Рішення № 86144685, 05.12.2019, Кіровський районний суд м. Дніпропетровська

Справа №203/2276/19

Провадження №2/0203/950/2019

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05.12.2019 року Кіровський районний суд міста Дніпропетровська у складі:

головуючого судді Католікяна М.О.,

при секретарі Дзьомі Ю.О.,

з участю:

-позивачки ОСОБА_1 ;

-представника відповідача ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до державного підприємства «Конструкторське бюро «Південне» ім. М.К. Янгеля» про визнання наказу незаконним, поновлення на роботі, стягнення середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу, відшкодування моральної шкоди,

у с т а н о в и в:

1. 24 червня 2019 року позивачка звернулася до суду з позовом до ДП «КБ «Південне» ім. М.К. Янгеля» про визнання наказу незаконним, поновлення на роботі, стягнення середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу, відшкодування моральної шкоди. Позовні вимоги обґрунтовано тим, що від 20.09.1984 по 08.12.2014 позивачка працювала у відповідача на посаді інженера. 08.12.2014 позивачку було звільнено у зв`язку із скороченням штату працівників. Насправді на підприємстві не відбулося скорочення штату, оскільки у підсумку було звільнено лише її. Викладене стало причиною звернення позивачки до суду з позовом (з урахуванням уточнень) про визнання наказу про звільнення від 08.12.2014 незаконним, поновлення на роботі на посаді інженера, стягнення середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу в сумі 104 500,00 грн., відшкодування моральної шкоди в сумі 52 250,00 грн. (а.с.а.с. 1 – 4, 29, 32 – 34, 52 – 55).

2. 27 серпня 2019 року відповідач подав до суду відзив на позов, у якому заперечував проти позову, зазначивши, що звільнення було проведене із суворим дотриманням чинного трудового законодавства, отже й підстав для задоволення позову не існує (а.с.а.с. 41, 42).

3. 11 вересня 2019 року позивачка подала до суду відповідь на відзив, у якій зазначила, що при звільненні їй не було запропоновано вакантні посади, які б були рівноцінними займаній нею посаді. Крім того, насправді на підприємстві не відбулося скорочення штату, оскільки у підсумку було звільнено лише її (а.с.а.с. 45, 46).

4. Того ж дня позивачка звернулася до суду із заявою про поновлення їй строку звернення до суду з позовом, обґрунтувавши її тим, що про штучний характер її звільнення вона дізналася лише у травні 2019 року (а.с. 47).

5. 13 листопада 2019 року відповідач у зв`язку з уточненням заявленого позову подав відзив на позов, у якому додатково зазначив, що позивачка, звернувшись з позовом у червні 2019 року, порушила строки звернення до суду, визначені статтею 233 Кодексу законів про працю України (далі – КЗпП).

6. У судовому засіданні позивачка підтримала позовні вимоги, пояснивши, що від 20.09.1984 по 08.12.2014 вона працювала у відповідача на посаді інженера. 08.12.2014 позивачку було звільнено у зв`язку із скороченням штату працівників. Насправді на підприємстві не відбулося скорочення штату, оскільки у підсумку було звільнено лише її. Звільнення було обумовлене негативним ставленням до неї керівництва. При звільненні їй не було запропоновано вакантні посади, які б були рівноцінними займаній нею посаді. Крім того, про штучний характер свого звільнення позивачка довідалася лише у травні 2019 року. Трудову книжку позивачці було видано у день звільнення.

7. Представник відповідача у судовому засіданні заперечував проти позову, пояснивши, що звільнення позивачки було проведене із суворим дотриманням чинного трудового законодавства, отже й законних підстав для задоволення позову не існує. Крім того, позивачка, звернувшись з позовом у червні 2019 року, порушила строки звернення до суду, визначені статтею 233 КЗпП.

8. Заслухавши пояснення позивачки, представника відповідача, дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку про те, що позов не підлягає задоволенню з таких підстав.

9. Судом встановлено, що наказом відповідача від 18.09.1984 №2956к позивачку було прийнято на посаду інженера (а.с. 7).

10. 06 жовтня 2014 року позивачку було попереджено про наступне звільнення у зв`язку із скороченням штату працівників та запропоновано зайняти три вакантні посади, від яких вона відмовилась. Викладене підтверджується копією відомості попередження працівника підприємства наступне звільнення, доданою до відзиву на уточнений позов.

11. 08 грудня 2014 року наказом відповідача №3448к позивачку було звільнено з роботи у зв`язку із скороченням штату працівників на підставі пункту 1 статті 40 КЗпП. Того ж дня позивачку було ознайомлено з виданим наказом, про що свідчить її підпис у ньому (додано до відзиву на уточнений позов) (а.с. 9).

12. Розв`язуючи спір у межах викладених у позові доводів, суд виходить з такого.

13. Відповідно до статей 256, 257 Цивільного кодексу України (далі – ЦК) позовна давність – це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

14. Згідно з частиною 1 статті 258 ЦК для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю.

15. За правилами, встановленими частиною першою статті 233 КЗпП, працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення – у місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки.

16. Частиною 1 статті 260 ЦК визначено, що позовна давність обчислюється за загальними правилами визначення строків, встановленими статтями 253 – 255 цього Кодексу.

17. За змістом частини 3 статті 254 ЦК строк, що визначений місяцями, спливає у відповідне число останнього місяця строку.

18. Відповідно до частини 1 статті 261 ЦК перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

19. Згідно з частиною 4 статті 267 ЦК сплив позовної давності є підставою для відмови у позові.

20. При цьому статтею 234 КЗпП визначено, що в разі пропуску з поважних причин строків, установлених статтею 233 цього Кодексу, районний, районний у місті, міський чи міськрайонний суд може поновити ці строки.

21. Судом встановлено, що за вимогами, висунутими у позовній заяві, позовна давність закінчилася, оскільки почалася 09.12.2014 (наступного дня після звільнення) і спливла відповідно 08.01.2015 (для вимоги про поновлення на роботі) та 10.03.2015 (для решти вимог).

22. Таким чином, оскільки позивачка подала позов з порушенням встановленого законом строку, суд, керуючись приписами частини 4 статті 267 ЦК, вважає за необхідне у задоволенні позову відмовити.

23. При цьому суд не знаходить ознак поважності у причині порушення позовної давності, зазначеній у заяві від 11.09.2019, оскільки вона не була підтверджена жодним належним, допустимим та достовірним доказом.

24. У порядку статті 141 Цивільного процесуального кодексу України судові витрати у справі необхідно віднести на рахунок держави.

25. Керуючись статтями 5, 7, 10 – 13, 19, 23, 76 – 81, 89, 133, 141, 209, 210, 213, 228, 229, 258, 259, 263 – 265, 274, 275, 279 Цивільного процесуального кодексу України, суд

в и р і ш и в:

ОСОБА_1 (РНОКПП – НОМЕР_1 ; АДРЕСА_1 ) у позові до державного підприємства «Конструкторське бюро «Південне» ім. М.К. Янгеля» (ідентифікаційний код – 14308304; 49008, Україна, місто Дніпро, вулиця Криворізька, 3) про визнання наказу незаконним, поновлення на роботі, стягнення середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу, відшкодування моральної шкоди відмовити.

Судові витрати віднести на рахунок держави.

Апеляційна скарга на рішення може бути подана через Кіровський районний суд м. Дніпропетровська протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється від дня складення повного судового рішення. Рішення набирає законної сили, якщо протягом вказаних строків не подана апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Повне рішення складено 06 грудня 2019 року.

Суддя М.О. Католікян