором інтересів держави в суді не відповідає принципу змагальності, який є однією з засад правосуддя. Частиною третьою статті 23 Закону України «Про прокуратуру», як зазначає представник другого відповідача, визначено, що прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках: якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесено відповідні повноваження; у разі відсутності такого органу. При цьому прокурор не може вважатися альтернативним суб`єктом звернення до суду і замінювати належного суб`єкта владних повноважень, який може і бажає захищати інтереси держави.

Представник другого відповідача зазначає, що державний контроль за використанням земель здійснюється органами Держгеокадастру шляхом проведення перевірок за наслідками яких, у разі виявлення порушень, виноситься обов`язкові до виконання приписи, і тільки в разі не виконання вказаного припису Держгеокадастр наділений повноваженнями звернення до суду.

Таким чином, на думку представника другого відповідача відсутні підстави стверджувати про те, що позивач здійснює або неналежним чином здійснює свої повноваження у сфері контролю за використанням земель першим відповідачем.

Крім наведеного представник другого відповідача вважає позов прокурора в інтересах держави в особі позивача є передчасним та не підлягає задоволенню, а також представник другого відповідача просить суд відшкодувати понесені другим відповідачем витрати на професійну правничу допомогу в сумі 5000,00 грн.

30.07.2019 першим відповідачем подано до суду відзив на позовну заяву № 474 від 26.07.2019, де останній проти позову заперечує та просить суд відмовити в задоволенні позовних вимог прокурора, розгляд справи здійснювати за відсутності представника першого відповідача та зазначає, що оскаржувані прокурором рішення та договори оренди землі не порушують права та інтереси територіальної громади, оскільки територіальна громада отримує орендну плату у максимально запропонованому розмірі, що визначений виходячи з нормативної грошової оцінки землі.

Ухвалою суду від 05.08.2019 у справі № 920/593/19 постановлено продовжити строк проведення підготовчого провадження на тридцять днів та відкласти підготовче засідання на 17.09.2019, 11:00.

У відповіді на відзив № 75-82-19 від 14.08.2019 прокурор зазначає, що у даному випадку вбачаються порушення інтересів держави, які полягають у недотриманні сторонами договору встановленого на законодавчому рівні порядку розпорядження земельними ділянками комунальної власності та набутті прав на земельні ділянки комунальної власності всупереч закону, неправомірному і необґрунтованому визначенні орендної плати за такі ділянки.

Таким чином, як зазначає прокурор, у зазначеному випадку наявний як державний, так і суспільний інтерес, що є підставою для представництва прокурором інтересів держави.

Посилаючись на правову позицію Верховного Суду при розгляді справ за участі прокурора (ухвали від 07.05.2018 у справі № 910/1283/17, від 10.07.2018 у справі № 812/1689/16, постанови від 25.04.2018 у справі № 806/1000/17 та від 13.06.2018 № 687/379/17-ц) прокурор зазначає, нездійснення захисту полягає у тому, що уповноважений суб`єкт владних повноважень за наявності факту порушення інтересів держави, маючи відповідні повноваження для їх захисту, всупереч цим інтересам за захистом до суду не звернувся. Така поведінка (бездіяльність) уповноваженого державного органу та органу місцевого самоврядування може вчинятися з умислом чи з необережності; бути наслідком об`єктивних (відсутність коштів на сплату судового збору, тривале не заповнення вакантної посади юриста) чи суб`єктивних (вчинення дій на користь можливого відповідач, інших корупційних або кримінально карних дій) причин.

Прокурор зазначає, що органом уповноваженим державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах є Головне управління Держгеокадастру у Сумській області. Проте, вказаним органом не вжито заходів до усунення вищезазначених порушень та повернення спірних земельних ділянок, а тому вбачалися правові підстави щодо звернення прокурора до суду із цим позовом.

Представником другого відповідача подано до суду заяву про залишення позову без розгляду б/н від 17.09.2019 (вх. № 7983 від 16.09.2019) посилаючись на відсутність правових підстав у прокурора звертатися до суду з даним позовом, оскільки, на думку представника другого відповідача, відсутні підстави вважати, що позивач не здійснює або неналежним чином здійснює захист інтересів держави у цьому конкретному випадку.

Ухвалою від 17.09.2019 у цій справі судом постановлено відкласти підготовче засідання та розгляд заяви представника другого відповідача про залишення позову без розгляду б/н від 17.09.2019 (вх. № 7983 від 16.09.2019) на 08.10.2019, 12:30.

04.10.2019 від керівника Конотопської місцевої прокуратури до суду надійшли письмові пояснення від 26.09.2019 № 75-82-19, де прокурор вважає заяву представника другого відповідача про залишення позову без розгляду необґрунтованою та наводить обґрунтування підстав звернення прокурором до суду з цим позовом в інтересах держави в особі позивача. Прокурор зазначає, що підставою реалізації представницьких функцій у даному випадку стала усвідомлена пасивна поведінка уповноваженого суб`єкта владних повноважень - позивача у справі.

Крім наведеного представником другого відповідача подано до суду заяву про зупинення провадження у справі б/н від 08.10.2019 (вх. №3159к від 08.10.2019), де представник другого відповідача просить суд зупинити провадження у справі № 920/593/19 до розгляду Великою Палатою Верховного Суду справи № 587/430/16-ц.

Суд розглянувши в судовому засіданні 08.10.2019 заяву представника другого відповідача про залишення позову без розгляду ухвалою від 08.10.2019 у цій справі, відмовив в її задоволенні виходячи з наступного: прокурором у позовній заяві з урахуванням положень статті 188 земельного кодексу України, статті 5 Закону України «Про державний контроль за використанням та охороною земель», пункту 5 постанови Кабінету Міністрів України від 22.07.2016 № 482 «Про внесення змін до деяких постанов Кабінету Міністрів України», розпорядження Кабінету Міністрів України від 30.11.2016 № 910-р «Питання Державної служби з питань геодезії, картографії та кадастру», Положення про Головне управління Держгеокадастру у Сумській області, затвердженого Наказом Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру від 17.11.2016 № 308, зазначено, що органом, уповноваженим державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах, виступає Головне управління Держгеокадастру у Сумській області. Проте, вказаним органом не вжито будь-яких заходів до усунення порушень під час використання земельних ділянок комунальної власності, а тому вбачаються правові підстави щодо звернення прокурора до суду із вказаним позовом.

З метою встановлення підстав для вжиття заходів представницького характеру та звернення з позовом до суду в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Сумській області, Конотопською місцевою прокуратурою 10.04.2019 спрямований до Головного управління Держгеокадастру у Сумській області лист за № 71-2496вих18 в якому повідомлено про виявлені порушення під час розпорядження Попівською сільською радою земельними ділянками комунальної власності, передачі їх в оренду ФГ «Міщенко-Агро» з порушенням вимог чинного законодавства та встановлення причин самостійного невжиття управлінням, як органом, уповноваженим державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах, заходів щодо захисту інтересів держави.

Проте, згідно отриманої відповіді № 10-18-0.6-2626/2-19 від 18.04.2019 планові перевірки Попівської сільської ради не проводилися, звернення юридичних та фізичних осіб щодо перевірки рішень вказаної сільської ради не надходили. У разі наявності у плані роботи на II квартал 2019 році пункту дотримання вимог земельного законодавства органами виконавчої влади, управлінням буде перевірено вищевказану сільську раду та внесено клопотання про приведення прийнятих рішень до вимог чинного законодавства. Крім того, згідно Положення про Головне управління Держгеокадастру у Сумській області № 308 від 17.11.2016 в Управління відсутні повноваження звертатися з позовом до суду до ФГ «Міщенко-Агро» про визнання незаконним та скасування рішення, визнання недійсним договору оренди земель комунальної власності.

У подальшому, Конотопською місцевою прокуратурою з посиланням на вимоги статті 28 Закону України «Про центральні органи виконавчої влади» спрямовано до Головного управління Держгеокадастру у Сумській області лист від 22.04.2019 № 71-2866 з метою спонукання до захисту інтересів держави у вищевказаних спірних правовідносинах.

У листі №10-18-0.6-2819/2-19 від 26.04.2019 Головне управління Держгеокадастру у Сумській області знову зазначило про відсутність повноважень на звернення до суду з позовом до Попівської сільської ради та ФГ «Міщенко-Агро».

Проте, відповідно до статті 28 Закону України «Про центральні органи виконавчої влади» міністерства, інші центральні органи виконавчої влади та їх територіальні органи звертаються до суду, якщо це необхідно для здійснення їхніх повноважень у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України.

Таким чином, законодавство не обмежує Головне управління Держгеокадастру у Сумській області у зверненні до суду за захистом порушених інтересів держави у спірним правовідносинах. Натомість, Положення про Головне управління Держгеокадастру у Сумській області № 308 від 17.11.2016, є внутрішнім локальним-правовим актом. При цьому, закон має вищу юридичну силу та регулює найважливіші суспільні відносини.

Крім того, на виконання вимог частини четвертої статті 23 Закону України «Про прокуратуру», Конотопською місцевою прокуратурою направлено до Головного управління Держгеокадастру у Сумській області лист № 71- 3520вих19 від 27.05.2019 про намір звернутися до суду в його інтересах до Попівської сільської ради, ФГ «Міщенко-Агро» про визнання незаконним та скасування рішення, повернення земельних ділянок комунальної власності. Проте, будь-якої відповіді, в тому числі заперечень, не надходило.

Слід зазначити, що підставою реалізації прокурором представницьких функцій у даному випадку стала усвідомлена пасивна поведінка уповноваженого суб`єкта владних повноважень - Головного управління Держгеокадастру у Сумській області, його бездіяльність. Суб`єкт владних повноважень усвідомлює порушення інтересів держави, має відповідні повноваження для їх захисту, але всупереч цим інтересам за захистом до суду не звертається, не вживає активних дій (підготовка проекту позову, сплата судового збору тощо), спрямованих на звернення з відповідним позовом до суду.

Ураховуючи, що порушення вимог законодавства, які полягають у недотриманні сторонами спірного договору встановленого на законодавчому рівні порядку розпорядження земельними ділянками комунальної власності та набутті прав на земельні ділянки комунальної власності всупереч закону, неправомірному і необґрунтованому визначенні розміру орендної плати, позбавлення інших суб`єктів господарювання права претендувати на передані земельні ділянки, позбавлення можливості конкурентного визначення розміру орендної плати, надходжень до місцевого бюджету коштів, які суб`єкти господарювання мали б сплатити в якості внеску за участь у земельних торгах, тривали, інтереси залишалися не захищеними, а орган, уповноважений на захист вказаних інтересів бездіяв, не вживав заходів щодо їх усунення, вбачалися виключні підстави для представництва саме прокурором інтересів держави у спірних правовідносинах. З огляду на викладене прокурором у спірних правовідносинах доведено в повному обсязі підстави представництва інтересів держави в суді в особі Головного управління Держгеокадастру у Сумській області.

Щодо заяви представника другого відповідача про зупинення провадження у справі до розгляду Великою палатою Верховного суду справи №587/430/16-ц, суд зауважив, що згідно даних Єдиного державного реєстру судових рішень, Великою палатою Верховного суду у справі № 587/430/16-ц ухвалено постанову від 26.06.2019, тому не має підстав для зупинення провадження у даній справі.

Представник другого відповідача в судовому засіданні 08.10.2019 у зв`язку з наведеним просив заяву про зупинення провадження у справі залишити без розгляду.

В судовому засіданні 08.10.2019 суд постановив протокольну ухвалу, якою заяву представника другого відповідача - адвоката Цюпки О.В. від 08.10.2019 про зупинення провадження у справі № 920/593/19 залишає без розгляду.

За приписами статті 185 ГПК України у підготовчому засіданні суд постановляє ухвалу (ухвали) про процесуальні дії, що необхідно вчинити до закінчення підготовчого провадження та початку судового розгляду справи по суті. За результатами підготовчого засідання суд постановляє ухвалу про: 1) залишення позовної заяви без розгляду; 2) закриття провадження у справі; 3) закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті. Суд з`ясовує думку сторін щодо дати призначення судового засідання для розгляду справи по суті.

У підготовчому засіданні 08.10.2019 судом розглянуто питання, визначені частиною другою статті 182 ГПК України.

08.10.2019 прокурор та представник 2-го відповідача усно повідомили суд, що всі докази, необхідні для об`єктивного розгляду даної справи по суті зібрані, та зазначив, що вважають за можливе закрити підготовче провадження у даній справі та перейти до розгляду справи по суті.

За результатами підготовчого засідання від 08.10.2019, судом з`ясовано всі питання, які підлягають вирішенню під час підготовчого засідання, а тому з метою забезпечення правильного, своєчасного і безперешкодного розгляду справи по суті, з огляду на відсутність підстав для відкладення підготовчого засідання відповідно до пункту 3 частини другої статті 185 ГПК України, суд ухвалою від 08.10.2019 у цій справі постановив відмовити в задоволенні заяви представника другого відповідача від 16.09.2019 про залишення позову без розгляду; закрити підготовче провадження та призначити справу № 920/593/19 до судового розгляду по суті на 07.11.2019, 12:50.

07.11.2019 представник другого відповідача звернувся до суду з заявою б/н від 07.11.2019 (вх. №3437к від 07.11.2019) про відвід судді Джепи Ю.А., яку обґрунтовує тим, що розглядаючи подібну справу № 920/54/19 за позовом керівника Конотопської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі позивача: Головного управління Держгеокадастру у Сумській області, суддя Джепа Ю.А. ухвалила рішення, яким задовольнила позовні вимоги прокуратури, що, на думку заявника викликає сумнів у неупередженості судді Джепи Юлії Артурівни у справі 920/593/19.

Ухвалою суду від 07.11.2019 у справі № 920/593/19 судом постановлено визнати заяву б/н від 07.11.2019 (вх. №3437к від 07.11.2019) представника другого відповідача про відвід судді необґрунтованою; визначити суддю, який не входить до складу суду, що розглядає справу № 920/593/19 в порядку встановленому частиною першою статті 32 Господарського процесуального кодексу України для вирішення питання про відвід судді Джепи Юлії Артурівни.

Відповідно до Протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 08.11.2019, матеріали справи № 920/593/19 для розгляду вищевказаної заяви про відвід були передані на розгляд судді Соп`яненко О.Ю.

Ухвалою від 11.11.2019 у справі № 920/593/19 судом постановлено в задоволенні заяви б/н від 07.11.2019 (вх. №3437к) представника другого відповідача - Фермерського господарства «Міщенко-Агро» про відвід судді Джепи Ю.А. у справі №920/593/19 відмовити.

Ухвалою від 18.11.2019 у цій справі постановлено призначити засідання у справі № 920/593/19 по суті на 26.11.2019, 14:30.

В судовому засіданні 26.11.2019 прокурор у справі підтримав позовні вимоги в повному обсязі та просив суд їх задовольнити.

Представники позивача та відповідачів в судове засідання по суті не з`явилися.

26.11.2019 від представника другого відповідача до суду надійшла заява про відкладення розгляду справи б/н від 26.11.2019 (вх. № 9707 від 26.11.2019), де останній просить суд відкласти розгляд справи на іншу дату у зв`язку із зайнятістю представника другого відповідача в іншому судовому засіданні.

Також при визначенні дати наступного судового засідання представник другого відповідача просить суд не призначати розгляд цієї справи на 27.11.2019, 28.11.2019, 02.12.2019, 03.12.2019, 04.12.2019, 10.12.2019, 16.12.2019, 17.12.2019, 18.12.2019, 09.01.2020, 15.01.2020,27.01.2020, 28.01.2020, 11.02.2020 та 20.02.2020 у зв`язку з його зайнятістю в інших справах.

В судовому засіданні 26.11.2019 судом постановлено протокольну ухвалу, якою відмовлено в задоволенні заяви представника другого відповідача про відкладення розгляду справи по суті на іншу дату.

Згідно зі статті 194 ГПК України завданням розгляду справи по суті є розгляд та вирішення спору на підставі зібраних у підготовчому провадженні матеріалів, а також розподіл судових витрат.

Згідно частини другої статті 195 ГПК України суд розглядає справу по суті протягом тридцяти днів з дня початку розгляду справи по суті.

В силу вимог частини першої статті 202 ГПК України неявка будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Статтею 114 ГПК України визначено, що суд має встановлювати розумні строки для вчинення процесуальних дій. Строк є розумним, якщо він передбачає час, достатній, з урахуванням обставин справи, для вчинення процесуальної дії, та відповідає завданню господарського судочинства.

За змістом статті 9 Конституції України передбачено, що чинні міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України. На розширення цього положення Основного Закону в статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» зазначено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права.

Відповідно до частини четвертої статті 11 ГПК України суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

В силу вимог частини першої статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов`язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Розумність тривалості провадження повинна визначатися з огляду на обставини справи та з урахуванням таких критеріїв: складність справи, поведінка заявника та відповідних органів влади, а також ступінь важливості предмета спору для заявника (рішення Суду у справах Савенкова проти України, no. 4469/07, від 02.05.2013, Папазова та інші проти України, no. 32849/05, 20796/06, 14347/07 та 40760/07, від 15.03.2012).

Враховуючи достатність часу, наданого учасникам справи для підготовки до судового засідання та подання витребуваних судом документів, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивності господарського процесу, закріплені пунктом 4 частини третьої статті 129 Конституції України, статтями 13, 14, 74 ГПК України, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, сторонам створені усі належні умови для надання доказів у справі та є підстави для розгляду справи по суті за наявними у ній матеріалами за відсутності представників позивача та відповідачів у справі.

Судовий процес на виконання вимог статті 222 ГПК України фіксувався за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Відповідно до статті 233 ГПК України рішення у цій справі прийнято в нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих учасниками справи.

У судовому засіданні 26.11.2019 на підставі статті 240 ГПК України судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з таких підстав.

Зі змісту пункту 3 частини першої статті 131-1 Конституції України вбачається, що в Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Частиною першою статті 23 Закону України «Про прокуратуру» передбачено, що представництво прокурором інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів громадянина або держави, у випадках та порядку, встановлених законом. Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу (частина третя статті 23 Закону України «Про прокуратуру»).

Поняття «інтересів держави» та «нездійснення або неналежного здійснення суб`єктом владних повноважень своїх функцій» чинним законодавством вичерпно не визначаються та не розкриваються, у зв`язку із чим прокурор у кожному випадку самостійно їх обґрунтовує та доводить з огляду на конкретні обставини справи.

Зазначене узгоджується у позицією, викладеною у рішенні Конституційного Суду України від 08.04.1999 у справі № 3-рн/99.

Разом з цим, більш широке тлумачення зазначених понять наводить Верховний Суд при розгляді справ за участю прокурора (ухвали від 07.05.2018 у справі № 910/18283/17, від 10.07.2018 у справі № 812/1689/16, постанови від 25.04.2018 у справі № 806/1000/17, від 13.06.2018 у справі № 687/379/17-ц).

На думку Верховного Суду, нездійснення захисту полягає у тому, що уповноважений суб`єкт владних повноважень за наявності факту порушення інтересів держави, маючи відповідні повноваження для їх захисту, всупереч цим інтересам за захистом до суду не звернувся.

Така поведінка (бездіяльність) уповноваженого державного органу та органу місцевого самоврядування може вчинятися з умислом чи з необережності; бути наслідком об`єктивних (відсутність коштів на сплату судового збору, тривале не заповнення вакантної посади юриста) чи суб`єктивних (вчинення дій на користь можливого відповідача, інших корупційних або кримінально караних дій) причин.

Згідно частиною третьою статті 4 ГПК України до господарського суду у справах, віднесених законом до його юрисдикції, мають право звертатися також особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.

Відповідно до частини третьої статті 53 ГПК України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.

Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах (частина четверта цієї ж статті).

Частиною першою статті 55 ГПК України встановлено, що органи та особи, які відповідно до цього Кодексу звернулися до суду в інтересах інших осіб, мають процесуальні права та обов`язки особи, в інтересах якої вони діють, за винятком обмежень, передбачених частиною другою цієї статті.

Зі змісту пункту 2 резолютивної частини рішення Конституційного Суду України від 08.04.1999 № 3-рп/99 вбачається, що під поняттям «орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах», зазначеним у частині другій статті 4 ГПК України, потрібно розуміти орган державної влади чи орган місцевого самоврядування, якому законом надано повноваження органу виконавчої влади.

У рекомендаціях Парламентської Асамблеї Ради Європи від 27.05.2003 №1604 (2003) «Про роль прокуратури в демократичному суспільстві, заснованому на верховенстві закону» щодо функцій органів прокуратури, які не відносяться до сфери кримінального права, передбачено важливість забезпечити, щоб повноваження і функції прокурорів обмежувалися сферою переслідування осіб, винних у скоєнні кримінальних правопорушень, і вирішення загальних завдань щодо захисту інтересів держави через систему відправлення кримінального правосуддя, а для виконання будь-яких інших функцій були засновані окремі, належним чином розміщені та ефективні органи.

Відтак, тлумачення пункту 3 частини першої статті 131-1 Конституції України, з урахуванням практики Європейського суду з прав людини, свідчить, що прокурор може представляти інтереси держави в суді тільки у виключних випадках, які прямо передбачені законом. Розширене тлумачення випадків (підстав) для представництва прокурором інтересів держави в суді не відповідає принципу змагальності, який є однією з засад правосуддя (пункт 3 частини другої статті ст. 129 Конституції України).

Аналіз частини третьої статті 23 Закону України «Про прокуратуру» дає підстави стверджувати, що прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження; 2) у разі відсутності такого органу.

Підставою для представництва прокурором інтересів держави в суді є належне обґрунтування, підтверджене достатніми доказами, зокрема, але не виключно, повідомленням прокурора на адресу відповідного суб`єкта владних повноважень про звернення до суду від його імені, відповідними запитами, а також копіями документів, отриманих від суб`єкта владних повноважень, що свідчать про наявність підстав для такого представництва.

Частиною четвертою статті 122 Земельного кодексу України визначено, що центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною восьмою цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб.

Пунктами 1, 7 положення «Про Державну службу України з питань геодезії, картографії та кадастру», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14.01.2015 № 15 визначено, що Державна служба України з питань геодезії, картографії та кадастру (Держгеокадастр) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Віце-прем`єр-міністра України - Міністра регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства і який реалізує державну політику у сфері топографо-геодезичної і картографічної діяльності та земельних відносин, а також у сфері Державного земельного кадастру. Держгеокадастр здійснює свої повноваження безпосередньо і через утворені в установленому порядку територіальні органи.

Таким чином, судом встановлено, що органом, уповноваженим державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах, є Головне управління Держгеокадастру в Сумській області.

Проте, вказаним органом не вжито заходів до усунення вищевказаних порушень та повернення спірних земельних ділянок, а тому вбачаються правові підстави щодо звернення прокурора до суду із вказаним позовом.

Зокрема, після виявлення порушень вимог чинного законодавства під час розпорядження землями комунальної власності (передача в оренду земельних ділянок з порушенням вимог статей 124, 134 Земельного кодексу України, частини четвертої статті 15, частини другої статті 16 Закону України «Про оренду землі», статті 20 Закону України «Про землеустрій», частини першої статті 13 Закону України «Про оцінку земель», п. 288.5 ст. 288, п. 289.1 ст. 289 Податкового кодексу України), Конотопською місцевою прокуратурою 10.04.2019 спрямований до Головного управління Держгеокадастру у Сумській області лист за № 71-2496вих18 з метою повідомлення про виявлені прокурором порушення та встановлення причин самостійного невжиття управлінням заходів щодо захисту інтересів держави.

Згідно листа Головного управління Держгеокадастру у Сумській області лист № 10-18-0.6-2626/2-19 від 18.04.2019 планові перевірки Попівської сільської ради не проводилися, звернення юридичних та фізичних осіб щодо перевірки рішень вказаної сільської ради не надходили. У разі наявності у плані роботи на II квартал 2019 році пункту дотримання вимог земельного законодавства органами виконавчої влади, управлінням буде перевірено вищевказану сільську раду та внесено клопотання про приведення прийнятих рішень до вимог чинного законодавства. Крім того, згідно Положення про Головне управління Держгеокадастру у Сумській області № 308 від 17.11.2016 в Управління відсутні повноваження звертатися з позовом до суду до ФГ «Міщенко-Агро» про визнання незаконним та скасування рішення, визнання недійсним договору оренди земель комунальної власності.

У подальшому, Конотопською місцевою прокуратурою з посиланням на вимоги статті 28 Закону України «Про центральні органи виконавчої влади» спрямовано до Головного управління Держгеокадастру у Сумській області лист від 22.04.2019 № 71-2866 з метою спонукання до захисту інтересів держави у вищевказаних спірних правовідносинах.

Проте, у листі № 10-18-0.6-2819/2-19 від 26.04.2019 Головне управління Держгеокадастру у Сумській області знову зазначило про відсутність повноважень на звернення до суду з позовом до Попівської сільської ради та ФГ «Міщенко-Агро».

Така пасивна позиції органу державної влади, уповноваженого захищати інтереси держави у сфері земельних відносин, не зважаючи на очевидний характер порушень, свідчить про його бездіяльність.

Конотопською місцевою прокуратурою направлено до Головного управління Держгеокадастру в Сумській області лист № 71-3520вих19 від 27.05.2019 про намір звернутися до суду в його інтересах до Попівської сільської ради, ФГ «Міщенко-Агро» про визнання незаконним та скасування рішення, повернення земельних ділянок комунальної власності.

Враховуючи те, що порушення вимог чинного законодавства під час розпорядження землями комунальної власності триває протягом значного проміжку часу та виявлено саме прокурором, а не органом державної влади, уповноваженим захищати інтереси держави у сфері земельних відносин, зволікання, попри інформування місцевою прокуратурою про наявні порушення, у проведенні відповідних перевірок та зверненні з відповідним позовом до суду явно свідчить про нездійснення Головним управлінням Держгеокадастру у Сумській області захисту інтересів держави та територіальної громади, тобто його бездіяльність.

Натомість порушення вимог законодавства, які полягають у недотриманні сторонами спірного договору встановленого на законодавчому рівні порядку розпорядження земельними ділянками комунальної власності та набутті прав на земельні ділянки комунальної власності всупереч закону, неправомірному і необґрунтованому визначенні розміру орендної плати, позбавлення інших суб`єктів господарювання права претендувати на передані земельні ділянки, позбавлення можливості конкурентного визначення розміру орендної плати, надходжень до місцевого бюджету коштів, які суб`єкти господарювання мали б сплатити в якості внеску за участь у земельних торгах, тривають, а органом уповноваженим на захист вказаних інтересів не вживалися та не вживаються заходи щодо їх усунення. По при інформування про наявні порушення законодавства Головним управлінням Держгеокадастру у Сумській області не вжито жодних заходів щодо їх усунення та звернення з відповідним позовом до суду.

Таким чином, з огляду на предмет та підстави заявленого позову, прокурором належним чином обґрунтовано, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту та вбачаються виключні підстави для представництва прокурором інтересів держави у спірних правовідносинах відповідно до ст. 23 Закону України «Про прокуратуру».

В обґрунтування позову прокурор посилається на те, що Конотопською місцевою прокуратурою під час вирішення питання щодо наявності підстав для представництва інтересів держави в суді у сфері комунальної власності встановлено, що 7 сесією 6 скликання Попівської сільської ради Конотопського району Сумської області, на підставі рішень Конотопського міськрайонного суду Сумської області від 10.02.2011 стосовно ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , від 17.02.2011 стосовно ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , від 21.02.2011 стосовно ОСОБА_5 , від 25.02.2011 стосовно ОСОБА_6 , прийнято рішення від 30.03.2011 «Про передачу у власність територіальній громаді землі за померлими громадянами», яким у власність територіальної громади передано земельні паї за вказаними померлими громадянами загальною площею 45,97 га.

Крім того, 28 сесією 6 скликання Попівської сільської ради, на підставі рішення Конотопського міськрайонного суду від 10.02.2011 про визнання спадщини у вигляді земельного паю відумерлою за померлим ОСОБА_7 , прийнято рішення від 15.03.2013 «Про передачу у власність територіальній громаді земельних ділянок», яким у власність територіальної громади передано земельний пай загальною площею 4,7 га.

У подальшому, рішенням 23 сесії 7 скликання Попівської сільської ради від 21.12.2017 «Про передачу в оренду земель комунальної власності (відумерла спадщина) на території Попівської сільської ради» вирішено передати в оренду Фермерському господарству «Міщенко-Агро» (далі - ФГ «Міщенко-Агро») земельні частки (паї) загальною площею 34,278 га, в тому числі: рілля - 29,082 га, сіножаті - 2,528 га, пасовища - 2,668 га терміном на один рік.

На підставі цього рішення 02.01.2018 між Попівською сільською радою та ФГ «Міщенко-Агро» укладено договір оренди земель комунальної власності загальною площею 34,278 га (далі - договір), який зареєстрований у Попівській сільській раді за № 1 від 02.01.2018.

Згідно п. 1 договору Попівська сільська рада надає, а ФГ «Міщенко-Агро» приймає, в строкове платне користування земельні ділянки комунальної власності (відумерла спадщина), що належать сільській раді на підставі рішень Конотопського міськрайонного суду від 10.02.2011, 17.02.2011, 21.02.2011, 25.02.2011, загальною площею 34,278 га, в тому числі: ріллі - 29,082 га, сіножаті - 2,528 га, пасовища - 2,668 га, які знаходиться на території сільської ради.

Пунктом 2 договору передбачено, що земельні ділянки передаються в оренду для сільськогосподарських потреб - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

Згідно п. 10 договору він укладений строком на 1 рік з моменту реєстрації та може бути пролонгований. Після закінчення строку дії договору орендар має переважне право поновити його на новий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за 30 днів до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію (п. 11 договору).

Згідно додатку до договору № 1 «Список власників земельних часток паїв, які за рішеннями Конотопського міськрайонного суду визнані відумерлою спадщиною, передані до земель комунальної власності територіальної громади Попівської сільської ради та які передані в оренду ФГ «Міщенко-Агро» передані земельні частки (паї) за наступними померлими громадянами: ОСОБА_1 , ОСОБА_8 , ОСОБА_6 , ОСОБА_2 , ОСОБА_7 , ОСОБА_5 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4

Додатковою угодою № 1 від 15.03.2018, яка укладена на підставі рішення 24 сесії 4 скликання Попівської сільської ради від 27.02.2018 «Про виключення із Додатку до договору оренди земель комунальної власності від 02.01.2018 № 1 ОСОБА_8 », внесено зміни до п. 1 договору в частині площі земельних ділянок, а саме: в користування передаються земельні ділянки загальною площею 31,4752 га в тому числі: рілля - 26,2792 га, сіножаті - 2,528 га, пасовища - 2,668 га, які знаходиться на території сільської ради.

Також, вказаною додатковою угодою внесено зміни до п. 5 договору та визначено, що нормативно грошова оцінка земельних ділянок на дату укладення договору становить 923476,65 грн. Орендна плата за землі комунальної власності встановлюється в розмірі 10 відсотків від нормативної грошової оцінки земельних ділянок та складає 92347,66 грн. Крім того, виключено із Додатку № 1 до Договору ОСОБА_8 .

У подальшому 30 сесією 7 скликання Попівської сільської ради від 06.12.2018 прийнято рішення «Про поновлення договору оренди земель комунальної власності від 02.01.2018 № 1 на території Попівської сільської ради», яким вирішено виключити із Додатку № 1 до Договору ОСОБА_8 та зменшити площу земель комунальної власності, що передаються в оренду ФГ «Міщенко-Агро», до 31,4752 га, а також вирішено укласти з ФГ «Міщенко-Агро» додаткову угоду до Договору.

На підставі цього рішення 02.01.2019 між Попівською сільською радою та ФГ «Міщенко-Агро» укладено договір оренди земель комунальної власності загальною площею 31,4752 га (далі - Договір), який зареєстрований у Попівській сільській раді за № 1 від 02.01.2019.

Пунктом 1 договору передбачено, що Попівська сільська рада надає, а ФГ «Міщенко-Агро» приймає в строкове платне користування земельні ділянки комунальної власності (відумерла спадщина), що належать сільській раді на підставі рішень Конотопського міськрайонного суду від 10.02.2011, 17.02.2011, 21.02.2011, 25.02.2011, загальною площею 31,4752 га в тому числі: рілля - 26,2792 га, сіножаті - 2,528 га, пасовища - 2,668 га, які знаходяться на території сільської ради.

Згідно розрахунку розміру орендної плати, який згідно п. 37 договору є невід`ємною його частиною, нормативна грошова оцінка земельної ділянки складає-923476,51 грн (п. 5 договору).

Згідно додатку до договору «Список власників земельних часток паїв, які за рішеннями Конотопського міськрайонного суду визнані відумерлою спадщиною, передані до земель комунальної власності територіальної громади Попівської сільської ради та які передані в оренду ФГ «Міщенко-Агро» передані земельні частки (паї) за наступними померлими громадянами: ОСОБА_1 , ОСОБА_6 , ОСОБА_2 , ОСОБА_7 , ОСОБА_5 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 .

Прокурор вважає, що рішення Попівської сільської ради про передачу земельних ділянок в оренду, прийняті з порушенням вимог статей 124, 134 Земельного кодексу України, а тому підлягають визнанню незаконними та скасуванню, а договір оренди землі з урахування додаткових угод, укладений на підставі цих рішень недійсним.

Згідно з частиною третьою статті 2 Земельного кодексу України об`єктами земельних відносин є землі в межах території України, земельні ділянки та права на них, у тому числі на земельні частки (паї).

Статтею 79 Земельного кодексу України визначено, що земельна ділянка - це частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами.

Відповідно до положень ст. 79-1 Земельного кодексу України земельна ділянка може бути об`єктом цивільних прав виключно з моменту її формування (крім випадків суборенди, сервітуту щодо частин земельних ділянок) та державної реєстрації права власності на неї. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру. Земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера.

Указом Президента України «Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям» від 08.08.1995 року № 720/95 було передбачено порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям. Відповідно до положень вказаного нормативно-правового акту паювання земель передбачає визначення розміру земельної частки (паю) у колективній власності на землю кожного члена колективного сільськогосподарського підприємства сільськогосподарського кооперативу, сільськогосподарського акціонерного товариства без виділення земельних ділянок в натурі (на місцевості). Розмір земельної частки (паю) в умовних кадастрових гектарах визначаються виходячи вартості земельної частки (паю) та середньої грошової оцінки одного гектар сільськогосподарських угідь для даного підприємства, кооперативу, товариства.

Таким чином, земельна частка (пай) є умовною часткою земель, які належали колективним сільськогосподарським підприємствам, сільськогосподарським кооперативам, сільськогосподарським акціонерним товариствам, розмір якої визначений в умовних кадастрових гектарах, а місцезнаходження та межі такої земельної частки (паю) не визначені.

Закон України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)» від 05.06.2003 визначає організаційні та правові засади виділення власникам земельних часток (паїв) земельних ділянок у натурі (на місцевості) із земель, що належали колективним сільськогосподарським підприємствам, сільськогосподарським кооперативам, сільськогосподарським акціонерним товариствам на праві колективної власності, а також порядок обміну цими земельними ділянками, особливості розпорядження землями та використання земель, що залишилися у колективній власності після розподілу земельних ділянок між власниками земельних часток (паїв).

Згідно частини першої статті 11 Закону України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)» встановлення меж земельних ділянок у натурі (на місцевості) власникам земельних часток (паїв) здійснюється на підставі проектів землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв), технічної документації із землеустрою щодо інвентаризації земель або технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості).

Відповідно до частини другої статті 13 Закону України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)» невитребуваною є земельна частка (пай), на яку не отримано документа, що посвідчує право на неї, або земельна частка (пай), право на яку посвідчено відповідно до законодавства, але яка не була виділена в натурі (на місцевості).

Нерозподілені земельні ділянки, невитребувані частки (паї) після формування їх у земельні ділянки за рішенням відповідної сільської, селищної, міської ради можуть передаватися в оренду для використання за цільовим призначенням на строк до дня державної реєстрації права власності на таку земельну ділянку, про що зазначається у договорі оренди земельної ділянки, а власники земельних часток (паїв) чи їх спадкоємці, які не взяли участі у розподілі земельних ділянок, повідомляються про результати проведеного розподілу земельних ділянок у письмовій формі цінним листом з описом вкладення та повідомленням про вручення або шляхом вручення відповідного повідомлення особисто, якщо відоме їх місцезнаходження.

Таким чином, чинне законодавство, зокрема, Закон України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)», не передбачає повноважень державних органів чи органів місцевого самоврядування передавати в оренду земельні частки (паї) до їх формування у земельні ділянки.

Наведене узгоджується з правовою позицією, викладеною у постанові Верховного Суду від 16.01.2019 у справі № 902/569/17.

Земельні ділянки державної або комунальної власності та земельні частки (паї) є різними об`єктами земельних відносин і мають різний правовий режим, а договір оренди земельної частки (паю) та договір оренди земельної ділянки є самостійними договорами з різним предметом, оскільки за договором оренди земельної частки (паю) предметом договору є земельна частка (пай), а за договором оренди земельної ділянки предметом є земельна ділянка. У разі оренди земельної частки (паю) встановлюються орендні відносини щодо права на земельну частку (пай), не визначену в натурі земельну ділянку, посвідчену сертифікатом. Орендні відносини повинні оформлюватися договором, як у разі оренди земельної частки (паю), так і у разі оренди земельної ділянки.

Таку правову позицію викладено у постанові Верховного Суду України від 27.01.2010 у справі № 6-6200св09, а також у постанові Верховного Суду у справі № 908/1947/16.

Відповідно до частин першої, п`ятої статті 83 Земельного кодексу України землі, які належать на праві власності територіальним громадам сіл, селищ, міст, є комунальною власністю. Територіальні громади набувають землю у комунальну власність у разі, зокрема, прийняття спадщини.

Згідно з частиною першою ст. 10 Закону України «Про місцеве самоврядування» представницьким органом місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, є сільські, селищні, міські ради.

Частина перша статті 122 Земельного кодексу України передбачає, що сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.

Відповідно до частини першої статті 123 Земельного кодексу України надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування.

Положеннями частини другої статті 19 Конституції України закріплено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та Законами України.

В даному контексті, словосполучення «на підставі» - означає, що суб`єкт владних повноважень: 1) повинен бути утвореним у порядку, визначеному Конституцією та законами України; 2) зобов`язаний діяти на виконання закону, за умов та обставин, визначених ним; «у межах повноважень» - означає, що суб`єкт владних повноважень повинен приймати рішення, а дії вчиняти відповідно до встановлених законом повноважень, не перевищуючи їх; «у спосіб» - означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний дотримуватися встановленої законом процедури і форми прийняття рішення або вчинення дії і повинен обирати лише визначені законом засоби (правова позиція Вищого господарського суду України з постанови від 24.01.2017, справа № 910/10057/16).

Відповідно до п. п. 1, 3 ст. 1277 Цивільного кодексу України у разі відсутності спадкоємців за заповітом і за законом, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини, а також відмови від її прийняття орган місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини зобов`язаний подати до суду заяву про визнання спадщини відумерлою. Спадщина, визнана судом відумерлою, переходить у власність територіальної громади за місцем відкриття спадщини, а нерухоме майно - за його місцезнаходженням.

З матеріалів справи вбачається, що 7 сесією 6 скликання Попівської сільської ради Конотопського району Сумської області, на підставі рішень Конотопського міськрайонного суду Сумської області від 10.02.2011 стосовно ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , від 17.02.2011 стосовно ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , від 21.02.2011 стосовно ОСОБА_5 , від 25.02.2011 стосовно ОСОБА_6 , прийнято рішення від 30.03.2011 «Про передачу у власність територіальній громаді землі за померлими громадянами», яким у власність територіальної громади передано земельні паї за вказаними померлими громадянами загальною площею 45,97 га.

Крім того, 28 сесією 6 скликання Попівської сільської ради, на підставі рішення Конотопського міськрайонного суду від 10.02.2011 про визнання спадщини у вигляді земельного паю відумерлою за померлим ОСОБА_7 , прийнято рішення від 15.03.2013 «Про передачу у власність територіальній громаді земельних ділянок», яким у власність територіальної громади передано земельний пай загальною площею 4,7 га.

Таким чином, на підставі зазначених рішень суду та за наслідками прийняття вищезазначених рішеннь Попівської сільської ради спірні земельні частки (паї) перейшли до комунальної власності, а тому сільська рада повинна була належним чином оформити право власності та вжити заходів щодо внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, в тому числі з метою використання свого права на розпорядження ними.

Відповідно до абз. 2 п. 2 розділу VII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про Державний земельний кадастр» земельні ділянки, право власності (користування) на які виникло до 2004 року, вважаються сформованими незалежно від присвоєння їм кадастрового номера. У разі якщо відомості про зазначені земельні ділянки не внесені до Державного реєстру земель, їх державна реєстрація здійснюється на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) за заявою їх власників (користувачів земельної ділянки державної чи комунальної власності) або особи, яка подала заяву про визнання спадщини відумерлою, якщо така справа прийнята до провадження судом.

Статтею 20 Закону України «Про землеустрій» передбачено, що землеустрій проводиться в обов`язковому порядку на землях усіх категорій незалежно від форми власності в разі надання земельних ділянок.

Тобто, проведення землеустрою (надання дозволу на виготовлення землевпорядної документації, її затвердження тощо при передачі земельних ділянок комунальної власності в оренду) є обов`язком, а не правом органу місцевого самоврядування, як розпорядника земель комунальної власності.

В той же час з матеріалів справи вбачається, а також не заперечується першим відповідачем те, що в листах № 340-02/25 від 10.05.2018 та № 213-02/25 від 29.03.2019 Попівська сільська рада зазначила, що в оренду другому відповідачу передані 13 земельних часток (паїв) (відумерла спадщина), що перебувають у комунальній власності та належать сільській раді на підставі рішень Конотопського міськрайонного суду Сумської області від 10.02.2011 у справі № 2о-69/2011, від 25.02.2011 у справі № 2о-65/2011, від 17.02.2011 у справах № 2о-58/2011 та № 2о-55/10, від 10.02.2011 у справах № 2о-62/2011 та № 2о-61/2011, від 21.02.2011 у справі № 2о-60/2011, загальною площею 31,4752 га умовних кадастрових гектарів, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, які розташовані на території Попівської сільської ради Конотопського району Сумської області, технічна документація на земельні частки (паї) не виготовлялася, земельні торги не проводилися. Земельні частки (паї), передані в оренду другому відповідачу, знаходяться за межами населених пунктів, проте місцезнаходження їх не визначено.

В той же час, спірні земельні частки (паї), передані в оренду другому відповідачу, не внесені до Державного земельного кадастру у зв`язку з тим, що технічна документація із землеустрою щодо встановлення їх меж в натурі (на місцевості) не виготовлялася та не затверджувалася.

Зі змісту абзацу 1 Розділу «Перехідні Положення» Закону України «Про оренду землі» вбачається, що громадяни - власники сертифікатів на право на земельну частку (пай) до виділення їм у натурі (на місцевості) земельних ділянок мають право укладати договори оренди земель сільськогосподарського призначення, місце розташування яких визначається з урахуванням вимог раціональної організації території і компактності землекористування, відповідно до цих сертифікатів з дотриманням вимог цього Закону.

За вимогами частин першої - другої статті 124 Земельного кодексу України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними ст. 122 цього Кодексу, чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки. Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється за результатами проведення земельних торгів, крім випадків, встановлених ч.ч. 2, 3 ст. 134 цього Кодексу.

Згідно з ч. 1 ст. 134 Земельного кодексу України земельні ділянки державної чи комунальної власності або права на них (оренда, суперфіцій, емфітевзис), у тому числі з розташованими на них об`єктами нерухомого майна державної або комунальної власності, підлягають продажу окремими лотами на конкурентних засадах (земельних торгах), крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті. Відповідно до частини другої статті 16 Закону України «Про оренду землі» укладення договору оренди земельної ділянки із земель державної або комунальної власності здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування - орендодавця, прийнятого у порядку, передбаченому Земельним кодексом України, або за результатами аукціону.

Таким чином, необхідною умовою передачі в оренду земельної ділянки, що перебуває у державній або комунальній власності, є проведення земельних торгів. Виключення з цього правила наводяться в частинах другій, третій статті 134 Земельного кодексу України. Проте, спірні правовідносини під вказані виключення не підпадають.

Згідно з частиною першою статті 21 Цивільного кодексу України суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

З наведених вище правових норм та викладених обставин вбачається, що передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у комунальній власності, здійснюється за результатами проведення земельних торгів, проте в порушення вказаної норми Закону Попівською сільською радою прийнято рішення про передачу Фермерському господарству «Міщенко-Агро» в оренду земельних ділянок (паїв), які знаходяться у комунальній власності без проведення земельних торгів.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку про те, що рішення 23 сесії 7 скликання Попівської сільської ради Конотопського району Сумської області від 21.12.2017 «Про передачу в оренду земель комунальної власності (відумерла спадщина) на території Попівської сільської ради», рішення 24 сесії 4 скликання Попівської сільської ради від 27.02.2018 «Про виключення із Додатку до договору оренди земель комунальної власності від 02.01.2018 № 1 ОСОБА_8. » та рішення 30 сесії 7 скликання Попівської сільської ради від 06.12.2018 «Про поновлення договору оренди земель комунальної власності від 02.01.2018 № 1 на території Попівської сільської ради» є незаконними та підлягають скасуванню.

Згідно статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Частиною першою статті 638 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до статті 792 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) земельної ділянки наймодавець зобов`язується передати наймачеві земельну ділянку на встановлений договором строк у володіння та користування за плату. Відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом.

Статтею 15 Закону України «Про оренду землі» визначено, що істотними умовами договору оренди землі є: об`єкт оренди (кадастровий номер, місце розташування та розмір земельної ділянки); строк дії договору оренди; орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, способу та умов розрахунків, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату.

Відповідно до частини четвертої статті 15 Закону України «Про оренду землі» договір оренди може передбачати надання в оренду декількох земельних ділянок, що перебувають у власності одного орендодавця (а щодо земель державної та комунальної власності - земельних ділянок, що перебувають у розпорядженні одного органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування).

Так, частиною першою статті 632 Цивільного кодексу України визначено, що ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. У випадках, визначених законом, застосовуються ціни (тарифи, ставки тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування. Згідно з частиною першою статті 13 Закону України «Про оцінку земель» нормативна грошова оцінка земельних ділянок обов`язково проводиться у разі визначення розміру орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності.

Частиною першою пункту 289.1 статті 289 Податкового кодексу України і частиною першою статті 13 Закону України «Про оцінку земель» встановлено, що для визначення розміру орендної плати для земель державної та комунальної власності обов`язково проводиться та використовується нормативна грошова оцінка земельних ділянок, яка являє собою капіталізований рентний дохід (дохід, який можна отримати із землі як фактора виробництва залежно від якості та місця розташування земельної ділянки), визначений за встановленими та затвердженими нормативами (стаття 1 Закону України «Про оцінку земель»).

Отже, законодавець чітко визначив, що нормативна грошова оцінка земель є основою для визначення розміру орендної плати за землі державної та комунальної власності.

В той же час, згідно листів Попівської сільської ради № 340-02/25 від 10.05.2018 та № 213-02/25 від 29.03.2019 нормативна грошова оцінка земельних паїв, переданих в оренду, не розроблялася, вартість земельних ділянок (паїв) визначалася згідно листа Відділу у Конотопському районі Головного управління Держгеокадастру у Сумській області, де зазначено, що відповідно до розробленої у 1997 році «Схеми поділу земель колективного сільськогосподарського підприємства «Конотопське» Конотопського району Сумської області вартість паю колишнього КСП «Конотопське» без урахувань коефіцієнтів індексації станом на 01.07.1995 та відповідно до розробленої «Технічної документації по визначенню розміру земельної частки (паю) в умовних кадастрових гектарах і вартісному виразі по бувшому підсобному господарству заводу «Мотордеталь» зазначена вартість паю без урахування коефіцієнтів індексації станом на 01.07.1995.

Згідно статті 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Зі змісту частини першої статті 215 ЦК України вбачається, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Згідно статті 207 ГК України господарське зобов`язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб`єктності), може бути визнано судом недійсним повністю або в частині.

Укладення особами правочину, зміст якого суперечить вимогам Цивільного кодексу України та іншим актам цивільного законодавства є, згідно зі статтями 203 та 215 Цивільного кодексу України, підставою для визнання укладеної угоди (правочину) недійсною як такої, що не відповідає вимогам закону.

Відповідно до постанови пленуму Верховного суду України № 9 від 06.11.2009 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» згідно зі статтями 4, 10 та 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити ЦК, іншим законам України, які приймаються відповідно до Конституції України та ЦК, міжнародним договорам, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, актам Президента України, постановам Кабінету Міністрів України, актам інших органів державної влади України, органів влади Автономної Республіки Крим у випадках і в межах, встановлених Конституцією України та законом, а також моральним засадам суспільства. Зміст правочину не повинен суперечити положенням також іншим, крім актів цивільного законодавства, нормативно-правовим актам, прийнятим відповідно до Конституції України (статті 1, 8 Конституції України).

Пунктом 26 постанови пленуму Верховного суду України «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ» від 16 квітня 2004 року № 7 передбачено, що купівля-продаж, рента, дарування, застава, самовільний обмін земельних ділянок землекористувачами, у тому числі орендарями, а також угоди, укладені власниками землі з порушенням встановленого для них порядку придбання або відчуження земельних ділянок, відповідно до статті 210 ЗК України повинні визнаватися недійсними - із наслідками, передбаченими відповідними статтями ЦК України.

Зі змісту пункту 2.2 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2015 № 11 «Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними» вбачається, що за загальним правилом не є підставою для визнання недійсним відсутність у договорі істотних умов. На виняток з цього правила відсутність у договорі оренди землі хоча б однієї з істотних умов є підставою для визнання його недійсним (частина друга статті 15 Закону України «Про оренду землі»).

У пункті 2.7 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013 р. № 11 роз`яснено, що частиною третьою статті 207 Господарського кодексу України передбачена можливість припинення господарського зобов`язання лише на майбутнє. Отже, якщо зі змісту господарського договору випливає, що зобов`язання за цим договором може бути припинено лише на майбутнє, оскільки неможливо повернути усе одержане за ним (зокрема, вже здійснене користування за договором оренди), то господарський суд одночасно з визнанням господарського договору недійсним (за наявності підстав для цього) зазначає в резолютивній частині рішення, що зобов`язання за договором припиняється лише на майбутнє. При цьому слід враховувати, що зобов`язання припиняються на майбутнє не на підставі відповідної вказівки в рішенні суду, а в силу закону, тому при визнанні недійсним правочину (господарського договору) зобов`язання його сторін припиняються на майбутнє з моменту набрання чинності рішення суду про визнання правочину (договору) недійсним, хоча б у судовому рішенні й не було зазначено про таке припинення.

Таким чином, судом встановлено, що у спірному договорі сторонами не визначено об`єкт оренди: технічна документація із землеустрою щодо встановлення меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) не виготовлялася та не затверджувалася, не вказано кадастрових номерів земельних ділянок, що передаються в оренду, орендна плата визначена з порушенням вимог частини першої статті 13 Закону України «Про оцінку земель», п. 288.5 ст. 288, п. 289.1 ст. 289 Податкового кодексу України, оскільки не проведена нормативна грошова оцінка земельних ділянок, переданих в оренду.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку про те, що договір оренди земель комунальної власності від 02.01.2018, зареєстрований за № 1 від 02.01.2018 у Попівській сільській раді Конотопського району Сумської області, з урахуванням додаткової угоди № 1 від 15.03.2018 та договір оренди земель комунальної власності від 02.01.2019, підлягають визнанню недійсними.

Відповідно до статті 34 Закону України «Про оренду землі», у разі припинення або розірвання договору оренди землі орендар зобов`язаний повернути орендодавцеві земельну ділянку на умовах, визначених договором.

За статтею 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Відповідно до статті 152 Земельного кодексу України, власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь - яких порушень його прав на земельну ділянку, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

З огляду на викладене, як вимогами чинного законодавства, так і умовами договору передбачено формалізованість процедури повернення земельної ділянки із користування, що передбачає виконання відповідних зобов`язань орендарем та вчинення з його сторони дій, спрямованих на повернення земельної ділянки із приведенням її у стан на момент її передачі в оренду. Зазначене повернення ділянки також має на меті досягнення правової визначення та підтвердження прав орендодавця на земельну ділянку у правовому статусі, який існував до передачі землі в оренду, відтак і можливості здійснювати подальше користування та розпорядження нею в установленому законом порядку.

Враховуючи те, що укладені між відповідачами договори оренди землі (паїв) судом визнано недійсним, підстава, на якій другим відповідачем було набуте право користування спірними земельними паями, відпала, а отже другий відповідач зобов`язаний повернути територіальній громаді в особі Попівської сільської ради Конотопського району Сумської області земельні ділянки загальною площею 31,4752.

Правові позиції з цього приводу викладені у постановах Верховного Суду України у справах №№ 3-22гс14, 6-643цс16, 6-824цс16, постанові Вищого господарського суду України у справі № 926/616/15.

Відповідно до статей 73, 74, 77 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Суд враховує, що Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі «Серявін та інші проти України» зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (далі - Конвенція) зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення. У справі «Трофимчук проти України» Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не можна розуміти як вимогу детально відповідати на кожен довід. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у контексті конкретних обставин справи.

Судом були досліджені всі документи, які надані сторонами у справі, аргументи сторін та надана їм правова оцінка. Стосовно інших доводів сторін, які детально не зазначені в рішенні, то вони не підлягають врахуванню, оскільки суперечать встановленим судом фактичним обставинам справи та не стосуються предмета доказування по даній справі.

З огляду на вищенаведене, позовні вимоги першого заступника керівника Роменської місцевої прокуратури підлягають задоволенню в повному обсязі.

Стосовно розподілу судових витрат суд зазначає наступне.

Статтею 123 ГПК України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Відповідно до статті 129 ГПК України судовий збір покладається: 1) у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; 2) у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Судовий збір, від сплати якого позивач у встановленому порядку звільнений, стягується з відповідача в дохід бюджету пропорційно розміру задоволених вимог, якщо відповідач не звільнений від сплати судового збору. Якщо інше не передбачено законом, у разі залишення позову без задоволення, закриття провадження у справі або залишення без розгляду позову позивача, звільненого від сплати судового збору, судовий збір, сплачений відповідачем, компенсується за рахунок держави в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до статей 123 та 129 ГПК України відшкодування витрат зі сплати судового збору в сумі 23457,16 грн покладаються на відповідачів порівну.

Керуючись статтями 123, 129, 238-241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Визнати незаконними та скасувати рішення 23 сесії 7 скликання Попівської сільської ради Конотопського району Сумської області від 21.12.2017 «Про передачу в оренду земель комунальної власності (відумерла спадщина) на території Попівської сільської ради», рішення 24 сесії 4 скликання Попівської сільської ради від 27.02.2018 «Про виключення із Додатку до договору оренди земель комунальної власності від 02.01.2018 № 1 ОСОБА_8 » та рішення 30 сесії 7 скликання Попівської сільської ради від 06.12.2018 «Про поновлення договору оренди земель комунальної власності від 02.01.2018 № 1 на території Попівської сільської ради».

3. Визнати недійсним договір оренди земель комунальної власності від 02.01.2018, зареєстрований за № 1 від 02.01.2018 у Попівській сільській раді Конотопського району Сумської області, з урахуванням додаткової угоди № 1 від 15.03.2018 та договір оренди земель комунальної власності від 02.01.2019, укладених між Попівською сільською радою конотопського району Сумської області та Фермерським господарством «Міщенко-Агро», за якими передано в користування земельні ділянки загальною площею 31,4752 га, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташовані на території попівської сільської ради Конотопського району Сумської області.

4. Зобов`язати Фермерське господарство «Міщенко-Агро» повернути територіальній громаді в особі Попівської сільської ради Конотопського району Сумської області земельні ділянки загальною площею 31,4752 га, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, які розташовані на території Попівської сільської ради Конотопського району Сумської області.

5. Стягнути з Попівської сільської ради Конотопського району Сумської області (пл. Миру, 1, с. Попівка Конотопського району Сумської області, 41627, код ЄДРПОУ 04389220) на користь прокуратури Сумської області (вул. Герасима Кондратьєва, 33, код 03527891, р/р 35214005002983 в ДКСУ у м. Київ, МФО 820172) 11 728 грн 58 коп - 50 % витрат по сплаті судового збору.

6. Стягнути з Фермерського господарства «Міщенко-Агро» (вул. Вирівська, 91, с. Попівка Конотопського району Сумської області, 41627, код ЄДРПОУ 35336811) на користь прокуратури Сумської області (вул. Герасима Кондратьєва, 33, код 03527891, р/р 35214005002983 в ДКСУ у м. Київ, МФО 820172) 11 728 грн 58 коп - 50 % витрат по сплаті судового збору.

7. Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Відповідно до ст. 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Згідно зі ст.ст. 256, 257 Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Оскільки в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не були вручені у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Повне рішення складено 06 грудня 2019 року.

Суддя Ю.А. Джепа