Рішення № 86129262, 18.09.2019, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 вересня 2019 року Справа № 160/7863/18 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючий суддя - Букіна Л.Є.,

за участю: секретаря судового засідання Носаль П.В.,

представника позивача - Галюк Р.М.,

представника відповідача - Свида Р.В.,

розглянувши за правилами загального позовного провадження у відкритому судовому засіданні у місті Дніпрі адміністративну справу за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області про визнання протиправною та скасування постанови,-

В С Т А Н О В И В:

До Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшов позов Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області про визнання протиправною та скасування постанови про накладення штрафу від 14.09.2018 року № ДН1176/275/АВ/П/ТД-ФС/548.

В обґрунтування позову у заявах по суті позивач посилається на протиправність оскарженої постанови, якою ФОП ОСОБА_1 притягнуто до відповідальності у вигляді накладення штрафу у розмірі 223380 грн. за допущення двох працівників до роботи без укладання трудових договорів, оскільки вважає, що встановлені під час інспекційного відвідування порушення не відповідають дійсним обставинам справи, з підстав того, що позивач взагалі не використовує найману працю, а відтак і не може допустити порушення законодавства про працю. Також позивач зазначає про численні порушення відповідача під час проведення інспекційного відвідування. З підстав викладеного просить позовні вимоги задовольнити повністю.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 08.07.2019 р. відкрито провадження у справі та вирішено здійснювати її розгляд у порядку загального позовного провадження.

Від відповідача на адресу суду надійшов відзив на позовну заяву, в яких останній у задоволенні позову просить відмовити, посилаючись на те, що оскарженою постановою позивача притягнуто до відповідальності за порушення вимог законодавства про працю щодо допущення двох працівників до роботи без укладання з ними трудового договору.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 16.08.2019 р. продовжено строк проведення підготовчого провадження у справі №160/7863/18 на 30 днів.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 18.09.2019 р. закрито підготовче провадження та призначено справу до розгляду у судовому засіданні.

У судовому засіданні позивач та представники сторін підтримали свої правові позиції і надали суду пояснення, аналогічні тим, що викладені у заявах по суті.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши письмові докази, долучені до матеріалів справи, проаналізувавши відповідні норми чинного на момент виникнення спірних правовідносин законодавства, суд виходить із такого.

Судом встановлено, що на підставі наказу від 14.08.2018 року № 662-І, направлення на проведення інспекційного відвідування від 14.08.2018 року № 100-44-5, рішення керівника органу контролю про проведення інспекційних відвідувань з питань виявлення неоформлених трудових відносин, прийнятим за результатами аналізу інформації, отриманої під час здійснення інформаційного відвідування 25.07.2018 року, інспектором праці з 14.08.18 р. по 15.08.18 р. проведено інспекційне відвідування ФОП ОСОБА_1 з питань додержання вимог законодавства про працю за фактичним місцем здійснення діяльності за адресою: АДРЕСА_1 а (магазин).

За результатами інспекційного відвідування складено акт від 15.08.2018 року №ДН1176/275/АВ (далі – Акт), в якому зазначено, що у приміщенні магазину, в якому здійснює господарську діяльність позивач, працівник здійснювала діяльність з продажу продуктів харчування, напоїв та тютюнових виробів. Відповідно до відомостей акту, вказана особа зафіксована засобами фотозйомки (фото № 1), від надання письмових пояснень стосовно перебування на робочому місці (де вона здійснювала трудову діяльність з продажу продуктів харчування) відмовилась.

Також в Акті викладено відомості, що інспекційному відвідуванню передувало інформаційне відвідування 25.07.2018 року, під час якого інспектори праці встановили, що ФОП ОСОБА_1 мала трудові відносини з Гуржій Анною без укладання трудового договору у письмовій формі, про що складено відповідну довідку.

Як зазначено у цьому акті, у період проведення інспекційного відвідування (14-15 серпня 2018 року) ФОП ОСОБА_1 для розгляду та вивчення не надали накази про прийняття на роботу особи, яка відображена на фото 1 та Гуржій Анну, чим допустила порушення вимог ст. 24 Кодексу законів про працю України щодо допущення названих осіб до виконання трудових обов`язків без укладання з ними відповідних трудових договорів.

На підставі зазначеного Акту та встановлених порушень, першим заступником начальника Управління Держпраці у Дніпропетровській області прийнято постанову про накладення штрафу від 14.09.2018 року № ДН1176/275/АВ/П/ТД-ФС/548, якою на позивача, за допущення двох осіб до виконання трудових обов`язків без укладання з ними відповідних трудових договорів, накладено штраф у розмірі 223380 грн.

Не погодившись із такою постановою, позивач оскаржив її до суду, правомірність прийняття якої є предметом розгляду у цій справі.

Вирішуючи спірні правовідносини та розглядаючи спір по суті, суд зазначає, що відповідно до ч.1 ст.259 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України) державний нагляд та контроль за додержанням законодавства про працю юридичними особами незалежно від форми власності, виду діяльності, господарювання, фізичними особами - підприємцями, які використовують найману працю, здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Згідно пункту 1 Положення про Державну службу України з питань праці, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України 11.02.2015 №96 (далі - Положення №96) Державна служба України з питань праці (Держпраці) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра соціальної політики, і який реалізує державну політику, зокрема з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, зайнятість населення.

Держпраці відповідно до покладених на неї завдань здійснює державний контроль за дотриманням законодавства про працю юридичними особами, у тому числі їх структурними та відокремленими підрозділами, які не є юридичними особами, та фізичними особами, які використовують найману працю (пп.6 п.6 Положення №96).

Пунктом 7 Положення №96 Держпраці здійснює свої повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку територіальні органи. На утворені територіальні органи Держпраці може покладати виконання завдань за міжрегіональним принципом.

У відповідності до зазначених норм Управлінню Держпраці у Дніпропетровській області делеговано повноваження щодо здійснення на території області державного контролю за дотриманням законодавства про працю юридичними особами, у тому числі їх структурними та відокремленими підрозділами, які не є юридичними особами, та фізичними особами, які використовують найману працю.

На момент виникнення спірних правовідносин процедуру проведення Управліннями Держпраці перевірки стану додержання законодавства про працю, визначено Законом України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» від 05.04.2007 року № 877-V (далі - Закон №877-V) та Порядком здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 26.04.2017 №295 (далі -Порядок №295).

Відповідно до ст.1 Закону №877-V, державний нагляд (контроль) - діяльність уповноважених законом центральних органів виконавчої влади, їх територіальних органів, державних колегіальних органів, органів виконавчої влади Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій, органів місцевого самоврядування (далі - органи державного нагляду (контролю)) в межах повноважень, передбачених законом, щодо виявлення та запобігання порушенням вимог законодавства суб`єктами господарювання та забезпечення інтересів суспільства, зокрема належної якості продукції, робіт та послуг, допустимого рівня небезпеки для населення, навколишнього природного середовища.

Згідно з ч.4 ст.2 Закону №877-V заходи контролю здійснюються, в т.ч., органами державного нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю та зайнятість населення у встановленому цим Законом порядку з урахуванням особливостей, визначених законами у відповідних сферах та міжнародними договорами.

Зазначені у частині четвертій цієї статті органи, що здійснюють державний нагляд (контроль) у встановленому цим Законом порядку з урахуванням особливостей, визначених законами у відповідних сферах та міжнародними договорами, зобов`язані забезпечити дотримання вимог статті 1, статті 3, частин першої, четвертої, шостої - восьмої, абзацу другого частини десятої, частин тринадцятої та чотирнадцятої статті 4, частин першої - четвертої статті 5, частини третьої статті 6, частин першої - четвертої та шостої статті 7, статей 9, 10, 19, 20, 21,частини третьої статті 22 цього Закону.

Державний нагляд (контроль) здійснюється за принципами, зокрема, здійснення державного нагляду (контролю) лише за наявності підстав та в порядку, визначених законом (ст.3 Закону №877-V).

Відповідно до п.2 Порядку №295 державний контроль за додержанням законодавства про працю здійснюється у формі проведення інспекційних відвідувань та невиїзних інспектувань інспекторами праці, зокрема: Держпраці та її територіальних органів.

Інспекційні відвідування проводяться за рішенням керівника органу контролю про проведення інспекційних відвідувань з питань виявлення неоформлених трудових відносин, прийнятим за результатами аналізу інформації, отриманої із засобів масової інформації, інших джерел, доступ до яких не обмежений законодавством, та джерел, зазначених у підпунктах 1, 2, 4 - 7 цього пункту (пп.3 п.5 Порядку №295).

Згідно п.п.8, 9 Порядку №295 про проведення інспекційного відвідування інспектор праці повідомляє об`єкту відвідування або уповноваженій ним посадовій особі. Про проведення інспекційного відвідування з питань виявлення неоформлених трудових відносин інспектор праці повідомляє об`єкту відвідування або уповноваженій ним посадовій особі, якщо тільки він не вважатиме, що таке повідомлення може завдати шкоди інспекційному відвідуванню.

Під час проведення інспекційного відвідування інспектор праці повинен пред`явити об`єкту відвідування або уповноваженій ним посадовій особі своє службове посвідчення.

Відповідно до п.11 Порядку №295 інспектори праці за наявності службового посвідчення безперешкодно, без попереднього повідомлення мають право, зокрема під час проведення інспекційних відвідувань з питань виявлення неоформлених трудових відносин за наявності підстав, визначених пунктом 5 цього Порядку, самостійно і в будь-яку годину доби з урахуванням вимог законодавства про охорону праці проходити до будь-яких виробничих, службових, адміністративних приміщень об`єкта відвідування, в яких використовується наймана праця.

Судом встановлено, що позивач допустив посадових осіб Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області до інспекційного відвідування, яке було фактично проведено, у зв`язку з чим, суд з цього приводу враховує правову позицію Верховного Суду України від 19.09.2011 року у справі № 21-130а11, відповідно до якої, невикористання суб`єктами господарювання права щодо недопуску посадових осіб органу державного нагляду (контролю) до здійснення державного нагляду (контролю) не є безумовною підставою для скасування прийнятої за наслідками нагляду (контролю) постанови, а тому суд першої інстанції відхиляє доводи позивача щодо відсутності підстав для проведення інспекційного відвідування.

Щодо суті встановлених правопорушень суд зазначає, що оскарженою постановою суб`єкта владних повноважень позивача притягнуто до відповідальності у вигляді накладення штрафу у розмірі 223380 грн. за порушенням вимог трудового законодавства України (ч. 1 статті 24 КЗпП України) щодо допущення двох працівників до роботи без укладання з ними трудового договору.

Правові засади і гарантії здійснення громадянами України права розпоряджатися своїми здібностями до продуктивної і творчої праці визначено Кодексом законів про працю України.

Частиною першою статті 3 КЗпП України передбачено, що законодавство про працю регулює трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами.

Статтею 4 КЗпП України визначено, що законодавство про працю складається з Кодексу законів про працю України та інших актів законодавства України, прийнятих відповідно до нього.

Визначення трудового договору міститься у статті 21 КЗпП України та означає угоду між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Працівник має право реалізувати свої здібності до продуктивної і творчої праці шляхом укладення трудового договору на одному або одночасно на декількох підприємствах, в установах, організаціях, якщо інше не передбачене законодавством, колективним договором або угодою сторін.

Особливою формою трудового договору є контракт, в якому строк його дії, права, обов`язки і відповідальність сторін (в тому числі матеріальна), умови матеріального забезпечення і організації праці працівника, умови розірвання договору, в тому числі дострокового, можуть встановлюватися угодою сторін. Сфера застосування контракту визначається законами України.

Статтею 24 КЗпП України передбачено, що трудовий договір укладається, як правило, в письмовій формі. Додержання письмової форми є обов`язковим: 1) при організованому наборі працівників; 2) при укладенні трудового договору про роботу в районах з особливими природними географічними і геологічними умовами та умовами підвищеного ризику для здоров`я; 3) при укладенні контракту; 4) у випадках, коли працівник наполягає на укладенні трудового договору у письмовій формі; 5) при укладенні трудового договору з неповнолітнім (стаття 187 цього Кодексу); 6) при укладенні трудового договору з фізичною особою; 7) в інших випадках, передбачених законодавством України.

При укладенні трудового договору громадянин зобов`язаний подати паспорт або інший документ, що посвідчує особу, трудову книжку, а у випадках, передбачених законодавством, - також документ про освіту (спеціальність, кваліфікацію), про стан здоров`я та інші документи.

Працівник не може бути допущений до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

За приписами статті 23 КЗпП України трудовий договір може бути: 1) безстроковим, що укладається на невизначений строк; 2) на визначений строк, встановлений за погодженням сторін; 3) таким, що укладається на час виконання певної роботи. Строковий трудовий договір укладається у випадках, коли трудові відносини не можуть бути встановлені на невизначений строк з урахуванням характеру наступної роботи, або умов її виконання, або інтересів працівника та в інших випадках, передбачених законодавчими актами.

Аналізуючи наведені норми суд зазначає, що работодавцям, у тому числі фізичною особою-підприємцем, заборонено використовувати працю громадян України та допускати їх до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України

Відповідно до статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

При цьому, такий обов`язок кореспондується з наданням суб`єктом владних повноважень беззаперечних доказів, які у повній мірі повинні підтверджувати обставини допущення відповідною особою порушення вимог законодавства України

За приписами статей 74-76 цього ж Кодексу, обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

У розглянутому випадку, позивач заперечив, що використовував найману працю без укладання відповідних трудових договорів, тоді як на підтвердження протилежного відповідач долучив до матеріалів справи фото особи №1 та аудіо запис інспекційного відвідування.

Проте, суд не приймає вказані докази до уваги, оскільки вони не несуть у собі доказової сили та не відтворюють дійсних обставин допущення позивачем вимог трудового законодавства України.

Так, судом встановлено, що на підставі відповідного наказу і направлення, інспекторами праці проведене інспекційне відвідування ФОП ОСОБА_1 за фактичним місцем провадження господарської діяльності, а саме: у магазині за адресою: АДРЕСА_2 а.

Проте, ані аудіозаписи інспекційного відвідування та розгляду справи, досліджені у судовому засіданні, ані фото неідентифікованої особи не встановлюють обставин проведення інспекційного відвідування саме за місцем провадження господарської діяльності позивача та у жодній мірі не відтворюють дійсних обставин використання останнім найманої праці двох працівників без укладання трудових договорів.

Так, встановлені обставини під час інформаційного відвідування 25.07.2018 року щодо допуску до роботи неоформленого працівника ОСОБА_2 не знайшли свого підтвердження під час інформаційного відвідування, оскільки в акті інспекційного відвідування є лише посилання на обставини, встановлені за результатами інформаційного відвідування 25.07.2018 року; зміст фото, долученого до акту інспекційного відвідування, не містить інформації щодо здійснення трудової діяльності особи, яка на ньому відображена, зокрема з продажу товарів, як це зазначено в акті інспекційного відвідування, не встановлено цю особу, у зв`язку з чим відсутні підстави вважати, що це дві різні особи, які знаходились у приміщенні магазину 25.07.2018 та 14.08.2018 року та здійнювали трудову діяльність з продажу товарів у магазині, якій належить позивачу.

Суд відмічає, що для можливості підтвердження дійсних обставин допущення фізичними або юридичними особами вимог трудового законодавства України, законодавець наділив інспекторів праці повноваженнями під час інспекційного відвідування відбирати показання від відповідних осіб та взагалі, здійснювати таке відвідування використовуючи при цьому відеофіксацію.

У цьому спорі, відповідачем таких доказів надано не було.

Слід також зазначити, що до моменту проведення інспеційного відвідування відповідачем проводилось інформаційне відвідування та останнім у довідці про проведене інформаційне відвідування викладались обставини порушення позивачем вимог трудового законодавства, а відтак відповідач, усвідомлюючи характер можливих порушень, під час проведення вже інспеційного відвідування зафіксував їх лише за допомогою фотозйомки невстановленої особи та аудіозапису, проте, як вже зазначалося вище, такі докази не відтворюють у собі дійсних обставин допущення позивачем порушень вимог законодавства України, у зв`язку з чим суд доходить висновку, що відповідачем не виконано обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення.

Посилання відповідача на відсутність заперечень на акт інспекційного відвідування не можуть слугувати доказом згоди суб`єкта господарювання із висновками, викладеними у цьому акті.

Відтак, оскаржена постанова є протиправною, оскільки прийнята без урахування обставин, які мають значення для прийняття рішення, а тому підлягає скасуванню, відповідно позовні вимоги підлягають задоволенню.

Згідно зі статтею 139 Кодексу адміністративного судочинства України, судові витрати у розмірі 1762 грн. підлягають стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача пропорційно до задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. 241-246, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, -

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 – задовольнити повністю.

Визнати протиправною та скасувати постанову Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області про накладення штрафу від 14.09.2018 року № ДН1176/275/АВ/П/ТД-ФС/548.

Присудити на користь фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (рнокпп НОМЕР_1 ) судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 1762 грн. (одна тисяча сімсот шістдесят дві гривні) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ 39394856, місцезнаходження: 49600, м.Дніпро, вул.Сімферопольська, 17-а).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, у разі якщо її не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного перегляду справи.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 частини 1 розділу VII «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення може бути оскаржене протягом тридцяти днів з дня його складання.

Учасник справи, якому повне рішення суду не вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст рішення складений 27.09.2019 року.

Суддя Л.Є. Букіна