Рішення № 86134686, 05.12.2019, Черкаський окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 грудня 2019 року справа № 580/3015/19

м. Черкаси

Черкаський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді Білоноженко М.А. в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Черкаській області про визнання протиправним, скасування рішення та зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

30.09.2019р. до Черкаського окружного адміністративного суду звернулась ОСОБА_1 (далі-позивач) з позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України у Черкаській області (далі-відповідач), в якій просить:

- визнати протиправним та скасувати Рішення (протокол №233050001237 від 02 травня 2019 р.) Відділу з питань призначення та перерахування пенсій №17 Управління застосування пенсійного законодавства ГУ ПФУ в Черкаській області про відмову в призначенні мені пенсії за вислугу років;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області повторно розглянути заяву позивача від 05 лютого 2019 р., зареєстровану за № 553, щодо призначення позивачу пенсії за вислугою років, з врахуванням часу роботи позивача на посаді лаборанта відділення анестезіології КНП «Уманська міська лікарня» з 29.10.2003 року по 01.10.2018 року в подвійному розмірі.

В обґрунтування позовних вимог, викладених у позовній заяві, зазначено, що з 29.10.2003 року по 01.10.2018 року позивач працювала на посаді лаборанта відділення анестезіології Уманської міської лікарні в зв`язку з чим набула право на спеціальний стаж для виходу на пенсію за вислугою років. Позивач зазначає, що звернувшись до Головного управління Пенсійного фонду України у Черкаській області із заявою про призначення пенсії за вислугою років, отримала відмову у призначенні такої пенсії у зв`язку із відсутністю необхідного спеціального стажу роботи. Позивач звернула увагу, що у відповідності до ст. 60 ЗУ “Про пенсійне забезпечення” має право на пільги по обчисленню стажу роботи в медичних закладах, з огляду на що вважає рішення відповідача протиправним та таким, що підлягає скасуванню.

Ухвалою Черкаського окружного адміністративного суду від 07.10.2019р. прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, справу вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомленням учасників справи.

28.10.2019р., в межах строку встановленого судом, до суду від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву, згідно якого позовні вимоги не обгрунтовані та зазначено про доцільність відмови в їх задоволенні. В обгрунтування заперечень проти задоволення позовних вимог представником відповідача зазначено, що ст. 60 ЗУ “Про пенсійне забезпечення” містить вичерпний перелік відділень, зокрема і реанімаційне, робота в яких зараховується до стажу у подвійному розмірі, однак період роботи позивача на посаді лаборанта реанімації не підтверджений первинними документами. Крім того, також відсутні відомості щодо роботи позивача у відділенні анестезіології-реанімації чи у відділенні реанімації і інтенсивної терапії в період з 29.10.2003 по 01.10.2018 роки. З урахуванням зазначеного, представник відповідача вказав на необгрунтованість позовних вимог та просив відмовити у їх задоволенні.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення учасників справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Згідно відомостей трудової книжки серії НОМЕР_1 , ОСОБА_1 відповідно до наказу №130-кл від 16.10.2003р. (а.с. 12), зарахована 29.10.2003р. на посаду лаборанта реанімації (а.с.11).

12.07.2012р. в зв`язку з реорганізацією Уманська міська лікарня переіменовано в Комунальне підприємство “Уманська міська лікарня”.

01.10.2018р., в зв`язку зі зміною штатного розпису, позивача відповідно до наказу №273-пл від 01.10.2018р. переведено на посаду лаборанта відділу досліджень екстреної допомоги клініко-діагностичної лабораторії.

05.02.2019р. позивач звернулась до відділу з питань призначення та перерахунку пенсій №17 ГУ ПФУ в Черкаській області із заявою щодо призначення пенсії за вислугу років.

Листом від 07.05.2019р. № 42618/03-18 відповідач повідомив позивача, що за її зверненням, прийнято рішення (протокол №233050001237 від 02.05.2019р.) відповідно до якого, у призначенні пенсії за вислугу років позивачу відмовлено у зв`язку із відсутністю необхідного спеціального стажу.

Вважаючи вказану відмову протиправною, позивач звернулась з даним позовом до суду, за захистом порушених прав та інтересів зі сторони суб`єкта владних повноважень.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам суд зазначає наступне.

Відповідно до положень ст. 19 Конституції України, органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У ч. 1 ст. 46 Конституції України закріплено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Згідно п “е” статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991р. № 1788-ХІІ (далі — Закон № 1788-ХІІ) право на пенсію за вислугу років мають працівники освіти, охорони здоров`я та соціального забезпечення після досягнення 55 років і за наявності спеціального стажу роботи за переліком, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України, станом на 1 квітня 2015 - не менше 25 років та після цієї дати:

- з 1 квітня 2015 року по 31 березня 2016 року - не менше 25 років 6 місяців;

- з 1 квітня 2016 року по 31 березня 2017 року - не менше 26 років;

- з 1 квітня 2017 року по 31 березня 2018 року - не менше 26 років 6 місяців;

До досягнення віку, встановленого абзацом першим цього пункту, право на пенсію за вислугу років мають працівники освіти, охорони здоров`я та соціального забезпечення:

1971 року народження і старші за наявності вислуги років на цих посадах, передбаченої абзацами другим - одинадцятим цього пункту, та після досягнення ними такого віку:

50 років - які народилися з 1 січня 1966 року по 30 червня 1966 року.

З урахуванням зазначених положень, беручи до уваги, що позивач народилась ІНФОРМАЦІЯ_1 р., суд зазначає, що умовами для набуття права для призначення позивачу пенсії за за вислугу років, є наявність встановлено віку - 50 років та не менше 26 років 6 місяців спеціального стажу роботи.

Відповідно до статті 60 Закону №1788-ХІІ, робота в лепрозорних і протичумних закладах охорони здоров`я, у закладах (відділеннях) з лікування осіб, заражених вірусом імунодефіциту людини або хворих на СНІД, в інших інфекційних закладах (відділеннях) охорони здоров`я, у патолого-анатомічних і реанімаційних відділеннях закладів охорони здоров`я, а також у закладах з надання психіатричної допомоги зараховується до стажу роботи у подвійному розмірі.

Тобто, основною умовою для призначення пенсії за вислугу років є наявність спеціального стажу роботи, напрацьованого в закладах і на посадах, які дають право на пенсію за вислугу років.

Перелік таких посад і закладів затверджений постановою Кабінету Міністрів України «Про перелік закладів і установ освіти, охорони здоров`я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років» № 909 від 04.11.1993), зокрема робота в лікарняних закладах незалежно від найменування посад.

Відповідно до статті 62 Закону № 1788-ХІІ, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Згідно п. 3 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 № 637, за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Так, на підтвердження пільгового стажу, позивачем було надано копію трудової книжки та довідку про реорганізацію.

Згідно з частиною 3 статті 44 Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування” від 09.07.2003р. №1058-ІV, органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію. На такі перевірки не поширюється дія положень законодавства про здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності.

На запит Головного управління Пенсійного фонду України у Черкаській області, КНП “Уманська міська лікарня” надано довідку №12 від 05.02.2019р. у відповідності до якої ОСОБА_1 працювала на посаді лаборанта відділення анестезіології (згідно штатного розпису за 2003 рік та наказу №130-кл від 16.10.2003р.).

Відповідно до довідки КНП “Уманська міська лікарня” №25 від 22.01.2019р., станом на 01.01.1986р. у штатному розписі Уманської міської лікарні, створено відділення анестезіології та реанімації (з кількістю 6 ліжок). Станом на 01.04.1999р., згідно затвердженого штатного розпису - відділення анестезіології (з кількістю 6 ліжок); станом на 01.01.2005р., згідно затвердженого штатного розпису — відділення інтенсивної терапії та анестезіології (з кількістю 6 ліжок); станом на 01.09.2017р., згідно затвердженого штатного розпису — відділення анестезіології та інтенсивної терапії (наказ №69 від 07.08.2017р.)

Суд зазначає, що наказом Міністерства охорони здоров`я України «Про регламентацію діяльності анестезіологічної служби України» № 303 від 08.10.1997р. (далі - МОЗ України) проведено реорганізацію анестезіологічної служби у складі лікувально-профілактичних закладів охорони здоров`я. Замість відділень (груп) анестезіології реанімації та відділень реанімації і інтенсивної терапії були створені анестезіологічні відділення або відділення анестезіології, анестезіологічні відділення з ліжками (палатами) для інтенсивної терапії, анестезіологічні групи, відділення інтенсивної терапії, вузькоспеціалізовані відділення інтенсивної терапії.

Крім того, згідно роз`яснення, наданого Міністерством охорони здоров`я і Міністерства праці та соціальної політики України у листах від 10.09.2002 №10.03.67/100, від 28.05.2002 №10.02.2011/450 і від 21.06.2002 №02-886з-08, період роботи працівників у відділеннях (групах) анестезіології та інтенсивної терапії зараховуються до стажу у подвійному розмірі, як це визначено статтею 60 Закону № 1788-XI.

Також у відповідності до спеціального листа Міністерства охорони здоров`я України на адресу Пенсійного фонду України від 08.12.2006 № 10.01.09/2209 щодо віднесення окремих структурних підрозділів охорони здоров`я до відділень реанімації, робота в яких відповідно до ст. 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення» зараховується до стажу роботи у подвійному розмірі, вказано що у реанімаційній службі закладів охорони здоров`я існували такі відділення: відділення (групи) анестезіології реанімації створювалися в лікарнях, які мали до 80% ліжок хірургічного профілю. В закладках, де кількість хірургічних ліжок менша і таке відділення не може бути створено за встановленими нормативами (пологові будинки з числом ліжок хірургічного профілю 75 і т.д.), організовувалися палати для реанімації і інтенсивної терапії з введенням посад лікарів анестезіологів реаніматологів та медичних сестер анестезіологів (наказ МОЗ СРСР від 19.08.1969 № 605 «Про поліпшення анестезіолого реанімаційної служби в державі») та відділення реанімації і інтенсивної терапії.

Вищим адміністративним судом України в ухвалі від 24.02.2015р. у справі №К/800/40883/13, серед іншого зазначено, що відповідно до листа Міністерства охорони здоров`я України від 24.01.2007р. №10.03.67/135 щодо віднесення окремих структурних підрозділів закладів охорони здоров`я до відділень реанімації, зазначено, що до відділень реанімації, робота в яких відповідно до ст.60 Закону України «Про пенсійне забезпечення» зараховується до стажу роботи у подвійному розмірі. МОЗ України листом від 2.12.2006р. №10.01.09/2209 надано роз`яснення Пенсійному фонду України з цього питання.

В роз`ясненні МОЗ України на адресу Пенсійного фонду України від 8.12.2006р. №10.01.09/2209 зазначено, шо відповідно до наказу МОЗ України від 8.10.1997р. №303 «Про регламентацію діяльності анестезіологічної служби України» проведено реорганізацію анестезіологічної служби, у складі лікувально-профілактичних закладів охорони здоров`я повинні створюватися відділення анестезіологічного відділення або відділення анестезіології організовуються у лікувально-профілактичних закладах, в яких за штатними нормативами передбачено більше 4 посад лікарів - анестезіологів з відповідною кількістю посад медичних сестер - анестезистів.

Крім того, у листі Міністерства охорони здоров`я України від 30.05.2006р. №10.03.68/936 зазначено, що періоди роботи на посадах медичних працівників у відділеннях анестезіології, у тому числі у палатах інтенсивної терапії, повинні зараховуватись до стажу роботи у подвійному розмірі відповідно до ст.60 Закону України «Про пенсійне забезпечення».

Так, суд зазначає, що в структурі Уманської міської лікарні яку в подальшому реорганізовано в КНП “Уманська міська лікарня” за спірний період штатним розписом не передбачено реанімаційних відділень, натомість існували: з 01.04.1999р. - відділення анестезіології, з 01.01.2005р. - відділення інтенсивної терапії та анестезіології, з 01.09.2017р. - відділення анестезіології та інтенсивної терапії, які надавали анестезіолого-реанімаційну допомогу та інтенсивну терапію пацієнтам, у зв`язку з чим, суд вважає помилковим твердження відповідача про відсутність підтвердженого факту роботи позивача в період з 29.10.2003р. по 01.10.2018р. на посадах, які дають право на пільгове обчислення страхового стажу в кратному розмірі.

З огляду на встановлене судом в процесі судового розгляду право позивача на зарахування часу роботи позивача на посаді лаборанта відділення анестезіології КНП «Уманська міська лікарня» з 29.10.2003 року по 01.10.2018 року в подвійному розмірі, судом вбачається достатнім наявність спеціального стажу роботи для призначення пенсії позивачу за вислугою років, з огляду на що суд доходить висновку про обгрунтованість позовної вимоги щодо визнання протиправним та скасування Рішення (протокол №233050001237 від 02 травня 2019 р.) про відмову в призначенні позивачу пенсії за вислугу років.

Таким чином, з огляду на дискреційність повноважень відповідача щодо питання призначення пенсії, суд також вважає обгрунтованою позовну вимогу про зобов`язання відповідача повторно розглянути заяву позивача від 05 лютого 2019 р., за № 553, щодо призначення позивачу пенсії за вислугою років, з врахуванням часу роботи позивача на посаді лаборанта відділення анестезіології КНП «Уманська міська лікарня» з 29.10.2003 року по 01.10.2018 року в подвійному розмірі.

Відповідно до частини 1 статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

З урахуванням вищевказаного, суд доходить висновку що позивачем доведено обставини, що слугували підставою для звернення в зв`язку з чим позовні вимоги суд вважає обгрунтованими та такими, що підлягають до задоволення.

Згідно частини 1 статті 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. Враховуючи, що позов задоволено повністю, а позивачем понесено судові витрати із сплати судового збору у сумі 768,40 грн, що підтверджується оригіналом фіскального чека від 27.09.2019р. № 1009046483, наявної у матеріалах справи, суд дійшов висновку про стягнення судових витрат за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача у сумі 768,40 грн.

Керуючись ст. 2, 5, 6, 14, 77, 241-246, 255, 263, 295, КАС України суд, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати Рішення (протокол №233050001237 від 02 травня 2019 р.) Відділу з питань призначення та перерахування пенсій №17 Управління застосування пенсійного законодавства ГУ ПФУ в Черкаській області про відмову в призначенні ОСОБА_1 пенсії за вислугу років;

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області (вул. Смілянська, 23, м. Черкаси, 18002, код ЄДРПОУ 21366538) повторно розглянути заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП — НОМЕР_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ) від 05 лютого 2019 р., за № 553, щодо призначення ОСОБА_1 пенсії за вислугою років, з врахуванням часу роботи ОСОБА_1 на посаді лаборанта відділення анестезіології КНП «Уманська міська лікарня» з 29.10.2003 року по 01.10.2018 року в подвійному розмірі.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Черкаській області (вул. Смілянська, 23, м. Черкаси, 18002, код ЄДРПОУ 21366538) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП — НОМЕР_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ) судовий збір у розмірі 768 (сімсот шістдесят вісім) грн. 40 коп.

Копію рішення направити учасникам справи.

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України через суд першої інстанції до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи з урахуванням підпункту 15.5 пункту 15 частини 1 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя М.А. Білоноженко