Ухвала суду № 86170673, 06.12.2019, Варвинський районний суд Чернігівської області

Справа №731/536/19

Провадження №6/731/9/19

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 грудня 2019 року смт Варва

Варвинський районний суд Чернігівської області у складі:

судді - Савенка А.І.,

за участю секретаря – Трохименко Т.І.,

заявника – ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву ОСОБА_1 про визнання виконавчого листа №2-358, виданого Варвинським районним судом Чернігівської області 10 січня 2010 року, про стягнення з ОСОБА_1 на користь АТ «Універсал Банк» грошових коштів таким, що не підлягає виконанню, -

В С Т А Н О В И В:

26 листопада 2019 року до суду надійшла вказана заява, яка мотивована тим, що 28 жовтня 2019 року АТ «Універсал Банк» було повторно пред`явлено виконавчий лист по справі №2-358 від 10 січня 2010 року про стягнення з ОСОБА_1 1458983,20 грн. боргу. Виконавче провадження було відкрито, та здійснюється на час подання заяви. Однак, повторне відкриття провадження було здійснено з порушенням строку для пред`явлення виконавчого листа.

Також, маючи статус фізичної особи-підприємця, щодо боржника у встановленому законом порядку було проведено процедуру банкрутства, і вказана майнова вимога була визнана погашеною. Посилаючись на ст.ст. 1, 92 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» заявник вважає, що вимоги стягувача є припиненими, а виконавчий лист таким, що не підлягає виконанню.

Заявник в судовому засідання свою заяву підтримав, надав аналогічні пояснення.

Представник стягувача – АТ «Універсал Банк» в судове засідання не зявився, надіслав заперечення на заяву, в яких вважав заяву боржника такою, що не підлягає задоволенню.

Заслухавши пояснення ОСОБА_1 , дослідивши доводи заяви, матеріали виконавчого провадження, суд робить наступні висновки.

Судом встановлено, що 28 липня 2010 року до Варвинського районного суду Чернігівської області звернулось ПАТ «Універсал банк» з позовом до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про стягнення боргу за кредитним договором 35-1/637К-07 від 30 липня 2007 р. При цьому, поручителями кредитного договору були – ОСОБА_2 та ПП «Ельбрус-Ч». Метою кредитування є погашення поточної заборгованості в сумі 120000 доларів США та 30000 доларів США на споживчі потреби.

Рішенням суду від 21 жовтня 2010 року позовні вимоги ПАТ «Універсал Банк» було задоволено.

10 січня 2010 року Варвинським районним судом Чернігівської області видано виконавчий лист №2-358/10 про стягнення з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь ПАТ «Універсал Банк» 1 459 325 грн. 01 коп. боргу солідарно, по 850 грн. держмита і по 60 грн. витрат на ІТЗ.

Начальником Варвинського районного відділу ДВС ГУТУЮ в Чернігівській області Федусяком О.О. було винесено постанову про повернення виконавчого документу стягувачу через відсутність майна та коштів на які можливо звернути стягнення. Вказано, що виконавчий документ може бути пред`явлено повторно до 27 червня 2019 р.

28 жовтня 2019 року від АТ «Універсал Банк» до Варвинського відділу ДВС повторно надійшла заява про відкриття виконавчого провадження стосовно боржника ОСОБА_1 за вказаним виконавчим листом і старший державний виконавець Гончарова Н.Г. відкрила виконавче провадження №60435586.

За заявою Варвинської міжрайонної державної податкової інспекції про визнання банкрутом фізичної особи підприємця – ОСОБА_1 від 15 квітня 2010 року, Господарським судом Чернігівської області ухвалою від 19 квітня 2010 року було порушено провадження у справі про банкрутство №4/111б/29.

Ухвалою господарського суду Чернігівської області від 24 квітня 2014р. затверджений реєстр вимог кредиторів до якого були включені вимоги зокрема і Публічного акціонерного товариства «Універсал Банк» в сумі 1536530,06 грн.

Ухвалою від 25 грудня 2014 року по справі № 4/111б/29 господарський суд Чернігівської області ухвалив затвердити звіт ліквідатора та ліквідаційний баланс, припинити підприємницьку діяльність фізичної особи підприємця ОСОБА_1 , провадження у справі про банкрутство припинити, вимоги кредиторів вважати погашеними.

У даній заяві ОСОБА_1 посилається на повторне пред`явлення виконавчого листа до виконання з порушенням передбаченого строку та на ст. 92 ЗУ «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», відповідно до якої фізична особа визнана банкрутом, звільняється від подальшого виконання грошових вимог кредиторів, що були заявлені після визнання фізичної особи банкрутом…. І вважає, що вимоги стягувача є безпідставними, а виконавчий лист таким, що не підлягає виконанню. Однак, суд не погоджується з позицією заявника зважаючи на наступне.

Згідно з п. 5 розділу ХІІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про виконавче провадження» № 1404-VІІІ від 02 червня 2016 року, який набрав чинності з 05 жовтня 2016 року, виконавчі документи, видані до набрання чинності цим Законом, пред`являються до виконання у строки, встановлені цим Законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 12 Закону № 1404-VІІІ виконавчі документи можуть бути пред`явлені до виконання протягом трьох років.

Згідно з ч. 5 ст. 37 Закону № 1404-VІІІ повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених цією статтею, не позбавляє його права повторно пред`явити виконавчий документ до виконання протягом строків, встановлених статтею 12 цього Закону.

Частиною 5 ст. 12 зазначеного Закону передбачено, що у разі повернення виконавчого документа стягувачу у зв`язку з неможливістю у повному обсязі або частково виконати рішення строк пред`явлення такого документа до виконання після переривання встановлюється з дня його повернення.

Статтею 264 ЦК України встановлено, що після переривання перебіг строку починається заново, а час, що минув до переривання, до нового строку не зараховується.

Проаналізувавши наведені норми у їх взаємозв`язку, суд дійшов висновку, що твердження заявника ОСОБА_1 про те, що стягувач АТ «Універсал Банк» пропустив строк для пред`явлення виконавчого листа до виконання, є безпідставним, адже Законом збільшений строк для пред`явлення виконавчого листа до трьох років, а вказання невірного строку державним виконавцем у постанові про повернення виконавчого листа не має наслідком зменшення цього строку.

Щодо інших доводів заявника суд вказує наступне.

Частиною 1 статті 52 ЦК України передбачено, що фізична особа-підприємець відповідає за зобов`язаннями, пов`язаними з підприємницькою діяльністю, усім своїм майном, крім майна, на яке згідно із законом не може бути звернено стягнення.

Як свідчить тлумачення статті 526 ЦК України, цивільне законодавство містить загальні умови виконання зобов`язання, що полягають у його виконанні належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог — відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Це правило є універсальним і підлягає застосуванню як до виконання договірних, так і недоговірних зобов`язань. Недотримання умов виконання призводить до порушення зобов`язання.

Наведене відповідає правовому висновку Верховного Суду від 16 серпня 2018 року у цивільній справі № 320/9471/15-ц.

Статтею 53 ЦК України передбачено, що фізична особа, яка неспроможна задовольнити вимоги кредиторів, пов`язані із здійсненням нею підприємницької діяльності, може бути визнана банкрутом у порядку, встановленому законом.

Закон України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» №2343-ХІІ від 14 травня 1992 (в редакції від 01 серпня 2014, що діяла на час постановлення ухвали Господарського суду Чернігівської області від 25 грудня 2014 року) врегульовував особливості банкрутства фізичної особи у статтях 90-92.

Так, відповідно до ч.1 ст. 90 Закону №2343-ХІІ правила, передбачені цією статтею, застосовуються до відносин, пов`язаних з визнанням банкрутом фізичної особи за боргами, які виникли у неї у зв`язку зі здійсненням підприємницької діяльності.

Отже, законодавець визначив сферу застосування закону, обмеживши її суб`єктами підприємницької діяльності, при цьому фізичні особи - підприємці, що мають заборгованість, яка не пов`язана з веденням підприємницької діяльності, не підпадають під сферу регулювання наведеного Закону та не могли бути суб`єктами банкрутства відповідно до положень Закону про банкрутство.

Відповідно до статей 51, 52, 598-609 ЦК, статті 46 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців» однією з особливостей підстав припинення зобов`язань для ФОП є те, що у випадку припинення суб`єкта підприємницької діяльності — фізичної особи (виключення з реєстру суб`єктів підприємницької діяльності) її зобов`язання за укладеними договорами не припиняються, а залишаються за нею як фізичною особою, оскільки фізична особа не перестає існувати.

Аналогічний правовий висновок викладено у постановах Верховного Суду України 04 грудня 2013 року у справі № 320/9471/15-ц та від 09 серпня 2017 року у справі № 3-788гс17, а також у постановах Великої Палати Верховного Суду від 03.07.2018 у справі № 12-113гс18 та від 05.06.2018 у справі №338/180/17.

Більш того, досліджуючи копію рішення Варвинського районного суду суд вважає встановленим, що виконавчий лист по зазначеній справі було видано для стягнення з боржників ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , як фізичних осіб, їх боргових зобов`язань, що виникли на підставі відповідних договорів. Аналогічний висновок можливо зробити також, дослідивши копії вказаного кредитного договору, договору поруки, адже жодних зауважень, щодо того, що позичальник діяв як фізична особа підприємець та отримав кредитні кошти виключно як суб`єкт господарювання означені договори не містять.

Іншими обставинами, яка свідчить на підтвердження позиції суду є мета отримання коштів – споживчі потреби, та відсутність у згадуваному рішенні по цивільній справі застереження щодо стягнення боргу з ФОП. Крім того, навіть той факт, що означена цивільна справа розглядалась у порядку цивільного судочинства, виходячи з передбаченої ст.15 ЦПК України компетенції судів щодо розгляду справ, а не господарським судом підтверджує направленість рішення суду на стягнення боргу з відповідних фізичних осіб.

Виходячи з наведеного, визнання ОСОБА_1 як фізичної особи підприємця банкрутом за боргами які виникли у нього в процесі діяльності як ФОП, на думку суду не звільняє його від виконання зобов`язання яке він взяв на себе як фізична особа, а виконавчий документ – виконавчий лист про стягнення боргу з ОСОБА_1 визначає боржника як фізичну особу, без зазначення його господарського статусу та підлягає виконанню.

Наостанок, суд звертає увагу, на те, що лише після прийняття Кодексу України з процедур банкрутства, та введення його в дію 21 жовтня 2019 року, в Цивільний кодекс України було внесено статтю 48-1 наступного змісту:

«Стосовно фізичної особи, яка є нездатною виконати свої майнові зобов`язання і погасити борги, може бути відкрито провадження у справі про неплатоспроможність і введена процедура реструктуризації боргів боржника або така особа може бути визнана банкрутом у справі про неплатоспроможність із застосуванням процедури задоволення вимог кредиторів за правилами, передбаченими Кодексом України з процедур банкрутства.»

Саме прийняття згадуваного Кодексу та відповідні зміни в цивільному законодавстві запровадили вперше можливість банкрутства фізичної особи (без статусу ФОП). Що опосередковано підтверджує позицію суду стосовно збереження обов`язку виконання взятих на себе зобов`язань фізичною особою, після втрати статусу суб`єкта підприємницької діяльності.

Отже, дана заява не підлягає задоволенню.

На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 260-261, 354, 432 ЦПК України, суд -

У Х В А Л И В:

У задоволенні заяви ОСОБА_1 про визнання виконавчого листа №2-358, виданого Варвинським районним судом Чернігівської області 10 січня 2010 року, про стягнення з ОСОБА_1 на користь АТ «Універсал Банк» грошових коштів таким, що не підлягає виконанню відмовити в повному обсязі.

Ухвала суду може бути оскаржена шляхом подання апеляційної скарги до Чернігівського апеляційного суду через Варвинський районний суд протягом 15 днів з дня її проголошення.

Суддя А.І.Савенко