Рішення № 86155715, 06.12.2019, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

06 грудня 2019 року № 640/19298/18

Суддя Окружного адміністративного суду міста Києва Огурцов О.П., при секретарі судового засідання Основі О. В. розглянувши в порядку cпрощеного провадження адміністративну справу

за позовомОСОБА_1 до Головного управління ДФС у м. Києвіпровизнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 27.07.2018 № 0120092-1310-2654, В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Головного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 27.07.2018 № 0120092-1310-2654.

Позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що він є сільськогосподарським товаровиробником та належні йому на праві власності споруди, щодо яких було визначено суму податкового зобов`язання за платежем: податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений фізичними особами, які є власниками об`єктів нежитлової нерухомості оскаржуваним податковим повідомленням - рішення використовуються ним в сільськогосподарській діяльності, а отже відповідно до підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України не є об`єктами сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.

Відповідач заперечив проти позовних вимог та надав суду письмовий відзив, який обґрунтовує тим, що згідно з даними Реєстру платників податків на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, та відомостями з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно позивач є власником нежитлової будівлі, загальною площею 3528,1 кв.м, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, з огляду на що відповідно до підпункту 266.7.1 пункту 266.7 статті 266 Податкового кодексу було здійснено нарахування податку виходячи із загальної площі об`єкта нежитлової нерухомості та відповідної ставки податку (1% розміру мінімальної заробітної плати) та винесено оскаржуване податкове повідомлення - рішення.

Позивачем надано суду відповідь на відзив в якій зазначено про те, що у відзиві на позовну заяву відсутні спростування доводів позовної заяви та відсутні докази недотримання вимог податкового законодавства.

Під час судового розгляду справи, судом встановлено наступне.

ОСОБА_1 на підставі договору купівлі - продажу комплексу нежитлових будівель та споруд від 21.03.2016 за реєстр. № 255 набув право власності на комплекс- нежитлові будівлі та споруди, що знаходяться в АДРЕСА_1 а загальною площею 3528,1 кв.м. та складається корівника "А" загальною площею - 1594,9 кв.м., телятника "Б" загальною площею - 548,4 кв.м., телятника "В" загальною площею - 564,1 кв.м., телятника "Г" загальною площею - 669,1 кв.м., прибудови «а» загальною площею - 151.6 кв.м.

27.07.2018 Головним управлінням ДФС у м. Києві згідно підпункту 54.3.3 пункту 54.3 статті 54 Податкового кодексу України та відповідно до підпункту 266.7.2 пункту 266.7 статті 266 Податкового кодексу України винесено ОСОБА_1 податкове повідомлення - рішення №0120092-1310-2654 в якому визначено суму податкового зобов`язання за платежем: податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений фізичними особами, які є власниками об`єктів нежитлової нерухомості на суму 112899,20 грн.

Позивач не погоджуючись з податковим повідомленням - рішенням, вважаючи його протиправним та таким, що підлягає скасуванню звернулася з відповідним позовом до суду.

Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, суд дійшов висновку про те, що права та інтереси за захистом яких позивач звернувся до суду були порушені з огляду на наступне.

Відповідно до підпунктів 266.1.1, 266.2.1 пункту 266.1 статті 266 Податкового кодексу України платниками податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості. Об`єктом оподаткування є об`єкт житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його частка.

Підпунктами 266.3.1 та 266.3.2 пункту 266.3 статті 266 Податкового кодексу України встановлено, що база оподаткування об`єктів житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, які перебувають у власності фізичних осіб, обчислюється контролюючим органом на підставі даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що безоплатно надаються органами державної реєстрації прав на нерухоме майно та/або на підставі оригіналів відповідних документів платника податків, зокрема документів на право власності. База оподаткування об`єктів житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, що перебувають у власності юридичних осіб, обчислюється такими особами самостійно виходячи із загальної площі кожного окремого об`єкта оподаткування на підставі документів, що підтверджують право власності на такий об`єкт.

Згідно х підпунктом 266.4.1 пункту 266.4 статті 266 Податкового кодексу України база оподаткування об`єкта/об`єктів житлової нерухомості, в тому числі їх часток, що перебувають у власності фізичної особи платника податку, зменшується: для квартири/квартир незалежно від їх кількості - на 60 кв. метрів; для житлового будинку/будинків незалежно від їх кількості - на 120 кв. метрів; для різних типів об`єктів житлової нерухомості, в тому числі їх часток (у разі одночасного перебування у власності платника податку квартири/квартир та житлового будинку/будинків, у тому числі їх часток), - на 180 кв. метрів. Таке зменшення надається один раз за кожний базовий податковий (звітний) період (рік).

Підпунктом 266.6.1 пункту 266.6 статті 266 Податкового кодексу України встановлено, що базовий податковий (звітний) період дорівнює календарному року.

Згідно з підпунктом 266.7.1 пункту 266.7 статті 266 Податкового кодексу України обчислення суми податку з об`єкта/об`єктів житлової нерухомості, які перебувають у власності фізичних осіб, здійснюється контролюючим органом за місцем податкової адреси (місцем реєстрації) власника такої нерухомості у такому порядку: за наявності у власності платника податку одного об`єкта житлової нерухомості, в тому числі його частки, податок обчислюється, виходячи з бази оподаткування, зменшеної відповідно до підпунктів "а" або "б" підпункту 266.4.1 пункту 266.4 цієї статті та відповідної ставки податку; за наявності у власності платника податку більше одного об`єкта житлової нерухомості одного типу, в тому числі їх часток, податок обчислюється виходячи із сумарної загальної площі таких об`єктів зменшеної відповідно до підпунктів "а" або "б" підпункту 266.4.1 пункту 266.4 цієї статті та відповідної ставки податку; за наявності у власності платника податку об`єктів житлової нерухомості різних видів, у тому числі їх часток, податок обчислюється виходячи із сумарної загальної площі таких об`єктів, зменшеної відповідно до підпункту "в" підпункту 266.4.1 пункту 266.4 цієї статті та відповідної ставки податку; сума податку, обчислена з урахуванням підпунктів "б" і "в" цього підпункту, розподіляється контролюючим органом пропорційно до питомої ваги загальної площі кожного з об`єктів житлової нерухомості; за наявності у власності платника податку об`єкта (об`єктів) житлової нерухомості, у тому числі його частки, що перебуває у власності фізичної чи юридичної особи - платника податку, загальна площа якого перевищує 300 квадратних метрів (для квартири) та/або 500 квадратних метрів (для будинку), сума податку, розрахована відповідно до підпунктів "а" - "г" цього підпункту, збільшується на 25000 гривень на рік за кожен такий об`єкт житлової нерухомості (його частку). Обчислення суми податку з об`єкта/об`єктів нежитлової нерухомості, які перебувають у власності фізичних осіб, здійснюється контролюючим органом за місцем податкової адреси (місцем реєстрації) власника такої нерухомості виходячи із загальної площі кожного з об`єктів нежитлової нерухомості та відповідної ставки податку.

Відповідно до підпункту 266.7.2 пункту 266.7 статті 266 Податкового кодексу України податкове/податкові повідомлення-рішення про сплату суми/сум податку, обчисленого згідно з підпунктом 266.7.1 пункту 266.7 цієї статті, та відповідні платіжні реквізити, зокрема, органів місцевого самоврядування за місцезнаходженням кожного з об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, надсилаються (вручаються) платнику податку контролюючим органом за місцем його податкової адреси (місцем реєстрації) до 1 липня року, що настає за базовим податковим (звітним) періодом (роком). Щодо новоствореного (нововведеного) об`єкта житлової та/або нежитлової нерухомості податок сплачується фізичною особою-платником починаючи з місяця, в якому виникло право власності на такий об`єкт. Контролюючі органи за місцем проживання (реєстрації) платників податку в десятиденний строк інформують відповідні контролюючі органи за місцезнаходженням об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості про надіслані (вручені) платнику податку податкові повідомлення-рішення про сплату податку у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.

Підпунктом "ж" підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України встановлено, що не є об`єктом оподаткування будівлі, споруди сільськогосподарських товаровиробників, призначені для використання безпосередньо у сільськогосподарській діяльності.

Податковим повідомленням - рішенням від 27.07.2018 №0120092-1310-2654 позивачу визначено податкового зобов`язання за платежем: податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений фізичними особами, які є власниками об`єктів нежитлової нерухомості за нежитлової будівлі, загальною площею 3528,1 кв.м., яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1

Позивач у позовній заяві зазначає про те, що вказані нежитлові будівлі призначені для використання безпосередньо у сільськогосподарській діяльності та використовуються ним як сільськогосподарським товаровиробником для заготівлі та зберігання кормів для кролів та розведення кролів.

Право власності на вказані нежитлові будівлі щодо яких винесено податкове повідомлення - рішення від 27.07.2018 №0120092-1310-2654 позивач набув на підставі договору купівлі - продажу комплексу нежитлових будівель та споруд від 21.03.2016 за реєстр. № 255 предметом продажу за яким є комплекс - нежитлові будівлі та споруди, що знаходяться в АДРЕСА_1 загальною площею - 3528,1 кв.м. та які складаються з корівника "А" загальною площею 1594,9 кв.м., телятника "Б" загальною площею - 548,4 кв.м., телятника "В" загальною площею - 564,1 кв.м., телятника "Г" загальною площею - 669,1 кв.м... прибудови «а» загальною площею - 151.6 кв.м.

Відповідно до Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта від 22.10.2018 № 142221715 цільове призначення земельної ділянки на якій знаходяться нежитлової будівлі, загальною площею 3528,1 кв.м, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 - для ведення особистого селянського господарства.

На підтвердження того, що він є сільськогосподарським товаровиробником та ним здійснюється сільськогосподарська діяльність шляхом заготівлі та зберігання кормів для кролів та шляхом їх розведення позивачем надано суду копії:

- договору про надання сільськогосподарських послуг від 01.01.2017 № 5 зі складеним до нього актом здачі - приймання робіт (надання послуг) відповідно до якого надано послуги з посіву та покосу трави та конюшини;

- договору б/н від 26.12.2016 предметом якого є здійснення поставки кліток для кролів, стелажів для кліток зі складеним до нього актом приймання - передачі товару;

- договору купівлі - продажу сільськогосподарської продукції №5 від 10.01.2017 зі складеним до нього закупівельним актом відповідно до якого було здійснено поставку 100 голів кролів;

- договору від 05.01.2017 № 01 купівлі - продажу сільськогосподарської продукції та складеної до нього накладеної відповідно до якої було поставлено пшеницю фуражну та кукурудзу;

- довідки від 05.03.2017 відповідно до якої здійснено щеплення вакциною проти міксоматозу і ВГБК поголів`я кролів в кількості 100 голів, які утримуються в корівнику - приміщенні розташованому за адресою АДРЕСА_1;

- договорів купівлі - продажу б/н від 02.05.2017, від 03.05.2017 б/н, від 05.05.2017 б/н, від 11.05.2017 б/н зі складеними до них актами приймання - передачі відповідно до яких було здійснено поставку у загальній кількості 80 голів молодняка кроля.

Позивачем надано суду копію довідки виконавчого комітету Деснянської селищної ради від 09.11.2018 № 523, яка видана про те, що в АДРЕСА_1 , на земельній ділянці площею 5,0600 га розміщений комплекс будівель, який складається з: корівника «А» загальною площею - 1594,9 кв.м., телятника «Б» загальною площею - 548,4 кв.м, телятника «В» загальною площею - 564,1 кв.м., телятника «Г» загальною площею-669,1 кв.м., прибудови «а» загальною площею-151,6 кв.м. та вказані об`єкти не змінювали свого цільового та функціонального призначення, наявні на території села, не зруйновані та використовуються власником.

Таким чином, наданими позивачем суду документами підтверджується факт того, що нежитлові будівлі, загальною площею 3528,1 кв.м, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 призначені для використання безпосередньо у сільськогосподарській діяльності та використовуються ним як сільськогосподарським товаровиробником для заготівлі та зберігання кормів для кролів та розведення кролів.

Відповідачем доказів та обґрунтувань на спростування вказаних фактів та на спростування наданих позивачу документів суду надано не було, як і не було зазначено про причини неможливості їх надання.

Визначення сільськогосподарський товаровиробник, яке міститься у підпунктів 14.1.235 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, застосовуються виключно для цілей глави розділу ХІV цього Кодексу «Спрощена система оподаткування, облік та звітність», що прямо визначено самим підпунктом 14.1.235 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України.

Отже у даному випадку до спірних правовідносин щодо сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, дане визначення не застосовується, оскільки не відноситься до розділу ХІІ «Податок на майно».

Відповідно до статті 1 Закону України «Про сільськогосподарський перепис» виробниками сільськогосподарської продукції визнаються юридичні особи всіх організаційно-правових форм господарювання та їх відокремлені підрозділи, фізичні особи (фізичні особи-підприємці, домогосподарства), які займаються сільськогосподарською діяльністю, передбаченою класифікацією видів економічної діяльності.

Крім того, у Законі України «Про стимулювання розвитку сільського господарства на період 2001-2004 років», який є чинним, міститься наступне визначення, сільськогосподарський товаровиробник - фізична або юридична особа, яка займається виробництвом сільськогосподарської продукції, переробкою власновиробленої сільськогосподарської продукції та її реалізацією.

Відповідно до пунктів 5.2, 5.3 статті 5 Податкового кодексу України, у разі якщо поняття, терміни, правила та положення інших актів суперечать поняттям, термінам, правилам та положенням цього Кодексу, для регулювання відносин оподаткування застосовуються поняття, терміни, правила та положення цього Кодексу; інші терміни, що застосовуються у цьому Кодексі і не визначаються ним, використовуються у значенні, встановленому іншими законами.

З врахуванням викладеного, у даному випадку зміст поняття «сільськогосподарський товаровиробник», викладеного у Законі України «Про сільськогосподарський перепис» та у Податковому кодексі України, не суперечить один одному, оскільки визначення, закріплене законодавцем у підпункту 14.1.235 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України має чітко обмежену сферу застосування та, як наслідок, для інших випадків мають бути застосовані субсидіарно норми інших законів у відповідності до положень пункту 5.3 статті 5 Податкового кодексу України.

Разом з тим, з положень Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000, затвердженого наказом Держстандарту України від 17.08.2000 № 507, будівлі сільськогосподарського призначення, лісівництва та рибного господарства включають в себе будівлі для використання в сільськогосподарській діяльності, наприклад, корівники, стайні, свинарники, кошари, кінні заводи, собачі розплідники, птахофабрики, зерносховища, склади та надвірні будівлі, підвали, винокурні, винні ємності, теплиці, сільськогосподарської силоси та інше.

Крім того, в даному випадку підлягає врахуванню презумпція правомірності рішень платника податку, закріплена підпунктом 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 Податкового кодексу України, відповідно до якої в разі, якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов`язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу.

Суд вважає за необхідне врахувати рішення Європейського суду з прав людини у справах Сєрков проти України (заява №39766/05), Щокін проти України (заяви №23759/03 та №37943/06), якими було встановлено порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції, оскільки органи держаної влади віддали перевагу найменш сприятливому тлумаченню національного законодавства, що призвело до накладення на заявника додаткових зобов`язань зі сплати податку.

З огляду на зазначене суд дійшов висновку про те, що оскільки позивач, як особа, яка займається розведенням кролів та заготівлею корму для них, безпосередньо використовує нежитлові будівлі, загальною площею 3528,1 кв.м., які знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 для здіснення сільськогосподарській діяльності, він відповідно до положень підпункту "ж" підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України є звільненим від сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.

Частинами першою та другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

З огляду на викладене, керуючись статтями 241, 243, 244, 245, 246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ВИРІШИВ:

1. Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління ДФС у м. Києві (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 33/19, код ЄДРПОУ 39439980) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 27.07.2018 № 0120092-1310-2654 - задовольнити повністю.

2. Визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення - рішення Головного управління ДФС у м. Києві від 27.07.2018 № 0120092-1310-2654.

3. Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у м. Києві (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 33/19, код ЄДРПОУ 39439980) понесені витрати по сплаті судового збору у розмірі 1128 (одна тисяча сто двадцять вісім) грн. 99 коп.

Відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів за правилами, встановленими статтями 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя О.П. Огурцов