Рішення № 86155463, 05.12.2019, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

05 грудня 2019 року № 826/15254/18

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі: судді Катющенка В.П., розглянувши у спрощеному (письмовому) провадженні без проведення судового засідання та виклику учасників справи адміністративну справу

за позовомОСОБА_1 до про Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві визнання неправомірними дій та зобов`язання вчинити дії,В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом, в якому просить суд зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві здійснити позивачу перерахунок і виплату пенсії за віком з застосуванням величини оцінки одного року страхового стажу 1,35 % при визначенні коефіцієнта страхового стажу для обчислення пенсії в межах строку звернення до адміністративного суду.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що з травня 2017 року останній перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України та отримує пенсію за віком, при призначенні якої розмір становив 11205,63 грн. Після перерахунку пенсій з 01.10.2017 розмір пенсії позивача зменшився до 8295,83 грн. На переконання позивача, застосування відповідачем при перерахунку пенсії величини оцінки одного року страхового стажу для обчислення пенсії 1 % стало наслідком зменшення коефіцієнта страхового стажу порівняно з травнем 2017 року з 0,58613 до 0,43417. Позивач вважає, що зменшення йому величини оцінки одного року страхового стажу з 1,35 % до 1 % стосовно пенсій, які були призначені до 01.10.2017 за раніше діючим законодавством є таким, що порушує статтю 22 Конституції України в частині звуження права на пенсійне забезпечення.

Ухвалою суду від 24.09.2018 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження в адміністративній справі № 640/15254/18 та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та виклику учасників справи.

24.10.2018 представником відповідача Садовою О.Г. подано до суду відзив на позовну заяву, у якому остання просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог. Пояснила, що у зв`язку зі зміною норм пенсійного забезпечення з 01.10.2017, Управління продовжує виплачувати пенсію у раніше встановленому розмірі - 10740,00 грн, так як після осучаснення пенсії з 01.10.2017 розмір пенсії позивача становив 8384,75 грн.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

З травня 2017 року позивачеві призначено пенсію за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

Розмір пенсії позивача на момент призначення та станом на 30.09.2017 становив 11291,55 грн.

Частиною третьою статті 27 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" (у редакції, що діяла з 01.01.2017) максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність. Тимчасово, по 31 грудня 2017 року, максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати 10740 гривень.

Таким чином, у період з 03.05.2017 по 31.12.2017 розмір пенсії позивача становив 10740,00 грн.

Вважаючи, що відповідачем протиправно проведено осучаснення пенсії позивача, останній звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.

11.10.2017 набув чинності Закон України від 03.10.2017 № 2148-VІІІ "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій", яким до частини першої статті 25 Закону України від 09.07.2003 № 1058-ІV "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" (далі - Закон № 1058-ІV) були внесені зміни та визначено, що за період участі в системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування величина оцінки одного року страхового стажу дорівнює 1%.

Крім того, пункт 4 "Прикінцевих положень" Закону № 1058-IV доповнено пунктами 4-3 та 4-4.

Так, пунктом 4-3 Розділу XV "Прикінцеві положення" Закону № 1058-ІV встановлено, що пенсії, призначені відповідно до цього Закону до набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій", з 1 жовтня 2017 року перераховуються із застосуванням середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, обчисленої як середній показник за 2014, 2015 та 2016 роки із застосуванням величини оцінки одного року страхового стажу в розмірі 1 %.

При здійсненні перерахунку пенсій відповідно до абзацу першого цього пункту використовується розмір прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, установлений на 1 грудня 2017 року Законом України "Про Державний бюджет України на 2017 рік", збільшений на 79 гривень.

Відповідно до пункту 4-4 Розділу XV "Прикінцеві положення" Закону № 1058-ІV з 1 жовтня 2017 року по 31 грудня 2017 року при призначенні пенсії застосовується середня заробітна плата (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески, обчислена як середній показник за 2014, 2015 та 2016 роки із застосуванням величини оцінки одного року страхового стажу в розмірі 1,35 %.

Матеріалами справи підтверджено, що пенсія позивачу призначена (переведено за його заявою з пенсії по інвалідності на пенсію за віком) відповідно до Закону № 1058-ІV до набрання чинності Законом України від 03.10.2017 № 2148-VІІІ "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій".

Таким чином, пенсія позивача підлягає перерахунку з 1 жовтня 2017 року з врахуванням частини 4-3 Розділу XV "Прикінцеві положення" Закону №1058-ІV із застосуванням величини оцінки одного року страхового стажу в розмірі 1 %.

При цьому, суд зазначає, що вказані норми не було визнано неконституційними в установленому законодавством порядку, а отже у відповідача були відсутні підстави для їх не застосування.

За наведених обставин, суд не вбачає підстав для зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві здійснити позивачу перерахунок і виплату пенсії за віком з застосуванням величини оцінки одного року страхового стажу 1,35% при визначенні коефіцієнта страхового стажу для обчислення пенсії.

Поряд з цим, частиною другою статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до пункту 4 Розділу XV "Прикінцеві положення" Закону №1058-ІV у разі якщо внаслідок перерахунку пенсії за нормами цього Закону її розмір зменшується, пенсія виплачується в раніше встановленому розмірі.

Як з`ясовано судом та підтверджено матеріалами справи, розмір пенсії позивача після перерахунку з 01.10.2017 складає 10740,00 грн, а станом на 03.05.2017 - становив 11291,55 грн.

Так, до 31.12.2017 існувало обмеження в отриманні максимального розміру пенсії, а саме 10740,00 грн, що не заперечується позивачем, проте відповідно до частини третьої статті 27 Закону № 1058-ІV обмеження з 01.01.2018 збільшено до 13730,00 грн, так як Законом України від 07.12.2017 № 2246-VIII "Про Державний бюджет України на 2018 рік" прожитковий мінімуму для осіб, які втратили працездатність встановлений у розмірі 1373,00 грн.

Враховуючи наведене суд зазначає, що відповідач, перераховуючи пенсію з врахуванням пункту 4-3 Розділу XV "Прикінцеві положення" Закону № 1058-ІV із застосуванням величини оцінки одного року страхового стажу в розмірі 1 %, не врахував пункт 4 Розділу XV "Прикінцеві положення" Закону № 1058-ІV, згідно якого у разі якщо внаслідок перерахунку пенсії за нормами цього Закону її розмір зменшується, пенсія виплачується в раніше встановленому розмірі.

Таким чином, посилання позивача на порушення його конституційних прав та неможливості зменшення розміру належних йому пенсійних виплат, в контексті даної спірної ситуації, є правомірним, оскільки після перерахунку розмір пенсії позивача був зменшений.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що починаючи з 01.01.2018 пенсія позивачу повинна виплачуватися у раніше встановленому розмірі - 11291,55 грн, з яких 11205,63 грн - основний розмір пенсії та 85,92 грн - доплата за понаднормовий стаж.

Враховуючи встановлені обставини, суд зазначає, що розмір пенсії з 01.01.2018 позивача не був обмежений граничним розміром, а став наслідком здійсненого відповідачем перерахунку на підставі пункту 4-3 Розділу XV "Прикінцеві положення" Закону № 1058-ІV.

Європейський Суд з прав людини неодноразово у своїх рішеннях зазначав, що предмет і мета Конвенції як інструменту захисту прав людини потребують такого тлумачення і застосування її положень, завдяки яким гарантовані нею права були б не теоретичними чи ілюзорними, а практичними та ефективними (пункт 53 рішення у справі "Ковач проти України" від 07.02.2008, пункт 59 рішення у справі "Мельниченко проти України" від 19.10.2004, пункт 50 рішення у справі "Чуйкіна проти України" від 13.01.2011, пункт 54 рішення у справі "Швидка проти України" від 30.10.2014).

Це означає, що суд має оцінювати фактичні обставини справи з урахуванням того, що права, гарантовані Конституцією України та Конвенцією про захист прав людини та основоположних свобод, мають залишатися ефективними та людину не можна ставити в ситуацію, коли вона завідомо не може реалізувати своїх прав.

Відповідно до частини другої статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України, суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

За змістом статті 14 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод користування правами та свободами, визнаними в цій Конвенції, має бути забезпечене без дискримінації за будь-якою ознакою.

При вирішенні даної справи суд враховує, що принцип "належного урядування", як правило, не повинен перешкоджати державним органам виправляти випадкові помилки, навіть ті, причиною яких є їхня власна недбалість (рішення у справі "Moskal v. Poland"). Будь-яка інша позиція була б рівнозначною, inter alia, санкціонуванню неналежного розподілу обмежених державних ресурсів, що саме по собі суперечило б загальним інтересам. Іншими словами, державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов`язків (рішення у справі "Lelas v. Croatia"). Ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються (рішення у справі "Pincova and Pine v. the Czech Republic", "Gashi v. Croatia", "Trgo v. Croatia").

Враховуючи викладене у сукупності та те, що відповідач, перераховуючи пенсію з врахуванням пункту 4-3 Розділу XV "Прикінцеві положення" Закону № 1058-ІV із застосуванням величини оцінки одного року страхового стажу в розмірі 1 %, не врахував пункт 4 Розділу XV "Прикінцеві положення" Закону № 1058-ІV, суд, з метою захисту прав позивача, суд вважає за необхідне зобов`язати відповідача виплачувати позивачеві пенсію в раніше встановленому розмірі, а саме: 11291,55 грн, починаючи з 01.01.2018, з урахуванням раніше виплачених сум пенсії.

Відповідно до частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Згідно з частиною другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до пункту 30 Рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Hirvisaari v. Finland" від 27.09.2001, рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані. Згідно пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Враховуючи наведене та встановлені обставини, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог.

Керуючись статтями 9, 14, 72-77, 90, 139, 241-246, 250, 255, 263 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) задовольнити частково.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві (04053, м. Київ, вул. Бульварно-Кудрявська, 16, ідентифікаційний код 42098368) виплачувати ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) пенсію в раніше встановленому розмірі, а саме: 11291,55 грн, починаючи з 01.01.2018, з урахуванням раніше виплачених сум пенсії.

У задоволенні інших позовних вимог - відмовити.

Рішення набирає законної сили в строк і порядку, передбачені статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України. Рішення суду може бути оскаржено за правилами, встановленими статтями 293, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції Закону № 2147-VIII) до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Суддя В.П. Катющенко