Рішення № 86151449, 11.11.2019, Житомирський окружний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 листопада 2019 року м.Житомир справа № 240/9769/19

категорія 106020000

Житомирський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Романченка Є.Ю.,

секретар судового засідання Біляченко Д.О.

за участю: позивача, представника позивача - Богудінової О.О.,

представників відповідача - Гарлінського О.Й., Макарова В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Північного регіонального управління Державної прикордонної служби України про визнання протиправним та скасування наказу, стягнення моральної шкоди,

встановив:

Позивач звернувся до суду з указаним позовом і просить визнати протиправним та скасувати наказ № 379-АГ від 04.07.2019 в частині притягнення його до дисциплінарної відповідальності та накладення дисциплінарного стягнення «сувора догана»; стягнути з відповідача на його користь моральну шкоду у сумі 100 000,0 грн.

В обґрунтування пред`явлених позовних вимог ОСОБА_1 указував, що дисциплінарне стягнення є необґрунтованим та прийнятим з порушенням норм законодавства України, зокрема Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, Дисциплінарного статуту Збройних Сил України. Стверджував, що жодних дисциплінарних проступків не вчиняв, трудової дисципліни не порушував, а навпаки належним чином і в повному об`ємі виконував всі свої посадові обов`язки, визначені Інструкцією посадових осіб складу добового наряду управління Північного регіонального управління, Статуту внутрішньої служби Збройних сил України, Дисциплінарного статуту Збройних сил України. При цьому вказав, що виконуючи службові обов`язки в складі добового наряду та будучи черговим по КПП, під час пропуску через прохідну (ворота) на територію військової частини 1467 (Північне регіональне управління ДПСУ) автомобіля з військовослужбовцями Житомирського прикордонного загону не порушував Інструкції щодо пропускного режиму. Оскільки військовослужбовці, які 25.06.2019 заїздили на територію військового містечка на службовому автомобілі є військовослужбовцями військової частини, яка належить до складу Північного регіонального управління ДПСУ. Автомобіль, на якому військовослужбовці приїхали постійно перетинає на протязі дня КПП Північного регіонального управління. Пропускаючи автомобіль з військовослужбовцями, які знаходились в ньому, вчинив так, як його було проінструктовано, а саме підійшов до автомобіля, перевірив, хто перебуває у салоні автомобіля, впевнився, що в салоні перебувають військовослужбовці Житомирського прикордонного загону, які входили до складу добового наряду, та яких позивач добре знає особисто, у зв`язку із чим не вимагав у них пред`явити посвідчення, потім за допомогою дзеркала перевірив автомобіль на наявність сторонніх предметів (вибухових пристроїв), та надав дозвіл відкрити ворота та пропустити автомобіль на територію військового містечка. Позивач наполягав на тому, що робив все, як всі інші військовослужбовці, які чергували на КПП, зокрема так як його інструктували, про що вказав у письмових поясненнях. За таких обставин, коли порушення обов`язків військовослужбовця з його боку відсутнє, то наказ № 379-АГ від 04.07.2019 в частині притягнення до дисциплінарної відповідальності та накладення дисциплінарного стягнення «сувора догана» підлягає скасуванню як протиправний.

Також позивачем указано на те, що протиправними діями відповідача, які вчиняються впродовж тривалого часу, йому заподіяно моральну шкоду, яка полягає у сильних душевних та психічних переживаннях. Відчуття несправедливості відносно нього призвело до погіршення стану здоров`я, що в сукупності негативно відображаються на його житті. Спостерігається знижений та нестійкий настрій, депресивний стан, порушення сну, дратівливість, збудливість, постійно турбують головні болі, підвищений артеріальний тиск, болі в області серця, запаморочення, почастішали випадки втрати свідомості, а тому він змушений постійно лікуватись амбулаторно та стаціонарно, приймати ліки, намагаючись стабілізувати свій стан. Розмір душевних страждань ОСОБА_1 оцінив в 100000,00 грн (сто тисяч гривень).

Ухвалою суду прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в даній адміністративній справі. Вирішено розгляд справи здійснювати за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засідання у справі на 18.09.2019.

Північним регіональним управлінням Державної прикордонної служби України подано до суду відзив на позовну заяву, з проханням у задоволенні позовних вимог відмовити повністю у зв`язку з їх безпідставністю. Заперечуючи проти пред`явлених позовних вимог відповідач стверджує, що згідно пункту 1 Контракту про проходження військової служби у Державній прикордонній службі України ОСОБА_1 добровільно взяв на себе зобов`язання: сумлінно виконувати вимоги військових статутів, накази командирів та начальників, службові обов`язки, добре володіти довіреною технікою (озброєнням), уміло керувати особовим складом. У червні 2019 року в Північному регіональному управлінні було проведено службове розслідування за фактом порушення вимог Положення про пропускний режим пункту 3.7 старшиною ОСОБА_1 , а саме при здійснені пропуску автомобіля на територію ПнРУ під час несення служби в добовому наряді черговий КПП 25.06.2019. За результатами проведеного службового розслідування встановлено факт неналежного виконання своїх обов`язків під час несення 25.06.2019 служби в добовому наряді з боку ОСОБА_1 у зв`язку з чим останнього було притягнуто до дисциплінарної відповідальності. Висновок службового розслідування до позивача був доведений 05 липня 2019 року під час проведення бесіди. Також військовослужбовцю було роз`яснено, що його притягнуто до дисциплінарної відповідальності та доведено за що саме. В аркуші бесіди ОСОБА_1 проставив свій підпис, зазначивши при цьому, що заперечує щодо притягнення до дисциплінарної відповідальності. Висновок службового розслідування затверджений керівником. Наказ про притягнення до дисциплінарної відповідальності ОСОБА_1 прийнято з урахуванням та у відповідності до вимог Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, у встановлені законодавством строки, під час накладення дисциплінарного стягнення та обрання його виду враховано вимоги та умови, визначені статтею 86 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України. При накладенні дисциплінарного стягнення також враховано негативну характеристику військовослужбовця, наявність у нього на момент завершення службового розслідування ряду не знятих дисциплінарних стягнень, що в свою чергу свідчить про систематичне порушення умов контракту даним військовослужбовцем та небажанням його своєю поведінкою виправлятись та сумлінно виконувати військовий обов`язок. На переконання відповідача, вина ОСОБА_1 однозначно доведена матеріалами службового розслідування і беззаперечно доведено факт вчинення ним порушення військової дисципліни, а відповідно й існували всі підстави для накладення дисциплінарного стягнення. Також указано, що позивачем не надано жодних підтверджуючих письмових документів того, що йому заподіяно будь-які страждання, і які, в свою чергу, стали саме наслідком можливих протиправних дій з боку Північного регіонального управління по відношенню до нього. Враховуючи той факт, що жодних протиправних дій з боку Північного регіонального управління відносно ОСОБА_1 вчинено не було, то і стягнення моральної шкоди є безпідставним.

Позивачем подано відповідь на відзив, у якій позивач відхиляє міркування відповідача у зв`язку з їх безпідставністю та необґрунтованість. При цьому зазначає, що відомості, стосовно наявних у нього не знятих дисциплінарних стягнень, не відповідають дійсності, оскільки відповідно до рішення Житомирського адміністративного суду від 14.09.2018 у справі № 806/2898/18, наказ № 143 - АГ від 20.03.2018 про накладення на позивача дисциплінарного стягнення у вигляді суворої догани, скасовано та визнано протиправним. Згідно із рішенням Житомирського адміністративного суду від 06.11.2018 в справі № 0640/4148/18, ОСОБА_1 поновлено на військовій службі та судом встановлено, що накази, згідно службової картки не являються наказами про дисциплінарні стягнення. Крім того, ті дисциплінарні стягнення на які посилається відповідач як незняті, окрім встановлених актів у судовому рішенні, також підлягали зняттю за строками давності. За обставин відсутності інших дисциплінарних стягнень, на думку позивача, відповідач взагалі не мав права одразу оголошувати «сувору догану», так як є інші менш суворі дисциплінарні стягнення.

Відповідачем подано до суду заперечення щодо аргументів позивача, наведених у відповіді на відзив. У запереченнях указано, що твердження позивача про те, що він не порушив вимоги Інструкції, оскільки військовослужбовці, в яких він не перевірив документи про підтвердження особи, є військовослужбовцями військової частини, яка належить до складу Північного регіонального управління ДПСУ є помилковими. Повідомлено, що Північне регіональне управління здійснює контроль за діяльністю декількох прикордонних загонів, в тому числі і Житомирського прикордонного загону, проте Житомирський прикордонний загін (військова частина № 1495) є окремою самостійною військовою частиною, розташованою за адресою вул. Параджанова, 125 і не належить до складу Північного регіонального управління (військова частина 1497), розташованого за адресою вул. Промислова, 5. Старшина ОСОБА_1 перебуваючи на чергуванні у внутрішньому наряді черговим КПП при здійсненні пропуску автомобіля та військовослужбовців Житомирського прикордонного загону на територію ПнРУ документи про підтвердження особи в пасажирів автомобіля не перевірив, чим порушив вимоги п. 3.7. Положення про пропускний режим, затвердженого наказом Північного регіонального управління ДПС України від 15.12.2018 № 789-АГ, та Інструкції чергового контрольно-пропускного пункту, затверджену наказом ПнРУ від 15.12.2018 №789-АГ, внаслідок чого був законно притягнений до дисциплінарної відповідальності. Також відповідачем указано, що Дисциплінарний статут ЗСУ не зобов`язує командира накладати стягнення за якоюсь системою (наприклад, від найлегшого до найтяжчого поступово), статут дає право командиру в кожному конкретному випадку обирати вид стягнення, враховуючи обставини, викладені у ст. 86 Дисциплінарного статуту, незалежно від наявності попередніх стягнень та їх видів.

18.09.2019 в підготовчому засіданні оголошено перерву до 26.09.2019 та зобов`язано відповідача надати додаткові докази в справі та додаткові пояснення по справі.

26.09.2019 в підготовчому засіданні продовжено перерву до 09.10.2019, у зв`язку із викликом свідків.

09.10.2019 за результатами підготовчого засідання, судом, без виходу до нарадчої кімнати, постановлено ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті, яку занесено секретарем судового засідання до протоколу судового засідання. Судовий розгляд справи по суті за згодою представників сторін розпочато 09.10.2019. В подальшому в судовому розгляді справи оголошено перерву до 24.10.2019 та здійснено виклик свідків, які не прибули до суду.

У зв`язку з неможливістю вирішення справи в судовому засіданні 24.10.2019, судом продовжено перерву до 11.11.2019

25.09.2019 та 03.10.2019 від представника Північного регіонального управління Державної прикордонної служби України надійшли додаткові пояснення в справі.

У судовому засіданні позивач та його представник позовні вимоги підтримали і просили суд позов задовольнити, з підстав наведених у позовній заяві та відповіді на відзив.

Представники відповідача в судовому засіданні позов не визнали, просив суд відмовити в задоволенні позову, посилаючись на міркування, викладені у відзиві, запереченні на відповідь на відзив і поясненнях.

В судовому засіданні були допитані як свідки ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 ..

Заслухавши пояснення позивача, представників сторін, допитавши свідків, перевіривши матеріали справи, усебічно й повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтують позовні вимоги та заперечення, об`єктивно оцінивши докази, що мають значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд дійшов наступних висновків.

Судом установлено, що з 16 грудня 2011 року ОСОБА_8 проходить військову службу в Державній прикордонній службі України за контрактом. На посаді контролера - майстера першої зміни комендантського відділення комендатури забезпечення Північного регіонального управління Державної прикордонної служби України Богудінова Івана Вікторовича поновлено з 13.03.2019 на виконання судового рішення в адміністративній справі № 0640/4148/18.

27 червня 2019 року Начальником Північного регіонального управління Державної прикордонної служби України винесено наказ № 369-АГ "Про призначення службового розслідування".

Зі змісту наказу слідує, що службове розслідування призначено з метою з`ясування причин і обставин скоєного правопорушення, виявленого 25 червня 2019 року о 12.45 годині під час перевірки несення служби добових нарядів виконуючим обов`язки начальника служби пожежної безпеки майором Дромарецьким В. спільно з черговим частини молодшим лейтенантом ОСОБА_9 було здійснено перевірку несення служби добового наряду КПП. Так, під час перевірки виявлено порушення вимог Положення про пропускний режим пункту 3.7, а саме при здійсненні пропуску автомобіля та військовослужбовців на територію Північного регіонального управління черговим КПП старшиною Богудіновим І. документи про підтвердження особи в пасажирів автомобіля не перевірялися.

За результатами проведеного службового розслідування складено висновок службового розслідування за фактом порушення вимог Положення про пропускний режим пункту 3.7, старшиною ОСОБА_10 , а саме при здійсненні пропуску автомобіля та військовослужбовців на територію Північного регіонального управління під час несення служби в добовому наряді черговим КПП 25.06.2019.

Згідно із вказаним висновком група офіцерів вважала за доцільне у п. 3, за неповне виконання вимог, грубе порушення вимог Положення про Пропускний режим пункту 3.7, клопотати про притягнення до дисциплінарної відповідальності правами начальника регіонального управління контролера третьої комендантської групи комендантського відділення комендатури забезпечення Північного регіонального управління старшину ОСОБА_1 - сувора догана.

Наказом начальника Північного регіонального управління Державної прикордонної служби України № 379-АГ від 04.07.2019, за неповне виконання вимог, грубе порушення вимог Положення про Пропускний режим пункту 3.7, з метою недопущення подібних випадків у майбутньому, контролеру третьої комендантської групи комендантського відділення комендатури забезпечення Північного регіонального управління старшині ОСОБА_1 накладено дисциплінарне стягнення "сувора догана".

05 липня 2019 року заступником начальника Північного регіонального управління з персоналу проведено бесіду з контролером третьої комендантської групи комендантського відділення комендатури забезпечення Північного регіонального управління старшиною Богудіновим І.В. та доведено до останнього, що за результатами службового розслідування накладено дисциплінарне стягнення - "сувора догана" за порушення вимог Положення про пропускний режим в управлінні Північного регіонального управління, затвердженого наказом Північного регіонального управління Державної прикордонної служби України від 15.12.2018 № 769-АГ (п. 3.7 про пропуск на територію військового містечка). За результатами бесіди складено аркуш бесіди, який підписано позивачем із запереченням щодо стягнення.

Не погоджуючись із вказаним наказом у частині притягнення його до дисциплінарної відповідальності та накладення дисциплінарного стягнення - «сувора догана», позивач звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд ураховує, що відповідно до ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції, чинній на момент розгляду та вирішення спору, далі - КАС України), у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

При цьому суд відмічає, що "на підставі" означає, що суб`єкт владних повноважень: 1) повинен бути утворений у порядку, визначеному Конституцією та законами України; 2) зобов`язаний діяти на виконання закону, за умов та обставин, визначених ним; "у межах повноважень" означає, що суб`єкт владних повноважень повинен приймати рішення, а дії вчиняти відповідно до встановлених законом повноважень, не перевищуючи їх; "у спосіб" означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний дотримуватися встановленої законом процедури і форми прийняття рішення або вчинення дії і повинен обирати лише визначені законом засоби; "з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано", тобто використання наданих суб`єкту владних повноважень повинно відповідати меті та завданням діяльності суб`єкта, які визначені нормативним актом, на підставі якого він діє; "обґрунтовано", тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії). Рішення повинно ґрунтуватися на оцінці усіх фактів та обставин, що мають значення.

Згідно із статтею 19 Конституції України, правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч.ч. 1, 2, 4 ст. 2 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" від 25.03.1992 № 2232-XII (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, далі - Закон № 2232-XII), військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби. Проходження військової служби здійснюється громадянами України - у добровільному порядку (за контрактом) або за призовом. Порядок проходження військової служби, права та обов`язки військовослужбовців визначаються цим та іншими законами, відповідними положеннями про проходження військової служби, що затверджуються Президентом України, та іншими нормативно-правовими актами.

Сутність військової дисципліни, обов`язки військовослужбовців, а також військовозобов`язаних та резервістів під час проходження зборів щодо її додержання, види заохочень та дисциплінарних стягнень, права командирів щодо їх застосування, а також порядок подання і розгляду заяв, пропозицій та скарг визначає Дисциплінарний статут Збройних Сил України, затверджений Законом України від 24 березня 1999 року N 551-XIV (зі змінами та доповненнями, надалі - Дисциплінарний статут).

Згідно зі ст. 1 Дисциплінарного статуту, військова дисципліна - це бездоганне і неухильне додержання всіма військовослужбовцями порядку і правил, встановлених військовими статутами та іншим законодавством України.

Військова дисципліна грунтується на усвідомленні військовослужбовцями свого військового обов`язку, відповідальності за захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, на їх вірності Військовій присязі (ст. 2 Дисциплінарного статуту).

Порядок проходження громадянами України (далі - громадяни) військової служби в Державній прикордонній службі України (далі - Держприкордонслужба) у мирний час та особливості проходження військової служби в ній в особливий період, а також відносин, що виникають у зв`язку з проходженням в органах Держприкордонслужби кадрової військової служби особами офіцерського складу до їх переходу в установленому порядку на військову службу за контрактом або звільнення з військової служби визначаються Положенням про проходження громадянами України військової служби в Державній прикордонній службі України, затвердженим Указом Президента України від 29.12.2009 № 1115/2009.

Згідно зі п. 5 Положення про проходження громадянами України військової служби в Державній прикордонній службі України, затвердженого Указом Президента України від 29.12.2009 № 1115/2009 (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, далі - Положення), громадяни, які вступили на військову службу за контрактом або за призовом, складають Військову присягу на вірність Українському народу в порядку, визначеному Статутом внутрішньої служби Збройних Сил України.

За змістом пункту 11 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, затвердженого Законом України від 24 березня 1999 року N 548-XIV (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, далі - Статут), необхідність виконання завдань оборони України, захисту її суверенітету, територіальної цілісності та недоторканності, а також завдань, визначених міжнародними зобов`язаннями України, покладає на військовослужбовців такі обов`язки, зокрема: постійно підвищувати рівень військових професійних знань, вдосконалювати свою виучку і майстерність, знати та виконувати свої обов`язки та додержуватися вимог статутів Збройних Сил України.

Пунктом 16 Статуту визначено, що кожний військовослужбовець зобов`язаний виконувати службові обов`язки, що визначають обсяг виконання завдань, доручених йому за посадою. Ці обов`язки визначаються статутами Збройних Сил України, а також відповідними посібниками, порадниками, положеннями, інструкціями.

Відповідно до п. 17 Статуту, на військовослужбовців під час перебування на бойовому чергуванні, у внутрішньому і гарнізонному наряді, а також під час виконання інших завдань покладаються спеціальні обов`язки. Ці обов`язки та порядок їх виконання визначаються законами і статутами Збройних Сил України, а також іншими нормативно-правовими актами, що приймаються на основі законів і статутів Збройних Сил України.

Частиною першою статті 45 Дисциплінарного статуту визначено, що у разі невиконання (неналежного виконання) військовослужбовцем своїх службових обов`язків, порушення військовослужбовцем військової дисципліни або громадського порядку командир повинен нагадати йому про обов`язки служби, а за необхідності - накласти дисциплінарне стягнення.

Згідно із ст. 51 Дисциплінарного статуту, на сержантів (старшин) (крім військовослужбовців строкової військової служби), можуть бути накладені такі стягнення:

а) зауваження;

б) догана;

в) сувора догана;

г) попередження про неповну службову відповідність;

е) пониження в посаді;

є) пониження у військовому званні на один ступінь;

ж) пониження у військовому званні на один ступінь з переведенням на нижчу посаду;

з) позбавлення сержантського (старшинського) звання;

и) звільнення з військової служби за службовою невідповідністю.

Відповідно до ч. 1 ст. 84 Дисциплінарного статуту, прийняттю рішення командиром про накладення на підлеглого дисциплінарного стягнення може передувати службове розслідування. Воно проводиться з метою уточнення причин і умов, що сприяли вчиненню правопорушення, та ступеня вини.

Якщо вину військовослужбовця повністю доведено, командир приймає рішення про накладення дисциплінарного стягнення. Під час накладення дисциплінарного стягнення та обрання його виду враховується: характер та обставини вчинення правопорушення, його наслідки, попередня поведінка військовослужбовця, а також тривалість військової служби та рівень знань про порядок служби (ст. 86 Дисциплінарного статуту).

Положеннями пункту 18 Інструкції про порядок проведення службового розслідування у Державній прикордонній службі України, затвердженої наказом Адміністрації Державної прикордонної служби України від 14 лютого 2005 р. N 111 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 23 лютого 2005 р. за N 261/10541 (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, далі - Інструкція), визначено, що за результатами службового розслідування складається висновок, у якому, крім положень, визначених пунктом 17 цієї Інструкції, обов`язково зазначаються: посада, військове звання, прізвище, ім`я та по батькові, рік народження, освіта, термін військової служби та термін перебування на останній посаді особи, стосовно якої проведено службове розслідування; підстави службового розслідування; час, місце, суть порушення; які вимоги законів чи інших нормативно-правових актів та керівних документів або посадових інструкцій, які було порушено кожним із військовослужбовців; обставини, що пом`якшують або обтяжують відповідальність чи знімають вину; заперечення, заяви та клопотання особи, стосовно якої проведено службове розслідування, мотиви їх відхилення чи підстави для задоволення; висновок щодо наявності чи відсутності в діянні військовослужбовця складу дисциплінарного правопорушення та в чому воно (за наявності такого) полягало; пропозиції щодо притягнення винних осіб до відповідальності правами відповідного начальника (командира) без зазначення конкретного виду стягнення; інші заходи, які пропонується здійснити для усунення причин правопорушення та умов, що йому сприяли; дата складання висновку. Висновки щодо допущених військовослужбовцем порушень в обов`язковому порядку повинні підтверджуватися посиланнями на наявні докази.

Згідно зі п. п. 24, 27 Інструкції, начальник (командир), який призначив службове розслідування, у 10-денний строк розглядає висновок та всі інші матеріали службового розслідування. Якщо розслідування проведено повно, всебічно й об`єктивно, а пропозиції щодо усунення причин та умов, що сприяли вчиненню правопорушення, відповідають вимогам чинного законодавства, начальник (командир) затверджує його. Якщо розслідування проведено неповно, а пропозиції щодо усунення причин та умов, що сприяли вчиненню правопорушення, не відповідають вимогам чинного законодавства, начальник (командир) продовжує термін розслідування, але при цьому загальний термін його проведення не може перевищувати двох місяців, починаючи з дня його призначення. Якщо провину військовослужбовця повністю доведено, начальник (командир) приймає рішення про притягнення військовослужбовця до дисциплінарної відповідальності та визначає вид дисциплінарного стягнення, а також особу, якій доручає підготувати проект відповідного наказу. Вид стягнення зазначається начальником (командиром) особисто на висновку службового розслідування.

Пунктом 30 Інструкції передбачено, що під час накладення дисциплінарного стягнення та обрання його виду враховуються: характер та обставини вчинення правопорушення; його наслідки; попередня поведінка військовослужбовця; тривалість військової служби та рівень знань про порядок служби.

Аналіз наведених правових норм свідчить на користь висновку, що для притягнення військовослужбовця до дисциплінарної відповідальності, матеріалами службового розслідування має бути підтверджено факт вчинення ним дисциплінарного проступку. Під час визначення виду дисциплінарного стягнення необхідно враховувати характер дисциплінарного проступку, обставини, за яких він був вчинений, настання тяжких наслідків, попередню поведінку військовослужбовця та його ставлення до виконання службових обов`язків. Однією з обставин, які потрібно довести при здійсненні дисциплінарного проступку, є вина військовослужбовця в невиконанні або неналежному виконанні покладених на нього службових обов`язків. Військовослужбовця не можна притягнути до дисциплінарної відповідальності, доки не доведена його вина і військовослужбовець не зобов`язаний сам доводити свою невинуватість. Застосування певного виду стягнення повинне відповідати загальним принципам законності, справедливості, індивідуальності, пропорційності.

Отже, рішення про накладення на старшину ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення за результатами проведеного службового розслідування мало прийматись з урахуванням обставин вчиненого правопорушення та його наслідків, розміру завданих державі та іншим особам збитків, ступеню вини військовослужбовця, його попередньої поведінки, тривалості військової служби та рівня знань про порядок служби.

Суд зауважує, що оскаржуваний наказ від 04.07.2019 не містить жодного посилання на порушення позивачем певних вимог Статуту Внутрішньої служби Збройних Сил України та/або Дисциплінарного статуту.

Зі змісту висновку службового розслідування та наказу відповідача № 379-аг від 04.07.2019 видно, що дисциплінарне стягнення на старшину ОСОБА_1 накладено за неповне виконання вимог, грубе порушення вимог Положення про пропускний режим пункту 3.7. При цьому невиконання вимог Положення не кваліфіковано відповідачем ані як невиконання (неналежне виконання) військовослужбовцем своїх службових обов`язків, ані як порушення позивачем військової дисципліни.

Водночас суд ураховує, що невиконання позивачем п. 3.7 Положення про пропускний режим обумовлено тим, що 25.06.2019 під час несення служби добового наряду КПП старшиною ОСОБА_10 при здійсненні пропуску автомобіля та військовослужбовців на територію Північного регіонального управління не було перевірено документи про підтвердження особи в пасажирів автомобіля.

У контексті наведеного судом з`ясовано, що Положення про пропускний режим в управлінні Північного регіонального управління затверджено наказом Північного регіонального управління Державної прикордонної служби України від 15.12.2018 № 769-АГ (далі - Положення).

За змістом п. 1.1 Положення, це Положення розроблене на підставі Закону України «Про державну таємницю», Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, Порядку організації та забезпечення режиму секретності в державних органах, органах місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах і організаціях, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 18.12.2013 № 939, наказів і розпоряджень Адміністрації Державної прикордонної служби України та Північного регіонального управління.

Пунктом 3.7 Положення визначено, що пропуск на територію військового містечка здійснювати:

керівники вищих органів державної влади України (Президент України, Голова Верховної Ради України, Прем`єр-міністр України та їх заступники), Голова Державної прикордонної служби України та його заступники, начальник Північного регіонального управління та його заступники - пропускаються на територію управління безперешкодно;

військовослужбовців інших військових частин (співробітників військової прокуратури, Служби безпеки інших правоохоронних органів) або цивільних осіб - після перевірки документів, з`ясування мети прибуття та одержання дозволу від визначених посадових осіб на підставі службового посвідчення - за одноразовими (гостьовими) перепустками та супроводжуючим, у порядку, зазначеному у додатку 13;

в разі прибуття представників НАБУ та представників інших правоохоронних органів, що прибули для проведення слідчих дій згідно ухвали суду - особисто зустрічати черговому частини цих осіб та відрекомендовуватися, уточнити мету прибуття, перевірити чи відповідають прізвища осіб з прізвищами вказаними в ухвалі суду (письмовому рішенні директора (заступника) НАБУ), обов`язково та терміново інформувати старшого зміни центру управління службою для доведення до представників внутрішньої та власно безпеки;

співробітників правоохоронних органів, які прибули для проведення оперативно - слідчих дій на підставі ухвали суду - за службовими посвідченнями осіб, які визначені в Ухвалі суду не перешкоджаючи слідчим діям. Супроводжувати їх по території військового містечка;

працівників аварійно-рятувальних загонів, аварійних, медичних служб, пожежної охорони тощо, які прибули на виклик у разі виникнення надзвичайної ситуації - за наявності документа, що посвідчує особу у супроводі чергового КПП або його помічника з дозволу чергового частини;

працівників Державної фельд`єгерської служби України, Державного підприємства спеціального зв`язку озброєних табельною зброєю - за списком при пред`явленні службового посвідчення, у супроводі чергового КПП або його помічника;

ветерани Держприкордонслужби (Прикордонних військ), почесні прикордонники Північного регіонального управління, що прибувають до управління на збори ветеранів та інші заходи, у супроводі представника ПнРУ, відповідального за проведення даного заходу - за разовими перепустками або затвердженими списками і документами, що засвідчують особу;

членів делегацій та громадян іноземних держав пропускати до приміщень Північного регіонального управління у визначеному програмою прийому і роботи з представниками іноземних держав порядку за спеціальними гостьовими перепустками для іноземців у супроводі представника структурного підрозділу регіонального управління;

офіцерів управління внутрішньої та власної безпеки «Північ», Інформаційного центру "Житомир" Управління інформації Держприкордонслужби України, регіонального центру оперативно-технічних заходів, особового складу відділу спеціальних дій з м.д. Житомир 10 мобільного прикордонного загону здійснювати за допомогою застосування особистих електронних перепусток;

офіцерів підрозділів управління внутрішньої та власної безпеки «Північ», Інформаційного центру "Житомир" Управління інформації Держприкордонслужби України, регіонального центру оперативно-технічних заходів, їх прямих та безпосередніх начальників, осіб, які прибули до них здійснюється через КПП безперешкодно (крім режимних приміщень) по разовим перепусткам за наявності службових посвідчень (посвідченням особи) в супроводі особового складу добового наряду частини або відповідної посадової особи до якої прибув представник;

пропуск службового транспорту представників Інформаційного центру "Житомир" Управління інформації Держприкордонслужби України, регіонального центру оперативно-технічних заходів здійснювати через КПП відповідно до списків затверджених начальником Північного регіонального управління, які надати до 20 грудня 2019 - на 2020 рік;

інших осіб - за разовими перепустками з дозволу начальника Північного регіонального управління або його першого заступника - начальника штабу.

При цьому суд наголошує, що доказів доведення вказаного Положення до позивача суду не представлено. Відповідальності за невиконання чи часткове невиконання вимог Положення останнє не встановлює.

Відповідно до п. 303 Статуту, черговий контрольно-пропускного пункту призначається із прапорщиків або сержантів. Він відповідає за правильність пропуску осіб, які прибувають до частини, та винесення (внесення) чи вивезення (ввезення) будь-якого майна. Черговий контрольно-пропускного пункту підпорядковується черговому частини та його помічникові. Йому підпорядковуються помічники чергового контрольно-пропускного пункту. Про здавання і приймання чергування попередній і новопризначений чергові доповідають черговому частини.

Судом встановлено, що наказом Начальника Північного регіонального управління Державної прикордонної служби України від 24.06.2019 № 358-АГ з 25 по 26 червня 2019 року призначено добовий наряд у складі:

чергового частини - молодшого лейтенанта ОСОБА_11 ;

помічника чергового частини (чергового комендатури забезпечення) - старшого прапорщика ОСОБА_12 ;

чергового підрозділу у складі: полковника ОСОБА_28 (начальника зміни центру управління службою (далі - ЦУС), майора ОСОБА_27 (помічника начальника зміни ЦУС), прапорщика ОСОБА_14 (чергового техніка інформаційно-телекомунікаційних систем), старшого лейтенанта ОСОБА_15 , сержанта ОСОБА_16 (старшого групи реагування), молодшого сержанта ОСОБА_17 , молодшого сержанта ОСОБА_26 , сержанта ОСОБА_18 (водій);

чергового контрольно-пропускного пункту - старшини ОСОБА_1 ;

помічника чергового контрольно-пропускного пункту - старшини ОСОБА_25 ;

чергового парку - прапорщика ОСОБА_24 ;

днювального парку - старшого солдата ОСОБА_19 ;

чергового їдальні - сержанта ОСОБА_20 ;

робітника їдальні - старшого солдата ОСОБА_21 ;

помічника чергового комендатури забезпечення - сержана ОСОБА_22 .

Матеріалами службового розслідування, які долучені до матеріалів справи, а також поясненнями позивача та показами свідків, які були допитані в межах розгляду даної справи, підтверджено, що в обідній час 25 червня 2019 року військовослужбовці Житомирського прикордонного загону на службовому автомобілі НШ 03-04 ЮЗ прибули в їдальню, яка знаходиться на території Північного регіонального управління. Під час перетину контрольно-пропускного пункту Північного регіонального управління військовослужбовець, який здійснював огляд та запуск автомобіля (позивач) службових посвідчень у пасажирів авто не перевірив.

У своїх поясненнях від 26.06.2019 старшина ОСОБА_23 вказав, що чергова машина з загону була перевірена ним оглядовим дзеркалом, після чого він відкрив ворота та пропустив машину до їдальні, так як завжди. В подальшому йому повідомили, що це була перевірка і зробили зауваження стосовно того, що він не перевірив посвідчення, на що позивач відповів, що вони ніколи не перевірялися.

Під час судового розгляду справи позивач зазначав, що пропустив військовослужбовців без перевірки посвідчення, оскільки за весь час служби перевірка посвідчень черговими КПП не здійснювалась. Більш того автомобіль був Житомирського прикордонного загону, який входить до складу Північного регіонального управління Державної прикордонної служби України, військовослужбовців, які перебували в машині він знає в обличчя, позаяк вони неодноразово приїздили на обід.

Допитані в судовому засіданні військовослужбовці ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_6 також вказували на те, що під час поїздок до їдальні, яка знаходиться на території Північного регіонального управління посвідчення не перевірялися, одноразових перепусток не виписувалось.

Наведене представниками відповідача в ході судового розгляду справи спростовано не було. Також у судовому засіданні представниками відповідача не заперечувалось те, що указана вище бездіяльність позивача не призвела до будь-яких негативних наслідків.

Одночасно слід вказати, що у висновку службового розслідування від 02 липня 2019 року відповідачем відображено зміст пояснень військовослужбовців, зокрема позивача від 26.06.2016 щодо обставин 25 червня 2019 року.

Поряд з цим, судом встановлено, що службове розслідування відносно обставин 25.06.2019 призначено наказом від 27.06.2019 № 369-аг, тобто, письмові пояснення позивача, що були враховані відповідачем у висновку службового розслідування, датовані раніше, ніж було призначено саме службове розслідування, а відтак не можуть вважатись такими, що відібрані в рамках проведення службового розслідування відповідно до пункту 13 Інструкції.

Таким чином, під час службового розслідування у позивача пояснення відібрані не були, що свідчить про порушення відповідачем приписів, встановлених пунктами 13, 14, 17 Інструкції.

Крім того, із долученої до матеріалів справи копії аркушу бесіди з ОСОБА_1 вбачається, що бесіду проведено 05.07.2019, тобто після затвердження висновку службового розслідування від 02.07.2019 та прийняття наказу №379-аг від 04.07.2019.

За наведених обставин, суд вважає, що на час вирішення питання притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності (04 липня 2019 року) всупереч вимогам пункту 25 Інструкції фактично бесіду з позивачем проведено не було. Вказаний аркуш бесіди від 05.07.2019 не міг бути долучений до висновку службового розслідування від 02.07.2019 та, відповідно, врахований при прийнятті оскаржуваного наказу від 04.07.2019.

Зважаючи на викладене, суд приходить до висновку про порушення відповідачем встановлених Інструкцією вимог щодо проведення з військовослужбовцем перед накладенням дисциплінарного стягнення бесіди зі складанням відповідного аркушу та долученням його до матеріалів службового розслідування.

Також суд зазначає, що висновок службового розслідування містить посилання на наявність у ОСОБА_1 8 стягнень. Проте наданими до суду службовими картами старшини ОСОБА_1 підтверджено відсутність діючих стягнень у позивача на момент притягнення його до дисциплінарної відповідальності.

У висновку службового розслідування під час обрання до позивача такого виду стягнення як «сувора догана» не взято до уваги те, що ОСОБА_1 є учасником АТО.

З огляду на викладене, суд вважає, що відповідачем при обранні позивачеві такого виду стягнення як "сувора догана" не було в достатній мірі враховано ступінь тяжкості вчиненого проступку, заподіяння шкоди та обставини, за яких було вчинено виявлене порушення.

Крім цього, не наведено й мотивів неможливості застосування будь-якого іншого, менш суворого дисциплінарного стягнення, передбаченого статтею 68 Дисциплінарного статуту, за виявлене порушення.

Підсумовуючи наведене, суд приходить до висновку, що рішення начальника Північного регіонального управління Державної прикордонної служби України про накладення на позивача дисциплінарного стягнення - "сувора догана" прийнято без дотримання вимог ст. 86 Дисциплінарного статуту, застосоване до позивача стягнення не є пропорційним та співрозмірним з тяжкістю вчиненого ним проступку. Відтак, наявні правові підстави для визнання протиправним та скасування наказу Північного регіонального управління Державної прикордонної служби України від 04 липня 2019 року № 379-АГ "Про результати службового розслідування" в частині притягнення ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності та накладення дисциплінарного стягнення «сувора догана».

Щодо позовної вимоги про стягнення з відповідача моральної шкоди в розмірі 100000,00 грн, суд зазначає наступне.

В силу приписів статті 56 Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Так, відповідно до частини 5 статті 21 Кодексу адміністративного судочинства України вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної протиправними рішеннями, діями чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень або іншим порушенням прав, свобод та інтересів суб`єктів публічно-правових відносин, або вимоги про витребування майна, вилученого на підставі рішення суб`єкта владних повноважень, розглядаються адміністративним судом, якщо вони заявлені в одному провадженні з вимогою вирішити публічно-правовий спір. Інакше такі вимоги вирішуються судами в порядку цивільного або господарського судочинства.

Отже, вимоги про відшкодування шкоди можуть розглядатися за правилами адміністративного судочинства, якщо такі вимоги стосуються шкоди, завданої протиправними рішеннями, діями чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень, і заявлені в одному провадженні з вимогою вирішити публічно-правовий спір.

Загальні підстави відповідальності за завдану майнову та моральну шкоду передбачені нормами статей 1166, 1167 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), відповідно до яких шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності вини.

Відповідно до статті 1173 ЦК України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів.

Під шкодою в розумінні даної норми слід вважати ті майнові втрати, які особа понесла у зв`язку з неправомірними діями чи рішеннями суб`єкта владних повноважень, які зобов`язували особу вчинити певні дії, чи неправомірною бездіяльністю внаслідок якої мало місце неприйняття необхідних мір, передбачених законами або іншими правовими актами, що могло призвести до завдання шкоди.

Згідно із статтею 23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості (частина третя статті 23 ЦК України).

Правові аспекти вирішення питання відшкодування моральної шкоди також висвітлені у постанові Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» від 31 березня 1995 року № 4.

Згідно із пунктами 4 та 5 вказаної постанови Пленуму Верховного Суду України, моральна шкода - це втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв`язку з ушкодженням здоров`я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв`язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв`язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.

Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювана, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювана та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

У контексті наведеного суд ураховує, що позивач в обґрунтування своїх вимог щодо відшкодування моральної шкоди вказує, що протиправними діями відповідача стосовно нього, які вчиняються протягом тривалого часу, систематично, повторно, йому заподіяно моральну шкоду, яка полягає у сильних душевних та психічних переживаннях, відчуття несправедливості відносно нього, що призвело до погіршення стану здоров`я, що негативно відображається на його житті. Спостерігається знижений та нестійкий настрій, депресивний стан, порушення сну, дратівливість, збудливість, постійно турбують головні болі, підвищений артеріальний тиск, болі в області серця, запаморочення, почастішали випадки втрати свідомості, а тому внаслідок протиправних дій стосовно нього збоку відповідача, страждають його близькі та знайомі люди. Позивач указує, що його непокоять постійні неврози, які проявляються тривогою, страхом та нездатністю повною мірою зосередитися на основних питаннях життя. Він змушений постійно лікуватись амбулаторно та стаціонарно, приймати ліки, намагаючись стабілізувати свій стан, тому що після повернення з війни у нього були розлади психіки, у зв`язку з чим вимушений був проходити психологічну реабілітацію, а постійний психологічний тиск збоку відповідача, погрози щодо звільнять зі служби за статтею, тримають його в постійному напруженні, що негативно відображається на психічному стані. Протиправні регулярні дії збоку відповідача потягли за собою нераціональне витрачання життєвого часу (на лікування, проведення правових заходів), обумовили необхідність залучення значних фізичних, душевних і матеріальних ресурсів, дотепер вимагають компенсаторних можливостей задля їх подолання.

До матеріалів справи долучено декілька копій виписних епікризів щодо старшини ОСОБА_1 за період з листопада 2017 року до липня 2019 року, якими, зокрема, підтверджено погіршення стану здоров`я ОСОБА_1 після накладення дисциплінарного стягнення "сувора догана".

Отже, враховуючи встановлену судом протиправність наказу відповідача, з яким позивач пов`язує завдання йому моральних та фізичних страждань, які також знайшли своє підтвердження в ході розгляду справи, а також наведені позивачем докази причинного зв`язку між діями (рішенням) відповідача, які виразились в незаконному накладенні на нього дисциплінарного стягнення, та завданою йому моральною шкодою, вказав конкретно у чому полягає така шкода, та те, що розмір моральної шкоди повинен бути співмірним із завданою шкодою, суд приходить до висновку про необхідність відшкодування відповідачем завданої моральної шкоди ОСОБА_1 в розмірі 5 000 грн, а не в повній сумі, що заявив позивач.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин (ч. 2 ст. 77 згаданого Кодексу).

За змістом статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно до пункту 30 рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Hirvisaari v. Finland" від 27.09.2001, рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані. Згідно пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Беручи до уваги викладене та встановлені обставини, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог ОСОБА_1 .

Враховуючи відсутність судових витрат у даній адміністративній справі, питання про їх розподіл судом не вирішується.

Керуючись статтями 9, 77, 90, 242-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України,

вирішив:

Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) до Північного регіонального управління Державної прикордонної служби України (вул. Промислова, 5, м.Житомир, 10025, код ЄДРПОУ: 23311352) про визнання протиправним та скасування наказу, стягнення моральної шкоди задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати наказ Північного регіонального управління Державної прикордонної служби України № 379-АГ від 04.07.2019 в частині притягнення ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності та накладення дисциплінарного стягнення «сувора догана».

Стягнути з Північного регіонального управління Державної прикордонної служби України на користь ОСОБА_1 моральну шкоду в сумі 5 000 (п`яти тисяч) гривень.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення суду може бути оскаржене до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів за правилами, встановленими статтями 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України, з урахуванням приписів пп. 15.5 п. 15 Розділу VII «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Є.Ю. Романченко

Повне судове рішення складене 25 листопада 2019 року