Рішення № 86145283, 05.12.2019, Бахмутський міськрайонний суд Донецької області (до 25.04.2025 - Артемівський міськрайонний суд Донецької області)

Справа № 219/8772/19

Провадження № 2/219/2547/2019

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29.11.2019 року м. Бахмут Донецької області

Артемівський міськрайонний суд Донецької області в складі:

головуючого судді Шевченко Л.В.,

за участ секретаря судового засідання Брагіної М.В.,

без участі сторін

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Бахмут в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Акціонерного товариства «Перший український міжнародний банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач Акціонерне товариства «Перший український міжнародний банк» звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором на загальну суму 41272,51 гривень та витрат по сплаті судового збору в розмірі 1921 гривень. В обґрунтування позовних вимог зазначив, що між ПАТ «Банк Ренесанс Капітал» та відповідачем 13 серпня 2012 року укладено кредитний договір №26258018922863, на підставі якого видано кредит у розмірі 18507,02 грн. 19 липня 2016 року ПАТ «Банк Ренесанс Капітал» припинилося шляхом приєднання до ПАТ «ПУМБ», яке є правонаступником усіх прав та зобов`язань ПАТ «Банк Ренесанс Капітал». Однак, відповідач свої кредитні зобов`язання належним чином не виконує довготривалий час, внаслідок чого станом на 23 липня 2019 року утворився борг у розмірі 41272,51 грн., з яких: 6665,39 грн. заборгованість за кредитом, 12232,65 грн. заборгованість за процентами, 10 грн. заборгованість за комісією, 22160,67 - штрафні санкції. Просить позов задовольнити в повному обсязі.

Ухвалою Артемівського міськрайонного суду Донецької області від 20.08.2019 по вказаній справі було відкрито спрощене позовне провадження та призначено судове засідання для розгляду справи по суті.

У судове засідання представник позивача АТ «Перший Український Міжнародний Банк» не з`явився, просив розглянути справу у його відсутність, позовні вимоги просив задовольнити в повному обсязі (арк.с.104).

Відповідач ОСОБА_1 , будучи належним чином повідомленим про дату, час та місце розгляду справи, в судове засідання не з`явився, однак надав суду заяву, якою просив слухати справу за його відсутності, у задоволенні позовних вимог позивача відмовити, а також врахувати відзив на позовну заяву, наданий ним 29.08.2019 року. Згідно відзиву на позов відповідач вказує, що позивач повинен довести ті обставини на які він посилається, у тому числі і на заборгованість, яку вони виставляють для стягнення (позивач зобов`язаний надати суду для огляду кредитну справу у тому числі кредитний договір або заяву-анкету від 13.08.2012 року та надати виписку по сплаті кредиту відповідачем починаючі з дня укладення договору), у тому числі і отримання відповідачем коштів починаючи з дня укладення договору і до 23.07.2019 року. Позивач повинен надати за весь час виписку по рахунку. Також позивач повинен надати, крім вищезазначених документів, розрахунок заборгованості, підстави підняття відсоткової ставки, щоб відповідач зміг перевірити та надати альтернативний розрахунок у разі необхідності або надати документи, які свідчать про неправомірність нарахування відсотків за цим кредитним договором №26258018922863 від 13.08.2012 року укладеним з іншим банком. Також, у своєму відзиві відповідач посилається на Постанову ВП ВС від 03.07.2019 року Великої Палати Верховного Суду справа № 342/180/17 про отримання кредиту шляхом підписання анкети - заяви про приєднання до умов та правил наданні банківських послуг (простішою мовою-про кредитні картки). Для винесенні рішення ВП довелося відступити від висновку Верховного Суду України щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеного у раніш прийнятій постанові від 24 вересня 2014 року (провадження № 6-144цс14). Відповідач вважає, що необхідна роздруківка по картковому рахунку, оскільки в ній буде зазначено коли, скільки відповідач зняв коштів і скільки поклав, так як відповідач несе зобов`язання по поверненню тільки заборгованості за тілом кредити з урахуванням сплати відсотків. Також відповідачу не зрозуміло яким чином станом на 27.08.2018 рік (день звернення позивача з заявою до нотаріуса про вчинення нотаріального виконавчого напису) заборгованість складала 17339,51 грн., а на день звернення до суду станом на 23.07.2019 рік, тобто 11 місяців потому, заборгованість складає вже 41272,51 грн. За майже 11 місяців заборгованість виросла більш ніж в 2 рази.

Крім того, зазначає, що на теперішній час в Артемівському міськрайонному суді Донецької області, суддя Хомченко Л.І., знаходиться цивільна справа за позовом відповідача до АТ «ПУМБ», приватного нотаріуса Хара Н.С., приватного виконавця Вольф Т.Л. про визнання таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис №7548 від 27.08.2018 року вчинений приватним нотаріусом Хара Н.С., ліцензія 6685, про стягнення з нього - ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства "ПУМБ" заборгованість в розмірі 17 339,51 грн. Також зазначає, що він мешкає та зареєстрований в місті, який входить до переліку міст у якому поширюється Закон України «Про АТО», який з 14.04.2014 року заборонив банкам нарахування штрафних санкцій, пені тощо. Заборона нарахування передбачено ст.2 Закону України №1669-7 «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» від 02.09.2014 року. Тобто у вимозі позивача в цій частині повинно бути відмовлено. При цьому, спеціальний строк позовної давності до позовів про стягнення штрафних санкцій (пені тощо), передбачений ст.258 ЦК України і становить 1 рік (а.с.81-82).

На підставі ч. 2 ст. 247 Цивільного процесуального кодексу України, у зв`язку з неявкою учасників справи фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, дослідивши матеріали справи, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, дійшов висновку, що у задоволенні позовних слід відмовити з наступних підстав.

З матеріалів справи вбачається, що 13 серпня 2012 року ПАТ «Банк Ренесанс Капітал» і ОСОБА_1 підписали пропозицію укласти договір карткового рахунку та договір страхування (оферта) №26258018922863, згідно якого банк надає останньому кошти у розмірі 18507,02 грн.

Відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана пропозиція укласти договір карткового рахунку та договір страхування (оферта) разом з умовами надання кредиту фізичним особам складає між ним і Банком договір, про що свідчить підпис відповідача у пропозиції та на умовах кредитування (арк.с.9-12).

ПАТ Банк «Ренесанс Капітал» свої зобов`язання за договором виконав в повному обсязі, а саме надав відповідачу кредит у розмірі, встановленому договором.

Відповідно до статуту ПАТ «Перший Український міжнародний банк» є правонаступником усіх прав та зобов`язань ПАТ Банк «Ренесанс Капітал» (а.с.36-66).

19 липня 2016 року ПАТ «Банк Ренесанс Капітал» припинилося шляхом приєднання до ПАТ «ПУМБ», що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань №1004722274 (а.с.17-35).

У зв`язку з невиконанням відповідачем своїх зобов`язань за кредитним договором 06.06.2018 року банк направив письмову вимогу (повідомлення) ОСОБА_1 за адресою його місця проживання з проханням погасити наявну заборгованість (арк.с.13-14).

Згідно довідки про стан та історію заборгованості ОСОБА_1 заборгованість за договором (оферта) №26258018922863 станом на 23.07.2019 року становить 41 272,51 грн., з яких: 6665,39 грн. - заборгованість за кредитом, 12232,65 грн. - заборгованість за процентами, 10 грн. - заборгованість за комісією, 22160,67 грн. - штрафні санкції (арк.с.16).

Відповідно до п. 1 ст. 104 ЦК України юридична особа припиняється в результаті реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації. У разі реорганізації юридичних осіб майно, права та обов`язки переходять до правонаступників.

У статуті ПАТ «ПУМБ», затвердженому позачерговими загальними зборами акціонерів, зазначено, що позивач є правонаступником всіх прав та зобов`язань ПАТ «Банк Ренесанс Капітал».

Відповідно до частини другої статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав і обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Частиною першою статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

На підтвердження укладення кредитного договору між ПАТ «Банк Ренесанс капітал», правонаступником якого є позивач, та відповідачем ОСОБА_1 від 13.08.2012 року подані не засвідчені копії Пропозиції укласти Договір карткового рахунку та договір страхування (оферта) від 13.08.2012 року та Загальні умови договорів кредитування, відкриття та ведення рахунків, підписані від імені ОСОБА_1 13.08.2012 року.

Відповідно до ч.1-2 ст. 95 ЦПК України, письмовими доказами є документи, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору. Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії.

Таким чином, процесуальним законодавством встановлено вимоги, за умови дотримання яких докази є допустимими, при цьому обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За змістом ч.1 ст. 78 ЦПК України, суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом.

Зважаючи на те, що копії Пропозиції укласти Договір карткового рахунку та договір страхування (оферта) від 13.08.2012 року та Загальних умов договорів кредитування, відкриття та ведення рахунків, підписаних від імені ОСОБА_1 13.08.2012 року не завірені належним чином, суд на підставі ч.1 ст. 78 ЦПК України, не бере їх до уваги, як такі, що подані з порушенням вимог ч.2 ст. 95 ЦПК України.

До того ж, в обставинах викладених у позовній заяві, позивач стверджує про видачу кредиту ОСОБА_1 у сумі 18507,02 грн. на підставі кредитного договору № 26258018922863. Проте до суду не подано такого договору або будь-якого іншого документу від 13.08.2012 року, що підтверджували б укладення договору з ОСОБА_1 .

У позовній заяві зазначено, що банком відповідачу видано кредит в сумі 18507,02 грн., тоді як у Пропозиції ліміт овердрафту становить 1000 гривень. Жоден документ, який долучено до матеріалів справи не містить підтвердження отримання ОСОБА_1 кредиту в сумі 18507,02 грн.

Крім того, на підтвердження обставин нарахування простроченої заборгованості за кредитом у сумі 6665,39 грн., заборгованість за процентами 12232,65 грн., заборгованість за комісією 10 грн., штрафні санкції 22160,67 грн., до суду подана виписка з рахунка ОСОБА_1 .

Однак, суд не може прийняти вказану виписку, як належний і допустимий доказ існуючої у відповідача заборгованості, оскільки, дана виписка не містить підтвердження руху коштів по картковому рахунку із зазначенням суми заборгованості за кредитним договором, і, до того ж, не є відповідним розрахунком заборгованості та фінансовим документом на підтвердження розрахунків між банками та відповідачем.

Крім того, надана позивачем довідка про стан та історію заборгованості ОСОБА_1 не може слугувати підтвердженням існування боргу, оскільки не є первинним документом, так як не відповідає вимогам ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», а саме: не зазначено посади осіб, відповідальних за здійснення такого розрахунку, відсутній особистий підпис та інші дані, які дають змогу ідентифікувати особу, що склала відповідну довідку.

Суд також зазначає, що вищевказані документи, на які посилається банк як на підтвердження заборгованості ОСОБА_1 суперечать один одному, оскільки містять різні суми вказаної заборгованості.

Аналогічна позиція викладена Верховним Судом у постанові від 08.05.2018 у справі №315/353/17, де зазначено, що сам по собі розрахунок заборгованості, здійснений банком, за умови невизнання його розміру відповідачем, не може бути єдиним та безумовним доказом розміру наявної заборгованості за кредитним договором. У такому разі банк повинен надати суду належні докази на підтвердження розрахованої ним кредитної заборгованості, зокрема, виписку по картковому рахунку відповідача, дані про рух на ньому коштів тощо.

У якості доказів Банком надано до суду копію письмової вимоги направленої ОСОБА_1 щодо зобов`язання повернути борг. У підтвердження направлення відповідачу даної вимоги до суду було надано копію Списку згрупованих поштових відправлень № 903 0534000197127 (а.с.15), яка сформована самим банком, без підпису, печатки, не містить штампів відділення поштового зв`язку про їх відправлення. Тобто такий документ не може бути визнаний доказом надіслання відповідної письмової вимоги відповідачу.

Отже, суд не приймає до уваги дані докази, оскільки, боржник вважається належним чином повідомлений про вимогу щодо усунення порушень за кредитним договором в тому разі, коли банком не лише відправлено на адресу такого боржника листа про усунення порушень за кредитним договором, а й доведено факт його вручення адресату під розписку.

Таким чином, суд вважає, що доказів на підтвердження укладення кредитного договору з позивачем, видачі кредиту позивачу та виникнення заборгованості за кредитним договором позивачем до суду не подано.

Згідно з частиною першою статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Згідно з частиною другою статті 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Виходячи із наведеного, доводи позивача про те, що ОСОБА_1 укладав кредитний договір, отримав кредит та у нього виникла заборгованість за кредитним договором, наданими доказами не підтвердилось.

Згідно із п. 4 ст. 12 ЦПК України, кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Звертаючись до суду з позовом кожна особа має вчиняти кожну дію виважено та розсудливо, оцінюючи власні правові перспективи, виходячи з реалізації таких принципів цивільного судочинства як диспозитивності та змагальності цивільного процесу, надавши суду усі необхідні та достатні докази на обґрунтування власної правової позиції.

Згідно зі ст. 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору.

Системний аналіз ст.ст. 526, 527, 530 ЦК України визначає, що зобов`язання повинні виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог закону.

Згідно з частиною першою статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно зі статтею 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 652 ЦК України встановлено, що зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно із частиною першою статті 653 та статтею 654 ЦК України у разі зміни договору зобов`язання сторін змінюються відповідно до змінених умов щодо предмета, місця, строків виконання тощо. Зміна або розірвання договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається.

Згідно частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Крім того, згідно з ч. 1 ст.104 ЦК України юридична особа припиняється в результаті реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації. У разі реорганізації юридичних осіб майно, права та обов`язки переходять до правонаступників.

У матеріалах справи відсутні будь-які докази про передання та приймання на баланс АТ «ПЕРШИЙ УКРАЇНСЬКИЙ МІЖНАРОДНИЙ БАНК» внаслідок приєднання ПАТ «Банк Ренесанс Капітал» заборгованості відповідача ОСОБА_1 за кредитним договором, як між іншим і доказів надання відповідачу кредиту в сумі 18 507,02 грн.

Суд, оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок в їх сукупності за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженню наявних у справі доказів, дійшов висновку, що позов задоволенню не підлягає за його необґрунтованістю та недоведеністю.

Щодо застосування судом у даній справі позовної давності, як про це зазначає сторона відповідача, суд зазначає наступне.

Цивільне законодавство передбачає два види позовної давності: загальну і спеціальну.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст. 257 ЦК України).

Для окремих видів вимог законом встановлена спеціальна позовна давність.

Зокрема, ч. 2 ст. 258 ЦК України передбачає, що позовна давність в один рік застосовується до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (ч. 4 ст. 267 ЦК України).

За змістом статті 266 ЦК України зі спливом позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність сплила і щодо додаткової вимоги (стягнення неустойки, накладення стягнення на заставлене майно).

Позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін. Договір про збільшення позовної давності укладається у письмовій формі (частина перша статті 259 ЦК України).

Відповідно до статті 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

За загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила; за зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання (частини перша та п`ята статті 261 ЦК України).

Згідно правової позиції Верховного Суду України, викладеної в постанові від 19 березня 2014 року у справі №6-14цс14, за договором про надання банківських послуг (позичальник отримав кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку), яким встановлено щомісячні платежі погашення кредиту та кінцевий строк повного погашення кредиту, перебіг трирічного строку позовної давності (ст. 257 ЦК України) щодо місячних платежів починається після несплати чергового платежу, а щодо повернення кредиту в повному обсязі після закінчення кінцевого строку повного погашення кредиту, тобто зі спливом останнього дня строку дії договору (ст. 261 ЦК України).

За змістом частини 2 п. 2.4 Пропозиції укласти Договір карткового рахунку та договір страхування (оферти) строк користування овердрафтом та договором страхування становить 24 місяці.

Враховуючи визначений змістом пропозиції укласти Договір карткового рахунку та договір страхування (оферти), кінцевий строк договору за кредитом – 13 серпня 2014 року, початок перебігу строку позовної давності почався 14 серпня 2014 року та закінчився 14 серпня 2017 року. Договір про збільшення позовної давності в матеріалах справи відсутній, дані про збільшення строку позовної давності відсутні і у Пропозиції укласти Договір карткового рахунку та договорі страхування (оферти), а також у Загальних умовах відкриття та порядку ведення карткового рахунку та договору страхування.

Отже, перебіг трирічного строку позовної давності щодо повернення кредиту розпочинається після закінчення кінцевого строку повного погашення кредиту, тобто зі спливом останнього дня строку дії договору.

Як вже зазначалось позивачем не було надано належні і допустимі докази на підтвердження факту укладення 13.08.2012 року між ПАТ «Банк Ренесанс Капітал» і відповідачем ОСОБА_1 кредитного договору або договору карткового рахунку (банківських послуг), отримання платіжної картку та ПІН-код за кредитним договором, отримання відповідачем у кредит коштів та порушення відповідачем взятих на себе зобов`язань щодо повернення коштів.

Як роз`яснено у п. 11 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 18 грудня 2009 року за № 14 «Про судове рішення у цивільній справі», установивши, що строк для звернення з позовом пропущено без поважної причини, суд у рішенні зазначає про відмову в позові з цих підстав, якщо про застосування позовної давності заявлено стороною у спорі, зробленою до ухвалення ним рішення.

Ураховуючи вищевикладене, дослідивши та оцінивши докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню у зв`язку з тим, що позивачем не надано належних, допустимих, достовірних та достатніх доказів на підтвердження розміру заборгованості, яку просить стягнути.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 4, 5, 6, 12, 81, 141, 258-259, 263-265, 273 ЦПК України, суд –

У Х В А Л И В:

У задоволенні позовної заяви Акціонерного товариства «Перший український міжнародний банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором № 26258018922863 від 13.08.2012 у розмірі 41 272,51 грн. - відмовити.

На рішення може бути подана апеляційна скарга до Донецького апеляційного суду через Артемівський міськрайонний суд Донецької області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення ухвалено в судовому засіданні 29 листопада 2019 року. Вступну та резолютивну частини рішення оголошено 29 листопада 2019 року. Повне рішення складено та підписано суддею 05 грудня 2019 року.

Сторони по справі:

позивач: Акціонерне товариство «Перший український міжнародний банк», місцезнаходження: 04070, м. Київ, вул.Андріївська, 4, код ЄДРПОУ 14282829.

відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .

Суддя Л.В. Шевченко