Рішення № 86156334, 26.11.2019, Селидівський міський суд Донецької області

Справа № 242/3598/19

Провадження № 2/242/1093/19

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 листопада 2019 року Селидівський міський суд Донецької області у складі головуючого судді Черкова В.Г., при секретарі Кідрон О.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного провадження в місті Селидове цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Першої Донецької державної нотаріальної контори, треті особи ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , про звільнення майна з-під арешту, -

ВСТАНОВИВ:

Позивачка звернулася до суду з із зазначеним позовом.

В обґрунтування позову зазначила, що 19.04.2013 р. Ворошиловським районним судом м.Донецька розглянуто справу за позовною заявою ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 до ОСОБА_1 , ОСОБА_8 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визнання недійсним договорів дарування частини житлового будинку, встановлення факту прийняття спадщини, визнання права власності на частину житлового будинку, поділ спадкового майна, стягнення матеріальної та моральної шкоди та за зустрічним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 про визнання недійсним свідоцтва про спадщину, за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_3 про визнання недійсним договорів відчуження жилого будинку в частині визнання часток, визнання права власності на частину житлового будинку та ухвалено рішення, яким в задоволенні позовних вимог ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 до ОСОБА_1 , ОСОБА_8 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визнання недійсним договорів дарування частини житлового будинку, встановлення факту прийняття спадщини, визнання права власності на частину житлового будинку, поділ спадкового майна та моральної шкоди відмовлено. Позовні вимоги за зустрічним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 про визнання недійсним свідоцтва про спадщину задоволено. Приймаючи рішення по суті судом не було вирішено питання щодо зняття арешту з нерухомого майна, а саме: домоволодіння, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 .

Ухвалою Апеляційного суду Донецької області від 26.06.2013 р. рішення залишено без змін.

Просила звільнити з-під арешту домобудівлю АДРЕСА_1 накоадену ухвалою Ворошиловського місцевого суду м.Донецька від 17.11.2003 р. (реєстраційні №№ обтяження 2400784, 2400791, 2400795, 2400808, 2400816); зобов`язати Першу Донецьку державну нотаріальну контору, 98502, м.Покровськ, вул..Прокоф`єва, буд.111) зняти арешт з домобудівні АДРЕСА_1; зобов`язати Першу Донецьку державну нотаріальну контору скасувати реєстрацію права власності на нерухоме майно розташоване за адресою: АДРЕСА_1 на ім`я ОСОБА_4 та ОСОБА_9 вчинене на підставі свідоцтв про спадкування визнаних судом недійсними.

Відповідач та треті особи відзив на позовну заяву не надали.

Відповідач - Перша Донецька державна нотаріальна контора - надав заяву, згідно якої повідомити будь-яку інформацію щодо запису про арешт, який є предметом розгляду, немає можливості, оскільки всі справи тривалого зберігання нотконтри, а також всі документи, які зберігалися в архіві нотаріальної контори до 01.12.2014 р. та всі документи Донецького обласного державного нотаріального архіву передані на зберігання до 01.12.2014 р. - залишилися на тимчасово окупованій території, а саме в м.Донецьку, доступу до них немає. Не заперечує проти ухвалення рішення.

Позивачем в обґрунтування позову надані наступні докази.

Інформація з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна , відповідно до якої ухвалою від 17.11.2003 р. Ворошиловського місцевого суду м.Донецька було накладено арешт на об`єкт обтяження - інше, домобудівля, розташована за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.4-7).

Ухвалою Селидівського міського суду Донецької області від 10.10.2019 р. частково відновлено втрачене судове провадження по справі № 0508/14199/2012 в частині відновлення тексту ухвал Ворошиловського районного суду м.Донецька від 04.03.2013 р., 13.03.2013 р., 01.04.2013 р. та рішення від 19.04.2013 р.

Згідно довідки, відповідно до бази даних Ворошиловського районного суду м.Донецька, яка надана в користування Селидівському міському суду Донецької області, по справі № 0508/14199/2012, 9.04.2013 р. було ухвалено рішення Ворошиловським районним судом м.Донецьк. 26.06.2013 р. відхилено апеляційну скаргу, 18.12.2013 р. касаційною інстанцією рішення залишено без змін. Відомості про набрання рішенням законної сили та накладення арешту відсутні.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ст.ст.12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з ст.89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Згідно ст. 41 Конституції України, кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Згідно ч. 1 ст. 317 ЦК України, власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном.

Згідно ст. 321 ЦК України, право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Відповідно до ст. 391 ЦК України, власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

З урахуванням цих норм, суд повинен установити чи було порушено, не визнано або оспорено права, свободи чи інтереси заявника, i залежно від установленого, вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні, в залежності від наявності для цього відповідних підстав, встановлених законом або договором.

Проаналізувавши представлені сторонами в силу вимог ст.ст. 76,77 ЦПК України докази та оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, а також достатність і взаємний зв`язок у їх сукупності, встановивши правовідносини, які випливають із встановлених обставин та правові норми, які підлягають застосуванню до цих правовідносин, суд вважає, що позивач не довів існування підстав та обставин, необхідних для задоволення позову, оскільки по-перше, ухвала суду, якою накладено арешт на майно, датована 17.11.2003 р. в той час, як рішення, на яке посилається позивач, ухвалене по справі за № 0508/14199/2012 19.04.2013 р., тобто, як вбачається з номеру справи, вона була зареєстрована у суді в 2012 р., копії ухвали про накладення арешту суду не надано, а, таким чином, неможливо встановити, чи дійсно вона стосується даної справи.

По-друге, позивач не доводить неможливість реалізації ним своїх прав, зокрема, наявності будь-яких перешкод та/або обмежень з боку відповідача.

Позовом у процесуальному сенсі є звернення до суду з вимогою про захист своїх прав та інтересів, який складається із двох елементів: предмета і підстави позову.

Предметом позову є певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, а підставою позову - факти, які обґрунтовують вимогу про захист права чи законного інтересу. При цьому особа, яка звертається до суду з позовом, самостійно визначає у позовній заяві, яке її право чи охоронюваний законом інтерес порушено особою, до якої пред`явлено позов та зазначає, які саме дії необхідно вчинити суду для відновлення порушеного права. В свою чергу, суд має перевірити доводи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, у тому числі щодо матеріально-правового інтересу у спірних відносинах, і у разі встановлення порушеного права з`ясувати чи буде воно відновлено у заявлений спосіб.

Відповідач є обов`язковим учасником цивільного процесу - його стороною (ст. 30 Цивільного процесуального кодексу України). Основною ознакою сторін цивільного процесу є їхня особиста і безпосередня заінтересованість; саме сторони є суб`єктами правовідношення, з приводу якого виник спір. Крім того, відповідач є тією особою, на яку вказує позивач як на порушника свого права. Якщо позов пред`явлено не до тієї особи, яка є порушником права, така особа є неналежним відповідачем.

Відповідно до ст..1 ЗУ «Про нотаріат» нотаріус - це уповноважена державою фізична особа, яка здійснює нотаріальну діяльність у державній нотаріальній конторі, державному нотаріальному архіві або незалежну професійну нотаріальну діяльність, зокрема посвідчує права, а також факти, що мають юридичне значення, та вчиняє інші нотаріальнідії, передбачені законом, з метою надання їм юридичної вірогідності.

Таким чином, нотаріус є відповідачем лише в разі оскарження відмови від вчинення нотаріальної дії або процедури її вчинення.

Пред`явлення позову до неналежного відповідача не є підставою для відмови у відкритті провадження у справі чи залишення заяви без руху, оскільки заміна неналежного відповідача здійснюється в порядку, визначеному статтею 51 ЦПК.

Враховуючи вказані обставини, те, що та те, що позивачем не подано клопотання про заміну неналежного відповідача по справі, а діючим цивільним законодавством не передбачено можливості заміни відповідача за ініціативою суду, суд вважає за необхідне у задоволені позовних вимог відмовити.

Керуючись 264, 265, 279 ЦПК України, суд,-

ВИРІШИВ:

В задоволені позову ОСОБА_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , до Першої Донецької державної нотаріальної контори, розташована за адресою: Донецька область м.Покровськ, вул..Прокоф`єва, 111, треті особи ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , про звільнення майна з-під арешту - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Апеляційного суду Донецької області з урахуванням п.15.5 Перехідних положень ЦПК України через суд першої інстанції.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя