Рішення № 86155178, 06.12.2019, Чернігівський окружний адміністративний суд

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 грудня 2019 року Чернігів Справа № 620/2988/19

Чернігівський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Скалозуба Ю.О., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників адміністративну справу

за позовомОСОБА_1 доВійськової частини А1624провизнання протиправним та скасування пункту наказу, У С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (надалі також – ОСОБА_1 , позивач) звернувся до суду з позовом до військової частини А1624 (надалі також – відповідач), в якому просить визнати протиправним та скасувати п. 7 наказу командира військової частини А1624 від 02.04.2018 № 8 «Про результати службового розслідування по факту безпідставного нарахування грошових коштів» у частині притягнення молодшого лейтенанта ОСОБА_1 до обмеженої матеріальної відповідальності та стягнення коштів у розмірі 7585,58 грн.

В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 зазначає, що службове розслідування за фактом безпідставного нарахування грошових коштів проведено відповідачем формально, без належного дослідження всіх обставин справи, а висновок про притягнення позивача до матеріальної відповідальності є безпідставним. Враховуючи викладене, позивач вважає п. 7 наказу командира військової частини А1624 від 02.04.2018 № 8 «Про результати службового розслідування по факту безпідставного нарахування грошових коштів» протиправним.

Військова частина А1624 подала відзив на позовну заяву, в якому просить відмовити ОСОБА_1 у задоволенні позовних вимог, оскільки відповідач, притягуючи позивача до матеріальної відповідальності, діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені чинним законодавством України. Зокрема, військова частина А1624 спростовує доводи позивача щодо недбалості проведеного службового розслідування та вказує, що, зокрема бездіяльність позивача, стала причиною нестачі матеріальних засобів.

Позивачем подано відповідь на відзив, в якій останній вказує, що не погоджується з доводами, викладеними військовою частиною А1624 у відзиві. ОСОБА_1 просить задовольнити позовні вимоги, посилаючи на обставини, викладені в позовній заяві.

Ухвалою Чернігівського окружного адміністративного суду від 15.10.2019 позивачеві поновлено строк звернення до суду з цим позовом; відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання за наявними у справі матеріалами.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено таке.

07.02.2018 військовою прокуратурою Чернігівського гарнізону внесено подання командиру військової частини А1624 за фактами безпідставного нарахування і виплати грошового забезпечення військовослужбовцям військової частини А1624 у сумі 174883,19 грн (а. с. 27-28).

Наказом командира військової частини А1624 від 14.02.2018 № 94 на підставі вказаного подання призначено службове розслідування (а. с. 29).

За наслідками проведення службового розслідування командиром військової частини А1624 винесено наказ від 02.04.2018 № 8 «Про результати службового розслідування по факту безпідставного нарахування грошових коштів» (а. с. 23-25).

Згідно з вищевказаним наказом службовим розслідуванням встановлено переплату грошового забезпечення військовослужбовцям військової частини А1624 загальній у сумі 174883,19 грн через безпідставну виплату премії особам, до яких вжито заходи дисциплінарного впливу.

Зокрема, у вищезазначеному наказі вказано про безпідставне нарахування грошового забезпечення прапорщику ОСОБА_2 і зазначено, що сума стягнення з винної особи - молодшого лейтенанта ОСОБА_1 - буде становити 7585,58 грн.

Вважаючи п. 7 наказу командира військової частини А1624 від 02.04.2018 № 8 «Про результати службового розслідування по факту безпідставного нарахування грошових коштів» протиправним, ОСОБА_1 звернувся до суду за захистом своїх прав та інтересів.

Даючи правову оцінку обставинам вказаної справи, суд зважає на таке.

Загальні права та обов`язки військовослужбовців Збройних Сил України і їх взаємовідносини, обов`язки основних посадових осіб полку і його підрозділів визначає Статут внутрішньої служби Збройних Сил України, затверджений Законом України від 24.03.1999 № 548-XIV (надалі також - Статут, в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Статтею 9 Статуту встановлено, що військовослужбовці Збройних Сил України мають права і свободи з урахуванням особливостей, що визначаються Конституцією України, законами України з військових питань, статутами Збройних Сил України та іншими нормативно-правовими актами.

Відповідно до ст. 11 Статуту необхідність виконання завдань оборони України, захисту її суверенітету, територіальної цілісності та недоторканності, а також завдань, визначених міжнародними зобов`язаннями України, покладає на військовослужбовців, зокрема, обов`язок знати й утримувати в готовності до застосування закріплене озброєння, бойову та іншу техніку, берегти державне майно.

Кожний військовослужбовець зобов`язаний виконувати службові обов`язки, що визначають обсяг виконання завдань, доручених йому за посадою. Ці обов`язки визначаються статутами Збройних Сил України, а також відповідними посібниками, порадниками, положеннями, інструкціями (стаття 16 Статуту).

Згідно зі ст. 26, 27 Статуту військовослужбовці залежно від характеру вчиненого правопорушення чи провини несуть дисциплінарну, адміністративну, матеріальну, цивільно-правову та кримінальну відповідальність згідно із законом. Військовослужбовці, на яких накладається дисциплінарне стягнення за вчинене правопорушення, не звільняються від матеріальної та цивільно-правової відповідальності за ці правопорушення. За вчинення злочину військовослужбовці притягаються до кримінальної відповідальності на загальних підставах.

У той же час, загальні підстави і порядок притягнення до матеріальної відповідальності військовослужбовців і призваних на збори військовозобов`язаних, винних у заподіяні шкоди державі під час виконання ними службових обов`язків, передбачених актами законодавства, військовими статутами, порадниками, інструкціями та іншими нормативно правовими актами, на час виникнення спірних правовідносин були визначені Положенням про матеріальну відповідальність військовослужбовців за шкоду, заподіяну державі, затвердженим постановою Верховної Ради України від 23.06.1995 № 243/95-ВР (надалі також - Положення № 243/95).

Відповідно до п. 2 Положення № 243/95 відшкодуванню підлягає пряма дійсна шкода, заподіяна розкраданням, пошкодженням, втратою чи незаконним використанням військового майна, погіршенням або зниженням його цінності, що спричинило додаткові витрати для військових частин, установ, організацій, підприємств та військово-навчальних закладів (далі - військові частини) для відновлення, придбання майна чи інших матеріальних цінностей або надлишкові виплати.

Військове майно - це державне майно, закріплене за відповідними військовими частинами. До нього належать: всі види озброєння, бойова та інша техніка, боєприпаси, паливно-мастильні матеріали, продовольство, технічне, аеродромне, шкіперське, речове, культурно-просвітницьке, медичне, ветеринарне, побутове, хімічне, інженерне та інше майно, а також кошти.

Пунктами 3, 4 Положення № 243/95 встановлено, що військовослужбовці і призвані на збори військовозобов`язані несуть матеріальну відповідальність за наявності: а) заподіяння прямої дійсної шкоди; б) протиправної їх поведінки; в) причинного зв`язку між протиправною поведінкою і настанням шкоди; г) вини у заподіянні шкоди.

Протиправною визнається така поведінка (дія або бездіяльність) військовослужбовця або призваного на збори військовозобов`язаного, коли він не виконує (недбало виконує) свої службові обов`язки.

Військовослужбовець або призваний на збори військовозобов`язаний визнається винним у заподіяній шкоді, якщо протиправне діяння вчинено ним умисно чи з необережності.

Відшкодування шкоди військовослужбовцями і призваними на збори військовозобов`язаними провадиться незалежно від притягнення їх до дисциплінарної чи кримінальної відповідальності за дію (бездіяльність), якою державі було заподіяно шкоду.

Пунктом 8 Положення № 243/95 встановлено, що залежно від того, навмисно чи з необережності заподіяно шкоду, а також з урахуванням суспільної небезпечності дії (бездіяльності) винної особи та обставин, за яких заподіяно шкоду, і вартості майна до військовослужбовців і призваних на збори військовозобов`язаних застосовується повна або обмежена матеріальна відповідальність.

Відповідно до пункту 10 Положення № 243/95 військовослужбовці і призвані на збори військовозобов`язані за шкоду, заподіяну недбалим виконанням ними службових обов`язків, передбачених військовими статутами, порадниками, інструкціями та іншими нормативними актами, несуть матеріальну відповідальність у розмірі заподіяної шкоди, але не більше місячного грошового забезпечення (Розділ II «Обмежена матеріальна відповідальність»).

У свою чергу приписами пунктів 17, 18, 19, 21, 22, 23 Положення № 243/95 передбачено, що у разі виявлення факту заподіяння матеріальної шкоди командир (начальник) військової частини призначає розслідування для встановлення причин виникнення шкоди, її розміру та винних осіб. Розслідування має бути завершено протягом одного місяця з дня виявлення шкоди. У необхідних випадках цей термін може бути продовжено вищим за підлеглістю командиром (начальником), але не більш як на один місяць. Розслідування призначається письмовим розпорядженням командира (начальника) військової частини, який має право прийняти рішення про притягнення військовослужбовця і призваного на збори військовозобов`язаного до матеріальної відповідальності. Розслідуванням повинно бути встановлено: в чому полягає матеріальна шкода та яка її вартісна оцінка; якими конкретно неправомірними діями військовослужбовця або призваного на збори військовозобов`язаного заподіяно шкоду, вимоги яких законів, військових статутів, порадників, інструкцій та інших нормативних актів при цьому було порушено; умисно чи з необережності та з якою метою заподіяно шкоду; чи заподіяно шкоду винною особою під час виконання службових обов`язків; ступінь вини кожного у разі заподіяння шкоди кількома особами; умови та причини, що сприяли заподіянню шкоди, та її наслідки. У висновку розслідування викладаються факти, встановлені відповідно до вимог пунктів 3 і 19 цього Положення, та пропозиції про притягнення винної особи (винних осіб) до обмеженої, повної чи підвищеної матеріальної відповідальності, а в разі необхідності - обґрунтування можливості зменшення суми, що підлягає стягненню з винного для відшкодування заподіяної шкоди. До висновку додаються: письмові пояснення особи (осіб), яка притягається до матеріальної відповідальності; письмові пояснення інших осіб, причетних до факту заподіяння шкоди; акти ревізій (перевірок), інвентаризацій, накладні, витяги з обліково-видаткових книг і журналів та інші матеріали розслідування; довідка про вартісну оцінку заподіяної шкоди за підписом начальника відповідної служби та фінансового органу (головного бухгалтера) військової частини. Висновок підписується офіцером, який проводив розслідування. Всі матеріали розслідування подаються на розгляд командиру (начальнику) військової частини, який його затверджує у разі прийняття рішення про стягнення з винного встановленої шкоди.

Військовослужбовці та призвані на збори військовозобов`язані, які притягаються до матеріальної відповідальності, ознайомлюються з матеріалами розслідування, про що у висновках робиться відповідний запис. Вони мають право подавати свої заперечення та клопотання на ім`я командира (начальника) військової частини. Командир (начальник) військової частини після розгляду матеріалів розслідування зобов`язаний особисто провести бесіду з військовослужбовцем або призваним на збори військовозобов`язаним, який притягається до матеріальної відповідальності. Якщо вину військовослужбовця або призваного на збори військовозобов`язаного повністю доведено, командир (начальник) військової частини не пізніш як у місячний термін з дня закінчення розслідування видає наказ про притягнення до матеріальної відповідальності винної особи з зазначенням розміру суми, що підлягає стягненню. У разі, коли шкоду заподіяно кількома особами, у наказі визначається точний розмір суми, що стягується окремо з кожної особи з урахуванням ступеня вини і конкретних обставин.

Пунктом 37 Положення № 243/95 встановлено, що матеріальна відповідальність не настає у випадках: коли заподіяна шкода є наслідком дії непереборної сили; не встановлення винної особи; смерті винної особи; коли шкоду заподіяно внаслідок виконання наказу старшого начальника, або виправданого в конкретних умовах службового ризику, або правомірних дій.

Отже, враховуючи системний аналіз вищенаведених норм права, щоб притягнути військовослужбовця або призваного на збори військовозобов`язаного до матеріальної відповідальності необхідна наявність чотирьох умов, окремо визначених пунктом 3 Положення № 243/95, з поміж яких - вина у заподіянні шкоди, яка, за вказаним пунктом, може бути у формі умислу або необережності.

Як вбачається з оскаржуваного наказу від 02.04.2018 № 8, незважаючи на наявне дисциплінарне стягнення, у квітні 2016 року прапорщик ОСОБА_2 отримав премію у повному розмірі за місяць, в якому скоїв проступок, оскільки лейтенант ОСОБА_1 не надав відповідний рапорт на позбавлення ОСОБА_2 премії.

Однак, варто зазначити, що Інструкція про преміювання військовослужбовців військової частини А1624 від 06.03.2017, на яку посилається відповідач в оскаржуваному наказі, на час заподіяння майнової шкоди внаслідок безпідставної виплати премії ще не була прийнята.

Крім того, як вбачається з матеріалів справи, дисциплінарний проступок прапорщиком ОСОБА_2 було скоєно 25.04.2016, за цим фактом призначено службове розслідування з терміном до 06.05.2016. Враховуючи викладене, в безпосереднього командира (начальника), якому був підпорядкований ОСОБА_2 , не було безумовного обов`язку подавати клопотання про депреміювання саме у квітні місяці, до винесення наказу про притягнення ОСОБА_2 до дисциплінарної відповідальності.

Також суд зауважує, що згідно з п. 2 наказу командира військової частини А1624 від 06.05.2016 № 357 помічник командира частини з фінансово-економічної служби був зобов`язаний утримати в прапорщика ОСОБА_2 премію у розмірі 10% за квітень місяць 2016 року. Контроль за виконанням вищевказаного наказу було покладено на начальника штабу майора Потапова А.В.

Отже, суд доходить висновку, що наявність у ОСОБА_1 обов`язку щодо контролю за виконанням наказу командира військової частини А1624 від 06.05.2016 № 357 службовим розслідуванням не доведена.

Суд враховує, що в силу ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Враховуючи вищевикладене, на підставі зібраних та досліджених доказів, аналізу чинного законодавства, суд дійшов висновку, що відповідачем як суб`єктом владних повноважень не доведено правомірності своїх дій, у той час як позивач навів достатньо обставин на підтвердження своїх вимог, а відтак позов ОСОБА_1 необхідно задовольнити повністю.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат відповідно до статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, суд враховує, що позивач звільнений від сплати судового збору, доказів понесення останнім витрат, пов`язаних з розглядом справи, суду не надано, тому судові витрати, що підлягають відшкодуванню, відсутні.

Керуючись статтями 72-74, 77, 139, 241-246, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати пункт 7 наказу командира військової частини А1624 від 02.04.2018 № 8 «Про результати службового розслідування по факту безпідставного нарахування грошових коштів» у частині притягнення молодшого лейтенанта ОСОБА_1 до обмеженої матеріальної відповідальності та стягнення коштів у розмірі 7585,58 грн.

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 розділу VII “Перехідні положення” Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Позивач: ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 .

Відповідач: Військова частина А1624, вул. Шевченка, 105, м. Чернігів, 14030, код ЄДРПОУ 26615791.

Дата складення повного рішення суду - 06.12.2019.

Суддя Ю. О. Скалозуб