Рішення № 86130261, 04.12.2019, Кіровоградський окружний адміністративний суд

КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 грудня 2019 року м. Кропивницький Справа № 340/2993/19

Суддя Кіровоградського окружного адміністративного суду Сагун А.В., розглянувши в письмовому провадженні адміністративну справу за позовом Головного Управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області до Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Кіровоградській області про визнання протиправною та скасування постанови, -

ВСТАНОВИВ:

Головне управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області звернулося до суду з позовною заявою, в якій просить визнати протиправною та скасувати постанову накладення штрафу прийняту державним виконавцем Крикун О.М. відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби головного територіального управління юстиції у Кіровоградській області від 15.11.2019 р. по ВП № 59699742 щодо накладення штрафу в сумі 5100 грн.

Обґрунтовуючи вимоги, позивач зазначає, що в провадженні посадової особи відповідача перебуває виконавче провадження ВП № 59699742 з примусового виконання виконавчого листа Кіровоградського окружного адміністративного суду №340/1143/19.

На думку позивача, оскаржувана постанова відповідача є протиправною, оскільки позивачем частково невиконано рішення суду з поважних причин, а тому відсутні підстави вважати про невиконання без поважних причин рішення суду.

Так, позивач вказав, що рішенням суду зобов`язано:

- провести перерахунок ОСОБА_1 щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці з розрахунку 90% суддівської винагороди з 27.02.2019 року та виплатити заборгованість з 27.02.2019 року з урахуванням раніше проведених виплат.

Позивач вважає, що рішення виконано в межах функціональних обов`язків головного управління та проведено перерахунок.

При цьому, позивачем з метою забезпечення виконання рішення в повному обсязі включило нараховану суму в реєстр сформованих рішень суду в порядку встановленому постановою Кабінету Міністрів України від 22.08.2018 року за №649. Так як, даною постановою з моменту її прийняття було передбачено, що цей Порядок визначає механізм погашення заборгованості, що утворилася внаслідок нарахування (перерахунку) пенсійних виплат на виконання судових рішень, за рахунок коштів, передбачених у державному бюджеті Пенсійному фонду України на цю мету.

Згідно відзиву на адміністративний позов, представник відповідача вважає, що оскаржувана позивачем постанова про накладення на боржника штрафу винесена у відповідності до чинного законодавства та у спосіб і порядок визначений ним, оскільки позивачем рішення суду не виконано, а доводи зазначені у позові та докази не підтверджують повного фактичного виконання рішення суду згідно виконавчого документу (а.с.20-21).

Представником позивача подано клопотання про розгляд справи без представника головного управління (а.с.18-19).

Представник відповідача в судове засідання не з`явився, заяв клопотань про відкладення розгляду справи не подав.

З огляду на вищевикладене, відповідно до положень до ч. 3 ст. 268, ч.3 ст.194 КАС України, судом розгляд справи здійснено у письмовому провадженні.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку про відмову в задоволенні адміністративного позову.

Так, 02.08.2019 державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Кіровоградській області Крикун О.М. відкрито виконавче провадження № 59699742 з виконання виконавчого листа №340/1143/19 від 23.07.2019 виданого Кіровоградським окружним адміністративним судом про зобов`язання :

- провести перерахунок ОСОБА_1 щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці з розрахунку 90% суддівської винагороди з 27.02.2019 року та виплатити заборгованість з 27.02.2019 року з урахуванням раніше проведених виплат.

На виконання постанови про відкриття виконавчого провадження Головне УПФ України в Кіровоградській області листом від 13.08.2019 за №15261/08-02 повідомило відповідача, що рішення суду по справі №340/1143/19 виконано в межах функціональних обов`язків головного управління (а.с.6, 26).

А саме, підготовлено виплатну відомість на серпень 2019 року для виплати коштів ОСОБА_1 в сумі 3220,78 грн. за період з 11.07.2019 р. по 31.07.2019. Сума виплати в відомості 46011,06 грн. Сума щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці за серпень 2019 року – 42790,28 грн.

Разом з тим, позивач повідомив, що починаючи з 28.08.2018 року набрала чинності постанова Кабінету Міністрів України від 22.08.2018 року за №649, якою затверджено Порядок погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішеннями суду (далі -Порядок № 649).

Згідно з п.2 цієї постанови виплата заборгованості з пенсій, що фінансуються з державного бюджету, на виконання судових рішень за період до набрання судовим рішенням законної сили здійснюється відповідно до Порядку №649.

Згідно з п.3 Порядку №649 боржник (орган Пенсійного фонду, визначений судом боржником у виконанні судового рішення) веде облік рішень у реєстрі рішень, виконання яких здійснюється за окремою бюджетною програмою відповідно до порядку, встановленого Пенсійним фондом України.

Згідно з п.10 Порядку №649 виділення коштів для виплати здійснюється Пенсійним фондом України в межах наявних бюджетних призначень Пенсійному фонду України на цю мету шляхом перерахування коштів боржнику.

Після виконання рішення суду нарахована сума доплати за рішенням суду складає 20 891,23 грн., та буде виплачена в Порядку №649.

Постановою про накладення штрафу прийняту державним виконавцем відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Кіровоградській області Крикун О.М. від 15.11.2019 по ВП № 59699742 за невиконання рішення суду без поважних причин на Головне управління Пенсійного Фонду України в Кіровоградській області на підставі статей 63, 75 Закону України “Про виконавче провадження” накладено штраф у розмірі 5100,00 грн (а.с.31-32).

Незгода із прийнятою відповідачем постановою стало підставою звернення позивача до суду з даним адміністративним позовом.

Суд зазначає, що статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Спірні правовідносини, які виникли між сторонами, регулюються нормами Закону України №1404-VIII від 02.06.2016 року “Про виконавче провадження” (далі Закон України №1404-VIII), відповідно до ст.1 якого виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 3 Закону №1404 відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів: виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України.

Під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами (частина перша статті 13 Закону № 1404).

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 18 Закону №1404 виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Виконавець зобов`язаний: здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом; розглядати в установлені законом строки заяви сторін, інших учасників виконавчого провадження та їхні клопотання; накладати стягнення у вигляді штрафу на фізичних, юридичних та посадових осіб у випадках, передбачених законом (пункти 1, 3, 16 частини другої статті 18 Закону № 1404).

Отже, виконавець зобов`язаний вжити усіх необхідних заходів щодо своєчасного і в повному обсязі виконання судового рішення.

Стаття 26 Закону №1404 визначає початок примусового виконання рішення, зокрема:

- виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону, за заявою стягувача про примусове виконання рішення (пункт 1 частини першої);

- виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов`язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей (частина п`ята);

- за рішенням немайнового характеру виконавець у постанові про відкриття виконавчого провадження зазначає про необхідність виконання боржником рішення протягом 10 робочих днів (крім рішень, що підлягають негайному виконанню, рішень про встановлення побачення з дитиною) (частина шоста).

Відповідно до частин першої та другої статті 63 Закону №1404 за рішеннями, за якими боржник зобов`язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником. У разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів та попередження про кримінальну відповідальність.

Відповідальність за невиконання рішення, що зобов`язує боржника вчинити певні дії, передбачена ст.75 Закону України "Про виконавче провадження".

Відповідно до цієї норми у разі невиконання без поважних причин у встановлений виконавцем строк рішення, що зобов`язує боржника виконати певні дії, та рішення про поновлення на роботі виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - фізичну особу у розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на посадових осіб - 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на боржника - юридичну особу - 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання.

З вищевикладеного слідує, що правовою підставою для накладення державним виконавцем на боржника штрафу у межах виконавчого провадження є невиконання ним судового рішення у встановлений строк без поважних причин. При цьому, застосування такого заходу реагування є обов`язком державного виконавця і націлено на забезпечення реалізації мети виконавчого провадження, як завершальної стадії судового провадження.

Приймаючи рішення по суті спору та надаючи оцінку доводам позивача у вказаній справі суд зазначає наступне.

Так дійсно підставою застосування штрафних санкцій у відповідності до вказаної норми права, є невиконання без поважних причин у встановлений виконавцем строк рішення, що зобов`язує боржника виконати певні дії.

Тобто передумовою прийняття державним виконавцем постанови про накладення штрафу за невиконання боржником судового рішення в порядку ст.75 Закону України "Про виконавче провадження" має бути встановлений державним виконавцем факт такого невиконання.

Судом встановлено, що в оскаржуваній постанові про накладення штрафу від 15.11.2019 державний виконавець, керуючись ч.1 ст.63 Закону України "Про виконавче провадження", перевірив виконання рішення боржником та встановив, що рішення суду не виконано без поважних причин.

Твердження позивача про те, що рішення суду по справі №340/1143/19 підлягає виконанню відповідно до Порядку№649, суд вважає необґрунтованими та безпідставними з огляду на наступне.

21.08.2019 року Кабінет Міністрів України прийняв постанову №788 про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 22.08.2018 року №649 "Питання погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішеннями суду".

Так, в абз.4 п.2 “Порядку погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішеннями суду”, затвердженого зазначеною постановою, слова "нараховано пенсію, що фінансується за рахунок коштів державного бюджету та залишається невиплаченою" замінено словами "нараховано пенсію або щомісячне довічне грошове утримання суддям у відставці (надбавки, підвищення, компенсацію втрати частини доходу, грошову допомогу), що фінансуються за рахунок коштів державного бюджету та залишаються невиплаченими".

Зважаючи на внесені зміни вбачається, що Кабінет Міністрів України своєю постановою №788 лише з 21.08.2019 року доповнив та вніс до переліку пенсійних виплат, які підлягають виплаті за рішенням суду поняття щомісячне довічне грошове утримання суддям у відставці.

Таким чином, лише з 21.08.2019 року рішення судів, відносно суддів у відставці, які отримують щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці, що набрали законної сили після 21.08.2019 року, повинні виконуватись органами ПФУ згідно постанови Кабінет Міністрів України №649 від 22.08.2018 року.

В свою чергу, рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду по справі №340/1143/19 набрало законної сили 11.07.2019 року (а.с.23), виконавчий лист виданий судом 23.07.201, виконавче провадження відкрито 02.08.2019 року тобто до внесення змін до постанови №649 від 22.08.2018 року.

Таким чином, дія положень постанови Кабінету Міністрів України №649 від 22.08.2018 р. не розповсюджувалась на виконання рішень судів про перерахунок довічного грошового утримання суддів у відставці до 21.08.2019 року.

Зокрема Кабінет Міністрів України постановою №788 від 21.08.2019 р. розмежував поняття “щомісячне грошове утримання судді у відставці” і “пенсія”, тобто є різними видами соціального забезпечення та регулюються різними законодавчими актами і мають різний правовий статус.

Водночас, зазначені вище висновку суду підтверджуються ч.2 ст.142 Закону України “Про судоустрій і статус судді”, в якій зазначено, що суддя у відставці, який не досяг віку, встановленого ч.1 цієї статті, отримує щомісячне довічне грошове утримання. При досягненні таким суддею віку, встановленого ч.1 цієї статті, за ним зберігається право на отримання щомісячного довічного грошового утримання або, за його вибором, призначається пенсія на умовах, визначених Законом України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

Приписами частини 5 встановлено, що пенсія або щомісячне довічне грошове утримання судді виплачується незалежно від заробітку (прибутку), отримуваного суддею після виходу у відставку.

Крім того, суд звертає увагу на те, що аналізуючи законодавство України вбачається, що зокрема Податковим кодексом України, не ототожнюються поняття “пенсія” та “щомісячне довічне грошове утримання”. Поряд з тим, це вбачається зі сполучника “або”, який поєднує поняття “пенсія” та “щомісячне довічне грошове утримання” в абз.1 пп. 164.2.19 п. 164.2 ст. 164 ПК України. Зазначений сполучник підкреслює взаємовиключення предметів, явищ.

Щомісячне довічне грошове утримання - це особлива форма соціального забезпечення суддів, яка виражається у гарантованій державою щомісячній звільненій від сплати податків грошовій виплаті, що забезпечує їх належне матеріальне утримання. Особливість щомісячного довічного грошового утримання полягає у правовому регулюванні, а також у джерелах його фінансування, які визначені Конституцією України та Законом України "Про статус суддів", (абзац третій п.п. 3.3 п. З мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України у справі за конституційним поданням. Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) окремих положень ст. 36, п. 20, 33, 49, 50ст.71, ст. 97, 98, 104, 105 Закону України "Про Державний бюджет України на 2007рік" (справа про гарантії незалежності суддів) від 18 червня 2007року М 4-рп/2007.

При вирішенні спору, суд зважає на практику Європейського суду з прав людини щодо застосування ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, відповідно до п.70 у справі “Рисовський проти України” від 20.10.2011р., ЕСПЛ оперує “принципом належного урядування” як багатоаспектним принцип, котрий, серед іншого, зводиться до того, що держава зобов`язана організувати роботу державного апарату таким чином, щоб забезпечувалась юридична визначеність у цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси.

Відповідно до частини 1 статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з вимогами ст.78 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Згідно з частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Суд вважає, що при винесені оскаржуваної постанови від 15.11.2019 по ВП №59699742 державний виконавець діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачений чинним законодавством, а отже постанова є законною та скасуванню не підлягає.

На думку Кіровоградського окружного адміністративного суду, позивачем не надано суду достатніх документальних доказів та обґрунтувань, якими підтверджується протиправність оскаржуваного рішення, в той час, як відповідачем доведено правомірність та обґрунтованість своїх дій під час прийняття оскаржуваного позивачем рішення з урахуванням вимог, встановлених частиною 2 статті 19 Конституції України та частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому, виходячи системного аналізу положень законодавства України та доказів, які містяться в матеріалах справи, суд приходить до висновку про відмову у задоволенні позову.

Відповідно до ст.139 КАС України судові витрати сторонам відшкодуванню не підлягають.

Керуючись ст.ст.132, 139, 143, 242-246, 255, 271, 287, 295-297 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні адміністративного позову Головного управління Пенсійного Фонду України в Кіровоградській області (вул. Соборна 7-а, м. Кропивницький, 25009, код ЄДРПОУ - 20632802) до Управління Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Кіровоградській області (25006, м. Кропивницький, вул. Дворцова, 6/7, код ЄДРПОУ - 34894735) про визнання протиправною та скасування постанови державного виконавця Крикун О.М. відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Кіровоградській області від 15.11.2019 р. по ВП №59699742 щодо накладення штрафу в сумі 5100 грн. відмовити.

Рішення суду набирає законної сили в порядку, встановленому ст.255 КАС України та може бути оскаржено в апеляційному порядку протягом десяти днів з дня його проголошення, за правилами, встановленими ст.ст.287, 293, 295 - 297 КАС України до Третього апеляційного адміністративного суду.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Кіровоградський окружний адміністративний суд.

Суддя Кіровоградського

окружного адміністративного суду А.В. Сагун