Рішення № 86155769, 03.12.2019, Вінницький міський суд Вінницької області

Справа № 127/15968/19

Провадження № 2-о/127/431/19

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 грудня 2019 рокум. Вінниця

Вінницький міський суд Вінницької області у складі:

головуючого судді Іщук Т.П.,

за участі секретаря судового засідання Коваленко Д.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Вінниці в порядку окремого провадження цивільну справу за заявою ОСОБА_1 , за участю заінтересованої особи - Управління Державної міграційної служби України у Вінницькій області, про встановлення юридичного факту постійного проживання на території України,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулася до суду із заявою про встановлення факту, що має юридичне значення, за участю заінтересованої особи - Управління Державної міграційної служби України у Вінницькій області. Свою заяву мотивувала тим, що вона народилася ІНФОРМАЦІЯ_1 в м. Вінниці та мешкала з батьками за адресою: АДРЕСА_1 , де й була зареєстрована. Після одруження з ОСОБА_2 з квітня 1989 року почала проживати з чоловіком за його адресою: АДРЕСА_2 , де і народилася їхня донька ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . В 1997 році в зв`язку з обміном батьками квартири та переїздом останніх проживати за адресою: АДРЕСА_3 , була знята з реєстрації за попереднім місцем. З того часу заявниця залишалась без реєстрації. У 2005 році через сімейні суперечки заявниця разом з дитиною переїхала проживати до батьків, де проживає по теперішній час. Заявниці вказує, що в 2008 році нею втрачений паспорт старого зразка, однак через брак часу, неофіційною роботою, заходів щодо його поновлення не вживала. На даний час вона позбавлена можливості оформити свою належність до громадянства України, зважаючи на те, що Управлінням Державної міграційної служби України у Вінницькій області їй відмовлено в оформленні та видачі паспорту в зв`язку з відсутністю необхідних документів. За таких обставин, просить встановити факт її постійного проживання на території України станом на 24 серпня 1991 року та 13 листопада 1991 року.

Ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 10 червня 2019 року заяву прийнято до розгляду з відкриттям провадження по даній цивільній справі.

Управління Державної міграційної служби України у Вінницькій області надало відзив на вказану заяву, відповідно до якого останнє заперечує щодо встановлення цього факту та просить відмовити в задоволенні заяви, зважаючи на відсутність належних та допустимих доказів в підтвердження цих обставин.

Ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 08 липня 2019 року (без винесення окремого процесуального документа) задоволено клопотання представника заявника та викликано як свідків ряд осіб.

Ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 19 листопада 2019 року (без винесення окремого процесуального документа) представника заявника зобов`язано надати для огляду в судовому засіданні оригінал медичної карти дочки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

В судовому засіданні представник заявника підтримав заяву та просив її задовольнити.

Представник заінтересованої особи - Управління державної міграційної служби України у Вінницькій області – Скляр О.В. у судовому засіданні заперечував проти задоволення вимог заяви з підстав, викладених у письмовому відзиві.

Допитані в судовому засіданні як свідки ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , які є та були мешканцями сусідніх будинків по АДРЕСА_4 ) показали, що пам`ятають заявницю, яка, ще будучи вагітною, вселилася та проживала тривалий час зі своїм чоловіком ОСОБА_2 по АДРЕСА_5 , де і народила доньку. Пам`ятають її по прогулянках з дитиною в дворі будинку, в тому числі і протягом 1991 року, особистих спілкуваннях в той час, який пов`язують з подіями серпневого путчу 1991 року. Крім того свідок ОСОБА_8 вказує, що пам`ятає події 1991 року та проживання заявниці за адресою проживання її чоловіка ОСОБА_2 , так як 13 червня 1991 року він повернувся додому після закінчення військової строкової служби.

Свідок ОСОБА_10 показала, що з дитинства підтримує дружні відносини з заявницею ОСОБА_1 , остання була на її весіллі 15 жовтня 1991 року. Свідок вказує, що заявниця спочатку проживала з батьками по АДРЕСА_1 , де й була зареєстрована. В 1989 році, коли вийшла заміж, переїхала до чоловіка на АДРЕСА_2 . Батьки заявниці після обміну квартири та, маючи неприязні стосунки з дочкою, не зареєстрували заявницю за своїм новим місцем проживання, чоловік теж її не зареєстрував за своєю адресою, дитина ж після досягнення 16-річного віку зареєстрована за місцем проживання свекрухи. Також зазначала, що в середині 1991 року заявниця зверталась з приводу здійснення щеплень своєї дитини, оскільки до вересня 1991 року не було якісної вакцини. Також відмічала, що заявниця вже близько 15 років не проживає зі своїм чоловіком.

Допитаний в судовому засіданні як свідок ОСОБА_11 суду показав, що заявниця є подругою його сестри, знає її тривалий час, пам`ятає як вона проживала в період 1991 року зі своєю донькою за адресою свого чоловіка по АДРЕСА_4 .

Допитаний як свідок ОСОБА_2 показав, що його дружина ОСОБА_1 (заявниця) з 1989 року та приблизно до 2008 року весь час проживала разом з ним за адресою: АДРЕСА_2 . Наразі вони спільно не проживають. З 1990 року він працював на хімзаводі, а дружина здійснювала догляд їхньої малолітньої дочки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Дитина не відвідувала дошкільний заклад, оскільки вони відмовлялися від вакцинації. Запевняв, що в період 1991 року дружина з малолітньою донькою мешкала в м. Вінниці та за межі країни за час їх спільного проживання не виїжджала. Пояснив, що не прописував дружину в своєму помешканні, оскільки дружина повинна була зареєструватись по місцю проживання своїх батьків.

Суд, вислухавши пояснення учасників справи, показання свідків, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, дійшов висновку, що заява підлягає задоволенню.

Відповідно до ст. 293 ч. 1 ЦПК України, окреме провадження - це вид непозовного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

Відповідно ст. 293 ч. 2 п. 5 ЦПК України, суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.

Згідно ч. 2 ст. 315 ЦПК України у судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

Пунктом 1 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року №5 "Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення" передбачено, що в порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, якщо: згідно з законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; встановлення факту не пов`язується з наступним вирішенням спору про право.

В узагальненні судової практики Верховного суду України "Про судову практику розгляду справ про встановлення фактів, що мають юридичне значення" роз`яснено, що у порядку ч. 2 ст. 256 ЦПК (ст. 315 ЦПК згідно змін від 03.10.2017) суди встановлюють факти, що породжують право особи на набуття громадянства України, зокрема постійного проживання на території України. Для встановлення факту належності до громадянства України відповідно до положень ст. 256 ЦПК та залежно від підстав цього встановлення предметом розгляду в суді можуть бути зокрема заяви про встановлення таких фактів: постійного проживання на території України станом на 24 серпня 1991 року (проголошення незалежності України) або станом на 13 листопада 1991 року (набрання чинності Законом № 2235?ІІІ).

Отже, реалізація права на набуття громадянства України залежить від встановлення судом факту постійного проживання на території України станом на 24 серпня 1991 року або станом на 13 листопада 1991 року, який має юридичне значення.

Встановлення факту постійного проживання на території України потрібно заявнику для оформлення належності до громадянства України.

Належність та набуття громадянства України встановлюється на підставі Закону України «Про громадянство України» і може пов`язуватися із фактом постійного проживання на території України в певний час.

В силу ст. 17 ЦК України (в редакції 1963 року) місцем проживання визнається те місце, де громадянин постійно або переважно проживає.

Ст. 1 Закону України «Про громадянство» визначає поняття «безперервне проживання на території України» та «проживання на території України на законних підставах». Безперервне проживання на території України - проживання в Україні особи, якщо її разовий виїзд за кордон у приватних справах не перевищував 90 днів, а в сумі за рік - 180 днів. Проживання на території України на законних підставах - проживання в Україні іноземця чи особи без громадянства, які мають у паспорті громадянина колишнього СРСР зразка 1974 року відмітку про постійну чи тимчасову прописку на території України, або зареєстрували на території України свій національний паспорт, або мають посвідку на постійне чи тимчасове проживання на території України, або їм надано статус біженця чи притулок в Україні. Розширене тлумачення цих понять та переліку умов, за яких можливе встановлення факту безперервного проживання та прийняття до громадянства України, Законом не передбачено.

Відповідно до п.п.1,2 ч.1 ст.3 Закону України «Про громадянство України» - громадянами України є: усі громадяни колишнього СРСР, які на момент проголошення незалежності України (24 серпня 1991 року) постійно проживали на території України; особи незалежно від раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, мовних чи інших ознак, які на момент набрання чинності Закону України «Про громадянство України»(13 листопада 1991 року) проживали в Україні і не були громадянами інших держав.

Згідно пп. а, б п. 7 Порядку провадження за заявами і поданнями з питань громадянства України та виконання прийнятих рішень, затвердженого Указом Президента України від 27 березня 2001 року № 215/2001 - встановлення належності до громадянства України стосується громадян колишнього СРСР, які не одержали паспорт громадянина України та не мають у паспорті громадянина колишнього СРСР відмітки про прописку, що підтверджує факт їхнього постійного проживання на території України за станом на 24 серпня 1991 року або проживання в Україні за станом на 13 листопада 1991 року; осіб, які за станом на 24 серпня 1991 року або на 13 листопада 1991 року не досягли повноліття і батьки яких належать до категорій, зазначених у підпункті «а» цього пункту.

У пункті 44 Порядку провадження за заявами і поданнями з питань громадянства України та виконання прийнятих рішень, затвердженого Указом Президента України від 27.03.2001 року № 215/2001, встановлено, що у разі відсутності документів, що підтверджують факт постійного проживання особи до 24.08.1991 року на території, яка стала територією України, для оформлення набуття громадянства України подається відповідне рішення суду.

Судом установлено, що заявниця ОСОБА_1 народилась ІНФОРМАЦІЯ_1 в місті Вінниця та мала дошлюбне прізвище « ОСОБА_12 », що підтверджується копією повторного Свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 від 26 вересня 2017 року, внесенням змін про запис у трудовій книжці серії НОМЕР_2 щодо прізвища працівника з « ОСОБА_12 » на « ОСОБА_13 » (російською мовою) із зазначенням підстави його внесення на внутрішньому боці обкладинки (свідоцтво про шлюб сер. НОМЕР_3 від 13.01.1989), завіреної підписом та печаткою роботодавця (а.с. 17 зворот, 20).

Як слідує з листа 2-го міського відділу у м. Вінниця УДМС України у Вінницькій області від 08 травня 2019 року №0510-636/0510.1-19 та форми №1 ОСОБА_1 була документована паспортом громадянина СРСР зразка 1974 року сер. НОМЕР_4 від 24.02.1989 відповідно до її заяви про видачу паспорта у зв`язку зі зміною прізвища з « ОСОБА_14 ». Після отримання даного паспорта ОСОБА_1 з приводу обміну, псування, втрати паспорта не зверталась (а.с. 10,11).

Наразі ОСОБА_1 немає документів, що посвідчують її особу та підтверджують громадянство, зокрема паспорта громадянина України, як і паспорта громадянина СРСР.

Рішенням заступника начальника 2-го МВ у м.Вінниці УДМС України у Вінницькій області від 02 травня 2019 року ОСОБА_1 відмовлено в оформленні та видачі паспорта громадянина України, оскільки особа подала не в повному обсязі документи та інформацію, необхідні для оформлення і видачі паспорта, не підтверджено факт реєстрації ОСОБА_1 на території України на період 24.08.1991 року та 13.11.1991 року.

Судом установлено, що ОСОБА_1 є матір`ю ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується копією Свідоцтва про народження серії НОМЕР_5 від 08 квітня 1989 року.

Як слідує з медичної картки ОСОБА_4 , адреса проживання: АДРЕСА_2 , (оригінал картки досліджувався в судовому засіданні), остання містить запис про відмову від вакцинації дитини, надалі наявний запис від 07 жовтня 1991 року про залишення запрошення для проведення прививки дитині та 08 жовтня 1991 року вчинено запис про проведення обстеження дитини та здійснення «проби «Манту».

Запис про проведену проби в дитини 08 жовтня 1991 року міститься також і в перфокарті профілактичних прививок (а.с.14, зворот).

Як слідує з адресного листка вибуття ( форма №20) ОСОБА_1 від травня 1997 року розділ 8 «Звідки прибув у дану місцевість і коли» містить запис «м.Вінниця, 1971 рік», а розділ 9 «Був прописаний за адресою» містить запис « АДРЕСА_1 » та розділ 10 «Куди вибув» - « м.Вінниця, переїхав у цьому населенному пункті на АДРЕСА_3 ». Даний листок не містить зміну місця прописки особи з 1971 по 1997 роки, що дає підстави дійти висновку про наявність постійної прописки заявниці в період з 1971 по 1997 роки за адресою: АДРЕСА_1 .

Суд також звертає увагу на показання свідків, зокрема чоловіка заявниці ОСОБА_2 та її подруги ОСОБА_10 , які стверджували про постійне проживання заявниці на території України, зокрема протягом 1991 року за місцем проживання її чоловіка ОСОБА_2 .

Щодо заперечень заінтересованої особи з приводу показань свідків, то суд враховує, що події відбувалися 27 років тому, однак вказані показання свідків, в тому числі близьких осіб, суд оцінює з урахування письмових доказів, які наявні в матеріалах справи, зокрема записів медичної картки доньки заявниці, які містять записи як про місце проживання дитини, так і відповідні записи записи датовані 1991 роком.

З огляду на викладене, оцінюючи належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів в їх сукупності, та враховуючи те, що обставини, на які посилається заявник, знайшли своє підтвердження в судовому засіданні, а вимоги ґрунтуються на вимогах закону, суд вважає доведеним факт того, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , станом на 24 серпня 1991 року та 13 листопада 1991 року постійно проживала на території України.

На підставі викладеного, керуючись статтями 11, 76, 293, 315, 352, 354 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Заяву задовольнити.

Встановити факт постійного проживання ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , уродженки м.Вінниці, проживаючої без реєстрації за адресою: АДРЕСА_3 , станом на 24 серпня 1991 року та на 13 листопада 1991 року на території України.

Судові витрати залишити за заявником.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Учасники справи:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , проживаючої за адресою: АДРЕСА_3 ,

Управління Державної міграційної служби України у Вінницькій області, м. Вінниця, вул. Театральна,10, код ЄДРПОУ 37836770.

Повний текст рішення складений 06.12.2019.

Суддя: