Рішення № 86141189, 02.12.2019, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

________________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"02" грудня 2019 р.м. ХарківСправа № 922/3137/19

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Калініченко Н.В.

при секретарі судового засідання Казмерчук М.Т.

за участю представників:

позивача - Максимовський С.О., довіреність № 08-21/3489/2-18 від 20.12.2018 року

відповідача - Чурсіна В.В., в.о. директора, наказ № 13-к від 27.11.2019 року

розглянувши в порядку загального позовного провадження справу

за позовом Харківської міської ради, м. Харків, до Товариства з обмеженою відповідальністю "Харків-Капітал", м. Харків, простягнення коштів у розмірі 1 549 603,26 грн.,- здійснюється фіксування судового процесу технічними засобами - програмно апаратним комплексом "Діловодство суду", серійний номер диска CD-R 922/3137/19.

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Харківська міська рада, звернувся до господарського суду Харківської області з позовною заявою до відповідача, Товариства з обмеженою відповідальністю “Харків-Капітал”, про стягнення заборгованості зі сплати орендної плати у розмірі 1 549 603,26 грн. за користування земельною ділянкою по вул. Магнітогорській, 1 у м. Харкові площею 8,1555 га. Також позивач просить суд покласти на відповідача судові витрати.

02 жовтня 2019 року, ухвалою господарського суду Харківської області, прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Справу ухвалено розглядати за правилами загального позовного провадження. Почато у справі № 922/3137/19 підготовче провадження і призначено підготовче засідання на 28 жовтня 2019 року. Встановлено відповідачу п`ятнадцятиденний строк з дня вручення даної ухвали для подання відзиву на позовну заяв. 22 жовтня 2019 року відповідачем, до суду, скерований відзив на позовну заяву (вх. № 25317). 28 жовтня 2019 року, протокольними ухвалами суду, долучено відзив на позовну заяву до матеріалів справ, встановлено позивачу строк для подання відповіді на відзив до 04 листопада 2019 року, відповідачеві строк на подання заперечень до 12 листопада 2019 року та відкладено підготовче засідання на 25 листопада 2019 року. Позивач своїм правом на подання заяви по суті справи, в порядку ст. 166 ГПК України, не скористався; відповідь на відзив суду не надав. Водночас, 12 листопада 2019 року, до канцелярії суду, від відповідача надійшли заперечення на відповідь на відзив (вх. № 27348). 15 листопада, ухвалою господарського суду Харківської області, залишено без розгляду заперечення відповідача на відповідь на відзив (вх. № 27348). 02 грудня 2019 року суд розпочав розгляд справи по суті. Присутній в судовому засіданні 02 грудня 2019 року представник позивача повністю підтримав позовні вимоги, просив суд їх задовольнити з підстав викладених в позовній заяві. Присутній в судовому засіданні 02 грудня 2019 року представник відповідача заперечив проти задоволення позовних вимог. 02 грудня 2019 року у судовому засіданні, відповідно до ст. 240 ГПК України, судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши вступне слово представників учасників справи, з`ясувавши обставини справи та дослідивши подані суду докази, перевіривши відповідність доводів сторін фактичним обставинам справи, судом встановлено наступне.

23 березня 2007 року між Харківською міською радою (орендодавець, позивач у справі) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Харків-Капітал" (орендар, відповідач у справі), укладено договір оренди землі (надалі – договір оренди), за умовами якого орендодавець на підставі рішення Харківської міської ради від 24 листопада 2004 року № 198/04 "Про припинення та надання в користування земельних ділянок юридичним та фізичним особам" надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку несільськогосподарського призначення – землі промисловості, яка знаходиться м. Харків, вул. Магнітогорська, 1. В оренду передається земельна ділянка загальною площею 8,1555 га, під забудовою 0,7938 га, інших угідь – 7,3617 га (пункт 2 договору оренди).

Пунктом 5 цього договору встановлено, що нормативна грошова оцінка становить 34 954 295 грн.

Сторонами узгоджено у пункті 8 договору оренди, що договір укладено строком до 01 листопада 2029 року

Згідно з абзацом 2 пункту 9 договору оренди розмір орендної плати в місяць згідно з довідкою № 165/06 від 11 грудня 2006 року становить 84 793,29 грн. Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції (пункт 10 договору оренди).

За умовами пункту 11 договору оренди, орендна плата за земельну ділянку сплачується рівними частинами щомісячно протягом 30 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.

У пункті 13 договору оренди сторони погодили, що розмір орендної плати переглядається у разі: зміни умов господарювання, передбачених договором; зміни розмірів земельного податку, підвищення цін, тарифів; внаслідок інфляції щорічно; погіршення стану орендованої земельної ділянки не з вини орендаря, що підтверджено документами; в інших випадках, передбачених законом.

Відповідно до пункту 36 договору оренди зміна умов договору здійснюється у письмовій формі за взаємною згодою сторін. У разі недосягнення згоди щодо зміни умов договору спір розв`язується у судовому порядку.

Факт прийняття відповідачем в оренду вищевказаної земельної ділянки підтверджується актом приймання-передачі земельної ділянки від 03 серпня 2007 року.

Рішенням Харківської міської ради від 03 липня 2013 року № 1209/13 затверджено технічну документацію з нормативної грошової оцінки земель міста Харкова станом на 01 січня 2013 року та базову вартість одного квадратного метра земель міста Харкова у сумі 291,18 грн., яка отримана на підставі витрат на освоєння і облаштування території міста станом на 01 січня 2013 року та підлягає в подальшому індексації в порядку, встановленому законодавством України (пункт 1.1 рішення). Пунктом 2 цього рішення передбачено, що це рішення вводиться в дію з моменту оприлюднення в установленому порядку, а нормативна грошова оцінка земель міста Харкова станом на 01 січня 2013 року застосовується з 01 січня 2014 року.

Рішенням Харківської міської ради від 25 вересня 2013 року № 1269/13 "Про затвердження Порядку впровадження нормативної грошової оцінки земель міста Харкова станам на 01 січня 2013 року" встановлено, що плата за землю на підставі даних "Технічної документації з нормативної грошової оцінки земель міста Харкова станом на 01 січня 2013 року" вводиться в дію з 01 січня 2014 року. Зміни до договорів оренди землі, пов`язані зі зміною розміру орендної плати, оформлюються додатковою угодою до договору оренди землі згідно з Порядком оформлення договорів оренди землі у місті Харкові (пункти 2, 3 рішення).

З метою приведення господарських правовідносин між сторонами договору оренди у площину належного законодавчого регулювання, Харківська міська рада звернулась до господарського суду Харківської області з позовом до ТОВ "Харків-Капітал", в якого просила внести зміни до договору оренди, шляхом визнання укладеною додаткової угоди до вказаного договору оренди землі в редакції, що викладена у прохальній частині позовної заяви.

Рішенням господарського суду Харківської області від 02 серпня 2016 року у справі № 922/1558/16, яке залишено в силі постановою Вищого господарського суду України від 28 грудня 2016 року, внесено зміни в пункт 5, пункт 9 договору оренди землі від 01 серпня 2007 року № 540767100045 у зв`язку зі зміною нормативної грошової оцінки, зокрема, в частині зміни розміру орендної плати за користування земельною ділянкою по вул. Магнітогорській, 1 у м. Харкові площею 8,1555 га в зв`язку із зміною нормативної грошової оцінки земель міста Харкова станом на 01 січня 2013 року.

Відповідно до вказаного рішення розмір орендної плати за користування відповідачем земельною ділянкою по вул. Магнітогорській, 1 у м. Харкові площею 8,1555 га згідно з розрахунком від 03 жовтня 2013 року № 71/14 на рік становить 5,6% від її нормативної грошової оцінки і складає 6 284 850,15 грн., або в місяць – 523 737,51 грн.

В матеріалах справи наявний лист за вх. № 6906/0/225-18 від 09 жовтня 2018 року Департаменту земельних відносин Харківської міської ради, за змістом якого вбачається, що розмір орендної плати за користування відповідачем земельною ділянкою, яка є об`єктом договору оренди складає: 2017 року – 993 637,96 грн./місяць, 2018 року – 993 637,96 грн./місяць.

Виходячи листа ГУ ДФС у Харківській області, відповідачем фактично сплачено орендну плату в таких розмірах: за період з 01 грудня 2016 року по 31 грудня 2016 року – 196 151,10 грн., з 01 січня 2017 року по 31 грудня 2017 року – 2 626 035,56 грн., з 01 січня 2018 року по 31 серпня 2018 року – 2 044 171,54 грн.

Як зазначає позивач, заборгованість зі сплати орендної плати за користування відповідачем земельною ділянкою по вул. Магнітогорській, 1 у м. Харкові площею 8,1555 га , відповідно до умов договору, з урахуванням рішення господарського суду Харківської області, за період з 07 травня 2017 року по 06 липень 2017 року складає 1 549 603,26 грн. (з урахуванням проведеної відповідачем проплат зі сплати орендних платежів у визначений позивачем період)

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, з урахуванням правових підстав позовних вимог, суд виходить з наступного.

Відповідно до ст. 13 Закону України "Про оренду землі" договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства. Згідно з ч. 1 ст. 15 Закону України "Про оренду землі" однією з істотних умов договору оренди землі є орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату. За змістом частин 1, 2 ст. 21 Закону України "Про оренду землі" орендна плата за землю це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою. Розмір, форма і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди, крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України.

Податковим кодексом України, який набув чинності 01 січня 2011 року, зокрема, встановлено, що плата за землю - обов`язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку або орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності (пп. 14.1.147 п. 14.1 ст. 14), а орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності обов`язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою (пп.14.1.136 п.14.1 ст.14).

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно зі ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 ЦК України).

Відповідно до абз. 1 п. 288.1 ст. 288 Податкового кодексу України підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки.

Частиною 1 ст. 530 Цивільного кодексу України встановлено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з п. 287.3 ст. 287 Податкового кодексу України податкове зобов`язання щодо плати за землю, визначене у податковій декларації на поточний рік, сплачується рівними частками власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за податковий період, який дорівнює календарному місяцю, щомісяця протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця.

Зазначена норма відображена і у пункті 11 Договору оренди землі.

У відповідності до ч. 5 ст. 188 ГК України, якщо судовим рішенням договір змінено або розірвано, договір вважається зміненим або розірваним з дня набрання чинності даним рішенням, якщо іншого строку набрання чинності не встановлено за рішенням суду.

Тобто, вказана норма передбачає можливість встановлення рішенням суду строку, з якого до умов договору вносяться зміни - моменту з якого у сторін виникає зобов`язання виконувати договір на нових умовах.

Рішенням господарського суду Харківської області від 02 серпня 2016 року у справі № 922/1558/16 іншого строку набрання чинності внесених змін до договору не встановлено.

Тому договір оренди є зміненим саме з дати набрання чинності (законної сили) вищевказаним рішенням суду.

У даному випадку рішення від 02 серпня 2016 року у справі № 922/1558/16 набрало законної сили 28 грудня 2016 року, тобто з дати прийняття Вищим господарським судом України постанови від 28 грудня 2016 року у вказаній справі про залишення вище вказаного рішення суду першої інстанції в силі.

При цьому, суд відхиляє посилання відповідача на те, що визнана судом укладеною додаткова угода до договору оренди набрала чинності лише після її державної реєстрації, оскільки така позиція суперечить ч. 5 ст. 188 ГК України, яка прямо передбачає, що договір вважається зміненим з дня набрання чинності даним рішенням, якщо іншого строку набрання чинності не встановлено за рішенням суду.

Будь-яких виключень щодо моменту набрання чинності встановленими судом змінами до договорів, які підлягали державній реєстрації при їх укладенні, дана норма не містить.

Договір оренди набрав чинності з дня його державної реєстрації в силу вимог ст. 210 Цивільного кодексу України та положень ст. 126 Земельного кодексу України в його редакції, що була чинною до 01 січня 2013 року та передбачала державну реєстрацію договорів оренди землі.

Проте, на час внесення змін до договору оренди землі, земельне законодавство не передбачало державної реєстрації таких договорів, а тому положення ст. 210 Цивільного кодексу України у даному випадку застосуванню не підлягають. Так само не змінюють моменту набрання чинності змін до договору, внесених рішенням Господарського суду Харківської області від 02 серпня 2016 року, норми ст. 125 Земельного кодексу України щодо реєстрації речових прав на землю.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного суду по справі № 922/3189/18 від 24 червня 2019 року.

Положення Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" (статті 26, 27, 31-1), а також Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (пункт 35), на які посилається відповідач, лише регламентують порядок державної реєстрації рішення суду, що набрало законної сили, щодо права власності та інших речових прав на нерухоме майно. Однак дані норми не містять прямої вказівки щодо моменту набрання чинності змінами до договору, внесеними за рішенням суду.

Таким чином, внесення змін до договору за рішенням суду є спеціальним порядком зміни господарського зобов`язання, набрання чинності яким не пов`язано з фактом державної реєстрації таких змін.

За таких обставин, суд вважає, що договір оренди є зміненим саме з дати набрання рішенням суду законно сили, тобто з 28 грудня 2016 року, а не з дати проведення державної реєстрації, якою згідно з Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно № 158495824 від 05 березня 2019 - є 16 січня 2019 року.

Перепони, які заважали здійснити активні дії пов`язані із вчасною реєстрацією додаткової угоди, відповідач у судовому засіданні 02 грудня 2019 року, не навів.

Наявність технічних помилок у судових рішеннях, не нівелює обов`язок відповідача здійснювати сплату орендних платежів у розмірі, визначеному у рішенні суду, яке набрало законної сили 28 грудня 2016 року.

Згідно із приписами статей 525, 526, 629 Цивільного кодексу України і ст. 193 Господарського кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами, а зобов`язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідач неналежним чином не здійснював свої зобов`язання за договором оренди та не вносив у повному обсязі орендну плату за користування земельною ділянкою, внаслідок чого у нього за період з 07 травня 2017 року по 06 липня 2017 року виникла заборгованість в розмірі 1 549 603, 26 грн.

Відповідно до статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідачем не надано суду та в матеріалах справи відсутні докази належного виконання умов Договору в частині повної сплати орендних платежів.

Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно з ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Частиною 1 ст. 625 ЦК України встановлено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Відповідно до частин 4, 5 ст. 75 ГПК України, обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Обставини, встановлені стосовно певної особи рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, можуть бути у загальному порядку спростовані особою, яка не брала участі у справі, в якій такі обставини були встановлені.

Факти, передбачені наведеною нормою, мають для суду преюдиціальний характер. Преюдиціальність - це обов`язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набуло законної сили, в одній справі для суду при розгляді інших справ. Преюдиціально встановлені факти не підлягають доказуванню, позаяк їх вже встановлено у рішенні, і немає необхідності встановлювати їх знову, тобто піддавати сумніву законність судового акта, який вступив в законну силу.

Не потребують доказування преюдиціальні обставини, тобто встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, - при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. При цьому не має значення, в якому саме процесуальному статусі виступали відповідні особи у таких інших справах - позивачів, відповідачів, третіх осіб тощо.

Отже, преюдиційні факти є обов`язковими при вирішенні інших справ та не підлягають доказуванню, оскільки їх істинність встановлено у рішенні, у зв`язку з чим немає необхідності встановлювати їх знову, піддаючи сумніву істинність та стабільність судового акту, який набрав законної сили.

Норми ст. 124 Конституції України визначають обов`язковість виконання усіма суб`єктами прав судового рішення у вказаній справі.

Згідно преамбули та ст. 6 параграфу 1 Конвенції про захист прав та свобод людини, згідно рішення Європейського суду з прав людини від 25 липня 2002 року у справі за заявою № 48553/99 "Совтрансавто-Холдінг" проти України", а також згідно рішення Європейського суду з прав людини від 28 жовтня 1999 року у справі за заявою № 28342/95 "Брумареску проти Румунії" встановлено, що існує усталена судова практика конвенційних органів щодо визначення основним елементом верховенства права принципу правової певності, який передбачає серед іншого і те, що у будь-якому спорі рішення суду, яке вступило в законну силу, не може бути поставлено під сумнів.

Відтак, враховуючи, що задоволення позовних вимог в даній справі знаходиться у прямій залежності від встановлення правомірності розрахунку позивачем орендної плати у зв`язку зі зміною нормативної грошової оцінки, суд, враховуючи преюдиціальні факти, встановлені у рішенні у справі № 922/1558/16, яке набрало законної сили, вважає позовні вимоги про стягнення 1 549 603,26 грн. заборгованості зі сплати орендної плати за користування земельною ділянкою законними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Заперечення відповідача проти позовних вимог, які наведені у відзиві, спростовуються вищевикладеним, а також наступним.

Відповідно до ч. 3 ст. 21 Закону України "Про оренду землі" обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції, якщо інше не передбачено договором оренди. Згідно із ст. 10 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" однією із істотних умов договору оренди є, зокрема, орендна плата з урахуванням її індексації.

Пунктом 10 Договору оренди землі передбачено, що обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції.

Згідно із ст. 271 Податкового кодексу України базою оподаткування земельним податком є нормативна грошова оцінка земельних ділянок з урахуванням коефіцієнта індексації, визначеного відповідно до порядку, встановленого цим розділом.

Статтею 289 Податкового кодексу України передбачено, що для визначення розміру податку та орендної плати використовується нормативна грошова оцінка земельних ділянок. Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин здійснює управління у сфері оцінки земель та земельних ділянок. Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин за індексом споживчих цін за попередній рік щороку розраховує величину коефіцієнта індексації нормативної грошової оцінки земель, на який індексується нормативна грошова оцінка сільськогосподарських угідь, земель населених пунктів та інших земель несільськогосподарського призначення за станом на 1 січня поточного року, що визначається за формулою: Кі = І:100, де І - індекс споживчих цін за попередній рік. Коефіцієнт індексації нормативної грошової оцінки земель застосовується кумулятивно залежно від дати проведення нормативної грошової оцінки земель.

Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, обласні, Київська та Севастопольська міські державні адміністрації не пізніше 15 січня поточного року забезпечують інформування центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову і митну політику, і власників землі та землекористувачів про щорічну індексацію нормативної грошової оцінки земель.

Відповідно до наказу Держкомстату "Про затвердження Методики розрахунку базового індексу споживчих цін" від 27 липня 2007 року № 265 індекс споживчих цін - показник, що характеризує зміни у часі загального рівня цін на товари та послуги, які купує населення для невиробничого споживання. Він є показником зміни вартості фіксованого набору споживчих товарів та послуг у поточному періоді порівняно з базисним.

Згідно з інформацією на сайті Державної служби статистики України http://www.ukrstat.gov.ua визначено індекс споживчих цін (індекс інфляції) за відповідні роки.

Тому, відповідно до ст. 10 Закону України "Про оренду землі" обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції (індексу споживчих цін), за формулою, вказаною у ст. 289 ПК України.

Відповідно до формули розрахунку коефіцієнта індексації нормативної грошової оцінки земель, коефіцієнт індексації є числовим вираженням індексу інфляції. Тому, відповідно до чинного законодавства, а саме ст. 289 ПК України, ст. 21 Закону України "Про оренду землі", та пункту 10 Договору, вказаний коефіцієнт обов`язково повинен застосовуватися при визначенні розміру орендної плати.

Нормативна грошова оцінка земель м. Харкова станом на 01 січня 2013 року, на підставі якої внесено зміни до договору оренди, вступила в дію 01 січня 2014 року.

Значення коефіцієнта індексації за певний рік застосовується в наступному році, яке йде за роком, за який його встановлено, шляхом помноження розміру орендної плати на його значення.

Так, відповідно до рішення господарського суду Харківської області від 02 серпня 2016 року у справі № 922/1558/16 розмір орендної плати за користування відповідачем земельною ділянкою згідно з розрахунком від 03 жовтня 2013 року № 71/14 на рік 6 284 850,15 грн., або в місяць - 523 737,51 грн.

Позов стосується стягнення заборгованості за певний період 2017 року, а отже орендна плата визначається наступним чином: 523 737,51грн. (розмір орендної плати за місяць відповідно до рішення суду) х 1,249 (коефіцієнт індексації за 2014 рік) х 1,433 (коефіцієнт індексації за 2015 рік) х 1,06 (коефіцієнт індексації за 2016 рік) = 993 637,96 грн. за місяць.

Суд погоджується з даним розрахунком розміру орендної плати, оскільки він відповідає вищенаведеним нормам права.

Та обставина, що пунктом 13 Договору передбачено можливість перегляду розміру орендної плати внаслідок інфляції - щорічно, не впливає на обов`язок орендаря сплачувати орендну плату з урахуванням індексів інфляції (пункт 10 Договору). Не припиняється цей обов`язок і у тому разі, коли сторони не укладали відповідної додаткової угоди про внесення змін до Договору в частині перегляду розміру орендної плати.

Відповідач, власного контррозрахунку суми заборгованості не надав.

Посилання відповідача на невиконання позивачем обов`язку, передбаченого ч. 2 п. 288.1 ст. 288 ПК України щодо інформування відповідного контролюючого органу про внесення змін до Договору оренди землі не впливають на момент виникнення у орендаря обов`язку сплачувати орендну плату та не звільняють його від внесення платежів у відповідності до зміненого в судовому порядку договору.

Доводи відповідача про необхідність застосування для визначення розміру орендної плати Порядку нормативної грошової оцінки земель населених пунктів, затвердженого наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України від 25 листопада 2016 року № 489, який з 01 січня 2017 року повинен застосовуватись в розрахунку суми стягнення, а також коефіцієнту, який характеризує функціональне використання земельної ділянки під нафтобазою відповідача в розмір 1,2, а не 2,5, судом не приймаються, оскільки фактично зводяться до перегляду встановленого в договорі розміру орендної плати. Разом із тим, оцінка обґрунтованості вказаних доводів може бути надана у випадку подання відповідного позову про внесення змін до договору.

Європейський суд з прав людини у рішенні в справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

Названий Суд зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Трофимчук проти України").

Підсумовуючи викладене, суд вважає позовні вимог такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на відповідача.

Керуючись статтями 1-5, 10, 11, 12, 20, 41-46, 49, 73-80, 86, 123, 129, 194-196, 208-210, 217-220, 232, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Харків-Капітал" (61001, м. Харків, вул. Плеханівська,92-А, корп. В, кімната 1608-Б, ідентифікаційний код юридичної особи 32562659) на користь Харківської міської ради (61003, м. Харків, м-н Конституції, 7, ідентифікаційний код юридичної особи 04059243) 1 549 603,26 грн. заборгованості зі сплати орендної плати за користування земельною ділянкою по вул. Магнітогорській, 1 у м. Харкові площею 8,1555 га. та 23 244,05 грн. судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Східного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту рішення відповідно до ст.ст. 256, 257 ГПК України та з урахуванням п. 17.5 Перехідних положень Кодексу.

Повне рішення складено "06" грудня 2019 р.

Суддя Н.В. Калініченко

справа № 922/3137/19