Рішення № 86157588, 27.11.2019, Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області

Справа № 308/6953/14-ц

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 листопада 2019 року місто Ужгород

Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області в складі:

головуючого судді - Малюк В.М.,

при секретарі - Матіко Я.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду, в м. Ужгороді, цивільну справу за позовною заявою ПАТ «Дельта Банк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-

В С Т А Н О В И В:

ПАТ «Дельта Банк», який являється правонаступником Публічного акціонерного товариства «Укр Сиббанк» звернулося до Ужгородського міськрайонного суду з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за кредитним договором в розмірі 59 431,18 дол. США, що в еквіваленті по курсу НБУ на дату розрахунку становить 677 515,45 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що 09.10.2008 між АКІБ «УкрСиббанк» (правонаступником якого є ПАТ «УкрСиббанк») та ОСОБА_1 було укладено Договір про надання споживчого кредиту №11402579000 від 09.10.2008 року, згідно якого Банк надав останній кредит в сумі 64 4000 дол. США, із зустрічним зобов`язанням останньої належним чином використовувати та повернути кредит в порядку та на умовах, зазначених у вказаному вище Договорі. В забезпечення виконання зобов`язань ОСОБА_1 по кредитному договору, між Банком та ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_2 було укладено Договори порук №233444 від 09.10.2008 року, №233395 від 09.10.2008 року та №233449 від 09.10.2008 року, відповідно до яких поручителі взяли на себе солідарну відповідальність за невиконання умов укладеного з ОСОБА_1 кредитного договору.

У порушення умов кредитного договору, позичальник взяті на себе зобов`язання належним чином не виконав, внаслідок чого у відповідачів перед позивачем виникла заборгованість у в розмірі 59 431 дол. США, що в еквіваленті по курсу НБУ на дату розрахунку становить 677 515,45 грн.

08.12.2011 року між ПАТ «УкрСиббанк» та ПАТ «Дельта Банк» укладено договір про відступлення прав вимоги за критичними договорами на користь ПАТ «Дельта Банк».

Враховуючи вищенаведене, позивач просить стягнути солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 а користь ПАТ «Дельта Банк» заборгованість в розмірі 59 431 дол. США, що в еквіваленті по курсу НБУ на дату розрахунку становить 677 515,45 грн. та сплачені позивачем судові витрати в розмірі 3654 грн.

10.07.2014 року Ужгородським міськрайонним судом Закарпатської області відкрито провадження у справі та призначено справу до судового розгляду.

02.12.2014 року заочним рішення Ужгородського міськрайонного суду вищевказаний позов задоволено повністю.

13.10.2018 року ухвалою Ужгородського міськрайонного суду заочне рішення від 02.12.2014 року скасовано, а справу призначеного до нового судового розгляду.

Відповідно до розпорядження в.о.керівника апарату Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області № 728 від 29.08.2018 року щодо призначення повторного автоматичного розподілу справи, матеріали вказаної справи підлягали повторному автоматизованому перерозподілу у зв`язку із неможливістю суддею Лемак О.В. виконання повноважень судді, що зумовлено довготривалим лікуванням.

Відповідно до протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 29.08.2018 року, головуючим суддею визначено Малюк В.М. та передано дані матеріали для розгляду.

19.09.2018 року ухвалою Ужгородського міськрайонного суду цивільну справу за позовом ПАТ «Дельта Банк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за кредитним договором, ухвалено розглядати за правилами загального позовного провадження та призначено до підготовчого судового засідання.

Представником ОСОБА_1 - адвокатом Сілкіною-Яцко Є.О. до суду було подано відзив на позовну заяву, посилаючись на те, що 01.02.2010 року згідно протоколу №1-6/227і-09 проведення прилюдних торгів було реалізовано на користь позивача заставне майно, а саме трикімнатна житлова квартира АДРЕСА_1 за ціною 395 5500,00 грн. (на підставі виконавчого напису нотаріуса Вімерта В.І. від 23.06.2009 року.). 25.06.2010 року ПАТ «УкрСиббанк» звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про стягнення боргу за Договором про надання споживчого кредиту №11402625000 від 09.10.2008 року в розмірі 368 812,53 грн. Даними позовними вимогами та обґрунтуванням позову Позивач визнав кредитний договір припиненим, а термін виконання зобов`язань в повному обсязі таким, що настав. Згідно заочного рішення Ужгородського міськрайонного суду від 03.08.2011 року позов ПАТ «УкрСсиббанк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про стягнення боргу в розмірі 368 812,53 грн. задоволено. Рішення набуло законної сили. 13.12.2014 р. Банк надіслав ОСОБА_1 листа б/н та дати, в якому повідомив про намір подати заяву до Департаменту Державної служби боротьби з економічною злочинністю МВС України в зв`язку з умисним невиконанням вищевказаного рішення. 26.05.2014 року правонаступник ПАТ «Дельта Банк», який набув права вимоги за договором купівлі-продажу з ПАТ «УкрСиббанк» звернувся до суду з позовною заявою до тих самих відповідачів про стягнення заборгованості в розмірі 677 515,45 грн., що еквівалентно 59 431,18 дол.США. Згідно довідки від 05.05.2014 року, яка додана до позовної заяви, сума боргу складається з тіла кредиту - 35621,67 дол.США (що еквівалентно 406 087,04 грн.); відсотків – 23809,51 дол. США (що еквівалентно 271428,41 грн.); з них прострочена заборгованість по кредитному договору складає по тілу кредиту 0 до. США; відсотки 6500,93 дол.США; коміся – 0. З огляду на вказані обставини, зокрема на наявність рішення суду про стягнення заборгованості, представник відповідача просить суд у задоволені позову ПАТ «Дельта Банк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про стягнення боргу, відмовити.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, хоча про час і місце розгляду справи був повідомлений своєчасно і належним чином, однак в матеріалах справи міститься заява представника про розгляд справи у його відсутності. Позовні вимоги підтримує повністю та просить їх задоволити.

ОСОБА_1 в судове засідання не з`явилася, однак її адвокатом подано заяву про розгляд справи у їх відсутності.

ВідповідачіОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 в судове засідання не зявилися, хоча про час і місце розгляду справи були повідомлені своєчасно та належним чином.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши наявні в матеріалах справи докази, виходячи з їх належності, допустимості, достовірності та достатності, суд приходить до наступного висновку.

З досліджених судом матеріалів справи вбачається, що 09.10.2008 між АКІБ «УкрСиббанк» (правонаступником якого було ПАТ «УкрСиббанк», згідно договору купівлі-продажу прав вимоги за кредитами правонаступникам є ПАТ Дельта Банк») та ОСОБА_1 було укладено Договір про надання споживчого кредиту №11402579000, згідно якого Банк надав останній кредит в сумі 64 4000 дол. США на строк до 10.10.2033 р.

Згідно зі статтею 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

За кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору (частини перша, друга статті 1054 ЦК України).

З п.1.2.8 Договору вбачається, що кінцевий термін остаточного повного погашення кредитної заборгованості - 10.10.2033 року.

З п. 1.2.9. Договору слідує, що за користування кредитними коштами процентна ставка встановлюється в розмірі 15,00 %.

Згідно зі ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Статтею 526 ЦК України визначено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ч. 2 ст.1050 ЦК України Якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Згідно до ст.554 ЦК України, у разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором не встановлено додаткову відповідальність поручителя.

З матеріалів справи слідує, що в забезпечення виконання зобов`язання за кредитним договором укладеним 09.10.2008 р. №11402579000, між АКІБ «Укрсиббанк» (правонаступник Акціонерне товариство ПАТ УкрСиббанк») та ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 09.10.2008 р.були укладені договори порук №233449, №233444, №233395, відповідно до яких, останні зобов`язались перед позивачем солідарно з ОСОБА_1 відповідати за виконання свого обов`язку, згідно умов кредитного договору.

Судом, встановлено, що у зв`язку із неналежним виконанням ОСОБА_1 своїх зобов`язань за вказаним договором, Банк звернувся до суду з позовом доОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про стягнення боргу за Договором про надання споживчого кредиту №11402625000 від 09.10.2008 року в розмірі 368 812,53 грн.

Рішенням Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 03.08.2011 року у справі №2-1781/11 позовні вимоги Банку задоволено та стягнуто солідарно заборгованість за Договором про надання споживчого кредиту №11402579000 від 09.10.2008 року в розмірі 368 812,53 грн. Дане рішення 18.08.2011 року набуло законної сили.

Згідно з ч. 4 ст. 82 КПК України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Проте, вказане судове рішення позичальником ОСОБА_1 на даний час не виконане, у зв`язку з чим позивач вважає, що відповідачі, згідно розрахунку заборгованості за договором кредиту №11402579000 від 09.10.2008 р. мають сплатити суму заборгованості за кредитом в розмірі 59 431,18 дол. США, що згідно курсу НБУ складає 677515,45 грн., що підтверджується довідкою б/н від 05.05.2014 р. (35621,67 дол. США – тіло кредиту, 23809,51 дол. – відсотки за користування кредитом).

Крім цього, згідно наданого позивачем розрахунку, заборгованість відповідачів з 2011 рік по 31.08.2018 рік становить 2 524 341,32 грн., а саме: 35 621,67 дол.США, що згідно курсу НБУ складає 1 007 360,77 грн. – сума заборгованості за кредитом; 53 642,53 дол. США, що згідно курсу НБУ складає 1 516 980,55 грн. - сума заборгованості за відстоками.

Відповідно до ст. 18 ЦПК України, судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

Згідно з ст. 129-1 Конституції України, суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Таким чином, законодавство України передбачає обов`язок боржника добровільно і своєчасно виконати рішення суду.

В свою чергу, положеннями ч. 2 ст. 18 ЦПК України передбачено, що невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.

У частині першій статті 526 ЦК України визначено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі статтею 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до частини першої статті 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Частиною першою статті 1050 ЦК України передбачено, що якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то у разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього кодексу.

Згідно з частиною першою статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Як слідує з матеріалів справи, за умовами укладеного між сторонами договору, який було змінено кредитором внаслідок пред`явлення вимоги про дострокове повернення боргу, відповідач з моменту пред`явлення до нього вимоги у 2011 році мав обов`язок повернути всю заборгованість за договором, а не вносити її періодичними платежами, оскільки останні були розраховані у межах строку кредитування.

Отже, припис абзацу 2 частини першої статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого строку кредитування.

Тобто, право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом, а також обумовлену у договорі пеню, яка є видом неустойки, припиняється після спливу визначеного строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Такий висновок узгоджується з позицією Великої Палати Верховного Суду України, висловленій у Постанові від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12 (14-10цс18).

Згідно з частиною четвертою статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

З огляду на те, що ПАТ «УкрСибанк» було пред`явлено до відповідачів вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України, які були задоволені рішенням Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 03.08.2011 у справі за позовом ПАТ «УкрСибанк» до ОСОБА_1 ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_2 про стягнення суми заборгованості за кредитним договором №11402579000 від 09.10.2008 року, то право кредитодавця, після пред`явлення вимоги та задоволення її судом, нараховувати передбачені договором проценти за кредитом, припинилося.

Згідно із частиною другою статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Отже, у даній справі кредитор має право на отримання гарантій належного виконання зобов`язання відповідно до частини другої статті 625 ЦК України, а не у вигляді стягнення процентів.

Правовий аналіз норм статей 525, 526, 599, 611, 625 ЦК України дозволяє зробити висновок про те, що наявність судового рішення про стягнення суми боргу за договором, яке боржник не виконав, не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов`язання, передбаченої статтею 625 цього Кодексу.

За змістом частини другої статті 625 ЦК України нарахування 3 % річних входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника (спеціальний вид цивільно-правової відповідальності) за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат (збитків) кредитора та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредитору.

Однак, оскільки позивач не заявляє позовних вимог про стягнення 3% річних на підставі ст. 625 ЦК України після рішення, а суд керуючись принципом диспозитивності не має права самостійно змінювати підстави та предмет позову, суд приходить до висновку, що у задоволенні вимоги позивача про стягнення з відповідачів процентів за користування кредитом за період з 2011 р. по 31.08.2018 р., слід відмовити.

Докази, що не були предметом дослідження в судовому засіданні, не можуть бути покладені судом в основу ухваленого судового рішення (ст. 229 ЦПК України).

Суд розглядає справу дотримуючись принципів змагальності і диспозитивності цивільного судочинства, оцінюючи докази у справі у їх сукупності за своїм внутрішнім переконанням згідно ст. 229 ЦПК України, захищаючи порушені, невизнані або оспорювані права, свободи чи інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, згідно ст. 2 ЦПК України.

Згідно з ч. 1 ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення. Суд оцінює належність допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів в їх сукупності.

З урахуванням всіх обставин справи, враховуючи вимоги ст. 81 ЦПК України, згідно якої кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, виходячи із принципів розумності та справедливості, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ПАТ «Делта Банк» не підлягають до задоволення з підстав та мотивів викладених вище.

Відповідно до п.2 ч.2 ст. 141 ЦПК України, у разі відмови в позові судові витрати покладаються на позивача. Оскільки у позові відмовлено, підстав для присудження на користь позивача з відповідачів судових витрат, суд не вбачає.

На підставі та керуючись ст. ст. 525, 526, 533, 599, 611, 625 ЦК України, ст. ст. 13, 76, 89, 141, 280, 282, 284, 289 ЦПК України, суд -

В И Р І Ш И В :

У задоволенні позовної заяви ПАТ «Дельта Банк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за кредитним договором – відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Відповідно до п.п.15.5 п.15 розділу 13 Перехідних положень ЦПК України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються до або через суд першої інстанції, який ухвалив відповідне рішення.

Повний текст рішення суду складено 06 грудня 2019 року.

Суддя Ужгородського

міськрайонного суду В.М. Малюк