Рішення № 86144375, 02.12.2019, Жовтневий районний суд м. Кривого Рогу

Справа № 212/5274/19

2/212/2364/19

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

(заочне)

02 грудня 2019 року м. Кривий Ріг

Жовтневий районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області в складі головуючого - судді Чорного І.Я., за участю секретаря судового засідання Поперечної А.С., без участі сторін та без фіксації судового процесу технічними засобами розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін у залі суду міста Кривого Рогу, цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Державного вищого навчального закладу «Криворізький національний університет» в особі відокремленого структурного підрозділу Гірничий коледж Державного вищого навчального закладу «криворізький національний університет» про стягнення заборгованості з виплати соціальної стипендії, з урахуванням компенсації втрати її частини у зв`язку з порушенням строків виплати,-

ВСТАНОВИВ:

24 червня 2019 року позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Державного вищого навчального закладу «Криворізький національний університет» в особі відокремленого структурного підрозділу Гірничий коледж Державного вищого навчального закладу «криворізький національний університет» про стягнення заборгованості з виплати соціальної стипендії, з урахуванням компенсації втрати її частини у зв`язку з порушенням строків виплати.

Ухвалою судді Жовтневого районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 01 липня 2019 року відкрито провадження у справі та призначено її до розгляду у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Відповідач, який належним чином повідомлений про відкриття провадження за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, не скористався своїм правом та не направив до суду відзив на позовну заяву.

Згідно ст. 279 ЦПК України суд проводить розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

Справа розглядається за відсутності учасників справи, тому у відповідності до ст. 247 ч. 2 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Матеріалами справи встановлено, що позивач ОСОБА_1 відповідно до наказу від 11 серпня 2015 року № 73-у, був зарахований на 1 курс вищого навчального закладу 1 рівня акредитації Гірничий коледж Державного вищого навчального закладу «Криворізький національний університет» на денну форму навчання, за рахунок коштів державного бюджету, гірнича спеціальність «Підземна розробка корисних копалин», поза конкурсом, на підставі статті 5 Закону України «Про підвищення престижності шахтарської праці», як особа, батько якої має стаж роботи в підземних умовах більше 15 років.

Факт наявності підземного стажу роботи його батька, ОСОБА_2 , більше 15 років, а саме: 23 роки 08 місяців 17 днів, надавав йому право на отримання з 01 вересня 2015 року соціальної стипендії в розмірі прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, відповідно до статті 5 Закону України «Про підвищення престижності шахтарської праці» (cт. 5 в редакції Закону України від 05.07.2012р. № 5082-V1).

Але, навчальний заклад, у супереч вимогам законодавства, у вересні - грудні 2015 року йому виплачував лише академічну стипендію за успішне навчання, значно меншу за прожитковий мінімум, встановлений законом для працездатних осіб, а з січня 2016 року по грудень 2016 року не виплачував стипендію взагалі, не зважаючи на те, що стипендія, на яку він мав право, є соціальною, гарантована державою та не залежала, на час спірних правовідносин, від успішності навчання студента. Тому позивач просив суд ухвалити рішення яким з урахуванням компенсації втрати частини стипендії у зв`язку з порушенням встановлених строків її виплати стягнути з відповідача на його користь, суму не нарахованої і не виплаченої соціальної стипендії за вересень 2015 - грудень 2016 року, включно, з урахуванням інфляційних втрат, в розмірі 27528 гривень 66 копійок, та судові витрати за сплату судового збору в розмірі 768 гривень 40 копійок.

Вивчивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, надавши оцінку доводам позивача в сукупності з наданими письмовими доказами та положеннями законодавчих актів, вважаю, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів (ч. 1. ст.4 ЦПК України).

Суд розглядає цивільні справи не інакше, як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі (ч.1. ст.13 ЦПК України).

Згідно наданиних позивачем доказів ОСОБА_1 навчався на бюджетній основі і являвся студентом 4-го курсу денної форми навчання Гірничого коледжу Державного вищого навчального закладу "Криворізький національний університет" першого рівня акредитації. Термін навчання з 01 вересня 2015 року по 30 червня 2019 року, на підставі наказу про зарахування № 73-у від 11 серпня 2015 року, що підтверджується довідкою № 212 від 14 травня 2019 року за підписом директора навчального закладу О.І. Посохова, та ст. інспектора з кадрів ОСОБА_3 Мойса. (а.с. 18).

Відповідно до свідоцтва про народження позивача ОСОБА_1 , виданого повторно 26 лютого 2007 року Жовтневим відділом реєстрації актів цивільного стану Криворізького міського управління юстиції Дніпропетровської області Серії НОМЕР_1 , позивач народився ІНФОРМАЦІЯ_1 , про що в книзі реєстрації актових записів про народження 20 вересня 1999 року зроблено запис № 761. В графі батько зазначено ОСОБА_2 . (а.с.16).

Відповідно до довідки про підтвердження наявного трудового стажу підземної роботи № 438 від 14 травня 2015 року за підписом директора Публічного акціонерного товариства "Криворізький залізорудний комбінат" Ф.І. Караманиць, головного бухгалтера Л.М. Ярошевської, в.о. начальника відділу кадрів Л.М. Сокол, батько позивача ОСОБА_2 , 1970 року народження працював повний робочий день в ПАТ "Кривбасзалізрудком" на шахті "Гігант", на шахті "Родіна" на різних посадах на підземних роботах з 27 серпня 1991 року на видобуванні залізної руди, та потеперішній час працює. На дату видачі довідки його стаж роботи на підземних роботах становив 23 роки 8 місяців та 17 днів. (а.с.17).

Згідно до розрахунку суми соціальної степендії позивача ОСОБА_1 яка повинна бути нарахована і виплачена з вересня 2015 по груднень 2016 року Додаток № 1, та розрахунку компенсації втрати частини доходу ОСОБА_1 за період з січня 2015 року по грудень 2016 року (при виплаті заборгованої стипендії у червні 2019 року) Додаток № 2, за період з 01 вересня 2015 року по 31 грудня 2016 року, включно, з урахуванням компенсації втрати її частини у зв`язку з порушенням встановлених строків виплати, навчальним закладом була нарахована та виплачена позивачу академічна стипендія на суму 2935 гривень 84 копійки. А загальна сума соціальної стипендії, яку відповідач повинен був виплатити за цей період складає – 22774 гривні 00 копійок.

Крім того, сума заборгованої соціальної стипендії, що складає різницю між сумою соціальної стипендії відповідно до статті 5 Закону України "Про підвищення престижності шахтарської праці" 22774 гривні 00 копійок, та сумою виплаченої стипендії 2935 гривень 84 копійки дорівнює 19838 гривень 16 копійок. Компенсація втрати частини стипендії у зв`язку з порушенням встановлених строків її виплати складає 7690 гривень 50 копійок. Таким чином сума заборгованості по виплаті соціальної стипендії, що становить суму позовних вимог, за період з вересня 2015 року по грудень 2016 року, включно, з урахуванням компенсації втрати її частини у зв`язку з порушенням встановлених строків виплати, складає – 27528 гривень 66 копійок. Розрахунок виконано відповідно до сум прожиткового мінімуму для працездатних осіб встановленого Законами "Про державний бюджет України на 2015-2016 року, та індексиів інфляції з 2015 року по квітень 2019 року за даними Державної служби статистики України. (а.с. 9-13).

У відповідності до пункту 8 частини 3 статті 3 Закону України «Про вищу освіту» від 01.07.2014 року № 1556-VII формування і реалізація державної політики у сфері вищої освіти забезпечується шляхом надання особам, які навчаються у вищому навчальному закладі, пільг і соціальних гарантій у порядку, встановленому законодавством.

Згідно з частиною 2 статті 62 Закону України «Про вищу освіту» особи, які навчаються у вищому навчальному закладі за денною формою навчання, за рахунок коштів державного та місцевого бюджетів мають право на отримання стипендій у встановленому законодавством порядку.

Частиною 1 статті 5 Закону України «Про підвищення престижності шахтарської праці» від 02 вересня 2008 року № 345-VI (із змінами, внесеними згідно із Законом № 5082-VI від 05 липня 2012 року), в редакції, яка діяла на час спірних правовідносин, встановлено право осіб, батьки яких є шахтарями та мають стаж підземної роботи не менше 15 років на «зарахування поза конкурсом за особистим вибором спеціальності до державних і комунальних вищих та професійно-технічних навчальних закладів України для навчання за рахунок коштів державного і місцевих бюджетів з наданням місць у гуртожитках на час навчання та гарантованою виплатою за рахунок коштів державного бюджету стипендії в розмірі прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб».

У відповідності до частини 3 статті 10 Закону України «Про підвищення престижності шахтарської праці» Закони України та інші нормативно-правові акти, прийняті до набрання чинності цим Законом, до приведення їх у відповідність із цим Законом діють у частині, що не суперечить цьому Закону.

Згідно зі ст.7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2015 рік» прожитковий мінімум для працездатних осіб установлений у розмірі: з 01 січня по 31 серпня 2015 року - 1218 гривень, з 01 вересня - 1378 гривень.

Згідно зі ст.7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2016 рік» прожитковий мінімум для працездатних осіб установлений у розмірі: з 01 січня - 1378 гривень, з 01 травня - 1450 гривень, з 01 грудня - 1600 гривень. Законами України «Про Державний бюджет України на 2015 рік», «Про Державний бюджет України на 2016 рік» дія статті 5 Закону України «Про підвищення престижності шахтарської праці» не призупинялась.

Всупереч статті 5 Закону України «Про підвищення престижності шахтарської праці», Університет не здійснював позивачу ОСОБА_1 виплати соціальної стипендії, посилаючись на відсутність коштів та норми Порядку призначення та виплати стипендії, затвердженого постановою КМУ від 12 липня 2004 року № 882, яким виплата стипендії особам, батьки яких шахтарі та мають стаж роботи у підземних умовах більше 15 років, не передбачена.

Слушним на думку суду є посилання позивача на те, що виплата зазначених стипендій не поставлена в залежність від наявності на це коштів у бюджеті чи кошторисі навчального закладу, в якому навчається студент. А тому функціональність вказаного Закону не залежить від встановленого Кабінетом Міністрів України механізму нарахування та виплати стипендії.

Крім того, положення, визначені в Порядку призначення і виплати стипендій, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 12 липня 2004 року № 882, в редакції, яка діяла на час спірних правовідносин, щодо розміру стипендій не можуть бути застосовані до розглядуваного випадку, в частині визначення ним переліку осіб, які мають право на отримання соціальної стипендії, оскільки пізніше прийнятим Законом України «Про підвищення престижності шахтарської праці», який має вищу юридичну силу по відношенню до зазначеної постанови, встановлено інший більш високий рівень стипендії для категорії студентів з числа дітей шахтарів, які мають стаж підземної роботи більше 15 років.

Згідно вимог ст. 8 Конституції України, Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй. Тому Закон України "Про підвищення престижності шахтарської праці" від 02 вересня 2008 № 345-VI має вищу юридичну силу ніж Постанова Кабінету Міністрів України від 12 липня 2004 року № 882 "Порядку призначення і виплати стипендії". Положеннями цієї статті гарантовано зазначеним студентам право на навчання за рахунок коштів державного і місцевого бюджетів з наданням місць для проживання в гуртожитках на час навчання, також на одержання стипендії у розмірі прожиткового мінімуму.

Також, у відповідності до ч. 3 ст. 10 Закону України «Про підвищення престижності шахтарської праці» Закони України та інші нормативно-правові акти, прийняті до набрання чинності цим законом, до приведення їх у відповідність із цим Законом діють у частині, що не суперечать цьому закону. Не внесення відповідних змін до Постанови КМУ після прийняття Закону України не є підставою для порушення прав позивача на отримання стипендії в розмірі, встановленому Законом.

Виходячи з передбаченого статтею 8 Конституції України принципу верховенства права, необхідно враховувати положення Закону України «Про підвищення престижності шахтарської праці», який має вищу юридичну силу та прийнятий пізніше.

Відповідно до вимог ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Відповідно до положень ч.1 ст. 1 Протоколу 1 Конвенції, кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Поняття «майно» може означати «існуюче майно» або активи, включаючи права вимоги, стосовно яких заявник може стверджувати, що він має принаймні «законне сподівання» на отримання можливості ефективно здійснити майнове право (Case of Stretch v the United Kingdom).

Виходячи з наведеного, право позивача ОСОБА_1 на отримання стипендії у встановленому ч.1 ст.5 Законом України «Про підвищення престижності шахтарської праці» - є майном у розумінні ч.1 ст. 1 Протоколу 1 Конвенції, а невиплата стипендії, у відповідному розмірі, є порушенням його майнового права.

Європейський Суд з прав людини, в своєму рішенні, викладеному в справі «Кечко проти України», встановив, що реалізація особою права, що пов`язане з отриманням бюджетних коштів, яке базується на спеціальних та чинних на час виникнення спірних правовідносин, нормативно-правових актах національного законодавства, не може бути поставлена в залежність від бюджетних асигнувань.

Принцип верховенства права зобов`язує державу поважати і застосовувати запроваджені нею закони, створюючи правові й практичні умови для втілення їх в життя (справа «Броньовський проти Польщі», заява № 31443/96, рішення Європейського Суду з прав людини від 22.06.2004 р., п. 184).

Аналогічного правового висновку дійшов Верховний Суд України в постановах по цивільним справам № 6-2981цс15 від 13 квітня 2016 року, № 6-929цс16 від 1 червня 2016 року, № 6-1044цс16 від 1 червня 2016 року, і в силу ст.214, 360-7 ЦПК Україну він має враховуватись іншими судами загальної юрисдикції при виборі та застосуванні правової норми до спірних правовідносин.

Відповідно до ч.1 та 2 ст. 625 ЦК України встановлено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» стипендії відносяться до об`єктів, що підлягають індексації.

Питання, пов`язані зі здійсненням компенсації громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, врегульовані Законом України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» № 2050-111 від 19 жовтня 2000 року.

Відповідно до статей 1,2 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати», підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи), така компенсація провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом. Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру: пенсії, соціальні виплати, стипендії, заробітна плата (грошове забезпечення) та інші.

Із наведеного вбачається, що дія зазначених нормативних актів поширюється на підприємства, установи та організації всіх форм власності і господарювання та застосовується у всіх випадках порушення встановлених термінів виплати грошових доходів, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи), та стосується усіх доходів, які одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру (пенсії, соціальні виплати, стипендія, заробітна плата).

Верховним Судом України 07 листопада 2012 року було висловлено правову позицію у справі № 6-131цсІ2, де зазначено, що компенсація втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати проводиться в тому числі з вини підприємства, яке невірно визначило розмір щомісячних сум.

Основною умовою для виплати громадянину передбаченої статтею 2 Закону № 2050-ІІІ та Порядком компенсації є порушення встановлених строків виплати нарахованих доходів (у тому числі стипендії). При цьому компенсація за порушення строків виплати такого доходу проводиться незалежно від порядку і підстав його нарахування: самим підприємством, установою чи організацією в даному випадку повинна бути відшкодована відповідачем у справі.

Аналогічного правового висновку дійшов Верховний Суд України у постанові від 18 листопада 2014 року № 21-518а 14.

Компенсація обчислюється як добуток нарахованого, але не виплаченого грошового доходу, за відповідний місяць (після утримання податку й обов`язкових платежів) і приросту індексу споживчих цін у відсотках для визначення компенсації. Індекс споживчих цін для визначення суми компенсації обчислюється шляхом множення місячних індексів споживчих цін за період невиплати грошового доходу. При цьому індекс споживчих цін у місяці, за який виплачується дохід, до розрахунку не включається. Щомісячні індекси споживчих цін публікуються Держкомстатом та є загальновідомими.

Враховуючи вище викладене, до стягнення з відповідача на користь позивача підлягає заборгованість по соціальній стипендії за період з 01 вересня 2015 року по 31 грудня 2016 року, включно, з урахуванням компенсації втрати її частини у зв`язку з порушенням встановлених строків виплати.

За цей період навчальним закладом була нарахована та виплачена академічна стипендія на суму 2935 гривень 84 копійки. Загальна сума соціальної стипендії, яку Відповідач повинен був виплатити за цей період складає – 22774 гривні 00 копійок, що підтверджується розрахунком наданим у якості доказу до позову виконаного з врахуванням довідок про навчання та отриману стипендію позивача № 212 від 14 травня 2019 року, та № 438 від 14 травня 2015 року, які суд приймає як належні та допустимі докази.

Сума заборгованої соціальної стипендії, що складає різницю між сумою соціальної стипендії відповідно до статті 5 Закону України «Про підвищення престижності шахтарської праці 22774 гривні 00 копійок, та сумою виплаченої стипендії 2935 гривень 84 копійки дорівнює 19838 гривень 16 копійок.

Компенсація втрати частини стипендії у зв`язку з порушенням встановлених строків її виплати складає 7690 гривень 50 копійок.

Таким чином загальна сума заборгованості по виплаті соціальної стипендії, що підлягає стягненню з відповідача, за період з вересня 2015 року по грудень 2016 року, включно, з урахуванням компенсації втрати її частини у зв`язку з порушенням встановлених строків виплати, складає – 27528 гривень 66 копійок. Саме така сума заборгованості по виплаті соціальної стипендії підлягає стягненню з відповідача на користь позивача ОСОБА_1 .

Розподіляючи судові витрати між сторонами, суд керується ст. 141 ЦПК України та стягує з відповідача на користь позивача сплачені судові витрати по справі.

На підставі викладеного, керуючись ст. 10, 76, 83, 95, 133, 141, 259, 265 – 268 ЦПК України, суд -

У Х В А Л И В:

позовні вимоги ОСОБА_1 до Державного вищого навчального закладу «Криворізький національний університет» в особі відокремленого структурного підрозділу Гірничий коледж Державного вищого навчального закладу «криворізький національний університет» про стягнення заборгованості з виплати соціальної стипендії, з урахуванням компенсації втрати її частини у зв`язку з порушенням строків виплати - задовольнити.

Стягнути з Державного вищого навчального закладу «Криворізький національний університет» в особі відокремленого структурного підрозділу Гірничий коледж Державного вищого навчального закладу «Криворізький національний університет» (ідентифікаційний код за ЄДРПОУ 37861922) на користь ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер платника податків НОМЕР_2 , проживає: АДРЕСА_1 ) суму соціальної стипендії з урахуванням інфляційних втрат, в розмірі 27528 (двадцять сім тисяч п`ятсот двадцять вісім) гривень 66 копійок.

Стягнути з Державного вищого навчального закладу «Криворізький національний університет» в особі відокремленого структурного підрозділу Гірничий коледж Державного вищого навчального закладу «Криворізький національний університет» (ідентифікаційний код за ЄДРПОУ 37861922) на користь ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер платника податків НОМЕР_2 , проживає: АДРЕСА_1 ) витрати за сплату судового збору в розмірі 768 гривень 40 копійок.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому Цивільним процесуальним кодексом України. Повторне заочне рішення позивач та відповідач можуть оскаржити в загальному порядку, встановленому цим Кодексом.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржено з загальному порядку, встановленому цим Кодексом. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Рішення складено і підписано без його проголошення 02 грудня 2019 року.

Суддя: І.Я. Чорний