Рішення № 86141197, 06.12.2019, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

________________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"06" грудня 2019 р.м. ХарківСправа № 922/3162/19

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Чистякової І.О.

без повідомлення (виклику) учасників справи

розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛЮКСТРЕЙДІНГ" (04119, м. Київ, вул. Зоологічна, будинок 4-А, ідентифікаційний код 40646895) до Фізичної особи - підприємця Дронова Дмитра Борисовича ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) про стягнення 88478,32 грн.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "ЛЮКСТРЕЙДІНГ" (позивач) звернулось до господарського суду Харківської області із позовною заявою до відповідача - Фізичної особи - підприємця Дронова Дмитра Борисовича щодо стягнення з останнього заборгованості за договором №ДГ-0000003 оренди нежитлового приміщення від 22.01.2018 (з усіма змінами та доповненнями) у загальному розмірі 88 478,32 грн, з яких: 9474,25 грн. з ПДВ - заборгованість зі сплати орендної плати; 69609,71 грн з ПДВ заборгованість з відшкодування витрат на сплату комунальних послуг; 8637,38 грн. - пеня; 756,98 грн. - 3% річних. Судові витрати позивач просить покласти на відповідача.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає про порушення відповідачем умов вказаного договору оренди, що укладений між сторонами, в частині своєчасної оплати орендної плати за користування приміщенням та відшкодування витрат на сплату комунальних послуг. Також, за порушення грошового зобов`язання щодо сплати орендної плати за користування приміщенням та відшкодування витрат на сплату комунальних послуг позивачем заявлено до стягнення пеню, у розмірі передбаченому в п.5.2. договору та 3% річних згідно ст. 625 Цивільного кодексу України.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 02.10.2019 у справі №922/3162/19 залишено позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛЮКСТРЕЙДІНГ" без руху. Встановлено позивачу для усунення недоліків позовної заяви 10-денний строк з дня вручення даної ухвали.

У вказаний строк запропоновано позивачу подати до господарського суду Харківської області:

- засвідчені відповідно до вимог чинного законодавства копії додатків до позову.

08.10.2019 від позивача у справі Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛЮКСТРЕЙДІНГ" надійшло клопотання про відкриття провадження у справі з документами на виконання ухвали про залишення позовної заяви без руху від 02.10.2019 за вх.№24091.

До поданої заяви позивачем надано:

- засвідчені відповідно до вимог чинного законодавства копії додатків до позову.

Судом досліджені надані позивачем до клопотання від 08.10.2019р. документи та встановлено, що позивачем усунуто недоліки, які стали підставою для залишення позовної заяви без руху у встановлений судом строк.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 09 жовтня 2019 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №922/3162/19.

У вищевказаній ухвалі суду також зазначено, що розгляд справи здійснюється за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.

29.10.2019 до господарського суду Харківської області надійшло клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛЮКСТРЕЙДІНГ" про повернення судового збору на підставі ст. 7 Закону України "Про судовий збір"

Ухвалою господарського суду Харківської області від 29 жовтня 2019 року задоволено клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛЮКСТРЕЙДІНГ" про повернення надмірно сплаченого судового збору з Державного бюджету. Управлінню державної казначейської служби України у Шевченківському районі м. Харкова вказано повернути Товариству з обмеженою відповідальністю "ЛЮКСТРЕЙДІНГ" з Державного бюджету України частину суми судового збору у розмірі 1081,85 грн., сплаченого останнім до господарського суду Харківської області згідно платіжного доручення №569 від 24.09.2019, відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України "Про судовий збір".

Відповідачеві, згідно з ст.ст. 250, 251 ГПК України, встановлено строк 15 днів з дня вручення цієї ухвали для подання відзиву на позов та заяви із запереченнями проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження.

Відповідач своїм правом на захист не скористався, відзив на позов не надав. Разом з цим, ухвала суду про відкриття провадження у справі від 09.10.2019, була направлена на адресу відповідача: АДРЕСА_1 , яка зазначена позивачем у позовній заяві та відомості про місце проживання відповідача за цією ж адресою містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань вручена відповідачу 13.10.2019, про що свідчить поштове повідомлення про вручення вказаної ухвали, що повернуто на адресу суду поштовим відділенням.

Таким чином, всім учасникам справи надано можливість для висловлення своєї правової позиції по суті позовних вимог та судом дотримано, під час розгляду справи, обумовлені чинним ГПК України процесуальні строки для звернення із заявами по суті справи та іншими заявами з процесуальних питань.

За висновками суду, в матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у справі матеріалами.

Згідно з ч. 4 ст. 240 ГПК України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши матеріали справи, повно та всебічно дослідивши обставини та докази на їх підтвердження, судом встановлено наступне.

22.01.2018 між Товариством з обмеженою відповідальністю «ЛЮКСТРЕЙДІНГ» (орендодавець, далі по тексту - позивач) та фізичною особою-підприємцем Дроновим Дмитром Борисовичем (орендар, далі по тексту відповідач) було укладено Договір №ДГ-0000003 оренди нежитлового приміщення (далі по тексту - договір оренди).

Відповідно до п.1.1. договору, на підставі цього договору Орендодавець передав, а Орендар прийняв на умовах оренди в строкове платне користування частину нежитлового приміщення, площа якої складає 823 кв.м., що розташоване на другому поверсі в будівлі літ. «А-3» за адресою: м. Харків, вул. Плеханівська, 135/139 (далі по тексту - приміщення), що підтверджується актом прийому-передачі нежитлового приміщення від 22.01.2018 підписаного сторонами.

Згідно п.1.2. договору, приміщення передається в оренду з метою розміщення в ньому магазину одягу.

Пунктом 2.3.5. розділу 2.3. договору щодо визначення обов`язків орендаря сторони погодили, що орендар зобов`язаний своєчасно та у повному обсязі сплачувати орендну плату та інші платежі, передбачені розділом 3 цього договору.

Згідно з п.3.1. договору, за домовленістю сторін щомісячна плата за користування приміщенням (орендна плата) незалежно від результатів господарської діяльності Орендаря становить 53 495,00 грн (п`ятдесят три тисячі чотириста дев`яносто п`ять гривень 00 копійок) та підлягає щомісячному перегляду за наступною формулою:

А=А1хN/N1, де

А - розмір орендної плати за розрахунковий місяць;

А1 - розмір орендної плати, установлений сторонами на момент підписання даного договору;

N - вартість у гривнях одного долара США згідно встановленого Національним банком України курсу долара США станом на 1 число розрахункового місяця;

N1 - вартість у гривнях одного долара США згідно встановленого Національним банком України курсу долара США на момент підписання даного договору.

Перегляд розміру орендної плати за даною формулою не здійснюється, якщо у розрахунковому місяці значення N є меншим від значення N1. В такому випадку розмір орендної плати залишається 53 495,00 грн (п`ятдесят три тисячі чотириста дев`яносто п`ять гривень 00 копійок).

Відповідно п. 3.2. договору, орендна плата за користування приміщенням сплачується орендарем щомісячно, не пізніше 10 (десятого) числа поточного місяця - за поточний місяць, шляхом перерахування грошових коштів за поточний місяць, шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок Орендодавця.

Пунктом 3.3. Договору оренди Сторони передбачили, що оплата комунальних та експлуатаційних послуг, а саме: холодне і гаряче водопостачання і водовідведення, електроенергія, центральне опалення, газопостачання, утримання будинку і прибудинкової території, охоронна та пожежна сигналізації, відеоспостереження, інші комунальні та експлуатаційні послуги не входять до складу орендної плати та компенсуються Орендарем пропорційно займаній площі згідно встановлених тарифів за такі послуги, виходячи з фактичних витрат Орендодавця у відповідності до укладених Орендодавцем договорів з постачальниками послуг.

Орендар компенсує вартість спожитих комунальних та експлуатаційних послуг Орендодавцю на підставі виставлених Орендодавцем рахунків, не пізніше 20 (двадцятого) числа поточного місяця за попередній місяць, в якому надавалися послуги.

В подальшому додатковими угодами №1 від 04.04.2018 р., №2 від 05.04.2018 р., №3 від 07.11.2018 р., №4 від 29.12.2018 р. та №5 від 29.05.2019 р. до Договору оренди вносилися зміни.

Додатковою угодою №1 від 04.04.2018, сторони внесли зміни до договору, а саме у п.3.1. договору, та погодили, що з 04 квітня 2018 року за домовленістю сторін щомісячна плата за оренду приміщенням (орендна плата) становить 53495,00 грн (п`ятдесят три тисячі чотириста дев`яносто п`ять гривень 00 копійок) в т.ч. 8 915,83 грн (вісім тисяч дев`ятсот п`ятнадцять грн 83 копійки) "ПДВ".

Додатковою угодою №2 від 05.04.2018, сторони внесли зміни до договору, а саме у п.3.2. договору, та виклали вказаний пункт у наступній редакції: "п. 3.2., орендна плата за користування приміщенням сплачується орендарем щомісячно, не пізніше 15 (п`ятнадцятого) числа поточного місяця - за поточний місяць, шляхом перерахування грошових коштів за поточний місяць, шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок Орендодавця.".

Додатковою угодою №3 від 07.11.2018, сторони внесли зміни до договору, а саме вказали реквізити сторін в новій редакції.

Додатковою угодою №4 від 29.12.2018, сторони внесли зміни до договору, а саме п. 3.1. Договору виклали в наступній редакції: "за домовленістю сторін щомісячна плата за користування приміщенням (орендна плата) незалежно від результатів господарської діяльності Орендаря становить 98 760 гри. (дев`яносто вісім тисяч сімсот шістдесят гривень 00 копійок), в т.ч. 16 460 грн. Формула нарахування орендної плати та умови перегляду розміру орендної плати залишилася без змін.".

Додатковою угодою №5 від 29.05.2019 р. було внесено зміни до п. 4.1. Договору оренди в частині зміни строку дії договору та встановлено, що даний договір діє до 12.06.2019 р. Також, у вказаній додатковій угоді сторони погодили наступне:

"2. Сторони підтверджують, що орендар має заборгованість за договором у розмірі 174 933,43 грн., яка складається:

- з заборгованості за оренду приміщення - 101 474,25 грн (розрахована до 12 червня 2019 включно);

- з заборгованості за відшкодування витрат на сплату комунальних послуг - 73459,18 грн (розрахована станом на 12 червня 2019 включно);

Орендар зобов`язується сплатити зазначену заборгованість за договором у розмірі 174 933,43 грн до 12.06.2019 включно.

3. Заборгованість за спожиту орендарем електроенергію, воду та інші комунальні послуги, які були та будуть надані орендарю, визначаються станом на 12.06.2019 та сплачуються орендарем окремо на підставі виставленого орендодавцем рахунку.".

Між сторонами підписані акти звірки взаєморозрахунків за період: з 22.01.2018-29.05.2019 з компенсації комунальних послуг; з 22.01.2018-12.06.2019 з орендної плати.

Також, позивачем в порядку п.3 додаткової угоди №5 від 29.05.2019 виставлено відповідачу рахунок - фактуру №А-00000114 від 25.06.2019 на суму 5991,19 грн., до якого включено: відшкодування витрат за електроенергію, водопостачання та водовідведення, за реактивну електроенергію, за розподіл електроенергії за травень 2019 року. Акт №А-00000112 від 25.06.2019 здачі - прийняття робіт (надання послуг) на суму 5991,19 грн. підписано відповідачем - ФОП Дроновим Д.Б., отже вказаний рахунок прийнято відповідачем на оплату.

Також, позивачем в порядку п.3 додаткової угоди №5 від 29.05.2019 виставлено відповідачу рахунок - фактуру №А-00000134 від 19.07.2019 на суму 159,34 грн., до якого включено: відшкодування витрат за електроенергію, водопостачання та водовідведення, за реактивну електроенергію, за розподіл електроенергії за червень 2019 року. Акт №А-00000132 від 19.07.2019 здачі - прийняття робіт (надання послуг) на суму 159,34 грн. підписано відповідачем - ФОП Дроновим Д.Б., отже вказаний рахунок прийнято відповідачем на оплату.

Проте, позивач зазначає, що після укладення додаткової угоди №5 від 29.05.2019, в якій відповідач визнав наявність заборгованості перед позивачем з заборгованості за оренду приміщення - 101474,25 грн; з заборгованості за відшкодування витрат на сплату комунальних послуг - 73459,18 грн, станом на 12.06.2019 (останній день строку оплати погодженій у додатковій угоді) сплатив лише частину заборгованості, а саме 10.06.2019 сплачено - 12000 грн., 11.06.2019 сплачено - 25000 грн., 19.06.2019 сплачено - 25000 грн., 24.06.2019 сплачено - 10000 грн., 03.07.2019 сплачено - 20000 грн., отже станом на день подання даного позову за відповідачем рахується борг у розмірі 9 474,25 грн, який заявлений позивачем до стягнення.

Також, у зв`язку із вказаним простроченням оплати суми боргу позивачем нараховано відповідачу пеню за прострочення оплати орендної плати у розмірі 1616,43 грн за періоди з 13.06.2019 по 19.06.2019 на суму боргу у розмірі 64 474,25 грн; за період з 20.06.2019 по 24.06.2019 на суму боргу у розмірі 39 474,25 грн; за період з 25.06.2019 по 03.07.2019 на суму боргу у розмірі 29 474,25 грн; за період з 04.07.2019 по 18.07.2019, за період з 19.07.2019 по 05.09.2019, за період з 06.09.2019 по 25.09.2019 на суму боргу у розмірі 9474,25 грн. Позивачем також нараховано 3% річних за прострочення зі сплати орендної плати у розмірі 140,52 грн. за вказаний період

Також, позивач зазначив, що після укладення додаткової угоди №5 відповідач із простроченням оплатив частину боргу з відшкодування витрат на сплату комунальних послуг, а саме 25.07.2019 здійснив платіж на суму 10 000,00 грн, отже сума боргу з відшкодування витрат на сплату комунальних послуг станом на день подання даного позову до суду становить 63459,18 грн.

У зв`язку із простроченням платежу та наявності у відповідача боргу з відшкодування витрат на сплату комунальних послуг позивачем нараховано пеню у розмірі 6645,06 грн, за періоди з 13.06.2019 по 18.07.2019; з 19.07.2019 по 25.07.2019 на суму боргу 73459,18 грн; за період з 26.07.2019 по 05.09.2019; з 06.09.2019 по 25.09.2019 на суму боргу у розмірі 63 459,18 грн. Також, позивачем нараховано 3% річних із заборгованості з відшкодування витрат на сплату комунальних послуг у розмірі 583,00 грн за вказаний період.

Крім того, позивач зазначив про наявність у відповідача боргу у розмірі 5991,19 грн відповідно до несплаченого рахунку - фактури №А-00000114 від 25.06.2019, та позивачем нараховано пеню у розмірі 370,63 грн за період з 21.07.2019 по 05.09.2019; за період з 06.09.2019 по 25.09.2019 та 3% річних у розмірі 32,99 грн за цей період.

Також, позивач зазначає про наявність у відповідача боргу у розмірі 159,34 грн відповідно до несплаченого рахунку - фактури №А-00000134 від 19.07.2019, та позивачем за прострочення виконання цього зобов`язання щодо оплати комунальних послуг в сумі 159,34 грн нараховано пеню у розмірі 5,26 грн за період з 21.08.2019 по 25.09.2019 та 3% річних у розмірі 0,47 грн за вказаний період.

Отже, загалом позивачем заявлено до стягнення з відповідача 88 478,32 грн, з яких: 9474,25 грн з ПДВ - заборгованість зі сплати орендної плати; 69609,71 грн з ПДВ заборгованість з відшкодування витрат на сплату комунальних послуг; 8637,38 грн. - пеня; 756,98 грн. - 3% річних.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог і заперечень проти них, суд виходить з наступного.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським Кодексом України.

Відповідно до частин 1, 2 ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини. Правочин, різновидом якого є договори - основний вид правомірних дій це волевиявлення осіб, безпосередньо спрямовані на виникнення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків. При цьому, ст. 12 ЦК України передбачає, що особа здійснює свої цивільні права вільно на власний розсуд.

У відповідності зі статтею 173 Господарського кодексу України (далі - ГК України) та статтею 509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утримуватися від певних дій, а інший суб`єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконати її обов`язку.

Господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (ст. 174 ГК України).

Відповідно до ст. 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до частини 7 статті 179 ГК України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

У відповідності до ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Статтею 627 ЦК України передбачено, що відповідно до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладанні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Матеріали справи свідчать про те, що між сторонами у справі виникли зобов`язання, які за своєю правовою природою є правовідносинами, що випливають із договору оренди, згідно якого в силу положень ст. 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Факт передачі майна відповідачу в оренду підтверджується актом прийому-передачі орендованого майна, підписаного сторонами 22.01.2018 р.

Відповідно до ст. 286 Господарського кодексу України, орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Строки внесення орендної плати визначаються в договорі.

Як вбачається з матеріалів справи сторони уклали додаткову угоду №5 від 29.05.2019, в якій відповідач визнав наявність заборгованості перед позивачем станом на моменту укладання вказаної угоди у розмірі 174 933,43 грн., яка складається:

- з заборгованості за оренду приміщення - 101 474,25 грн (розрахована до 12 червня 2019 включно);

- з заборгованості за відшкодування витрат на сплату комунальних послуг - 73459,18 грн (розрахована станом на 12 червня 2019 включно);

Відповідач у зазначеній додатковій угоді зобов`язався сплатити зазначену заборгованість за договором у розмірі 174 933,43 грн до 12.06.2019 включно. Проте вказаних зобов`язань станом на момент звернення позивача до суду повністю не виконав, отже наявність у відповідача суми боргу у розмірі 9474,25 грн. є очевидною.

Також, у відповідача наявний борг у розмірі 63459,18 грн. з відшкодування витрат на сплату комунальних послуг, та згідно рахунків - фактур №А-00000114 від 25.06.2019 на суму 5 991,19 грн., та №А-00000134 від 19.07.2019 на суму 159,34 грн., які прийняті відповідачем до оплати, про що свідчать акти здачі - прийняття робіт (наданих послуг) за підписом відповідача, отже загальна сума боргу відповідача з відшкодування витрат на комунальні послуги складає 69 609,71 грн.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 599 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Пункт 1 статті 612 Цивільного кодексу України визначає що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до частини першої статті 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставини, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до частин першої, третьої статті 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідачем, у встановленому законом порядку, позовні вимоги позивача не спростовано, отже суд приходить до висновку про обґрунтованість позовної вимоги позивача про стягнення суми заборгованості зі сплати орендної плати у розмірі 9474,25 грн., та суми з відшкодування витрат на сплату комунальних послуг у розмірі 69 609,71 грн., а отже позовні вимоги в цій частині підтверджені матеріалами справи та є такими, що підлягають задоволенню.

Також, у зв`язку із вказаним простроченням оплати суми боргу позивачем нараховано відповідачу пеню за прострочення оплати орендної плати у розмірі 1 616,43 грн за періоди з 13.06.2019 по 19.06.2019 на суму боргу у розмірі 64 474,25 грн; за період з 20.06.2019 по 24.06.2019 на суму боргу у розмірі 39474,25 грн; за період з 25.06.2019 по 03.07.2019 на суму боргу у розмірі 29 474,25 грн; за період з 04.07.2019 по 18.07.2019, за період з 19.07.2019 по 05.09.2019, за період з 06.09.2019 по 25.09.2019 на суму боргу у розмірі 9474,25 грн; з відшкодування витрат на сплату комунальних послуг позивачем нараховано пеню у розмірі 6645,06 грн, за періоди з 13.06.2019 по 18.07.22019; з 19.07.2019 по 25.07.2019 на суму боргу 73459,18 грн.; за період з 26.07.2019 по 05.09.2019; з 06.09.2019 по 25.09.2019 на суму боргу у розмірі 63 459,18 грн. Також, позивачем нараховано пеню за прострочення оплати рахунків - фактур: №А-00000114 від 25.06.2019, у розмірі 370,63 грн. за період з 21.07.2019 по 05.09.2019; за період з 06.09.2019 по 25.09.2019; №А-00000134 від 19.07.2019 у розмірі 5,26 грн. за період з 21.08.2019 по 25.09.2019.

Правові наслідки порушення зобов`язання встановлені статтею 611 Цивільного кодексу України. Відповідно до частини 1 вказаної статті, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки.

Згідно ч. 2 ст. 4 Господарського кодексу України особливості регулювання майнових відносин суб`єктів господарювання визначаються цим Кодексом (Господарським).

Ч.1 ст. 216 Господарського кодексу України встановлено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Так, з огляду на те, що відповідач свої зобов`язання в частині своєчасної оплати орендної плати та витрат з відшкодування на сплату комунальних послуг не виконав у встановлений договором строк, то відповідно відповідач вважається таким, що прострочив виконання зобов`язання, що в свою чергу тягне за собою відповідні правові наслідки.

При цьому невиконання зобов`язання або виконання зобов`язання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання), що мало місце у даному випадку (несвоєчасна оплата відповідачем товару поставленого позивачем) згідно ст. 610 Цивільного кодексу України є порушенням зобов`язання, зокрема з боку відповідача.

В свою чергу у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки (п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України).

Як передбачено частиною 1 ст. 548 Цивільного кодексу України, виконання зобов`язання (основного зобов`язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом. В силу ч. 1 ст. 546 Цивільного кодексу України виконання зобов`язання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою (штраф, пеня).

Згідно положень ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

За приписом статті 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" та частини другої статті 343 ГК України розмір пені за прострочку платежу не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня. Якщо в укладеному сторонами договорі зазначено вищий розмір пені, ніж передбачений у цій нормі, застосуванню підлягає пеня в розмірі згаданої подвійної облікової ставки.

Частиною шостою статті 232 Господарського кодексу України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Статтею 253 Цивільного кодексу України передбачено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Виходячи зі змісту зазначених норм, початком для нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання буде день, наступний за днем, коли воно мало бути виконано. Нарахування санкцій триває протягом шести місяців, якщо інше не встановлено законом або договором.

Пунктами 5.2., 5.3. Договору оренди встановлено, що за несвоєчасну сплату Орендарем орендної плати та/або інших платежів, передбачених Договором, Орендар сплачує Орендодавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від простроченої суми за кожен день прострочення. Нарахування даної пені за домовленістю сторін припиняється через 3 (три) роки з дня, коли зобов`язання по сплаті мало бути виконано.

Також, у додатковій угоді №5 від 29.05.2019 п.4 сторони домовились, що за несплату, невчасну або неповну сплату заборгованості, погодженої сторонами в п.2 та п.3 цієї додаткової угоди, орендар сплачує орендодавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який виплачується пеня, від суми простроченого (неповністю сплаченого) платежу за кожен день прострочення, а також компенсує всі витрати та інші збитки, які може понести орендодавець, подаючи відповідний позов до суду відносно орендаря (судовий збір, сплата послуг адвоката тощо).

У п. 1.9. Постанови пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань" від 17.12.2013 р. за № 14, господарським судам роз`яснено, що день фактичної сплати суми заборгованості не включається в період часу, за який здійснюється стягнення інфляційних нарахувань та пені.

Крім того, у п. 1.12. Постанови пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань" від 17.12.2013 р. за № 14 господарським судам роз`яснено, що господарський суд має з`ясовувати обставини, пов`язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв`язку з порушенням грошового зобов`язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов`язання, та зазначеного позивачем максимального розміру відповідних пені та інших нарахувань.

Суд, ознайомившись із розрахунком позивача, що наданий позивачем до позовної заяви встановив, що у розрахунку позивача щодо нарахування пені на суму заборгованості по орендній платі у розмірі 1616,43 грн допущено помилку, а саме до періодів нарахування включено фактичний день оплати відповідачем частин суми боргу, зокрема: 19.06.2019 (у позові позивач зазначає про фактичну сплату відповідачем суми боргу у розмірі 25 000,00 грн); 24.06.2019 (у позові позивач зазначає про фактичну сплату відповідачем суми боргу у розмірі 10 000,00 грн); 03.07.2019 (у позові позивач зазначає про фактичну сплату відповідачем суми боргу у розмірі 20 000,00 грн).

За таких обставин, перевіривши правомірність та правильність нарахування позивачем пені, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов`язання, приймаючи до уваги також те, що день фактичної сплати суми заборгованості не включається в період часу за який здійснюється стягнення пені, судом встановлено, що позовні вимоги щодо нарахування пені на заборгованість з орендної плати є обгрунтованими в сумі 1 488,49 грн. Щодо решти частини позовних вимог у сумі 127,94 грн щодо нарахування пені на суму заборгованості з орендної плати є безпідставними, а тому суд в частині позовних вимог щодо стягнення цієї суми пені відмовляє.

Суд, ознайомившись із розрахунком позивача, що наданий позивачем до позовної заяви встановив, що у розрахунку позивача щодо нарахування пені на суму заборгованості з відшкодування витрат на сплату комунальних платежів у розмірі 6645,06 грн також допущено помилку, а саме до періоду нарахування включено фактичний день оплати відповідачем частин суми боргу, зокрема: 25.07.2019 (у позові позивач зазначає про фактичну сплату відповідачем суми боргу з відшкодування витрат на сплату комунальних платежів у розмірі 10 000,00 грн).

За таких обставин, перевіривши правомірність та правильність нарахування позивачем пені, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов`язання, приймаючи до уваги також те, що день фактичної сплати суми заборгованості не включається в період часу за який здійснюється стягнення пені, судом встановлено, що позовні вимоги щодо нарахування пені за заборгованість з відшкодування витрат на сплату комунальних платежів є обгрунтованими в сумі 6 576,63 грн. Щодо решти частини позовних вимог у сумі 68,43 грн щодо нарахування пені на суму заборгованості з відшкодування витрат на сплату комунальних платежів є безпідставними, а тому суд в частині позовних вимог щодо стягнення цієї суми пені відмовляє.

Суд, ознайомившись із розрахунком позивача, що наданий позивачем до позовної заяви встановив, що у розрахунку позивача щодо нарахування пені на суму заборгованості по рахункам - фактурам №А-00000114 від 25.06.2019 на суму 5 991,19 грн, та №А-00000134 від 19.07.2019 на суму 159,34 грн, відповідальність за несплату яких сторони погодили додатковою угодою №5 від 29.05.2019, зокрема у п.4. вказаної угоди, встановив допущення позивачем помилки зокрема у періоді нарахування по рахунку - фактурі №А-00000114 від 25.06.2019, а саме позивач зазначає про початок нарахування пені з 21.07.2019 (неділя), зазначаючи про обов`язок відповідача оплатити витрати на сплату комунальних послуг до 20.07.2019, проте останній день строку оплати припадає на вихідний день - субота, отож останнім днем строку з оплати вказаного рахунку - фактури є наступний робочий день - 22.07.2019 (понеділок), а отже прострочення з оплати та нарахування пені за вказаним рахунком - фактурою починається з 23.07.2019.

Здійснивши відповідний розрахунок пені на суму боргу 5 991,19 грн, суд дійшов висновку про задоволення позову в частині стягнення з відповідача пені у розмірі 359,47 грн. В частині позовних вимог щодо стягнення пені у розмірі 11,16 грн позовні вимоги є безпідставними, а тому суд в частині позовних вимог щодо стягнення цієї суми пені відмовляє.

Перевіривши правильність нарахування пені у розмірі 5,26 грн із заборгованості з відшкодування витрат на сплату комунальних послуг за рахунком - фактурою №А-00000134 від 19.07.2019 на суму 159,34 грн, суд дійшов висновку, що дане нарахування не суперечить вимогам чинного законодавства України та здійснено позивачем арифметично вірно, а отже позовні вимоги в частині стягнення з відповідача пені у розмірі 5,26 грн. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Підсумовуючи вищевикладене щодо нарахованої позивачем пені судом встановлено, що позовні вимоги є обґрунтованими в сумі 8 429,85 грн, а врешті частині позовних вимог у розмірі 207,53 грн позовні вимоги є безпідставними, а тому суд у вказаній частині позовних вимог відмовляє.

Також, у зв`язку із вказаним простроченням оплати суми боргу позивачем нараховано відповідачу та заявлено до стягнення 3% річних: на заборгованість зі сплати орендної плати у розмірі 140,52 грн; на заборгованості з відшкодування витрат на сплату комунальних послуг у розмірі 583,00 грн; на заборгованість згідно рахунку - фактури: №А-00000114 від 25.06.2019 у розмірі 32,99 грн; заборгованість згідно рахунку - фактури: №А-00000134 від 19.07.2019 0,47 грн.

Згідно ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Отже, передбачене законом право кредитора вимагати сплати річних є способом захисту його майнового права та інтересу, суть якого полягає в отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Тобто, у разі неналежного виконання боржником грошового зобов`язання виникають нові додаткові зобов`язання, які тягнуть за собою втрату матеріального характеру.

Судом перевірено розрахунок 3% річних за допомогою системи "Ліга Закон" та встановлено, що розрахунок позивача є вірним.

Таким чином, оскільки вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 3% річних та інфляційних втрат ґрунтується на законі (ст. 625 Цивільного кодексу України), а відповідач є таким що прострочив виконання грошового зобов`язання, тому позовні вимоги позивача в частині стягнення 3% річних у розмірі 756,98 грн є обґрунтованими та доведеними, та такими, що підлягають задоволенню.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд керуючись ст. 129 ГПК України, відповідно до якої витрати по сплаті судового збору у разі часткового задоволення позову покладаються на сторони пропорційно задоволеним позовним вимогам, а отже судовий збір в розмірі 1921,00 грн. сплачений позивачем слід покласти на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а саме на позивача покладається судовий збір 4,50 грн, а на відповідача покладається судовий збір у розмірі 1916,50 грн.

Враховуючи викладене та керуючись ст. ст. 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України; ст.ст. 11, 509, 525, 526, 549, 611, 612, 623-629, 759 Цивільного кодексу України; ст.ст. 4, 20, 73, 74, 77, 129, 233, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково у розмірі 88 270,79 грн.

Стягнути з Фізичної особи - підприємця Дронова Дмитра Борисовича ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛЮКСТРЕЙДІНГ" (04119, м. Київ, вул. Зоологічна, будинок 4-А, ідентифікаційний код 40646895) заборгованості за договором №ДГ-0000003 оренди нежитлового приміщення від 22.01.2018 (з усіма змінами та доповненнями) у загальному розмірі 88 270,79 грн, з яких: 9474,25 грн. з ПДВ - заборгованість зі сплати орендної плати; 69609,71 грн з ПДВ заборгованість з відшкодування витрат на сплату комунальних послуг; 8429,85 грн. - пеня; 756,98 грн. - 3% річних.

Після набрання рішенням законної сили видати наказ в установленому порядку.

Врешті частині позовних вимог щодо стягнення пені у розмірі 207,53 грн - у задоволенні позову відмовити.

Судові витрати у справі у вигляді судового збору у розмірі 1921,00 грн. покласти на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а саме на позивача покладається судовий збір у розмірі 4,50 грн, а на відповідача покладається судовий збір у розмірі 1916,50 грн.

Стягнути з Фізичної особи - підприємця Дронова Дмитра Борисовича ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛЮКСТРЕЙДІНГ" (04119, м. Київ, вул. Зоологічна, будинок 4-А, ідентифікаційний код 40646895) судовий збір у розмірі 1916,50 грн.

Після набрання рішенням законної сили видати наказ в установленому порядку.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю "ЛЮКСТРЕЙДІНГ" (04119, м. Київ, вул. Зоологічна, будинок 4-А, ідентифікаційний код 40646895).

Відповідач: Фізична особа - підприємець Дронов Дмитро Борисович ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ).

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Східного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту рішення відповідно до ст.ст. 256, 257 Господарського процесуального кодексу України та з урахуванням п.п. 17.5 п.17 Перехідних положень Кодексу.

Учасники справи можуть одержати інформацію по справі зі сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою http://court.gov.ua/.

Повне рішення складено "06" грудня 2019 р.

Суддя І.О. Чистякова