Рішення № 86174977, 09.12.2019, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

09.12.2019Справа № 910/9261/19Суддя Мудрий С.М., розглянувши справу

за позовом приватного акціонерного товариства "ЗЕВС Кераміка"

до акціонерного товариства "Укрсоцбанк"

про зобов`язання вчинити дії

Представники сторін: не викликались.

ВСТАНОВИВ:

Приватне акціонерне товариство "ЗЕВС Кераміка" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до акціонерного товариства "Укрсоцбанк" про визнання обтяження припиненим та внесення до державного реєстру обтяжень рухомого майна запису про припинення обтяження, а саме:

- визнати обтяження автомобілю Ford S-Max, номер об`єкта НОМЕР_1 , номер державної реєстрації: НОМЕР_2 припиненим,

- внести до державного реєстру обтяжень рухомого майна записи про припинення обтяження рухомого майна шляхом зобов`язання приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Іванової Світлани Миколаївни вилучити з Державного реєстру обтяжень рухомого майна записи про обтяження рухомого майна, а саме: запис 1 вид обтяження: приватне обтяження, тип реєстрації: поточна, тип обтяження: інше обтяження рухомого майна майнові права, зареєстровано: 30.05.2008 року 14:23:11 за № 729346 (з урахуванням змін, внесених протягом існування запису) щодо наступних об`єктів обтяження: інший транспортний засіб Ford S-Max, номер об`єкта НОМЕР_1 , номер державної реєстрації: НОМЕР_2 ,

- зобов`язати нотаріуса надати АТ "Зевс Кераміка" витяг з реєстру обтяжень рухомого майна на підтвердження внесених змін.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 22.07.2019 вищевказану позовну заяву залишено без руху та встановлено позивачу десятиденний строк для усунення її недоліків з дня вручення цієї ухвали.

05.08.2019 до канцелярії суду позивач подав супровідний лист з доданими документами.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 07.08.2019 року відкрито провадження у справі, вирішено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи за наявними у справі матеріалами.

19.08.2019 року до канцелярії суду відповідачем подано відзив на позов в якому просить суд закрити провадження у справі.

09.09.2019 року позивачем до канцелярії суду подано відповідь на відзив.

Відповідно до ст. 248 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Водночас, суд враховує, що відповідно до ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку.

Розумним, зокрема, вважається строк, що є об`єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.

З огляду на практику Європейського суду з прав людини, критеріями розумних строків є: правова та фактична складність справи; поведінка заявника, а також інших осіб, які беруть участь у справі, інших учасників процесу; поведінка органів державної влади (насамперед суду); характер процесу та його значення для заявника (справи «Федіна проти України» від 02.09.2010, «Смірнова проти України» від 08.11.2005, «Матіка проти Румунії» від 02.11.2006, «Літоселітіс проти Греції» від 05.02.2004 та інші).

З огляду на зазначені вище обставини, для визначення обставин справи, які підлягають встановленню, та вчинення інших дій з метою забезпечення правильного, своєчасного і безперешкодного розгляду справи по суті, а також виконання завдання розгляду справи по суті, розгляд справи здійснено за межами строків, встановлених Господарським процесуальним кодексом України, проте в розумні строки.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позовні вимоги позивача не підлягають задоволенню.

З матеріалів справи вбачається, що 03.03.2007 року між товариством з обмеженою відповідальністю «Євро Лізинг» (лізингодавець) та приватним акціонерним товариством "ЗЕВС Кераміка"(лізингооднржувач) укладено договір фінансового лізингу №185, відповідно до умов якого позивач отримав від лізингодавця в користування на умовах фінансового лізингу транспортний засіб у відповідності з замовленням на ТЗ.

Відповідно до акту прийому-передачі №185/004 від 23.05.2008 року позивач отримав у користування транспортний засіб Ford S-Max Titanium 2,5 шасі № НОМЕР_1 , реєстраційний № НОМЕР_2 .

Як зазначено позивачем, після спливання терміну фінансового лізингу, автомобіль Ford S-Max Titanium 2,5, шасі № НОМЕР_1 , реєстраційний номер НОМЕР_2 був відчужений лізингодавцем на користь лізингоодержувача та з 12.07.2012 року став власністю AT «Зевс Кераміка», отримавши новий реєстраційний номер НОМЕР_3 , на підтвердження чого надано копію свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_4 .

В подальшому, як зазначено позивачем, а саме 04 вересня 2017 року дирекцією приватного акціонерного товариства «Зевс Кераміка» було прийняте рішення про продаж зазначеного вище транспортного засобу.

В червні 2018 року при укладенні договору купівлі-продажу у територіальному сервісному центрі МВС з`ясувалося, що автомобіль Ford S-Max Titanium 2,5, шасі № НОМЕР_1, реєстраційний номер НОМЕР_2 знаходиться в реєстрі обтяжень рухомого майна, як власність ТОВ «Євро Лізинг», внаслідок чого відчуження зазначеного транспортного засобу є неможливим.

25.06.2018 року AT «Зевс Кераміка» отримало Витяг з Державного реєстру обтяжень рухомого майна та з`ясувало про існування наступного запису: Запис 1

Вид обтяження: приватне обтяження

Тип реєстрації: поточна

Тип обтяження: інше обтяження рухомого майна, майнові права Зареєстровано: 30.05.2008 року 14:23:11 за№ 729346

Реєстратором: Київська обласна філія державного підприємства «Інформаційний центр» Міністерства юстиції України, 04050 м. Київ, вул. Мельникова, 81, літ. А, тел. (044) 206-71-18, 206-71-62

Обтяжувач: УніКредит Банк Товариство з обмеженою відповідальністю, код: 21753123,43016, Волинська обл., м. Луцьк, Д. Галицького, 14, 2303346

Боржник: Товариство з обмеженою відповідальністю «Євро Лізинг», код: 32774741, 03062, м. Київ. Перемоги, 67

Змінено: 10.07.2008 року 21:24:34 реєстратором:

Приватний нотаріус Іванова С.М., АДРЕСА_1, тел. НОМЕР_6 Тип змін: Додавання об`єкта

Додано об`єкт: інший транспортний засіб Ford S-Max, Номер об`єкта НОМЕР_1 , Номер державної реєстрації: НОМЕР_2 .

12.12.2013 року зареєстровани зміну обтяжувача - був вилучений УніКредит Банк та замість нього включене публічне акціонерне товариством «Укрсоцбанк» (на підставі рішення загальних зборів акціонерів з 26 квітня 2018 року йменується як акціонерне товариство «Укрсоцбанк»), код: 00039019.

АТ «Зевс Кераміка» звернулося до акціонерного товариства «Укрсоцбанк» із запитом вих № 340 від 26.10.2018 щодо виключення запису з реєстру заборон.

У відповідь листом № 04.3-02/67-12168 від 30.11.2018 року АТ «Укрсоцбанк» повідомив позивача про те, що транспортний засіб Ford S-Max, Номер об`єкта НОМЕР_1 , Номер державної реєстрації: НОМЕР_2 є предметом застави за договором застави транспортних засобів, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Заєць І.О. 01.04.2008 за реєстровим номером 2408.

Даний договір було укладено між АТ «Укрсоцбанк» та ТОВ «Євро Лізинг» в забезпечення виконання зобов`язань останнього за кредитним договором.

На підставі даного договору застави до Державного реєстру обтяжень рухомого майна внесено запис про відповідне обтяження, а саме - відчуження предмету застави за погодженням з банком.

На сьогоднішній день договір застави є чинним, кредитні зобов`язання перед АТ «Укрсоцбанк» не виконані, а тому відсутні підстави для виключення відповідного запису з Державного реєстру обтяжень рухомого майна.

Враховуючи вищезазначене, позивачем звернувся до суду та вважає, що наявність в державному реєстрі обтяжень рухомого майна записів про обтяження рухомого майна, придбаного ним у лізингодавця, та не вчинення обтяжувачем дій щодо припинення обтяження і подальшого вилучення відповідних записів з Державного реєстру порушує його майнові права.

Зазначає, що захист права лізингоодержувача, який набув предмет лізингу сплативши всі лізингові платежі, прирівняно до захисту прав добросовісного набувача і на нього поширюються положення статей 387-388 ЦК України. Зокрема, відповідно до статті 9 Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень, лізингоодержувачу (сублізингоодержувачу) забезпечується захист його прав на предмет лізингу нарівні із захистом, встановленим законодавством щодо захисту прав власника. Лізингоодержувач (сублізингоодержувач) має право вимагати, у тому числі й від лізингодавця, усунення будь-яких порушень його прав на предмет лізингу.

Суд, зазначає, що застава є способом забезпечення зобов`язань; в силу застави кредитор (заставодержатель) має право в разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов`язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави) (стаття 1 Закону України "Про заставу" та стаття 572 ЦК України).

Відповідно до статті 27 Закону України "Про заставу", застава зберігає силу, якщо однією з підстав, зазначених в законі, майно або майнові права, що складають предмет застави, переходять у власність іншої особи; застава зберігає силу і у випадках, коли у встановленому законом порядку відбувається уступка заставодержателем забезпеченої вимоги іншій особі або переведення боргу, який виник із забезпеченої застави.

Разом з тим, зазначені норми застосовуються з урахуванням положень Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень", який визначає правовий режим регулювання обтяжень рухомого майна, встановлених з метою забезпечення виконання зобов`язань, оприлюднення та реалізації інших прав юридичних та фізичних осіб стосовно рухомого майна.

Зокрема, частиною 3 статті 9 Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень" передбачено спеціальні випадки, коли зареєстроване обтяження не зберігає силу для нового власника (покупця) рухомого майна: 1) обтяжувач надав згоду на відчуження рухомого майна боржником без збереження обтяження; 2) відчуження належного боржнику на праві власності рухомого майна здійснюється в ході проведення господарської діяльності, предметом якої є систематичні операції з купівлі-продажу або інші способи відчуження цього виду рухомого майна.

Отже, зазначеною нормою передбачено винятки із загального правила щодо збереження застави, які слід застосовувати переважно щодо суб`єктів господарської діяльності, предметом господарювання яких є систематичні операції купівлі-продажу або інші правочини з відчуження рухомого майна.

Відповідно до частини 2 статті 1 Закону України "Про фінансовий лізинг", за договором фінансового лізингу лізингодавець зобов`язується набути у власність річ у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов і передати її у користування лізингоодержувачу на визначений строк не менше одного року за встановлену плату (лізингові платежі). В силу статті 8 зазначеного Закону, у разі переходу права власності на предмет лізингу від лізингодавця до іншої особи відповідні права та обов`язки лізингодавця за договором лізингу переходять до нового власника предмета лізингу. Якщо сторони договору лізингу уклали договір купівлі-продажу предмета лізингу, то право власності на предмет лізингу переходить до лізингоодержувача в разі та з моменту сплати ним визначеної договором ціни, якщо договором не передбачене інше. Предмет лізингу не може бути конфісковано, на нього не може бути накладено арешт у зв`язку з будь-якими діями або бездіяльністю лізингоодержувача.

Отже, договір фінансового лізингу за своєю правовою природою містить ознаки правочину з відчуження рухомого майна. Відтак, на договір фінансового лізингу поширюються винятки, передбачені статтею 9 Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень" щодо припинення дії зареєстрованого обтяження рухомого майна щодо особи, яка набула таке майно у суб`єкта господарювання, предметом діяльності якого є систематичні операції з купівлі-продажу чи інші способи відчуження рухомого майна.

Захист права лізингоодержувача, який набув предмет лізингу сплативши всі лізингові платежі, зазначеним законом прирівняно до захисту прав добросовісного набувача і на нього поширюються положення статей 387-388 ЦК України. Зокрема, відповідно до статті 9 Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень, лізингоодержувачу (сублізингоодержувачу) забезпечується захист його прав на предмет лізингу нарівні із захистом, встановленим законодавством щодо захисту прав власника. Лізингоодержувач (сублізингоодержувач) має право вимагати, у тому числі й від лізингодавця, усунення будь-яких порушень його прав на предмет лізингу.

Вищезазначена позиція висловлена у постанові Касаційного Господарського суду у складі Верховного Суду від 20.11.2018 року справі № 911/21/18.

Проте, суд зазначає, що в матеріалах справи наявні: договір фінансового лізингу №185 від 03.03.2007 року укладений між товариством з обмеженою відповідальністю «Євро Лізинг» (лізингодавець) та приватним акціонерним товариством "ЗЕВС Кераміка"(лізингооднржувач), замовлення на ТЗ, план лізингу (відповідно до якого тривалість лізингу становить 36 місяців, дата надання 30.05.2008, дата повернення: 29.05.2011 року, залишкова вартість: 95 099,97 грн.), акт прийому-передачі від 23.05.2008 року, зміни до плану лізингу від 22.05.2008 року (відповідно до якого тривалість лізингу становить 36 місяців, дата надання 23.05.2008, дата повернення: 22.05.2011 року, залишкова вартість: 95 099,97 грн.), додаткова угода №2 до договору фінансового лізингу №185 від 22.05.2011 року, відповідно до умов якої сторони погодили продовжити строк лізингу на 12 місяців, загальний строк лізингу становить 48 місяців, залишкова вартість: 951,00 грн. (без ПДВ 20%).

Також, наявне свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_4 , з якого вбачається, що 13.07.2012 року за приватним акціонерним товариством "ЗЕВС Кераміка" зареєстровано автомобіль Ford S-Max шасі № НОМЕР_1 , 2008 року випуску реєстраційний номер НОМЕР_3 . Проте, в даному свідоцтві наявні особливі відмітки: договір фінансового лізингу - 185 03.03.2007, ААС 341395 від 20.05.2008.

Так, відповідно до п.12.5 договору лізингу, умови переходу права власності на ТЗ: право власності на предмет фінансового лізингу набувається лізингоодержувачем після сплати повної суми лізингових платежів на дату переходу права власності на ТЗ та залишкової вартості згідно з цим договором, але не раніше 12 місяців від дати початку лізингу.

Перехід права власності на ТЗ до лізингоодержувача оформляється всіма необхідними документами, що передбачені чинним законодавством.

Згідно з п.6.4 договру лізингу лізингоодержувач має право набути після закінчення строку дії цього договору і на виконання його умов у власність предмет лізинг, сплативши лізингодавцю залишкову вартість ТЗ, вказану в плані лізингу. Лізингоодержувач може набути право власності на ТЗ тільки за договором його купівлі-продажу.

Суд зазначає, що в матеріалах справи відсутні будь-які докази оплати лізингових платежів, а також відстуній договір купівлі-продажу ТЗ (Ford S-Max шасі № НОМЕР_1 , 2008 року випуску).

Таким чином, позивачем не надано належних та допустимих доказів того, що він є власником автомобіля Ford S-Max шасі № НОМЕР_1 , 2008 року випуску.

Надана бухгалтерська довідка видана приватним акціонерним товариством "ЗЕВС Кераміка" про балансову вартість необоротного активу автомобілю Ford S-Max Titanium 2,5, шасі № НОМЕР_1 , реєстраційний номер НОМЕР_3 , не є підтвердженням набуття права власності.

Частиною 1 статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ч. 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування (ч. 1 статті 75 ГПК України).

Статтею 79 ГПК України передбачено, що наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Частиною 2 статті 4 ГПК України передбачено, що юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Відповідно до ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Виходячи з системного аналізу ст. ст.15, 16 Цивільного кодексу України, ст.20 Господарського кодексу України та ст. 4 Господарського процесуального кодексу України, застосування певного способу судового захисту вимагає доведеності належними доказами сукупності таких умов: наявності у позивача певного (інтересу); порушення (невизнання або оспорювання) такого права (інтересу) з боку відповідача; належності обраного способу судового захисту (адекватність наявному порушенню та придатність до застосування як передбаченого законодавством), і відсутність (недоведеність) будь-якої з означених умов унеможливлює задоволення позову.

Тобто, відповідно до положень Господарського процесуального кодексу України обов`язок доведення факту порушення або оспорювання прав і охоронюваних законом інтересів покладено саме на позивача.

Згідно роз`яснень, викладених в п.11 постанови Пленуму Верховного України «Про судове рішення у цивільній справі» від 18.12.2009 року за №14, оскільки правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод і інтересів, а також у разі звернення до суду органів чи осіб, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб або держави та суспільні інтереси, то суд повинен встановити, чи були порушені, невизнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, а якщо були, то вказати, чи є залучений у справі відповідач відповідальним за це.

Отже, відсутність права та охоронюваного законом інтересу у позивача або недоведеність факту його порушення є підставою для відмови у позові.

У зв`язку з вищезазначеним, вимоги позивача є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Судовий збір згідно ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покладається на позивача.

На підставі викладеного, керуючись ч ч. 3,4 ст. 13, ч.1 ст. 73, ст.ст. 74, 76, 77, 129, 236-238, 240, 241, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

В позові відмовити повністю.

Відповідно до ч. 1, 2 статті 241 ГПК України, рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя С.М. Мудрий